Історія наука точна і абстрактна.
10/17/2001 | Максим'як
Re: Історія наука точна і абстрактна.
Максим'як, 10-10-2001 01:05
Ніколи вчений, який хоче називатися вченим, не вийде в люди із інформацією, яка є ним недоказаною.
Кожного вченого, чекає безліч опонентів в цілому світі.
Фізики будують теорії і історики їх будують, але кожна повинна базуватися на системі доведення, інакше це буде посміховисько. Як правило, опонується методологія, яка приводить до тих результатів.
В науці рідко щось друкується, якщо воно спочатку не пройшло через відкритий диспут і семінари чи наукові конференції.
Ще один аспект: до кінця 80-х років “Історія України-Руси” Грушевського була заборонена, її можна було отримати для праці тільки за спецдозволами і то в Ленінграді, Москві та Києві, решту все було знищено. Доступ до правди...
Тут ще висловлюють думку, а нащо нам це знати, нам і так добре без цього. Так от, прийомні батьки можуть виростити дитину, але її все життя буде тягнути, як магнітом, побачити рідних. Так і кожен народ постійно хоче знати свою історію.
На це не можливо вплинути ніяк!
P.S.
На все, що я тут дописую, можу давати посилки на першоджерела, але чи варто. (Це до теми "історичного ламерства").
Максим'як, 10-10-2001 01:05
Ніколи вчений, який хоче називатися вченим, не вийде в люди із інформацією, яка є ним недоказаною.
Кожного вченого, чекає безліч опонентів в цілому світі.
Фізики будують теорії і історики їх будують, але кожна повинна базуватися на системі доведення, інакше це буде посміховисько. Як правило, опонується методологія, яка приводить до тих результатів.
В науці рідко щось друкується, якщо воно спочатку не пройшло через відкритий диспут і семінари чи наукові конференції.
Ще один аспект: до кінця 80-х років “Історія України-Руси” Грушевського була заборонена, її можна було отримати для праці тільки за спецдозволами і то в Ленінграді, Москві та Києві, решту все було знищено. Доступ до правди...
Тут ще висловлюють думку, а нащо нам це знати, нам і так добре без цього. Так от, прийомні батьки можуть виростити дитину, але її все життя буде тягнути, як магнітом, побачити рідних. Так і кожен народ постійно хоче знати свою історію.
На це не можливо вплинути ніяк!
P.S.
На все, що я тут дописую, можу давати посилки на першоджерела, але чи варто. (Це до теми "історичного ламерства").
Відповіді
2001.10.17 | НеДохтор
Re: Історія наука точна і абстрактна.
Re: Історія наука точна і абстрактна.НеДохтор, 10-10-2001 01:27
Максим'як писав:
> Ніколи вчений, який хоче називатися вченим, не вийде в люди із інформацією, яка є ним недоказаною.
>
Виходять.
>
> В науці рідко щось друкується, якщо воно спочатку не пройшло через відкритий диспут і семінари чи наукові конференції.
>
НАЖАЛЬ. Деколи "попит" диктує "пропозицію".
> Ще один аспект: до кінця 80-х років “Історія України-Руси” Грушевського була заборонена, її можна було отримати для праці тільки за спецдозволами і то в Ленінграді, Москві та Києві, решту все було знищено.
Це зрозуміло, так само як і мета тих хто забороняв.
> Доступ до правди...
Але всерівно не Грушевський критерій правди.
Доречі почитайте, як Грушевський не давав вийти в світ "Історії України - Русі" Миколи Аркаса.
Правда - це недосяжний абсолют в історії.
> Тут ще висловлюють думку, а нащо нам це знати, нам і так добре без цього. Так от, прийомні батьки можуть виростити дитину, але її все життя буде тягнути, як магнітом, побачити рідних. Так і кожен народ постійно хоче знати свою історію.
> На це не можливо вплинути ніяк!
Прошу, не вдавайтесь в крайнощі. ЗНАТИ ІСТОРІЮ треба.
Але попутно ще існує попит на догми.
Все ж тема безкінечна.
> P.S.
>На все, що я тут дописую, можу давати посилки на першоджерела, але чи варто. (
Посилання з цікавістю перегляну. Буду вдячний.
Але.
Залишусь при думці, що справжні першоджерела не в Інтернеті. Це не нулі і одиниці. Повірте, що на приведені тут першоджерела є знайдуться посилання на інші "першоджерела". Тут ця проблема не має остаточного вирішення.
Максимум доказів можливих посилань в Інтернеті - це передрук і посилання в реальний архів. І то ніяких гарантій.
2001.10.17 | Максим'як
Re: Я викладу власну методологію. (Для тих, хто цікавиться істор
Re: Я викладу власну методологію. (Для тих, хто цікавиться історією України)
Максим'як, 10-10-2001 14:02
Базові першоджерела:
1. Доказано, що трипільській культурі 7 тис. років і трохи більше.
2. Логічно шукати інформацію про витоки своїх коренів в сумерському епосі (сумери є молодші на 2 тис.років) «Сказання про Гільгамеша» потім в Біблії (глава Буття запозичена в сумерів) і «Рігведі».
Адаптовані першоджерела:
1. Влесова книга (переклад Б.Яценка)
2. Слово о полку Ігоревім (довільний автор перекладу)
3. Літопис Руський за іпатським списком ( переклад Л.Махновця)
4. Билини, сказання, пісні, казки (на ці джерела рідко спираються, але вони є невід'ємними для скерування пошуків)
Чуженецькі середньовічні джерела:
1. Арабські історики і письменники
2. Візантійські
3. Західно-Європейські.
Сучасні праці (ХІХ-ХХ ст.) розпорошені в тисячах джерел. Зупинимося на кількох авторах.
1. Юрій Шилов «Космічні таємниці могил»
2. Олександ Олійник «Мова русів у фінікійській та етруській епіграфіці»
3. Андрей Сахаров «Дипломатия Святослава»
4. Степан Наливайко (тут багато статтей і вийшла книжка, якої немаю)
Чисто популярні видання (від них варто починати, а далі рухатися до першоджерел)
1. Збірники «Індо-Європа»
2. Журнал «Перехід - ІУ» (Зокрема Артур Кемп”Марш титанів: історія білої раси”, № 2, 2001)
3. «Шлях аріїв» Юрія Канигіна.
Для прикладу приведу коротке дослідження походження козацького звичаю до чуба і шароварів. Колись тут на форумі хтось пробував це обгрунтовувати запозиченням від тюрків (татар). Насправді цей звичай має значно глибше походження, яке сягає до індоорійських звичаїв.
Арабський письменник Х ст. Ібн-Даст про русів пише так: «Вони (руси) відважні і хоробрі. Як нападають на інший нарід, то доти не відступлять, доки не знищать (його) цілком; гноблять переможених і роблять їх невільниками. На зріст високі, гарні на вигляд і в нападі сміливі, та цю сміливість не виявляють на коні, але свої напади і походи чинять на кораблях. Штани носять широкі – сто ліктів матерії йде на кожні. Одягаючи такі штани, збирають їх коло коліна і прив’язують до нього» .
