Прагматичний національний ідеалізм з романтичним нахилом.
07/19/2002 | Нестор
В сьогоднішніх умовах потрібно бути не лише ідеалістом, а ще й романтиком в політиці. Має бути створений новий тип політичної системи – умовно назвемо його прагматичний національний ідеалізм з романтичним нахилом. Сьогодні політика – це просунутий вид бізнесу і більше нічого. Всі політичні заяви і дії більшості політиків – це лише зовнішня оболонка налагодженого політичного бізнесу. Майже ніхто не йде в політику, щоб будувати державу – мета: заробити побільше грошей, набути побільше зв’язків та політичної ваги. Це – політичний реалізм сьогодення.
Тільки коли прийдуть люди, готові все життя віддати розбудові держави, застосовуючи при цьому жорсткі методи, де не має бути місця компромісам з існуючою політичною системою, лише тоді будемо щось мати. Диктатура закону, моралі і духовності – ось політична система майбутнього, якщо сучасні держави взагалі мають бажання зберегти своє існування.
Сьогоднішні політичні системи – це шлях в нікуди. США – це політичний і духовний труп. При тому, що 40% населення є віруючими (принаймні раз на тиждень відвідують церкви), ця країна напевно є першою за кількістю депресій і, відповідно, кількістю психотерапевтів (чи медичних психологів) на душу населення. Духовна людина взагалі ніколи не повинна опинитись у стані депресії. Отже, в США маємо новий тип духовності, замішаний на любові до грошей.
Росія – це взагалі незрозуміла країна. Вона має величезний духовний потенціал, але використовує його не в тому напрямку, тому ситуація там ще гірша за США. Якщо суспільна свідомість в Росії за найближчі кілька десятків років не зміниться – років через 60-100 таке політичне об’єднання взагалі перестане існувати. Події 1989-1990 років – яскраве тому підтвердження. Єдине, що сьогодні ще тримає Росію на поверхні океану великої політики, - це значна кількість природних ресурсів та ядерний статус.
У українців інша ментальність, ніж у росіян, чим підтверджується теза, що ми зовсім різні нації, хоча певна духовна близькість між нами все ж таки існує (завдяки багатьом рокам поневолення). Українці позбавлені імперських амбіцій, але багато з них розуміють, що український народ несе своє духовне покликання, яке мусить через деякий період становлення нації позитивно вплинути на розвиток людства.
Зараз це схоже на фантазію, тому що відсутні необхідні передумови, а саме:
1. Єдність українського народу.
2. Бажання будувати спільну українську державу.
3. Розуміння менталітету українців і повернення до своїх духовних коренів.
4. Наявність спільної української ідеї і стратегічного мислення.
5. Необхідність роботи над собою.
6. Розуміння завдань майбутнього і узгодження з цими завданнями процесів сучасності.
7. Заміна посткомуністичної бюрократичної системи новим поколінням державних службовців (не за віком, а за способом мислення).
Головними з цих завдань є консолідація українського народу навколо нової української ідеї на базі притаманній українцям високої духовності.
Чому сьогодні у національно-демократичних силах панує політика несприйняття російської мови?
По-перше, слід зазначити, що націонал-демократи є сьогодні єдиним джерелом позитиву в українському політикумі.
Далі. Кожна нація відчуває себе певним монолітом, більше – духовною і ментальною надособистістю. Нації притаманні процеси, які притаманні кожній свідомій особистості. Перше – це боротьба за виживання. Ні в кого немає сумнівів, що після багатьох років поневолення українська нація опинилася у важкій ситуації (в СССР плекалася мета знищення націй як таких). Мова – це є інструмент мислення і самовираження нації. Це невід’ємна частина національного існування, це містичний спосіб генерації ідей і думок, що мають тенденцію до матеріалізації за бажання суб’єкта мовлення. Оскільки різні речі у різних мовах можуть мати свій підтекст, мова певним чином формує менталітет нації (це відбувається через поезію, літературу, релігію, народні обряди, сучасне мистецтво, особливості розмовного мовлення тощо). Тобто мова має одну з головних ролей у формуванні нації і окремих суб’єктів нації.
На жаль, так сталося, що російська мова за допомогою різних методів російського керівництва заважала вільно розвиватися мові українській. Сьогодні спостерігаємо результати – зросійщення україномовних сімей, суржик, руйнування споконвічних українських традицій, російськомовні українські письменники тощо.
Українська мова сьогодні потребує допомоги, допомоги всього українського народу не дивлячись на етнічну приналежність. Багато етнічних росіян та громадян, ностальгуючих за комуністичним минулим не хочуть цього розуміти.
Дива не станеться. Якщо урівняти у правах російську і українську мови, за інерцією мова російська буде мати більш привілейоване становище, оскільки її вже буде захищати не тільки російський, але і український уряди.
В такій ситуації українська мова може опинитись під загрозою знищення. Оскільки мова – це невід’ємна частина нації, нація просто так не залишить своєї мови. Наслідки можуть бути непередбачуваними. Замість порозуміння і зняття напруги, ми можемо отримати хвилю ненависті і насилля.
Вихід один – ВСІ НА ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, тільки так ми збережемо мир і злагоду в нашому суспільстві, а українці віддячать усім націям, що нам в цьому допомогли – і новим рівнем життя і захистом прав усіх націй, що змогли консолідуватися в ЄДИНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.
© Нестор, 2002.
Тільки коли прийдуть люди, готові все життя віддати розбудові держави, застосовуючи при цьому жорсткі методи, де не має бути місця компромісам з існуючою політичною системою, лише тоді будемо щось мати. Диктатура закону, моралі і духовності – ось політична система майбутнього, якщо сучасні держави взагалі мають бажання зберегти своє існування.
Сьогоднішні політичні системи – це шлях в нікуди. США – це політичний і духовний труп. При тому, що 40% населення є віруючими (принаймні раз на тиждень відвідують церкви), ця країна напевно є першою за кількістю депресій і, відповідно, кількістю психотерапевтів (чи медичних психологів) на душу населення. Духовна людина взагалі ніколи не повинна опинитись у стані депресії. Отже, в США маємо новий тип духовності, замішаний на любові до грошей.
Росія – це взагалі незрозуміла країна. Вона має величезний духовний потенціал, але використовує його не в тому напрямку, тому ситуація там ще гірша за США. Якщо суспільна свідомість в Росії за найближчі кілька десятків років не зміниться – років через 60-100 таке політичне об’єднання взагалі перестане існувати. Події 1989-1990 років – яскраве тому підтвердження. Єдине, що сьогодні ще тримає Росію на поверхні океану великої політики, - це значна кількість природних ресурсів та ядерний статус.
У українців інша ментальність, ніж у росіян, чим підтверджується теза, що ми зовсім різні нації, хоча певна духовна близькість між нами все ж таки існує (завдяки багатьом рокам поневолення). Українці позбавлені імперських амбіцій, але багато з них розуміють, що український народ несе своє духовне покликання, яке мусить через деякий період становлення нації позитивно вплинути на розвиток людства.
Зараз це схоже на фантазію, тому що відсутні необхідні передумови, а саме:
1. Єдність українського народу.
2. Бажання будувати спільну українську державу.
3. Розуміння менталітету українців і повернення до своїх духовних коренів.
4. Наявність спільної української ідеї і стратегічного мислення.
5. Необхідність роботи над собою.
6. Розуміння завдань майбутнього і узгодження з цими завданнями процесів сучасності.
7. Заміна посткомуністичної бюрократичної системи новим поколінням державних службовців (не за віком, а за способом мислення).
Головними з цих завдань є консолідація українського народу навколо нової української ідеї на базі притаманній українцям високої духовності.
Чому сьогодні у національно-демократичних силах панує політика несприйняття російської мови?
По-перше, слід зазначити, що націонал-демократи є сьогодні єдиним джерелом позитиву в українському політикумі.
