Останні новини

Мобілізація жінок на сімейному фронті

15 січня 2016 р. в смт. Чаплинка Херсонської обл., відбулася комунікаційна зустріч для жінок, чоловіки яких демобілізовані із зони АТО.

Фото8 15_01_2016 Чаплинка комунікаційний захід

Метою заходу є надання можливостей жінкам отримати досвід конструктивного вирішення конфліктних ситуацій. Цей захід допоможе жінкам розібратися зі своїми почуттями, оцінити як конфлікти впливають на сімейні стосунки, знайти власні ресурси та можливості вирішення конфліктів.

Крім жінок, чоловіки яких демобілізовані зустріч відвідали місцеві працівники соціальної сфери.

Партнером виступили ГО «Ліга соціальних працівників України»,  Управління соціального захисту населення Чаплинської районної державної адміністрації.

Комунікаційна зустріч для жінок, чоловіки яких демобілізовані із зони АТО відбулася в рамках проекту «У пошуках порозуміння: зрозуміти та прийняти» при підтримці Української миротворчої школи та Посольства Великої Британії в Україні.  

Фото7 15_01_2016 Чаплинка комунікаційний захід

Цей захід проходив на базі відкритого простору територіального центру соціального обслуговування в смт Чаплинка. Творчий колектив центру зустрів учасників колядками та привітаннями з новорічними святами. Це позитивно вплинуло на роботу групи, створило дружню невимушену атмосферу, хоча тема зустрічі не була простою, говорили про взаємовідносини в родині, різні конфліктні ситуації.

Зазвичай, більшість сприймає конфлікти як щось дуже погане та руйнівне. Хоча є багато досліджень, які говорять про інший бік такого прояву людських відносин, особливо коли мова йде про сімейні конфлікти. Є думка що конфлікти в родині свідчать, що родина жива, вогонь.  І тому, щоб зберегти сім’ю, дружні привітні відносини важливо конструктивно виходити з конфлікту. Про те, як це робити йшла мова на зустрічі. Слід враховувати, що жінки (учасниці зустрічі) і їх чоловіки (демобілізовані) переживали складні події, які певним чином вплинути на їх психологічний стан, деякі ситуації і зараз не дають спокій.

Учасниці групи поділилися своїми переживаннями та тривожностями, які впливають на їх сімейні відносини. Експертка проекту, практичний психолог, сертифікований психотерапевт, фахівець з системної сімейної терапії, авторка соціального проекту психологічного жіночого клубу «Я у себе єдина» Антоніна Продос допомагала учасницям розібратися у своїх почуттях та оцінити, як конфлікти впливають на сімейні стосунки, як знайти власні ресурси та можливості вирішення конфліктів.

Учасниця Н.: Мій чоловік після повернення зі служби сильно змінився. Став знервований, часто проявляє агресію. Він не бачить людей, тварин, живих істот, здається, що для нього це лише ціль. Він легко зривається, у нас часто конфлікти, навіть за найменшим приводом. Я постійно відчуваю страх за дітей, у нас двоє синів, 6 та 10 років. Я намагаюся не створювати конфліктні ситуації, вже більше розумію, що може його роздратувати, проте дітям важко зрозуміти, що відбувається з татом. Я дуже хвилююся за них… Чоловік звинувачує, що його ніхто не розуміє, що він був там, а інші не були. Я хочу йому допомогти. Що для цього я можу зробити? Бо здається те, що я роблю не допомагає.

Учасниця А.: Чоловік зараз в АТО, у нього все має бути як по уставу. Його постійно немає дома, ми на телефонному зв’язку. Іноді мені сумно, хочеться плакати, а я не можу, бо він каже, що я дружина офіцера та маю тримати себе в руках. Я бачу як він старається, хоче бути м’яким, але для нього це важко.

Учасниця М.:  чоловік повернувся із АТО, у нас двоє дітей. Вибачте про свої емоції не можу говорити.

Говорити про проблеми не стала, проте висловила зацікавленість у темі розмови.

Учасниця Т.: на даний час чоловік вже більше 8 місяців знаходиться на передовій, ще жодного разу не був у відрядженні, дуже хоче до дому, проте це не відбувається, він дуже нервує через це.

Жінка не змогла говорити про це. З її слів стало відомо, що вони одружені 20 років, мають 4 дітей, вона сильно хвилюється за чоловіка.

Учасниця О.: чоловік в АТО 1 рік, ми вже звикли до того, що його немає дома, проте сильно відчувається відсутність в домі чоловічої руки. У нас два хлопця. Мій чоловік дуже запальний, у нас є непорозуміння, іноді по телефону ми сваримось. Іноді без причини, виникає недовіра. Я через це переживаю, розумію що він теж, є напруга. Хочу якось його заспокоїти і мені теж буде спокійніше. Хвилювання все одно не мине. Хоча у нас вже є досвід,чоловік служив у гарячих точках.

Учасниця С.: мій чоловік в АТО, мені тяжко без нього, проте я тримаюсь, у нас двоє дітей, я приватний підприємець, діти розуміють ситуацію, намагаються  допомагати по дому, підтримують мене, я їх. Мені важливо було поспілкуватися з такими як і я. Зрозуміти що я не одна.

Учасниця С.: чоловік повернувся з АТО. Після повернення дуже боявся гучних звуків, в цілому старався себе тримати в формі. Багато уваги приділяв домашнім справам, а їх багато зібралось. Я тримаюсь. У нас в родині так заведено, тримати та посміхатися щоб не сталося. В нашій родині не має проблем у спілкуванні, ми достатньо відверті, підтримуємо один одного. Розуміємо, що це життя, зараз отримали повістку, готуємось до другої мобілізації. Я спокійна… Я добре тримаюся… правда одного ранку прокинулася сивою… добре, що був вихідний, одразу до перукарні, себе в порядок привела, щоб чоловік мене гарною бачив…

Коли чоловіка було демобілізовано, перші декілька днів мені було дуже важко, але потім домашні хлопоти затянули і мені стало легше. Не має часу сумувати.

Жінки за час відсутності чоловіка військовослужбовця стикалися з різними проблемами і самостійно вирішувати їх. У зв’язку з цим, у жінок можуть виникати почуття як злості через те, що довелося самостійно справлятися з проблемами, так і відчуття гордості за свої досягнення. Проте учасниці, дуже стримано говорили про свої особисті почуття. Склалося враження, що у пошуку безконфліктного спілкування з чоловіком, часто забували про власні відчуття та потреби (потреби у безпеці, у співчутті, у довірі).

Вдалося відверто поговорити про поведінку у конфлікті, та про ті прийоми якими вони користуються зараз. Учасницям було запропоновано визначити ті фрази та слова, які можуть викликати  конфлікт, в тому числі і з власного досвіду. Озвучених виразів було чимало. Вони є конфліктогенами, у спілкуванні їх варто уникати, перефразовувати. Зокрема це фрази які:

докоряють  (Це ти у всьому винен/нна…; ти не такий/ка; за кого ти мене тримаєшь;)

вказують на недовіру (хто його знає?!, невже?!; я сама;)

оцінюють ( ким ти вважаєш себе…, да ти невпевнений/на у собі;)

спричиняють/вказують на образу ( ну звісно… ти ж завжди ображаєшся; ну і чого так ображатися…)

слова провокації (ну-ну…; я завжди знав/ла…; вже звикли, що ти так…; хоча б…;)

узагальнення та глобалізація (як завжди…, ти ніколи….нічого не робив/робила);

Наказують (заспокойся, відійди, відчепись)

Дуже багато говорили про практичні навички вирішення конфлікту, зокрема спробувати зрозуміти чого насправді потрібно партнеру, про що саме у конфлікті він говорить, що варто не вступати в суперечку та домовлятися. Говорити прямо чого дійсно хочете Ви самі. Частіше використовувати Я-висловлювання. Позитивно відноситись до конфлікту.

Особливу увагу було приділено вихованню дітей, зокрема в тих випадках коли навколо дітей можуть виникати конфлікти.

Учасниці отримали рекомендації відповідно до своїх індивідуальних потреб, була можливість через особисті історії отримати новий досвід та розуміння ситуацій.

Учасниці дуже високо оцінили цю зустріч. Для кожної вона стала цінним досвідом та джерелом корисних порад.

Коли йшла на зустріч, не знала чого чекати … всі питання які ми розглядали мене зацікавили. Для мене це великий досвід, богато чого хочу включити в своє життя. Дуже багато важливих акцентів, про які я раніше не думала, але виявилось, що вони мають велике значення. Дуже цінні поради по вихованню дитини. Я переоцінила деякі свої дії, зрозуміла що можна та варто змінити в сімейних стосунках. Поради про передомовитись, про сімейні правила, про пошук позитиву, про вміння чути та відчувати близьку людину (есть разница между СЛУШАТЬ и СЛЫШАТЬ). У мене з’явилася впевненість.

Порада: можна добровільно домовитись в родині про певні правила, кожен може запропонувати своє, головне, щоб всі в родині (хто домовляється) дотримувався та поважав ці правила. Правила можуть бути різними, наприклад

ПРАВИЛО : В родині нікого не називають призвісьтками та принизливими словами, навіть під час сварки. Кожен член родини, знає що навіть у гарячій ситуації його не буде принижено, особливо коли це привселюдно.

ПРАВИЛО Тайм-аут(перерва) ( Кожен член родини, має право у зручний для нього момент взяти тайм-аут (перерву на певний час), у час перерви йому ніхто не повинен заважати. Така перерва може дати час на осмислення того що відбувається в даний момент, та визначитись, що робити далі, і для того хто взяв перерву і для інших учасників відносин).

ПРАВИЛО Доброго ранку (кожен зранку має сказати першому кого побачив комплімент, якусь приємність, дякувати йому. Це правило може позитивно впливати на весь день, та дасть можливість помічати позитивні моменти один в одному).

 Багато чого зрозуміла, особливо як коректно та правильніше поводитись з дітьми, наскільки важливо підтримувати зв’язок чоловіка з сином, посилювати його. Як формувати почуття відповідальності, а не вини.  Які впливають слова подіки через повагу, про важливість перефразування. Для мене це була позитивні зустріч

У мене приємні емоції після зустрічі, хоча багато запитань піднялося, коли я слухала інших… Як тепер все це запам’ятати, бо воно і мені дуже відізвалось… бо в мене є непорозуміння з дочками, іноді чую звинувачення, що я не так їх виховала…. тепер у мене  є певні знання як спілкуватись з ними, спробую розібратись що саме вони хочуть мені сказати, допомогти їм.

Понравилось, что-то окликнулось. Появился новій це енній опыи. Мне хороши и приязно, я первуй раз у психолога и на таких встречах. Пока еще не готова говорить о своїх чувствах и переживаниях. Спасибо.

Наших мужей нужно понимать. Им тоже сложно. Нужно верить в свого мужчину. Иногда убирать свій эгоизм и больше слушать. Поняла, что не нужно воспитывать детей, нужно воспитывать себя. Спасибо вам за общение.

Позитивная встреча. Мои ожидания оправдались. Мне сложно в семне, очень сложно, . благодаря общению получила ответы на свои вопросы. Я сильно задумалась об отношениях. Очень ценный для меня тренинг.

Я уже не первый раз на занятиях с Антониной. Скажу, что я очень сильно поменялась. У меня стало менше критики и претензій к своїм домашним и это им понравилось ! и живут как-то без этого контроля, и даже очень успешно.  Мне это нравится.

У меня такого общения еще не было. Это ценный для меня опыт, особенно в вопросе воспитания детей. Те акценты о которых мы говорили очень важны.Спасибо  

Очень ценно для меня это общение. Мое правило в семье: я никого не переделываю и не позволяю переделывать меня. Многие истории окликнулись. Много полезных советов и рекомендація прозвучало, мне знакомые.  Нужно было их еще раз их услышать, что приманять в жизни, во взаимоотношениях в семне.  Спасибо.

Спілкування вийшло дуже душевним, намагалися відповісти на запит від жінок. Величезна подяка експерту проекту психологу, психотерапевту Антоніні Продос. Її вміння працювати з групою і в той же час з кожним учасником, дозволило максимально ефективно попрацювати та розглянути багато ситуацій і альтернатив їх вирішення. Вправа «Сімейна казка» дозволила кожній учасниці написати казку використавши лише певні слова символи. Казки, що були предсталені вийшли дуже цікаві та зі щасливим кінцем. Як відмітили учасниці, в своїх казках вони побачили свої сімейні ситуації. Використовуючи ключі, учасниці змогли визначити, хто яку роль відіграє в родині і навіть, побачили підказки як налагодити взаємини. Мені здалося, що такі казки надихають берегти один одного та заслуговують, щоб їх читали дітям.

На даний момент в районному управлінні соціального захисту населення працюють зі 117 сім’ями, чоловіки яких демобілізовані із зони АТО. Часто на прийомах жінки, дружини цих чоловіків, жаліються на складнощі у спілкуванні з чоловіком, на його, іноді, неадекватну поведінку, часті перепади настрою і т.д. Але у відповідь на запрошення поспілкуватися з фахівцем і спробувати налагодити відносини, відмовляються. Чи то через недовіру і страх, а що «люди подумають, самі впораються не можуть». Деякі відмовилися через негативне враження після першого досвіду відвідування психолога. Багато хто впевнений, що впораються самі і їм не потрібна допомога фахівців, є й такі, хто не зміг прийти, хоча попередньо запрошення прийняв.

Можна запевняти себе, що проблеми не має, а одного ранку прокинутися з сивою головою…

Піклуватися про свій психологічний стан, відповідати за нього  має кожна людини самостійно (розвивати в собі психологічну культуру), члени родини можуть підтримати у складній життєвій ситуації.  

Родини демобілізованих потрібно підтримувати. Це не просто, бо в кожній склалися свої індивідуальні відносини. Про потреби таких родин у психологічні підтримці багато говориться, проте мало хто з представників цих родин дійсно розуміє важливість та цінність такої підтримки. В суспільстві відсутня практика та досвід звертатися за допомогою до спеціалістів, зокрема до психолога. Демобілізований й його дружина, члени їх родини (діти, батьки) пережили складний період, кожен по своєму.  І професійна допомога потрібна кожному в різній мірі.

Для повернення родини демобілізованого до звичного життя потрібен час та терпіння. Слід враховувати, що і у чоловіка і у жінки можуть бути власті переживання, потреби, амбіції, цілі в житті. І можливо вони вдвох сильно змінилися, або змінився хтось один. І можливо життя зміниться, стане ще краще, вони разом будуть старатися знайти порозуміння та цінуватимуть один одного за те що змогли.

Учасницям запропоновано й надалі спілкуватися та допомагати одна одній. Для цього в районі є місце де жінки можуть збиратися для приємного спілкування, щоб просто переключитися, отримати позитивні емоції, просто поговорити. Можливо запросити спеціаліста для групового спілкування. Така група самодопомоги може реально допомогти сім’ям справитися зі складними життєвими обставинами.

Контактна інформація:   більше інформації у Наталії Дорофєєвої, директорки проекту « У пошуках порозуміння:зрозуміти та прийняти» newgenerproject@gmail.com, тел. (0552) 42 03 22, представниці молодіжної організації «Нова генерація» (м. Херсон) сайт  socioprostir.org.ua)

Vasili Yroshevski liked this post
More in Суспільство, Записки, Миротворчість, Освіта і наука, Психологія, Українська миротворча школа
12628415_951172244964963_7972608603370993871_o
Конфлікт є там, де погана комунікація. Потрібно вчитися говорити. Школа миротворчої журналістики для Причорномор’я

21-24 січня 2016 року в Одесі проходить Школа миротворчої журналістики для Причорномор'я

Close