Уроки?
11/21/2005 | ladalesia
Сім уроків Помаранчевої Революції (Томенко)
Мені здавалося, що уроки та врочити когось -- це щось недобре. А тут на кожнім кроці ті уроки та уроки. Не дивно, що так багато клопоту! Вже досить наврочили - наурочили.
Мені здавалося, що уроки та врочити когось -- це щось недобре. А тут на кожнім кроці ті уроки та уроки. Не дивно, що так багато клопоту! Вже досить наврочили - наурочили.
Відповіді
2006.01.22 | hrushka
Re: Уроки?
Прикро зауважити, що ніхто до тепер не відповів на Вашу заувагу (я сюда перестав заглядати). Слово "уроки" дає мені подібне враження як і Вам, однак слово не "врочити" а "навректи", себто "cast a spell". В російських та "сучасних" українських словниках слово "уроки" відноситься до дамашних завдань, наукові завдання, шкільні писемні управи, то що... Це слово не вживали в західні Україні до другої світової війни.2006.01.22 | Манул
Re: Уроки?
Ladalesia має рацію.„Урок” - з праслов’янської „уректи”, означає наврочити, рос. „сглазить”. Саме так пояснюють це слово автори „Этимол. слов. рус. яз.” (1970): „Это значение «сглазить» сохранилось в укр. яз.»; саме так пояснює це слово Б.Грінченко у своєму словнику: „Сглазъ”. Іншого його значення в укр. мові раніш не було. В рос. мові "урок" в значенні "повчання" з'явилось пізніше.
„Уроки” – калька з російської. Томенко, як колишній секретар комітету ЛКСМУ Київського держуніверситету, цілком за Фройдом, взяв свої „Уроки Помаранчевої революції” з назви брошури Леніна-Ульянова „Урокі рєволюціі” (ПСС, т. 34). На інше, крім звертань до спадщини вождя світ. пролетаріату, ці камсамольці не здатні. Можливо, наступні статті Томенка будуть мати назви: "Слухі о заговорє", "За дєрєвьямі нє відят лєса", "Із днєвніка публіціста", "Крізіс назрєл" (там же, ПСС).
2006.01.22 | Георгій
А як перекласти на українську російське "урок?"
Висновок? Підсумок?А шкільні "уроки" - класи (кляси)? Заняття? Лекції?
Дякую!
2006.01.22 | Манул
Re: А як перекласти на українську російське "урок?"
Георгій пише:> Висновок? Підсумок?
>
> А шкільні "уроки" - класи (кляси)? Заняття? Лекції? Студії?
>
> Дякую!
Урок з рос. в перекладі - норма, завдання, наука, заняття. В значенні навчальної роботи в школах в укр. мову з рос. мови увійшло урок, хай так і залишається. Але тільки в значенні шкільний урок, а не в тому, як вжив Томенко. До того ж варто зазначити, що "уроків" в українських школах до 1932 року не було, були заняття, завдання, і в укр. словниках 20-30 років цього слова немає.
2006.01.24 | hrushka
Re: А як перекласти на українську російське "урок?"
Хоча в слов`янських мовах багато подібного, однак ні поляки, серби, чехи ні болгари не вживають слово “урок”, тому і я не буду ним користуватись. Те слово мені особисто зовсім не подобається. По другім, мені звернули увагу, що будуть ті слова вживати, котрі їм подобаються. То чому я повиннен чужомовні слова вживати, котрі мені не подобаються. Коли я був учеником, то ми вживали слова: “навчання”, та “домашні завдання”. Російський словник подає “yрок” = lesson, lecture, task, тому відповідно вживати: навчання, лєкція, завдання, залежно від стислого наміру дії. Жодна жева мова не записана в камені, то чому "урок" <нехай залишиться> ?!2006.01.31 | Олесь Бережний
грушки-яблучка та підмети-присудки!
hrushka пише:> Хоча в слов`янських мовах багато подібного, однак ні поляки, серби, чехи ні болгари не вживають слово “урок”, тому і я не буду ним користуватись.
А от македонці, полабські лужичани та білоруси вживають - і всі вони також слов`яни. До речі, росіяни теж, здається, слов`яни...
Тож можете собі спокійно користуватися "уроками" без найменшої шкоди для свого слов`янського самоусвідомлення.
> По другім,
= по-друге (до речі, а де ж було Ваше по-перше?)
> ті слова вживати, котрі ...
= які
> слова вживати, котрі
= які
> Коли я був учеником
= то Ви вчилися в Росії? Бо в Україні Ви були б учнем.
> Жодна жева мова
= українською буде жИва.
> не записана в камені
- власне ЖОДНА мова не записана В камені. Може НА камені? А от В камені ймовірно знайдете різноманітні мінерали тощо.
2006.02.01 | Сергій Вакуленко
Не робіть хапливих висновків...
Олесь Бережний пише:> hrushka пише:
> > Коли я був учеником
> = то Ви вчилися в Росії? Бо в Україні Ви були б учнем.
Отой учень в українській мові — відносно недавній полонізм (пол. uczeń). Він защепився на Наддніпрянщині в літературному вжитку з огляду на бажання дистанціюватися від рос. ученик. Натомість у Галичині було бажання дистанціюватися від польської мови, через що в тамтешньому літературному вжитку аж до кінця 40-х рр. ХХ ст. було значно більше форм, що ми їх сьогодні маємо за русизми.
Отож, особисто я радше ладен припустити в добродія Грушки давній галицький мовно-культурний субстрат.
2006.02.03 | Олесь Бережний
Та бачу, що тут краще вже жувати...
Сергій Вакуленко пише:> Отой учень в українській мові — відносно недавній полонізм
Любий друже,
Коли ми вже тут добалакалися до того, що сучасне українське слово урок - це русизм, а слово учень - це полонізм, то напевне варто не забувати, що слова школа, гімназія, орфографія, геометрія тощо - це все елінізми, а лєкція, студент, професор, університет, семінар, сесія, симпозіум, колоквіум тощо - це все латинизми. Навіть абетка -це арабізм...
2006.02.03 | Сергій Вакуленко
Re: Та бачу, що тут краще вже жувати...
Олесь Бережний пише:> Сергій Вакуленко пише:
> > Отой учень в українській мові — відносно недавній полонізм
>
> Любий друже,
> Коли ми вже тут добалакалися до того, що сучасне українське слово урок - це русизм, а слово учень - це полонізм, то напевне варто не забувати, що слова школа, гімназія, орфографія, геометрія тощо - це все елінізми, а лєкція, студент, професор, університет, семінар, сесія, симпозіум, колоквіум тощо - це все латинизми. Навіть абетка -це арабізм...
Але притому буде смішно, якщо я на підставі форми "елінізм" робитиму висновок про російську шкільну освіту пана Олеся Бережного.
2006.02.03 | Олесь Бережний
Прожувати й запити, як гелени в Геляді!
Сергій Вакуленко пише:> Але притому буде смішно, якщо я на підставі форми "елінізм" робитиму висновок про російську шкільну освіту пана Олеся Бережного.
Авжеж буде смішно! Особливо, якщо як і Олесь Бережний, поставите поруч з формою "геленизм" кумедного смайлика ...
2006.01.23 | Сергій Вакуленко
Re: А як перекласти на українську російське "урок?"
Георгій пише:> Висновок? Підсумок?
Научка.
2006.01.27 | Mary
гм...
Манул пише:> Ladalesia має рацію.
> „Урок” - з праслов’янської „уректи”, означає наврочити, рос. „сглазить”. Саме так пояснюють це слово автори „Этимол. слов. рус. яз.” (1970): „Это значение «сглазить» сохранилось в укр. яз.»; саме так пояснює це слово Б.Грінченко у своєму словнику: „Сглазъ”. Іншого його значення в укр. мові раніш не було. В рос. мові "урок" в значенні "повчання" з'явилось пізніше.
>
Гм... а уректи - від ректи? а пророк? і проректи? вирок?
А ще - чи не було ще "урок" якимось терміном на позначення якогось податку? Ну може я щось плутаю - я не філолог.
Мене от що цікавить - я тут кілька років тому (на цьому ж форумі) розпитувала про етимології слів, і хтось із тут присутніх підсунув мені лінка на якийсь російський інтернетний словник, бо іншого не було. Я там рила, рила, і шось таке нарила, не знаю, чи воно зовсім моя фантазія, чи є в тому хоч якийсь сенс.
Так от, йшлося про етимологічні значення (або спорідненості) сучасного слова "річ".
Так от, чи це зовсім притягування за вуха, чи є щось в тому, що "річ", окрім свого звичного значення і значення "справа" як "res" в "res publica", можна пов'язати із
1) ректи, пророк, вроки, зарікатися
2) рік???, урок? (як термін???)
3) щось ще було... забула чи не ріка?
2006.01.28 | harnack
Re: гм...
Mary пише:> Манул пише:
> > Ladalesia має рацію.
> > „Урок” - з праслов’янської „уректи”, означає наврочити, рос. „сглазить”. Саме так пояснюють це слово автори „Этимол. слов. рус. яз.” (1970): „Это значение «сглазить» сохранилось в укр. яз.»; саме так пояснює це слово Б.Грінченко у своєму словнику: „Сглазъ”. Іншого його значення в укр. мові раніш не було. В рос. мові "урок" в значенні "повчання" з'явилось пізніше.
> >
>
> Гм... а уректи - від ректи? а пророк? і проректи? вирок?
>
> А ще - чи не було ще "урок" якимось терміном на позначення якогось податку? Ну може я щось плутаю - я не філолог.
>
> Мене от що цікавить - я тут кілька років тому (на цьому ж форумі) розпитувала про етимології слів, і хтось із тут присутніх підсунув мені лінка на якийсь російський інтернетний словник, бо іншого не було. Я там рила, рила, і шось таке нарила, не знаю, чи воно зовсім моя фантазія, чи є в тому хоч якийсь сенс.
>
> Так от, йшлося про етимологічні значення (або спорідненості) сучасного слова "річ".
>
> Так от, чи це зовсім притягування за вуха, чи є щось в тому, що "річ", окрім свого звичного значення і значення "справа" як "res" в "res publica", можна пов'язати із
> 1) ректи, пророк, вроки, зарікатися
> 2) рік???, урок? (як термін???)
> 3) щось ще було... забула чи не ріка?
(Гарнак): Ненароком й недоречно, без нареченої нівроку, я й сам би недорікував й просторікував про оті речі... Тягар отакої онтологічно порочної речовини надходить лиш у приурочений час... Але нема українського недоріки Гайдеґґера аби запророкував про наші невелеречиві речі...
Мабуть один із словників в мережі: М. Фасмер. Єтимологический Словарь Русского Язьіка. Уже існує й частковий український етимологічний словник...
2006.01.28 | Mary
за шо ви його так?
harnack пише:> (Гарнак): Ненароком й недоречно, без нареченої нівроку, я й сам би недорікував й просторікував про оті речі... Тягар отакої онтологічно порочної речовини надходить лиш у приурочений час... Але нема українського недоріки Гайдеґґера аби запророкував про наші невелеречиві речі...
>
тю, за шо ви так його? в мене, до речі, була думка - можливо помилкова, а можливо і не зовсім. Читаючи його "Річ", складається враження, що оті його етимологічні потуги якісь не до місця там, бо, власне кажучи, полишає він їх, так ніби нічого, чи майже нічого, з них не взявши. А тоді мені подумалося: а може ті його потуги не увінчалися успіхом не тому, що не мали увінчатися, а тому що мови, якими він послуговувався не зберегли, а втратили власне ті зв'язки, які він в них вишукував. Мені видається, що він хотів знайти етимологічне підтвердження семантичного поєднання гефірта (як би його перекласти?) у слові "річ". Ну і мої тодішні вправи із словником Фасмера давали підстави припускати, що такі зв'язки може якраз і збереглися в українській мові
ні, ви не подумайте, я приблизно уявляю собі, що лінгвісти думають про Гайдегерові етимологічні вправи. однак... філософія тому і не наука, що намагається мислити ширше і глибше
> Мабуть один із словників в мережі: М. Фасмер. Єтимологический Словарь Русского Язьіка. Уже існує й частковий український етимологічний словник...
угу. саме Фасмер був.
я ще бачила в каталозі одної бібліотеки в Торонто багатотомний український етимологічний словник (здається діяспорний якийсь), але так ніколи руки не дойшли його помацати. Може наступного року дойдуть.
2006.01.31 | harnack
Re: за шо ви його так?
Mary пише:> harnack пише:
> > (Гарнак): Ненароком й недоречно, без нареченої нівроку, я й сам би недорікував й просторікував про оті речі... Тягар отакої онтологічно порочної речовини надходить лиш у приурочений час... Але нема українського недоріки Гайдеґґера аби запророкував про наші невелеречиві речі...
> >
>
> тю, за шо ви так його? в мене, до речі, була думка - можливо помилкова, а можливо і не зовсім. Читаючи його "Річ", складається враження, що оті його етимологічні потуги якісь не до місця там, бо, власне кажучи, полишає він їх, так ніби нічого, чи майже нічого, з них не взявши. А тоді мені подумалося: а може ті його потуги не увінчалися успіхом не тому, що не мали увінчатися, а тому що мови, якими він послуговувався не зберегли, а втратили власне ті зв'язки, які він в них вишукував. Мені видається, що він хотів знайти етимологічне підтвердження семантичного поєднання гефірта (як би його перекласти?) у слові "річ". Ну і мої тодішні вправи із словником Фасмера давали підстави припускати, що такі зв'язки може якраз і збереглися в українській мові
>
> ні, ви не подумайте, я приблизно уявляю собі, що лінгвісти думають про Гайдегерові етимологічні вправи. однак... філософія тому і не наука, що намагається мислити ширше і глибше
>
(Гарнак): Та я без пана Гайдеґґера колись не ступив ні кроку - й донині дощертно шаную. Спекулятивна потуга й могутність філософського міркування - іноді байдужа до "науковості", бо простір міркування є актом чистої творчості, постулюванням й продукцією культурних сутностей й особистостей. Якби не українська мова - я би його був не зрозумів в такій мірі. Лиш добреньке володіння німецькою може стати запорукою вникнення в нього англійцями. А читати його тільки англійською - марнування часу. У нього, як Вам вельми відомо, - мова це дім Буття (не "буття"). І якраз за-буття Буття (а заразом й забуття Буття мови) увідчужує Тут-Буття людини, її координатну уприсутненість в Сущому, від самого Буття і від інших сутностей: істот та речей. Фундаментальна онтологія запитує: Чому існуює щось, будьщо, радше аніж ніщо. Бо єства-сутності є примарними і скороминущими: вони притьмом уприсутнюються, щоб потім мерщій увідсутнитись. Сутність-при/сутність-від/сутність є трьома стадіями сутності (в російській таке міркування неможливе: там "сущность" + присуствие-отсуствиє). Але про онтичні сутності ми міркуємо: завданням онтології є міркування сутностей - істот і речей. Онтологічно ми МІРКУЄМО МІРУ Буття в сутностях. (І знову: в російській нема "міркування"). І не тільки онтологічно міркуємо, а ще й онтологічно розважуємо (чого також немає в російській). Отож - зважте: онтичні сутності уприсутнюються яко вага-міра Буття, бо єства одолені і мають свою питому вагу Буття і свою певну міру Буття ("у певній мірі" - кажемо). Українською: вони одолені певною-питомою долею-частиною Буття (етимологічно: ні долі правди). Накінець: міркувати онтологічно українською значить міркувати-зважувати-одолювати сутності Буттям (онтична міра-вага-доля кожної окремої, дискретної сутності). Це лиш натяк на безмір'я і важнющість міркування про долю і Буття української мови. І таке може надихнути тільки пан Гайдеґґер. Онтична унікальність української уможливлює виключно українську онтологію Буття. Українці, котрі позбавлені мови - позбавлені міркування і самобутності, долі і ваги. Вони перебувають у статусі недо-міркованості, зне-важеності, зне-доленості - себто самоувідсутнення.
А "ректи" дійсно пов'язано з "річ". Тут інше поле для міркування.
Щодо "урок" - я би не зне-важував й не зне-важав його. Фасмер: урок = условие, завершение, платеж, налог". Урочньіе лета = установленньіе года. Ст-сл.: оурочьнь = definitus. Польск.: urok = договор, нечто установленное. От: у+реку, рок. См. урочить.
2006.01.31 | Mary
оце я розумію,
хоч мені пізніший Гайдегер значно ближчий за ранішого> (Гарнак): Та я без пана Гайдеґґера колись не ступив ні кроку - й донині дощертно шаную. Спекулятивна потуга й могутність філософського міркування - іноді байдужа до "науковості", бо простір міркування є актом чистої творчості, постулюванням й продукцією культурних сутностей й особистостей. Якби не українська мова - я би його був не зрозумів в такій мірі. Лиш добреньке володіння німецькою може стати запорукою вникнення в нього англійцями.
Ну, не знаю, чи навіть це допоможе. Я, от, на німців дивлюся, схоластику бачу, а розуміння не видно.
> А читати його тільки англійською - марнування часу.
