МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

До мови з розумом: Шовкові зайди

08/13/2007 | Святослав Караванський
До мови з розумом Святослав Караванський

ШОВКОВІ ЗАЙДИ*

Впливи мов одна на одну – це палиця о двох кінцях. З одного боку, взаємовпливи мов сприяють розвиткові одної з них, або й обох пов’язаних впливами мов. З другого боку, коли йдеться про мову панівного етносу та мову поневоленого етносу, то взаємовпливи обертаються вимиванням оригінальної лексики з мови “менших братів” та заміною її лексикою “старшого брата”. Цей процес, що спочатку відбувається стихійно, часом знаходить “зрозуміння” у державних структурах панівного етносу, які цей процес прискорюють. Українська мова – є наочним прикадом мови “меншого брата”, де окремі форми лексики, а то й цілі її масиви, зникають, а натомість мовці засвоюють “кращу” лексику від мови з вищим соціяльно-політичним статусом. Такий процес починається із, сказати б, офіційної лексики: назов грошових одиниць, назов державних установ та достойників, тоді захоплює ширші й ширші шари лексики та добирається і до побутової лексики. ПОСВЯЧЕНИЙ У ТАЇНИ чи ВТАЄМНИЧЕНИЙ? Хоч ми звикли спихати наші мовні негаразди на наших недоброзичливців, щоб не сказати відвертих ворогів, однак за деякі мовні ляпи ми не маємо жодних підстав винувати будь-кого, крім самих себе. Жоден “академічний” словник часів УССР – тлумачний чи перекладний - не рекомендує ідіоми “посвячувати в таємниці”, скороченої “знавцями” нашої мови до форми “посвячувати в таїни”. Бо українську форму “втаємничувати” не зуміли (чи прогледіли?) вичистити з нашої лексики навіть академіки з ласки КҐБ. Тому появу форм “посвячувати в таїну”, ”посвячений у таїну” треба списати виключно на геніяльність наших перодряпів, які, засвоївши кухенну рідну мову та університетську - нерідну, мають себе за великих знавців української мови, всіляко відхрещуючись від своїх “запліснявілих” попередників. У наслідку маємо (на цей раз не те, що розкрадаємо), а те що маємо, а саме недовчених, але без міри амбітних містечкових невігласів з претенсіями на геніяльність. Душа не лежить цитувати ці мовні “шедеври”, зате зацитую дещо старшого сучасника: «Катерина просила родичів, які вже були 'втаємничені' в захворювання Андрія,...» (І. Вільде). Генії тут вжили б “посвячені в таїни”. ПРОТИВНИЙ чи ВРЕДНИЙ? Сказати, що слово “противний” у значенні “неприємний, недружній, несимпатичний” неукраїнське не можна: «'Противна', як старцеві гривня” (Номис). Але наша мова знає й синонім до “противного” – слово “вредний”: З дитячих літ пам'ятаю: “Не будь такий 'вредний'!”. І цю другу форму не менше, коли не більше, поширено в мові предків. Але в сучасних текстах майже не подибуємо слова “вредний” . Цю “нішу” – як тепер модно казати – цілком загарбало слово “противний”. Чому? Бо воно збігається із словом “противный” у престижнішій для обивателів мові. “Вредний” же у престижній мові значить “шкідливий”. І цей факт завдає нокауту нашому “вредному”. Іншими словами, без жодних заходів з боку ревнителів “общеруського” мовлення іде захоплення нашого мовного простору словами-зайдами або, як у даному разі, іде добір синонімів. І добір, і захоплення – шовкові. СВИТА чи ПОЧЕТ? Слово “свита” у нас – це різновид верхнього одягу. Інших значень це слово не має. Але ж для знавців “украінской мови” закони не писано. Нема-нема, то в одному тексті, то в другому, ці знавці вживають слово “свита” у значенні “почет”. А не дуже підкуті редактори допускають таке вживання.. Допустять раз, допустять другий, і дивись, уже цей зайда стає ніби й своїм. Читаю якось рецензію на переклад. І там серед хиб перекладу вказано вжиття слова “свита” у значенні “почет.”. Щойно прочитав, а тоді в іншому тексті натрапляю на “свиту”, коли йдеться не про одяг, а про “ескорт”. Має це слово, видно, якусь магнетичну силу для знавців “украінской”. Але ж цих знавців не правлять і їхні редактори. Тобто, “яка хата, такий і тин, який писака, такий і редактор”. КЛЕЙМО чи ТАВРО? У Грінченка слова “клеймо” нема. Є “клейно”. У творах класиків слово “клеймо” вжито один раз у І. Нечуя-Левицького. Інші класики – включно із совєтськими - вживали виключно “тавро”, а також похідні від нього “таврувати” , “таврування”, “затаврувати” тощо. Це все свідчить, що “клеймо” належить до випадково занесених до нашої мови слів за часів гоніння на українську мову та відсутности українського шкільництва й українського словникарства. Сучасники ж мали б розуміти цей факт і віддавати перевагу слову ”тавро”, від якого походить ціла родина однокорінних слів. Тому годі зрозуміти, чому деякі національно підкуті інтелектуали уперто вживають у своїх текстах слово “клеймо”. Часом навіть незрозуміло, яке значення вкладають вони у це слово. Цитую прочитане: «...мусимо зазначити, що ті з людей війни, які прийняли 'клеймо' лівацько-республіканської ідеологеми, остаточно лишилися надбанням історії». Щось таке, ніби “Вари, мели, їж!”. САМИЙ РІЗНИЙ чи ЯКИЙ ТІЛЬКИ ХОЧЕТЕ? На питання «А у вас удома багато книжок?», запитаний “значить”: «Багато, причому 'самих різних'...». “Самий різний” – граматична форма російської мови. Формально по-нашому треба б сказати “найрізніший”, аж така заміна - “Багато, і то 'найрізніших'...” - на жаль, належить до “повстяного” мовлення. Мову до мови не так легко “пригнати”. “Самих різних” ужив той, хто знає і користується російською мовою. Той же, хто не знає, сказав би тут так: “і то яких тільки хочете”, або “і то всяких-превсяких”, або ”і то різних-прерізних”, або “і то різних жанрів”, або “і то на будь-чий смак”, або ще якось. Живу мову не так легко механічно перекладати, або (знавцям “украінской” мови) стилізувати під неї своє мовлення.

