Доній: "Остання барикада" в Києві - не гетто, а ідеологічний про
11/15/2001 | Спостерігач
http://www.oksamyt.org.ua/ob/reports.epl?article_id=16
"Остання барикада" в Києві - не гетто, а ідеологічний проект
Україна молода, Оксана ЦIСИК
15 листопада 2001р.
Власника арт-клубу "Остання барикада", що в Печерському торговому центрі, знають усi люди з українського кола столиці. Це Олесь Донiй, керівник студентського голодування 1990 року, тодішній голова Української студентської спiлки. Останнім часом, на хвилі відомих опозиційних подій, він входив до президiї комiтету "За правду!", керував молодiжним штабом Форуму нацпорятунку. Свою "Барикаду" вiдкрив у липні, і кафе вмить стало популярним та багатолюдним мiсцем проведення лiтературних вечорiв, концертiв, дискотек, полiтичних дискусiй з Вiктором Ющенком, Олександром Морозом, Дмитром Корчинським тощо. На дверях закладу - табличка: "У нас розмовляють українською". Iнтер'єр лаконiчний, навiть суворий, нагадує про буремнi 90-тi, студентськi акцiї протесту. На сiрих стiнах- фотознiмки з мiтингiв, омонiвськi щити, гучномовець, пiд стелею - колючий дрiт, на столах -протоколи обшукiв, вiдозви учасникiв голодування, листи до них... Цiни порівняно демократичнi, назви бiльшостi наїдкiв узято з лiтературних творiв: "Слоника замучили клятi москалi", "Шлюбнi iгрища жаб", "Послєдній русскій", "Село, воно i є село" (цитата з соромiцького анекдота).
- Як i коли з'явилася iдея?
- Дуже давно, рокiв сiм-вiсiм тому. Усi ресторанчики, якi виникли за цей час, залишаються лубочними, з якимись такими ностальгiйними стереотипними iдеями, що Україна - це весь такий собi садок вишневий коло хати, назви й антураж вiдповiднi - мазанки, шаровари. Я хотiв довести, що, сприймаючи Україну через дуже вузькi категорiї, ми нiколи не виграємо. Треба розширювати нашi уявлення про Україну i доводити, що мiсто - також наше. Саме тому я використовував в iнтер'єрi урбанiстичнi деталi, цеглу, метал.
Тут ранiше був дорогущий ресторан з дуже дорогим iнтер'єром, який ми безжалiсно зруйнували. Старому персоналу ми дали мiсяць на вивчення української мови, вони, мабуть, подумали, що то жарт. Тодi ми набрали новий персонал. У нас, до речi, немає правила, що клiєнт завжди правий. Якось серед ночi зайшла пара i намагалася змусити бармена перейти на росiйську. Немає певностi, що це були звичайнi вiдвiдувачi. Коли я вчився, у Києвi було двадцять ресторанчикiв, а тепер величезний вибiр ресторанiв, клубiв, якщо комусь не подобається - ми його насильно не затягуємо, ми не працюємо на догоду всiй публiцi. До нас мають ходити тi, кому ця українська атмосфера приємна. Що мене найбiльше бiсить, це те, що за сiм рокiв, вiдколи я придумав цей заклад, нiхто не створив нiчого подiбного. Ненормально, що це перший заклад. Десята рiчниця незалежностi - i тiльки перший український клуб.
Узагалi це дикiсть. З кiлькох сотень ресторанiв, кафе i клубiв у Києвi бiльше немає жодного, де персонал розмовляє українською. Це аномалiя для столицi держави. Український рух свого часу не оцiнив вагу бiзнесу, i пiсля досягнення незалежностi фiнансовi потоки були розподiленi мiж вихiдцями з колишньої номенклатури або їхнiми дiтьми, тепер цi структури мають безпосереднiй вплив на полiтику, мас-медiа. Ну що ж, навiть якщо пiзно усвiдомити свої помилки, їх треба виправляти.
- А звiдки грошi?
- Я пiдмовив маму продати нашу квартиру, але тих коштiв все одно не вистачило - десь не туди вклали, вони пропали. Потiм весь час були проблеми - то хабарi вимагали, то ще щось. Зараз менi вдалося переконати двох однодумцiв, i ми скинулися.
