Знову генеалогія
11/06/2004 | Сонора
Давно бідкаюся з транслітерацією прізвищ в генеалогічних програмах.
Здавалося, можна було б користатися з тих же принципів, що й транслітерація назв. Загальний принцип такий, що місце події (народження, шлюб, смерть) подається назвою, яка була дійсна під час самої події. Скажімо, якщо людина народилась у Львові до війни, то місцем народження було б Lwów, Polska, якщо одружилася в Львові десь за Хрущова, то це був би Львов, СССР, а якщо померла у Львові після 1991 року, то це було б Львів, Україна.
На жаль (чи може ні) більшість генеалогічних пошукових машин визнають вживають єдину латинську абетку, тобто два останні Львови треба було б перекласти на латинку. Це все рівно породило б три різні латинські транскрипції - всі три коректні (Lwów, Lvov, Lviv). Є правда такі алгоримти SOUNDEX, які для пошуку підбирають подібні за звучанням назви, але це не завжди працює.
Десь подібно діє система зі змінами в календарі. Історики, наприклад, для подій до січня 1918 року (коли було впроваждено григориянський календар) вживають старий календар, а після того - новий. І тому в історичних працях дата Жовтневої революції завжди 25 жовтня, і аж ніяк не 7 листопада.
Тепер взяти прізвища. Добра третина українських прізвищ є польськими за формою, а часто і по суті - багато хто має польське коріння. Окрім того, історично Україна має багато спільного з Польщею (жили в одній державі на протязі кількох століть), тобто з історичної точки зору польска транслітерація має набагато більше сенсу, ніж "англійська" - принаймні стосовно імен і географічних назв. Частина території України якийсь час була під Австро-Угорщиною - але той культурний вплив (німецький і угорський) аж ніяк не може порівнятися з впливом польським.
Виникає питання - чи не краще було б транслітерацію робити згідно з польськими канонами (Juszczenko, Janukowicz), а не тими, що зараз?
Здавалося, можна було б користатися з тих же принципів, що й транслітерація назв. Загальний принцип такий, що місце події (народження, шлюб, смерть) подається назвою, яка була дійсна під час самої події. Скажімо, якщо людина народилась у Львові до війни, то місцем народження було б Lwów, Polska, якщо одружилася в Львові десь за Хрущова, то це був би Львов, СССР, а якщо померла у Львові після 1991 року, то це було б Львів, Україна.
На жаль (чи може ні) більшість генеалогічних пошукових машин визнають вживають єдину латинську абетку, тобто два останні Львови треба було б перекласти на латинку. Це все рівно породило б три різні латинські транскрипції - всі три коректні (Lwów, Lvov, Lviv). Є правда такі алгоримти SOUNDEX, які для пошуку підбирають подібні за звучанням назви, але це не завжди працює.
Десь подібно діє система зі змінами в календарі. Історики, наприклад, для подій до січня 1918 року (коли було впроваждено григориянський календар) вживають старий календар, а після того - новий. І тому в історичних працях дата Жовтневої революції завжди 25 жовтня, і аж ніяк не 7 листопада.
Тепер взяти прізвища. Добра третина українських прізвищ є польськими за формою, а часто і по суті - багато хто має польське коріння. Окрім того, історично Україна має багато спільного з Польщею (жили в одній державі на протязі кількох століть), тобто з історичної точки зору польска транслітерація має набагато більше сенсу, ніж "англійська" - принаймні стосовно імен і географічних назв. Частина території України якийсь час була під Австро-Угорщиною - але той культурний вплив (німецький і угорський) аж ніяк не може порівнятися з впливом польським.
Виникає питання - чи не краще було б транслітерацію робити згідно з польськими канонами (Juszczenko, Janukowicz), а не тими, що зараз?
Відповіді
2004.11.08 | otar
та ну... чому польська?
Для транслітерації потрібна система, яка обходиться БЕЗ діакритичних знаків і специфічних літер. Бо інакше це зможемо читати тільки ми, на жаль. Шорош перетворюється на Сороса, Кравець - на Крейвека, Хомський - на Чомскі, і так далі; нам воно треба?2004.11.08 | Сонора
При чому діакритика?
Я щось зовсім не розумію - до чого тут діакритика? Йдеться про транслітерацію. Ті звуки, що передаються в польській лише діакритикою, в українській просто не існують, тому при транслітерації діакритика ніде не проявиться.2004.12.25 | komnatnyi
По-простому
Застосування польської транслітерації для українських прізвищ погане тому, що тоді весь світ вимовлятиме: Джусценко, Джанукоуіц, Куцма (Кузма), Тімосенко, Джакуба замість Яцуба і т.д. 15 років Захід кляне Милошевича, а вимовляти так і навчились: щось типу МілосОвич звучить. У народів Європи спільна абетка, власні назви зберігають своє написання, але завдяки різним системам читання іншомовні прізвища вимовляють як заманеться. Після англійського фільтру вже не знаєш, як правильно: Бешеску чи Басеску, треба оригінальне джерело шукать...Фонетичний принцип латининичного відображення наших імен краще, хоч теж не ідеальний.
2005.01.05 | Ferike
Re: Знову генеалогія
Для такої проблеми існує досить простий розв"язок - транслітерувати для кожної мови за правилами цієї мови. Наприклад,English YUSHCHENKO
Français IOUCHTCHENKO
Deutsch JUSCHTSCHENKO
Polski JUSZCZENKO
Italiano JUSCENKO
Espanol YUSHCHENKO (звуку [ш] не існує в іспанській мові, тому доводиться вживати англійське sh)
Česki JUŠČENKO,
Magyar JUSCSENKO
etc.
Так роблять мас-медіа і французькі, й англійські, й польські.
Що ж до "польської" транслітерації, то польський правопис надто важко сприймається Західною Європою. Навіть ті нечисленні студенти, що вивчають польську, мають труднощі сприйняття, а що ж інші?
Може, варто запозичити сербський досвід? У них паралельно існує дві абетки - кирилична та латинська. Виробили би власну латиницю, більш-менш універсальну і зрозумілу для більшості.