09/09/2002 | Drahoman

Хотів би поділитися з відвідувачами Майдану деякими міркуваннями про походження прізвищ. Йдеться, власне, про одне прізвище – Кучма.
У староукраїнській мові це слово мало два значенні: пряме – різновид шапки, і переносне – насмішка, образа, глум. Наведу дві цитати з “Енеїди” Івана Котляревського:
Дідона гірко заридала,
І з серця аж волосся рвала,
І закраснілася мов рак.
Запінилась, посатаніла,
Неначе дурману із’їла,
Залаяла Енея так:
«Поганий, мерзький, скверний, бридкий,
Нікчемний, ланець, католик!
Гульвіса, пакосний, престидкий,
Негідний, злодій, єретик!
За к у ч м у сю твою велику
Як дам ляща тобі я в пику,
То тут тебе лизне і чорт! …

І далі:
Як пан Еней так забавлявся,
То лиха він собі не ждав,
Не думав і не сподівався,
Щоб хто з Олімпа к у ч м у д а в.
Но те Юнона повернула
І в голові так коверзнула,
Щоб зараз учинить ярміз;
Набула без панчіх патинки,
Пішла в Ірисині будинки,
Бо хитра ся була, як біс.

Тут “кучму дати” – насміятись, образити.

Як часто ми не перестаємо дивуватись, наскільки людині “йде” її прізвище, наскільки ґенетична інформація про її натуру відповідає характеристиці, що її давні предки дали у формі прізвища! Не даватиму тут власної оцінки, до якої міри носій цього прізвища виправдовує згадане друге значення цього слова. Нагадаю лише слова М.Мельниченка, що спонтанно висловився про нього – “чинить наругу” (Майдан, 5.9.02).