Останні новини

Активним громадянином бути приємніше. Школа миротворчої журналістики для Причорномор’я

Третій день Школи миротворчої журналістики для Причорномор’я.

Перший день: Конфлікт є там, де погана комунікація. Потрібно вчитися говорити

Другий день: Стан колишніх військових напряму залежить від ставлення суспільства


Лекція “ПОЛЬСЬКІ ОЛЕНІ, ОБАМА І КОЛЕКТИВНА ПАМ’ЯТь УКРАЇНЦІВ”.
Олександр Зінченко, історик, журналіст, радник голови українського Інституту Національної пам’яті України Володимира В’ятровича, (саме ця установа – ініціатор Закону України про декомунізацію), автор книг.

Олександр Зінченко

Олександр Зінченко

Нотатки з лекції:
Сьогодні ми поговоримо про ті речі, яких не помічаємо в буденному житті. Конструктор пам’яті: Як не загратися?

Карти популяції оленів, популяції диких кабанів в Польщі є прямо залежні від електорального уподобання поляків. Там, де багато оленів та кабанів – голосують за ліберальні партії, там де їх мало – голосують за опонентів – прихильників партії «Закон і справедливість» Ярослава Качинського. Спільний чинник, що впливає на оленів, кабанів та президентів – це історія минулого. Через які речі відбувається кореляція?

Фіксуємо важливу річ: Минуле має свою силу, має своє тяжіння, воно діє як гравітація через культуру, традиції і інші речі і це проявлятиметься в найнесподіваніших речах.

В Німеччині аналогічна ситуація. З 1951 року Німеччина була розділена на дві, і навіть після об’єднання видно, що розділ працює. На сучасній карті чітко видно – скільки домогосподарства виробляють багато побутового сміття. Де багато сміття – не голосують за радикалів, і навпаки. Чому так? Ключовим тут є дохід: де він високий, там споживання більше. Де менший дохід – там більше соціальних протиріч. Суспільний досвід впливає. Цінності зрештою мажуться на хліб (як каже Ярослав Грицюк). Карта виборів України, карта «Російська як рідна мова», інші карти України – теж взаємозалежні.

Влада в Україні за останнє століття змінювалася сім разів – так сформувався комформізм. Люди навчились жити в постійних змінах.
Є багато спільного між електоральними уподобаннями та мовними приналежностями.

Як сконструювати пам’ять? Харків 1991 рік. В П’ятихатках за оцінками з 1938 по 1941 рік поховано 13 тисяч людей, з них приблизно 5600 ми знаємо по іменах радянських громадян та 4302 польських громадян, розстріляних в рамках Катинського злочину. В квітні – травні 1940 року масово розстрілювали польських офіцерів: окрім Харкова в Калініні більше 6 000, в Києві більше 2,5 тисяч, під Смоленськом в Катині – 4,5 тисяч – без суду і слідства. Офіцери були в таборі в Старобільську. На вулиці Чернишевській в Харкові їх ночами розстрілювали до 250 чол.

Під час одного вистрілу в потилицю пістолетом ТТ виливається один літр крові. Тому починали стріляти в шию, в цьому й полягали “модернізація процесу”. Це була велика таємниця Радянського союзу. Коли у 1943 році нацисти розкопали масові могили – злочин став відомим.

До 1990 року Радянський Союз не визнавав, що це зробили спецоргани цієї тоталітарної держави. В серпні 1991 році стало зрозуміло, де поховані жертви в Харкові. Коли експерти почали досліджувати ділянку, вони побачили на планіметрії, що прямо в могили входять отвори 60 – 80 см, в могилах було до 800 осіб в кожній. Людські рештки в колах були як м’ясорубкою перетерті і муміфікувалися під власною вагою. Це питання польські дослідники задали військовому прокурору, але відповідей не було. Тут було пошкодження хімікатом, а от кілька років тому були розсекречені документи КГБ.

Був план про ліквідації спецоб’єктів, передбачали загнати машини, вбуритись і вкинути туди 13 тон хімікатів. Пізніше на цьому місці КГБ зробили санаторій. Знищили людей, сказали, що це зробили німці – і засипали це їдкім лугом.

Основні операції з пам’яттю:
– Маніпуляція з пам’яттю
– Селекція
– Фальшування

Учасники на лекції

Учасники на лекції

Ми зараз готуємо книгу “Війна і міф” і опрацьовуємо більше 70 міфів Світової війни. Перебріхували навіть дрібні деталі. “Радянська армія втекла з Києва …” і в усіх енциклопедіях неправдиві дати.

Зараз ЗМІ – майданчик для дискусій. В радянські часи газета – елементарний інструмент пропаганди.

Складові конструктору пам’яті:
– політика пам’яті
– освіта
– медіа
– мистецтво
– регіональна пам’ять (пам’ятник Артему – ідеологія та фальшування на конкретній локації”)
– родина
– місця пам’яті

УСЕ може стати інструментами маніпуляції..

Останнього політв’язня звільнили у 1990 – тому році!

Василя Сидіра затримувала міліція за те, що у нього була книжка Марини Цветаєвої. А читали і “Архіпелаг Гулаг” Солжиніцина (за це давали 8 років тюрми). Бабуся завжди шепотіла, бо суспільство було залякане.

Як деконструювати міф? Клин – клином? Ви аналізуєте причинно – наслідкові зв’язки? Міф виймає фактаж з ланцюжка подій. Тому міфи – страшенно небезпечна штука. Люди відучились критично мислити. У 2004 році проголосували 104 – 116% відсотків виборців. У 2010 році Янукович став президентом.

Треба розповідати персоніфіковані історії – у яких є обличчя.
Ніхто не має монополії на інтерпретацію минулого.

1 вересня 1939 року У Львові були перші обстріли з неба, хоча офіційно початок війни – не ця дата.

120 тисяч українців були у війську Польському, з них більшість пішла в УПА.
В суспільстві опрацювання минулого – це дискусії вголос.

В інституті національної пам’яті Польщі – понад 2200 осіб, що займаються збереженням документів, ілюстрацією, кримінальними провадженнями по справах без терміну давності. Вони відкривають експозиції музеїв.
320 мільйонів злотих (близько півтора мільйони гривень) щорічно Польща тратить на музеї та історію.

Конструктор пам’яті:
– політика пам’яті
– партії
– президент

Учасники на лекції

Учасники на лекції

Нам треба зібрати свідчення, зробити з них виставки і поширити їх через ЗМІ.
Спільне сьогодення покриває минулим, бо стане минулим. Треба загоїти історичні травми?

Генерал Василь Блохін знищив більше 28 тисячі людей. Є пам’ять жертви та пам’ять ката. Дочка згадає його гарним словом, а нащадок жертви – ні. Наші уявлення про себе – це наші уявлення про наше минуле як частину нашої ідентичності. Ми є тим, що ми про себе пам’ятаємо.

Якщо ви хочете змін – станьте цією зміною.

Олександр Зінченко рекомендує :

– статтю Сергія Громенка (редакція – Олександра Зінченка), тема – початку війни, факти, і свідчення, і “фотодокази”: Кілька людей, два диктатори і одне місто: оборона Львова 1939 року

– книгу Барбари Шацької. Минуле – пам’ять – міт / Пер. з пол. Олесь Герасим, наук. ред. Андрій Павлишин. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2011. – 248 с. – ISBN 978-617-614-023-8

Книжка, що вперше побачила світ 2006 року у Варшаві, має неабияке значення для дослідження колективної пам’яті польського народу. Адже професор Барбара Шацька, котра давно займається заявленою проблематикою, взялася для цієї публікації звести в єдине ціле різні теоретичні розробки та власні опрацювання матеріалів декількох хвиль соціологічних опитувань, проведених Інститутом соціології Варшавського університету (1965, 1987-1988), Інститутом політичних досліджень (2003) та Центром вивчення громадської думки (2004).

