Прощання з йолкою

Як науковець, автор полюбляє аналогії. От і зараз пригадав Булата Окуджаву.

…………………………………………………………

Мы в пух и прах наряжали тебя,
мы тебе верно служили.
Громко в картонные трубы трубя,
словно на подвиг спешили.
………………………………………………………

В двох попередніх новинах я висловив своє відношення до того, що відбувалося на Майдані Незалежності у ці вихідні. Тому не буду повторятись. Те, що бачив, практично “без купюр” показую в підсумковому відео:

Поважаючи думку опонентів, ніяк не можу отримати відповіді на два простих запитання. По-перше, навіщо було під час Віче у неділю розбирати сцену, якою, як відомо, “бомжі-алкаші” не користуються? По-друге, чому знесення наметів супроводжувалось таким диким радісним захопленням? Вочевидь, відповідь на друге запитання є й відповіддю на перше. Можу припустити, що співучасниками ліквідації були ті кияни та “гості” Києва, яким Майдан  і раніше був, як кістка в горлі. Вони  й тоді висловлювали бажання його прибрати, але не вийшло. Тепер вийшло…

Тепер від того Майдану залишився одинокий намет, каркас “недобитої” сцени і йолка… Помилуйтеся нею в останній раз, тому що вже пройшла новина, що її демонтують, як “кривавий символ жорстокого режиму Януковича”. Саме демонтують, а не заберуть у музей Революції Гідності, про який ще й розмов нема.

………………………………………………………….

В миг расставания, в час платежа,
в день увяданья недели
чем это стала ты нехороша?
Что они все, одурели?!

……………………………………………………….

Така вона ззовні. А така зсередини. Звичайно, не Ейфелева вежа, але…

І уявіть собі, до сіх пір знаходяться ентузіасти, які на йолку плакати вішають. Над фотографіями депутатів.

 

Чомусь так і хочеться за ними повторити, що залишенці були не на Майдані, а при владі!

Де й залишились!

………………………………………………………….

Но начинается вновь суета.
Время по-своему судит.
И в суете тебя сняли с креста,
и воскресенья не будет.

……………………………………………………..

Олексій Кулішенко