Інший автор, візантійський історик кінець Х ст. Лев Д’якон пише про русів (варварів): «Народ нерозважний, войовничий, сильний, що нападають на всіх сусідів, - вони ніколи, хоч і переможені, не віддаються в руки ворогів і якщо не сподіваються вирватися, (то) встромляють собі в нутро меч і так себе забивають»
Також описує вигляд князя Святослава: «Середнього зросту, не надто високий, але й не низький, брови мав густі, очі сині, ніс короткий, борода голена, на верхній губі густе і довге волосся, голова зовсім голена, з одного боку висів чуб, що означало . значний (вищий) рід; шия здорова, плечі широкі і взагалі дуже добре збудований».
Оба історики писали в одному і тому ж часі. Якщо співставити виділені товстим шрифтом мною ознаки, то ви побачите об’єднаний портрет козака (шаровари, вуса, чуб), а якщо товстим і курсивом ознаки, то ще і нащадка орійців ( ріст високий, голубі очі, кастова відзнака – чуб, спосіб позбавляти себе життя).
2001.10.17 | ilia25
Re: Рюрік, Аскольд, Олег, Ольга, Ігор, Володимир... Святослав???
Рюрік, Аскольд, Олег, Ольга, Ігор, Володимир... Святослав???...ilia25, 11-10-2001 01:37
Київські князі були вікінгами. Вони захопили Київ десь у 8-му сторіччі (підкоривши слов'янське населення), та використовували його як базу -- спочатку для нападів на Константинополь, а потім для торгівлі з Візантією та арабським сходом. Другим стратегічним пунктом на шляху "из варяг в греки" був Новгород.
Імена київських кніязів на початку суто скандинавські. Але за кілька поколінь вікінги змішались зі слов'янами, утворивши єдиний етнос. Саме слово -- руси -- має скандінавське походженя.
Це було про "голубі очі".
Щодо трипільців, то після них через територію України прокотилось стільки навал зі сходу -- від скифів, до гунів, до кельтів до германців, до слов'ян, що від них самих практично нічого не могло залишитись. Навіть у казках.
2001.10.17 | Фарбований Лис
Re: Я викладу власну методологію. (Для тих, хто цікавиться істор
Re: Я викладу власну методологію. (Для тих, хто цікавиться історією України)Фарбований Лис, 11-10-2001 05:45
Пане Максим*як, не хочу образити, але цікавитись історією і знати історію, то є різні речі.
Ця дискусія нагадує суперечку жаб про аеродинаміку тіла під час стрибка...
Ваш опис фізичних ознак Святослава антропологу скаже, що даний тип людей поширений на території сучасної чернігівщини та навколо, сформувався він більше 20000 років тому, до всіяких там орійців і не є ніпричиною ні наслідком орійців. Такий самий тип є ще в кількох кутках нашої Землі. Ну і що? Довжина носа та колір очей не несуть в собі ніякого крім біологічного змісту.
І вже тоді, як і зараз, нашу Неньку заселяло кілька антропологічних типів і вони мішались, мішаються і будуть мішатись між собою, і цей рух буде до тих пір поки ми житимемо.
До того ж, я підозрюю, що перечислені вами книги не просто ненаукові, а антинаукові. Вам сьогодні давали посилання на гарну сторінку, де добре показує автор, що вчений світ просто не займається боротьбою з цими антинауками, бо надто великий розрив між науковцями і антинауковцями. Тому ці теорії і існують в якомусь паралельному світі і не перетинаються з науковими працями.
2001.10.17 | Максим'як
Re: Я викладу власну методологію. (Для тих, хто цікавиться істо
Я викладу власну методологію. (Для тих, хто цікавиться історією України). Продовження дискусії.>Пане Максим*як, не хочу образити,
п.Фарбований Лис – жодних образ не може бути, але якщо мені вдалося хоча б частково змінити Вашу думку на ці речі, я би був радий. Зрештою, будемо вважати це не тільки персональною відповіддю Вам, а і всім , хто раніше приймав участь в дискусії.
На жаль, досі ще кожен українець має свою Україну або бачить її по-своєму, а та кожна Україна має свою історію, для одних історія України починається з 1991 року, в інших з 1918 року, ще хтось там в Росії вважає – з часів Хмельниччини, АЛЕ ІСТОРІЯ МОЄЇ УКРАЇНИ ПОЧИНАЄТЬСЯ понад 8 тисяч років тому.
Чомусь легко сприймається за правдоподібну і очевидну сьогоднішня “боротьба за правду в Україні”, чомусь легко сприймається боротьба проти української культури, яка ще недавно підступно забирала життя українських художників, поетів, письменників, музикантів. Але майже зовсім мало громадськості відомо проте, яка жорстока боротьба велася російським імперіалістами проти української історії і людей, які її досліджували. Горіли по п”ять разів на рік козацькі архіви, горіли після війни гори книг і картин з музеїв, церков та приватних збірок в Західній Україні. Палив Петро 1, палили до останнього 1990-го року його російські сатрапи. Вивезено все, що мало цінність, навіть скульптури з парку Підгорецького замку сьогодні стоять в Пітері наколо Зимового палацу., вивезені в 1939 році. Це є довга тема і всього просто не перелічити ніколи. Нижче, в додатку, я приводжу статтю Георгія Сиваша "РУКОПИСИ НЕ ГОРЯТ!”, яка трохи нагадує картину співіснування “двох сестер” і яка потрохи забувається і стрирається з пам”яті.
>але цікавитись історією і знати історію, то є різні речі.
Слушна думка, але дуже некоректно сформульована – спробую уточнити.
Що це таке - знати історію (математику, фізику)? В об’ємі шкільної програми, чи як?
Я так думаю: знати - це зробити постановку задачі і розв’язати її, сформулювати доведення. Той, хто це зробив у своїй вузькій сфері, як математик, біолог, історик, лінгвіст і т.д. він і ЗНАЄ. Та знає не далі своєї вузької галузі математики. Тому, рідко математик чи історик скаже, що він знає математику (історію), а тільки, що він є спеціаліст в конкретній галузі математики (історії). Решту інформації, якою освічена людина володіє не як спеціаліст, І НАЗИВАЄТЬСЯ – ЦІКАВИТИСЯ.
Виникають такі дискусійні запитання:
– Хто знає історію?
– Ніхто.
– Хто знає історію України із найдавніших часів до сьогоднішніх?
– Немає такої особи. Останнім був академік Михайло Грушевський, якого зарізали при операції в Росії в Кисловодську ще в 30-х роках, а перед тим він знаходився під домашнім арештом в Москві.
– Хто писав і рецензував історію України до 90-х років, коли не було української держави?
– Наші вороги, які стверджували, що не було ніколи української історії, мови, культури, писемності. Певні періоди української історії досліджувалися в західних університетах, але жодного масштабного узагальнення не було зроблено, з часу праці Грушевського, хоч за цей час появилося мільйони нових археологічних, лінгвістичних, генетичних, палеографічних, сфарагістики і т.п. матеріалів.