* * *

А висновок тут такий “бійтесь шовкової асиміляції, хоч з дарами, хоч без”.
*) Зберігаємо правопис автора

Відповіді

  • 2007.08.13 | ГайдиДоБайди

    Re: До мови з розумом: Шовкові зайди (з зав'язками)

  • 2007.08.13 | Іван Шостак

    Не кидайте "БУДЬ-ЯКІ" чи "ЖОДНІ" предмети

    Щодня кияни та гості міста мають змогу в метрополітені почути фразу: "Не кидайте на... будь-які предмети". Що мали на увазі автори фрази автоінформатора? Очевидно, що йшлося про те, щоб пасажири, перебуваючи на ескалаторі, не кидали предмети на східці та на балюстраду. Як на мене, то фраза "будь-які предмети" наводить на думку, що будь-які кидати не годиться, а якісь особливі - можна (наприклад, дорогоцінні каміння чи вироби із благородних металів). Конструкція НЕ [дієслово] БУДЬ-ЯКІ не придатна для вичерпного опису того з/над чим не можна здійснювати якісь дії, проте, конструкція [дієслово] БУДЬ-ЯКІ досить вдало описує варіантність вибору. А як же тоді правильно сказати? Є українське слово ЖОДЕН(од.)/ЖОДНІ(мн.), отож фраза повинна звучати приблизно так: "Не кидайте на... ЖОДНИХ предметів".
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.08.14 | jz99

      Доповнення

      Там же в метро: "... просимо вас ретельно пильнувати за своїми речами"

      Точна калька з рос. "внимательно следить за своими вещами", але ще й "ретельно" не у властивому значенні (те саме, що "старанно").

      "Пильнувати" вже і є "уважно наглядати", тому "просимо вас пильнувати свої речі".
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.10.17 | voloh

        Re: Доповнення

        або "пильнувати своїх речей".
    • 2007.08.15 | Koala

      Безумовно вірно.

  • 2007.08.16 | stefan

    "палиця з двома кінцями"

    Святослав Караванський пише:
    > палиця о двох кінцях.
    ==================
    русизм.
    НМД, має бути "палиця з двома кінцями".
    Але майже люба палиця має два кінці, крім однієї. :sarcastic:
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.08.16 | jz99

      Re: "палиця з двома кінцями"

      stefan пише:
      > Святослав Караванський пише:
      > > палиця о двох кінцях.
      > ==================
      > русизм.
      > НМД, має бути "палиця з двома кінцями".
      НМД теж :)


      І.С.Олійник, М.М.Сидоренко. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. — Х., «Прапор», 1997.

      ПАЛКА О ДВУХ КОНЦАХ. О том, что может кончиться и хорошо, и плохо. Палиця з двома кінцями (два кінці має); палиця на два кінці; у палиці два кінці [один по мені, а другий по тобі]


      Перевірка у Номиса на слово "палиця"

      4195. У кочерги два кінці: один по мені буде ходить, другий по тобі (або: один на тебе, а другий на мене). — У кия два конці: єдин буде по мні, а другий по комусь иншому. — Палиця два кінці має.



      > Але майже люба палиця має два кінці, крім однієї. :sarcastic:
      Усі палиці мають два кінці, навіть ті, що забиті другим кінцем в дуба :lol:


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2018. Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua