Пацани!
07/17/2002 | Габелок
http://www.geocities.com/nspilka/library/lexicon.html
Ростислав Мартинюк
МОРДОВСЬКИЙ ЛЕКСИКОН
ЛОХОВАТИХ УКРАЇНСЬКИХ ГОПНИКІВ
Тільки для пацанів!
Дослухаючись до мови друзів, з подивом спостерігаю появу все нових і нових екзотичних слів. Вони швидко всотуються у лексикон, незважаючи на їх невідоме походження, а згодом мирно переповзають і до словника наших батьків, і на пресу, і на телебачення. Візьміть хоча б слово “лох”, або “гопник”. Смішнувате дієслово “тусуватись” побило всі рекорди вжитку, а славетні “лафа” та “лажа” вже є мало не літературними. Де вони взялися на нашу голову? Кажуть, що у них є “автохтонне”, незужите вулицею значення. Щоправда, у екзотичних мовах російських нацменшин. Є тут, висловлюючись фігурально, байстрюки з фіно-волзьких та фіно-балтських словників. “Лох”, наприклад, для фіномовних мокшан пензенської області – просто “мужик”. Працьо-вита людина, з руками-граблями, часом грубувата, яку в гамірливих містах прийнято дурити (як і кожного нормального селюка). Важче справи з “гопниками”. Їх гучне ім’я поширилось не у мордовсько-українському Поволжі, а в холодних архангельських краях, у Петербурзі – Вавілоні комізирян (там жили Григорій Распутін і Питирим Сорокін, Іван Куратов і Валерій Сюткін). А у комі– словнику є таке собі слівце “гьоп” – “бруд” по-нашому. Декламуючи вголос Тараса Шевченка, комі, мабуть, дозволяли собі жарти, і відомий рядок з вірша “До мертвих і живих” читали так: “Раби, підніжки, гьоп Москви!..” У всякому разі, у часи шаленої популярності ленінградського андеграунду 80-тих саме звідси пішли “гопники” – “брудники”, “покидьки”, яких невдовзі завезли в Україну наші тінейджери разом з піснями ленінградського корейця Цоя, ленінградського болгарина Кінчева та ленінградського українця Шевчука. В одній з пісень гурту “Зоопарк” навіть пояснюється що таке “гопник” несвідомій публіці: “Их называют гопники, их называют жлобы!”
Однак фіно-балтські слова у словнику українських “пацанів” – це все ж таки виняток (хоча слово “пацан” теж фінського походження – від діалектного “пащан” олонецьких карелів). Справжньою окрасою мови козаків стали слова з ерзянської та мокшанської мови (їх ще звуть “мордовськими” мовами). Це пояснюється тим, що про збагачення цими словами дбали не лише патлаті тінейджери, а й їх горепашні батьки. Останніх багато саджали до в’язниць, яких чомусь було багато саме у Мордовській АРСР. Живучи у цій лісистій фінській країні, вони переймали чудернацькі місцеві слова. Якщо не на роботах у місцевих колгоспах, то прямо від охоронців мордвинів (їх-бо набирали серед місцевих мокшан). Згодом ці зеки повертались до України і щедро розсипали дивні “зонівські” слова у комунальних квартирах Донбасу та Києва. ”Вертухай”– охоронець, ”лажа”– скука, “шаріть”– тямити. Мало? “Бухати (бусать)” – пити, ”кати-лажа (каталажка)” – тюрма (буквально “нудне місце”), ”не петріш” – не розумієш, “шкари”– штани (частіше вживається у значенні черевики), “барига” – курець, ”шмара” – цигарка, ”кльовий” – хороший (звідси ж “хльовий-халявний”), ”оклигать” – протверезіти. Все це буквальні переклади з живих мордовських мов. Є й менш відомі “зонівські” слова: “куба”– жінка, ”крок” – міліціонер, “ламбусь” – цукор, “марс” – кров, “ряха” – будинок і, от іще, “кіштандяк” – танці, значить. Сподіваюсь, після їх оприлюднення “пацани” візьмуть їх у свій “мордовський словничок”. Хоча й без того на вулицях Києва і Сум “тусуються” “гопники” та “лохи”, для яких життя у арійській країні трипільської культури повна “лафа”, її “солов`їна мова” – повна “лажа”, в якій вони не хочуть ані “шарити”, ані “петрити”. Шкода, що практично на цьому їх пізнання у великих мордовських мовах вичерпуються. Руки чухаються, немов у Антоненка-Давидовича, який у 60-тих питав у землячків: “Як ми говоримо?” А й справді, пацани, якщо вже й говорити мордовськими мовами, то краще вже “кльово”, грамотно. Аби наш лексикон насичився свіжим фіно-волзьким мовним киснем, нам, щоправда, слід буде знову пересаджати пів-України у політичні табори Мордовської АРСР. Або й піти до Мордовії добровільно? Хоча б для того, щоб стати справжнім “лохом” – Лохом землі мокшанської, закоханим у ліс і землю, у гриби та ягоди.
P.S. Пацани! Є ще базар за слово “понти”. Лохмандеї так і не зашарили, що це костромська мулька в натурі.
Ростислав Мартинюк
МОРДОВСЬКИЙ ЛЕКСИКОН
ЛОХОВАТИХ УКРАЇНСЬКИХ ГОПНИКІВ
Тільки для пацанів!
Дослухаючись до мови друзів, з подивом спостерігаю появу все нових і нових екзотичних слів. Вони швидко всотуються у лексикон, незважаючи на їх невідоме походження, а згодом мирно переповзають і до словника наших батьків, і на пресу, і на телебачення. Візьміть хоча б слово “лох”, або “гопник”. Смішнувате дієслово “тусуватись” побило всі рекорди вжитку, а славетні “лафа” та “лажа” вже є мало не літературними. Де вони взялися на нашу голову? Кажуть, що у них є “автохтонне”, незужите вулицею значення. Щоправда, у екзотичних мовах російських нацменшин. Є тут, висловлюючись фігурально, байстрюки з фіно-волзьких та фіно-балтських словників. “Лох”, наприклад, для фіномовних мокшан пензенської області – просто “мужик”. Працьо-вита людина, з руками-граблями, часом грубувата, яку в гамірливих містах прийнято дурити (як і кожного нормального селюка). Важче справи з “гопниками”. Їх гучне ім’я поширилось не у мордовсько-українському Поволжі, а в холодних архангельських краях, у Петербурзі – Вавілоні комізирян (там жили Григорій Распутін і Питирим Сорокін, Іван Куратов і Валерій Сюткін). А у комі– словнику є таке собі слівце “гьоп” – “бруд” по-нашому. Декламуючи вголос Тараса Шевченка, комі, мабуть, дозволяли собі жарти, і відомий рядок з вірша “До мертвих і живих” читали так: “Раби, підніжки, гьоп Москви!..” У всякому разі, у часи шаленої популярності ленінградського андеграунду 80-тих саме звідси пішли “гопники” – “брудники”, “покидьки”, яких невдовзі завезли в Україну наші тінейджери разом з піснями ленінградського корейця Цоя, ленінградського болгарина Кінчева та ленінградського українця Шевчука. В одній з пісень гурту “Зоопарк” навіть пояснюється що таке “гопник” несвідомій публіці: “Их называют гопники, их называют жлобы!”
Однак фіно-балтські слова у словнику українських “пацанів” – це все ж таки виняток (хоча слово “пацан” теж фінського походження – від діалектного “пащан” олонецьких карелів). Справжньою окрасою мови козаків стали слова з ерзянської та мокшанської мови (їх ще звуть “мордовськими” мовами). Це пояснюється тим, що про збагачення цими словами дбали не лише патлаті тінейджери, а й їх горепашні батьки. Останніх багато саджали до в’язниць, яких чомусь було багато саме у Мордовській АРСР. Живучи у цій лісистій фінській країні, вони переймали чудернацькі місцеві слова. Якщо не на роботах у місцевих колгоспах, то прямо від охоронців мордвинів (їх-бо набирали серед місцевих мокшан). Згодом ці зеки повертались до України і щедро розсипали дивні “зонівські” слова у комунальних квартирах Донбасу та Києва. ”Вертухай”– охоронець, ”лажа”– скука, “шаріть”– тямити. Мало? “Бухати (бусать)” – пити, ”кати-лажа (каталажка)” – тюрма (буквально “нудне місце”), ”не петріш” – не розумієш, “шкари”– штани (частіше вживається у значенні черевики), “барига” – курець, ”шмара” – цигарка, ”кльовий” – хороший (звідси ж “хльовий-халявний”), ”оклигать” – протверезіти. Все це буквальні переклади з живих мордовських мов. Є й менш відомі “зонівські” слова: “куба”– жінка, ”крок” – міліціонер, “ламбусь” – цукор, “марс” – кров, “ряха” – будинок і, от іще, “кіштандяк” – танці, значить. Сподіваюсь, після їх оприлюднення “пацани” візьмуть їх у свій “мордовський словничок”. Хоча й без того на вулицях Києва і Сум “тусуються” “гопники” та “лохи”, для яких життя у арійській країні трипільської культури повна “лафа”, її “солов`їна мова” – повна “лажа”, в якій вони не хочуть ані “шарити”, ані “петрити”. Шкода, що практично на цьому їх пізнання у великих мордовських мовах вичерпуються. Руки чухаються, немов у Антоненка-Давидовича, який у 60-тих питав у землячків: “Як ми говоримо?” А й справді, пацани, якщо вже й говорити мордовськими мовами, то краще вже “кльово”, грамотно. Аби наш лексикон насичився свіжим фіно-волзьким мовним киснем, нам, щоправда, слід буде знову пересаджати пів-України у політичні табори Мордовської АРСР. Або й піти до Мордовії добровільно? Хоча б для того, щоб стати справжнім “лохом” – Лохом землі мокшанської, закоханим у ліс і землю, у гриби та ягоди.
P.S. Пацани! Є ще базар за слово “понти”. Лохмандеї так і не зашарили, що це костромська мулька в натурі.
Відповіді
2002.07.17 | format R:
Re: Пацани!
Усьо правільно, пан Гибєлак, тока насчьот пацанов - нє прашаріл Ви , лажа єто.Слово "пацан" праісходіт ат йєврєйскава слова "поц", что па-мардофскі абазначаєт мужской дєтородний орган, ізвєстний нам как слово із трьох букв.
От "поц" і праізошло слово "поцан", то ість абладатіль єтіх самих мужскіх гєніталій.
Паскоку как Ви, навєрна, пан Гибєлак, знаітє а праблємах с праізнашєнієм і правопісанієм у крутих мардофско-фінскіх поцанофф (тіпа - чо слишу то і пишу, напрімєр -вмєсто вода бальшінство із ніх пішєт вАда,вмєсто огонь-Агонь etc, і наобарот -вмєсто нєврастєнія ані пішут нєврОстєнія, вмєсто тіпа - тіпО), то і слово "поцан" у ніх трансформіровалось в "пАцан" і прімєняіцца вєздє і всюду, начіная с дєцкіх ясель і заканчівайя гацударствєннай думай і адміністрацийєй Вєлікава Пу. Літєратурнайє такойє панімаіш слово.
Тіпо встрічаюцца крутийє поцани і гутарят друк друку - "Пацани, нє побухать лі нам кльовай ханкі?", то ість нє випіть лі нам, мудакі(абладатілі мужскіх члєнов,х.йов, залупоголовийє) харошєй воткі ?
Канєшна жє какой залупоголовий аткажіцца атвєдать водочки ?
2002.07.18 | Anatoliy
Re: Пацани!
Ой згоден, згоден. Що біда, то біда. Рідну мову свої матусі не знають, а по фєні ботати. так це ж лафа.!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!Щодо деяких слів блатного діалекту. Дуже багато слів з Одесько- блатного Привозу, які, якщо розібратися, є перекручено жидівські.
Пацан- особа у якої є поц (тобто член).
