слова-парашутисти
08/04/2005 | толя дейнека
В Україні є декілька населених пунктів із назвами Городок, а ще на додаток Вернигородок, Копайгород тощо, це навіть якщо не згадувати про Ужгород чи Кіровоград 
. Якщо задатися питанням, звідки походить частка-слово "город", то український словник на вибір пропонує два варіанти:
1. горОд (тобто там, де картопля з цибулею ростуть)
2, городище
Прошу панство вибирати, від якого ж слова походить втаємничена частка "город" у географічних назвах.
Звісно, всі знають (але мовчать), що слово "город" в українській дискриміноване через наявність аналогу "місто". Але ж вони навіть не тотожні! Я весь час живу у місті, і для мене з дитинства фраза "поїхали в город", "в городі" значить - центр міста, хай навіть я живу у трьох зупинках. Це приблизно так, як центр англосаксонських міст називають "сіті".
Думаю, зовсім невипадково Хвильовий намагався реанімувати слово "город"..
Іншим прикладом слова парашутиста є слово "поняття". Якщо поглянути в словники, то воно там єдине, без однокорінних. Куди поділися? Анульовані всім сімейством. Через відповідник український "поняти" - "зрозуміти". Дуже добре, слово із словників викреслили, почуваймося довольними і ще раз окремими. От тільки.. наприклад в російській мові існують і "понять", і "уразуметь" з відмінними відтінками значення. Може якби й ми не викреслювали слова, були б багатші?
Інший, зворотній приклад, слово "сенс" у смислі "смисл". Ну ясно, ми ж європейці, відповідно позичаємо європейські слова. От тільки біда, іншомовне слово "сенс" так і не вкорінилося в мові, незважаючи на пропаганду тих, хто хоче блиснути європейскістю та відмінністю. Слово "смисл" може похвалитися родичами: смисловий, осмислити, мислений тощо, а "сенс" як прийшов, так і стоїть одинаком. Я вже не згадую про те, що буква "мислите" є п'ятнадцятою у слав'янскій азбуці, а "сенс" звісно ніякими такими древніми звитягами похвалитися не може.
Все це написано, щоб спитати, може таки дискримінація не збагачує, а збідняє?
. Якщо задатися питанням, звідки походить частка-слово "город", то український словник на вибір пропонує два варіанти:1. горОд (тобто там, де картопля з цибулею ростуть)
2, городище
Прошу панство вибирати, від якого ж слова походить втаємничена частка "город" у географічних назвах.
Звісно, всі знають (але мовчать), що слово "город" в українській дискриміноване через наявність аналогу "місто". Але ж вони навіть не тотожні! Я весь час живу у місті, і для мене з дитинства фраза "поїхали в город", "в городі" значить - центр міста, хай навіть я живу у трьох зупинках. Це приблизно так, як центр англосаксонських міст називають "сіті".
Думаю, зовсім невипадково Хвильовий намагався реанімувати слово "город"..
Іншим прикладом слова парашутиста є слово "поняття". Якщо поглянути в словники, то воно там єдине, без однокорінних. Куди поділися? Анульовані всім сімейством. Через відповідник український "поняти" - "зрозуміти". Дуже добре, слово із словників викреслили, почуваймося довольними і ще раз окремими. От тільки.. наприклад в російській мові існують і "понять", і "уразуметь" з відмінними відтінками значення. Може якби й ми не викреслювали слова, були б багатші?
Інший, зворотній приклад, слово "сенс"
у смислі "смисл". Ну ясно, ми ж європейці, відповідно позичаємо європейські слова. От тільки біда, іншомовне слово "сенс" так і не вкорінилося в мові, незважаючи на пропаганду тих, хто хоче блиснути європейскістю та відмінністю. Слово "смисл" може похвалитися родичами: смисловий, осмислити, мислений тощо, а "сенс" як прийшов, так і стоїть одинаком. Я вже не згадую про те, що буква "мислите" є п'ятнадцятою у слав'янскій азбуці, а "сенс" звісно ніякими такими древніми звитягами похвалитися не може.Все це написано, щоб спитати, може таки дискримінація не збагачує, а збідняє?
Відповіді
2005.08.04 | Мірко
Re: слова-парашутисти
Пане ДейнекаДіється наочне ґвалтування мови. Яких вісім років тому я сперечався з одною із наших втікачів з України. Ця пані учителька/редакторка/мовознавець із Києва вживала більше анґлійських запозичень ніж українці роджені тут в Канаді. А слова смисл ніколи не чула. Питаюсь її, ну то що є зір, слух, нюх, чи дотик. - Це сенси. - відповіла.
На жарт нам треба тут розпочати список непотрібних (а то й неправильних) запозичень з анґлійської мови. Ну на приклад: репліка, пролонгація, мер, дистанція, лідер, фрукт, бізнес, комфортний, чемпіон, - список цей без кіньця.
А продовжуючи вашу тему, чи чули колись прізвище Огородник? Воно походить від старої і то дуже важливої професії. Огордник був той що доглядав мури города. А чули прізвище Темник? Походить воно від слова тьма. А тьма це було число. У військовім значінню тьма це було десять тисяч воїнів, - сьогоднішня дивізія. А вождем такої військової одиниці був Темник, сьогоднішний ґенерал.
2005.08.04 | Kohoutek
Re: слова-парашутисти
Мірко пише:> Діється наочне ґвалтування мови. Яких вісім років тому я сперечався з одною із наших втікачів з України. Ця пані учителька/редакторка/мовознавець із Києва вживала більше анґлійських запозичень ніж українці роджені тут в Канаді. А слова смисл ніколи не чула. Питаюсь її, ну то що є зір, слух, нюх, чи дотик. - Це сенси. - відповіла.
Дура ваша вчителька, перепрошую. Та й ви щось не те кажете, але вам, як людині, що не живе в живому українському середовищі, це можна пробачити. Зір, слух, нюх та дотик - і не смисли, і не сенси, а відчуття.
> На жарт нам треба тут розпочати список непотрібних (а то й неправильних) запозичень з анґлійської мови. Ну на приклад: репліка, пролонгація, мер, дистанція, лідер, фрукт, бізнес, комфортний, чемпіон, - список цей без кіньця.
А хто буде вирішувати, що є непотрібним, а що неправильним? Ви маєте якусь владу над мовою чи такий незбагненний авторитет, щоб всі до вашої думки прислухались? Слова приживаються або ж не приживаються в мові незалежно від чийогось особистого бажання.
> А продовжуючи вашу тему, чи чули колись прізвище Огородник? Воно походить від старої і то дуже важливої професії. Огордник був той що доглядав мури города. А чули прізвище Темник? Походить воно від слова тьма. А тьма це було число. У військовім значінню тьма це було десять тисяч воїнів, - сьогоднішня дивізія. А вождем такої військової одиниці був Темник, сьогоднішний ґенерал.
Ось тільки слово "генерал" однозначно розуміють 100% українців, а слово "темник", дай боже, відсотків із 5, не кажучи вже про те, що його не вживають декілька століть і назвати сьогоднішнього генерала "темником" так само виправдано, як президента - "князем". Для сучасного українця "темник" - це в першу чергу вказівка з адміністрації президента щодо висвітлення подій у ЗМІ. То яке ж слово є природнішим для української мови?
2005.08.04 | Мірко
Re: слова-парашутисти
Дякую за поправку. Хоч із даних котрих подає Максим, існує теж значіння смисл - чувство, а теж поняття відчуттєвого смислу (наведено знизу із Максимового лінку).>Агітують навіть за "сенс", безвідносно до того, чи йдеться про відчуттєвий смисл.<
Поважаю ваш свободолюбний підхід до мовного питання. Я лиш боюсь що коли дозволяється словесна плутанина, чи то моя, чи то та що питома деяким нинішним політикам, втрачаємо мірку зрозуміння.
Вибачте але я не пропонував міняти ґенерал на темник, я лише наводив приклад забутого багацтва нашої мови.
2005.08.05 | Kohoutek
Re: слова-парашутисти
Мірко пише:> Вибачте але я не пропонував міняти ґенерал на темник, я лише наводив приклад забутого багацтва нашої мови.
Ну а чому б не помилуватися набутим багатством нашої мови?
Одні кажуть: слово "дякую" неприпустиме, бо німецько-польське; інші: слово "спасибі" неприпустиме, бо російське. На мій погляд, лякатися запозичень з інших мов - прояв комплекса неповноцінності, боязнь вимирання мови. Але ж мова визначається зовсім не лексикою! В англійській письмовій мові частка латинсько-французських запозичень скаладає біля 60%, але мова все одно залишається германською. Навіть український суржик при всій своїй засміченості русизмами - це УКРАЇНСЬКА покручена мова; ніяк не російська. Російський суржик можна почути тільки від українських російськомовних бюрократів, що з гріхом навпіл якось там навчилися декільком українським словам, але вимовляють їх на безбожно російський лад. Азаров, наприклад, багато військових начальників. Народ так не говорить.
