МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

До мови з розумом: Що більше науки, то довші руки

10/29/2006 | Майдан-ІНФОРМ

До мови з розумом: Що більше науки, то довші руки*

Минулого разу ми говорили про ритмомелодику - чинник, що у процесі спілкування поколінь сприяє виробленню людських мов. Особливу увагу на вимоги ритму й мелодики слід звертати в діялогах та афоризмах.

У СЕМИ НЯНЬОК ДИТЯ БЕЗ ОКА чи СТО БАБ, СТО РАД, А ДИТЯ БЕЗ ПУПА?

У статті про державність української мови авторка пише: “Адже у семи няньок, як стверджує народна мудрість, дитя без ока”. А у збірочці приказок шістьма мовами укладач наводить іншу редакцію цього афоризму: У семи няньок дитина без носа. Цей варіянт уже грішить проти ритмомелодики – з'явився зайвий склад (дитина замість дитя), який розтягає приказку, і вона тратить лаконічність. Крилатий вираз, коли він пройшов усі стадії досконалення, має звучати як військова команда: сто баб, сто рад, а дитя без пупа! Так виглядає мовний самоцвіт, що його нас змусили забути, і ми забули, і який у статті про державність української мови варто пригадати.

З ГАРМАТИ ПО ГОРОБЦЯХ чи НА МУХУ З ОБУХОМ?

Коли читаєш сучасну публіцистику, та й літературу, то можна подумати, що мав рацію міністер освіти Російської імперії Валуєв, коли казав, що нашої мови “не було, нема й не може бути”. Бо ж у текстах нашої духовної еліти фігурують здебільшого перекладені з іншої (не з інших!) - з одної-єдиної іншої мови - афоризми й крилаті вирази: курчат восени рахують, скатертю дорога, ворон ворону ока не виклює тощо. Наших же – коротших, влучніших, українськіших – не було, нема і т. д. Пише український літературознавець і першим, любим Валуєву варіянтом згаданої приказки називає окремий розділ: З гармати по горобцях. Але – будьмо справедливі – літературознавець не винен у тому, що держава навмисно гальмувала “українські студії”. Більшість наших словників, зокрема жоден РУС, не наводять приказки на муху з обухом. Лише фразеологічний словник АН спромігся цей вираз зафіксувати. Але до масових видань його - на два склади коротшого від валуєвської приказки - не внесено. Чи ж не свинство? При цій нагоді нагадую молодим і завзятим – ідіть на україністику, там є для вас невідкриті Америки!

ВИДНО ПАНА ЗА ХАЛЯВАМИ чи ВИДНО ПАНА ПО ХАЛЯВІ?

У текстах гумористичних, а надто полемічних, вживання крилатих слів та афоризмів просто необхідне. І наш брат перодряп не нехтує цю необхідність, обігруючи відомі афоризми, що додає оповіді додаткових барв: тихо їдеш – далі будеш від того місця, куди їдеш. Але всяка переробка – це палиця о двох кінцях. Можна переробити не на користь тексту, а на шкоду. Афоризми виробляються століттями, і всяка переробка потребує певного уміння. У полемічному тексті читаю: “Якщо НН вживає... 'на Україні', то... пана й так видно за халявами”. Полеміст узяв на себе невдячний труд – виправити неправильно, на його думку, скомпановану приказку видно пана по халявах /халяві/. Серед людей, незнайомих з українською живою мовою, поширено забобон, що прийменник по неукраїнський, і його треба заміняти на прийменник за. Важко заперечити, що там, де росіяни кажуть по, українець деколи (не скрізь!) може вжити за. Але це не значить, що нашій мові прийменник по невластивий. Навпаки. По нам аж ніяк не чуже. Пише І. Нечуй-Левицький: “Микола... пізнав її по високому зросту,... по хустці на голові”. Такий ужиток має цілком зрозуміле філологічне коріння. Ми ж кажемо по-Божому, по-нашому, по-літньому. Ці форми відповідають на питання по якому?, що дуже близьке до питання по чому? . І цілий ряд наших дієслів відповідає саме на це питання: Ми поремо по шву, шукаємо когось по сліду або по слідах, розуміємо щось по собі, судимо по ділах, говоримо по секрету, плачемо по померлому, влаштовуємось на працю по знайомству або по блату. Це все ми робимо у відповідь на питання по чому? або по кому? Пана ж пізнаємо по халяві. Можемо пізнати його й по шапці, а в разі потреби дехто може і дати по шапці тому, хто на це заслуговує.

ДАВАТИ СОБІ ВІДЛІК чи [З]ДАВАТИ СОБІ СПРАВУ /ЗВІТ/?