Недавно п.НеДохтор привів перелік указів та законів, які забороняли українську мову в колишній російській імперії, такі “укази” стосовно українського населення були і в Угорщині, Румунії, Польщі. За вивчення історії України не йшла мова, хоч би "читанки" було мати українською мовою, які ще сьогодні є недоступні для всього українського населення. Дмитро Яворницький захищав свою “Історію Запоріжського Козацтва” в Казані і писав її російською мовою. Тисячі вчених були винищені в “боротьбі з СВУ”, на безлюдному полі виросли поганки, подібні до “академіка Толочка”. Це і була недавня українська історія. І такою вона є ще сьогодні. З 1990 року – десять років комісія вчених, встановлює істину: чи воювало УПА проти німецьких окупантів!!!
>Ваш опис фізичних ознак Святослава антропологу скаже, що даний тип людей поширений на території сучасної чернігівщини та навколо, сформувався він більше 20000 років тому, до всіяких там орійців і не є ні причиною ні наслідком орійців. Такий самий тип є ще в кількох кутках нашої Землі. Ну і що? Довжина носа та колір очей не несуть в собі ніякого крім біологічного змісту. І вже тоді, як і зараз, нашу Неньку заселяло кілька антропологічних типів і вони мішались, мішаються і будуть мішатись між собою, і цей рух буде до тих >пір поки ми житимемо.
Якщо взяти 1-й том “Історії України-Руси” Грушевського і поглянути, від яких археологічних часів він починає історію України-Руси, то зовсім не виникає жодного переляку перед інформацією, що українець є нащадком орійців, які цивілізували майже всі простори від Японії до Ісландії. (Я розумію, що в декого переляк викликає слово орієць, через те, що німці у війну вкладали в це слово ідеологічний зміст, але ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО ОРІЙЦІВ, ЯК ПРАОТЦІВ БІЛОЇ РАСИ НЕ ІСНУВАЛО). Як би все не перемішувалося, але раніше дослідження крові, а зараз генетика дає чітку картину про предків кожного народу. Щоб зрозуміти, як це зараз нескладно виявити свої пракорені, приведу витяг із новин ВВС від 15.5.2001: “Науковці, що проводять генетичне дослідження індусів, повідомили, що знайшли свідчення на підтримку суперечливої теорії, нібито люди із західної частини Євразії мігрували до Індії у пра-історичні часи. Науковці з Індії, Сполучених Штатів, Британії та Естонії досліджували ДНК індійських чоловіків з різних релігійних каст. Вони відкрили, що члени вищих каст мають більше дільниць ДНК схожих на подібні дільниці у європейців, ніж члени нижчих каст. Це співпадає з теорією заселення Індії, яку поділяють багато науковців, що племена з західної Євразії завоювали північну Індію та Пакистан і запровадили кастову систему, поставивши себе на її верхівці. Багато індійських націоналістів відкидають такі твердження науковців, вважаючи що культура та мови Індії не можуть бути занесені ззовні». Ці дослідження, є всього якась мільйонна частка інформації, яка підтверджує праці багатьох вчених в т.ч. і наших. (В додатку є посилка на інтернетівські варіанти праць Артура Кемра та Валентина Даниленка)
>До того ж, я підозрюю, що перечислені вами книги не просто ненаукові, а антинаукові. Вам сьогодні давали посилання на гарну сторінку, де добре показує автор, що вчений світ просто не займається боротьбою з цими антинауками, бо надто великий розрив між науковцями і антинауковцями. Тому ці теорії і існують в якомусь паралельному світі і не перетинаються з науковими працями.
«Гарна сторінка» - добре сказано. “Української історії нєбило, нєт і бить нє может!” Я прочитав її. А ще пригадую безліч книжок з переконливими доказами, якими наповнювали полиці, на атеїстичну тему, на тему звірств вояків УПА, різних коротких курсів ВКП(б), героїчних походів від “Малої землі” на “Поднятую цілину”.
А враження паралельного світу для пересічної людини сворюють саме такі статтейки, які є нуль-науковими. Поправді, боротьба між вченими відбувається запекло і неперервно, але не на рівні апелювання до непосвяченої в тонкощі громадськості, а на рівні наукових статтей та виступів. Саме їх і потрібно читати, якщо є сумніви, а не любительську критику недовченого,
Для людей, які не знають суті питання, ця стаття справляє враження і є переконливою. Конструкція статті добре продумана - спочатку включає елемент доказаної і визнаної в науковому світі підробки, так би мовити йде створення психологічної канви, а потім на неї, на вже підготовлену психіку вішається казка про підробку “Влесову книгу”. Повірте, коли добре знаєш предмет обговорення, то дуже легко виявити ці нюанси, які вкладаються автором в текст, щоб створити враження переконливих аргументів, а поправді є грубими недомовками. Автор цієї “гарної строрінки” навіть полінився уважно вичитати критику, на яку він зсилається – ніхто із серйозних критиків не вбачає інженера-хіміка Миролюбова, як фальсифікатора. Я собі не можу уявити жодної освіченої людини, яка би не захотіла на знахідці такого рівня нажити власної слави, це і висвітило непрофесійність Миролюбова – не знаючи старих мов та діалектів він береться її переписувати, роблячи безліч помилок, які потім виявляться легко – бо читання однієї і тої фотокопії Миролюбовим, а потім спеціалістом і вказувало на рівень кваліфікації Миролюбова. До 1960 року українська громадськість взагалі мала дуже мале поняття про існування “Влесової книги”. Полковник Ізенбек, хімік Миролюбов, генерал Куренков, професор біології Парамонов, які виводили її в світ були російськомовні. Їхня праця була надзвичайно цінною. Десь з 60-х років починає працювати над нею санскритолог Шаян, він і пропагує її, як твір давньої української культури. Хоч вже раніше Парамонов (Лісний) в своїй праці “Влесова книга” – языческая летопись доолеговой Руси», зауваживши чесько-польське мовне нашарування в мові авторів “книги” присвячує працю “русинам Прикарпаття”, які змогли зберегти “ім”я, мову і народність від 650 року до нашої ери”, Поправді, то не прикарпатський діалект, а давня мова Полісся, як зараз доведено.
Автори тих книг, на які я зсилався є вченими, рівень – доктор наук, мають безліч монографій.
Ось як про свою книжку пише Ю.Шилов: «Довелося подолати багато важких перепон, аби ця книга побачила світ! А от книги В.М.Даниленка “Бронзова доба України”, “Космогонія первісного суспільства”, “Етногенез слов’ян” так світу і не побачили. Зникли також зібрані видатним дослідником сумерські написи з України та докириличні автографи перших князів Київської Руси, зникли Бурти, прясельце з Таценок... можна назвати конкретних винуватців, можна звинуватити Академію наук України ...”
Я пригадую, було це близько двадцяти років тому. Хто пограбував вченого в тоталітарній країні? Спочатку все попало в архіви КДБ, а потім потрохи порозтягувалося очевидно “колегами”.
Ось, погляд президента Л.М.Кравчук: “Проте гіпотеза про всесвітню важливість історичної місії українського народу, який на повну силу проявить себе на початку ХХІ ст., не видасться занадто перебільшеною, якщо зважити, що її сповідували не тільки українці, а й великі представники інших націй. Знаменитий німецький філософ І. Гердер вважав, що Україна стане новою Елладою. Індійський історик Р.Челікані доводив, що пращури українців мали алфавітне письмо і назбирали велику кількість текстів, котрі є справжнім “одкровенням”. Англійський етнограф Д.Фрезер в аналогічному контексті згадує про “Голубу книгу””.