Книжка покликана продемонструвати, яким чином інформація про минуле, отримана індивідами із різних джерел та різноманітними каналами, трансформується в поточній свідомості, а також якими є основи конструювання образу цього минулого і його взаємокореляції зі змінами суспільно-політичної дійсності.

До своїх рефлексій Барабара Шацька подає широке теоретичне підґрунтя, адже її дослідження знаходиться в руслі новоявленої у кінці 1960-х років чутливості, нових способів бачення, опису та оцінювання світу. Саме з цього часу і до сьогодні минуле приваблює і є предметом суспільних та наукових дебатів у Західному світі. У цій сфері й досі існує термінологічна невизначеність, і у рясній літературі предмета колективну пам’ять розуміють і визначають по-різному: водночас говорять про суспільну, культурну чи історичну пам’ять, або надають феномену процесуальності, називаючи його «пам’ятанням». Авторка намагається з’ясувати відмінності між певною мірою дотичними і конкурентними навзаєм поняттями та чітко окреслити межі використання терміну «колективна пам’ять». Ним вона позначає сукупність уявлень членів спільноти про її минуле, про постаті і події цього минулого, про способи його увічнення та переказу. Іншими словами, йдеться про всі свідомі апеляції до минулого, які наявні у поточному житті спільноти.

Взаємозалежним поняттям до «колективної пам’яті» Барбара Шацька називає міт, чи радше вона воліє говорити про міфологізацію минулого. Між цими поняттями можна виявити багато спільного – при порівнянні з історією, наприклад: це не лінеарний час історії, а своєрідне безчасся; персоніфікація певних вартостей та апеляція до сфери почуттів. Кардинальна відмінність коріниться у понятті, адже дійсність міту є сакральною, натомість колективна поточна пам’ять виростає із повсякдення.

Колективна пам’ять, що охоплює події життя кількох поколінь, на думку Шацької, складається із трьох елементів. Перший – це пам’ять індивіда про власне переживання минулого. Другий – це пам’ять спільного досвіду кількох індивідів, групи, на основі якого формується колективно узгоджена конвенційна мова його переказу. Нарешті третій елемент – це офіційно репрезентований в культурі образ минулого. Зауважимо, що цей розподіл цілком вкладається у наступну схему масштабування: наратив – дискурс – ідеологія, що допомагає прояснити думку дослідниці щодо встановлення зв’язків поміж названими складовими. Водночас, як вказує авторка, це перегукується із двома основними функціями колективної пам’яті, про які йдеться у книжці: ідентифікацією суб’єкта, існуючого у часі (індивідуальний простір), та легітимізацією актуального суспільно-політичного ладу (публічна сцена).

Друга половина книжки повністю присвячена практичним дослідженням і містить багатий статистичний та аналітичний матеріал. Він зібраний на основі опитувань осіб різних поколінь, які додатково диференціювалися за наявність вищої освіти. Трансформація уявлень про історичне минуле Польщі, створення уявних геополітичних мап, оцінювання людьми культурної спадщини як країни взагалі, так і окремих міст зокрема – все це окреслює поле дослідницьких інтересів автора. Отже, за підсумком професора Шацької, аналіз досвідів колективної пам’яті у польському суспільстві показав, що за півстоліття відбулося значне скорочення часового горизонту зацікавлення минулим, який обмежується лише останніми десятиліттями польської історії. Що стосується способу бачення минулого, то слід зауважити яскраво виражену індивідуалістичну та приватну перспективу, що авторка пов’язує з характером постмодерної культури, в якій замість спільноти чільною вартістю стає індивід. Також спостерігається тенденція зміщення інтересу – від питань історії нації у бік «малої історії», тобто перефокусування зі сфери загальнонаціональної спадщини у поле колективної пам’яті певних груп, спільнот, середовищ. Останні проведені дослідження підтвердили виявлену динаміку зростання позитивної оцінки минулого.

