Коломийка, 12.IX.1915.
05/12/2004 | Andreas
КОЛОМИЙКА(12.IX.1915)
Ой нема то як співають тії соловії,
Князь Микола з салдатами втїкає з Австрії
А чого він утїкає, бо не має власти.
Він лиш прийшов в Галичину рабувати красти.
Прийшов він там, щоб і села наші попалити,
А до того ще наш нарід хотів змосковщити.
..........................................
..........................................
Ой коби то вже по світї вістка ся рознесла
Що наша Русь-Україна по вік вже воскресла.
ПОКЛИК З УКРАЇНИ (28.IX.1915)
Ой, піду я у степи безкраї
Де велике сонце вільно сходить,
Вільний птах під хмарами співає.
Вільна думка по травицї бродить.
Я козацтва сили позбираю.
Я розвію в полї хвилю суму.
Пісню волї всїм я заспіваю
В серцях збуджу я народну думу.
Ви всї-братя Українцї,
Дїти бідного народу
І воюєте без зброї
І в погоду і в негодую
Я несу вам пісню волї,
Щоб полекшити стражданє,
Я несу вам гомін филї
Вітру буйного лїтаня.
Я несу вам вільні співи,
Вільний гомін, подих моря,
І поклін мій з України,
Де вже сходить волї зоря.
(ПРИМІТКА: Ці вірші знайшов я сховані під стріхою одної української православної церкви. Там їх було коло 300 і всі на тематику України і її визволення. На кінці є підпис Гавриїл Пелех з ЯНЧИНА.)
Ой нема то як співають тії соловії,
Князь Микола з салдатами втїкає з Австрії
А чого він утїкає, бо не має власти.
Він лиш прийшов в Галичину рабувати красти.
Прийшов він там, щоб і села наші попалити,
А до того ще наш нарід хотів змосковщити.
..........................................
..........................................
Ой коби то вже по світї вістка ся рознесла
Що наша Русь-Україна по вік вже воскресла.
ПОКЛИК З УКРАЇНИ (28.IX.1915)
Ой, піду я у степи безкраї
Де велике сонце вільно сходить,
Вільний птах під хмарами співає.
Вільна думка по травицї бродить.
Я козацтва сили позбираю.
Я розвію в полї хвилю суму.
Пісню волї всїм я заспіваю
В серцях збуджу я народну думу.
Ви всї-братя Українцї,
Дїти бідного народу
І воюєте без зброї
І в погоду і в негодую
Я несу вам пісню волї,
Щоб полекшити стражданє,
Я несу вам гомін филї
Вітру буйного лїтаня.
Я несу вам вільні співи,
Вільний гомін, подих моря,
І поклін мій з України,
Де вже сходить волї зоря.
(ПРИМІТКА: Ці вірші знайшов я сховані під стріхою одної української православної церкви. Там їх було коло 300 і всі на тематику України і її визволення. На кінці є підпис Гавриїл Пелех з ЯНЧИНА.)
Відповіді
2004.05.13 | Тульский пряник
Re: Ещё из народного творчества
Пісня матері***
До тебе, рiдная Россiя,
Я простягаю руки,
Бо ти сестра моя й надiя,
Врятуй мене од муки.
Ти, що позбулася недолi,
Що скинула кайдани,
Рятуй мене, верни з неволi,
Лiкуй, смертельнi рани.
Візьми мене до свого дому,
Дай у себе хоч куточок.
Я не заважду там нiкому,
Бо я-малий шматочок.
Прими й дiток моїх маленьких-
Вони не мают дому.
Я їх не дам, таких дрiбненьких,
Унаймити нiкому.
Хай i вони зазнают долi,
Що людям засвiтила,
Хай не клянут мене в неволi,
Що я их породила.
А як приймеш ти нас до себе,
Як здiйсниться надiя-
Тоди i на смерть пiйдем за тебе-
Прими же нас, Россiя!
1939г. Lwów
2004.05.24 | Габелок
Re: В 1939
Здається, ми всі знаємо, що сталося в 1939 році, хто й які куди руки протягав.Можливо, Ви вважаєте Росію "спасітєльніцей", але то не завжди так було, й хочу, щоб Ви те знали. Ви можете самі в те вірити, воля Ваша, але ж ми знаємо, що то все брехня.
2004.05.25 | Andreas
Re: Моя Відчина!, Дня 9 марта 1915
Дня 9 Марта 1915Моя Відчина!
Де степ широкий наче море,
Де дише пахощами гай,
Де небо зоряне, прозоре,
Там твій сьвятий чудовий край!
Де житом ниви золотїють,
Де пісня жалібно луна,
Де у садах хати білїють,-
Там моя рідна сторона!
Де доля криєть ся в руїнах,
Де звичай, мова йдуть на гній,
Де воля стогне в мурах-стїнах,-
Там край сей безталанний мій!
Де люд, забувши власне, скаче
Під лад чужий і де імя,
Забулось нашеє козачеб,-
Відчина там гірка моя.
2004.08.07 | Тульский пряник
Re: В 1939
Габелок пише:> Здається, ми всі знаємо, що сталося в 1939 році, хто й які куди руки протягав.
Ну это тема для "истории"....
> Можливо, Ви вважаєте Росію "спасітєльніцей", але то не завжди так було, й хочу, щоб Ви те знали. Ви можете самі в те вірити, воля Ваша, але ж ми знаємо, що то все брехня.
Враньё, оно-то разное, но опять это всё для "истории", язык же предполагает иное:
Як засядем браття, коло чари,
Як засядем браття при меду,
То най ідуть турки і татари,
А я навіть вусом не веду.