Нам варто задуматись над тим, як вибити батогом і пряником з голів недолугих так звану росію, міфи про її історію, мову і культуру, міфи про дружбу народів, хороших росіян, великого вченого Ломоносова, «возз’єднання України з Росією», тощо.
Чому хуйло раз у раз вдається до ядерних погроз, хоча очевидно, що вони діють украй слабко, щоразу слабше? І суттєво погіршують ставлення до РФ в світі, й так вже погане. Причини слід шукати не в раціональних поясненнях, а в психології мас і в специфічних культурних патернах. Історія ЯО як концепта і екзістенційної погрози.
В першій частині великого інтерв’ю Ярослав Сватко розповідає про свою діяльність на громадській ниві, про співпрацю з сайтом Майдан, декомунізацію Львова та як народжувались книги про Стапана Бандеру, Євгена Коновальця, Степана Мудрика, батальон “Нахтігаль” та дивізію “Галичина”
Грабувати – як і вбивати та гвалтувати – на завойованих територіях є частиною російською культури, це для них є нормальною практикою, це не “погано” у них в суспільстві, це не ексцеси якісь (як буває в інших арміях), а система., що грунтується на культурних практиках, укорінених в суспільстві.
Літературний персонаж Піня став для Хрущова рольовою моделлю. Він мотивував Нікіту Хрущова виступити проти культу особи Сталіна і виголосити знамениту доповідь на двадцятому з’їзді КПРС.
Це була на той час гостросучасна, модерна – і водночас ґрунтована на українських народних традиціях музика. З багатими аранжаціями, модерним саундом музика. Ба навіть сценічні костюми в них були на високому рівні, яскраві, стильні, ультрамодерні і водночас з традиційними мотивами.
В українській Вікіпедії на минулому тижні ввели фільтр потенційно ненадійних ЗМІ, до якого потрапили, зокрема, і медіа з медведчуковського пулу як превентивний спосіб попередження дописувачів, що такі ЗМІ визнані спільнотою як потенційно неавторитетні джерела інформації. У середовищі вікіпедистів він отримав назву «сірого списку» – незаборонених для використання ЗМІ, але небажаних ресурсів через їх маніпулятивність чи просто брехливість. Це обурило проросійські ЗМІ. Що таке цей фільтр і як він працює – у цьому матеріалі.
Вчора сталася велика перемога в англійській Вікіпедії, про яку ми довідалися лише сьогодні: відтепер стаття про українську столицю називається Kyiv. 17,5 років обговорень (із січня 2003 року) та спроб перейменувати статтю на “Kyiv” на 16 сторінках (15 з них – архівні), в т.ч. 13 процедур із перейменування статті (так, у Вікіпедії це окрема процедура), 12 спроб невдалих і 13-та, ніби “нещасливе число”, – стало вдалою та успішною.
У “Віснику Книжкової палати” з’явилась надзвичайно цікава стаття авторства Миколи Сенченка. Особлива увага в ній приділена тому як бібліотеки можуть протистояти жидомасонській змові проти східноєвропейської цивілізації, проводячи виставки та конференції, які мають бути присвячені тому, як глобалізація негативно впливає на людство та сприяє деіндустріалізації та депопуляції залежних від Заходу країн.
Для більшости патріотів, які подивились вітання Зеленського з Новим роком різануло “какая разніца”. У купі з кількома десятками разів повтореною мантрою про мир, можливо, будь якою ціною, це створює низку загроз. Наше завдання – уникнути розколу, бо це призведе до подальшої втрати територій. Тому важливо сформувати нарешті перелік засадничих цінностей і ідей української національної ідентичності та сформулювати якою ми бачимо Україну через 10-15 років.
У культурному тиску, що його Україна зазнає з боку Росії, є, як мені виглядає, певна подібність з культурним тиском, якого зазнає Західна Європа з боку інокультурних іммігрантів.