Робота Барбари Щацької висвітлює складну і подекуди болючу проблематику дослідження минулого, яке історично охоплює і Західну Україну. Спільна пам’ять українців і поляків протягом ХХ століття зазнала значних змін і трансформацій. Яким ми бачимо наше минуле сьогодні і як воно впливає на наше теперішнє? Щоб дати відповідь на подібні питання стосовно самих себе, пропонуємо скористатись дослідницьким досвідом наших сусідів, викладеним на сторінках даної книги.

12038541_897314543684067_7190389497975235984_n

– фільм “Чорний четвер

– Фільм Анджея ВайдиКатинь

– Фільм Анджея ВайдиВаленса – людина надії

Також рекомендуємо авторську книгу Олександра ЗінченкаГодина Папуги“.

Статті про книгу тут: Година папуги”. Перша книжка про українські сторінки Катині,

Година папуги”: усвідомлення матриці тоталітаризму

Пам’ятайте – “Правда не шкодить”

Лекція “ЧОМУ В УКРАЇНЦІВ ВИСОКІ ПАРКАНИ? ДОВІРА vs СТРАХ. НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ”.
Олександр Зінченко, історик, журналіст, радник голови українського Інституту Національної пам’яті

12622539_952188708196650_409199276694577635_o

Учасники на лекції. Лектор Олександр Зінченко

Тези з презентації:
«Можна досить впевнено стверджувати, що економічна відсталість у світі значною мірою зумовлена відсутністю взаємної довіри»
Кеннет Ерроу, 1972

Дуже короткий урок історії для тих, хто вчора кричав “ганьба” Президенту.

1) Для змін потрібний час. Британці не кричали Черчиллю “ганьба” у 1940 році. Війна тривала ще 5 років. Але закінчилася перемогою для Британії.

2) У 1918 році почали кричати “ганьба” Грушевському. У квітні прийшов Скоропадський. Почали кричати “ганьба” Скоропадському. У грудні докричалися – прийшов Петлюра. Потім було “Петлюрі-ганьбааа!” Врешті-решт Петлюру вигнали більшовики і у середньотерміновій перспективі розстріляли усіх, хто пробував кричати їм “ганьба!” У мене всьо.

1. Колективізація. Знищення економічної мотивації до праці
2. Голодомор і війна. Цінності виживання vs Цінності самореалізації
3. Голодомор, Великий терор та повоєнний період. Доноси
4. Голодомор, Великий терор, Війна та повоєнний період. Егоїзм та родиноцентризм. Деформація етики
5. Колективізація, Голодомор та Великий терор. Деформація суспільної ієрархії. «Кто был никем, тот станет всем». «Ястребки», «уданики», «буксири»
6. Смерть інституцій. 1917-1921 – державних. 1920-30-ті – церква
7. Голодомор, війна. Повсюдність смерті. Втрата поваги до людського життя
8. Обмеженність життєвої перспективи до кількох днів.
9. Змінилося ставлення до родинних зв’язків. Батько не здатний прогодувати родину. Діти «ворогів народів». Павлікі Морозови.
10. Алкоголізм
11. Деформація стереотипів соціальної та економічної поведінки. Етикет
• Колективізм vs індивідуалізм
• Патерналізм vs ініціатива
• Повага vs зневага

• «Тебе что – больше всех надо?!!»
• «Інициатива наказуєма!»
• «Я»- последняя буква в алфавите!»
• «Ты что – не такой, как все?!»
• Звернення та усмішки незнайомцям

У результаті пережитих катастроф формується інший культурний код, який пов’язаний із втратою моралі: формується культура цинізму, поширюється підозрілість та недовіра, люди приписують іншим найнижчі мотиви, розквітає культура маніпуляції, люди починають зловживати довірою інших, їх наївністю, поширюються шахрайство та брехня як загальноприйнятні явища, кріпне культура байдужості, тобто відбувається загальне толерування суспільством крайньої корисливості, егоїзму, індиферентності до чужих страждань.