Додатки:
Георгий Сиваш
РУКОПИСИ НЕ ГОРЯТ!
Можно поручиться, что не было и нет в мире книг, более отвечающих этому афоризму, нежели “Космогония первобытного общества” и “Этногенез славян” В.Н.Даниленко.
Прежде всего - об авторе. Валентин Николаевич Даниленко родился в 1913 году в селе Обиточное (ныне г. Приморск - II) на Запорожчине. После десятилетки окончил в близлежащем г. Мелитополе педагогический институт и некоторое время заведовал районным краеведческим музеем. Основным объектом своих изысканий избрал Каменную Могилу, что по дороге из Мелитополя в Обиточное. Каменная Могила лежит в пойме Молочной, на самом её берегу. Во время таяния ледника, около пятнадцати тысячелетий назад, это был речной порог; по мере спада вод и возвращения Днепра в своё исконное русло порог превратился в остров; сейчас же это прибрежный холм высотой до 15 и диаметром свыше 300 метров. Холм состоит из песчаниковых плит, между которыми - множество гротов, пещер, закоулков. Которые издревле облюбовали жрецы сменявших друг друга племён и народов. Они изукрасили святилище сотнями рисунков и каких-то таинственных символов - от вымерших теперь уже мамонтов до древнейших православных крестов.
Молодой археолог Валентин Даниленко заболел Каменной Могилой отныне и до конца своей жизни. А выдалась она у него непростая и трудная. Война застала учёного в аспирантуре Ленинградского отделения Института археологии Академии наук СССР. Не успев защитить диссертацию, ушёл на фронт ополченцем. А вернулся - майором в отставке; войну оканчивал начальником контрразведки дивизии, “смершевцем”... Можно представить, какими способностями должен был обладать такой человек, через что он прошёл. Но даже ему не удалось закрепиться на взятой им вершине археологической науки 50-70-х годов.
Защитив кандидатскую диссертацию, В.Н.Даниленко с конца 40-х обосновался в киевском Институте археологии АН УССР. Возглавляя экспедиции в речных долинах Северного Причерноморья, исследователь открыл первые в Восточной Европе культуры земледельцев и скотоводов, обнаружил именно в них начало так называемой индоевропейской общности народов - истоки которой историки всего мира более полутора веков исколи то в Индии, то в Скандинавии и Прибалтике. Он же выявил “азово-черноморскую линию развития”, связавшую месопотамский Шумер и другие древнейшие цивилизации-государства с “трипольской археологической культурой”. Необычайно яркой для своих IV-III тысячелетий до нашей эры, получившей своё условное название по раскопкам у с. Триполье на Киевщине... Однако Каменная Могила не отпускала выдающегося археолога, и с начала 50-х Даниленко всё чаще работал на этом святилище и близлежащем поселении.
К концу того же десятилетия им была представлена на суд коллег докторская диссертация, легшая в основу рукописи монографии “Космогония первобытного общества”. В этом небывалом до того труде Валентин Николаевич упорядочил и проанализировал известные на то время изображения Каменной Могилы и всей индоевропейской части Евразийского континента - начиная с ледниковой эпохи и оканчивая Шумером; были привлечены также этнографические аналоги славянских и сибирских народов... Работа настолько превзошла уровень тогдашней археологии, а в важнейших своих моментах - истории вообще, что тут же была заблокирована академической верхушкой. Ни защититься, ни опубликоваться В.Н.Даниленко не дали. Тем не менее, даже беглое знакомство с машинописью и альбомом иллюстраций его “Космогонии” стимулировало исследования маститых учёных России и США. С 1965 года начали выходить их труды по сходной тематике - в ряду которых стоит и знаменитая книга Б.А.Рыбакова “Язычество древних славян” (М., 1981).
А Валентину Николаевичу пришлось писать другую докторскую диссертацию; к защите она была опубликована в виде монографий “Неолит Украины” и “Энеолит Украины” (К., 1969 и 1974). В первой из этих книг бывший разведчик-фронтовик попытался представить в виде V главы “Космогонию первобытного общества” - но хитрость не удалась: заставили убрать. Пропустили лишь кое-что в монографию “Каменная Могила” (К., 1986), изданную уже после смерти автора...
Одновременно с созданием второй докторской своей диссертации Даниленко начал работать над книгой “Этногенез славян”. Основными данными послужили здесь уже не рисунки, а письмена - которые исследователь начал собирать параллельно с работой над “Космогонией”. Осталось много свидетелей - его учеников, специалистов и просто знакомых - которым Валентин Николаевич демонстрировал: протошумерскую и шумерскую таблички с Волыни, пряслица с древнейшими алфавитными надписями троянского типа, орнаментальные надписи-имена на погребальных урнах первых веков из славянского Поднепровья, несколько десятков докириллических автографов первых русских князей... Всё это, коллекция и рукописи, было похищено коллегами во время продолжительной болезни и после безвременной кончины В.Н.Даниленко (1913 - 1982).
Но - “рукописи не горят!” И вот, готовя статью к 80-летию со дня рождения своего учителя, Ю.А.Шилов обнаружил в архивной завали родного для обоих учёных киевского Института археологии последний машинописный экземпляр вышеупомянутой V главы. Сделав с него ксерокопию, Юрий Алексеевич похвалился находкой Н.М.Шмаглию, младшему другу покойного. А тот рассказал, как Валентин Николаевич перед смертью поручил ему хранить альбом “Космогонии первобытного общества”. Передавая затем этот альбом Шилову, Шмаглий призвал его воссоздать утраченную было книгу В.Н.Даниленко. Этот призыв оказался завещанием: весной 1994 года Николая Михайловича не стало; умер он, как и его старший друг, от инсульта. А вскоре точно так же (и прямо на заседании учёного совета) ушёл из жизни 40-летний Н.А.Чмыхов - доктор наук, профессор, самый перспективный из учеников Даниленко... Затем, осенью 1997, последовала внезапная гибель бизнесмена Г.О.Левцова, взявшегося издать “Космогонию” - но успевшего
выполнить только её оригинал-макет...
При “раскопках” институтского архива встретились Ю.А.Шилову разрозненные черновики и неподписанные фото, оставшиеся от работы В.Н.Даниленко над “Этногенезом славян”. Скопировав их, восприемник исследователя приобщил их к той странице из “Каменной Могилы”, где Даниленко привёл образчик некой загадочной надписи в одном из гротов этого уникального памятника. А тут как раз подоспел очередной (1992 года) выпуск “Археологических исследований Полтавского краеведческого музея”, в котором директор Государственного музея-заповедника “Каменная Могила” Б. Д. Михайлов (ровесник Н.М.Шмаглия и тоже ученик В.Н.Даниленко) опубликовал более 30 подобных строк... Вот с таким багажом разыскал Шилов в Москве известного своими публикациями языковеда-шумеролога А.Г.Кифишина; из нынешних специалистов мирового ранга только он мог сказать что-то определённое по поводу приоткрытого Валентином Николаевичем кладезя.
И Анатолий Георгиевич сказал: “Протошумерская летопись VII-III тысячелетий до нашей эры. Древнейшая летопись планеты!”
