Анатолій Бідзюра: Хроніки недогорілого парку

Парк зустрів пеньками свіжозрізаних дерев та різким духом згарища. «Додихає» – подумалось. І справді, дикі хащі, де влітку буяли будяки, осот, та лобода, котрі залишилися зимувати на лужку поміж дерев, хтось запалив і сухі, як порох стебла, вигоріли дотла. Вражає. Біля куп стихійних смітєзвалищ із різної гидоти, ніби посеред «взятих в оренду на 49 років», багатіями, наших лісів та гаїв, бігали кози жуючи різний непотріб. Пастухи сиділи на свіжих пеньках. Цікаво, від того молока, котре видоять і продадуть на базарі власники козячого стада, та регулярного його споживання, у мешканців Нововолинська виросте на спині третя  нога? Або, ще одне око на лобі, як у циклопа чи прибульця із сузір’я Гончих Псів? Чи передадуться ці мутації іще пізнішим поколінням аборигенів та їхнім нащадкам?  А як передадуться, то який вигляд вони матимуть років так, через сто?

Всякого бувало у наших волинських краях у різні часи але, щоб люди висипали сміття у парку, хай і безгоспному, у річку чи озеро – такого не було ніколи!

Паркові дерева ріжуть регулярно. І незабаром, любителям поживитися деревиною на дурничку, красти там буде нічого. Тим більше, що місцева влада Нововолинська двома природними озерцями та парковою зоною, розміщеною майже поруч із  центром міста, перейматися не бажає. У неї інші пріорітети та клопоти… Люди про них знають.  Очевидно, що міське чиновництво після оформлення пенсіону держслужбовця, жити тут не збирається.

А може, до стану випаленої, ніби напалмом землі місцеве начальство доводить парк по завданню (і не за так!) котрогось із скоробагатьків, якому впала у око ця ділянка, майже у центрі міста? Прецедент є, і то поруч із парком…  Як би там не було, цей острівець дикої волинської природи, потрібно рятувати. І то негайно. В минулому році начальник ВУКГ всерйоз  запропонував мені разом зі членами громадської організації «Україна + Польща», очистити парк від стихійних сміттєзвалищ. Дозвольте, але кожен повинен займатися своєю справою. «Совок» давно минув і не наша провина, що тліючі уламки від нього ще залишилися у душах діючої поки, місцевої влади.

До речі, а В.Сапожніков, міський голова, туди навідувався хоча б раз? Якщо ж ні, хай побуває,  чисто віртуально, подивившись фото. У разі не реагування я змушений буду, на цей раз, апелювати до обласних, центральних та міжнародних природоохоронних організацій.

Ми, бідняки, не можемо дозволити собі жити у бунгало на тропічних островах чи у курортних гірських місцевостях швейцарських Альп.  Ми залишаємося. Назавжди.

21.04.2013 р.

 Анатолій Бідзюра, голова ГО «Україна+Польща». Журналіст. Нововолинськ. Волинь

DSCF3729 (1024x768) DSCF3707 (1024x768) DSCF3712 (1024x768) DSCF3716 (1024x768) DSCF3717 (1024x768) DSCF3726 (1024x768)

More in Суспільство, Довкілля, Записки
Ні Северину І.О. на посаді директора національного парку “Гомільшанські ліси”!

...

Close