Відповіді

• 2006.01.31 | hrushka

  Чи хтось свідомий куда мережа веде наш нарід?

  Прочитавши цілу статтю К. Свіржецького (http://ukrlife.org/main/evshan/mova.htm), треба признати що автор приложив чимало труду. Він виразно описав як українська мова потерпіла за царату як також за Сов`єтського Союза що відповідно потверджено та закріплено з цитатами. Також подано докази з цитатами, як Росія використала високий рівень розвитку України щоби піднести рівень власної культури після Хмельницького. Свіржицький звертає увагу, що перенесення Патріяшого престолу з Києва до Москви був ‘незаконним’ та без дозволу Константинополя і що Московський Патріярхат разом з Кримлем нищили українську мову та не давали розвитку української культури.
  
  Свіжецького погляд на будучий розвиток нашої мови надто рожевий. Він уважає “чудом” що наш нарід зумів зберегти свою мову в таких жахливих обставинах, коли другі народи (шотляндці, вельши та інші) не зуміли й тому розвиток нашої мови має великі можливості. В дійсності, коли`б московський уряд поводився з українцями, як це льондонский уряд із своїми підданими, то наш нарід також`б стратив свою мову. Але тому що Москва зробила наше селянське населення безграмотним і не давала йому змоги пересилятись до міст та брати участь у правлінні держави, то з тими умовами створила свого рода куклу, середовище в якім збереглась наша мова, наша спадщина.
  
  Будучність нашої мови не конче така рожева, як Свіржицький надіється, бо перш всего Росія та Московський Патріярхат надалі втучуються. Свіржицький свідомий цего втручення, що він називає “Р-фактор”. Він подає доволі добрі думки, як повинні ми впроваджувати в щоденне користування українську мову та як ми повинні забеспечити росіян, щоби вони не побоювались що Україна буде з ними так поводитись як Росія з нами. Я годжусь з поглядом Свіржицького, що кроки до державної мови повинні бути рішучі та справедливі й то до всіх меншостей в Україні. Я підозрюю, що перевага мешканьців України переконані, що кожний мешканець котрий платить податок та має право на вибори урядників є українцем, без огляду на те чи він ромунського, польського, російського, жидівського, татарського чи хто зна якого походження. Подвійного громадяньства жадні меншості Україна не повинна признавати. Держава мусить запевнити та забеспечити кожного українця право вільного слова, вибору віроісповідання та стремління до задоволення!
  
  Твори Шевченка, Франка, Лесі Українки та інших мали щирих читачів. Твори мали відгук населення. Свіржецький заохочує вживати літературну мову. Але яка тепер наша мова по Україні? Великий Тлумачний Словник Сучасної Української Мови має численні слова котрі український нарід навідь не вживає. Чому`ж вони там? Мережа була`б надзвичайно коресною для відродження нашої мови та призвичаїти нарід до її щоденного користування, однак там находемо дивовижні англійські слова написані кирилівкою: патчі, сайти, віндовси та багато інших. Коли українська мережа має бути користовачам прихильна, чи хтось догадається що таке “патчі”? Ми себе дуремо, що такими словами притягнемо більше українсько-мовних та російсько-мовних користовачів, а тим часом нищемо нашу рідну мову з кожним змавпованим словом! Люди добрі, зпам`ятаймось куда ми себе та нарід ведемо! Чи ми маємо якунебудь совість?!

• 2006.01.31 | hrushka

  Дописую...

  Дві дуже важні точки: (1) Якщо Свіржецький правельний з своїм поясненням, що Москва після Хмельницького вживала українську культуру щоби свою підняти, то не диво що тепер Росія так багато англійських слів впроваджує в щоденний вжиток. Ми однак не мусемо мавпувати Росію! Наша мова більш розвинена та більш гнучка ніж російська. Загляньте лише до мого списка "Чи досить в нас чужоземних слів"! Більшіст із слів котрі я там подав як "можливі" відповідники, то мені вказали що бувають значно кращі, відповідніші та більш милозвучні. Я`ж всі розуми не поїв!!!
  
  (2) Порада Свіржецького вживати літертурну мову не конче муситься з "точки" всюда впроваджувати. Однак впроваджувати потрібно, щоби зменшити впровадження додаткових "поганьських" слів. Я мабудь за дуже ховаюсь вищезгаданого писателя, однак більшість його ліпше зрозуміє ніж мене. Хочу тільки додати, що ми всі маємо певні погляди, котрі мають для нас особисто велику вартість. Тому коли нові пояснення являються, нам не конче легко їх зараз чи в повні приймати. Наше відрухоме ставлення часто "А хто він?", "А звідки він?", "Та`ж хто він думє, що він є?", "Та`ж то східняк!", "Еге`ж, він західняк!", "Та що він розуміє, він же`ж діяспорник, та ще з - Австралії - Америки - Бразилії - і т. д." Натомість розгляньмо що людина каже та приспособім зауваги більше або менше в дійсність - коли віповідно. Хотяй ми призвичаєні принимати скоріш поради знаної людини, не забуваймо, що правду можна почути не леш від досвідчених та вишколених осіб але і від менше "знаних" людей. Наші селяни мають особливо здровий глузд - переважно ... Кожна жива мова з часом міняється та чужоземні слова присвоюються, зате від НАС ВСІХ залежить ЯКІ ті зміни ...
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.02.01 | Мірко

    Re: Дописую...

    Дякую пане грушко,
    Шкодую що таких як ви є лише горстка а не мілйони. Чи ви може пишете художні твори? Якщо ні то запрошую до діла. Тактика в тім що при захоплюючім сюжеті читач ненароком і вивчає мову.
    Жалуюсь що тут в Канаді дуже мало цікавого матерялу. І в Україні мало що знайшов. А то щю познаходив вже прочитав. Скажіть, у котрій країні шукати за українською книжкою?
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2006.02.02 | hrushka

      Re: Дописую...

      Вибачте, однак я не пишу ходожні твори, зате Ви піддали мені думку, котру наченаю розвивати ...