МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

До генези української мови

11/16/2002 | Габелок
http://www.heritage.com.ua/istorija/doslidzhennja/Rizne/ZalizRus.htm

Розпад єдиної праслов'янської мови відбувся майже півтори тисячі років тому. За даними археології, саме в той час почалося інтенсивне розселення слов'ян зі своєї прабатьківщини між Карпатами і Середньою Наддніпрянщиною по Дунаю, в басейн Лаби та Одри, на Балкани, на Верхній Дніпро та на Волхов, по Десні на Сейм та Оку. З IX століття простежуються окремі східнослов'янські діалекти, які спочатку мало відрізнялися один від одного. А втім, уже з XI століття, на думку А.Кримського, "мова Наддніпрянщини та Червоної Русі (Галичина) - це цілком рельєфна, певно означена, яскраво індивідуальна одиниця. І в ній надто легко і виразно можна пізнати прямого предка сучасної української мови, бо вона ж має в собі величезну частину сьогочасних українських особливостей".

Сучасні лінгвісти також відзначають у мові Південної Русі XI століття наявність багатьох визначальних для української мови особливостей7. Серед них найвиразніші - це дієслова на - ти (жити, нести тощо), на - мо (маємо, віруємо, даємо та ін.), кличний відмінок іменника - (брате, дружино, Петре тощо), м'яке "г", злиття "ы" та "і" в середнє "и", і особливо вживання голосної "і" на місці давнього "Е", де білоруси й росіяни вживають "є". Наприклад, літо, сніг, сіно, віче, діло, гріх, віз, ліс, діти тощо. Лінгвісти пояснюють ці розбіжності формуванням української мови на основі південнослов'янських говірок уличів, тиверців, волинян, деревлян, білих хорватів, полян, а російської і білоруської - на основі північнослов'янських говірок дреговичів, радимичів, кривичів.

Цікаві дані щодо виразних українських елементів у мові Південної Русі наводить Г.Півторак. На його думку, в письмових джерелах Галичини, Києва, Чернігова ХІ-ХІІІ століть вже очевидна українська мовна специфіка. Дослідник доходить висновку, що "на народному рівні "давньоруської" мови ніколи не було, а існували близькоспоріднені східнослов'янські діалекти". Серед них на кінець XII століття простежуються три праукраїнські діалекти: галицько-волинський, поліський і карпатський. Лише у ХVІ-ХVІІ століттях виникає південно-східний український діалект внаслідок міграції людності з Київщини, а надто з Волині до лісостепового Лівобережжя. Г.Півторак підкреслює провідну ролю галицько-волинського діалекту у формуванні української мови. Саме з ним пов'язані її згадані вище особливості.

Як відомо, русичі писали запозиченою з Візантії староболгарською, або церковнослов'янською мовою, що дуже відрізнялася від їхньої рідної мови, вживаної лише в усному спілкуванні. А проте уважне дослідження київських і галицьких літописів та світської літератури ХІ-ХІІІ століть, розпочате А.Кримським і продовжене сучасними лінгвістами, відкрило і в цих текстах чималий шар української лексики. Ось лише деякі приклади: парубок, виникнути, окріп, глум, вежа, батіг, виринути, недбальство, віття, гілля, колода, жито, стегно, лічба, сякий, кицька, трясця, коло, яруга, кожух, оболонь, гай, полонина, гребля, рілля, глей, глечик, багаття, криниця, збіжжя, лазня та багато інших. Під Києвом знайдено меча XI століття з написом "коваль Людота" тощо.

Дані сучасного мовознавства дають підстави твердити, що початок формування української мови припадає на VI століття9. В ХІ-ХІІІ століттях Південна Русь говорила праукраїнською мовою. Далі на північ у цей час формувалися прабілоруська й праросійська мови.

Важливо, що татарська навала й бездержавне існування українського етносу в ХVI-ХVІ століттях не перервала тяглості етнічної самосвідомості українців. Тогочасна українська людність усвідомлювала себе прямим нащадком Київської Русі. Етнонім Русь тоді асоціювався передусім з українцями та їхньою державою. І це закономірно. Бо ж він виник у VІ-ХІ століттях як перша назва праукраїнців, їхніх етнічних земель та першої української держави на Середній Наддніпрянщині. Як і за часів Київської Русі, ця людність і далі називала себе руським народом. Вона добре усвідомлювала свою етнічну окремішність від сусідів ляхів (поляків), литвинів (білорусів) і москалів (росіян). Сусіди також вважали їх окремим народом - черкесами ("люди зброї" в перекладі з адигейської). Державу Богдана Хмельницького називали Руссю, Руським князівством, а його самого "самодержцем руським". Тобто етнонім Русь зберігався за його першими носіями - українцями і в пізньому середньовіччі. В українців цю назву відібрав північно-східиий сусід після підкорення України Московською імперією.