Українська мова має багату й цікаву історію. Було в цій історії усяке – і сумне, й комічне. Були в Галичині на світанку українського відродження так звані москвофіли, відомі своїм суржиком – язичієм, який полягав на копіюванні мови сусідньої з Галичиною імперії. Язичіє, хоч і було штучним витвором, лишило в нашій мові, як і всі інші говірки, жаргони тощо, по собі пам'ятку. Деякі слова, люблені язичієм, таки зайшли до живомовної лексики, хоч вони, щиро кажучи, не відповідають стандартам сучасности. До таких слів можна віднести хоч би й слово спротив – карикатурне скорочення російського - сопротивление, на взір польського - sprzeciw. Сюди може належати й скопійований око-в-око з російського слова отчёт іменник відлік. Калька ця не має майбутнього хоч би й тому, що ми послуговуємося формою відлік як іменником від дієслова відлічити: відлік часу. Дехто скаже, що слова можуть мати кілька значень, і це О'кей. А я скажу, що не всім словам з кількома значеннями добре ведеться в нашій мові. Візьмім, слово благий. Воно має два цілком протилежні значення. Чи ж ми часто чуємо це слово? В усталених зворотах – так. Позатим – ні. Така ж доля чекає і на слово відлік у значенні звіт.

* * *

Ще раз звертаюсь до метких, завзятих і не конче молодих. Українська мовна стихія аж он як потребує вашого розуму, завзяття, спостережливости й винахідливости. Невідкриті Америки чекають на вас! Святослав Караванський *) Зберігаємо правопис автора

Відповіді

  • 2006.10.30 | MV

    Re: До мови з розумом: Що більше науки, то довші руки

    Для довідки -

    На сайті газети "Кримська світлиця" з початку року друкується книга цієї ж тематики Роксолана ЗОРІВЧАК БОЛІТИ БОЛЕМ СЛОВА НАШОГО...

    http://www.svitlytsia.crimea.ua
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
  • 2006.10.30 | jz99

    "Словник гортай, а свій розум май" (С.Караванський)

    Уривок з останнього недільного випуску радіожурналу ”Слово” (1-й канал Українського радіо)
    …Зважте, що окремі українські слова, залежно від значення, можуть мати різне закінчення:
    	”не одержав листа” 
    		і ”насипало жовтого листу”
    	”коло каменя росте береза” 
    		і ”нема каменю на будову”
    	”книжка Івана Мороза”
    		і ”нема морозу”
    	”підійшов до телефонного апарата” 
    		і ”органи державного апарату”
    
    І тут до поради Максима Рильського ”не бійтесь заглядати у словник” додамо пораду від Святослава Караванського: ”словник гортай, а свій розум май”. Сторінка з книги Святослава Караванського ”Секрети української мови”. Бажання опанувати секрети української мови змушують звертатися нас до словників — мовних порадників. Але словники не можуть заступити кожному з нас здорового глузду або властивого майже всім мовцям так званого почуття мови. Наприклад, можна почути або прочитати такі вирази:
    	відповідно до акта про державну незалежність
    	виходячи з акта про державну незалежність
    
    Форма ”акта” ріже вухо. Чому? Бо вона неправильна. Слово ”акт” у даному разі вжито у значенні ”закон”, ”указ”. А ці слова, узагальнені поняття, мають у родовому відмінку закінчення -у (закону, указу), і отже так само має відмінюватися слово ”акт” у значенні ”закон”. Річ у тім, що словники не фіксують усіх можливостей вжитку слова. Слово, вживане на означення предмета, вимагає в родовому відмінку закінчення -а. У якійсь окремій сфері діяльности таке слово може набути значення узагальненого поняття, а з ним і закінчення -у в родовому відмінку. Ось як це стається. Слово ”плуг” у родовому відмінку має закінчення -а (плуга), і тільки таке закінчення фіксують і сучасні словники, і давнішні. Але коли слово ”плуг” вжито як назва організації, «Плуг», то письменники двадцятих років вступали до «Плугу» і виходили з «Плугу», хоч словники закінчення -у не фіксували. Очевидно, в літераторів двадцятих років ще не було знищено почуття мови до тієї міри, щоб сказати
    	вступаю до «Плуга»
    		або 
    	виходжу з «Плуга» 
    
    Вони вживали форму «Плугу», хоч її і не було в словниках. Те саме і з актом про державну незалежність. Діяти треба відповідно до акту про державну незалежність — до акту, а не до акта. Дарма, що словник каже, що родовий відмінок слова ”акт” — ”акта”. Ми знаємо, що слово ”смолоскип” у родовому відмінку має закінчення -а, і це підтверджують словники. Але хто із словникарів міг передбачити, що колись словом ”смолоскип” буде названо видавництво «Смолоскип». У цій новій ролі смолоскип у родовому відмінку, річ ясна, матиме закінчення -у:
    	зайдіть до «Смолоскипу»
    		або 
    	напишіть до «Смолоскипу»
    
    Те саме із словом ”трамвай”. Коли слово ”трамвай” вжито як назва одного з видів міського транспорту, тоді в родовому відмінку воно матиме закінчення -ю: на лініях трамваю (але ”зайшов до трамвая”). Сліпа віра словникам, риса, успадкована з тоталітарних часів, збиває декого ще й досі з пантелику. Словники ж просто не годні передбачити усіх можливих форм вживання слова.
  • 2006.10.30 | jz99

    Re: До мови з розумом: Що більше науки, то довші руки

    Майдан-ІНФОРМ пише:
    > Що більше науки, то довші руки*
    Вираз "довгі руки" в наші часи має лише несхвальний сенс — саркастичне або зловісне забарвлення... Може, раніше так не було? Так чи інак, але колишнє не завше можна повернути. Цей вираз простішим і зрозумілішим сучаснику стане, якби його трохи підправити. Скажімо, не "довші", а "розумніші". Можна й з іронічним відтінком, "біліші" або "чистіші" ;)
    Можна й розвинути тему в цілий вертеп, згадавши долю науковців та інженерів на базарах: "що більше науки, то бідніші (худіші, голодніші) руки" :ouch:


    > ДАВАТИ СОБІ ВІДЛІК чи [З]ДАВАТИ СОБІ СПРАВУ /ЗВІТ/?
    "Усвідомлювати" :) На життєздатність перевірено ;) Вже не раз питали в мене підказку, як сказати українською щось схоже на "отдавать себе отчёт", і варіант "усвідомлювати" залишав людину цілком задоволеною. :sol:
  • 2006.10.31 | BoaConstriktor

    Re: До мови з розумом: Що більше науки, то довші руки

    Дуже вдячний за статтю, із задоволенням читаю поради й роздуми автора.

    >Ще раз звертаюсь до метких, завзятих і не конче молодих. Українська мовна стихія аж он як потребує вашого розуму, завзяття, спостережливости й винахідливости. Невідкриті Америки чекають на вас!

    Та воно ніби й так, тільки кому (крім нас самих) ті Америки потрібні. Єдине, що тішить - сам ростеш. От читали б це представники армії викладачів!!!
    Я давно кажу, що нам треба змінювати систему вивчення мови, бо знання граматичних категорій іменника не означає вміння правильно використовувати ці іменники у мовленні.
    Хоча поки не уявляю, як можна "пробити" нашу систему освіти...
  • 2006.11.24 | jz99

    На вуха вішають лапшу чи локшину?

    Якщо вже йдеться про фразеологізми, то не ходімо околяса і ставмо питання руба :). Час розібратися з найнагальнішим висловом: "не треба нам вішати [...] на вуха". З одного боку, цей крилатий вираз не українцями вигаданий, отже, запозичений. Тоді можливий підхід, коли зберігається автентичність ("лапша"). Вона звучить тут найвдаліше, до місця. Бо в мові-джерелі саме це найлуччє слівце тут. З іншого боку, чого б і не перекласти, тоді виходить калька "локшина". Але якось... щось... ну, не звучить, вже якось воно вже таке якесь штучне, натягнуте. Не те, одним словом.

    Є третій шлях — викопати з глибин віків (і словників) щось схоже за змістом, тільки наше. Ось, приміром, гортаємо Матвія Номиса.


    ~ на вербі груші показувати
    6891. Наказав на вербі груш. Така правда, як на вербі груші. Показує грушку/грушки на вербі. На вербі груші, а на осиці кислиці не ростуть.
    5353. На вербі груші, а на осиці кислиці не ростуть.
    11914. Дарма верба, що груш нема — нехай і не родять; не бувають гості — нехай і не ходять.
    13855. Дарма верба, що груш нема! аби зеленіла.


    ~ тіпати, молоти тощо вовну з гречки
    13003. Оце наказав! три мішки гречаноі полови, та усі три не повні / та усі и славні.
    13043. Наказав три мішки гречаноі вовни.


    ~ млинці на паркані сушити
    6883. Правда Сидорова! киселем млинці помазані, на паркані сушяцця.


    ~ плести смалені дуби
    6911. Смаленого дуба плете.


    ~ пускати туману
    6937. Про якогось тумана! Напустив туману.


    ~ переливати з пустого в порожнє
    13057. З пустого в порожнє переливає.


    ~ тулити горбатого до стіни
    13079. Притулив горбатого до стіни.


    Четвертий шлях — розконсервувати і запустити в роботу національне мислення, щоб не лише давнє пам'яталося, а й нове творилося :)

    Ну, от, чого б не утілизувати свіже надбання історії: замість "не вішайте нам лапшу на вуха" казати "не треба нам апельсини колоти" чи "не сипте нам американськими валянками".


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua