До батьків - на "Ви" чи на "ти"?
03/02/2005 | otar
Тема про "панство/панове" нагадала мені про ще один аспект міжособистісної комунікації в Україні, який завжди мене цікавив.
Отже, у більшості українців (принаймні, міського населення) заведено звертатись до батьків на "ти" - як і до всіх близьких людей, родичів, друзів, утім. А в меншості - на "Ви"; до цієї меншості належить частина сільського населення, а також частина галичан, які вважають це частиною національної культури.
При цьому ситуації бувають просто офіґенні. "Ви" начебто має означати повагу до старшого, але я чув на власні вуха "Тату, та Ви за*бали!" або "Мамо, Ви - *лядь!" Свідоміша частина мовців, які прихильні до "Викання", намагаються підвести під це "традиційну базу": мовляв, так наші батьки до своїх звертались, так і ми будемо.
Особисто моє ставлення до цієї традиції негативне, оскільки "Викання" - це додатковий бар'єр між батьками й дітьми. Воно було доцільним тоді, коли в кожній родині було багато дітей, і діти мусили рано йти "у світ", заробляючи собі гроші, та коритися волі батьків. Зараз, коли в родині в середньому півтори дитини, і стандарти спілкування між батьками та дітьми в цілому зсунулись до більш дружніх і неформальних, "Викання" заважає здоровому процесу гармонізації.
Цікаво, як вельмишановні колеги оцінюють традицію "Викання" батькам і чи вважають за потрібне зберегти й поширити її в "сім'ї вольній, новій"?
Отже, у більшості українців (принаймні, міського населення) заведено звертатись до батьків на "ти" - як і до всіх близьких людей, родичів, друзів, утім. А в меншості - на "Ви"; до цієї меншості належить частина сільського населення, а також частина галичан, які вважають це частиною національної культури.
При цьому ситуації бувають просто офіґенні. "Ви" начебто має означати повагу до старшого, але я чув на власні вуха "Тату, та Ви за*бали!" або "Мамо, Ви - *лядь!" Свідоміша частина мовців, які прихильні до "Викання", намагаються підвести під це "традиційну базу": мовляв, так наші батьки до своїх звертались, так і ми будемо.
Особисто моє ставлення до цієї традиції негативне, оскільки "Викання" - це додатковий бар'єр між батьками й дітьми. Воно було доцільним тоді, коли в кожній родині було багато дітей, і діти мусили рано йти "у світ", заробляючи собі гроші, та коритися волі батьків. Зараз, коли в родині в середньому півтори дитини, і стандарти спілкування між батьками та дітьми в цілому зсунулись до більш дружніх і неформальних, "Викання" заважає здоровому процесу гармонізації.
Цікаво, як вельмишановні колеги оцінюють традицію "Викання" батькам і чи вважають за потрібне зберегти й поширити її в "сім'ї вольній, новій"?
Відповіді
2005.03.02 | Георгій
Re: До батьків - на "Ви" чи на "ти"?
Цікаве питання. Я, чесно кажучи, не знаю. Я виріс у дуже міській і дуже "совєтизованій" родині і змалечку звик звертатися до своїх батьків на "ти." Але я знаю одну родину американських імігрантів російського походження (дуже "міського" кореню, з Санкт-Петербуга в енному поколінні, і дуже інтелектуальну), де дочка звертається до вітчима на "Ви." Вона так звикла з раннього дитинства, і не вважає це ніяким бар"єром - навпаки, каже, що з вітчимом вона значно ближча, ніж з батьком, з яким вона на "ти". (Батько має зараз іншу сім"ю, але вони зустрічаються і товаришують.) Виходить, саме собою "викання" не є обов"язково фактором, який створює бар"єр.До речі, ми звикли думати, що у старі часи всі діти завжди зверталися до батьків на "Ви," але це не зовсім так - були виключення. Лев Толстой казав своїм батькам "ти," і сам своїх дітей вчив звертатися до нього на "ти." А як це було серед української інтелігенції, чи хтось знає?
2005.03.02 | otar
Re: До батьків - на "Ви" чи на "ти"?
Те, що ви розповідаєте - радше винятки. В мене теж є знайомий із російськомовної східняцької родини, який звик звертатись до мами на "Ви", бо в дитинстві всі навколо звертались до неї на "Ви", і він думав, що так і требаАле в Галичині для багатьох це є нормою. Мало того, що звертатись до Тата і Мами на "Ви", та ще й казати про них у третій особі "Вони" - типу, "тато приїхали нині пізно".
2005.03.12 | Мінор
Re: До батьків - на "Ви" чи на "ти"?
Ви очевидно народилися в місті, а тому не знаєте, що сусідня Київська область є україномовна і у нас це було досить поширене явище у покоління наших батьків і, особливо, дідів. А Київщина ніяка не Галичина.Швидше тикання - це результат саме русифікації. У моєї рідні по батьку в Росії "ти" кажуть навіть незнайомим старим людям, наприклад, пропонуючи сісти в автобусі: "М"ать, да ты садись, в ногах правды то нету". І для російського села - це така сама норма, як і "Ви" для України.
2005.03.03 | Майстер
А мої діти
звертаються до мене й до жінки на "Ви". Тоді як я до своїх батьків, і жінка до своїх батьків, і моя мати до покійної баби - на "Ти". Отаке от. Мушу сказати, що звертання на Ви дисциплінує, впорядковує - я це бачу, бо можу порівняти з собою. І взагалі, Отаре, не рохитуйте і не розгойдуйте. То вам Г-Ґ-Х не подобається, тепер "Ви-Ти". Повірте - на Ви краще. Бо сучасні діти й до дідів-бабів звертаються на ти - і це гидко. Це по-московській. А щодо "Мамо, не п...діть", чи що ви там наводили, то я того літа чув фразочку від одного синочка таткові (колишньому міністрові, між іншим): "Тату, не чухай яйця!" Ніби й демократично, але... При звертанні на "Ви" все-таки з’являється моральний бар’єр супроти отакого панібратства. Іще одне - коли сторонні чують, як мої діти кажуть на мене "Ви", то мармизи їхні (сторонніх) стають непередавано довгої форми, а рот роззявляється аж до пупа - і це дуже цікаво. Тільки заради цього варто втілювати традицію.2005.03.04 | otar
Re: А мої діти
> Мушу сказати, що звертання на Ви дисциплінує, впорядковує - я це бачу, бо можу порівняти з собою.Мабуть, ми маємо різне уявлення про теорію та методику виховання дітей. Я вважаю, що нормою є, коли діти з батьками спілкуються на рівних, як друзі. Відповідно, такі стосунки були в мене в дитинстві з батьками, і такі будуть у мене з моїми дітьми, і "дисципліні" в цій системі стосунків не місце.
>І взагалі, Отаре, не рохитуйте і не розгойдуйте.
Дуже конструктивно!
>То вам Г-Ґ-Х не подобається, тепер "Ви-Ти".
І, помітьте, я щоразу аргументую.
>Повірте - на Ви краще. Бо сучасні діти й до дідів-бабів звертаються на ти - і це гидко. Це по-московській.
Щодо "краще" - не вірю й ніколи не повірю. Так само, як не повірю, що тілесні покарання впливають на дітей позитивно. І як не повірю, що треба взимку обтиратися снігом, щоб не хворіти
А щодо "по-московській", то ви нагадуєте мені одного кадра, який вимагав поміняти в колядках слова "торжествують" і "празнують", оскільки вважав їх російськими
>чув фразочку від одного синочка таткові (колишньому міністрові, між іншим): "Тату, не чухай яйця!" Ніби й демократично, але...
Ніяких "але". Повірте, набагато більших результатів у так званому "вихованні" дітей можна досягнути, якщо не обмежувати їх у формах спілкування. Звісно, йдеться не про маленьких дітей, а про таких, які вже більш-менш щось розуміють.
>Тільки заради цього варто втілювати традицію.
Ви позбавляєте себе справжнього щастя - відчувати, що ваша дитина не тільки поважає, але й любить вас, що ви - близька їй людина, і між вами немає ніяких бар'єрів. Хоча, можливо, вам цього й не потрібно.
2005.03.08 | Майстер
А скільки у вас дітей?
Чи не виступаєте ви в ролі відомого радянського педагога Н.Крупської, яка дітей, як відомо, не мала? У мене, наприклад, троє. І все ОК. Книжки читають (крім меншого, він ще й не говорить). Єдині у своїх класах. Однокласники дивляться "Окна" та "Бєдную Настю".2005.03.08 | otar
Re: А скільки у вас дітей?
Добре, аргумент залізний. Переносимо розмову на той час, коли в мене будуть діти. Щоправда, щось мені підказує, що вони не будуть до мене звертатись на "ви"...2005.03.12 | Мінор
Re: До батьків - на "Ви" чи на "ти"?
otar пише:> При цьому ситуації бувають просто офіґенні. "Ви" начебто має означати повагу до старшого, але я чув на власні вуха "Тату, та Ви за*бали!" або "Мамо, Ви - *лядь!"
Коло Ваших знайомих просто вражає. Незважаючи на те, що у мене десятки друзів і я журналіст, що означає спілкування з тисячами найрізноманітніших суь"єктів, таке ставлення до батьків зустрічав тільки серед кримінальників, які щойно повернулися з зони.
По суті ж питання я шкодую, що не завпровадив цей звичай у своїй сім"ї. У мого товариша, доречі киянина в третьому поколінні, який походить не з Галичини, батькам кажуть Ви і це не віддалило його від них. Моя бабуся своїй мамі каже Ви і вони прекрасно живуть разом. А от уже моя мама каже бабусі - ти, і це також ніяк не впливає на їхні стосунки. Тикання прийшло разом з 20 сторіччям. Одні скажуть разом з прогресом, інші - разом з совком, уніфікуванням, русифікацією. Жаль, що воно прижилося.