Значення мови і назв об’єктів (психічна енергія і здоров'я)
05/17/2002 | A.Social
ЗНАЧЕННЯ МОВИ І НАЗВ ОБ’ЄКТІВ
За книжкою: Малиновський Г.Т., Мовчун Н.В. Випромінювання землі, психічна енергія і здоров'я людини. – К.: Логос, 2002. – 303 с.
5.4. Джерела позитивної психічної енергії
* Мова
Часом буває, що мову деяких людей, слова, музику й мелодію пісні хочеться слухати й слухати. Вони чарують нас. Однак у цьому нема чогось таємничого. Білкові молекули й клітини нашого організму як високочутливі осцилятори сприймають частоти, які подібні до наших власних частот, й відгукуються на них резонансом, що приновить нам задоволення.
Осцилятори організму не тільки впізнають і сприймають "хвильову мову". Вони діють відповідно до рекомендацій, що закодовані в хвилях енергії, створених думками, словами або намірами інших людей. Отже, вислів про те, що слово може лікувати або калічити, не є надуманим.
Науково доведено подібність коду людської мови й кодону її клітин (кодон – одиниця спадкової інформації, що складається з трьох послідовно розміщених нуклеотидів ДНК, яка кодує одну амінокислоту). Доведено також, що мова людини безпосередньо впливає на особливості її організму, характер і здібності. Недарма говорять, що людина стільки разів є людиною, скільки мов вона знає.
Творець, наділивши людину мовою, слова якої означають предмети, системи і явища оточуючого нас світу, зробив її мислення розвиненішим, ніж мислення інших біологічних об'єктів.
Мову кожному народові дав Господь (Біблія, Книга Буття, гл.11). Хто, крім Нього, може відібрати її в народу?
Мова завжди була й залишається найістотнішою ознакою нації, народу й народності. Ненависть до чужої мови, нищення мови (лінгвоцид), як і всі тяжкі гріхи, караються Господом.
Мова для людини, як і все національне – їжа, одежа, культура – є носієм позитивної психічної енергії. Коли перекрити канали притоку такої енергії до людини, наприклад, відірвавши її від Батьківщини, вона хворіє. Насамперед у людини виникає депресивний стан, викликаний дискомфортною стресовою ситуацією, пов'язаною з втратою можливості поповнювати свій організм узвичаєною енергією. Людина в цьому випадку тужить за Батьківщиною (ностальгія), що проявляється головним чином депресивним синдромом. Нерідко брак позитивної психічної енергії рідної землі й всього національного викликає в людини невідчепне, імпульсивне бажання повернутися на Батьківщину (ностоманія або ностопатія).
Ще з однієї причини не слід забувати рідну мову. Ми маємо енергетичний зв'язок із душами померлих рідних і друзів. Основою цього зв'язку є духовно-моральний рівень людини, яка живе на Землі.
[с.150-151]
6.2. Вибір місця поселення залежно від назв географічних об'єктів
Кожний географічний об'єкт, у тому числі континенти, океани, моря, річки, озера, джерела, криниці, гори, пагорби, хребти, міжгір'я, провалля, низини, ділянки землі й лісу, міста, села, селища, хутори, проспекти, бульвари, вулиці, провулки, заводи, фабрики, фірми, ресторани тощо мають свої назви (топоніми). Топонім – це власна назва якого-небудь об'єкта, яке впливає на його долю. Влада імені – дуже велика. Давні люди були переконані, що доля людини, селища, міста й навіть держави визначена їхіми іменами. Вони також вважали, що, змінивши ім'я, можна змінити долю людини й географічних об'єктів.
Аналізуючи змістову основу топоніму, ми часто визначаємо тільки доступнішу "зовнішню" інформацію про утворення назви, маючи на увазі її зв'язок із довкіллям. Адже вона нерідко відображає людську спостережливість і є результатом обстеження певної території. Назви рукотворних об'єктів часто вказують на те, кому вони належать, кому присвячені, коли і ким збудовані. Однак, все це – зовнішній зв'язок топоніму з тим чи іншим місцем. Що ж до "внутрішнього" зв'язку, то він фактично безмежний і сягає сфери психічної енергії, яка відображає якість минулого й майбутнього психічного життя на тій чи іншій ділянці Землі. Отже, топонім варто було б назвати своєрідною програмою.
Топоніми тисячами невидимих ниток пов'язані з життям людини. Вони немовби концентрують психічну енергію й зберігають її тисячоліттями. Деякі з них, наприклад, "Долина жаху", "Мертве поле", "Погоріле", "Чорне болото", "Бідний", "Чорна", "Чорнобиль" попереджують про небезпечну енергію, яка будь-якого часу може виявити себе й стати реальною. А такі назви, як "Аргентина" (argentum – срібло), "Сонячний берег", "Ольвія" (у перекладі – щаслива, благополучна), "Весняна", "Золота" та інші констатують наявність позитивної психічної енергії в межах зазначеної топонімом території. Ці назви немовби запрошують до того чи іншого місця й бажають поселенцю щастя й благодаті в майбутньому.
Сьогодні ймовірність існування енерго-інформаційного фантому топоніма не викликає серйозних заперечень. Хвилі енергії, що випромінюються людиною при її перших словах і ідеях про об'єкт, радощі й страждання, пов'язані з ним при створенні проектів і програм його розвитку, можуть формувати навколо географічного об'єкту стійкі звукові, магнітні, електричні, електромагнітні й торсійні поля, які створюють разом із власним полем (аурою) об'єкта своєрідну логічну програму розвитку. Оскільки ж подібні хвилі енергії (інформація) притягуються до подібних до них, проникають у подібне до них середовище й взаємодіють з ним, то ця логічна програма об'єкта може збагачуватися новою інформацією, вбирати її з довкілля й навпаки – віддавати в довкілля свою інформацію. Таким чином, цей невидимий для нас згусток енергії (аура) подібно до живої істоти може "дихати", "пульсувати", існувати протягом століть і вступати в інформаційний зв'язок із Космосом.
[...]
Однак, повернімося до назв об'єктів. На жаль, їх часто змінюють. Це значно ускладнює вибір місця для житла, бо доводиться додатково глибоко вивчати історію й традиції, що склалися в даній місцевості.
Дбайливе ставлення до топонімів можна спостерегти в багатьох країнах. Наприклад, майже не змінюють назви й дуже пишаються ними в Ісландії і Великобританії. У колишньому СРСР зміна топонімів була звичним явищем, що обґрунтовувалося політичною, економічною й мовною орієнтацією. Зміна топонімів була тоді одним з ефективних засобів "викорчовування коріння", ба відомо, якщо відрізати минуле, то не буде й майбутнього. Разом зі старою назвою відходили в минуле пам'ять про національну приналежність, місце народження, а також інформація, пов'язана з дитинством, попередньою діяльністю дюдини та її духовним світом. Це допомагало готувати фахівців, яких партія і уряд посилали в різні кінці країни на будівництво заводів, фабрик, транспортних магістралей тощо. У народі таких фахівців прозвали "перекотиполе". У завданнях, які ці фахівці одержували "зверху", не завжди сповідувався принцип дбайливого ставлення до ландшафту, топонімів, місцевих традицій і звичаїв. Що ж до наявності геопатогенних зон, то це питання майже нікого не цікавило. Знання старожилів і мудрих людей про те, де краще будувати, до уваги не бралися. Давалася взнаки багаторічна заборона на такі знання, а також побоювання набути в професійних колах репутації марновірних, забобонних і навіть сміховинних дюдей. Тільки нині стало відомо, що майбутнє багатьох таких новобудов, у які вкладено величезні кошти, виявилося багатоперспективним. Громадські споруди, зведені на геопатогенних зонах, мають сумну статистику захворювання їхніх мешканців.
[с.222–225]
За книжкою: Малиновський Г.Т., Мовчун Н.В. Випромінювання землі, психічна енергія і здоров'я людини. – К.: Логос, 2002. – 303 с.
5.4. Джерела позитивної психічної енергії
* Мова
Часом буває, що мову деяких людей, слова, музику й мелодію пісні хочеться слухати й слухати. Вони чарують нас. Однак у цьому нема чогось таємничого. Білкові молекули й клітини нашого організму як високочутливі осцилятори сприймають частоти, які подібні до наших власних частот, й відгукуються на них резонансом, що приновить нам задоволення.
Осцилятори організму не тільки впізнають і сприймають "хвильову мову". Вони діють відповідно до рекомендацій, що закодовані в хвилях енергії, створених думками, словами або намірами інших людей. Отже, вислів про те, що слово може лікувати або калічити, не є надуманим.
Науково доведено подібність коду людської мови й кодону її клітин (кодон – одиниця спадкової інформації, що складається з трьох послідовно розміщених нуклеотидів ДНК, яка кодує одну амінокислоту). Доведено також, що мова людини безпосередньо впливає на особливості її організму, характер і здібності. Недарма говорять, що людина стільки разів є людиною, скільки мов вона знає.
Творець, наділивши людину мовою, слова якої означають предмети, системи і явища оточуючого нас світу, зробив її мислення розвиненішим, ніж мислення інших біологічних об'єктів.
Мову кожному народові дав Господь (Біблія, Книга Буття, гл.11). Хто, крім Нього, може відібрати її в народу?
Мова завжди була й залишається найістотнішою ознакою нації, народу й народності. Ненависть до чужої мови, нищення мови (лінгвоцид), як і всі тяжкі гріхи, караються Господом.
Мова для людини, як і все національне – їжа, одежа, культура – є носієм позитивної психічної енергії. Коли перекрити канали притоку такої енергії до людини, наприклад, відірвавши її від Батьківщини, вона хворіє. Насамперед у людини виникає депресивний стан, викликаний дискомфортною стресовою ситуацією, пов'язаною з втратою можливості поповнювати свій організм узвичаєною енергією. Людина в цьому випадку тужить за Батьківщиною (ностальгія), що проявляється головним чином депресивним синдромом. Нерідко брак позитивної психічної енергії рідної землі й всього національного викликає в людини невідчепне, імпульсивне бажання повернутися на Батьківщину (ностоманія або ностопатія).
Ще з однієї причини не слід забувати рідну мову. Ми маємо енергетичний зв'язок із душами померлих рідних і друзів. Основою цього зв'язку є духовно-моральний рівень людини, яка живе на Землі.
[с.150-151]
6.2. Вибір місця поселення залежно від назв географічних об'єктів
Кожний географічний об'єкт, у тому числі континенти, океани, моря, річки, озера, джерела, криниці, гори, пагорби, хребти, міжгір'я, провалля, низини, ділянки землі й лісу, міста, села, селища, хутори, проспекти, бульвари, вулиці, провулки, заводи, фабрики, фірми, ресторани тощо мають свої назви (топоніми). Топонім – це власна назва якого-небудь об'єкта, яке впливає на його долю. Влада імені – дуже велика. Давні люди були переконані, що доля людини, селища, міста й навіть держави визначена їхіми іменами. Вони також вважали, що, змінивши ім'я, можна змінити долю людини й географічних об'єктів.
Аналізуючи змістову основу топоніму, ми часто визначаємо тільки доступнішу "зовнішню" інформацію про утворення назви, маючи на увазі її зв'язок із довкіллям. Адже вона нерідко відображає людську спостережливість і є результатом обстеження певної території. Назви рукотворних об'єктів часто вказують на те, кому вони належать, кому присвячені, коли і ким збудовані. Однак, все це – зовнішній зв'язок топоніму з тим чи іншим місцем. Що ж до "внутрішнього" зв'язку, то він фактично безмежний і сягає сфери психічної енергії, яка відображає якість минулого й майбутнього психічного життя на тій чи іншій ділянці Землі. Отже, топонім варто було б назвати своєрідною програмою.
Топоніми тисячами невидимих ниток пов'язані з життям людини. Вони немовби концентрують психічну енергію й зберігають її тисячоліттями. Деякі з них, наприклад, "Долина жаху", "Мертве поле", "Погоріле", "Чорне болото", "Бідний", "Чорна", "Чорнобиль" попереджують про небезпечну енергію, яка будь-якого часу може виявити себе й стати реальною. А такі назви, як "Аргентина" (argentum – срібло), "Сонячний берег", "Ольвія" (у перекладі – щаслива, благополучна), "Весняна", "Золота" та інші констатують наявність позитивної психічної енергії в межах зазначеної топонімом території. Ці назви немовби запрошують до того чи іншого місця й бажають поселенцю щастя й благодаті в майбутньому.
Сьогодні ймовірність існування енерго-інформаційного фантому топоніма не викликає серйозних заперечень. Хвилі енергії, що випромінюються людиною при її перших словах і ідеях про об'єкт, радощі й страждання, пов'язані з ним при створенні проектів і програм його розвитку, можуть формувати навколо географічного об'єкту стійкі звукові, магнітні, електричні, електромагнітні й торсійні поля, які створюють разом із власним полем (аурою) об'єкта своєрідну логічну програму розвитку. Оскільки ж подібні хвилі енергії (інформація) притягуються до подібних до них, проникають у подібне до них середовище й взаємодіють з ним, то ця логічна програма об'єкта може збагачуватися новою інформацією, вбирати її з довкілля й навпаки – віддавати в довкілля свою інформацію. Таким чином, цей невидимий для нас згусток енергії (аура) подібно до живої істоти може "дихати", "пульсувати", існувати протягом століть і вступати в інформаційний зв'язок із Космосом.
[...]
Однак, повернімося до назв об'єктів. На жаль, їх часто змінюють. Це значно ускладнює вибір місця для житла, бо доводиться додатково глибоко вивчати історію й традиції, що склалися в даній місцевості.
Дбайливе ставлення до топонімів можна спостерегти в багатьох країнах. Наприклад, майже не змінюють назви й дуже пишаються ними в Ісландії і Великобританії. У колишньому СРСР зміна топонімів була звичним явищем, що обґрунтовувалося політичною, економічною й мовною орієнтацією. Зміна топонімів була тоді одним з ефективних засобів "викорчовування коріння", ба відомо, якщо відрізати минуле, то не буде й майбутнього. Разом зі старою назвою відходили в минуле пам'ять про національну приналежність, місце народження, а також інформація, пов'язана з дитинством, попередньою діяльністю дюдини та її духовним світом. Це допомагало готувати фахівців, яких партія і уряд посилали в різні кінці країни на будівництво заводів, фабрик, транспортних магістралей тощо. У народі таких фахівців прозвали "перекотиполе". У завданнях, які ці фахівці одержували "зверху", не завжди сповідувався принцип дбайливого ставлення до ландшафту, топонімів, місцевих традицій і звичаїв. Що ж до наявності геопатогенних зон, то це питання майже нікого не цікавило. Знання старожилів і мудрих людей про те, де краще будувати, до уваги не бралися. Давалася взнаки багаторічна заборона на такі знання, а також побоювання набути в професійних колах репутації марновірних, забобонних і навіть сміховинних дюдей. Тільки нині стало відомо, що майбутнє багатьох таких новобудов, у які вкладено величезні кошти, виявилося багатоперспективним. Громадські споруди, зведені на геопатогенних зонах, мають сумну статистику захворювання їхніх мешканців.
[с.222–225]