Оказывается, что первые находки подобной письменности были сделаны в Румынии ещё в 1940 году; теперь их в странах Нижнего Подунавья известно более сотни. Приступив к их расшифровке и обобщениям, языковеды-историки живо вспомнили о некой Аратте, из которой выводил себя Шумер. Тем более, что найденные в Подунавье глиняные таблички содержали имена и Аратты, и будущих шумерских богов...
Стало ясно, что “Космогония первобытного общества” и “Этногенез славян” В.Н.Даниленко явились трудами не из ряда вон выходящими, не просто намного превосходящими рядовые работы его коллег - а открывающими врата в принципиально новое понимание истоков цивилизации, её приоритетов и её перспектив... “История всемирной цивилизации началась в Шумере с рубежа IV-III тысячелетий”? - Да нет, в Аратте! “Русь приобщилась к мировой цивилизации благодаря Греции, Риму и Византии”? - Да нет же, с VII тысячелетия до Рождества Христова по II тысячелетие новой эры храня в своей уникальной культуре традицию Аратты-Арты-Арсании! “Библия глубже прочих письменных данных вскрывает истоки истории”? - Ан нет, не она... Вот ведь какая стала открываться картина! И открываться не каким-то дилетантом, помешанным на тайнах истории - а специалистом мирового класса, одним из величайших историков-археологов ХХ века...
Предоставив А.Г.Кифишину возможность сотрудничества с Б.Д.Михайловым и прочтение ими открывшейся в Каменной Могиле священной летописи - древнейшей на Земле! - Ю.А.Шилов занялся публикацией “Космогонии” В.Н.Даниленко. А также подготовкой к печати собственной “Праистории Руси”, которая так или иначе восполняет теперь утрату уничтоженного (или только припрятанного? - отзовитесь, злодеи!) “Этногенеза славян”.
К сведению злодеев: основные выводы В. Н. Даниленко, Н. М. Шмаглия, А. Н. Чмыхова, Ю. А. Шилова, Б. Д. Михайлова, А. Г. Кифишина уже опубликованы - в статьях и монографиях, на славянских и германских языках, - так что забивать этот прорвавшийся родник уже бесполезно. Тем более, что он находится теперь под контролем Российского общенародного движения (РОД).
...И вот я держу сигнальный экземпляр книги, прекрасно изданной. Небывалое издание! Отныне “история началась в Аратте, священная книга которой сохранилась в Руси”.
На обложке - выходящий из праокеана Огненный Зародыш араттов, образ которого доныне воспроизводится на великденьских (“пасхальных”) яйцах-писанках украинского Поднепровья. Над Зародышем-праяйцом с изображением Берегини-праматери надпись: “Космогония первобытного общества” В.Н.Даниленко; под Зародышем - “Праистория Руси” Ю.А.Шилов. А внутри, под обложкой, - не только научные изыскания учителя и ученика, углубляющие начало отечественной и всемирной цивилизации (государственности) до 6200+97 г. до н. э., но и каменномогильская летопись, расшифрованная шумерологом А.Г.Кифишиным...
Кто не верит, что рукописи не горят? - Действительно ведь, не сгорели!
Додаток 2
Arthur Kemp „March of the Titans“
http://www.wcotc.com/books/whitehistory
Додаток 3
В.Н. ДАНИЛЕНКО «КОСМОГОНИЯ ПЕРВОБЫТНОГО ОБЩЕСТВА»
http://recult.virtualave.net/docs/danil
2001.10.17 | Фарбований Лис
Re: Я викладу власну методологію. (Для тих, хто цікавиться істо
Пане Максим*як. Я не можу назитвати себе вченим, але наука мені не чужа.Вибачайте, але я не можу таку історію хоч якось сприймати.
2001.10.17 | Максим'як
Re: Криза наукової (історичної) парадигми.
Можна словами Томаса Куна назвати те, що відбувається в історичній науці. Основна ознака такої кризи є накопичення критичної кількості фактів, які не вкладаються в старі схеми світосприйняття.2001.10.21 | Деструктивний Елемент
Українська історія має бути національно-суб"єктивною і політично
Фарбований Лис писав(ла):> Re: Я викладу власну методологію. (Для тих, хто цікавиться історією України)
> Фарбований Лис, 11-10-2001 05:45
>
> Пане Максим*як, не хочу образити, але цікавитись історією і знати історію, то є різні речі.
> Ця дискусія нагадує суперечку жаб про аеродинаміку тіла під час стрибка...
> Ваш опис фізичних ознак Святослава антропологу скаже, що даний тип людей поширений на території сучасної чернігівщини та навколо, сформувався він більше 20000 років тому, до всіяких там орійців і не є ніпричиною ні наслідком орійців. Такий самий тип є ще в кількох кутках нашої Землі. Ну і що? Довжина носа та колір очей не несуть в собі ніякого крім біологічного змісту.
Тут завдання не антрополога а культуролога. Чуб-оселедець-коса, вуса, срібна сережка у вусі - це про щось говорить? Принаймні про те звідки у козаків з"явилася подібна традиція.
Цей опис з посиланням на візантійські джерела наводить у новітньому підручнику історії й Наталя Яковенко. Може ви скажете, що вона несерйозний історик?
Традиція носити зачіску у вигляді оселедця або коси поширена від Північної Африки до Індії, Китаю, Алтаю, Північної Америки.
Коса - ознака вищого стану. Я це тлумачу так: Ко-са = Дитя - сонця тобто промінь. Символізує зв"язок з Небом, вище походження. Отже й Козак (косак) = Син Неба (Сонця).
> І вже тоді, як і зараз, нашу Неньку заселяло кілька антропологічних типів і вони мішались, мішаються і будуть мішатись між собою, і цей рух буде до тих пір поки ми житимемо.
> До того ж, я підозрюю, що перечислені вами книги не просто ненаукові, а антинаукові. Вам сьогодні давали посилання на гарну сторінку, де добре показує автор, що вчений світ просто не займається боротьбою з цими антинауками, бо надто великий розрив між науковцями і антинауковцями. Тому ці теорії і існують в якомусь паралельному світі і не перетинаються з науковими працями.
Науковці дуже бояться за свою репутацію. З деякими відхиленнями від канонів матеріал як науковий вже не сприймуть. Для науковців важливим є факт - якісь рештки, руїни, уламки, записи, малюнки, згадки в літописах, є факти - є історія. Немає цього - для науковців нічого не було. Пара-історики більш сміливі в гіпотезах, ширше застосовують знання і здобутки інших гуманітарних наук - етнографії (міфологія, культурологія), лінгвістика, історія землі, клімату, опираються на висновки інших пара-істориків, які ще не набули визнання.
Невизнання навіть наукових концепцій, конфлікт наукових груп призводить навіть до особистих трагедій. Так Ю.Шилов наводить факти як в умовах психологічного й адміністративного тиску пішли з життя від різних передчасних хвороб М.Чмихов та інші талановиті археологи та історики. Тому звичайно домінування певних концепцій стримує пошук, вихід за межі. Науковець ризикує втратою кар"єри і навіть життям.
Українська історія має бути політичною, а не науковою. Всі нормальні країни мають політичну історію як частину національного міфу (ідеї).