На час відродження чеської мови в ній перемогли пуристи - вони понапридумували "чеських" відповідників найрозповсюдженішим міжнародним словам. Тепер театр в усьому світі "театр", а в Чехії - "дивадло". Що цікаво, в найближчій словацький мові ця тенденція була значно м"якшою. Мій знайомий словак розповідав, що коли в Братиславі почали показувати фільм "Бетмен", він там так і називався - "Бетмен", а в Празі він бачив афішу "Нетопирек". Він дуже сміявся
До речі, знайомий львів"янин розповідав, що у Львові була схожа спроба - фільм спочатку охрестили якимось дивним словом, якого не впізнавала навіть більша частина городян (не "кажан", щось інше).
Але буквально три тижні тому я у Празі бачив афішу нового фільму - "Batman Begins" - так там вже був саме "Бетмен". Все повертається на круги своя.
2005.08.06 | заброда
А в Чехії
Kohoutek пише:> На час відродження чеської мови в ній перемогли пуристи - вони понапридумували "чеських" відповідників найрозповсюдженішим міжнародним словам. Тепер театр в усьому світі "театр", а в Чехії - "дивадло". Що цікаво, в найближчій словацький мові ця тенденція була значно м"якшою.
А словацькою театр також "театр"?
2005.08.08 | Kohoutek
Re: А в Чехії
заброда пише:> А словацькою театр також "театр"?
Ні, також divadlo, як у чехів, як я відшукав в Інеті. Я перебільшив, мабуть, щодо "значно м"якшою". Дещо м"якшою. Словацька дуже подібна до чеської, а згаданий пуризм був характерний для багатьох слов"янських мов наприкінці позаминулого - на початку минулого сторіччя. Але остаточна ступінь пуризму, характер мови, вже усталена традиція для кожного народу відрізняється.
2005.08.08 | заброда
Re: А в Чехії
Kohoutek пише:> заброда пише:
>
> > А словацькою театр також "театр"?
>
> [...]а згаданий пуризм був характерний для багатьох слов"янських мов наприкінці позаминулого - на початку минулого сторіччя.
Зважаючи на те, що, як цілком слушно пише один з авторів московської Вікіпедії, "Пуризм (лат. purus, «чистый») — направление в строительстве литературного языка, ставящее своей задачей стабилизацию его лексики, «очищение» её от всех элементов, осуждаемых литературным каноном, в первую очередь от иностранных слов, и дальнейшее обогащение языка словами, образованными исключительно средствами родного языка" (http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%BC), чеську, а словацьку тим паче, я виключив би з числа тих "багатьох слов'янських", бо літературного канону на час появи тих слів - divadla, dalekohledu, zeměpisu atd. - майже не було. Втім, з приводу того, що є літературна мова і "канон", цікаво придивитись уважніше до слів "метра" Виноґрадова (http://www.philology.ru/linguistics1/vinogradov-78.htm) .
> Але остаточна ступінь пуризму, характер мови, вже усталена традиція для кожного народу відрізняється.
(остаточнИЙ: falus in uno, falsus in omnibus?)
Пробі! Що Ви маєте на увазі, коли пишете "характер мови" і "усталена традиція"?
2005.08.09 | Kohoutek
Re: А в Чехії
заброда пише:> чеську, а словацьку тим паче, я виключив би з числа тих "багатьох слов'янських", бо літературного канону на час появи тих слів - divadla, dalekohledu, zeměpisu atd. - майже не було.
Ну і що, що канону не було? Польська мова чомусь обрала інший шлях утворення нових слів, що описують вже існуючи реалії. І міжнародно зрозуміле слово "театр", і, звісна річ, сам театр у Чехії вже давно біли відомі.
> > Але остаточна ступінь пуризму, характер мови, вже усталена традиція для кожного народу відрізняється.
>
> (остаточнИЙ: falus in uno, falsus in omnibus?)
Так, остаточний, спасибі за виправлення. Латинський вираз, як я можу здогадатися, має означати "Помиляючись в одному, помиляєшся в усьому"? Вас так дратує моя недосконала українська? Я можу перейти на значно досконалішу російську, щоб вас не дратувати, бо мені, звісна річ, не так вже й легко вживати нерідну мову.
> Пробі! Що Ви маєте на увазі, коли пишете "характер мови" і "усталена традиція"?
Я маю на увазі, що традиції словоутворення в різних мовах суттєво різняться. Японці, наприклад, не вагаючись, беруть англійське слово і перетворюють його на японське (як у назві оригінального фільму "Звонок"). І часто ці нові слова швидко стають популярнішими за власномовні аналоги (якщо, звісна річ, такі є). Більшість слов"янських мов також відійшла від пуризму. Не знаю щодо чеської, чи вони досі віддають перевагу утворенню власних відповідників англійських слів, чи вже більш широко "імпортують" їх.
