Останні новини

Хроніки відстоювання державної мови. 22.07. Херсон

До ініціаторів акції потроху додаються добровільні помічники: хтось роздруковує публікації з цього сайту та розповсюджує на роботі чи в будинку, хтось за власні кошти купує призи для дітей, хтось залучає волонтерів та виконавців. Ми раді будь-якій допомозі, адже це все – суто громадська ініціатива. Наскільки ми всі разом будемо здатні до самоорганізації – настільки ми спроможні будувати і відстоювати свою державу.

Відсьогодні в наметі з’явилося багато всього нового.

До нас приєдналися одразу троє волонтерів:

– Олена, яка в наметі чергувала  й купу призів купила

– Віктор Кисіль,  який брав участь у голодуванні в Києві і щойно повернувся до Херсона. За допомоги пана Віктора на понеділок у наметі плануються співи та музики.

– Богдан, який вчора та сьогодні ще був учасником конкурсів, але завзято взявся разом із нами залучати дітей з батьками до виконання творів та/або участі у забавках. Напередодні Богдан витратив купу часу, або познаходити та вивчити нові вірші:

Намет перемістився – тепер ми не дивимося постійно із жалем на паркан, яким обнесено кінотеатр “Україна” і який швидкими темпами  обписують графітчики, а можемо навіть використовувати той паркан для розміщення наочної інформації.

У нас розширилася програма – тепер ми не просто читаємо та співаємо, а ще й граємо у рухливі ігри.

Втім, читаємо та співаємо також.

Владику Карасю 5 рочків, він дуже любить свою бабусю. Власне про неї і вірш розказав:

Діана, 10 років. Розказала вірш ” Село”. Срібна призерка України з танців!

А ця родина – розділена кордоном. Мама, тато і син Павлик мешкають у Санкт-Петербурзі, бабуся – у Херсоні. Зустрічаються влітку, під час відпустки та канікул, і бабуся встигає із онуком українських книжок почитати. Батьки це підтримують і вважають, що знання української для Павліка зайвим точно не буде:

Зустріли ми за день й противників нашої акції. Одна родина з 3-х осіб вперто і доволі агресивно наполягала, що вони хочуть розмовляти російською. Наче хтось їм заважає.  А один чолов’яга стверджував, що 5-й канал – головні дурні, а ТВі – другі за ним.

Але це – насправді чудово, бо можемо щоденно пересвідчуватися, що плюралізм в нашій країні все ще існує, що розмаїття думок толерується, надмірних конфліктів не провокує і навіть запеклі опоненти можуть розмовляти один з одним із посмішкою:

Ще один чоловік напідпитку брудно лаявся. Те, що він сказав, якщо перекласти звичайною мовою, зводилося до такого: йому однаково, якою мовою говорити, він може й російською, й українською, але найперше, що він хоче – це отримувати зарплатню за роботу, яка вже зроблена. І навряд чи цю людину можуть переконати мантри про надзвичайне “покращення”.  Страждають дорослі – страждають й діти поруч:

Дуже хочеться сподіватися, що такі гіркі ситуації траплятимуться все рідше. Адже ввечері центр Херсона виглядає зовсім по-європейські: купа людей на байках, роліках, скейтах. Катаються, змагаються, стрибають. Загалом – здОрово і корисно розважаються.

А ще нашу ініціативу підхоплюють в інших містах. Принаймні мешканці Северодонецька виявили рішучість й у себе почати робити щось таке просто невідкладно.

ФотоОлександра Базилєва, Валентини Крицак, Людмили Ямщикової

More in Громадські акції, Новини, Події, Суспільство, Культура, Наша історія
Громадські активісти заклеїли Первомайськ листівками проти розколу країни

...

Close