2001.10.17 | Максим'як
Re: Не все так було просто. То застарілі теорії.
З перелічених лише Рюрик мав виразні нормандські корені, далі вже відбувалася повна асиміляція. Аскольд скоріше походив з грецьких коренів. Сам опис Святослава свідчить, що він дотримувався інших звичаїв, ніж вікінги. Вікінги не мали каст, це скоріше давні протословянські звичаї. Брити голову і залишати оселедець перенеслено в Японію айнами і в Індію арійцями. Ці нестиковки із вікінгами привели до того, що деякі вчені почали розрізняти північних і південних “вікінгів”, які начебто могли мати державу десь на місці Тмутаракані..> Саме слово -- руси -- має скандінавське походженя
Руси – слово, яке зустрічається на кілька тисяч років раніше від сформованих у сьогоднішньому розумінні вікінгів.
Справа в тому, що нодична група була одною із віток, які розійшлися по світу із Причорномор”я. Немає сумніву, що скандінави і новгородці приймали участь у війнах, але вони не були масовим явищем.
>Щодо трипільців, то після них через територію України прокотилось стільки навал зі сходу -- від скифів, до гунів, до кельтів до германців, до слов'ян, що від них самих практично нічого не могло залишитись. Навіть у казках.
Трипільці самі розселялися по світу. Але Україна, як початкова батьківщина залишалася. Залишилася раса, подібно, як зберіглися угорці чи болгари. На прикладі монгольської навали видно, що асиміляції в Україні не відбулося, подібно відбувалося з попередніми навалами – народ відходив в ліси на північ чи до Карпат.
2001.10.21 | Деструктивний Елемент
Українська інтегральна історична ідея
ilia25 писав(ла):> Рюрік, Аскольд, Олег, Ольга, Ігор, Володимир... Святослав???...
> ilia25, 11-10-2001 01:37
>
> Київські князі були вікінгами. Вони захопили Київ десь у 8-му сторіччі (підкоривши слов'янське населення), та використовували його як базу -- спочатку для нападів на Константинополь, а потім для торгівлі з Візантією та арабським сходом. Другим стратегічним пунктом на шляху "из варяг в греки" був Новгород.
>
> Імена київських кніязів на початку суто скандинавські. Але за кілька поколінь вікінги змішались зі слов'янами, утворивши єдиний етнос. Саме слово -- руси -- має скандінавське походженя.
>
> Це було про "голубі очі".
>
> Щодо трипільців, то після них через територію України прокотилось стільки навал зі сходу -- від скифів, до гунів, до кельтів до германців, до слов'ян, що від них самих практично нічого не могло залишитись. Навіть у казках.
Цікава логіка. Від ваших предків теж нічого не лишилось, тим не менше вони ваші предки, навіть якщо ви від них відмовляєтесь.
Який сенс нам відмовлятись як від скифів/скитів/сколотів, гунів, кельтів, половців, печенігів тощо як від предків? Наприклад, індолог Степан Наливайко доводить індоарійську природу печенігів, хоча їх вважають тюрками й на цій підставі відмовляються. Чим більше народів буде визнано предками тим ширший географічний ареал, яким має цікавитися Україна. Якщо кольські саами вірили в батька Куя, гравіювали на каменях тризуби, чому б не припустити і тут певну спорідненість принаймні культурну (за Л.Гумільовим етнос створюється переважно на основі ідеї, а не родини-племені). Якщо у Влес-книзі йдеться про 20-тисячолітню історію 10 племен, а євреї говорять саме про 10 загублених "колін", чому б не звернути увагу на цю обставину, не пошукати і тут спільне коріння?
2001.10.17 | bad
Re: Я викPryklad suchasnoi istorychnoi nauky (+)
http://www11.cnn.com/2000/WORLD/europe/11/10/ancestors/index.htmlMost European men descended from one hunter - study
November 10, 2000
Web posted at: 4:44 PM EST (2144 GMT)
WASHINGTON (AP) -- Around 80 per cent of European men are
descended from a single primitive hunter, according to a
new study.
Researchers analysing the Y chromosome taken from more
than 1,000 men from 25 different locations in Europe found
a pattern that suggests four out of five shared a common
male ancestor about 40,000 years ago.
Peter Underhill, a senior researcher at the Stanford
University Genome Technology Centre and co-author of the
study, said the research supports conclusions from
archaeological, linguistic and other DNA evidence about
the settlement of Europe by ancient peoples.
"When we can get different lines of evidence that tells
the same story then we feel we are telling the true
history of the species," said Underhill.
The study, co-authored by Underhill and more than a dozen
researchers from Stanford and Europe, appeared on Friday
in the journal Science.
Underhill said the researchers used the Y chromosome in
the study because its rare changes establish a pattern
that can be traced back hundreds of generations, thus
helping to plot the movement of ancient humans.
The Y chromosome is inherited only by sons from their
fathers. When sperm carrying the Y chromosome fertilises
an egg it directs the resulting child to be a male. An X
chromosome from the father allows a fertilised egg to be
female.
The Y chromosome has about 60 million DNA base pairs.
Changes in those base pairs happen infrequently, said
Underhill, but they occur often enough to establish
patterns that can be used to trace the ancestry of
people. He said that researchers looking at the 1,007 chromosome
samples from Europe identified 22 specific markers that
formed a specific pattern of change. About 80 percent of
all European males shared a single pattern, suggesting
that they had a common ancestor thousands of generations
ago.
Ice age isolation
Underhill said the basic pattern had some changes that
apparently developed among people who once shared a common
ancestor and then were isolated for many generations.
This scenario, he said, supports other studies about the
Paleolithic European groups. Those studies suggest that
primitive, stone age humans came to Europe, probably from
Central Asia and the Middle East, in two waves of
migration beginning about 40,000 years ago.
Their numbers were small and they lived by hunting animals
and gathering plant food.
About 24,000 years ago, the last ice age began, with
mountain-sized glaciers moving across most of Europe.
Underhill said that the Paleolithic Europeans retreated
before the ice, finding refuge for hundreds of generations
in three areas: what is now Spain, the Balkans and the
Ukraine.
When the glaciers melted, about 16,000 years ago, the
Paleolithic tribes resettled Europe. Y chromosome
mutations occurred among people in each of the ice age
refuges.
==================================================
He said the research shows that a pattern that developed
in Spain is now most common in northwest Europe, while the
Ukraine pattern is mostly in Eastern Europe and the Balkan
pattern is most common in Central Europe.
About 8,000 years ago, said Underhill, a more advanced
people, the Neolithic, migrated to Europe from the Middle
East, bringing with them a new Y chromosome pattern and a
new way of life: agriculture. About 20 percent of
Europeans now have the Y chromosome pattern from this
migration
==================================================
The researcher said that archaeological digs in European
caves clearly show that before 8,000 years ago most humans
lived by gathering and hunting. After that, there are
traces of grains and other agricultural products.
Earlier studies had traced European migration patterns
using the DNA contained in the mitochondria, a key part of
each cell. This type is DNA is passed down from mother to
daughter.
Antonio Torroni, a researcher at the University of Urbino,
Italy, who first proposed that early humans retreated to
Spain during the ice age, said in Science magazine that
the Y chromosome study "fits completely" with the
mitochondria studies.
