"Шовкова" русифікація та ін.
11/20/2003 | Микола В.
Виклав щойно книгу
Роман СЕРБИН ЗА ЯКУ СПАДЩИНУ? - там є розділи, що стосуються мовних питань - запрошую
"Шовкова" русифікація
http://ukrlife.org/main/evshan/serbyn10.htm
Бур'яни на мовній ниві
http://ukrlife.org/main/evshan/serbyn11.htm
Роман СЕРБИН ЗА ЯКУ СПАДЩИНУ? - там є розділи, що стосуються мовних питань - запрошую
"Шовкова" русифікація
http://ukrlife.org/main/evshan/serbyn10.htm
Бур'яни на мовній ниві
http://ukrlife.org/main/evshan/serbyn11.htm
Відповіді
2003.11.20 | Сергій Вакуленко
Re: "Шовкова" русифікація та ін.
Усе майже добре, але дозволю собі кілька завваг і коментарів:(1)
Бо як інакше можна пояснити появу того КОМПРОМІТУЮЧОГО проєкту правопису, що його запропонував київський інститут Мовознавства два роки тому?
Оце звідки таке гарне слово?
(2)
нім. Leipzig - Ляйпціґ
Згідно з нім. "Hochlautung", або т. зв. "Bühnenaussprache", останній звук у слові Leipzig вимовляється (приблизно) як дуже м'який "хь". Його узвичаєне позначення в німецькій фонетиці - [ç].
Ось тільки одна цитата:
Zunächst einmal die deskriptive Seite: Im Norden Deutschlands herrscht
die Aussprache von »-ig« als »ich« [Iç] vor, im Süden, in Österreich
und in der Schweiz »ick« [Ik].
Damit könnte schon alles gesagt sein, gäbe es nicht ständige
Bestrebungen, eine bestimmte dieser beiden Formen - meistens
die Aussprache als »ich« - als die »korrekte« darzustellen. Die
Verfechter dieses Standpunkts berufen sich dabei üblicherweise auf
den »Siebs« und das sich daran anlehnende Duden-Aussprachewörterbuch.
Nach Theodor Siebs' Werk »Deutsche Aussprache« (hier zitiert nach
der 19. Auflage von 1969) gilt im Silbenschluß und vor Konsonanten
für die »reine Hochlautung« die Aussprache von »-ig« als Reibelaut
[Iç], nicht als Verschlußlaut [Ik]. »Aus Gründen des Wohlklangs« werde
[Ik] gesprochen, wenn ein zweites [ç] folgt: »ewiglich«, »königlich«,
»Königreich«. Vor Vokalen und bei Apostrophierung werde Verschlußlaut
[g] gesprochen: »ewige«, »Könige«, »blut'ge«, »freud'ge«.
Отже, на Півночі Німеччини вимовляють Ляйпціх, на Півдні - Ляйпцік. Ми ж, очевидно, пишучи Ляйпціґ, матимемо надію навчити їх, нарешті, як один писав, "правільних проізношеній".
(3)
Усі ці проблеми потрібно полагоджувати - а правописна комісія розпущена і навряд чи збереться найближчим часом...
Ой, нехай краще не збирається! Бо вона такого наухвалює, що за сто років потім не розгребеш.
(4)
Та зречення слова "жид" не таке просте як зречення чисельника "дев'ятдесят". Це потягнення не лише мовного значення. Якщо відкинемо це слово за те, що воно образливе, і засудимо усіх, хто його вживав і вживає - то як з нашою літературою? Чи не уся вона тоді (досовітської доби!) виглядатиме антисемітською? Хіба що будемо її цензурувати і виправляти, за "совокраїнським" правописом!
Отуточки дозвою собі трохи споминів зі шкільних років у славному підсовітському місті Харкові. "За програмою" належало нам усім уважно "вивчати" Франкові «Boa constrictor» та «Борислав сміється». А там, на біду, багато про жидів, та ще й скрізь - слово "жид". То в офіційній "Хрестоматії" для сов. школи "жид" позамінювано на... "підприємець". Така, бачте, національність нікого не ображає...
До речі, жидівська ображеність тут просто безглузда. Ображатися вони мають на себе. Я навмисне колись розпитував про це Жана Баумґартена, провідного французького фахівця з жидознавства. Так от, їхня самоназва звучить або "йид" (ідиш), або "єгуді" (іврит), причому етимологічно обидва ці слова споріднені. Поява "ж" на цьому місці пояснюється звуковими законами, поширеними в різних мовах, бо взаємні переходи "й" - "ж" - "г" дуже поширені.
(5)
чи багато фахівців у галузі іноземної філології знайдемо ми сьогодні в Інституті мовознавства АН України?
Щодо цього є приповідка посполита: "Колись один професор знав 20 чужих мов, а тепер 20 професорів не знають бодай однієї..."
(6)
приорати (але показовим є те, що у діялектах це останнє слово звучить як пригорати ).
У тих-таки діялектах і орати має звучати як горати (а в декотрих трапляється і ворати).
(7)
Ось таку традицію ми продовжили і в Північній Америці, а тому й пропонуємо дотримуватися її і відповідно писати фарма, доляр...
Та вже ж, крім Північної Гамерики, й світу білого немає!
От тільки півн. ам. farm походить від давньофранцузького слова ferme, тому й ми можемо без гріха писати "ферма".
Звук [l] в англійській мові відрізняється і від укр. "л", і від укр. "ль", тому "доляр" нічим не ближчий до $, аніж "долар".