P.S. Я перепрошую за дещо самовпевнений тон моїх листів. Треба було б повсюди ставити "на мою думку", "мені здається", "схоже, що" і т.ін. Але, сподіваюсь, ви розумієте, що я все одно викладаю власну думку, а не претендую на істину в останній інстанції.
2005.08.09 | заброда
Re: А в Чехії
Kohoutek пише:> Ну і що, що канону не було? Польська мова чомусь обрала інший шлях утворення нових слів, що описують вже існуючи реалії. І міжнародно зрозуміле слово "театр", і, звісна річ, сам театр у Чехії вже давно біли відомі.
Про канон це ви допіру воліли згадувати, аж ось - "ну і що?" Rien du tout. Польська мова чомусь обрала инший шлях?! Хай буде нам здорова! Російська, наприклад, узвичаїла кальки - "преображение", "впечатление" тощо, не дуже переймаючись сусідськими прикладами. "Будителі" ж слов'яночеські запропонували свої відповідники, і ті прижилися. Every man wishes the water to his ain mill. Тому, якщо пуризм можна "ступенювати", то чи не слід і запозичуванням брати якусь міру?
>
> > > Але остаточна ступінь пуризму, характер мови, вже усталена традиція для кожного народу відрізняється.
> >
> > (остаточнИЙ: falus in uno, falsus in omnibus?)
>
> Так, остаточний, спасибі за виправлення. Латинський вираз, як я можу здогадатися, має означати "Помиляючись в одному, помиляєшся в усьому"? Вас так дратує моя недосконала українська? Я можу перейти на значно досконалішу російську, щоб вас не дратувати, бо мені, звісна річ, не так вже й легко вживати нерідну мову.
Здогад вдалий, проте там ще знак запитання було поставлено. Take it easy. Недосконалість мене Ваша геть не дратує, бо на цім світі її взагалі немає. Більше мене бентежить бажання ототожнити "громадянство" з "мовою" і відтак напівіронічне та зухвале розпатякування на тему "Як "нам, українцям" треба говорити" з боку тих, хто й сам визнає "нерідність".
> > Пробі! Що Ви маєте на увазі, коли пишете "характер мови" і "усталена традиція"?
> Я маю на увазі, що традиції словоутворення в різних мовах суттєво різняться.
Свежо! А надто про усталену традицію
> Японці, наприклад, не вагаючись, беруть англійське слово і перетворюють його на японське (як у назві оригінального фільму "Звонок").
Мабуть, Ви - один з тих японців. Вгадав? Якщо ні, то звідки оте "не вагаючись"? До речі, справді оригінальною назвою того фільму був "Звонок"?
> І часто ці нові слова швидко стають популярнішими за власномовні аналоги (якщо, звісна річ, такі є).
А часто не стають чи стають тимчасово. Ну і чьто? Маємо взоруватися на японську? Міжнародно зрозумілу, тясязять.
> P.S. Я перепрошую за дещо самовпевнений тон моїх листів. Треба було б повсюди ставити "на мою думку", "мені здається", "схоже, що" і т.ін. Але, сподіваюсь, ви розумієте, що я все одно викладаю власну думку, а не претендую на істину в останній інстанції.
Не треба. Разуразне "на мою думку" перевантажує систему
2005.08.09 | Kohoutek
Re: А в Японії
заброда пише:> Про канон це ви допіру воліли згадувати, аж ось - "ну і що?" Rien du tout. Польська мова чомусь обрала инший шлях?! Хай буде нам здорова! Російська, наприклад, узвичаїла кальки - "преображение", "впечатление" тощо, не дуже переймаючись сусідськими прикладами. "Будителі" ж слов'яночеські запропонували свої відповідники, і ті прижилися. Every man wishes the water to his ain mill. Тому, якщо пуризм можна "ступенювати", то чи не слід і запозичуванням брати якусь міру?
Звичайно, треба. Хіба я колись стверджував, що все треба бездумно копіювати і запозичувати? "Компатібабельність", на мій погляд, це вже занадто. Але якщо слово вже прижилося - як "фрукт" чи "аеродром" - я не бачу нагальної потреби його викорінювати. При тому я не маю нічого проти вживання власномовного відповідника (принаймні, коли він не надто архаїчний чи штучний) - "літовище" тощо. Чи "летовище"? В Інеті я знайшов обидва варіанти.
> Здогад вдалий, проте там ще знак запитання було поставлено. Take it easy. Недосконалість мене Ваша геть не дратує, бо на цім світі її взагалі немає. Більше мене бентежить бажання ототожнити "громадянство" з "мовою" і відтак напівіронічне та зухвале розпатякування на тему "Як "нам, українцям" треба говорити" з боку тих, хто й сам визнає "нерідність".
Але ж, пане забродо, я лише хочу бути чесним перед собою і вами. Я визнаю, що мені ця мова - українська - нерідна. При тому я її знаю не гірше і вживаю не рідше, ніж більшість з тих, хто вважає її своєю мовою. Чи маю я якесь право на судження щодо української і на взяття моєї думки до уваги? Так, я розумію, що ва дратує таке "зухвале розпатякування" - але хіба моє відчуття української гірше за таке у, скажімо, президента Ющенка з його "любими засобами"? Чому ж на думку Ющенка треба зважати, а на мою - ні? І чи треба зважати на думки наших іноземних співрозмовників, які часто-густо пишуть такою чудернацькою українською, що на жодні "діяспорні особливості" списати не можна? Вони (літературну) українську просто не знають, давайте подивимось правді в очі. Як і більшість наших співвітчизників, незалежно від того, яку мову вони вважають за рідну. Тому я не бачу таких істотних відмінностей між собою і вами, які б вам давали право виносити судження з української мови, а мені - ні. Принаймні я нею користуюся і мені не байдужій її стан та її перспективи. І не така вона вже далека від російської, щоб не можна було проводити між ними певні аналогії. Всі проблеми з пуризмом в українській і в російській мовах цілком аналогічні.
> > Я маю на увазі, що традиції словоутворення в різних мовах суттєво різняться.
> Свежо! А надто про усталену традицію
Чому ж ні?
> Мабуть, Ви - один з тих японців. Вгадав? Якщо ні, то звідки оте "не вагаючись"? До речі, справді оригінальною назвою того фільму був "Звонок"?
"Не вагаючись" - бо я читав багато статей про цю відмінність японської мови - російською і англійською, бо власне японської не знаю. До речі, якщо вас це цікавить, то є чудовий сайт з японської тематики www.susi.ru - очами очевидців і знатоків. Назва фільму "Дзвінок" (перепрошую, звичайно "Звонок" - то російською, якою я його і дивився) в оригіналі є "Ringu" - японське слово, що означає "дзвінок", але є калькою з англійського оригіналу. Звісна річ, є і суто японське слово "дзвінок", але автор віддав перевагу запозиченню. Як і англійський відповідник, воно зберігає двозначність: і "ring", і "ringu" може означати і "дзвінок", і "коло". Назва книжки Харукі Муракамі "Денс, денс, денс" насправді японською є "Dantsu, dantsu, dantsu" - те ж саме, що в попередньому випадку. "Морозиво" японською є "aisu kurimu". І таких прикладів безліч. Якщо бажаєте, можу надати посилки.
N.B. Я цілком законно користуюся латинськім алфавітом при записі японських слів, бо це є одна з трьох офіційних систем запису японської мови, її серед інших вивчають у школі.
> > І часто ці нові слова швидко стають популярнішими за власномовні аналоги (якщо, звісна річ, такі є).
> А часто не стають чи стають тимчасово. Ну і чьто? Маємо взоруватися на японську? Міжнародно зрозумілу, тясязять.
Ні, я просто вказую, що немає ніяких стандартів, ніяких об"єктивних причин у будь-якої мови зберігати свою "цноту". Мови чудово виживають і за умов широких запозичень. Польська не мертвіша і не засміченіша за чеську.
2005.08.09 | заброда
Re: А в Японії
Kohoutek пише:> [...]"Компатібабельність", на мій погляд, це вже занадто. Але якщо слово вже прижилося - як "фрукт" чи "аеродром" - я не бачу нагальної потреби його викорінювати. При тому я не маю нічого проти вживання власномовного відповідника (принаймні, коли він не надто архаїчний чи штучний) - "літовище" тощо[...]
Поки треба хвалити Бога, що Ви не від того, щоб (чи слід розуміти "дозволяєте",) вживати власномовні відповідники, за умови, проте, що вони - мабуть, на Ваш знову-таки погляд - не надто архаїчні чи штучні. Гаразд, хоча не всякий лексикограф умітиме пояснити, що означає те Ваше "штучний"
> [...]Я визнаю, що мені ця мова - українська - нерідна. При тому я її знаю не гірше і вживаю не рідше, ніж більшість з тих, хто вважає її своєю мовою.
Хвали мене, моя губонько...!
> Чи маю я якесь право на судження щодо української і на взяття моєї думки до уваги? [...] Чому ж на думку Ющенка треба зважати, а на мою - ні?
Який то йолоп закликав зважати на думки мовознавця Ющенка???
> [...]Вони (літературну) українську просто не знають, давайте подивимось правді в очі.
На мене, "давайте подивимось" ні на йоту не зграбніше за "любі засоби"
> Принаймні я нею користуюся і мені не байдужій її стан та її перспективи.
Мені теж доводиться "користуватися" чужими мовами (з московською включно), щоправда, "байдужьо" й цинічно, але Боже збав, щоб я висловлював про них "судження"!
> Всі проблеми з пуризмом в українській і в російській мовах цілком аналогічні.
Тут я пас: про аналогічність "проблем з пуризмом" в українській і московській я нічого не знаю. Дасте "посилки"?
> > Свежо! А надто про усталену традицію
>
> Чому ж ні?
Про те, що немає "двох однакових мов" я десь, може, й чув, але про неусталені традиції - ні.
> "Не вагаючись" - бо я читав багато статей про цю відмінність японської мови - російською і англійською, бо власне японської не знаю.
Вірю, що читали. Я просто завважив оте "не вагаючись", бо спробував уявити якусь кількість японців, що водночас, без лишних колебаний...
> До речі, якщо вас це цікавить, то є чудовий сайт з японської тематики www.susi.ru - очами очевидців і знатоків.
До речі, здається, очИма і, якщо не помиляюся, знаВЦІВ.
> "Морозиво" японською є "aisu kurimu". І таких прикладів безліч. Якщо бажаєте, можу надати посилки.
І про aisu kurimu, і про botan, і про Matorikkusu
> N.B. Я цілком законно користуюся латинськім алфавітом при записі японських слів, бо це є одна з трьох офіційних систем запису японської мови, її серед інших вивчають у школі.
Виходить, що тепер нам треба "цілком законно" зіграти в "третий лишний": R.I.P. катакана (хіраґана, кандзі і ромадзі - нєнужноє вичєркнуть)... До речі, яку з кількох ромадзі?
> Ні, я просто вказую, що немає ніяких стандартів, ніяких об"єктивних причин у будь-якої мови зберігати свою "цноту". Мови чудово виживають і за умов широких запозичень. Польська не мертвіша і не засміченіша за чеську.
"Украіна нє Расія".
2005.08.09 | harnack
compatibility?
заброда пише:> Kohoutek пише:
>
> > [...]"Компатібабельність", на мій погляд, це вже занадто. Але якщо слово вже прижилося - як "фрукт" чи "аеродром" - я не бачу нагальної потреби його викорінювати. При тому я не маю нічого проти вживання власномовного відповідника (принаймні, коли він не надто архаїчний чи штучний) - "літовище" тощо[...]
> Поки треба хвалити Бога, що Ви не від того, щоб (чи слід розуміти "дозволяєте",) вживати власномовні відповідники, за умови, проте, що вони - мабуть, на Ваш знову-таки погляд - не надто архаїчні чи штучні. Гаразд, хоча не всякий лексикограф умітиме пояснити, що означає те Ваше "штучний"
>
> > [...]Я визнаю, що мені ця мова - українська - нерідна. При тому я її знаю не гірше і вживаю не рідше, ніж більшість з тих, хто вважає її своєю мовою.
> Хвали мене, моя губонько...!
>
(Гарнак):"Компатібабельність" (як подав п. Kohoutek) - чи це compatibility? Якщо так, то чому б не передати те звучання влучніше, скажімо: компатибельність, що звучить зовсім доречно. "-бабельність" має свої "чари" і "гідність" - нагадує вавилонізацію!
2005.08.10 | Kohoutek
Re: А в Японії
Добре, уїли. Мовчу, мовчу.2005.08.08 | Мірко
Re: слова-парашутисти
Із деякими запозиченнями я цілком погоджуюсь. Коли бракує на щось слово, чому не позичити нам у сусіда. Я критикував непотрібну заміну існуючих українських слів - чужими. Повірте, що з таким суржиком стрічаюся денно. Виходить щось, що ні українець ні анґлієць не зрозумів би. Скажім "Сусід заїхав ґарою на сайдвак і перевернув мені ґарбіч кен." Складність у тім, що для зрозуміння такої мови треба занати дві. Ані українець (одномовний) ані анґлієць (одномовний) наведеного речення не зрозуміє. Така мова, хоч вигідна для вузького кола її споживачів, значно оскладнює спілкування на ширшім національнім рівні. Ця мова перестає бути засобом спілкування а стає його перепоною. Твореться тоді україно-анґлійське племено, україно-польське, україно-московське, франко-українське, іспано-українське і т.п. Тратиться і ще важніша роля мови - а це сполуки між поколіннями. Це є можливість діда порозумітися з внуком. У ширшім розумінні - це спільна мова і мертвих і живих і ненароджених земляків моїх. А без неї, - нема народу.2005.08.08 | заброда
Re: слова-парашутисти
Мірко пише:> Скажім "Сусід заїхав ґарою на сайдвак і перевернув мені ґарбіч кен."
Авжеж, хіба ж не краще чути таке: "Сусіда заїхав automobile`м на trottoire і перевернув мені container для сміття"
2005.08.09 | Мірко
Re: слова-парашутисти
Merci mon cher monsieur Zabroda. Je vous comprend maintenant!Comme ma chere epouse me dit, "C'est la langue, stupide, toujours la langue!"
2005.08.09 | заброда
Re: слова-парашутисти
Il n'y a pas de quoi. Votre epouse, elle a bien raison2005.08.09 | Мірко
Re: слова-парашутисти
Rire ou mourir?2005.08.09 | заброда
Re: слова-парашутисти
Vivre et amusez-vous bien!2005.08.10 | Мірко
Re: слова-парашутисти
Merci mon ami.Сміймося на всіх мовах - але свого не цураймось!
2005.08.10 | Сергій Вакуленко
Re: слова-парашутисти
Por. pol.:Sa,siad wjechjal/ SAMOCHODEM na CHODNIK i przewrócil/ mi POJEMNIK na
s´miecie...
(przepraszam za diakrytyke,).
2005.08.21 | Сергій Вакуленко
Про невсенький світ...
Kohoutek пише:> Тепер театр в усьому світі "театр", а в Чехії - "дивадло".
ТЕАТР:
серб. позориште
словен. gledalíšče
хорв. kazalište
ісланд. leikhus
нідерл. schouwburg
угор. színház
нім. Schauspielhaus (драматичний театр на противагу, приміром, опері)
2005.08.06 | заброда
Re: слова-парашутисти
Мірко пише:> На жарт нам треба тут розпочати список непотрібних (а то й неправильних) запозичень з анґлійської мови. Ну на приклад: репліка, пролонгація, мер, дистанція, лідер, фрукт, бізнес, комфортний, чемпіон, - список цей без кіньця.
Відчуваючи в письмі добродія правдивого спеціяліста, просив би його дещо мені пояснити, а саме, що таке, по-перше, "неправильне" запозичення, а, по-друге, хто добродія напоумив, що такі, наведені в дописі, запозичені слова, як "репліка", "мер", "фрукт" і, цілком імовірно, "пролонгація" та "дистанція", були запозичені з англійської мови? Там, де добродій мешкає, чи не знають, що вкраїнська мала зв'язок і з иншими мовами - німецькою, французькою, польською врешті?
2005.08.08 | Мірко
Re: слова-парашутисти
Не робить різниці у кого запозичені. Суть в тім що вони замінили існуючі слова, а тим оскладнили спілкування між українцями.2005.08.08 | заброда
Заміна
Мірко пише:> Не робить різниці у кого запозичені.
Справді, байдуже, в кого (аби не в москалів
> Суть в тім що вони замінили існуючі слова, а тим оскладнили спілкування між українцями.
Як тут дехто каже, "нє факт". Маю на увазі те, що не завжди доречно говорити про заміну. Бо маємо - і досі вживаємо - "голову", "зручний", "діло" (один тут не так давно сказав навіть "ділова справа" на business свого сина
2005.08.09 | harnack
мати рацію стосовно отого "ти правий"
заброда пише:> Як тут дехто каже, "нє факт". Маю на увазі те, що не завжди доречно говорити про заміну. Бо маємо - і досі вживаємо - "голову", "зручний", "діло" (один тут не так давно сказав навіть "ділова справа" на business свого сина
(Гарнак): Я не мав досить часу-нагоди щоб розміркуватись або підвивчити всіляку неспівмірність між отими "мати рацію/бути правим" - чи то отямитись щодо нібито неукраїнськості отого "бути правим" (за деякими добродіями, якщо не помиляюсь). Тут щось чорт поплутав, бо, мовлячи навпростець, виглядає, що "мати рацію" стосується, переважно чи домінантно - аргументу, доказів, когнітивного аспекту міркування. Натомість - "бути правим" стосується морального, етичного аспекту поведінки, або аргументації. Тут раптово спадає на гадку отаке абераційне речення: "Бог має рацію, коли Він настановляє і се і те" - але ж пан Бог є передусім, якщо не виключно, - правим, з усяких юридично-волевих причин, йому не треба мати ніякої рації ("Правий ти Боже, що так велиш" - ми б сказали, або "правдивий"). "Мати рацію" - стосується істини-логіки, "бути правим" - стосується правди-волевияву. Натомість, і переважно, "справедливість" є нібито чітким результатом правдивої-праведної поведінки і волевияву.
2005.08.09 | заброда
Re: мати рацію стосовно отого "ти правий"
Не знаю, чи Ваша правда, але рація - напевне2005.08.10 | harnack
троледавцям: не затролюйтесь без рації і без права!
(Гарнак): Отому, що затролив (інакше, що б воно второпало: затролившиму) мої попередні міркування про рацію-правду, вимушений радо заявити, що простір особистої свободи значненько зростає з отими оцінками. Я б зволів, що б тут було як на релігійному форумі, де модератор розуміється на релігії - і не потребує репресувати, чи пак посилати у підпілля (у -1), експериментальні та інтерсуб'єктивні дописи, бо вони можуть стати найпліднішими зародками майбутніх дебатів. Але на цьому форумі якийсь тут меґаум-ясновидець зазделегідь відає як дискусія розвинеться і як люди повинні міркувати (з власного досвіду пишу, чи пак уже ця ціла гілка про таке остаточно свідчить, яка майже цілковито занурена у комісарське свавілля-підпілля): дітлахорація і комісароправда!2005.08.10 | Роман ShaRP
А ви впевнені?
Мірко пише:> Не робить різниці у кого запозичені. Суть в тім що вони замінили існуючі слова, а тим оскладнили спілкування між українцями.
Питається - навіщо ж люди ускладнюють собі життя? Це ж люди запозичують слова.
НМД люди запозичують слова не для того, щоб ускладнити собі життя, а для того, щоб спростити його. Тому що приживаються зазвичай коротші і влучніші запозичення.
"Мер", наприклад, радикально коротше слово, ніж "міський голова", чи не так?
"Юзер", - слово "простіше" від незграбного "корисувача".
І так далі.
2005.08.10 | заброда
Re: А Ви?
... що існують влучні запозичення? Хоча, як згадати хрестоматійні приклади з Вашої мови - "не в своєй тарєлкє" і "приятного аппетита", то... невлучні напевне, що так.Так, у лінгвістиці згадують наче про такий закон, згідно з яким найуживаніші "слова" є короткі, але я не певен, що лише "куцістю" визначають "влучність запозичення" та його "життєспроможність". Окрім щирої утилітарности, мабуть, свою ролю відіграють инші чинники, ге?
2005.08.11 | Роман ShaRP
Re: А Ви?
заброда пише:> ... що існують влучні запозичення?
Так!
> Хоча, як згадати хрестоматійні приклади з Вашої мови - "не в своєй тарєлкє" і "приятного аппетита", то... невлучні напевне, що так.
А де я вжив друге, і чим вам не подобається перше.
> Так, у лінгвістиці згадують наче про такий закон, згідно з яким найуживаніші "слова" є короткі, але я не певен, що лише "куцістю" визначають "влучність запозичення" та його "життєспроможність". Окрім щирої утилітарности, мабуть, свою ролю відіграють инші чинники, ге?
Звичайно.
2005.08.11 | заброда
Re: А Ви?
Роман ShaRP пише:> заброда пише:
> > ... що існують влучні запозичення?
>
> Так!
Це Ви про артемідівську горілку чи про Катеринчука-"автора"?
> > Хоча, як згадати хрестоматійні приклади з Вашої мови - "не в своєй тарєлкє" і "приятного аппетита", то... невлучні напевне, що так.
>
> А де я вжив друге, і чим вам не подобається перше.
А хіба я про Ваш слововжиток? Я про запозичення per se. І про те, чи подобається мені перше, чи ні, я також не писав. Просто обидва - приклади того, як ліниві "перекладачі" допомогли запозичити москвинам алогічні вирази. Поміркуйте "на дозвіллі" про "свою тарелку" (мабуть, це про ґефільте фіш
2005.08.04 | Максим Є.
Re: слова-парашутисти
Цілком поділяю Ваші міркування. Але не все так погано.Слово гóрод - нормативне, хоча маловживане слово. Проте незамінне, коли необхідно підкреслити відмінність між містом (як посадом) та власне городом (як замком)
http://ulif.org.ua/ulp/dict_all/index.php?find_slovo=%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4&dict=paradigm
А про смисл добірка тут:
http://litopys.org.ua/forum/read.php?2,73