Детальний опис українського одягу - чи є помилки?
08/04/2003 | Мертві Бджоли Загудуть
Шановні мовознавці,
нижче наведено уривок з детальним описом українського вбрання початку 20-го сторіччя. Це уривок з художнього твору й автор просив пересвідчитися, чи все витримано з історичною точністю та чи правильно змальовано одяг, особливо жіночий.
Ось уривок:
>На пожовклій фотографії був родинний портрет. Красень козак у черкесці з немовлям на руках та красуня молодиця й двійко гарнесеньких дівчаток. Козак – легінь ставний, хват завзятий, хоч і тримав дитя в руках, але виглядав як справжній джиґун – окрайці пишних вусів задерикувато підкручено догори, а густий і чорний як смола розбишакуватий чуб вихопився з-під папахи і його закручено було за вухо, в якому блищав кульчик. Зухвалі чорні очі в козака бешкетника – гарячі як вишкварки, а губи ледве стримували посмішку. Під черкескою замість бешмету козак мав вишивану сорочку з рясно оздобленим високим сторчовим коміром, підв'язаним у пишний вузол стрічечкою з китицями. Козак тримав немовля таким чином, щоб ясно видно було ліворуч на грудях, на кунштових газирях його черкески три лискучі металеві хрести.
>Молодиця на старій фотографії була невимовної краси, наче мальована – струнка й тендітна, білолиця, очі ясні та веселі. Також у вишиваній сорочці, з намистами в кілька рядів, коралями та блискучими дукачами. На голові мала характерний завій, серпанок з білої вишиваної хустини. Убрана вона була у картату гарусову плахту, зшиту з двох рушників «гривок», поверх якої було спереду вдягнено єдвабну візерунчасту запаску попередницю, підперезану барвистою крайкою. Взута молодиця була в гарні святкові чобітки-сап'янці на високих підборах. Дівчатка – чепурні та чемні, круглі личка як червоні яблучка, вродливі, гожі, охайно вбрані у гаптовані оксамитові суконки, з віночками і барвистим стрічками на русявих голівках.
нижче наведено уривок з детальним описом українського вбрання початку 20-го сторіччя. Це уривок з художнього твору й автор просив пересвідчитися, чи все витримано з історичною точністю та чи правильно змальовано одяг, особливо жіночий.
Ось уривок:
>На пожовклій фотографії був родинний портрет. Красень козак у черкесці з немовлям на руках та красуня молодиця й двійко гарнесеньких дівчаток. Козак – легінь ставний, хват завзятий, хоч і тримав дитя в руках, але виглядав як справжній джиґун – окрайці пишних вусів задерикувато підкручено догори, а густий і чорний як смола розбишакуватий чуб вихопився з-під папахи і його закручено було за вухо, в якому блищав кульчик. Зухвалі чорні очі в козака бешкетника – гарячі як вишкварки, а губи ледве стримували посмішку. Під черкескою замість бешмету козак мав вишивану сорочку з рясно оздобленим високим сторчовим коміром, підв'язаним у пишний вузол стрічечкою з китицями. Козак тримав немовля таким чином, щоб ясно видно було ліворуч на грудях, на кунштових газирях його черкески три лискучі металеві хрести.
>Молодиця на старій фотографії була невимовної краси, наче мальована – струнка й тендітна, білолиця, очі ясні та веселі. Також у вишиваній сорочці, з намистами в кілька рядів, коралями та блискучими дукачами. На голові мала характерний завій, серпанок з білої вишиваної хустини. Убрана вона була у картату гарусову плахту, зшиту з двох рушників «гривок», поверх якої було спереду вдягнено єдвабну візерунчасту запаску попередницю, підперезану барвистою крайкою. Взута молодиця була в гарні святкові чобітки-сап'янці на високих підборах. Дівчатка – чепурні та чемні, круглі личка як червоні яблучка, вродливі, гожі, охайно вбрані у гаптовані оксамитові суконки, з віночками і барвистим стрічками на русявих голівках.