Коли кілька поколінь підряд раз по раз переживає Велику Тривогу, ці поведінкові відхилення перетворюються спочатку на успадкований стереотип поведінки, а згодом – на норму.

ЯК ПОДОЛАТИ СТРАХ І РОЗБУДУВАТИ ДОВІРУ?
•«НЕ БІЙТЕСЯ!»
• ІНВЕСТИЦІЇ В ДОВІРУ: РОЗБУДОВА СУСПІЛЬСТВА ДОВІРИ + ПОЗИТИВНА ДИСКРИМІНАЦІЯ ІНІЦІАТИВНИХ ГРОМАДЯН
• АКТИВНИМ ГРОМАДЯНИНОМ БУТИ ПРИЄМНІШЕ
• ПОДОЛАТИ РАГУЛІЗМ І ЖЛОБСТВО. «ПЛАТА ВПЕРЕД»
• НОВІ ЕКОНОМІЧНІ ВЗАЄМИНИ ФОРМУЮТЬ НОВІ СОЦІАЛЬНІ СТОСУНКИ
• КОМУНІКУЙТЕ! ГОВОРІТЬ!
P.S. Рекомендуємо прочитати цю статтю: “Не бійтеся! Усі проблеми українців від страху”.

Рекомендуємо прочитати ці статті:
– Олександр Зінченко “Не бійтеся! Усі проблеми українців від страху
– Євген Глібовицький: «Покоління хіпстерів під час війни себе утримати не може»
– Олександр Зінченко: “Чому Польщі вдалося? Старі помилки, нові ідеї та бунт поколінь (ЧАСТИНА 1)“.
– Олександр Зінченко: “Чому Польщі вдалося? Люстрація і загальна декомунізація як економічні чинники (ЧАСТИНА 2)“.
– Олександр Зінченко: “Чому Польщі вдалося? Філософи у владі й інвестиції в довіру (ЧАСТИНА 3)“.

P. P. S. Рекомендуємо прочитати ці книги:
– “Війна і міф. Невідома Друга світова” за заг. ред. О. Зінченка, В. В`ятровича, М. Майорова  (Співробітники Українського інституту національної пам`яті досліджують документи тієї доби. Дізнайтеся правду, яку приховували від нас!
Чи правда, що пакт Молотова–Ріббентропа був вимушеним кроком для СРСР? Чи завжди Радянський Союз був непримиренним противником нацистів? Чи правда, що українські націоналісти масово винищували євреїв під час війни, особливо у Львові та Бабиному Яру? Сталін узгоджував військові дії з Гітлером? Бандера був агентом спецслужб нацистів? Кримські татари масово дезертирували на початку війни?
На ці теми ще 30 років тому боялися говорити навіть із рідними!)
лістика. Репортажі Недержавні таємниці: нотатки на берегах пам`яті. Віктор Ющенко
(це щира розмова третього Президента України Віктора Ющенка з відомим істориком і журналістом Олександром Зінченком про приватні сторінки біографії: про кохання і кар’єрні повороти, життя і смерть найдорожчих людей. У книжці він оповідає, як перетнулися долі його батьків — Андрія і Варвари, про диво віщих снів і гіркий полиновий хліб дитинства.
У книзі порушаться питання й державного рівня. Наприклад, чому бандити не сидять у тюрмах? Чому Президент Ющенко відмовився повертати у дію Конституцію 1996 року? Чи планувався державний переворот у вересні 2005 року? Що зруйнувало таємний союз БЮТ та Партії регіонів улітку 2009 року? Чому насправді розпалася помаранчева команда? Що відбувалося за лаштунками Майдану? Хто і чому отруїв опозиційного кандидата в президенти у вересні 2004 року? Як подолати найбільшу в історії повоєнної Європи гіперінфляцію? Віктор Ющенко щиро і без вуалі дає відповіді на ці та багато інших гострих і болючих запитань.
«Недержавні таємниці» — не тільки колекція призабутих уже фактів новітньої історії, а й захоплююча оповідь про подолання тягаря радянського минулого, про те, як і чому змінювалася Україна протягом останніх 60 років.)

Презентація: ЧОМУ В УКРАЇНІ ВИСОКІ ПАРКАНИ


В рамках Школи відбулася зустріч з представниками південного регіонального управління Державної прикордонної служби України

12493805_952070284875159_4718629516081469928_o12513988_952070701541784_4605153783453120674_o12525421_952070431541811_3655335338769104849_o


Лекція «ЯК ПРАЦЮЮТЬ СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ЯК ЛЮДСЬКІ СПІЛЬНОТИ І ЯК ЦЕ ПОВ’ЯЗАНО З ТЕОРІЄЮ ДИНАМІЧНОГО ХАОСУ»
Наталія Зубар (ІЦ «Майдан Моніторинг», Харків)
Віртуальна презентація:

Нотатки з лекції:
Поняття соціальних мереж виникло у 1930 році, згадки про них були ще з XIX століття, інтернет-лише інструмент для їх підтримки.

Соціальні мережі створенні для вирішення конкретних проблем, складаються з комунікаторів. Перша соцмережа – поширювачи слова Божого.

Комунікатори мають найбільшу можливість розповсюджувати інформацію. Лідер має упередження, тому фільтрує, кому передавати інформацію суб’єктивно.

В Україні є гостра потреба “виростити” соціальні зв’язки. Пентагон та інші організації активно моніторять соціальні мережі.

Знайдіть курс “Аналіз соціальних мереж” і опрацюйте його.

Соціальний капітал прямозалежний від інтенсивності участі в соцмережі.
Соціальні мережі ведуть до демократії. Як формується довіра в соцмережах? Знання, біографія, належність до спільних груп, фотоальбоми, і тп. – шлях до довіри.

Приватність насторожує людей в соцмережах.
Взаємне цитування теж породжує зв’язки.

Наше суспільство атомізоване. Поява сталих комунікаторів заважає спецслужбам.

Не плутайте об’єднання та мережі. Кримінальні банди, масонські ложі та інші мають механізми ухвалення спільних рішень та передають інформацію.
Мережа радіоаматорів була набагато раніше ніж інтернет-спільноти.
Кількість зв’язків та активностей дають можливість зробити організацію активнішою.

В авторитарних та тоталітарних країнах сиділи в тюрмах, бо вони були комунікаторами, що неконтрольовані владою. В Америці – це професія “Інформаційний брокер”. Без соціальних інформаційних посередників у нас не буде розвитку демократії в країні.

Великі процеси суспільних комунікацій тепер можна бачити візуально.

Соціальний капітал – результат взаємодії, це – кількість матеріальних та нематеріальних вигод, які отримують люди внаслідок взаємодії

Чим більше обміну інформацію, тим більше діалогів. Культурний баланс між закритістю і відкритістю в інформаційному просторі дає успіх.

Соціальні мережі формуються не лише з людей, але і з їхніх праць, книг і тп. Тут важливе взаємне цитування. Взаємне цитування “я і моя організація” більше приваблюють.

Хаос – це гори, Дорога – це неможливість рухатись інакше, ніж вкладене полотно.

Прочитайте про Динамічний хаос та Дивний атрактор Лоренца.

Навіть, коли пишете дружній організації – це можна використати проти них. Ніколи не пишіть того, що може вас скомпроментувати.

Не думайте, що ви – ізольовані.

Бережіть свої контакти і контакти контактів

Мета інформаційної війни – посіяти страх, непевність і сумніви у противника. Коли людина невпевнена – в неї зменшується швидкість прийняття рішення. Деніел Каніман це пояснює чудово. Швидке та інтуїтивне рішення – найчастіше правильне. Механізм – попадання інформації в очі і швидке порівняння її з попереднім досвідом. Фейки перевіряйте за першоджерелами, використовуйте своє критичне мислення. Треба різко піднімати рівень критичного мислення населення, щоб вони могли аналізувати фейки.

Будь – яка емоційно зафарбована інформація знижує рівень мислення. Не думайте про причини – ведіть статистику. Шукайте факти між ЕМОЦІЙНИМИ новинами, ведіть списки джерел. Найкраще сховати листя в лісі – закидайте інформацією всіх, тоді важче ідентифікувати.

Вчіться робити скріншоти та зберігати їх. Якщо за вами стежать, то вони не мають завдання вас убити.

Людина залишає по собі великий інформаційний слід. Не описуйте в неті власних звичок, що псуватимуть ваш авторитет в різних етапах життя.

Неякісна журналістика сприяє конфліктам. Локальна журналістика правдивіша загальної, її розвиток є ключовим.

Чим більше буде локальних ЗМІ – тим менше буде пропаганди

Щоб зняти психологічний вплив інформації – треба дати людям фізичну альтернативу. Нам треба внести зміни всерйоз і недовго.

Ми будемо жити в епоху невизначеності багато років. Ведіть списки джерел інформації, ставте примітки – ненадійні.

Про справу не говоріть з тим, з ким можна, а з тими – з ким треба.

Конфлікт – один із способів ведення переговорів.

Повертайте цінність живих зв’язків. Особистого спілкування не замінить жоден інтернет.

Ми переможемо з допомогою якісних знань соціальної психології.

Соціальний капітал – це можливість використання соціальних зв’язків, співробітництва і довіри для отримання вигоди. Це і є цінністю соціальних мереж.

Соціальний капітал прямо залежить від інтенсивності участі в соціальній мережі. Вищий рівень соціального капіталу веде до більшої підтримки демократичних цінностей навколо його носія. Якщо ваші матеріали ніхто не коментує і не поширює – в інформаційному просторі вас немає.

В світі «вага» науки визначається по кількості взаємних цитувань. Вплив в соціальних мережах – так само.

Якщо ви думаєте, що ви нікому не потрібні, то це не значить, що так і є

Можуть бути потрібні ваші контакти – батьки, вчителі, друзі…
Також не довіряйте анонімним носіям. Перевіряйте надійність джерел.

скринька1-300x212

Як протидіяти?

«Не бійтеся!» (с) Іоанн Павло ІІ,
пам’ятайте – «Всі брешуть» (с) доктор Хаус. Зворотнє треба довести дієво. Не думайте про причини. Ведіть статистику.
Ведіть список джерел. Три неправдивих повідомлення – і джерело відправляється в список ненадійних (с) Степан Мудрик

Примітка:
Подивіться фільм “Життя інших” (Оригінальна назва: Das Leben der Anderen)

Прочитайте статті:

Ольга Малишева: Як виграти інформвійну. Частина 1. Війна соціальних емоцій

Ольга Малишева: Як виграти інформвійну. Частина 2. Стара #ізмєна і нова #зрада

Українські ЗМІ повідомили про науковий факт існування русалок! Чим це загрожує євроінтеграції України?

Життя в епоху змін – прокляття чи благодать? До чергових річниць українських революцій


Інформаційний звіт з лекції “Соціологія чутокТетяни Крівошеї та Ганни Ятвицької, кандидата соціологічних наук (Одеський національний університетZvit info


Алла Соколовська, ІЦ “Майдан Моніторинг

Vadym Panasenko, Roman Rolan liked this post
More in Політика, Суспільство, Миротворчість, Освіта і наука, Психологія, Статті, Українська миротворча школа
Шаповалов-микрофоны-300x200
Так проходить зустріч з громадськістю у Донецькій ОДА

Старі методи роботи тут вже не пройдуть. Але по новому ці держслужбовці робити ще не навчились. От і проходить таке...

Close