Як буде правильно "в Україні" чи "на Україні"
Дякую
Відповіді
2002.03.04 | Mary
+ моє питання до філологів
Я знаю, що the Ukraine - то неправильно, але чому неправильно знаю лише приблизно - щось, здається із тої ж серії, що на/в Україні(у) - поясніть хто докладніше.
Дякую.
We do not usually use the with the names of countries and states: France, West Germany, Texas
But we say the with names which include words like republic, union, kingdom, states: the German Federal Republic, the Soviet Union, the United Kingdom, the USA
We also use the with plural names: the Netherlands the Philippines
Formerly we used Ukraine with the as it was a part of a bigger country. But now it's an independent state and should be used without the definite article.
Сьогодні перемагає тенденція писати й говорити "в Україні". Із структурою мови це не має нічого спільного, лише з політикою. Особливо чутливі патріоти вважають, що незалежність країни обов"язково треба підкреслювати оцим прийменником "в". Може й так, не шкодить... Та найкраще було б її мати, КАТЕГОРИЧНУ й ПРИНЦИПОВУ незалежність.
Чому питаю. Говорив тут з одним філологом славістом, німцем. Так російською буде "на Україні". Здається, що і українською звучить такий вираз ногрмально, але, з іншої сторони, є у словах ґімну України такі слова: "ще у нашій славній Україні доленька доспіє".
Так як все таки правильно? Невже нема на мовному форумі жодного філолога, чи людини, яка працюєз мовою професійно, займається її проблемами чи досліджує її.
Я чув і читав вже й російською мовою "в Украине". Звикають подекуди і там. А правильно в найсучаснішій українській мові буде все-таки "в Україні". Хоч і "на" немає ні змоги, ні потреби заперечувати зовсім, бо така форма залишиться як у народно-пісенній творчості, та і в масі літературних творів.
2002.03.05 | Грек
Re: Питання до філологів
Ярослав писав(ла):
> Та найкраще було б її мати, КАТЕГОРИЧНУ й ПРИНЦИПОВУ незалежність.
Правильно, але, на моє переконання, та категорична й принципова незалежність починається з дрібниць, наприклад, з "незалежної", а не "залежної" версії - "в Україні".
Що ж до суто філологічного обґрунтування правильності саме такого вжитку, то його й дійсно не існує. У фольклорі знаходимо обидва варіанти. На мій погляд, сьогодні "на Україні" є небажаним з тієї простої причини, що дехто переконаний, що "україна" походить від "окраїна", і саме тому наполягає на прийменнику "на". Тобто з обох сторін арґументи обираються саме політичні, а не філологічні. Таким чином вся проблема зводиться до того, щоб кожен конкретний громадянин визначився, на якому він боці. Втім, проблемою це навряд чи можна назвати - на сьогодні її вже практично подолано, і варіант "на Україні" я бачу лише у російських виданнях (або антидержавницьки налаштованих місцевих). На сьогодні це вже майже архаїзм.
Заперечень немає. Бажано писати "в Україні". Але, дійсно, філологічні аргументи тут відсутні: чому "в Галичині"? чому "на Кавказі, на Уралі", але "в Карпатах, в Альпах"? Як бути з Кубою? Якщо це острів, то "на Кубі". Якщо ж республіка, створена Фіделем, то "в Кубі", чи як? Коротше кажучи, в цих випадках діє звичка та інерція.
Взагалі, "на" - якщо місцевість, "в" - якщо країна, місто, Співдружність, тобто якесь географічно-політичне формування.
Тому "в Росії", але "на Русі".
Якщо острів - завжди "на" - на Мадагаскарі, Ямайці, т.д.
Щодо Куби - виключення, бо назва острова отожнюється з країною емоційно (Остров Свободы).
Не можу зараз зрозуміти, чому "в Сибири", - можливо, виключення, або Сибір сприймалася більше як окрема конкретна країна, ніж узагальнена місцевість.
Стосовно України, дійсно, окраинное пояснення.
Коли центр східно-слов'янського світу був у Києві, назва країни була Русь. Сучасна назва "Україна" отримана від росіян, куди сей центр перемістився разом з назвою.
Щодо Кавказу та Альп. Гадаю, якщо назви гірських масивів більш-менш історично близькі росіянам на період формування сталих лінгвістичних моделей - маємо "на": на Алтае, на Валдае, на Урале.
Якщо не помиляюсь, назви масивів гор, що знаходилися поза територією Росії тих часів (відповідно, маловживані або незнаймі) потребують "в" - в Андах, Гімалаях, Піренеях. Карпати та Крим також були в ті часи за кордоном.
Авжеж, якщо це не хребет, а окрема гора - завжди "на".
Зараз сприймання України трансформується в бік самодостатнього поняття, окремої країни, а не частини іншої, тому більш вживана стає форма "в" (або без артиклю the в англійській, як вказано вище).
Росіяни за інерцією більш схильні вживати на за цілком зрозумілих обставин.
Вибачте за багатословність.
2002.04.07 | ВААСЯ ПУПКІН
Re: Питання до філологів
Ярослав писав(ла):
> Сьогодні перемагає тенденція писати й говорити "в Україні". Із структурою мови це не має нічого спільного, лише з політикою. Особливо чутливі патріоти вважають, що незалежність країни обов"язково треба підкреслювати оцим прийменником "в". Може й так, не шкодить... Та найкраще було б її мати, КАТЕГОРИЧНУ й ПРИНЦИПОВУ незалежність.
---------- Повинен бути зворотній зв"язок. "КАТЕГОРИЧНУ й ПРИНЦИПОВУ незалежність" не можуть збудувати люди, які не відчувають духу України, не мають потреби в незалежності, зашорені рабською психологією.
Згадайте, як було років 10 назад : головним аргументом проти української мови було таке риторичне запитання : "Зачєм нам етот украіскій язик ? Что, єслі ми заговорім по-украінскі, сразу колбаса появітся ?"
Зараз ковбаса з"явилася, дуже багато ковбаси. Заходиш до магазину - майже щодня нові сорти, а також сирів твердих голандський, риби всілякої і т.п. І справа не в тому, що у людей низька купівельна спроможність, я впевнений, що навіть якби спромжність була в десять разів вищою, то ковбаси би у магазинах не зменшилося. По собі знаю - не можна їсти одну ковбасу. Тепер уже хочеться чогось такого....цікавенького.... для душі... Тепер уже дійсно люди йдуть у кафе не стільки поїсти, скільки посидіти у новому красивому місці. послухати дзюркотіння фонтанів, гарну музику, поспілкуватися з кимось...
Отже, і зникло підгрунтя для таких риторичних запитань. І ці люди, які пояснювали непотрібність української мови, апелюючи до відсутності чи присутності ковбаси, сьогодні змінили тактику, вони почали говорити про знищення російської мови в Україні. Насправді. це ті ж самі люди, вони так само ненавидять Україну ( а може у них просто інше розуміння України :-)) ) та українську мову, лише змінили тактику.
І ці люди гальмують всі процеси , які сприяють відродженню української духовности, вони наполегливо твердять " на Украине", а не "в Україні", вони називають гривню "рубльом", вони не бачать впритул, що ми ходимо не в шароварах ( а , власне, хоч би й у шароварах ??? ), вони вперто йменують українських патріотів "нацюками" і т.п.
Справжню Україну можуть збудувати лише справжні українські патріоти, для яких усе важливо : і суть, і форма. Усяка інша Україна - буде не Україною, а наддніпрянським Гондурасом, або в крайньому разі - Сполученими Штатами Наддніпрянщини. Жити будуть у цій державі не українці, а московсько-жидівські метиси.
2002.04.07 | Олег
Правильно в Україні, а не на Україні
В Україні, а не на Україні
Відтоді, як наша Батьківщина стала незалежною, в офіційному мовленні запанувала граматична форма в Україні. Але деякі громадяни й досі не можуть змиритися з цим, вишукують усілякі підстави, аби повернутися до старого — на Україні. Звертаються і в газету “Хрещатик”, просять підтримати їх в “Уроках державної мови”, написати, що саме так правильно.
Ні, саме так неправильно. Не кажуть же на Англії, на Португалії, на Китаї, а на Україні, виявляється, можна. Втім, послухаймо людину, вельми авторитетну в українській культурі — видатного мовознавця і славіста, міністра освіти в уряді УНР (1918) Івана Огієнка. В еміграції він видавав науково-популярний місячник “Рідна мова”, і в опублікованій там 1935 року статті з промовистою назвою “В Україні, а не на Україні” писав: “Коли говоримо про докладно окреслену територію, як закінчене ціле, або про самостійну державу, тоді завжди вживаємо прийменник в чи у (а не на): в Австрії, в Америці, в Румунії, у Франції, в Польщі, в Росії і т. ін. Що ж до прийменника на з місцевим відмінком, то його вживаємо при географічних назвах на питання “де” тільки тоді, коли територія, що про неї йдеться, не окреслена докладно, не самостійне ціле, тільки складова частина якоїсь держави: на Поділлі, на Полтавщині, на Київщині, на Волині, на Буковині... До непродуманих традиційних форм належить і вислів на Україні, що має прецікаву історію... Цілі віки ми чули то на Ukraine (від поляків), то на Украине, а тому й защепили собі це на Україні як своє власне, зовсім забувши про його історичне походження й не відчуваючи, що власне на — болюча й зневажлива ознака нашого колективного поневолення... Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати в Україні, в Україну”.
Що ми й зробили. Однак ніхто не збирається виправляти фольклорних і літературних творів, де з історичних причин ужито вислів на Україні.
Відповіді
2002.03.04 | Mary
+ моє питання до філологів
Я знаю, що the Ukraine - то неправильно, але чому неправильно знаю лише приблизно - щось, здається із тої ж серії, що на/в Україні(у) - поясніть хто докладніше.Дякую.
2002.03.04 | Хлоя
Re: + моє питання до філологів
We do not usually use the with the names of countries and states: France, West Germany, TexasBut we say the with names which include words like republic, union, kingdom, states: the German Federal Republic, the Soviet Union, the United Kingdom, the USA
We also use the with plural names:
the Netherlands
the Philippines
Formerly we used Ukraine with the as it was a part of a bigger country. But now it's an independent state and should be used without the definite article.
2002.03.04 | Mary
Дякую, зрозуміла. (-)
2002.03.04 | Ярослав
Re: Питання до філологів
Сьогодні перемагає тенденція писати й говорити "в Україні". Із структурою мови це не має нічого спільного, лише з політикою. Особливо чутливі патріоти вважають, що незалежність країни обов"язково треба підкреслювати оцим прийменником "в". Може й так, не шкодить... Та найкраще було б її мати, КАТЕГОРИЧНУ й ПРИНЦИПОВУ незалежність.2002.03.05 | Patriot
Re: Питання до філологів
Чому питаю. Говорив тут з одним філологом славістом, німцем. Так російською буде "на Україні". Здається, що і українською звучить такий вираз ногрмально, але, з іншої сторони, є у словах ґімну України такі слова: "ще у нашій славній Україні доленька доспіє".Так як все таки правильно? Невже нема на мовному форумі жодного філолога, чи людини, яка працюєз мовою професійно, займається її проблемами чи досліджує її.
2002.03.05 | Кувалда
Re: Питання до філологів
http://litopys.freeservers.com/pivt/pivtorak.htm. Розділ «Україна» — це не «окраїна».2002.03.06 | Patriot
Re: Питання до філологів
Posylannya chomus' ne prazyuye :(vykydaye, scho nema takoji storinky.
2002.03.07 | Кувалда
Re: Питання до філологів
Без крапочки.http://litopys.freeservers.com/pivt/pivtorak.htm
2002.03.05 | Ярослав
Re: Питання до філологів
Я чув і читав вже й російською мовою "в Украине". Звикають подекуди і там. А правильно в найсучаснішій українській мові буде все-таки "в Україні". Хоч і "на" немає ні змоги, ні потреби заперечувати зовсім, бо така форма залишиться як у народно-пісенній творчості, та і в масі літературних творів.2002.03.05 | Грек
Re: Питання до філологів
Ярослав писав(ла):> Та найкраще було б її мати, КАТЕГОРИЧНУ й ПРИНЦИПОВУ незалежність.
Правильно, але, на моє переконання, та категорична й принципова незалежність починається з дрібниць, наприклад, з "незалежної", а не "залежної" версії - "в Україні".
Що ж до суто філологічного обґрунтування правильності саме такого вжитку, то його й дійсно не існує. У фольклорі знаходимо обидва варіанти. На мій погляд, сьогодні "на Україні" є небажаним з тієї простої причини, що дехто переконаний, що "україна" походить від "окраїна", і саме тому наполягає на прийменнику "на". Тобто з обох сторін арґументи обираються саме політичні, а не філологічні. Таким чином вся проблема зводиться до того, щоб кожен конкретний громадянин визначився, на якому він боці. Втім, проблемою це навряд чи можна назвати - на сьогодні її вже практично подолано, і варіант "на Україні" я бачу лише у російських виданнях (або антидержавницьки налаштованих місцевих). На сьогодні це вже майже архаїзм.
2002.03.06 | Ярослав
Re: Питання до філологів
Заперечень немає. Бажано писати "в Україні". Але, дійсно, філологічні аргументи тут відсутні: чому "в Галичині"? чому "на Кавказі, на Уралі", але "в Карпатах, в Альпах"? Як бути з Кубою? Якщо це острів, то "на Кубі". Якщо ж республіка, створена Фіделем, то "в Кубі", чи як? Коротше кажучи, в цих випадках діє звичка та інерція.2002.04.03 | Shneck
Re: Питання до філологів
Взагалі, "на" - якщо місцевість, "в" - якщо країна, місто, Співдружність, тобто якесь географічно-політичне формування.Тому "в Росії", але "на Русі".
Якщо острів - завжди "на" - на Мадагаскарі, Ямайці, т.д.
Щодо Куби - виключення, бо назва острова отожнюється з країною емоційно (Остров Свободы).
Не можу зараз зрозуміти, чому "в Сибири", - можливо, виключення, або Сибір сприймалася більше як окрема конкретна країна, ніж узагальнена місцевість.
Стосовно України, дійсно, окраинное пояснення.
Коли центр східно-слов'янського світу був у Києві, назва країни була Русь. Сучасна назва "Україна" отримана від росіян, куди сей центр перемістився разом з назвою.
Щодо Кавказу та Альп. Гадаю, якщо назви гірських масивів більш-менш історично близькі росіянам на період формування сталих лінгвістичних моделей - маємо "на": на Алтае, на Валдае, на Урале.
Якщо не помиляюсь, назви масивів гор, що знаходилися поза територією Росії тих часів (відповідно, маловживані або незнаймі) потребують "в" - в Андах, Гімалаях, Піренеях. Карпати та Крим також були в ті часи за кордоном.
Авжеж, якщо це не хребет, а окрема гора - завжди "на".
Зараз сприймання України трансформується в бік самодостатнього поняття, окремої країни, а не частини іншої, тому більш вживана стає форма "в" (або без артиклю the в англійській, як вказано вище).
Росіяни за інерцією більш схильні вживати на за цілком зрозумілих обставин.
Вибачте за багатословність.
2002.04.07 | ВААСЯ ПУПКІН
Re: Питання до філологів
Ярослав писав(ла):> Сьогодні перемагає тенденція писати й говорити "в Україні". Із структурою мови це не має нічого спільного, лише з політикою. Особливо чутливі патріоти вважають, що незалежність країни обов"язково треба підкреслювати оцим прийменником "в". Може й так, не шкодить... Та найкраще було б її мати, КАТЕГОРИЧНУ й ПРИНЦИПОВУ незалежність.
---------- Повинен бути зворотній зв"язок. "КАТЕГОРИЧНУ й ПРИНЦИПОВУ незалежність" не можуть збудувати люди, які не відчувають духу України, не мають потреби в незалежності, зашорені рабською психологією.
Згадайте, як було років 10 назад : головним аргументом проти української мови було таке риторичне запитання : "Зачєм нам етот украіскій язик ? Что, єслі ми заговорім по-украінскі, сразу колбаса появітся ?"
Зараз ковбаса з"явилася, дуже багато ковбаси. Заходиш до магазину - майже щодня нові сорти, а також сирів твердих голандський, риби всілякої і т.п. І справа не в тому, що у людей низька купівельна спроможність, я впевнений, що навіть якби спромжність була в десять разів вищою, то ковбаси би у магазинах не зменшилося. По собі знаю - не можна їсти одну ковбасу. Тепер уже хочеться чогось такого....цікавенького.... для душі... Тепер уже дійсно люди йдуть у кафе не стільки поїсти, скільки посидіти у новому красивому місці. послухати дзюркотіння фонтанів, гарну музику, поспілкуватися з кимось...
Отже, і зникло підгрунтя для таких риторичних запитань. І ці люди, які пояснювали непотрібність української мови, апелюючи до відсутності чи присутності ковбаси, сьогодні змінили тактику, вони почали говорити про знищення російської мови в Україні. Насправді. це ті ж самі люди, вони так само ненавидять Україну ( а може у них просто інше розуміння України :-)) ) та українську мову, лише змінили тактику.
І ці люди гальмують всі процеси , які сприяють відродженню української духовности, вони наполегливо твердять " на Украине", а не "в Україні", вони називають гривню "рубльом", вони не бачать впритул, що ми ходимо не в шароварах ( а , власне, хоч би й у шароварах ??? ), вони вперто йменують українських патріотів "нацюками" і т.п.
Справжню Україну можуть збудувати лише справжні українські патріоти, для яких усе важливо : і суть, і форма. Усяка інша Україна - буде не Україною, а наддніпрянським Гондурасом, або в крайньому разі - Сполученими Штатами Наддніпрянщини. Жити будуть у цій державі не українці, а московсько-жидівські метиси.
2002.04.07 | Олег
Правильно в Україні, а не на Україні
В Україні, а не на УкраїніВідтоді, як наша Батьківщина стала незалежною, в офіційному мовленні запанувала граматична форма в Україні. Але деякі громадяни й досі не можуть змиритися з цим, вишукують усілякі підстави, аби повернутися до старого — на Україні. Звертаються і в газету “Хрещатик”, просять підтримати їх в “Уроках державної мови”, написати, що саме так правильно.
Ні, саме так неправильно. Не кажуть же на Англії, на Португалії, на Китаї, а на Україні, виявляється, можна. Втім, послухаймо людину, вельми авторитетну в українській культурі — видатного мовознавця і славіста, міністра освіти в уряді УНР (1918) Івана Огієнка. В еміграції він видавав науково-популярний місячник “Рідна мова”, і в опублікованій там 1935 року статті з промовистою назвою “В Україні, а не на Україні” писав: “Коли говоримо про докладно окреслену територію, як закінчене ціле, або про самостійну державу, тоді завжди вживаємо прийменник в чи у (а не на): в Австрії, в Америці, в Румунії, у Франції, в Польщі, в Росії і т. ін. Що ж до прийменника на з місцевим відмінком, то його вживаємо при географічних назвах на питання “де” тільки тоді, коли територія, що про неї йдеться, не окреслена докладно, не самостійне ціле, тільки складова частина якоїсь держави: на Поділлі, на Полтавщині, на Київщині, на Волині, на Буковині... До непродуманих традиційних форм належить і вислів на Україні, що має прецікаву історію... Цілі віки ми чули то на Ukraine (від поляків), то на Украине, а тому й защепили собі це на Україні як своє власне, зовсім забувши про його історичне походження й не відчуваючи, що власне на — болюча й зневажлива ознака нашого колективного поневолення... Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати в Україні, в Україну”.
Що ми й зробили. Однак ніхто не збирається виправляти фольклорних і літературних творів, де з історичних причин ужито вислів на Україні.
www.mova.net