- Скiльки потрiбно вкласти грошей, щоб вiдкрити таку "крапку"?
- Я не буду говорити, скiльки ми вклали, але порiвняно з аналогiчними закладами - в десять-п'ятнадцять разiв менше. Тут менше, нiж в iнших клубах, дорогих речей i бiльше душевного ставлення. Листiвки, газети, залаковані на столиках... Це дрiбнички, якi коштують бiльше, нiж грошi.
- Чи є якiсь проблеми, пов'язанi зi спрямованiстю клубу, адже його концепцiя багатьом може здатися контраверсiйною?
- Я не знаю, з чим це пов'язано, але перевiрки в нас щоденнi. Вiдразу через тиждень до нас прийшли з Управлiння боротьби з органiзованою злочиннiстю, пожежники, санепiдемстанцiя, мiлiцiя. У санепiдемстанцiї нам сказали, що жоден iнший ресторан на Печерську так не перевiряють, але я знав, на що йшов, тому сприймаю це достатньо стоїчно. Ще до вiдкриття були бандюки, двi машинки, вимагали, щоб я у спiлкуваннi з ними перейшов на росiйську, але нiчого не добилися i поїхали.
- Серед вiдвiдувачiв не раз доводилося чути росiйську...
- У нас демократiя. Мається на увазi, що українською розмовляє персонал. Ось там сидять з бразильського посольства, вони i росiйську, й англiйську погано розумiють, розмовляють португальською. Можуть бути росiяни, англiйцi, нiмцi. Мабуть, не тiльки для мене дивина постiйнi "сiльськi" стереотипи України, i вони шукають iншої України.
- Чи трапляються конфлiктнi ситуацiї з вiдвiдувачами?
- Рiзнi бувають зальотнi. Але ми зацiкавленi, щоб сюди приходило якомога бiльше людей, тому що наш клуб - не гетто, а iдеологiчний проект, це засiб впливу. Це не для того, щоб замкнутися зсередини, ми i так усi одне одного знаємо, нам достатньо по квартирах зустрiчатися. Дуже приємно, коли сюди приходить росiйськомовний молодняк, вариться у цiй атмосферi, i поступово - не з першого-другого дня, - але переходить на українську. Менi не раз уже казали, що вони нiколи б не подумали, що їх може приваблювати нацiоналiстичне середовище. Я сам народився i вирiс у Києвi, ходив у росiйську школу, навчався у здебiльшого росiйськомовному унiверситетi, але я усвiдомив себе українцем набагато ранiше, нiж опанував українську мову. Головне - це середовище, i ми його створюємо.
- Як реагують люди, яким приносять коктейль "Польовi дослiдження з українського сексу" у глиняній чашці, з якої можна пити лише через "фалос"?
- Буває рiзна реакцiя. Для бiльшостi це несподiванка. Я бачив дуже сором'язливих людей, якi не знають, за що цей келих взяти, - там дiрочки по краях, вони обливаються, пити можна тільки в один спосіб. А бувають навпаки, з добрим почуттям гумору, - знають, за що брати, як пити. Ми виходимо з того, що українська нацiя має бути всебiчно розвинена i не повинна комплексувати.
- Чи ти вiдчуваєш, що твiй статус змiнився?
- Нi. Я далi займаюся тiєю самою дiяльнiстю, що й ранiше. Чи то я безпосередньо займався визвольним рухом, чи писав якiсь книжки i статтi, це той самий iдеологiчний напрям, усе це вкладається в мою особисту фiлософiю. Я не вiдчуваю себе бiзнесменом, так само, як не почуваюся окремо iсториком, журналiстом чи вiчним революцiонером. Я завжди вважав, що коли чогось хочеш, доцiльнiше цього досягати самостiйно. Твердження, що за українську мову повинна боротися держава, менi незрозумiле. От я готовий вiшати табличку, що тут розмовляють українською, на своїх дверях, i якби кожен керiвничок середньої ланки або власник маленької крамницi вивiдував таке на дверях свого кабiнету, стало б набагато легше.
- А яка твоя улюблена безплатна розвага?
- У мене всi розваги безплатнi. Грошi йдуть тiльки на каву i пиво. Якихось хобi немає, я ж не маніяк, щоб присвятити себе збиранню метеликiв чи перекладати марки. Читаю поезiю, публiцистику, в бiльярд можу зiграти, посидiти годинку за Інтернетом.
- У себе вдома ти теж сам розробляв дизайн?
- Ми живемо в нашiй хатi дев'ять рокiв, паркет уже зовсiм старий, покоцаний, ми тiльки шпалери помiняли, повикидали зайвi меблi. Я дуже невибагливий у повсякденному життi. Коли щось псується, ми ремонтуємо, а зайвi кошти краще витратити на пиво з друзями, добру вечiрку, смачну їжу, поїхати за кордон, повеселитися. Я не раб своїх речей.
- Чи вистачає тепер тобi часу займатися улюбленими справами?
- Тi речi, якi я робив удома, перенеслися сюди. Тi, хто тусувався у мене вдома - поети, музиканти, полiтологи, - просто з моєї кухнi, дивана перемiстилися сюди (смiється).
"Остання барикада" в Києві - не гетто, а ідеологічний проект
Україна молода, Оксана ЦIСИК
15 листопада 2001р.
Власника арт-клубу "Остання барикада", що в Печерському торговому центрі, знають усi люди з українського кола столиці. Це Олесь Донiй, керівник студентського голодування 1990 року, тодішній голова Української студентської спiлки. Останнім часом, на хвилі відомих опозиційних подій, він входив до президiї комiтету "За правду!", керував молодiжним штабом Форуму нацпорятунку. Свою "Барикаду" вiдкрив у липні, і кафе вмить стало популярним та багатолюдним мiсцем проведення лiтературних вечорiв, концертiв, дискотек, полiтичних дискусiй з Вiктором Ющенком, Олександром Морозом, Дмитром Корчинським тощо. На дверях закладу - табличка: "У нас розмовляють українською". Iнтер'єр лаконiчний, навiть суворий, нагадує про буремнi 90-тi, студентськi акцiї протесту. На сiрих стiнах- фотознiмки з мiтингiв, омонiвськi щити, гучномовець, пiд стелею - колючий дрiт, на столах -протоколи обшукiв, вiдозви учасникiв голодування, листи до них... Цiни порівняно демократичнi, назви бiльшостi наїдкiв узято з лiтературних творiв: "Слоника замучили клятi москалi", "Шлюбнi iгрища жаб", "Послєдній русскій", "Село, воно i є село" (цитата з соромiцького анекдота).
- Як i коли з'явилася iдея?
- Дуже давно, рокiв сiм-вiсiм тому. Усi ресторанчики, якi виникли за цей час, залишаються лубочними, з якимись такими ностальгiйними стереотипними iдеями, що Україна - це весь такий собi садок вишневий коло хати, назви й антураж вiдповiднi - мазанки, шаровари. Я хотiв довести, що, сприймаючи Україну через дуже вузькi категорiї, ми нiколи не виграємо. Треба розширювати нашi уявлення про Україну i доводити, що мiсто - також наше. Саме тому я використовував в iнтер'єрi урбанiстичнi деталi, цеглу, метал.
Тут ранiше був дорогущий ресторан з дуже дорогим iнтер'єром, який ми безжалiсно зруйнували. Старому персоналу ми дали мiсяць на вивчення української мови, вони, мабуть, подумали, що то жарт. Тодi ми набрали новий персонал. У нас, до речi, немає правила, що клiєнт завжди правий. Якось серед ночi зайшла пара i намагалася змусити бармена перейти на росiйську. Немає певностi, що це були звичайнi вiдвiдувачi. Коли я вчився, у Києвi було двадцять ресторанчикiв, а тепер величезний вибiр ресторанiв, клубiв, якщо комусь не подобається - ми його насильно не затягуємо, ми не працюємо на догоду всiй публiцi. До нас мають ходити тi, кому ця українська атмосфера приємна. Що мене найбiльше бiсить, це те, що за сiм рокiв, вiдколи я придумав цей заклад, нiхто не створив нiчого подiбного. Ненормально, що це перший заклад. Десята рiчниця незалежностi - i тiльки перший український клуб.
