походження слів "коло" та "ко(у)па"
01/24/2003 | Габелок
Мене зацікавив цей азац з книги С.І.Наливайка:
http://maidan.org.ua/n/hist/1042840322
"У цьому плані привертають увагу сучасні індійські чоловічі імена, які містять компонент куль (санскр. кула), напрочуд схожий на компонент Кола- в імені Колаксай: Кульбгушан, Кульвант, Кульвір, Кульдгар, Кульдев, Кульдіп, Кульнандан тощо. І якщо значення скіфського Кола- невідоме, то значення санскритського кула цілком прозоре — «сім'я», «родина», «рід», «плем'я» (СРС, 167). І таким чином, наведені імена означають: Кульбгушан — «Окраса роду», Кульвант — «Родовитий», «Знатний», Кульвір — «Герой/Богатир роду», Кульдгар — «Опора роду», «Рододержець», Кульдев — «Божество роду», Кульдіп — «Світильник роду», Кульнандан — «Радість/Втіха роду»."
Якщо порівняти два українські слова "коло" та "копа" (слово "купа" вимовлялося як "копа" ще у 18 ст. "копні суди" наприклад, теж що й "купні суди"), то ми помітимо, що "ко-" в обох словах означає "разом". Тобто ці слова були утворені від двох моносилабічних слів аґлютинативним шляхом, так, як це спостерігається у шумерській мові, яка вважається однією з архаїчніших мов світу й найближчою до ностратичної прамови. (http://www.geocities.com/Athens/Forum/2803/PERSPRO1.htm).
Якщо "коло" означає зібрання людей, то тоді "ло" може означати "людина". Цікаво, що в шумерській мові "лу" має значення "чоловік", "людина", тощо (http://www.sumerian.org/prot-sum.htm).
Мена захоплює те, що деякі слова у сучасних мовах налічують, мабудь, близько 12 000 тисяч років.
(до речі, російське "чё" та романське "que" є одним словом. "Что" та "що" є мабудь, пізнішим від "чё".)
http://maidan.org.ua/n/hist/1042840322
"У цьому плані привертають увагу сучасні індійські чоловічі імена, які містять компонент куль (санскр. кула), напрочуд схожий на компонент Кола- в імені Колаксай: Кульбгушан, Кульвант, Кульвір, Кульдгар, Кульдев, Кульдіп, Кульнандан тощо. І якщо значення скіфського Кола- невідоме, то значення санскритського кула цілком прозоре — «сім'я», «родина», «рід», «плем'я» (СРС, 167). І таким чином, наведені імена означають: Кульбгушан — «Окраса роду», Кульвант — «Родовитий», «Знатний», Кульвір — «Герой/Богатир роду», Кульдгар — «Опора роду», «Рододержець», Кульдев — «Божество роду», Кульдіп — «Світильник роду», Кульнандан — «Радість/Втіха роду»."
Якщо порівняти два українські слова "коло" та "копа" (слово "купа" вимовлялося як "копа" ще у 18 ст. "копні суди" наприклад, теж що й "купні суди"), то ми помітимо, що "ко-" в обох словах означає "разом". Тобто ці слова були утворені від двох моносилабічних слів аґлютинативним шляхом, так, як це спостерігається у шумерській мові, яка вважається однією з архаїчніших мов світу й найближчою до ностратичної прамови. (http://www.geocities.com/Athens/Forum/2803/PERSPRO1.htm).
Якщо "коло" означає зібрання людей, то тоді "ло" може означати "людина". Цікаво, що в шумерській мові "лу" має значення "чоловік", "людина", тощо (http://www.sumerian.org/prot-sum.htm).
Мена захоплює те, що деякі слова у сучасних мовах налічують, мабудь, близько 12 000 тисяч років.
(до речі, російське "чё" та романське "que" є одним словом. "Что" та "що" є мабудь, пізнішим від "чё".)