Комітет по екології Верховної Ради проти шостої спроби відновити полювання на заповідних територіях

Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи рекомендував Верховній Раді відхилити законопроект, яким дозволяється полювання на заповідних територіях – шостий серед подібних за чотири останні роки.

В 2010 році практично на всіх територіях природно-заповідного фонду полювання було заборонено.
“Останні 20 років в Україні діючий контроль за полюванням був відсутній. Це призвело до скорочення більшості мисливських тварин, наприклад, чисельність кабана, козулі, диких гусок, лосів впала на 30-70 %; катастрофічно знизилася чисельність мисливських видів птахів, особливо качкових та сивкоподібних. І заборона на полювання на територіях природно-заповідного фонду приймалася саме для покращення стану їх популяцій… Завдяки ній, з початком полювання вперше за багато років водно-болотні птахи не були розлякані та розігнані з особливо охоронюваних територій, і перебували на них в найважчий для себе період року – під час прольоту та зимівлі…
Природно-заповідний фонд України є національним надбанням народу України і частиною Всесвітньої природної спадщини. Більшість громадян він приваблює не можливістю вбивства тварин задля власного задоволення, а єднанням із природою, можливістю побачити диких тварин у природній обстановці, – таких можливостей стає все менше і менше – у тому числі, і “завдяки” мисливцям. Зараз спілкування з природою можливе лише на територіях природно-заповідного фонду. Але відновиться на них полювання – і тут ця можливість зникне. Мисливці становлять всього декілька відсотків населення, і вони не мають права нав’язувати більшості свої інтереси!
Природні резервати України займають всього декілька відсотків території України, тоді як різноманітні мисливські господарства – понад вісімдесят відсотків. Природно-заповідний фонд настільки мізерний, що не може бути одночасно і мисливськими угіддями, це не сумісно” (із колективного звернення “Ні” полюванню на заповідних територіях!”, 17.01.11).

Однак всі чотири роки цієї заборони спроби відновити “заповідне” мисливство не припинялися – усього різними народними депутатами було зроблено шість таких спроб. Остання з них – проект Закону про внесення змін до Закону України “Про природно-заповідний фонд України” (щодо удосконалення окремих положень) – була зроблена народним депутатом В. Мельниченком (фракція “Блок Петра Порошенка”) 11 грудня минулого року.
Бажання полювати на заповідних територіях різні нардепи обґрунтовували по-різному – від “реалізації права Українського народу користуватися природними ресурсами” до “узгодження політики природоохорони та природокористування”. Пан Мельниченко не переймався обґрунтуванням намірів дострілювати тварин в їх останніх притулках – за його словами, воно вкрай необхідно для “законодавчого врегулювання розбіжностей у певних нормах природоохоронного законодавства” – така собі, майже суто формальна причина.
У порівнянні із попередниками його нововведенням стало просування на заповідні території не полювання як такого, а тільки “селекційного відбору, ветеринарно-санітарної експертизи, регулювання чисельності мисливських тварин”. Пояснимо, що під цим фактично мається на увазі.
“Селекційний відбір” має прямуватися на покращення поголів’я мисливських тварин – тобто під час нього повинні вибиратися хворі й старі особини, та особини з поганими трофейними якостями (наприклад, олені з “нестандартними” рогами або кабани з маленькими іклами). Під “ветеринарно-санітарною експертизою” мається на увазі відстріл тварин для взяття аналізів на певні хвороби; “регулювання чисельності” – коли тварини надто розмножилися, зниження їх чисельності відстрілом або відловом до оптимальної.
Лишимо в стороні два риторичних питання – чи будуть мисливці добувати хворих та калічених звірів, або при нагоді виберуть “здорових та красивих”?.. І чому, якщо ці заходи і необхідні, їх обов’язково треба проводити й на територіях природно-заповідного фонду – які становлять мізерну частку в порівнянні з площею звичайних мисливських угідь – де всі полювання і так проводяться?
image003Примітно інше – всі ці відстріли вважаються не спортивним полюванням, а заходами, спрямованими на покращення популяцій мисливських тварин. А оскільки полюванням вони не вважаються, їх можна проводити поза строків полювання, і на територіях, де полювання заборонене – при цьому до них можна залучати мисливців-любителів. Отже, шикарний простір для різноманітних “царських” полювань.
“Замість прагнення добити залишки популяцій мисливських тварин на територіях природно-заповідного фонду мисливські організації мають докласти зусиль і коштів до біотехнічних заходів – задля збільшення мисливської фауни на територіях рядових мисливських угідь. Час збирання дарів Природи давно закінчився! На результат “пани-мисливці” повинні працювати.
Природно-заповідний фонд – не мисливське, а загальнолюдське надбання!” (із колективного звернення “Ні” полюванню на заповідних територіях!”).

За словами секретаря Комітету Верховної Ради з екології, Остапа Єднака, законопроект Мельниченка Комітет розглядав буквально декілька хвилин – депутати одноголосно проголосували проти його прийняття. Цьому сприяли й направлені ним чисельні вимоги громадськості щодо цього.
Будемо сподіватися, що якщо у пана Мельниченка не вистачить глузду самому відізвати своє дітище, у Ради хватить глузду дослухатися до думки своїх “екологічних” колег, і не приймати його.
*
____________________

КОНТАКТ:
Шапаренко Сергій: тел. (066) 387-46-81, pe4enegy@gmail.com

Підготовлено ЕкГ “Печеніги”, при використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.

2 Comments on "Комітет по екології Верховної Ради проти шостої спроби відновити полювання на заповідних територіях"

Comments are closed.

More in Новини, Довкілля
Право на ефективний доступ інвалідів до правосуддя має бути реалізовано

...

Close