Останні новини

Любомир Гузар: Українське лінивство

2932448-135Незважаючи на непевну політичну ситуацію, на майже військовий стан, на якусь нерішучість у всіх трьох гілках влади, існує загальне переконання, що треба зайнятися розбудовою держави, нормальної з усіх точок зору.

Багато говориться, що Україна – це велика країна із значним потенціалом, який після потрясінь на зламі 2013–2014 років визволився з пут крайнього матеріалізму і чекає на своє використання для загального блага народу.

Попри те, пригадуються мені слова патріарха Йосифа Сліпого, які чув особисто: “Кожний другий українець – геній, а всі ліниві“.

Якщо процитовану фразу такої авторитетної людини зрозуміти дослівно, то надії на краще майбутнє в нас нема.

Однак не все так трагічно, якщо зважати ще й на те, що патріарх Сліпий особисто був запереченням своїх слів. Спробую це пояснити.

Автор цих рядків довгі роки жив поза межами України, де мав нагоду приглядатися до співвітчизників на різних поселеннях і чути, що чужинці говорять про українців.

Поселенці з України розбудували сільське господарство Канади та Аргентини. У США заводи охоче приймають українських робітників. В Італії місцеві родини довіряють українським жінкам опіку над людьми похилого віку та наймолодшими членами своїх родин.

Пригадую також слова кардинала Жозе Полікарпо, колишнього патріарха Католицької Церкви в Португалії: “Тішуся, що моєю старенькою матір’ю займається українка, така відповідальна, чесна та працьовита жінка“.

Як бачимо, у різних частинах світу наших співвітчизників вважають серйозними, сумлінними та відповідальними працівниками. То чи можна казати, що всі українці ліниві?

Однак треба звернути увагу на один нюанс.

Українських працівників у різних сферах шанують і люблять ті, хто наймає їх на роботу. Натомість у згаданих країнах у процентному відношенні мало українців, які самостійно “пробиваються” на керівні посади і здобувають загальне, міжнародне визнання у своєму фаху.

Вивчаючи історію України, все ж натрапляємо на осіб (і їх є доволі), яких можна називати світочами у сфері науки, політики, культури (у різних її ділянках), економіки, сільського господарства тощо.

То знову питаємо: у чому полягає лінивство українського народу, про яке говорить патріарх Йосиф Сліпий?

Відповідь дуже проста: у тому, що лише невеличка частина українців використовує свої природні таланти.

За статистикою Нью-Йорка, тільки чотири зі ста українців вступають до вищих навчальних закладів, коли серед інших національностей це зазвичай десяткове число, яке іноді сягає 80 відсотків.

Повторюся: українці не використовують талантів, якими Господь їх обдарував, і обставин, що в них вони могли б досягати висот. У цьому полягає “лінивство” українців.

Якщо хочемо, щоб Україна була справді великою країною і наше суспільство належно розвивалося, треба закотити рукава і не тільки працювати, а й розвивати Богом дані таланти.

Це слово звертаю передусім до наших молодих громадян, на яких покладаємо великі надії.

+ Любомир, Архиєпископ-емерит

Джерело – Українська Правда

2 Comments on "Любомир Гузар: Українське лінивство"

  1. Ирина Ясинская | 04-06-2014 02:20 at 02:20 |

    Ні, українці не ліниві, а мудрі !!! Чому?!?
    А тому, що вони прикладають своє вміння і зусилля там, де результат буде належати їм і його ніхто не забере та не вкраде !
    А там де не має чіткого захисту для їхнього майна, права повноцінного отримання результатів праці, не вкрадуть під прикриттям держави та не оцінять повноцінно результати персонального зусилля, навіть представники інших народів і держав не прагнули б щось робити як для себе, так і для держави. Ви спробуєте відповісти, що тепер настав “Час” оновлення, відповім, що тільки зараз з’явилась шпаринка у свідомості багатьох про таку можливість, але ще не настав “Час” впевненості, що цей “Час” незворотній і дійсно для кожного українця відкриються рівні умови та можливості, ніхто потім не відбере під різним “соусом” результати праці. Ось така насправді правда про “Українську лінь” ! ;)

  2. Не так ліниві, як биті життям. При тому, я колись казала, досвід підцензурних поколінь поселив у багато українських голів внутрішнього цензора. А досвід поколінь, що ніби й газдували, та не панували на своїй землі, підселив вірус мімікрії. Бо легше прикинутись “простим” і бути хитрим для себе, ніж мати мужність і віру застосувати свій розум так, щоб з того була користь собі й людям, та не ворогам.

Comments are closed.

More in Національна безпека, Події, Суспільство, Культура, Освіта і наука, Статті
Свобода мирних зібрань. Івано-Франківщина

Органи місцевого самоврядування Івано-Франківської области відповіли на запити Інформаційного центру “Майдан Моніторинг щодо показників, які характеризують свободу мирних зібрань

Close