Нагадаємо: на звернення щодо необхідности припинити сороміцький верховнорадянський піанізм депутатів-багатоверстатників голова Регламентного комітету ВРУ пан Макеєнко заявив, що комітет не може нічого зробити без відповідного звернення Лічильної комісії (якщо ми його правильно зрозуміли), до того з якихось незбагнених причин додав, що “питання вирішено по суті” (що це неправда – загальновідомо).
Тоді, ясна справа, полетіло звернення до Лічильної комісії.
Помилуватися відповіддю її голови пана М.Шершуна ви можете нижче: з неї ми зрозуміли лише те, що попри текст від пана Макеєнка кнопкодавний піанізм Лічильну комісію геть не цікавить, вона “задіяна не була”.
Отже, коло замкнулося (для особливо допитливих про попередню довготривалу історію та дилему українського страуса – тут): проблема недотримання конституційної норми про особисте (і ніяке інше – за жодних обставин) голосування нардепів не цікавить не самих нардепів, ні “гаранта”, ні Генпрокуратуру, ні суд, ні Регламентний комітет, ні Лічильну комісію. Проте, маємо надію, воно цікавить виборця, а у перспективі майбутніх перегонів персонажів, спраглих законодавчої влади та недоторканности, цікавитиме ще більше. Як на нашу думку, то поміченим у піаністичних маніпуляціях з картками, а також тим, хто не візьме на себе однозначне зобов’язання за жодних обставин не передавати картку іншим і не голосувати картками інших – у парламенті не місце, незалежно від гасел, риторики та партійної приналежности.
Це повний маразм та дебілізм трахнутих депутан.
На гілляку їх би…