МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Хто підкаже, коли, де і за якими правилами

07/05/2004 | Рюген
руське "о" в багатьох словах української мови було змінене на "і"?
Чому "ночь" перетворилася на "ніч", "дом" на "дім", але "сон" на "сін" не перетворився, так само як "солнце" не стало "сінцем"? Чому "поле", але "Трипілля", замість "Триполье"?
Дякую за змістовну відповідь ("отповедь").

Відповіді

  • 2004.07.05 | Kohoutek

    Re: Хто підкаже, коли, де і за якими правилами

    Рюген пише:
    > руське "о" в багатьох словах української мови було змінене на "і"?
    > Чому "ночь" перетворилася на "ніч", "дом" на "дім", але "сон" на "сін" не перетворився, так само як "солнце" не стало "сінцем"? Чому "поле", але "Трипілля", замість "Триполье"?
    > Дякую за змістовну відповідь ("отповедь").

    Очень полезная книга -
    Юрій ШЕВЕЛЬОВ
    ІСТОРИЧНА ФОНОЛОГІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

    Можно найти, например, по адресу:
    http://litopys.narod.ru/shevelov/shev.htm

    А вообще - поиск в Инете. Там достаточно филологических работ.

    Вопрос "почему?" в данном случае я нахожу достаточно бессмысленным. Потому что. Потому что так получилось. Особенности развития языка. А почему древнерусский "ять" перешёл в русском в "е", а в украинском - в "i"? Да потому что перешёл.
  • 2004.07.05 | Маξим

    Ікавізм

    http://litopys.org.ua/ukrmova/um183.htm

    ІКАВÍЗМ — розвиток звука і на місці давнього (Ђ — ять) та етимологічних *о, *е. Останні внаслідок занепаду у наступному складі редукованих ъ та ь подовжилися і через стадію дифтонгізації (*о > ō > уо, уи, уі, уе ... > і; *е > ē > іе > і) чи звуження цих голосних у монофтонги і делабіалізацію (*о, *е > ō, е > у, ÿ > і) у всіх пд.-сх. та багатьох пд.-зх. говорах змінилися в і: *stolъ > стōл >... > стіл; *selъ, > сēл > ... > сіл. Позиц. перехід [о], [е] в і зумовив чергування фонем: [о] — [і], [е] — [і], розширення сполучуваності голосних і приголосних, зокрема палаталізованих приголосних фонем з голосною і. Секундарний і у новозакритих складах відповідно до давніх *о, *е так само, як [і] < ě (Ђ), становить норму сучас. укр. літ. мови. І. — одна з характерних ознак фонол. системи укр. мови, якою вона виразно виділяється серед ін. слов’ян. мов і одночасно пов’язується із спорідненими явищами в полабській (мертва мова), серболуж., серб., хорв., польс. та чес. мовах (розходження у якості голосного є вторинним). І. як мовне явище реалізується у мовленнєвому процесі як ікання.

    Літ.: Назарова Т. В. K проблеме укр. икавизма. «Вопросы языкознания», 1971, № 2; Назарова T. В. K характеристике укр. волынско-полесского вокализма. В кн.: ОЛА МИ. 1970. М., 1972; Залеський А. М. Вокалізм пд.-зх. говорів укр. мови. К., 1973; Калнынь Л. Э. Опыт моделирования системы укр. диал. языка. М., 1973.


    Г. В. Воронич.
    http://litopys.org.ua/ukrmova/um183.htm
  • 2004.07.05 | Рюген

    Дякую обом.

    Механізм зміни з'ясовано. Чому - Максим пояснив (через редукцію кінцевих ь, ъ через утворення дифтонгів). Залишилось питання: чому не всі? І друге: коли цей процес почався і протягом якого часу відбувався? Чому у сусідніх російській та білоруській мовах це явище геть відсутнє? В той же час воно є притаманним деяким західнослов'янським мовам (але не польській, чого начебто, треба було очікувати).


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".