Козацтво - провідний стан гетьманської держави - розумілося українською суспільністю як прямий нащадок і спадкоємець традицій княжих дружин Київської Русі. "Се ж бо те плем'я славного народу Руського[...], що за Олега, монарха руського, в своїх моноксилах плавало по морю[...] і Константинополь штурмувало. Се ж вони за Володимира, святого монарха руського, воювали Грецію, Македонію, Іллірик. Се ж їх предки разом з Володимиром хрестилися", - писало київське духовенство про козаків на початку XVII століття.

Відповіді

  • 2002.11.18 | Step

    Kljuchevyje slova texta:

    Gabelok pyshe:"Г.Півторак підкреслює провідну ролю галицько-волинського діалекту у формуванні української мови."
    :-)))))
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2002.11.19 | pozaporozhets

      Re: Ta ne lyshe "Kljuchevyje slova texta":

      Pro jakyj galycjko-volynsjkyj dialekt jdetjsja? (Pytannja z prykladom.) Toj, kotryj z sela Obariv Rivnensjkogo rajonu, achy z sela Kornyn togo zh samogo Rivnensjkogo rajonu. Vidstanj 8 km ale chuty riznycju v fonetyci, morfologiji i syntaksysu. Pytanj biljshe nizh liter v rechennjakh zi stverdzhennjamy, gruntovanymy na faktychnykh bezpidstavnostjakh i pojasnennjakh, zsyntezovanykh zadlja vdovolennja politychnykh ambicij u rizni chasy istoriji.

      Jakyj vikingovsjkyj polon? V Ukrajini na toj chas jak i nyni meshkalo v 5 raziv biljshe naselennja nizh na Skandynavsjkomu pivostrovi, z jakogo shche tra bulo distatysja do Ukrajiny, zberigshy syly i zdatnistj do napadu. I to pislja "peretaskuvannja chovniv". Nekhaj toj khto pretenduje na istynu, sam zprobuje khochab deshchycju. Vpered!
  • 2002.11.19 | Manul

    Re: До генези української мови

    Автор пише: >>>>Дані сучасного мовознавства дають підстави твердити, що початок формування української мови припадає на VI століття. В ХІ-ХІІІ століттях Південна Русь говорила праукраїнською мовою. Далі на північ у цей час формувалися прабілоруська й праросійська мови.
    >>>
    А от російські вчені ХІХ ст. (див. щорічний довідник Брокгауза-Ефрона "Россія") твердять, що початок формування укр. мови припадає на п’ять-шість століть раніше, і їх (вчених імператорської АН - істориків, археологів, антропологів [sic!], мовознавців, за поглядами - рос. державників) не звинувачували тоді в українському буржуазному націоналізмі. На жаль, в Україні їх твори не перевидано. І саме на території сучасної Галичини, по якій прокочувались південно-західні слов’янські племена - наші прародичі, почалось формування власне укр. мови.
    Пане Габелку, дуже вдячний, здоров’я Вам на тисячу років.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2002.11.20 | Габелок

      Власне, це не моя стаття... Не перейматеся дуже...(-)

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2002.11.25 | pozaporozhets

        Re: Власне, це не стаття... Не перейматеся дуже...(-)

        Pereproshuju za legenjke spotvorennja nazvy temy. Ce dijsno ne stattja. Tochnishe skazaty - ne lyshe stattja. Javyshe dosytj poshyrene i navitj daleko za kordonom obokh krajin. Istoriju z davnikh daven praktykujutj perepysuvaty i podavaty v "potribnomu" vygljadi ta shchej z pretenduvannjam na istynu. Virju, v cjomu vypadku pana Gabelka te ne stosujetjsja. Ale vpevnenyj, shcho ne perejmatysja faljsyfikacijeju istoriji Vitchyzny je zradoju pamjati ridnoji materi, tata, babusi j didusja, tezh pokijnoji ridnoji sestry! Perejmatysja - budu! I to - zaky dykhatymu! Ale na razi - DJAKUJU, pane Gabelok!
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2002.11.27 | Manul

          Re: До генези української мови

          Фёдор Гладков, писатель
          "За чистоту родного языка"
          "Поучиться бы нам патриотическому отношению к языку у тех же украинцев... А мы механически глотаем бессмысленные нерусские слова и невежественно заменяем ими и вытесняем прекрасные родные слова. Так распространили слово "будировать" (франц. "сердиться"...); так украинское слово "неполадки" вытеснило русское "непорядки", "неурядица"; украинское слово "стерня" вытеснило русское "жнивьё". Вот нелепое "Тамбовщина". Территории, области в этой форме слов в русском языке не употребляются. Это чисто украинское слово. У нас эта форма употребляется только в смысле качества, типического явления, некоего движения или уклона, например, "базарщина", "татарщина", "обломовщина", "кустарщина", "махновщина", "махаевщина" и т.д.".
          "Вечерняя Москва", 13.01.1961.
          Коментар: автор "Цементу" міркує правильно, заперечити важко, але "жнивьё" походить від українського "жнива"; -щ(-ч)ина - типово українські засоби словотворення, запозичені російською; рос. "неурядицы" походить від укр. "уряд" - управління; а чи "непорядок" - таке вже питомо рос. слово? Ото ж.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua