Які чорні діри совка прикривали героїчні і благородні радянські шпигуни? Як шпигунські романи вплинули на звички і поведінку радянських людей? Чи була в шпигунських історіях хоч крихта правди? – про це говорили в прямому ефірі в п’ятницю 28 травня 2021 року Наталія Зубар, Оксана Яцюк і Віктор Гарбар. […]
Найкраще в СРСР вміли забувати. Забути власні злочини, забути про жертв, набудувати палаци мрій там, де вбивали і катували, і, як родзинка у булочці, – перекласти вину за власний злочин на когось іншого, наприклад, на німців, як було в Катині, чи на Фінляндію, бо “близько до кордону”, чи на кримських татар, бо з “німцями співпрацювали”. Забуття було настільки майстерним, що абсолютна більшість радянських громадян не згадувалась і не згадувала про правду. […]
На запрошення дослідниці Євгенії Кузнецової ми поділилися своїм досвідом життя в СРСР і були дуже приємно здивовані величезною цікавістю до цих спогадів. […]
Цей текст було написано для однієї з закритих груп, але на багаточисельні прохання читачів виношу цей текст на широкий загал. Задача тексту дати загальне уявлення про рускомірські наративи та швидко ідентифікувати джерела таких наративів на різних платформах. […]
Письмо подписали обозреватель «Думской» Сергей Дибров и главный редактор Олег Константинов; одесский историк, писатель Александр Бабич; исследователь истории украинско-еврейских отношений, канадский писатель Алик Гомельский; клинический психолог и психиатр, а также поэт Борис Херсонский и профессор кафедры истории Украины ОНУ им. Мечникова Вадим Хмарский. […]
Чому сталося так, що в СРСР 8 березня просувалося (і успішно просунулося – так, що досі все на місці) як свято “чоловіки вітають жінок з тим що ті жінки”, попри явну абсурдність такої ідеї.
Бо це відповідає внутрішній логіці радянського ладу. […]
21 січня 1990 року понад пів мільйона українців долучилися до “Ланцюга єдності” від Львова до Києва — наймасовішої акції прихильників незалежності у радянській Україні. Відзначали річницю проголошення акту злуки з синьо-жовтими прапорами, забороненими на той час. Учасниця акції Наталія Зубар розповіла Суспільному, як відбувалася акція у Харкові, якою була атмосфера того дня і чому такі акції важливі й сьогодні. […]
Зачем в Харькове ставить памятник ОУН и почему улицы должны носить имена провідників украинских националистов. […]
Спогади студента з Маріуполя, якого побили “беркути” в ніч з 29 на 30 листопада 2013 року. […]
Це була на той час гостросучасна, модерна – і водночас ґрунтована на українських народних традиціях музика. З багатими аранжаціями, модерним саундом музика. Ба навіть сценічні костюми в них були на високому рівні, яскраві, стильні, ультрамодерні і водночас з традиційними мотивами. […]
Отже, нам не “конче потрібна судова реформа”, як зараз кажуть з кожної праски, нам конче потрібно чесно описати СРСР і забути про нього як про жахливий сон. […]
Кажется, получилось так, что Гия (или имя его?) дал в итоге обществу и зачатки политической брезгливости, и начальную волю к противодействию злу, и больше демократии, и совсем другую свободу слова (об эффекте покупаемости вместо самоокупаемости этой свободы он явно не думал), и в целом — много-много предпосылок к движению вперёд, к прогрессу. И оказался после смерти намного сильнее тех, кто его убил, в помыслах и на деле. […]
Соціальний антикомуністичний телеканал. Проєкт […]
Київська комісія з найменувань підтримала нашу пропозицію по перейменуванню провулка Радищева на провулок добровольця батальйону «Дніпро – 1» Юрія Матущака, який був вбитий росіянами під час прориву з Іловайську. […]
Епідемічний апокаліпсис. Віспа, три тифи, дизентирія, різні коклюші, корости, венеричні захворювання… та пандемія іспанки”, – докторка історичних наук, професорка Харківської державної зооветеринарної академії Любов Жванко розповідає про епідемії, які накрили Україну у буремному 1918 році і про заходи, які довелося вживати уряду гетьмана Скоропадського. […]
COPYLEFT (C) MAIDAN.ORG.UA - 2000-2024.
