Паралельні непаралелі у мові, або про мовну Хартію
02/25/2005 | Габелок
Шановні Пані та Панове!
Кожного разу коли постає мовна дискусія, постійно притягаються у якості арґументів мовні ситуації у Ірландії, Фінляндії, Бельгії, тощо. При чому, при ближчому аналізу виявляється, що всі ці паралелі зовсім не підходять для арґументів чи контрарґументів в українській мовній дискусії. Кожного разу коли я бачу "А от там-то ситуація така ж, як і у нас, а роблять так-то..." у мене набивається оскома. Хоча інколи корисно використовувати досягнення у розбудові суспільства за кордоном, нам потрібно перевести нашу увагу дещо на інше, інший вимір суспільного розвою за кордоном. Ті добрі досягнення, які були зроблені у охороні мовних прав у Європі зібрані до купи й називаються Європейською Хартією для Регіональних Мов чи Мов Меншин.
Чому б нам не пройти пункт за пунктом й порівняти ситуацію в Україні з тим, що запропоновано у Хартії, щоб побачити, як близько чи далеко ми є від утримання людських прав? (Якщо знайдете текст Хартії українською, поділіться). Я знайшов англійською тут:http://www.scania.org/ssf/human/lang/charter.htm
У першому параграфі, пункті (а) говориться, що термін "регіональними мовами чи мовами меншин є ті мови, які (1) традиційно використовуються у певній території держави громадянами тієї держави, які складають групу чисельно меншу ніж вся інша інша частина населення тієї держави, і (2) відрізняється від офіційного (-них) мов (-ви) тієх держави."
Тож давайте почнемо з цього першого пункту наш аналіз.
Таке питання, які мови менше використовуються, скажімо в Луганській та Донецькій областях (спеціально для Пана Блідого Лиса)? Мовами меншин або регіональними мовами є ті, які використовуються громадянами, які складають чисельну меншину у тому регіоні. Які ж мови складають чисельну меншину у Луганській та Донецькій областях? Грецька? Так. Українська? Так. Німецька? Так. Російська? Ні, більшість говорять нею, не підпадає під Хартію.
Будь ласка приєднуйтесь до дискусії про відповідність української мовної ситуації до європейської хартії про мови.
Кожного разу коли постає мовна дискусія, постійно притягаються у якості арґументів мовні ситуації у Ірландії, Фінляндії, Бельгії, тощо. При чому, при ближчому аналізу виявляється, що всі ці паралелі зовсім не підходять для арґументів чи контрарґументів в українській мовній дискусії. Кожного разу коли я бачу "А от там-то ситуація така ж, як і у нас, а роблять так-то..." у мене набивається оскома. Хоча інколи корисно використовувати досягнення у розбудові суспільства за кордоном, нам потрібно перевести нашу увагу дещо на інше, інший вимір суспільного розвою за кордоном. Ті добрі досягнення, які були зроблені у охороні мовних прав у Європі зібрані до купи й називаються Європейською Хартією для Регіональних Мов чи Мов Меншин.
Чому б нам не пройти пункт за пунктом й порівняти ситуацію в Україні з тим, що запропоновано у Хартії, щоб побачити, як близько чи далеко ми є від утримання людських прав? (Якщо знайдете текст Хартії українською, поділіться). Я знайшов англійською тут:http://www.scania.org/ssf/human/lang/charter.htm
У першому параграфі, пункті (а) говориться, що термін "регіональними мовами чи мовами меншин є ті мови, які (1) традиційно використовуються у певній території держави громадянами тієї держави, які складають групу чисельно меншу ніж вся інша інша частина населення тієї держави, і (2) відрізняється від офіційного (-них) мов (-ви) тієх держави."
Тож давайте почнемо з цього першого пункту наш аналіз.
Таке питання, які мови менше використовуються, скажімо в Луганській та Донецькій областях (спеціально для Пана Блідого Лиса)? Мовами меншин або регіональними мовами є ті, які використовуються громадянами, які складають чисельну меншину у тому регіоні. Які ж мови складають чисельну меншину у Луганській та Донецькій областях? Грецька? Так. Українська? Так. Німецька? Так. Російська? Ні, більшість говорять нею, не підпадає під Хартію.
Будь ласка приєднуйтесь до дискусії про відповідність української мовної ситуації до європейської хартії про мови.
Відповіді
2005.02.28 | PaleFox
Re: Паралельні непаралелі у мові, або про мовну Хартію
Габелок пише:> Кожного разу коли постає мовна дискусія, постійно притягаються у якості арґументів мовні ситуації у Ірландії, Фінляндії, Бельгії, тощо. При чому, при ближчому аналізу виявляється, що всі ці паралелі зовсім не підходять для арґументів чи контрарґументів в українській мовній дискусії.
Але ж не можна вести дискусію взагалі суто абстрактно! Тому й доводиться шукати певні аналогії, схожі ситуації, безумовно, беручи до уваги, що будь-яка аналогія є обмеженою.
> Чому б нам не пройти пункт за пунктом й порівняти ситуацію в Україні з тим, що запропоновано у Хартії, щоб побачити, як близько чи далеко ми є від утримання людських прав? (Якщо знайдете текст Хартії українською, поділіться). Я знайшов англійською тут:http://www.scania.org/ssf/human/lang/charter.htm
Користуйтеся пошуковим сервером законодаства Верховної Ради http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi - і буде вам щастя. Надати лінк на саму Хартію не можу, бо це результат пошуку, але можу дати весь текст українською. Я додам його в наступному листі разом із законом про ратифікацію.
> У першому параграфі, пункті (а) говориться, що термін "регіональними мовами чи мовами меншин є ті мови, які (1) традиційно використовуються у певній території держави громадянами тієї держави, які складають групу чисельно меншу ніж вся інша інша частина населення тієї держави, і (2) відрізняється від офіційного (-них) мов (-ви) тієх держави."
>
> Тож давайте почнемо з цього першого пункту наш аналіз.
>
> Таке питання, які мови менше використовуються, скажімо в Луганській та Донецькій областях (спеціально для Пана Блідого Лиса)? Мовами меншин або регіональними мовами є ті, які використовуються громадянами, які складають чисельну меншину у тому регіоні.
Стоп. А тепер подивіться в Хартію, яку ви процитували. Бачите помилку? - "громадянами тієї держави, які складають групу чисельно меншу ніж вся інша інша частина населення тієї держави". Не в регіоні чисельну меншину - в усій державі. Себто, російської мови це теж стосується.
Хоча треба розуміти, що ця Хартія - не закон прямої дії. Це лише зобов"зання держави дотримуватися певних стандартів при розробці внутрішнього законодавства та поточної політики в мовному питанні.
2005.02.28 | PaleFox
Європейська хартія регіональних мов або мов меншин
Європейська хартіярегіональних мов або мов меншин
Страсбург, 5 листопада 1992 року
( Хартію ратифіковано із зобов'язаннями Законом
N 1350-XIV ( 1350-14 ) від 24.12.99 ) - Закон
втратив чинність як такий, що є неконституційним,
на підставі Рішення Конституційного суду
N 9-рп/2000 ( v009p710-00 ) від 12.07.2000 )
( Хартію ратифіковано Законом
N 802-IV ( 802-15 ) від 15.05.2003 )
Дата підписання: 2 травня 1996 р.
Офіційний переклад
Преамбула
Держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію,
враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого
єднання між її членами, зокрема для збереження та втілення в життя
ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням,
вважаючи, що охорона історичних регіональних мов або мов
меншин Європи, деякі з яких знаходяться під загрозою відмирання,
сприяє збереженню та розвитку культурного багатства і традицій
Європи,
враховуючи, що право на використання регіональної мови або
мови меншини у приватному та суспільному житті є невід'ємним
правом відповідно до принципів, проголошених у Міжнародному пакті
Організації Об'єднаних Націй про громадянські і політичні права
( 995_043 ), та відповідно до духу Конвенції Ради Європи про
захист прав і основних свобод людини ( 995_004 ),
враховуючи роботу, проведену в рамках НБСЄ, і зокрема
хельсінкський Заключний акт 1975 року ( 994_055 ) та документ
Копенгагенської зустрічі 1990 року ( 994_082 ),
підкреслюючи важливість міжкультурного діалогу і
багатомовності, а також вважаючи, що охорона і розвиток
регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним
мовам і необхідності вивчати їх,
усвідомлюючи, що охорона і розвиток регіональних мов або мов
меншин у різних країнах та регіонах Європи є важливим внеском у
розбудову Європи, що грунтується на принципах демократії та
культурного розмаїття в рамках національного суверенітету і
територіальної цілісності,
враховуючи специфічні умови та історичні традиції різних
регіонів європейських держав,
погодились про таке:
Частина I
Загальні положення
Стаття 1
Визначення
Для цілей цієї Хартії:
a) термін "регіональні мови або мови меншин" означає мови,
які:
i) традиційно використовуються в межах певної території
держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю
чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави; та
ii) відрізняються від офіційної мови (мов) цієї держави; він
не включає діалекти офіційної мови (мов) держави або мови
мігрантів;
b) термін "територія, на якій використовується регіональна
мова або мова меншини" означає географічну місцевість, де така
мова є засобом спілкування певної кількості осіб, яка виправдовує
здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, передбачених
у цій Хартії;
c) термін "нетериторіальні мови" означає мови, якими
користуються громадяни держави і які відрізняються від мови (мов),
що використовується рештою населення держави, але які, незважаючи
на їхнє традиційне використання в межах території держави, не
можуть вважатися найбільш поширеними в межах конкретної місцевості
цієї держави.
Стаття 2
Зобов'язання
1. Кожна Сторона зобов'язується застосовувати положення
частини II до всіх регіональних мов або мов меншин, які вживаються
в межах її території і які відповідають визначенням, наведеним у
статті 1.
2. Стосовно кожної мови, визначеної під час ратифікації,
прийняття або затвердження відповідно до статті 3, кожна Сторона
зобов'язується застосовувати якнайменш тридцять п'ять пунктів або
підпунктів з тих положень, що наведені у частині III Хартії,
включаючи якнайменш три з кожної зі статей 8 і 12 та один з кожної
зі статей 9, 10, 11 і 13.
Стаття 3
Процедура виконання
1. Кожна Договірна Держава визначає у своїй ратифікаційній
грамоті або своєму документі про прийняття чи затвердження кожну
регіональну мову або мову меншини чи офіційну мову, яка менш
широко використовується на всій її території або частині території
і до якої застосовуються пункти, визначені відповідно до пункту 2
статті 2.
2. Будь-яка Сторона може, в подальшому в будь-який час,
повідомити Генерального секретаря про те, що вона приймає
зобов'язання, які випливають з положень будь-якого іншого пункту
Хартії, який вона ще не визначила у своїй ратифікаційній грамоті
або своєму документі про прийняття чи затвердження, або про те, що
вона застосовуватиме пункт 1 цієї статті до інших регіональних мов
або мов меншин чи до інших офіційних мов, які менш широко
використовуються на всій її території або частині території.
3. Зобов'язання, зазначені у попередньому пункті, вважаються
складовою частиною ратифікації, прийняття або затвердження і мають
таку ж силу від дати їхнього повідомлення.
Стаття 4
Існуючі режими охорони
1. Ніщо у цій Хартії не може тлумачитися як таке, що обмежує
або порушує будь-які права, гарантовані Європейською конвенцією
з прав людини ( 995_004 ).
2. Положення цієї Хартії не зашкоджують жодним більш
сприятливим положенням, що стосуються статусу регіональних мов або
мов меншин чи правового статусу осіб, які належать до меншин, і що
можуть бути чинними на території Сторони або передбачаються
відповідними двосторонніми чи багатосторонніми міжнародними
угодами.
Стаття 5
Існуючі зобов'язання
Ніщо у цій Хартії не може тлумачитися як таке, що передбачає
будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або здійснювати
будь-які дії, що суперечать цілям Статуту Організації Об'єднаних
Націй ( 995_010 ) або іншим зобов'язанням за міжнародним правом,
включаючи принцип суверенітету і територіальної цілісності держав.
Стаття 6
Інформація
Сторони зобов'язуються дбати про те, щоб відповідні органи,
організації та особи були поінформовані про права і обов'язки,
визначені цією Хартією.
Частина II
Цілі та принципи, яких необхідно дотримуватися
відповідно до пункту 1 статті 2
Стаття 7
Цілі та принципи
1. Стосовно регіональних мов або мов меншин, в межах
територій, на яких такі мови використовуються, та відповідно до
стану розвитку кожної мови, Сторони будують свої політику,
законодавство та практику на таких цілях та принципах:
a) визнання регіональних мов або мов меншин як засобу
відображення культурного багатства;
b) поважання кордонів кожної географічної місцевості, в якій
використовується регіональна мова або мова меншини, з метою
забезпечення, щоб існуючий або новий адміністративний розподіл не
створював перешкод розвиткові відповідної регіональної мови або
мови меншини;
c) необхідність здійснення рішучих дій, спрямованих на
розвиток регіональних мов або мов меншин з метою їх збереження;
d) сприяння використанню регіональних мов або мов меншин, в
усній і письмовій формі, у суспільному та приватному житті і/або
заохочення такого використання;
e) підтримання і розвиток стосунків з питань, що охоплюються
цією Хартією, між групами, які використовують регіональну мову або
мову меншини, та іншими групами населення держави, які вживають
мову в такій самій або схожій формі, а також започаткування
культурних стосунків з іншими групами населення держави, що
користуються різними мовами;
f) забезпечення належних форм і засобів викладання і вивчення
регіональних мов або мов меншин на всіх відповідних рівнях;
g) забезпечення особам, які не володіють регіональною мовою
або мовою меншини і які проживають у місцевості, де вона
використовується, можливостей вивчати її за своїм бажанням;
h) сприяння здійсненню наукових досліджень в галузі
регіональних мов або мов меншин в університетах чи аналогічних
установах;
i) розвиток відповідних форм транснаціональних обмінів з
питань, що охоплюються цією Хартією та що стосуються регіональних
мов або мов меншин, які використовуються в такій самій або схожій
формі у двох або більше державах.
2. Сторони зобов'язуються усунути, якщо вони цього ще не
зробили, будь-які необгрунтовані розрізнення, виключення,
обмеження або переваги, які стосуються використання регіональної
мови або мови меншини та які мають на меті перешкодити чи створити
загрозу її збереженню або розвиткові. Вжиття спеціальних заходів у
галузі регіональних мов або мов меншин, які спрямовані на
досягнення рівності між особами, що вживають ці мови, і рештою
населення або які належним чином враховують їхній конкретний стан,
не розглядаються як акт дискримінації проти тих осіб, що вживають
більш поширені мови.
3. Сторони зобов'язуються відповідними засобами поглиблювати
взаєморозуміння між всіма мовними групами населення країни, і
зокрема сприяти вихованню поваги, розуміння і терпимості щодо
регіональних мов або мов меншин як одній з цілей освіти і
професійної підготовки, яка надається в їхніх країнах, а також
заохочувати засоби масової інформації до досягнення такої цілі.
4. Визнаючи свою політику щодо регіональних мов або мов
меншин, Сторони враховують потреби та побажання тих груп
населення, які користуються цими мовами. Сторони заохочуються до
створення у разі необхідності органів, які консультували б власті
з усіх питань, що стосуються регіональних мов або мов меншин.
5. Сторони зобов'язуються застосовувати, mutatis mutandis,
принципи, наведені у пунктах 1 - 4 вище, до нетериторіальних мов.
Однак, що стосується цих мов, то характер і масштаби заходів, яких
необхідно вживати на виконання цієї Хартії, визначаються гнучко, з
урахуванням потреб і побажань та з поважанням традицій та
характерних рис тих груп, які користуються відповідними мовами.