Далі. Кожна нація відчуває себе певним монолітом, більше – духовною і ментальною надособистістю. Нації притаманні процеси, які притаманні кожній свідомій особистості. Перше – це боротьба за виживання. Ні в кого немає сумнівів, що після багатьох років поневолення українська нація опинилася у важкій ситуації (в СССР плекалася мета знищення націй як таких). Мова – це є інструмент мислення і самовираження нації. Це невід’ємна частина національного існування, це містичний спосіб генерації ідей і думок, що мають тенденцію до матеріалізації за бажання суб’єкта мовлення. Оскільки різні речі у різних мовах можуть мати свій підтекст, мова певним чином формує менталітет нації (це відбувається через поезію, літературу, релігію, народні обряди, сучасне мистецтво, особливості розмовного мовлення тощо). Тобто мова має одну з головних ролей у формуванні нації і окремих суб’єктів нації.
На жаль, так сталося, що російська мова за допомогою різних методів російського керівництва заважала вільно розвиватися мові українській. Сьогодні спостерігаємо результати – зросійщення україномовних сімей, суржик, руйнування споконвічних українських традицій, російськомовні українські письменники тощо.
Українська мова сьогодні потребує допомоги, допомоги всього українського народу не дивлячись на етнічну приналежність. Багато етнічних росіян та громадян, ностальгуючих за комуністичним минулим не хочуть цього розуміти.
Дива не станеться. Якщо урівняти у правах російську і українську мови, за інерцією мова російська буде мати більш привілейоване становище, оскільки її вже буде захищати не тільки російський, але і український уряди.
В такій ситуації українська мова може опинитись під загрозою знищення. Оскільки мова – це невід’ємна частина нації, нація просто так не залишить своєї мови. Наслідки можуть бути непередбачуваними. Замість порозуміння і зняття напруги, ми можемо отримати хвилю ненависті і насилля.
Вихід один – ВСІ НА ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, тільки так ми збережемо мир і злагоду в нашому суспільстві, а українці віддячать усім націям, що нам в цьому допомогли – і новим рівнем життя і захистом прав усіх націй, що змогли консолідуватися в ЄДИНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.
© Нестор, 2002.
Відповіді
2002.07.20 | Роман ShaRP
Re: Отож я і бачу, що ідеалізм ...
Нестор писав(ла):> Тільки коли прийдуть люди, готові все життя віддати розбудові держави, застосовуючи при цьому жорсткі методи, де не має бути місця компромісам з існуючою політичною системою, лише тоді будемо щось мати.
І де ви таких знайдете? Я сумваюся, що їх хватить на державу.
>Диктатура закону, моралі і духовності – ось політична система майбутнього, якщо сучасні держави взагалі мають бажання зберегти своє існування.
Де ви таке бачили, вже не кажучи про дивне словосполучення -- "диктатура моралі та духовності". Слід зазначити, що мораль буває різна, а духовність часто диктатуру заперечує.
> Росія – це взагалі незрозуміла країна. Вона має величезний духовний потенціал, але використовує його не в тому напрямку, тому ситуація там ще гірша за США. Якщо суспільна свідомість в Росії за найближчі кілька десятків років не зміниться – років через 60-100 таке політичне об’єднання взагалі перестане існувати. Події 1989-1990 років – яскраве тому підтвердження. Єдине, що сьогодні ще тримає Росію на поверхні океану великої політики, - це значна кількість природних ресурсів та ядерний статус.
> У українців інша ментальність, ніж у росіян, чим підтверджується теза, що ми зовсім різні нації, хоча певна духовна близькість між нами все ж таки існує (завдяки багатьом рокам поневолення). Українці позбавлені імперських амбіцій, але багато з них розуміють, що український народ несе своє духовне покликання, яке мусить через деякий період становлення нації позитивно вплинути на розвиток людства.
Ідеалізм, щоб не сказати марення. Досі Україна так і не спромоглася подарувати світові хоч одне "загальновідоме" та духовне ім*я (щодо самого лише "загальновідомого" -- також сумніваюся). Немає жодної унікальної мислительної ідеї, що пов*язувалася б саме з Україною.
Також, Україна як "нація" -- все ще не відбулася, а може і не відбутися. Тому що "Схід-Захід".
> Зараз це схоже на фантазію, тому що відсутні необхідні передумови, а саме:
> 1. Єдність українського народу.
Під сумнівом. Великим.
> 2. Бажання будувати спільну українську державу.
Значно більша частка населення хоче будувати не державу, а своє життя.
> 3. Розуміння менталітету українців і повернення до своїх духовних коренів.
І перше і друге різне на Сході та на Заході...
> 4. Наявність спільної української ідеї і стратегічного мислення.
... які не прагнуть виробляти спільних ідей.
> 5. Необхідність роботи над собою.
Це в усьому світі для всіх та кожного (індивідуально).
> 6. Розуміння завдань майбутнього і узгодження з цими завданнями процесів сучасності.
Аналогічно з п. 5.
> 7. Заміна посткомуністичної бюрократичної системи новим поколінням державних службовців (не за віком, а за способом мислення).
Не думаю, що нове покоління буде ліпше -- бо воно, в основному, діти старого.
> Головними з цих завдань є консолідація українського народу навколо нової української ідеї на базі притаманній українцям високої духовності.
Правда? А під яким патріархатом?
> Чому сьогодні у національно-демократичних силах панує політика несприйняття російської мови?
Дійсно. Може, з*їли щось не те? Чи стали не з тої ноги не на ту планету?
> По-перше, слід зазначити, що націонал-демократи є сьогодні єдиним джерелом позитиву в українському політикумі.
Як для кого. Тут автор загнув (знову)!
> Далі. Кожна нація відчуває себе певним монолітом, більше – духовною і ментальною надособистістю.
А в Україні моноліту немає -- отже і нації.
> Нації притаманні процеси, які притаманні кожній свідомій особистості. Перше – це боротьба за виживання.
У якій Схід та Захід проявляють різні, подейкуди протилежні інтереси. Щодо мови також.
> Ні в кого немає сумнівів, що після багатьох років поневолення українська нація опинилася у важкій ситуації (в СССР плекалася мета знищення націй як таких).
Зате є сумніви у існуванні тої "нації"
>Мова – це є інструмент мислення і самовираження нації. Це невід’ємна частина національного існування, це містичний спосіб генерації ідей і думок, що мають тенденцію до матеріалізації за бажання суб’єкта мовлення. Оскільки різні речі у різних мовах можуть мати свій підтекст, мова певним чином формує менталітет нації (це відбувається через поезію, літературу, релігію, народні обряди, сучасне мистецтво, особливості розмовного мовлення тощо). Тобто мова має одну з головних ролей у формуванні нації і окремих суб’єктів нації.
Існування якої, (навіть бажання заснувати ) нагадую, ще не доведено.
> На жаль, так сталося, що російська мова за допомогою різних методів російського керівництва заважала вільно розвиватися мові українській. Сьогодні спостерігаємо результати – зросійщення україномовних сімей, суржик, руйнування споконвічних українських традицій, російськомовні українські письменники тощо.
Так я про то вже писав та не раз -- справа в тім, що рос. (мовний) ринок у багато разів більший за ринок український, відповідно, і гроші принесе більші. Аналогічно з культурним та інформаційним простором. Знати російську -- досить цікаво і вигідно, та й простіше порівняно з англійською.
> Українська мова сьогодні потребує допомоги, допомоги всього українського народу не дивлячись на етнічну приналежність. Багато етнічних росіян та громадян, ностальгуючих за комуністичним минулим не хочуть цього розуміти.
Бо потребують допомоги самі. Своя сорочка, знаєте. Ви про мову -- а людина не може сім*ю прогодувати, багато чого собі дозволити.
> Дива не станеться. Якщо урівняти у правах російську і українську мови, за інерцією мова російська буде мати більш привілейоване становище, оскільки її вже буде захищати не тільки російський, але і український уряди.