Узагалi це дикiсть. З кiлькох сотень ресторанiв, кафе i клубiв у Києвi бiльше немає жодного, де персонал розмовляє українською. Це аномалiя для столицi держави. Український рух свого часу не оцiнив вагу бiзнесу, i пiсля досягнення незалежностi фiнансовi потоки були розподiленi мiж вихiдцями з колишньої номенклатури або їхнiми дiтьми, тепер цi структури мають безпосереднiй вплив на полiтику, мас-медiа. Ну що ж, навiть якщо пiзно усвiдомити свої помилки, їх треба виправляти.
- А звiдки грошi?
- Я пiдмовив маму продати нашу квартиру, але тих коштiв все одно не вистачило - десь не туди вклали, вони пропали. Потiм весь час були проблеми - то хабарi вимагали, то ще щось. Зараз менi вдалося переконати двох однодумцiв, i ми скинулися.
- Скiльки потрiбно вкласти грошей, щоб вiдкрити таку "крапку"?
- Я не буду говорити, скiльки ми вклали, але порiвняно з аналогiчними закладами - в десять-п'ятнадцять разiв менше. Тут менше, нiж в iнших клубах, дорогих речей i бiльше душевного ставлення. Листiвки, газети, залаковані на столиках... Це дрiбнички, якi коштують бiльше, нiж грошi.
- Чи є якiсь проблеми, пов'язанi зi спрямованiстю клубу, адже його концепцiя багатьом може здатися контраверсiйною?
- Я не знаю, з чим це пов'язано, але перевiрки в нас щоденнi. Вiдразу через тиждень до нас прийшли з Управлiння боротьби з органiзованою злочиннiстю, пожежники, санепiдемстанцiя, мiлiцiя. У санепiдемстанцiї нам сказали, що жоден iнший ресторан на Печерську так не перевiряють, але я знав, на що йшов, тому сприймаю це достатньо стоїчно. Ще до вiдкриття були бандюки, двi машинки, вимагали, щоб я у спiлкуваннi з ними перейшов на росiйську, але нiчого не добилися i поїхали.
- Серед вiдвiдувачiв не раз доводилося чути росiйську...
- У нас демократiя. Мається на увазi, що українською розмовляє персонал. Ось там сидять з бразильського посольства, вони i росiйську, й англiйську погано розумiють, розмовляють португальською. Можуть бути росiяни, англiйцi, нiмцi. Мабуть, не тiльки для мене дивина постiйнi "сiльськi" стереотипи України, i вони шукають iншої України.
- Чи трапляються конфлiктнi ситуацiї з вiдвiдувачами?
- Рiзнi бувають зальотнi. Але ми зацiкавленi, щоб сюди приходило якомога бiльше людей, тому що наш клуб - не гетто, а iдеологiчний проект, це засiб впливу. Це не для того, щоб замкнутися зсередини, ми i так усi одне одного знаємо, нам достатньо по квартирах зустрiчатися. Дуже приємно, коли сюди приходить росiйськомовний молодняк, вариться у цiй атмосферi, i поступово - не з першого-другого дня, - але переходить на українську. Менi не раз уже казали, що вони нiколи б не подумали, що їх може приваблювати нацiоналiстичне середовище. Я сам народився i вирiс у Києвi, ходив у росiйську школу, навчався у здебiльшого росiйськомовному унiверситетi, але я усвiдомив себе українцем набагато ранiше, нiж опанував українську мову. Головне - це середовище, i ми його створюємо.
- Як реагують люди, яким приносять коктейль "Польовi дослiдження з українського сексу" у глиняній чашці, з якої можна пити лише через "фалос"?
- Буває рiзна реакцiя. Для бiльшостi це несподiванка. Я бачив дуже сором'язливих людей, якi не знають, за що цей келих взяти, - там дiрочки по краях, вони обливаються, пити можна тільки в один спосіб. А бувають навпаки, з добрим почуттям гумору, - знають, за що брати, як пити. Ми виходимо з того, що українська нацiя має бути всебiчно розвинена i не повинна комплексувати.
- Чи ти вiдчуваєш, що твiй статус змiнився?
- Нi. Я далi займаюся тiєю самою дiяльнiстю, що й ранiше. Чи то я безпосередньо займався визвольним рухом, чи писав якiсь книжки i статтi, це той самий iдеологiчний напрям, усе це вкладається в мою особисту фiлософiю. Я не вiдчуваю себе бiзнесменом, так само, як не почуваюся окремо iсториком, журналiстом чи вiчним революцiонером. Я завжди вважав, що коли чогось хочеш, доцiльнiше цього досягати самостiйно. Твердження, що за українську мову повинна боротися держава, менi незрозумiле. От я готовий вiшати табличку, що тут розмовляють українською, на своїх дверях, i якби кожен керiвничок середньої ланки або власник маленької крамницi вивiдував таке на дверях свого кабiнету, стало б набагато легше.
- А яка твоя улюблена безплатна розвага?
- У мене всi розваги безплатнi. Грошi йдуть тiльки на каву i пиво. Якихось хобi немає, я ж не маніяк, щоб присвятити себе збиранню метеликiв чи перекладати марки. Читаю поезiю, публiцистику, в бiльярд можу зiграти, посидiти годинку за Інтернетом.
- У себе вдома ти теж сам розробляв дизайн?
- Ми живемо в нашiй хатi дев'ять рокiв, паркет уже зовсiм старий, покоцаний, ми тiльки шпалери помiняли, повикидали зайвi меблi. Я дуже невибагливий у повсякденному життi. Коли щось псується, ми ремонтуємо, а зайвi кошти краще витратити на пиво з друзями, добру вечiрку, смачну їжу, поїхати за кордон, повеселитися. Я не раб своїх речей.
- Чи вистачає тепер тобi часу займатися улюбленими справами?
- Тi речi, якi я робив удома, перенеслися сюди. Тi, хто тусувався у мене вдома - поети, музиканти, полiтологи, - просто з моєї кухнi, дивана перемiстилися сюди (смiється).
Відповіді
2001.11.15 | Довірливий
Як стати мільйонером...
> - А звiдки грошi?>
> - Я пiдмовив маму продати нашу квартиру, але тих коштiв все одно не вистачило - десь не туди вклали, вони пропали. Потiм весь час були проблеми - то хабарi вимагали, то ще щось. Зараз менi вдалося переконати двох однодумцiв, i ми скинулися.
Одразу згадав старий анекдот. Інтерв'ю з мільйонером:
- Як Ви стали мільйонером ?
- Я купив ящик брудних яблук за долар, помив їх, продав за два. Потім купив два ящики брудних яблук, помив, продав за чотири. Потім...
- І як довго це тривало ?
- А потім померла моя тітка, і залишила мені 10 мільйонів !
Прикольно чути про "двох однодумців, які скинулися" від людини, яка знаходиться на побігеньках у Тимошенко і Турчинова як "молодьожний лідєр". Хоча, можливо, він саме цих двох і мав на увазі..:-)
2001.11.15 | К.Л.М.
Удивительный идиот изм...
2001.11.15 | Axt (сокира)
невже така любов до спiлкування украiнською?
пане з авiалiнiй, невже Ви лбите украiнське середовище?нiколи не помiчав за Вами на форумi УП жодних ознак украiнського нацiоналiзму
аж дивно
i чого це Вас до Донiя потягнуло?
не розумiю, а так хочеться ...
2001.11.15 | К.Л.М.
Дело не в том, на каком языке человек говорит...
Если бы он написал на кафе табличку "здесь говорят только по русски" -- мое мнение было бы таким-же, как я высказал ниже.У меня нет никакого национализма: ни украинского, ни русского, ни американского, ни французского... никакого.
А Дония я не знаю, и, после того что о нем узнал, и знать не хочу.
К.Л.М.
2001.11.15 | К.Л.М.
Я хотел сказать: Удивительный идиотизм...
Просто кнопка случайно нажалась...То что так долго описывалось в статье, называется просто: дискриминация по языковому признаку. А почему бы не продолжить начинание и не открыть кафешку с табличкой: "узкоглазым не входить !", или "негров здесь не ждут !" ?
В нормальном обществе такие вещи запрещаются законодательно. Почему ? Потому что они приводят к эскалации напряженности в обществе.
Вот, к примеру, завтра на остальных кафешках в начнут появляться таблички "здесь говорят только по русски"... Что дальше ?
Вообще, меня поражает безграмотность (см. выше) и корыстность (см. корневой пост) этих самопровозглашенных лидеров "оппозиции". Вот, один уже отоварил свои политические "талоны". Кто следующий ?
К.Л.М.
2001.11.15 | Augusto
К.Л.М., не боїшся долі Сабени?
Це не дискримінація, це - реклама, як "Італійське морозиво",чи "Російська водка","Італійська піца", не написано ж "Тут заборонено розмовляти російською", або "Тільки для українців"? Якщо хочеш"павазмущацца", це одна справа, але чому роздмухувати з нічого русофобію?
Хапай краще арматуру та гайда біжі "чорножопих" гамселити на базарі, або вигукуй "салоєди!салоєди!", конструктивно себе поводь якщо в гостях, не соромся!
"У нас розмовляють українською".
І те що ти сказав "тільки українською" багато каже про твої особистi забобони, та ще про те, що "чукча нЄ чітатЄль, чукча пісатЄль(на форум)"
2001.11.15 | DevRand
одне з двох:
1. або чукча дійсно пісатєль ;)2. або те що казала Пані - прогресуюча хвороба (масова),
коли замість подумати люди реагують на подразники завченими штампами, або просто читаючи одне читають те, що їм хочеться прочитати.
2001.11.16 | Адвокат ...
Re: одне з двох:
DevRand писав(ла):> 2. або те що казала Пані - прогресуюча хвороба (масова),
> коли замість подумати люди реагують на подразники завченими штампами, або просто читаючи одне читають те, що їм хочеться прочитати.
Ви маєте рацію. Переважна більшість наших співвітчизників взагалі ніколи й ні про що не думали. Свої ж реакції ( стереотипні ) вони не завчили. То -- інший механізм.
А от не помічали Ви, що бува, коли отака людина ( з більшости, що думати не навчена ) дізнається, що її реакції, м'яко кажучи, нерозумні?
2001.11.15 | romulus
не "павазмущатьса", а "павазмушшацца", а все решта - ОК (-)
!2001.11.15 | К.Л.М.
Сам почитай внимательней...
> Якось серед ночi зайшла пара i намагалася змусити бармена перейти на> росiйську.
Так значит только на украинском.
Да я на месте украинофилов даже оскорбился бы за такое. Стоящие вещи в рекламе не нуждаются. А тут получается как у всем известных представителей "Канадской компании", которые пытаются разрекламировать и всучить никому не нужное.
К.Л.М.
2001.11.15 | Augusto
Ти таким був народжений, чи став поступово? В чому твоя таємниця
Спіймали на відвертій брехні, а він виламується як "здобний бублік", це зразок нахабства якийсь, прямо з чергового анекдоту про супернахабу!З мого важкого життя: в Москві я намагався змусити бармена розмовляти українською, нічого не вийшло! (вийшло, але зовсім не те)
В Берліні та Стамбулі було важко, але декілька слів вичавив, а там.... Твою голову ніхто не захопив, терористи які?
2001.11.15 | К.Л.М,
Зачем переводишь на личности ?
Ни на какой откровенной брехне ты меня не поймал. В Берлине и Стамбуле сложно заставить Бармена на украинском говорить, согласен. :)Но в Киеве этой проблемы нет. По личному опыту скажу, что большинство барменов и официантов говорит и на украинском и на русском без всяких табличек. У нас в Донецке в основном говорят на русском. Во Львове -- на украинском. Но это-же прекрасно, это делает страну многообразной и интересной ! Надо просто понимать друг-друга, а не пытаться гомогенизировать насильственно.
К.Л.М.
2001.11.15 | Augusto
От і не пробуй! Гомо(сексуалі)генізувати!
К.Л.М, писав(ла):> Надо просто понимать друг-друга, а не пытаться гомогенизировать насильственно.
Хай розквітають тисячи троянд!
Але в будь-якому випадку навчись хоча б читати українською, а потім критикуй, по друге, в Донецьку теж краще спочатку думати, а потім звинувачувати (хоча може ти "ліцо міліцейской національності"?)
2001.11.15 | DevRand
не на захист української мови, "а токмо волєю формальной логікі
Перед тим як перенести це повідомлення (разом з вашим)у розділ "мова", хочу все таки сказати, що:
"У нас розмовляють українською" перекладається російською як
"У нас разгаварівают на украінском"
і аж ніяк не
"У нас разгаварівают только на украінском".
Подумайте над цим, якщо буде можливість ;)
Більше того, якби у вас "думатєль" хоч інколи вмикався, а не червона лампочка, неначе вам мозоки випрали (а вам же їх не промивали, ні?), ви б перечитавши статтю Донія знайшли б розжовування цієї, без сумніву, надзвичайно складної тези, я б сказав навіть хвілософської концепції - про те що:
"разгаварівают на " != "разгаварівают только на "! ;)
2001.11.15 | К.Л.М.
А так ?
"узкоглазым вход воспрещен", "негров здесь не ждут" -> "для белых"Чуствуете разницу ? Я нет.
Да и не сказано ведь, что "только для белых". Но все равно...
А насчет "разжевывания" в корневой статье, так, это, мне кажется, из серии: "Создадим проблему. Решим ее. Напишем статью. Какие мы мододцы, еще и денег заработали."
Как будто мало других проблем. А то повесят откровенно вызывающую табличку, а потом долго и нудно разьясняют как ее нужно политкорректно понимать. Интеллектуалы хреновы. ;)
Лучше бы на пользу энергию направили.
К.Л.М.
2001.11.15 | ВААСЯ ПУПКІН
КЛізМі
Блін, придумує відверто провокаційний нік, а потім буде мене звинувачувати в тому, що я називаю його КЛізМою2001.11.15 | Augusto
Прокурор хрЄнов!
Чому "Русская водка"? ==> "нєгров та узкоглазих вєшать"? Нап'ються з пляшки з відверто провокаційною етикеткою та лізуть на форум!P.S.Яка українська мова всеж багата:
з напису "Тут розмовляють українською" дехто вичитує "роман" про партизанів та німців! Слухай, cool!
2001.11.15 | DevRand
будьте чесними з приводу своїх переконань!
Кажіть прямо "ненавижу хахлов і хахловскую мову"! Навіщо ці сумнівні прийоми з ранніх софістів! ;)> "узкоглазым вход воспрещен", "негров здесь не ждут" -> "для белых"
>
> Чуствуете разницу ? Я нет.
>
logical flow - в нашому випадку , як мінімум, ви можете зайти і весь час мовчати. Таким чином, всі умови виконані! ;)
> Да и не сказано ведь, что "только для белых". Но все равно...
>
Дійсно, все одно. Все одно, при тому що вас ніхто не буде бити за розмови російською в Барикаді, ви спробуєте інших примусити "гаваріть па чєлавєческі!" (див. статтю) Ми знаємо, імперії завжди несуть в свої колонії цивілізацію і освіту! :)
П.С. Тема їде в "Мову"
2001.11.15 | Pensioner
"Мы говорим по-русски"
"Мы говорим по-русски" - можна прочитати на дверях багатьох магазинів в Відні.2001.11.16 | Главврач
Re: не на захист української мови, "а токмо волєю формальной лог
Справа зовсім не в тім, як коректно: "тільки чи не тільки". Справа в тім, що це клуб. І знаєте кого? Українских збоченців!!! :-) Але в такому разі так і треба було на дверях написати: "клюб україномовних хуесосов". Тоді нормальни люди туди просто б не завітали. А там вже нехай вони хоч сраки друг другу лижуть по черзі та в колективно - то їх святе право, бо то клюб.2001.11.16 | Главврач
Доречи - не здивуюсь, цей клуб "під патронатом презіка", бо ТАК