МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Хочу поділитись щастям

09/27/2009 | tanagra
Дорогі форумчане Майдану, хочу поділитись з Вами дивовижною історією, яка сталась зі мною наприкінці серпня.
Я з Запоріжжя, і, вибачайте, перейду на російську, потім зрозумієте чому.
У меня есть знакомая девочка, сейчас учится в 10 классе школы с математическим и физическим уклоном.Это моя бывшая школа тоже, и исторически сложилось так, что там хорошо изучают украинский,но говорят на очень чистом русском языке.
На лето им задают очень серьезные домашние задания по математике примерно по 200 задач по алгебре и геометрии из сборника вступительных экзаменов в КПИ. Чтобы не оставаться с ужасом математических проблем в одиночестве,в трудные моменты она приглашает меня на помощь, т.к. математика - часть моей профессии. Надо сказать, что она нуждается скорее в психологической помощи, чем в предметной.
Естественно, речь зашла о том, куда она собирается поступать.Она сказала: я еще не решила.
- Но ведь ты собиралась на международные отношения!
- Я поняла, что не смогу, - ответила она.
Я считаю, что сверхзадача любого педагога - взрастить в ученике чувство собственного достоинства и уверенность в своих силах. Поэтому я собралась противостоять ее решению и поинтересовалась причиной.

- Я не смогу долго отсутствовать в Украине. Когда я долго не слышу украинской речи, мне буквально плохо, - сказал мне ребенок на чистом русском языке.

Счастьем, которое меня внезапно залило, я и делюсь сейчас с Вами.

Я читала мнения украинских педагогов, что мы "потеряли поколение из-за отсутствия национальной идеи, внятно выраженной в учебном процессе". Я подумала, что люди много на себя берут: патриотов растит сама Украина. Просто своим существованием.

Відповіді

  • 2009.09.27 | Hoja_Nasreddin

    Re: Хочу поділитись щастям

    коли прочитав оце
    tanagra пише:
    > - Я не смогу долго отсутствовать в Украине. Когда я долго не слышу украинской речи, мне буквально плохо, - сказал мне ребенок на чистом русском языке.
    В мене аж мурахи спиною побігли.
    Щось подібне відчув тоді, коли вперше прочитав рядки Леоніда Кисельова:
    Я постою у края бездны
    И вдруг пойму, сломясь в тоске,
    Что все на свете – только песня
    На украинском языке.



    > Счастьем, которое меня внезапно залило, я и делюсь сейчас с Вами.
    таке читати справді приємно
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.09.27 | Манул

      Re: Хочу поділитись щастям

      Шановна пані,
      повністю поділяю Вашу думку.
      Щойно вранці моя дружина повернулась із Запоріжжя. Була на зустрічі з друзями, з якими вчилась в одній групі в педінституті, зустріч - ювілейна, так багато років минуло, що страшно й написати. На зустрічі були присутні викладачі, дуже тепло говорив наш колишній викладач, а тепер завідувач кафедри української мови, відомий вчений, письменник професор Віктор Чабаненко. Все нормально. Дух убити не можна.
      Бажаю щастя і добра.
      Привіт Запоріжжю. Се й мій рідний край. Переможемо.

      Леонід Кисельов (той вірш):

      Я позабуду все обиды,
      И вдруг напомнят песню мне
      На милом и полузабытом
      На украинском языке.

      И в комнате, где, как батоны,
      Чужие лица без конца,
      Взорвутся черные бутоны -
      Окаменевшие сердца.

      Я постою у края бездны
      И вдруг пойму, сломясь в тоске,
      Что все на свете - только песня
      На украинском языке.

      Вустами Леоніда Кисельова говорив Бог.
      Його рано забрав до себе Бог - двадятидволітнього.
      Вічно двадцятидволітній Леонід Кисельов.
      Геній.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2009.09.27 | Георгій

        Цe і мій улюблeний український поeт

        До рeчі, в останній рік свого такого короткого життя (1968-й) Лeонід почав писати українською мовою, і дужe гарною. Пригадую такe з його останніх віршів, про Київ:

        Додому час. До міста всіх кохань,
        Дe тополeві вранішні тумани,
        Дe сірий тулуб вeршника Богдана
        На золотому тлі софійських бань.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2009.09.27 | Манул

          Re: Цe і мій улюблeний український поeт

          Леонід КИСЕЛЬОВ

          КАТЕРИНА

          Доки буде жити Україна
          В теплім хлібі, в барвних снах дітей -
          Йтиме білим полем Катерина
          З немовлям, притнутим до грудей.

          Освятивши невимовним болем
          Все прийдешнє, кожну нашу мить,
          Йде вона, і мов велике коло,
          Біле небо навздогін летить.

          Про дівочу цноту, про калину
          Не співай, поете, не квили,
          Бо іде сьогодні Катерина
          Тим шляхом, що наші кревні йшли.

          Вилами розхитували трони,
          Руйнували все старе дотла,
          Тільки би Шевченкова Мадонна
          В сніжне небуття не полягла!

          Тільки би вона донесла сина
          До свого народу, до людей.
          Біле поле. Біла Катерина
          З немовлям, притнутим до грудей.

          1968

          Із посмертної збірки "Последняя песня. Остання пісня".
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2009.09.27 | tanagra

            Re: Цe і мій улюблeний український поeт

            Велике Вам спасибі за резонанс почуттів і думок,друзі, за теплі слова про Запоріжжя, пане Манул, і за те, що моя історія переплелась завдяки Вам з поезією Кисельова. Це мене дуже розчулило. Дякую.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".