Про зрівняння у правах масово не йдеться. Просто дуже багато людей у повсякденному житті користуються рос. та не прагнуть перейти на укр.
> В такій ситуації українська мова може опинитись під загрозою знищення. Оскільки мова – це невід’ємна частина нації, нація просто так не залишить своєї мови. Наслідки можуть бути непередбачуваними. Замість порозуміння і зняття напруги, ми можемо отримати хвилю ненависті і насилля.
... так немає ж нації! А "хвиля" підіймається там, де комусь намагаються підсунути насильно іншу мову.
> Вихід один – ВСІ НА ЗАХИСТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, тільки так ми збережемо мир і злагоду в нашому суспільстві,
Бездоказовий та напрочуд непереконливий ідеалізм
> а українці віддячать усім націям, що нам в цьому допомогли – і новим рівнем життя і захистом прав усіх націй, що змогли консолідуватися в ЄДИНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.
Скільки разів казати -- віз попереду коня.
СПОЧАТКУ зростання економіки, добробуту , і т.д.
І ТІЛЬКИ ПОТІМ можна сподіватися на якийсь ріст патріотизму, у тому числі і мовного. Мовою люди не прогодуються, ну скільки разів писати! А голодні -- вони будуть шукати де ліпше.
2002.07.21 | Адвокат ...
Еге ж,-- ідеалізм ...
Бо людина тим і виріжняє се поміж дзвірів, що не ототожнює своє буття лише зі шлунком. Може так стане се, що і Ви те колись зрозумієте.2002.07.21 | Роман ShaRP
Re: Звичайно, розумію!
Окрім "шлунку" треба ще й дах якийсь над головою мати, щось дивитися, щось читати, про щось говорити -- але от біда! Всьо то також не безкоштовне.А з огляду на наших можновладців, я гадаю, вони б і дихання оподатковували.
Але справа не тільки у них. Не все, ну далеко не все, що споживається у цій країні , виробляється тутечки ж. Багато імпортується. І то також ніхто "на шару" не віддасть , і я сумніваюся, що їх вдасться вговорити на то, що вони будуть спонсорувати балачки українською (особливо у стилі Юзьо Обсиратора).
Звідси висновок -- виробляй потрібне .... і розмовляй якою хочеш.
Чи ви ніколи не їли кавуна, вирощеного на Україні російськомовними корейцями?
2002.07.21 | Адвокат ...
Re: Звичайно, розумію!
Роман ShaRP писав(ла):> Окрім "шлунку" треба ще й дах якийсь над головою мати, щось дивитися, щось читати, про щось говорити -- але от біда! Всьо то також не безкоштовне.
Романе, Ви се видаєте, як людину вельми молоду. Звдки такий шалений потяг до безкоштовного? Я таке тільки у літніх людей бачив.
> А з огляду на наших можновладців, я гадаю, вони б і дихання оподатковували.
При усих неґативних рисах поточного режиму в цілому та окремих його представників, наскільки мені видко,-- вони дуже далекі від такої ідеї.
> Але справа не тільки у них. Не все, ну далеко не все, що споживається у цій країні , виробляється тутечки ж. Багато імпортується. І то також ніхто "на шару" не віддасть , і я сумніваюся, що їх вдасться вговорити на то, що вони будуть спонсорувати балачки українською (особливо у стилі Юзьо Обсиратора).
Кого їх? Іноземних виробників? Їх,-- можна вговорити, якщо вони,-- не моськалі. Бо їм відомо, навіщо треба ті балачки.
> Звідси висновок -- виробляй потрібне .... і розмовляй якою хочеш.
Об'єднання пиріжків з ідеями продукує проблєми: із головою, і зі шлунком.
А про виробляй потрібне,-- то Ви, Романе, шахтьорам розкажіть.
> Чи ви ніколи не їли кавуна, вирощеного на Україні російськомовними корейцями?
Їв. Але, ті, що росли на городі в моєї бабусі,-- були значно смачніші.
2002.07.23 | Роман ShaRP
Re: Не мова горшки обжигает.
Адвокат ... писав(ла):> Роман ShaRP писав(ла):
> > Окрім "шлунку" треба ще й дах якийсь над головою мати, щось дивитися, щось читати, про щось говорити -- але от біда! Всьо то також не безкоштовне.
>
> Романе, Ви се видаєте, як людину вельми молоду. Звдки такий шалений потяг до безкоштовного? Я таке тільки у літніх людей бачив.
А чом би й так? А от хочу!
> > А з огляду на наших можновладців, я гадаю, вони б і дихання оподатковували.
>
> При усих неґативних рисах поточного режиму в цілому та окремих його представників, наскільки мені видко,-- вони дуже далекі від такої ідеї.
Гм, а можна вас у відповідь попросити не демонізувати рос. мову?
> > Але справа не тільки у них. Не все, ну далеко не все, що споживається у цій країні , виробляється тутечки ж. Багато імпортується. І то також ніхто "на шару" не віддасть , і я сумніваюся, що їх вдасться вговорити на то, що вони будуть спонсорувати балачки українською (особливо у стилі Юзьо Обсиратора).
>
> Кого їх? Іноземних виробників? Їх,-- можна вговорити, якщо вони,-- не моськалі. Бо їм відомо, навіщо треба ті балачки.
А я таки сумніваюся.
> > Звідси висновок -- виробляй потрібне .... і розмовляй якою хочеш.
>
> Об'єднання пиріжків з ідеями продукує проблєми: із головою, і зі шлунком.
Кому як на чий смак.
> А про виробляй потрібне,-- то Ви, Романе, шахтьорам розкажіть.
>
>
> > Чи ви ніколи не їли кавуна, вирощеного на Україні російськомовними корейцями?
>
> Їв. Але, ті, що росли на городі в моєї бабусі,-- були значно смачніші.
>
А багато хто і не говорить, і не вмирає.
=================================
Але ми про що? Здається, гілка починалася про "прагматичний" ідеалізм, що виявився вкрай непрагматичним. Маєте ще ідеї?
2002.07.23 | Адвокат ...
Ромцю, мені нема потреби демонізувати моськальку мову.
Себто,-- витрачати на неї час. Бо для ілюстрації неґативного її впливу на розум українців достаньо згадати Вас. Ви,-- уособлення демонізму моськальської мови, бо вона Вам мізки собою замінила.Good luck!
2002.07.23 | Роман ShaRP
Re: Дуля, або безперспективність діалогу.
Адвокат ... писав(ла):п. Адвокате.
> Себто,-- витрачати на неї час. Бо для ілюстрації неґативного її впливу на розум українців достаньо згадати Вас. Ви,-- уособлення демонізму моськальської мови, бо вона Вам мізки собою замінила.
Ви нічого не доб*єтеся, не поважаючи вибору двомовних чи то просто російськомовних громадян. Вони прагнутимуть такими і лишатися, а ваша пиха і бундючність буде тільки продовжувати стан "діалогу глухих", що в перекладі на пантоміму буде виражатися для вас у тому, що намальовано на мал. 1.
Бог не подавав нам одної мови як скрізь правильної, і дуже-багатьом чеснотам аж ніяк не насипати на хвіст "національної" солі. Бажаючим подати своою мову як святу та єдиновірну, бажано подивитися на мал. 1
Розвиток української мови, як на мене, полягатиме ще й у тому, що вона повинна у особі окремих здичавілих її носіїв (вас , наприклад, ну , не знаю, що вам зробили "москалі" -- на хвоста наступили, чи руку відтоптали) навчитися вести діалог з іншими мовами на рівних, та позбавитися "дитячого" комплексу "буки"-"москаля" + параної "всі хочуть мене вбити". А до тих пір -- див. на мал.1
Мал. 1 являє собою зображення жесту, згаданого мною у заголовку теми до слова "або".
2002.07.24 | Cunning linguist
Новояз
Навіщо писати статтю новоязом? Невже так важко вивчити українську???2002.07.26 | Anatoliy
ДЯКУЮ, ПАНЕ НЕСТОР !!!