Мусора (міліція) від міштора (поліція) по жидівськи.
Шмон (перевірка) від жидівського шимон (вісім), саме в цей час в Одеській в"язниці проходила перевірка.
А українців прошу мову і слова не вживати, а ними користуватися. Бо нормальні люди вживають харчі. Не тюрма (це також мордовське) , а в"язниця.
З повагою, Анатолій
2002.07.30 | Uladzimir
Re: Пацани!
Гэты артыкул даволі цікавы, але:- калі слова "гоп" ёсць фінскае, тады чаму ёсць танец "гопак" -- таксама з концлагераў? Як патлумачыце правеў "гоп-ця" ў некаторых народных спевах?
- слова "лажа" ёсць таксама ў балгарскай мове, "лъжа" адзначае "ложь", хлусня по беларускі. Таксама карыстаюцца гэтым словам сербы (ова лажа, лажати). Ці сербы ды балгары таксама фіны?
2002.07.30 | Flos
Якби...
Якби на цьому форумі писали тільки правду - кількість повідомлень зменшилася б у 10 разів.А щодо російської мови українські джерела читати взагалі не можна - нісенітниця.
2002.08.29 | format R:
Re: Якби...
може ти, московський мудаче, знаєш походження слова "нісенітниця" ?2002.07.30 | Габелок
до етимології питання
Так, сябёр, це слушне зауваження. Дослідження походження слів є складною справою і не може зводитися тільки до пошуку схожих слів.Наприклад:
іспанською "mucho" та англійською "much" - в принципі ці слова означають одне й те саме - "багато", але їхня етимологія зовсім різна. Иншими словами ці слова не мають нічого спільного у їхньому походженні.
Мовознавство наповнено такими збігами у значенні та вимові слів. Инший приклад, мова айну та мова басків має мабуть з сотню таких збігів - у вимові та значенні слів. Чи значить, що ці мови споріднені? Дехто каже - так, инші - не досить певні.
2002.07.31 | Anatoliy
Re: Пацани!
Шановні панове!Дарагенькі сябри!
Щодо слова ГОПАК, то його походження індоорійське і його коріння можна знайти у санскриті. ГО- корова, ПАК-захисник. Але це зовсім не ковбой. Справа в тому, що корова в Індії є святою твариною. Корова в Україні також як член сім"ї і її називають годувальницею. Го також пов"язано з божеством Кришнем, котрий в перекладі пастир корів. Таким чином, ГОПАК перекладається як СВЯЩЕННИЙ ЗАХИСНИК. Саме так воно і є.
Між іншим- гопак по китайськи- КОНГ-ФУ.
З повагою, Анатолій
2002.08.09 | A.Social
Гопак і Гун-Фу
Anatoliy писав(ла):> Шановні панове!
> Дарагенькі сябри!
> Щодо слова ГОПАК, то його походження індоорійське і його коріння можна знайти у санскриті. ГО- корова, ПАК-захисник. Але це зовсім не ковбой. Справа в тому, що корова в Індії є святою твариною. Корова в Україні також як член сім"ї і її називають годувальницею. Го також пов"язано з божеством Кришнем, котрий в перекладі пастир корів. Таким чином, ГОПАК перекладається як СВЯЩЕННИЙ ЗАХИСНИК. Саме так воно і є.
> Між іншим- гопак по китайськи- КОНГ-ФУ.
> З повагою, Анатолій
Не знаю як щодо Гопак, як він тлумачиться. В.Пілат, який реконструює-впроваджує цей бойовий стиль, вважає, що первісно було Гопал.
Пал є вогонь, богатир-борець (досі існує слово Палван), воїн. Го можливо те саме як в словах Гора, Горішній, Горіти, можливо вище, священне. За такою схемою найбільш зв"язується тлумачення Великий Воїн.
Конг-Фу, воно ж Кун-Фу і Гун-Фу у різних вимовах має в собі корінь Гун, що має значення Робота. Він же присутній у Ці-Гун - оздоровча система і внутрішній стиль для всіх психофізичних і бойових китайських систем. Ці-Гун перекладається як Робота-Ці (Ці воно ж Чі, японське Кі - енергія, яка циркулює в природі і людині). Гун-Фу перекладається як робота-тренування, вдосконалювання, майстерність.
За стилістикою Гопак (Гопал) ближче до бразильської Капоейри, між іншим, фонетичний скелет слів майже однаковий Г і К чергуються, П співпадає, Л і Р чергуються.
Якщо і є зв"язок з китайськими стилями, то на якомусь давньому рівні, коли індійський монах Бодхідхарма прийшов у Китай, заснував там монастир і навчив психофізичній і бойовій системі, з якої розвинулось наступне китайське мистецтво. В Китаї незалежно існувала традиція спостереження-копіювання рухів канонічних тварин, були якісь гімнастики-танці на цій основі. Вони і злились з первісною системою Бодхідхарми.
Слід також подивитись на Індію. Там також існує якийсь власний бойовий стиль. Можливо це і є законсервована та давня система. Ось її і слід перевірити на подібність з Гопаком-Гопалом. (В Індії саме і обожнюють корів.)
2002.08.09 | Габелок
Панам Оріям (чи це правильно?)
Оріянство, як я бачу стало досить популярним. Дехто баче "орійську" сутність у речах в яких її зовсім не має, але... Вільному - воля, спасенному - рай.Тепер про "гопак", який первинно називався "козак":
http://hopak.bigmir.net/boh/dans/bookstan/doslid2-5.html
"Танці є історичною категорією. Вони виникають в певний час у певних умовах і певному середовищі, поширюються, а з плином часу зникають, але не безслідно. Зникаючи, вони дають життя іншим танцям, збагачуючи їх.
Козаки прибували на Січ з різних регіонів України й зарубіжжя (волохи, молдавани, серби, росіяни, білоруси). Кожний з них приносив і частку своєї хореографічної культури — свої танці. З них з часом створювався протягом життя новий багатий на рухи танець. У ньому “розчинялися” прості односкладові танці, які мали назви від основного руху: голубець, тропак, гайдук, гопак, півторак.
Одним із давніх танців в Україні був гопак. Словники пояснюють це слово як плигати, скакати, бити, ушкварити. У народних піснях і приспівках ХVII ст., а в бурлескних і сатиричних віршах ХVIII ст. рух гопака описується як складова частина танцю козак, як то голубці, гайдуки, вихиляси.
Ось що писав у 1910 р. Кирило Стеценко про танці у виставі трупи д. Колісниченка: — “... хіба підскакування під стелю» якісь клоунські фокуси з шапкою, сідання на землю зо всього розмаху — хіба це можна назвати українськими танцями? Хіба всі ці рухи без пластичності, без якої-небудь художньої норми і краси достойні української штуки, сцени?” Такими були шляхи українського танцю гопак на кону професійного драматичного театру. Зникав з пам’яті танець. козак, а утверджувався театралізований танець гопак.
“Українські народні танці” (Упорядник Андрій Гуменюк. — К., 1969) містить близько 140 танців з варіантами, а оригінальних понад 60. Розподілимо їх за системою, яка б вказувала на походження назви окремих танців.
1. Від назви форми танцю — зірка, кривий танець — 10
2. Від назви суспільної верстви — козак, чумак, опришки — 4
3. Від назви руху — гопак, тропак, повзунець — 5
4. Узагальнені уособлення — Василиха, Микола, Катерина — 5
5. Від професії — бондар, коваль, шевчик — 11,
6. Від назви трудових процесів — рукодільниці, льон, мак — 6
7. Від національності — гуцулка — 1
8. Від назви місцевості (польки, козачки, кадрилі) — 24."
("Полька", до речі, походить від слова "долька", тобто частина ритму - 1/8. Цей танець має чеське походження, а не польське)
2002.08.09 | Габелок
Ще про гопак
ГопакНазва танцю походить від дієслова гопати (плигати, скакати). Танець в основному імпровізаційний. В народі його танцюють так, щоб виконавці один одному не заважали. Щодо цього гопак дещо нагадує російську "Камаринську", білоруську "Лявоніху", долгарсь ке хоро та польську мазурку.
У танці використовують широкі стрибки, "присядки" і всілякі складні кружляння. Танцюристи намагаються виконати їх найкраще. Між ними розпочинається своєрідне зиагання, яке за своїм характером нагадує російський п ерепляс.
Гопак виник у козацькому побуті й спочатку виконувався лише чоловіками. Тепер його танцюють разом з чоловіками і жінки. Гопак може виконувати один (обов`язково чоловік), два, три, і більше танцюристів. У сценічній обробці він має відповідну композиці йну структуру, яка складається з окремих танцювальних фігур, що, чергуючись, утворюють його орнаментальний малюнок. Проте гопак завждивідзначається героїчним забарвленням.
Мелодії гопаків, узагльнюючи ідейно-емоцйний зміст танцю, вцілому під час виконання часто змінюють свій характер: то вони звучать мужньо і героїчно, то радісно і запально. Тут вс зплежить від того, яку сторону вдачі людини змальовано в хореографічном у епізоді тієї чи іншої фігури гопака.
Мелодій гопаків дуже багато. Частина з них є пісенними мелодіями типу "Од Києва до Лубен" або "Гоп, млї гречаники". Основу їх становить інструментальна народна музика. Значна частина мелодій гопаків виконується для слухання.
Найбільш характерною ритмічною ознакою мелодій гопаків є варіаційне використання ритмічної формули анапеста як у пісенних так і в інструментальних мелодіях цього танцю. На основі її гопак легко відрізнити від інших танців не лише на слух, а й за доп омогою аналізу мелодії. Ця формула є характерним ритмо-кадансом мелодій гопаків.
Гопаки зустрічаються в операх - "Сорочинському ярмарку" М. Мусоргського, "Мазепі" П. Чайковського, "Майській ночі" М. Римського-Корсакова, "Запорожці за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського та інших, а також у балетах - "Горбоконику" Ц. Пуні, "Тарасі Буль бі" В. Соловйова-Сєдого, "Гаяне" А. Хачатуряна, "Марусі Богуславці" А. Свєчнікова та ін. Особливо слід відзначити симфонічну сюїту "Пам`яті Лесі Українки" А. Штогаренка, однією з частин якої є "Гопак", де композитор чудово передав найтонші відтінки цього величного танцю.
Херсонський гопак.
У танці беруть участь чотири дівчини і один хлопець
. До початку танцю дівчата стають попарно за останньою правою кулісою і з`єднують перед собою навхрест руки. Хлопець, поклавши руки собі на талію, стає позаду дівчат.
І фігура (8 тактів)
На 1-3-й такти дівчата "перемінним кроком", який починають з правої ноги, виходять із-за останньої правої куліси і йдуть до середини сцени.
На 4-й такт виконують "потрійний притуп".
Хлопець робить все те, що й дівчата.
На 5-7-й такти, продовжуючи йти "перемінним кроком", всі посуваються в напрямку авансцени.
На 8-й такт, виконуючи "потрійний притуп", пари роз`єднують схрещені перед собою руки. Потім з`єднують їх так: дівчина, яка стоїть праворуч від глядача, бере своєю правою рукою ліву руку дівчини, яка стоїть ліворуч в ід глядача. Вільні руки кладуть собі на талію.
ІІ фігура (8 тактів)
На 1-7-й такти дівчата, які знаходяться в парах, "перемінним кроком", починаючи його з правої ноги, рухаються і описують коло. Хлопець у цей час робить "присядку з ударом по халяві".
Нога 8-й такт хлопець піднімається з "присядки", і всі учасники утворюють коло, з`єднавши руки .
ІІІ фігура (8 тактів)
На 1-4-й такти виконавці "перемінним кроком", який починають з правої ноги, йдуть по колу проти руху годинникової стрілки. На останню чверть 4-го такту, не роз`єднуючи рук, овертаються на 180 градусів.
На 5-8-й такти учасники "перемінним кроком" ідуть по колу за рухом годинникової стрілки. На останню чверть 8-го такту дівчата з`єднують ліві рукив центрі, утворюючи малу "зірку". Хлопець у цей час виходить з кола.
ІV фігура (8 тактів)
На 1-8-й такти дівчата "простим танцювальним кроком" ідуть проти руху годинникової стрілки. Хлопець у цей час, виконуючи "колобок", котиться по колу навкруги дівчат за рухом годи нникової стрілки.
На кінець останнього такту учасники танцю приходять у вихідне положення ІІ фігури ) і роз`єднують руки.
V фігура (8 тактів)
На 1-4-й такти дівчата, повертаючись обличчам одна до одної і роз`єднавши руки в сторони за другою позицією, дрібними кроками, які починають з правої ноги, ставлять поперемінно ноги на каблучок і відходять. На кінець 4-го такту вони кладуть руки собі на талію.
Одночасно хлопець, виконуючи "присядку з ударом по халяві" або "присядку з ударом по підошві" ( або "просту присядку"), просувається вперед.
На 4-й такт хлопець, притупуючи, піднімається з "присядки".
На 5-8-й такти дівчата на місці виконують рух "чобіток", починаючи його з правої ноги . Хлопець у цей час теж на місці робить "присядку" з винесенням ноги вперед й ударом по халяві.
VI фігура (8 тактів)
На 1-8-й такти дівчата виконують на місці "малий тинок", який починають з правої ноги. Хлопець у цей часробить "присядку" з "тинком". Через кожні 2 такти він повертається то до о днієї, то додругої пари дівчат, які у відповідь, соромлячись, трохи опускають голову й очі. На кінець останнього такту дівчата зупиняються і опускають руки вздовж корпусу. Хлопець підходить до першої дівчини, яка стоїть ліворуч від глядача, і кладе їй св ою ліву руку на талію, а праву руку широко відводить у сторон.Дівчина кладе свою ліву руку на праве плече хлопця. Праву руку вона також відводить у сторону.
VII фігура (8 тактів)
На 1-2-й такти хлопець з дівчиною, біля якої він зупинився, виконує "голубець" і два "потрійних притупи", обертаючись з нею на 360 градусів проти руху годинникової стрілки. На ос танню чверть дргого такту хлопець підходить до дівчини, яка стоїть першою праворуч від глядача.
На 3-4-й такти вони також виконують "голубець" і два "потрійних притупи" в оберті, тільки обертаються на 360 градусів за рухом годинникової стрілки, відповідно міняючи руки.
На 5-8-й такти повтрюється все те, що виконувалося з 1-го по 4-й такти, тільки хлопець переходить до дівчат, які стоять другими ліворуч і праворуч від глядача. Інщі дівчата в цей час виконують "малий тинок" на місці, який починають з правої ноги. На останню чверть 8-го такту всі, з`єднавши руки, утворюють коло.
VIII фігура (16 тактів)
На 1-8-й такти учасники кола "перемінним кроком", який починають з правої ноги, йдуть проти руху годинникової стрілки. На останню чверть 8-го такту повертаються на 180 градусів.
На 9-14-й такти учасники кола: починаючи крок з лівої ноги, йдуть за рухом годинникової стрілки.
На 15-й такт, виконуючи "потрійний притуп", вони сходяться до центру кола і нахиляють корпус трохи вперед.
На 16-й такт хлопець розриває коло, і всі,відступаючи, утворюють один ряд. Рук вони не роз`єднують; дівчина і хлопець, що стоять крайніми, вільні руки кладуть собі на талію.
ІХ фігура (16 тактів)
На 1-16-й такти учасники танцю, рухаючись "перемінним кроком", плетуть "лісу". Ведучим є хлопець.
Х фігура (16 тактів)
На 1-12-й такти виконавці, не порушуючи "ліси", "перемінним кроком" ідуть за ведучим
На 13-16-й такти, йдучи зі сцени за першу ліву кулісу, хлопець виконує "повзунець", або "просту присядку", або "присядку з обертом".