2001.10.17 | Максим'як
Re: Доповнення вчасне і просто супер.
Ця інформація облетіла весь світ минулого року. Заставила багатьох вчених серйозно переглянути попередні теорії.Нічого не щезає безслідно.
Українські археолог Даниленко і його учні Чмихов і Шилов вже років тридцять доказали подібну схему розселення народів, грунтуючись тільки назрівняльних характеристиках археологічних знахідок, але ніяк не могли вивести її в світ. Аякже, виходив конфлікт із близьким родичем.
2001.10.18 | Максим'як
Re: Переклад українською статті від WASHINGTON (AP). (Pryklad su
Більшість чоловіків європейців ведуть родовід від одного і того ж мисливця – результат наукових досліджень.Листопад 10, 2000
Вашінґтон (Ассошіейтед прес) – Згідно з проведеними дослідженнями - біля 80 відсотків чоловіків європейців ведуть родовід від єдиного первісного мисливця.
Проведення вченими аналізів Y хромосоми, взятої від більш ніж 1000 чоловіків з 25 різних куточків в Європі, привело до генетичної моделі, яка наводить на думку, що близько 40 тис. років тому, четверо із п”яти тестованих чоловіків мали спільного прародича самця.
Петро Андегіл, старший науковий співробітник Центру генетичних технологій Стенфордського університету та співавтор досліджень, сказав, що дослідження підтверджують висновки з археологічних, лінгівістичних досліджень спільно із ДНК ознаками, про осідлість древніх людей в Європі.
”Якщо ми можемо отримати неоднакові штрихи ДНК-ознак, які розкривають нам певний сюжет, то тоді ми усвідомлюємо, що нами переказується правдива історія людського роду”, сказав Андегіл.
Дослідження, як результат співавторства Андегіла і бiльше ніж дюжини вчених із Стенфорду та Європи, з’явилися в п’ятницю в журналі “Science”.
Андегіл сказав, що вчені використали У хромосому в дослідженнях тому, що вона рідко викликає зміни генетичної моделі, завдяки чому вона може бути прослідкована вглиб на сотні генерацій і цим допомагає викреслити схему переміщень давнього людства.
У-хромосома успадковується тільки сином від його батька. Якщо сперма переносить У-хромосому для оплодотворення яйцеклітини, то це є пряме свідчення, що дитина буде самцем. Самка буде, коли яйцеклітину змогла запліднити батьківська Х-хромосома.
У-хромосома має біля 60 мільйонів ДНК основних пар. Зміни в цих основних парах трапляються нечасто, сказав Андергіл, але вони відбуваються достатньо часто відносно до базових моделей, а це можна використати для прослідковування родослівної людей. Він сказав, що науковці спостерігаючи за 1007 хромосомними зразками з Європи виділили 22 характерні особливі ознаки, за якими формувалися специфічні зміни в генетичній моделі. У близько 80 відсотків європейців чоловічого роду виявлений вклад від одної і тої ж генетичної моделі, наводячи на думку, що вони мали спільного предка тисячі поколінь назад.
Ізоляція в льодовиковий період.
Андегіл сказав, що базова модель мала деякі зміни, які явно проходили серед людей, які колись пішли від спільного предка, а потім були ізольовані на багато поколінь. Такий сценарій підтверджує інші наукові дослідження стосовно європейської пелеолітичної групи. Ці дослідження наводять на думку, що первісна людина кам”яного віку прийшла в Європу, можливо з Центральної Азії і Близького Сходу двома міграційними хвилями починаючи з 40 тис. років тому.
Їх кількість була малою і жили вони з полювання та збиральництвом.
Близько 24 тис. років тому, почався останній льодовиковий період, який супроводжувався переміщенням через більшість Європи гігантських льодовиків. Далі Андегіл каже, що палеолітичні європейці відступали перед льдовиком, спасаючись втечею протягом сотень генерацій в три зони, які зараз відповідають Іспанії, Балканам та Україні.
Коли льодовики розтопилися, близько 16 тис. років назад, палеолітичні роди переселилися в Європу. Мутації У-хромосоми відбувалися серед людей в кожних переселеннях льодовикового періоду.
Він сказав, що наукові дослідження показують, що генетична модель, яка поширилася в Іспанії є більш спільною для північно-західної Європи, тоді як генетична модель основана в Україні поширилась переважно в Східній Європі, а балканська модель в центральній Європі.
Біля 8 тис. років назад, каже Андегіл, більшість передових людей неоліту, мігрувала до Європи з Близького Сходу, приносячи із собою новий зразок У-хромосоми і новий спосіб життя: землеробство. Біля 20 відсотків європейців в результаті тої міграції є зараз носіями цієї складової У-хромосоми.
Вчений сказав, що археологічні розкопки в європейських печерах ясно вказують, що 8 тис. років переважна більшість людського роду жили із збиральництва та полювання. Але далі вже відслідковуються зерно та інші продукти землеробства.
Попередні дослідження прослідкували міграції європейських генетичних моделей, шляхом виявлення вмісту в ДНК складової мітохондрії, окремого ключа кожної клітини. Цей тип є ДНК зв’язуючим між матір’ю і дочкою.
Антоніо Торроні, вчений із Урбінського університету в Італії, яким було вперше запропонована думка, що первісні люди пов”язані з Іспанією в льодовиковий період, сказав для журналу “Science“, що дослідження У-хромосоми “точно співпадають” з дослідженнями мітохондрії.
Джерело: http://www11.cnn.com/2000/WORLD/europe/11/10/ancestors/index.html
P.S. Перепрошую за можливі помилки перекладу.
2001.10.18 | bad
Diakuyu za pereklad i shche material
http://www.trussel.com/prehist/news165.htmThe Japan Times
November 19, 1999
The Washington Post
Ancient Black Sea coastline provides evidence of Noah's flood
WASHINGTON - Scientists have discovered an ancient coastline 17
meters below the surface of the Black Sea, providing dramatic new
evidence of a sudden, catastrophic flood around 7,500 years ago - the
possible source of the Old Testament story of Noah.
A team of deep-sea explorers this summer captured the first sonar
images of a gentle berm and a sandbar submerged undisturbed for
thousands of years on the sea floor. Now, using radiocarbon dating
techniques, analysts have shown that the remains of freshwater mollusks
subsequently dredged from the ancient beach date back 7,500 years and
saltwater species began showing up 6,900 years ago.
Explorer Robert Ballard, who led the team that collected the shells,
said the findings indicate a flood occurred sometime during the
600-year gap. "What we wanted to do is prove to ourselves that it was
the biblical flood," Ballard said.
The findings offer independent verification of a theory advanced by
Columbia University geologists William Ryan and Walter Pitman that
the Black Sea was created when melting glaciers raised the sea level
until the sea breached a natural dam at what is now the Bosporus, the
strait that separates the Mediterranean Sea from the Black Sea.
An apocalyptic deluge followed, inundating the freshwater lake below
the dam, submerging thousands of square kilometers of dry land,
flipping the ecosystem from fresh to salt water practically overnight,
and probably killing thousands of people and billions of land and sea
creatures, according to Ryan and Pitman.
The two scientists described the catastrophe in their book "Noah's
Flood," based on 30 years of research that began with coring samples
Flood," based on 30 years of research that began with coring samples
showing the same abrupt transition from lake to sea that Ballard
confirmed with his dredge. No one had ever actually seen the old
shoreline, however, until Ballard's team captured sonar images of it in
August.
Ryan and Pitman also suggested that the flood may have triggered
massive migrations to destinations as diverse as Egypt, western
Europe and central Asia, an idea that has provoked some academic
controversy. Scholars also question whether any natural disaster could
be conclusively identified as the inspiration for the story of Noah's
flood.
"All modern critical Bible scholars regard the tale of Noah as
legendary," said Hershel Shanks, editor of the Biblical Archaeology
Review. "There are other flood stories, but if you want to say the
Black Sea flood is Noah's flood, who's to say no?"
Shanks pointed out that biblical scholars date the writing of the
Book of Genesis, from which the story of Noah is taken, at between
2,900 and 2,400 years ago, and a similar event is described in the
Mesopotamian Gilgamesh legend, written about 3,600 years ago.
But while Ryan and Pitman do not prove that the Black Sea flood
directly inspired Gilgamesh or Noah, their theory argues persuasively
that the event was probably horrific enough for scribes and minstrels
to remember it for thousands of years.
And regardless of the historical context, the science of the Black
Sea flood stands undisputed. Ryan and Pitman dated the event at 7,600
years ago, and they fixed the likely depth of the ancient coastline
almost exactly where Ballard found it.
"It feels good " Pitman said of Ballard's findings, analyzed by the
Woods Hole Oceanographic Institution in Massachusetts. Pitman noted
that the new research took place on the Black Sea's southern shore near the Turkish port of Synope.
The flood, the underwater coastline and the likelihood that ancient
settlements lie on the submerged plain have added a new dimension to
an already ambitious project.
The region's main archaeological attraction has always been the Black Sea itself,. composed mostly of dense Mediterranean salt water that
immediately plunged to the bottom of the freshwater lake when the
Bosporus gave way 7,500 years ago.
Ever since, the less dense water on top has acted as a 150-meter-deep
lid on a 2,125-meter-deep oxygen-free abyss - a watery wilderness
where scientists suspect there may be 7,500 years of shipwrecks
preserved in almost pristine condition.
Podal'shi doslidzhennia dyv.
http://inq.philly.com/content/inquirer/2000/09/13/front_page/SEA13.htm
2001.10.18 | НеДохтор
Вибраний Вами список першоджерел бачу, але яка ж Ваша МЕТОДОЛОГІ
2001.10.18 | Максим'як
Re: Суть методології полягає у виході до історичних першоджерел.
Якщо відсутня професійна освіта з історії, то під силу хіба прочитати спочатку укорочені загальні курси. Це практично кожен проходить, але в цьому випадку нав”язується думка автора. Першоджерела, хай перкладені на сучасні мови, потрібні, бо коли є сумніви у сприйнятті інформації, то найкраще самому віднайти першоджерела і прослідкувати думки вчених. Без критики чи спірних думок неспеціалісту теж важко розібратися, просто, критику потрібно брати до відома, а не сприймати, як абсолютну істину.При цьому вибудовується система чи дерево, в якій кожна нова інфомація, якщо можливо, перевіряється і вкладається у взаємозв”язку з іншою. Процес нескінченний, але він все одно дозволяє дуже скоро побачити цілісну картину історії власного народу від створення світу і до сучасності.
Я здається написав, що найкраще починати з популярних сучасних викладень. Вони спочатку шокують незвичним ракурсом. Але їх пишуть спираючись на щось, є авторські домисли, теорії, але на це і є популярний жанр. Він повинен захопити чи пробудити цікавість своїм “детективним” сюжетом.
Ось і вся методологія. Тому і зробив перелік джерел, які принаймі можуть дати відповідь на багато питань нашої історії. Інші допоміжні матеріали з археології, генетики і т.п. приходиться приймати на віру, ймовірність похибки в змалюванні візерунку на горшку є дуже малою.
P.S.
Маємо багато ще безпорядку і не тільки в історичній науці. Стара гвардія істориків досить часто виступала, як дволикі януси, намагалася і тоталітарній владі догодити і десь колись крізь зуби правду сказати. А сьогодні їх ще багато на кафедрах історії залишилося – на ходу перекваліфікувалися із спеціалістів з історії КПРС в істориків України. А співвідношення було раніше на 1 історика середніх віків – 10 істориків КПРС. Таке воно є десь і зараз. Зрозуміло, що вони є досить агресивні у захисті своїх місць.
Так, щоб цікавитися історією, то потрібно самому вишукувати першоджерела і нові погляди і компонувати в єдине ціле.
2001.10.18 | Кимов Евгений
А не тот ли это Михаил Грушевский?
А не тот ли это Михаил Грушевский, который был любимчиком у большевиков и которого его бывший друг академик Ефремов назвал доносчиком. И в самом деле, вскоре после этого обвинения в 1929 году вице-президент ВУАН С.О.Ефремов на основании доносов М.Грушевского был арестован. Весной 1930 года академика С.О.Ефремова (и вместе с ним еще 45 человек) осудили на различные сроки лишения свободы, а М.Грушевского за особый вклад в дело разоблачения врагов украинского народа большевики сделали академиком АН СССР (единственного из всех украинских академиков). И теперь этот большевистский любимчик, и добровольный стукач, ОГПУ в фаворе у украинских националистов. Чудеса в решете!2001.10.18 | Рюрик
то-то и оно,ответственность за все брат они(националисты) с боль
2001.10.18 | Максим'як
Re: «Сказкі руской інквізіціі вєчно жіви», тому що в Росії завжд
У 1924 році повернувся в УСРР , коли тривав короткий період “українізації”, асоційований з іменами М.Скрипника, О.Шумського, Г.Гринька, і це дало змогу вченому востаннє попрацювати на українську національну справу, продовжити працю над “Історією України-Руси”, створити кафедру української історії, налагодити широку видавничу діяльність.У 1931 році історика заарештували як лідера “Українського національного центру”, провели допити у Харкові, де Грушевський навіть визнав висунуті проти нього звинувачення. Проте невдовзі у Москві відмовився від них. Вченого випустили з ув’язнення й залишили у Москві доживати в жорстких умовах побутової (у напівпідвальному приміщенні) та громадської ізоляції. Йому також було дозволено працювати в радянських архівах та Академії наук СРСР. А дорогу назад в Україну було вже назавжди закрито…
Сучасні дослідники життєвого шляху Грушевського схиляються до думки, що причиною його раптової смерті у 1934 році міг бути вирок, винесений радянським тоталітарним режимом. Грушевський просто не міг залишитися живим, особливо в контексті розчавлення в Україні “українізації”. Не дивно, що всього за кілька днів після його смерті у Кисловодську, 1 грудня 1934 року – у Ленінграді було вбито Сергія Кірова, що дало підстави “вождеві всіх народів” Йосифові Сталіну розпочати масштабні репресії. Однак, якщо конкурента Й. Сталіна – Кірова – було занесено до списку “радянських святих”, то ім’я Михайла Грушевського потрапило до числа заклятих ворогів радянської влади на довгі десятиріччя.