Частина III
Заходи, спрямовані на заохочення використання регіональних
мов або мов меншин у суспільному житті відповідно до
зобов'язань, взятих за пунктом 2 статті 2
Стаття 8
Освіта
1. Стосовно освіти Сторони зобов'язуються, в межах території,
на якій такі мови використовуються, відповідно до стану розвитку
кожної з таких мов і без шкоди для викладання офіційної мови (мов)
держави:
a) i) передбачити надання дошкільної освіти відповідними
регіональними мовами або мовами меншин; або
ii) передбачити надання суттєвої частини дошкільної освіти
відповідними регіональними мовами або мовами меншин; або
iii) застосовувати один із заходів, передбачених у підпунктах
i та ii вище, принаймні до дітей з тих сімей, які цього бажають і
кількість яких вважається для цього достатньою; або
iv) якщо органи державної влади не мають безпосередньої
компетенції у галузі дошкільної освіти, сприяти застосуванню
заходів, згаданих у підпунктах i - iii вище, і/або заохочувати
таке застосування;
b) i) передбачити надання початкової освіти відповідними
регіональними мовами або мовами меншин; або
ii) передбачити надання суттєвої частини початкової освіти
відповідними регіональними мовами або мовами меншин; або
iii) передбачити в рамках системи початкової освіти
викладання відповідних регіональних мов або мов меншин як складову
частину учбової програми; або
iv) застосовувати один із заходів, передбачених у підпунктах
i - iii вище, принаймні до учнів з тих сімей, які цього бажають і
кількість яких вважається для цього достатньою;
c) i) передбачити надання середньої освіти відповідними
регіональними мовами або мовами меншин; або
ii) передбачити надання суттєвої частини середньої освіти
відповідними регіональними мовами або мовами меншин; або
iii) передбачити в рамках системи середньої освіти викладання
відповідних регіональних мов або мов меншин як складову частину
учбової програми; або
iv) застосовувати один із заходів, передбачених у підпунктах
i - iii вище, принаймні до тих учнів, які самі, або у відповідних
випадках сім'ї яких, цього бажають і кількість яких вважається для
цього достатньою;
d) i) передбачити надання професійно-технічної освіти
відповідними регіональними мовами або мовами меншин; або
ii) передбачити надання суттєвої частини професійно-технічної
освіти відповідними регіональними мовами або мовами меншин; або
iii) передбачити в рамках системи професійно-технічної освіти
викладання відповідних регіональних мов або мов меншин як складову
частину учбової програми; або
iv) застосовувати один із заходів, передбачених у підпунктах
i - iii вище, принаймні до тих учнів, які самі, або у відповідних
випадках сім'ї яких, цього бажають і кількість яких вважається для
цього достатньою;
e) i) передбачити надання університетської та іншої вищої
освіти регіональними мовами або мовами меншин; або
ii) забезпечити можливості вивчення цих мов як окремих
дисциплін університетської або іншої вищої освіти; або
iii) якщо у зв'язку із роллю держави стосовно вищих учбових
закладів, підпункти i і ii застосовуватися не можуть, заохочувати
і/або дозволяти надання університетської або інших форм вищої
освіти регіональними мовами або мовами меншин чи створення
можливостей для вивчення цих мов як окремих дисциплін
університетської або іншої вищої освіти;
f) i) вжити заходів для створення курсів навчання дорослих і
безперервного навчання, на яких викладання здійснюється, головним
чином або повністю, регіональними мовами або мовами меншин; або
ii) пропонувати такі мови як окремі дисципліни в рамках
навчання дорослих і безперервного навчання; або
iii) якщо державні органи не мають безпосередньої компетенції
у галузі навчання дорослих, сприяти викладанню таких мов як
окремих дисциплін у рамках навчання дорослих і безперервного
навчання та/або заохочувати таке викладання;
g) вжити заходів для забезпечення викладання історії та
культури, засобом відображення яких є відповідна регіональна мова
або мова меншини;
h) забезпечити базову професійну підготовку та удосконалення
вчителів з метою виконання тих з пунктів a - g, які прийняті
відповідною Стороною;
i) створити наглядовий орган (органи), який контролюватиме
заходи і прогрес, здійснені в галузі започаткування або розвитку
викладання регіональних мов або мов меншин, та складатиме
періодичні доповіді про свої висновки, які будуть оприлюднюватися.
2. Стосовно освіти і щодо тих територій, на яких регіональні
мови або мови меншин традиційно не використовуються, Сторони
зобов'язуються, якщо чисельність осіб, що вживають регіональну
мову або мову меншин, це виправдовує, дозволяти, заохочувати або
забезпечувати викладання регіональною мовою або мовою меншини чи
вивчення такої мови на всіх відповідних рівнях освіти.
Стаття 9
Судова влада
1. Сторони зобов'язуються, стосовно тих судових округів, в
яких чисельність мешканців, що вживають регіональні мови або мови
меншин, виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, відповідно до
стану розвитку кожної з цих мов і за умови, що використання
можливостей, які надаються цим пунктом, на думку судді, не
перешкоджатиме належному відправленню правосуддя:
a) у кримінальному судочинстві:
i) передбачити, щоб суди, на клопотання однієї зі сторін
процесу, здійснювали провадження регіональними мовами або мовами
меншин; і/або
ii) гарантувати обвинуваченій особі право користуватися своєю
регіональною мовою або мовою її меншини; і/або
iii) передбачити, щоб клопотання і докази, у письмовій чи
усній формі, не розглядалися як неприйнятні виключно на тій
підставі, що вони сформульовані регіональною мовою або мовою
меншини; і/або
iv) складати, на клопотання, документи, пов'язані з
кримінальним судочинством, відповідною регіональною мовою або
мовою меншини,
у разі необхідності із залученням усних і письмових
перекладачів без додаткових витрат для зацікавлених осіб;
b) у цивільному судочинстві:
i) передбачити, щоб суди, на клопотання однієї зі сторін
процесу, здійснювали провадження регіональними мовами або мовами
меншин; і/або
ii) якщо сторона має постати перед судом особисто, дозволяти
їй користуватися своєю регіональною мовою або мовою її меншини без
додаткових витрат; і/або
iii) дозволяти подання документів і доказів регіональними
мовами або мовами меншин;
у разі необхідності із залученням усних і письмових
перекладачів;
c) під час судового провадження у справах, що стосуються
адміністративних питань:
i) передбачити, щоб суди, на клопотання однієї зі сторін
процесу, здійснювали провадження регіональними мовами або мовами
меншин; і/або
ii) якщо сторона має постати перед судом особисто, дозволити
їй користуватися своєю регіональною мовою або мовою її меншини без
додаткових витрат; і/або
iii) дозволити подання документів і доказів регіональними
мовами або мовами меншин,
у разі необхідності із залученням усних і письмових
перекладачів;
d) вжити заходів для забезпечення застосування підпунктів i
та iii пунктів b та c вище, а також будь-якого необхідного
використання послуг усних і письмових перекладачів без додаткових
витрат для зацікавлених осіб.
2. Сторони зобов'язуються:
a) не заперечувати дійсність юридичних документів, складених
в межах держави, виключно на тій підставі, що вони сформульовані
регіональною мовою або мовою меншини; або
b) не заперечувати дійсність для сторін процесу юридичних
документів, складених в межах країни, виключно на тій підставі, що
вони сформульовані регіональною мовою або мовою меншини, а також
передбачити можливість їхнього використання проти зацікавлених
третіх сторін, які не вживають цих мов, якщо зміст документа
повідомляється їм особою (особами), яка посилається на нього; або
c) не заперечувати дійсність для сторін процесу юридичних
документів, складених в межах країни, виключно на тій підставі, що
вони сформульовані регіональною мовою або мовою меншини.
3. Сторони зобов'язуються забезпечити наявність складених
регіональними мовами або мовами меншин найбільш важливих
національних законодавчих актів і тих документів, які зокрема
стосуються осіб, що вживають ці мови, якщо їх наявність не
забезпечена іншим шляхом.
Стаття 10
Адміністративні органи та публічні послуги
1. В межах адміністративних районів держави, в яких кількість
мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин,
виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, і відповідно до стану
кожної з цих мов, Сторони зобов'язуються, у міру розумної
можливості:
a) i) забезпечити, щоб адміністративні органи використовували
регіональні мови або мови меншин; або
ii) забезпечити, щоб їхні посадові особи, які працюють з
відвідувачами, використовували регіональні мови або мови меншин у
їхніх стосунках з особами, що звертаються до них цими мовами; або
iii) забезпечити особам, що вживають регіональні мови або
мови меншин, можливість подавати усні чи письмові заяви і
отримувати відповідь на них цими мовами; або
iv) забезпечити особам, що вживають регіональні мови або мови
меншин, можливість подавати усні або письмові заяви цими мовами;
або
v) забезпечити особам, що вживають регіональні мови або мови
меншин, можливість на законних підставах подавати документи,
складені цими мовами;
b) забезпечити населенню наявність адміністративних
документів і бланків широкого користування, складених
регіональними мовами або мовами меншин чи у двомовному варіанті;
c) дозволити адміністративним властям вкладати документи
регіональною мовою або мовою меншини.
2. Стосовно органів місцевого та регіонального
самоврядування, на території яких чисельність мешканців, що
вживають регіональні мови або мови меншин, виправдовує вжиття
заходів, наведених нижче, Сторони зобов'язуються дозволяти і/або
заохочувати:
a) використання регіональних мов або мов меншин в рамках
регіонального або місцевого самоврядування;
b) можливість для осіб, які вживають регіональні мови або
мови меншин, подавати усні або письмові заяви цими мовами;
c) публікування органами регіонального самоврядування своїх
офіційних документів також відповідними регіональними мовами або
мовами меншин;
d) публікування органами місцевого самоврядування своїх
офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або
мовами меншин;
e) використання органами регіонального самоврядування
регіональних мов або мов меншин у дискусіях, які відбуваються на
їхніх зборах, не виключаючи, однак, використання офіційної мови
(мов) держави;
f) використання органами місцевого самоврядування
регіональних мов або мов меншин у дискусіях, які відбуваються на
їхніх зборах, не виключаючи, однак, використання офіційної мови
(мов) держави;
g) використання або прийняття, у разі необхідності паралельно
з назвами офіційною мовою (мовами), традиційних правильних форм
написання назв місцевостей регіональними мовами або мовами меншин.
3. Стосовно публічних послуг, які надаються адміністративними
органами або іншими особами, що діють від їхнього імені, Сторони
зобов'язуються, в межах території, на якій використовуються
регіональні мови або мови меншин, відповідно до стану розвитку
кожної мови, а також у міру розумної можливості:
a) забезпечити використання регіональних мов або мов меншин у
наданні послуг; або
b) дозволити особам, які вживають регіональні мови або мови
меншин, подавати заяви і отримувати відповідь на них цими мовами;
або
c) дозволити особам, які вживають регіональні мови або мови
меншин, подавати заяви цими мовами.
4. З метою застосування тих положень пунктів 1, 2 і 3, які
вони прийняли, Сторони зобов'язуються вжити одного чи більше таких
заходів:
a) письмовий або усний переклад у разі необхідності;
b) добір і у разі необхідності професійна підготовка
посадових осіб та інших державних службовців у необхідній
кількості;
c) задоволення у міру можливості прохань державних
службовців, які володіють регіональною мовою або мовою меншини,
про призначення на роботу в тій території, де така мова
вживається.
5. Сторони зобов'язуються дозволяти використання або
прийняття прізвищ регіональними мовами або мовами меншин на
прохання зацікавлених осіб.
Стаття 11
Засоби масової інформації
1. Сторони зобов'язуються, для осіб, які вживають регіональні
мови або мови меншин, в межах територій, на яких ці мови
використовуються, відповідно до стану розвитку кожної мови, якщо
органи державної влади, безпосередньо чи опосередковано, мають
компетенцію, повноваження або відіграють певну роль у цій сфері,
та із поважанням принципу незалежності і самостійності засобів
масової інформації:
a) якщо радіо і телебачення здійснюють функції громадських
засобів масової інформації:
i) забезпечити створення якнайменш однієї радіостанції і
одного телевізійного каналу, які здійснюватимуть мовлення
регіональними мовами або мовами меншин; або
ii) заохочувати створення якнайменш однієї радіостанції і
одного телевізійного каналу, які здійснюватимуть мовлення
регіональними мовами або мовами меншин, і/або сприяти такому
створенню; або
iii) вжити належних заходів для того, щоб радіо- і
телеорганізації транслювали програми регіональними мовами або
мовами меншин;
b) i) заохочувати створення якнайменш однієї радіостанції,
яка здійснюватиме мовлення регіональними мовами або мовами меншин,
і/або сприяти такому створенню; або
ii) заохочувати трансляцію радіопрограм регіональними мовами
або мовами меншин на регулярній основі та/або сприяти такій
трансляції;
c) i) заохочувати створення якнайменш одного телевізійного
каналу, який здійснюватиме мовлення регіональними мовами або
мовами меншин, і/або сприяти такому створенню; або
ii) заохочувати трансляцію телевізійних програм регіональними
мовами або мовами меншин на регулярній основі та/або сприяти
такій трансляції;
d) заохочувати створення та розповсюдження аудіо- і
аудіовізуальних творів регіональними мовами або мовами меншин
і/або сприяти такому створенню та розповсюдженню;
e) i) заохочувати створення і/або функціонування якнайменш
однієї газети, яка друкуватиме свої матеріали регіональними мовами
або мовами меншин, і/або сприяти такому створенню та/або
функціонуванню; або
ii) заохочувати публікацію газетних статей регіональними
мовами або мовами меншин на регулярній основі і/або сприяти такій
публікації;
f) i) покривати додаткові витрати тих засобів масової
інформації, які використовують регіональні мови або мови меншин,
якщо законодавством загалом передбачається фінансова допомога
засобам масової інформації; або
ii) застосовувати існуючі механізми фінансової допомоги також
до аудіовізуальної продукції, яка створюється регіональними мовами
або мовами меншин;
e) сприяти професійній підготовці журналістів та іншого
персоналу для засобів масової інформації, які використовують
регіональні мови або мови меншин.
2. Сторони зобов'язуються гарантувати свободу прямого прийому
радіо- і телепередач із сусідніх країн, які транслюються мовою,
такою самою або схожою до регіональної мови або мови меншини, та
не перешкоджати ретрансляції радіо- і телепередач із сусідніх
країн, які випускаються в ефір такою мовою. Вони також
зобов'язуються забезпечити, щоб не запроваджувалися жодні
обмеження на свободу виявлення поглядів і вільне поширення
інформації у друкованих засобах інформації мовою, такою самою або
схожою до регіональної мови або мови меншини. Здійснення
вищезазначених свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками та
відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов,
обмежень або покарання, які встановлені законом і необхідні в
демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки,
територіальної цілісності або громадського порядку, з метою
запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров'я чи
моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для
запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або
для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
3. Сторони зобов'язуються забезпечити представництво або
урахування інтересів осіб, що вживають регіональні мови або мови
меншин, в органах, які можуть бути створеними відповідно до закону
для гарантування свободи і плюралізму засобів масової інформації.
Стаття 12
Культурна діяльність та засоби її здійснення
1. Стосовно культурної діяльності та засобів її здійснення -
особливо бібліотек, відеотек, культурних центрів, музеїв, архівів,
академій, театрів і кінотеатрів, а також літературних творів і
кінопродукції, народних форм виявлення культури, фестивалів і
підприємств, які надають послуги та виробляють продукцію для цілей
здійснення культурної діяльністі, включаючи, між іншим,
використання нових технологій, - Сторони зобов'язуються, в межах
території, на якій такі мови використовуються, і якщо органи
державної влади мають компетенцію, повноваження або відіграють
певну роль у цій сфері:
a) заохочувати форми виявлення культури та ініціативи,
притаманні регіональним мовам або мовам меншин, і сприяти різними
засобами доступу до творів, що створюються цими мовами;
b) сприяти різними засобами доступу іншими мовами до творів,
що створюються регіональними мовами або мовами меншин, підтримуючи
і розвиваючи діяльність у галузі перекладу, дублювання,
озвучування і субтитрування;
c) сприяти доступу регіональними мовами або мовами меншин до
творів, що створюються іншими мовами, підтримуючи і розвиваючи
діяльність в галузі перекладу, дублювання, озвучування і
субтитрування;
d) забезпечити, щоб органи, які відповідають за здійснення чи
підтримку різноманітної культурної діяльністі, під час заходів,
які вони проводять або підтримують, докладали належних зусиль для
поширенння інформації про регіональні мови та культурні цінності
або мови та культурні цінності меншин та для їхнього використання;
e) сприяти заходам, спрямованим на забезпечення, щоб органи,
які відповідають за здійснення чи підтримку культурної діяльності,
мали персонал, що повністю володіє відповідною регіональною мовою
або мовою відповідної меншини, а також мовою (мовами) решти
населення;
f) заохочувати безпосередню участь представників осіб, що
вживають відповідну регіональну мову або мову відповідної меншини,
у забезпеченні засобів здійснення культурної діяльності та її
плануванні;
g) заохочувати створення органу (органів), відповідального за
збір, збереження примірника та презентацію чи видання творів, що
створюються регіональними мовами або мовами меншин, і/або сприяти
створенню такого органу (органів);
h) у разі необхідності створювати і/або розвивати та
фінансувати перекладацькі та термінологічні дослідницькі
структури, зокрема з метою збереження та розвитку належної
адміністративної, торгової, економічної, соціальної, технічної або
правової термінології кожною регіональною мовою або мовою кожної
меншини.
2. Стосовно територій, на яких регіональні мови або мови
меншин традиційно не використовуються, Сторони зобов'язуються,
якщо чисельність осіб, що вживають регіональну мову або мову
меншини, виправдовує це, дозволяти, заохочувати і/або
передбачати відповідну культурну діяльність і відповідні засоби її
здійснення згідно з попереднім пунктом.
3. Сторони зобов'язуються приділяти належну увагу у своїй
культурній політиці за кордоном регіональним мовам або мовам
меншин, а також культурам, які відображаються такими мовами.
Стаття 13
Економічне і соціальне життя
1. Стосовно економічної та соціальної діяльності, Сторони
зобов'язуються, в межах всієї країни:
a) виключити із свого законодавства будь-які положення, що
необгрунтовано забороняють або обмежують використання регіональних
мов або мов меншин в документах, які стосуються економічного або
соціального життя, зокрема трудових договорах, і технічній
документації, такій як інструкції по використанню товарів або
устаткування;
b) заборонити застосування у внутрішніх правилах компаній і
приватних документах будь-яких положень, що виключають або
обмежують використання регіональних мов або мов меншин, принаймні
між особами, що вживають одну і ту ж мову;
c) запобігати практиці, спрямованій на відмову від
використання регіональних мов або мов меншин в економічній або
соціальній діяльності;
d) сприяти використанню регіональних мов або мов меншин також
за допомогою заходів, які не визначені у попередніх підпунктах,
і/або заохочувати таке використання.
2. Стосовно економічної та соціальної діяльності, Сторони
зобов'язуються, якщо державні органи мають таку компетенцію, в
межах території, на якій використовуються регіональні мови або
мови меншин, та у міру розумної можливості:
a) включити у свої фінансові та банківські правила положення,
які дозволяють шляхом використання процедур, сумісних з
комерційною практикою, використовувати регіональні мови або мови
меншин під час складання платіжних документів (чеків, векселів і
т. ін.) чи інших фінансових документів або, у міру можливості,
забезпечити здійснення таких положень;
b) в економічному та соціальному секторах, які знаходяться
під їхнім безпосереднім контролем (державний сектор), організувати
заходи, які сприяють використанню регіональних мов або мов меншин;
c) забезпечити, щоб соціальні установи, такі як лікарні,
будинки для осіб похилого віку та гуртожитки, могли приймати та
обслуговувати осіб, що вживають регіональну мову або мову меншини
і потребують догляду на підставі слабкого здоров'я, похилого віку
або з інших причин, з використанням їхньої мови;
d) забезпечити відповідними засобами складання інструкцій з
техніки безпеки регіональними мовами або мовами меншин;
e) вжити заходів для того, щоб інформація, яка надається
компетентними державними органами стосовно прав споживачів,
подавалась регіональними мовами або мовами меншин.
Стаття 14
Транскордонні обміни
Сторони зобов'язуються:
a) застосовувати чинні двосторонні і багатосторонні угоди з
державами, в яких аналогічна мова використовується у такій самій
або схожій формі, або у разі необхідності докладати зусиль для
укладання таких угод з метою сприяння контактам між особами, що
вживають ту саму мову у відповідних державах у галузях культури,
освіти, інформації, професійно-технічної підготовки і
безперервного навчання;
b) в інтересах регіональних мов або мов меншин сприяти
транскордонному співробітництву, зокрема між органами
регіонального або місцевого самоврядування, на території яких
аналогічна мова використовується у такій самій або схожій формі,
та/або розвивати таке співробітництво.
Частина IV
Застосування Хартії
Стаття 15
Періодичні доповіді
1. Сторони подають Генеральному секретарю Ради Європи на
періодичній основі і у форматі, визначеному Комітетом міністрів,
доповідь про політику, яку вони проводять відповідно до частини II
Хартії, і про заходи, вжиті ними на виконання тих положень частини
III, які вони прийняли. Перша доповідь подається через один рік
після набрання Хартією чинності стосовно відповідної Сторони,
наступні доповіді подаються кожні три роки після першої доповіді.
2. Свої доповіді Сторони оприлюднюють.
Стаття 16
Розгляд доповідей
1. Доповіді, які подаються Генеральному секретарю Ради Європи
згідно зі статтею 15, розглядаються Комітетом експертів, який
створюється відповідно до статті 17.
2. Законно створені органи або асоціації Сторони можуть
звертати увагу Комітету експертів на питання, які стосуються
зобов'язань цієї Сторони за частиною III Хартії. Після
консультацій з відповідною Стороною Комітет експертів може
врахувати таку інформацію під час підготовки доповіді, зазначеної
у пункті 3 нижче. Ці органи або асоціації можуть також робити
заяви стосовно політики, яку Сторона проводить відповідно до
частини II.
3. На основі доповідей, зазначених у пункті 1, та інформації,
згаданої у пункті 2, Комітет експертів складає доповідь Комітету
міністрів. Ця доповідь супроводжується коментарями, які Сторони
надсилають на відповідне прохання, і може оприлюднюватися
Комітетом міністрів.
4. Доповідь, зазначена у пункті 3, містить, зокрема,
пропозиції Комітету експертів стосовно підготовки Комітетом
міністрів необхідних рекомендацій одній або декільком Сторонам.
5. Генеральний секретар Ради Європи подає Парламентській
асамблеї докладну дворічну доповідь про застосування Хартії.
Стаття 17
Комітет експертів
1. До складу Комітету експертів входять по одному члену від
кожної Сторони. Члени Комітету призначаються Комітетом міністрів
із списку кандидатів, які висуваються відповідною Стороною і які
повинні відзначатися високою сумлінністю та мати визнаний
авторитет в питаннях, які розглядаються у цій Хартії.
2. Члени Комітету призначаються строком на 6 років і можуть
перепризначатися. Член Комітету, який не може продовжувати
виконувати свої обов'язки, замінюється за процедурою, визначеною у
пункті 1, а його наступник обіймає посаду свого попередника
протягом решти частини його строку повноважень.
3. Комітет експертів встановлює свої правила процедури. Його
секретарське обслуговування забезпечується Генеральним секретарем
Ради Європи.
Частина V
Заключні положення
Стаття 18
Цю Хартію відкрито для підписання державами - членами Ради
Європи. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню.
Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження
здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.
Стаття 19
1. Ця Хартія набирає чинності в перший день місяця, що настає
після закінчення тримісячного періоду від дати, на яку п'ять
держав - членів Ради Європи висловили свою згоду на обов'язковість
для них цієї Хартії відповідно до положень статті 18.
2. Стосовно будь-якої держави, яка висловлюватиме свою згоду
на обов'язковість для неї цієї Хартії після набрання нею чинності,
Хартія набирає чинності в перший день місяця, що настає після
закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання
ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи
затвердження.
Стаття 20
1. Після набрання цією Хартією чинності, Комітет міністрів
Ради Європи може запропонувати будь-якій державі, яка не є членом
Ради Європи, приєднатися до цієї Хартії.
2. Стосовно будь-якої держави, яка приєднується до Хартії,
Хартія набирає чинності в перший день місяця, що наступає після
закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання
Генеральному секретарю Ради Європи документа про приєднання.
Стаття 21
1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на
зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи свого документа про
прийняття, затвердження або приєднання може заявити одне або
декілька застережень до пунктів 2 - 5 статті 7 цієї Хартії. Інші
застереження не дозволяються.
2. Будь-яка Договірна Держава, яка заявила застереження
згідно з попереднім пунктом, може повністю або частково відкликати
його шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального
секретаря Ради Європи. Відкликання набирає чинності від дати
отримання Генеральним секретарем такого повідомлення.
Стаття 22
1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цю
Хартію шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я
Генерального секретаря Ради Європи.
2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що
настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання
Генеральним секретарем такого повідомлення.
Стаття 23
Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави - члени
Ради і будь-яку державу, яка приєдналася до цієї Хартії, про:
a) будь-яке підписання;
b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або
будь-якого документа про прийняття, затвердження або приєднання;
c) будь-яку дату набрання чинності цією Хартією відповідно до
статей 19 та 20;
d) будь-яке повідомлення, отримане на виконання положень
пункту 2 статті 3;
e) будь-яку іншу дію, будь-яке повідомлення або сповіщення,
які стосуються цієї Хартії.
На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те
уповноважені представники підписали цю Хартію.
Вчинено у Страсбурзі п'ятого дня листопада місяця 1992 року
англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково
автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві
Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені
копії Хартії кожній державі - члену Ради Європи і будь-якій
Державі, якій було запропоновано приєднатися до цієї Хартії.
European Treaty Series/148
Збірка договорів Ради Європи
Парламентське видавництво, Київ - 2000
------------------------------------------------------------------
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про ратифікацію Європейської хартії регіональних
мов або мов меншин
( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 30, ст.259 )
Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Європейську хартію регіональних мов або мов меншин,
підписану від імені України 2 травня 1996 року в м. Страсбурзі
(далі - Хартія) ( 994_014 ), ратифікувати (додається*).
2. Положення Хартії ( 994_014 ) застосовуються до мов таких
національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької,
грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької,
польської, російської, румунської, словацької та угорської.
3. Україна бере на себе зобов'язання відповідно до частин I,
II, IV, V Хартії ( 994_014 ), крім пункту 5 статті 7 частини II.
4. Стосовно кожної мови, на яку відповідно до статті 2 цього
Закону поширюються положення Хартії ( 994_014 ), застосовуються
такі пункти та підпункти статей 8-14 частини III Хартії:
а) підпункти "a (iii)", "b (iv)", "c (iv)", "d (iv)", "e
(iii)", "f (iii)", "g", "h", "i" пункту 1 та пункт 2 статті 8;
б) підпункти "а (iii)", "b (iii)", "с (iii)" пункту 1,
підпункт "с" пункту 2 та пункт 3 статті 9;
в) підпункти "a", "c", "d", "e", "f", "g" пункту 2, підпункт
"с" пункту 4 статті 10;
г) підпункти "а (iii)", "b (ii)", "с (ii)", "d", "е (i)", "g"
пункту 1, пункти 2 та 3 статті 11;
ґ) підпункти "а", "b", "c", "d", "f", "g" пункту 1 та пункти
2 і 3 статті 12;
д) підпункти "b", "c" пункту 1 статті 13;
е) підпункти "а", "b" статті 14.
5. При застосуванні положень Хартії ( 994_014 ) заходи,
спрямовані на утвердження української мови як державної, її
розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій
території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи
створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно
до статті 2 цього Закону поширюються положення Хартії.
6. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 15 травня 2003 року
N 802-IV
2005.02.28 | Габелок
Re: Дякую за текст. Хибний переклад
Шановний Блідий Лисе, дякую Вам за Вашу ґречну й терпеливу відповідь.>Габелок пише:
> Таке питання, які мови менше використовуються, скажімо в Луганській та Донецькій областях (спеціально для Пана Блідого Лиса)? Мовами меншин або регіональними мовами є ті, які використовуються громадянами, які складають чисельну меншину у тому регіоні.
> PaleFox пише:
>Стоп. А тепер подивіться в Хартію, яку ви процитували. Бачите помилку? - "громадянами тієї держави, які складають групу чисельно меншу ніж вся інша інша частина населення тієї держави". Не в регіоні чисельну меншину - в усій державі. Себто, російської мови це теж стосується.
>Хоча треба розуміти, що ця Хартія - не закон прямої дії. Це лише зобов"зання держави дотримуватися певних стандартів при розробці внутрішнього законодавства та поточної політики в мовному питанні.
Мовне питання для мене є перш за все питанням прав людини, чи дотримуються вони чи ні, й у сьому контексті мовна Хартія є добрим дороговказом для визначення спірними сторонами дотримання тих чи інших елементів Хартії.
Що ж до Вашого останньго зауваження, що російська мова може розглядатися, як мова мовної меншини в усій державі, то знову ж таки в усій державі більшість говорить російською мовою. Здається сей факт незаперечується ніким? Звичайно ж російська мова може розглядатися, як мова мовної меншини в деяких західних й, може, центральних областях України, хоча, здається, вся ця дискусія почалася зовсім не через західні реґіони, чи не так?
Що цікаво, що мовною меншиною в цілому по Україні є українська мова, яка є державною мовою (офіційною). Тобто російскомовна більшість дозволила українській мовній меншости зробити мову мовної меншини офіційною мовою держави. Де Ви ще таке знайдете в Європі? Чи не торжество це прав людини? (З іношого боку можна запитати чи не є це іронічним фактом?)Це одни з тих прикладів, що робить більшість порівнянь української мовної ситуації з, скажімо, Фінляндією, непринадними. Ситуація у Фінляндії є якраз протилежною. Це так само, як шведська мова стала б державною у Фінляндії. Я думаю через те в Європі підтримують українську мовну політику.
Хочу додати дещо про переклад Хартії.
Мій попередній переклад кількох речень Хартії та наданий Вами український текст Хартії є одним з тих випадків коли "одну мову ще не вивчив, а іншу вже забув". Тобто переклад є просто напросто хибним. У мене для цього є оправдання, я не є професійним перекладачем, а, тому професійному паньству, що переклало Хартію, мусить бути соромно. Хоча може я чогось не розумію, але кілька слів в перекладі я всеж змінив би.
То ж давайте ще раз звернемось до перекладу, цього разу, я постараюсь перекласти правильно.
Ось ориґінал (хоча я не певен, що англійська була мовою ориґіналу, але сподіваюсь, що англійський текст Хартії є правильним):
PART I
Частана І
GENERAL PROVISIONS
Загальні положення
Article 1
Параграф 1
Definitions
Визначення
For the purposes of this Charter:
Для цілей цієї Хартії:
* a. the term "regional or minority languages" means languages
*а. термін "реґіональні мови чи мови мовних меншин" означає мови,
that are i. traditionally used within a given territory of a State by
що є і. традиційно використовуються на певній території держави
nationals of that State who form a group numerically smaller than the
громадянами тієї держави, які формують групу чисельно меншу ніж
rest of the State's population, and
інша частина населення держави, та
ii. different from the official language(s) of that State;
іі. відрізняється від офіційної(-них) мови (-в) тієї держави;
Тобто тут я хотів би підкреслити, що мова "етнічної меншини" не розглядається Хартією, тільки мова(и) "мовної меншини" й здається мені, що більша частина мовної дискусії в якій люди апелюють до Хартії засновується на хибному розумінні Хартії. Сказавши це я не хочу закрити мовну дискусію, я тільки хочу, щоб "хартійний арґумент" вживався більш обережно.
Дякую за увагу,
Габелок
2005.03.01 | заброда
Re: Дякую за текст. Хибний переклад
До речі, дехто - зокрема до Хартії стосовно - і марно заки2005.03.01 | PaleFox
Re:
Габелок пише:> Що ж до Вашого останньго зауваження, що російська мова може розглядатися, як мова мовної меншини в усій державі, то знову ж таки в усій державі більшість говорить російською мовою. Здається сей факт незаперечується ніким?
Чому ж це "ніким"? Державний комітет статистики стверджує за матеріалами останнього всеукраїнського перепису населення, що:
"Українську мову вважали рідною 67,5% населення України, що на 2,8 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,2 відсоткового пункта. Частка інших мов, які були вказані як рідна, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 відсоткового пункта і становила 2,9%". - http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/language
Що тут ще можна додати? Я мовчу.
> Що цікаво, що мовною меншиною в цілому по Україні є українська мова, яка є державною мовою (офіційною). Тобто російскомовна більшість дозволила українській мовній меншости зробити мову мовної меншини офіційною мовою держави. Де Ви ще таке знайдете в Європі?
Насправді, є великим спрощенням розглядати ситуацію як однозначно визначеною будь-яким з критеріїв оцінки "рідної мови". В одному випадку це буде одна мова, в іншому - друга, а в третьому - обидві мови для тієї самої людини. Є люди, які говорять переважно російською, але за рідну визнають тільки українську, є ті, хто вважає обидві мови рідними, є й інші варіанти. Тому такі визначення як "російськомовна більшість" тощо мають сенс тільки в чітко визначеному контексті, а не в загальному випадку. Щодо останнього питання, як подібну ситуацію можна згадати Ірландію, Фінляндію, Бельгію тощо. Хоча ситувція в цих країнах відрізняється тим, що там існує по декілька офіційних мов. В Ірландії була спроба спочатку запровадити винятково ірландську мову як державну. Я бачив дуже старий атлас, де був напис: "Республика Эйре". Тільки так - єдина державна мова, єдина назва. А ось Бельгія, наприклад, визнала німецьку мову офіційною після того, як за результатами першої та другої світових війн в її склад увійшли декілька невеликих округів, населених переважно німцями. Бельгійська держава зрозуміла, що цим своїм новим громадянам вона мусить надати всі ті права, які вже мають давніші мешканці. І німецька мова стала офіційною, німецька громада отримала самоврядування, як дві старші бельгійські громади, хоча тих німців у Бельгії - кіт наплакав. Але наразі вони в Німеччину не прагнуть і їхній статус їх цілком влаштовує. Франція з її мовним унітаризмом теж сподівалася, що Саар залишиться в її складі після тимчасового (декілька десятиріч) управління. Але для мешканців Саара їхня німецька мова і культура виявилися важливішими за економічно-політичні перваги перебування в складі Франції і вони повернулися до Німеччини. Звісна річ, Франція відома тим, що у питаннях мови не йде на жодні поступки, чим дуже люба всім нашим вітчизняним націонал-патріотам.
> Тобто тут я хотів би підкреслити, що мова "етнічної меншини" не розглядається Хартією, тільки мова(и) "мовної меншини" й здається мені, що більша частина мовної дискусії в якій люди апелюють до Хартії засновується на хибному розумінні Хартії.
Хартія не розрізняє "етнічних" чи "мовних" меншин. Вона про "мови меншин та регіональні мови" взагалі, а що це таке - визначається в самій Хартії. Це можуть бути й мови етнічних меншин також. Я не даремно навів в кінці закон про ратифікацію - там перелічені й пункти Хартії, які визнає Україна і, що головне, конкретні мови, до яких цей документ застосовується. Російська - перша в переліку.
2005.03.01 | Габелок
Re:Якраз Хартія розрізняє меншини
PaleFox пише:> Габелок пише:
>
> > Тобто тут я хотів би підкреслити, що мова "етнічної меншини" не розглядається Хартією, тільки мова(и) "мовної меншини" й здається мені, що більша частина мовної дискусії в якій люди апелюють до Хартії засновується на хибному розумінні Хартії.
>
> Хартія не розрізняє "етнічних" чи "мовних" меншин. Вона про "мови меншин та регіональні мови" взагалі, а що це таке - визначається в самій Хартії. Це можуть бути й мови етнічних меншин також. Я не даремно навів в кінці закон про ратифікацію - там перелічені й пункти Хартії, які визнає Україна і, що головне, конкретні мови, до яких цей документ застосовується. Російська - перша в переліку.
Я не знаю, чи Ви прочитали те що я написав про переклад. Правильний переклад є про "мовні меншини та регіональні мови", не "мови меншин". Те що ратифікувала Україна мене не обходить. Ратифікована була Хартія, яка до європейської Хартії має тільки опосередковане відношення бо паньство вчило іноземні мови та тільки трішечки їх недовчило й тому ратифікувано було хибний переклад (Адин палка, два струна...).
PaleFox пише:
> Габелок пише:
>
> > Що ж до Вашого останньго зауваження, що російська мова може розглядатися, як мова мовної меншини в усій державі, то знову ж таки в усій державі більшість говорить російською мовою. Здається сей факт незаперечується ніким?
>
> Чому ж це "ніким"? Державний комітет статистики стверджує за матеріалами останнього всеукраїнського перепису населення, що:
> "Українську мову вважали рідною 67,5% населення України, що на 2,8 відсоткового пункта більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову визначили як рідну 29,6% населення, у порівнянні з минулим переписом населення цей показник зменшився на 3,2 відсоткового пункта. Частка інших мов, які були вказані як рідна, за міжпереписний період збільшилася на 0,4 відсоткового пункта і становила 2,9%". - http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/language
>
> Що тут ще можна додати? Я мовчу.
>
Я здається не писав про те у кого яка мова рідна. Хартія теж не переймається хто, яку мову вважає рідною. Тут йдеться про використання мови, про вибір мови для повсякденного використання. Право на навчання мовою Вашого вибору, право на видання газет, мовою Вашого вибору, тощо.Ви обираєте російську мову, про що Ви на форумі і говорите. Йдеться про вибір а не про Ваше мовне "походження". У мого друга українська не є рідною мовою, але він обрав українську, як мову повсякденного спілкування, як мову його дітей, яких він віддав до української школи, але я не про те, я про те, що більшість українського населення, може десь 60-70 відсотків використовують російську мову по всій Україні, й через те російська мова є мовою мовної більшості. Й тут йдеться про мовний вибір. Для української мовної меншини мовний вибір є обмежиним.
PaleFox пише:
> Габелок пише:
>
> Насправді, є великим спрощенням розглядати ситуацію як однозначно визначеною будь-яким з критеріїв оцінки "рідної мови". В одному випадку це буде одна мова, в іншому - друга, а в третьому - обидві мови для тієї самої людини. Є люди, які говорять переважно російською, але за рідну визнають тільки українську, є ті, хто вважає обидві мови рідними, є й інші варіанти. Тому такі визначення як "російськомовна більшість" тощо мають сенс тільки в чітко визначеному контексті, а не в загальному випадку. Щодо останнього питання, як подібну ситуацію можна згадати Ірландію, Фінляндію, Бельгію тощо. Хоча ситувція в цих країнах відрізняється тим, що там існує по декілька офіційних мов. В Ірландії була спроба спочатку запровадити винятково ірландську мову як державну. Я бачив дуже старий атлас, де був напис: "Республика Эйре". Тільки так - єдина державна мова, єдина назва. А ось Бельгія, наприклад, визнала німецьку мову офіційною після того, як за результатами першої та другої світових війн в її склад увійшли декілька невеликих округів, населених переважно німцями. Бельгійська держава зрозуміла, що цим своїм новим громадянам вона мусить надати всі ті права, які вже мають давніші мешканці. І німецька мова стала офіційною, німецька громада отримала самоврядування, як дві старші бельгійські громади, хоча тих німців у Бельгії - кіт наплакав. Але наразі вони в Німеччину не прагнуть і їхній статус їх цілком влаштовує. Франція з її мовним унітаризмом теж сподівалася, що Саар залишиться в її складі після тимчасового (декілька десятиріч) управління. Але для мешканців Саара їхня німецька мова і культура виявилися важливішими за економічно-політичні перваги перебування в складі Франції і вони повернулися до Німеччини. Звісна річ, Франція відома тим, що у питаннях мови не йде на жодні поступки, чим дуже люба всім нашим вітчизняним націонал-патріотам.
Як я вже писав, що мене не обходить Франція, Ірландія, Бельгія, тощо. Я думаю, і маю надію, що Ви зімною погодитесь, що в Україні мовну ситуацію треба вирішити так, що в Україні населення було б цим задоволено, а не в Ірландії чи десь інде.
>
2005.03.02 | PaleFox
Re: Якраз Хартія розрізняє меншини
Габелок пише:> Я не знаю, чи Ви прочитали те що я написав про переклад. Правильний переклад є про "мовні меншини та регіональні мови", не "мови меншин".
Так, я це продивився неуважно. То подивимось знову:
* a. the term "regional or minority languages" means languages
*а. термін "реґіональні мови чи мови мовних меншин" означає мови,
Чому ви перекладаєте minority languages як "мови мовних меншин"? Де тут взагалі йдеться про "мовні меншини"? "Мовні меншини" - це буде language minorities; minority languages - це "мови меншин".
> Те що ратифікувала Україна мене не обходить. Ратифікована була Хартія, яка до європейської Хартії має тільки опосередковане відношення бо паньство вчило іноземні мови та тільки трішечки їх недовчило й тому ратифікувано було хибний переклад (Адин палка, два струна...).
Я так не думаю. Ваш переклад, як я бачу, теж небездоганний. До того ж ратифікується оригінальний текст. Переклад - це для внутрішнього споживання. Україна ратифікувала той текст, який був прийнятий Радою Європи.
> Я здається не писав про те у кого яка мова рідна. Хартія теж не переймається хто, яку мову вважає рідною. Тут йдеться про використання мови, про вибір мови для повсякденного використання. Право на навчання мовою Вашого вибору,
Саме так - мовою вибору. Але як її визначити? Проводити опитування: яка ваша мова вибору? Хартія - законодавчій документ. Законодавство повинно мати якісь чіткі критерії визначення. Як ще визначити мову для захисту, якщо не за бажанням людей? Я не розумію тих, хто розрізняє "рідну мову" і "мову вибору". Це якась шизофренія вже. Якщо хтось вказує, що його рідна мова - українська, то хай потім не вередує, що його записують в україномовні. А як же інакше? Навіщо ж тоді так казати, якщо це неправда? Інша справа, що таких мов може бути декілька, але ж людина якось визначається з пріорітетом, яка важливіша?
> У мого друга українська не є рідною мовою, але він обрав українську, як мову повсякденного спілкування, як мову його дітей, яких він віддав до української школи,
Отже, українська мова для нього є важливішою і його білше турбує звхист української мови - якщо він навіть "обрав її, як мову повсякденного спілкування"! Якщо ж навіть він відповів на перепису, що його рідна - російська, все одно за результатами російська в абсолютній меншості. Чи ви вважаєте, що було багато таких, які відповіли, що їхня рідна мова українська, але насправді вони воліють користуватися російською? То ви насправді вважаєте, що більшість українців хочуть користуватися саме російською?
Тоді я взагалі не розумію нашу диспозицію. Я, російськомовний, говорю, що з розумінням ставлюся до тих, хто, хоч і говорить переважно російською, але вважає за рідну українську, і я згоден, щоб Україна в першу чергу піклувалася саме про українську мову; а ви, україномовний, що хочете сказати?
> але я не про те, я про те, що більшість українського населення, може десь 60-70 відсотків використовують російську мову по всій Україні, й через те російська мова є мовою мовної більшості. Й тут йдеться про мовний вибір.
Вибір - теж неоднозначне поняття. Коли я голосую за Ющенка, а потім даю хабар, скажімо, на митниці - який мій вибір? Я ХОЧУ, щоб ситуація була такою-то (скажімо, чесні службовці), тому я роблю свій свідомий вибір, сподіваючись на чесну владу. Але є РЕАЛЬНІСТЬ - якщо я не дам хабара, я можу втратити ДУЖЕ БАГАТО, а мені треба гроші заробляти, сім"ю кормити. (Прим.: ситуація суто умовна!) То який мій вибір справжній? Я так думаю - перший. В другому я вимушений щось робити проти власної волі за збігом обставин, альтернативи надто неприємні; в першому - можу вільно обрати один з двох в принципі прийнятних для себе шляхів (жив же я і за Януковича, і досить непогано).
> Як я вже писав, що мене не обходить Франція, Ірландія, Бельгія, тощо. Я думаю, і маю надію, що Ви зімною погодитесь, що в Україні мовну ситуацію треба вирішити так, що в Україні населення було б цим задоволено, а не в Ірландії чи десь інде.
То ми це вже обговорювали - рішення для кожної країни є унікальним, але ж треба подивитися і як інші люди роблять.
2005.03.02 | Габелок
Re: Про переклад
PaleFox пише:> Габелок пише:
>
> > Я не знаю, чи Ви прочитали те що я написав про переклад. Правильний переклад є про "мовні меншини та регіональні мови", не "мови меншин".
>
> Так, я це продивився неуважно. То подивимось знову:
> * a. the term "regional or minority languages" means languages
> *а. термін "реґіональні мови чи мови мовних меншин" означає мови,
>
> Чому ви перекладаєте minority languages як "мови мовних меншин"? Де тут взагалі йдеться про "мовні меншини"? "Мовні меншини" - це буде language minorities; minority languages - це "мови меншин".
>
Зразу ж хочу омовитися, що я знайшов американку, професорку англійської мови й проконсультувався з нею з цього питання.
Тепер давайте розглянемо, що ж значить "minority languages". В англійській коли два іменника йдуть підряд, то перший стає прикметником. "Меншина мови" стає "меншинні мови" а не "мови меншин". Та амерканка в якої я консультувався сказала, що "мова(-ви) меншин було б "language(s) of the minorities". Бачте, тут те, що я не знаю, як сказати це гарно українською говорить про те що я не лінґвіст, але зміст я розумію правильно. Я спеціально розпитав у тієї американської пані що саме означає "minority langauges" без наведення контексту для неї. Вона мені пояснила, що це саме мови, якими говорить менша кількість людей, якщо ж би йшлося про мови, якими говорять етнічні чи ще якісь меншини, то було б "language(s) of the minorities". Як би Ви назвали "мови, якими говорить менша кількість людей"? "Мовні меншини"?
Зараз немаю часу дати відповідь на весь Ваш допис, перепрошую. Зроблю це пізніше.
Вітаю,
Габелок
2005.03.03 | PaleFox
Re: Про переклад
Габелок пише:> Тепер давайте розглянемо, що ж значить "minority languages". В англійській коли два іменника йдуть підряд, то перший стає прикметником. "Меншина мови" стає "меншинні мови" а не "мови меншин". Та амерканка в якої я консультувався сказала, що "мова(-ви) меншин було б "language(s) of the minorities".
Російською це буде: "Что в лоб, что по лбу". Я, звичайно, не американська професорка англійської, але ж є підручники. Є деякі тонкощі, але my friend = friend of mine; gold ring = ring of gold; stone wall = wall of stone. У мене немає в цьому жодного сумніву, перепрошую за таку самовпевненість.
> Бачте, тут те, що я не знаю, як сказати це гарно українською говорить про те що я не лінґвіст, але зміст я розумію правильно. Я спеціально розпитав у тієї американської пані що саме означає "minority langauges" без наведення контексту для неї. Вона мені пояснила, що це саме мови, якими говорить менша кількість людей, якщо ж би йшлося про мови, якими говорять етнічні чи ще якісь меншини, то було б "language(s) of the minorities". Як би Ви назвали "мови, якими говорить менша кількість людей"? "Мовні меншини"?
Мови меншин, міноритарні мови. "Мовні меншини" - це, вочевидь, множина від "мовна меншина", а не від "мова меншини". Далі, ви пишете: "мови, якими говорить менша кількість людей". Хіба "менша кількість людей" не є меншиною? Це група людей, що поєднана спільною ознакою: мовою. Чому ж це не меншина? А "мови мовних меншин" - це, препрошую, вже занадто. Якщо якісь меншини мають якісь відмінні мови, то вони вже є мовними меншинами (на додачу вони, звісна річ, можуть бути ще й етнічними, релігійними меншинами тощо, але це не обов"язково).
2005.03.04 | PaleFox
Re: Про переклад
Габелок пише:> Як би Ви назвали "мови, якими говорить менша кількість людей"? "Мовні меншини"?
Сьогодні вранці мені було видіння: біла кобилиця зійшла на зелений холм і мовила людським голосом
Себто, я вигадав потрібне слово: "меншинні мови". Такого слова в українській, мабуть, немає, але це саме те. Тому що, дійсно, minority languages та languages of the minorities мають дещо різні змістові відтінки, але українською їх передати точно і коротко неможливо.
Хоча, взагалі-то, це й не дуже важливо: в тексті Хартії чітко пояснюється, що саме мається на увазі під цим терміном.
2005.03.04 | Сергій Вакуленко
Гарно!
На мою думку, термін доладний. Принаймні, від "множина" я сам залюбки вживаю "множинний".2006.03.05 | Габелок
Re: Так, саме українська є "меншинною мовою" в Україні
PaleFox пише:> Габелок пише:
> > Як би Ви назвали "мови, якими говорить менша кількість людей"? "Мовні меншини"?
>
> Сьогодні вранці мені було видіння: біла кобилиця зійшла на зелений холм і мовила людським голосом
> Себто, я вигадав потрібне слово: "меншинні мови". Такого слова в українській, мабуть, немає, але це саме те. Тому що, дійсно, minority languages та languages of the minorities мають дещо різні змістові відтінки, але українською їх передати точно і коротко неможливо.
>
> Хоча, взагалі-то, це й не дуже важливо: в тексті Хартії чітко пояснюється, що саме мається на увазі під цим терміном.