Схильна погоджуватися. Переклади погані, і термінологічних пояснень перекладача бракує. Я тільки в двох перекладах бачила хоч якісь зноски із поясненням термінів. решта - темний ліс. ну і на відміну від европейців, англомовні не мають поваги до двомовних видань. Я бачила лише "Identitaet und Differenz" в англо-німецькому виданні, та й то воно незручне, бо не посторінкове. А часом сиди-сидиш, читаєш один абзац по англійськи двадцять разів підряд, і нічого не розумієш, а відкриваєш німецький, прочитав раз, і воно криштально-зрозуміло
> У нього, як Вам вельми відомо, - мова це дім Буття (не "буття").
Тю. тат в мене 2 зауваження
1. оцим розмежуванням на Буття і буття ви якраз і повторюєте проблему англомовних, які мусіли ввести Being i being, тим наробили багато шкоди розумінню. Мені здається, що перекладати Seiende на українську як "буття", щоб протиставити з "Буттям" - трохи шось не те, - та сама помилка англомовних з тими самим наслідками. Хоч як перекласти Seiende на українську я ще не знаю.
2. про мову як дім буття - наскільки мені відомо, він лише раз це сказав (здається, в листі про гуманізм), потім більше не повторював, і, здається навіть відмежовувався (здається в "про час і буття", але я не впевнена, може в котромусь із інших текстів того періоду, чи може в "походження/народження? мистецького твору").
> І якраз за-буття Буття (а заразом й забуття Буття мови) увідчужує Тут-Буття людини, її координатну уприсутненість в Сущому, від самого Буття і від інших сутностей: істот та речей.
а яка різниця між буттям і сущим?
> Фундаментальна онтологія запитує: Чому існуює щось, будьщо, радше аніж ніщо. Бо єства-сутності є примарними і скороминущими: вони притьмом уприсутнюються, щоб потім мерщій увідсутнитись. Сутність-при/сутність-від/сутність є трьома стадіями сутності (в російській таке міркування неможливе: там "сущность" + присуствие-отсуствиє).
угу я таж звернула увагу, наскільки прородно ягає на українську Wesen-Anwesen-Abwesen, і т.д. В англійській це просто катастрофа. Особливо із Wesen, як тільки вони його не перекладають, причому умудряються на 20 сторінках перекласти те саме слово 6 різними варіантами, чим остаточно заплутують читача.
> Але про онтичні сутності ми міркуємо: завданням онтології є міркування сутностей - істот і речей. Онтологічно ми МІРКУЄМО МІРУ Буття в сутностях. (І знову: в російській нема "міркування"). І не тільки онтологічно міркуємо, а ще й онтологічно розважуємо (чого також немає в російській). Отож - зважте: онтичні сутності уприсутнюються яко вага-міра Буття, бо єства одолені і мають свою питому вагу Буття і свою певну міру Буття ("у певній мірі" - кажемо).
о, тут вже пізнішим запахло
> Українською: вони одолені певною-питомою долею-частиною Буття
(етимологічно: ні долі правди).
цікаво. я раніше не думала про зв'язок між долею (гм історичною) і долею як частиною власне в гайдегерівському контексті. тобто про те, що коли щось стає присутнім в історії, воно стає конкретним, а отже частковим, на відміну від цілого, разом із тим, залишається частиною власне того цілого, і міряється воно власне тим цілим...
> Накінець: міркувати онтологічно українською значить міркувати-зважувати-одлоювати сутності Буттям (онтична міра-вага-доля кожної окремої, дискретної сутності). Це лиш натяк на безмір'я і важнющість міркування про долю і Буття української мови. І таке може надихнути тільки пан Гайдеґґер. Онтична унікальність української уможливлює виключно українську онтологію Буття. Українці, котрі позбавлені мови - позбавлені міркування і самобутності, долі і ваги. Вони перебувають у статусі недо-міркованості, зне-важеності, зне-доленості - себто самоувідсутнення.
угу.
> А "ректи" дійсно пов'язано з "річ". Тут інше поле для міркування.
> Щодо "урок" - я би не зне-важував й не зне-важав його. Фасмер: урок = условие, завершение, платеж, налог". Урочньіе лета = установленньіе года. Ст-сл.: оурочьнь = definitus. Польск.: urok = договор, нечто установленное. От: у+реку, рок. См. урочить.
от і я про те.
2006.02.01 | harnack
Відважне Міркування
Mary пише:>
> > (Гарнак):
> > У нього, як Вам вельми відомо, - мова це дім Буття (не "буття").
>
> Тю. тат в мене 2 зауваження
> 1. оцим розмежуванням на Буття і буття ви якраз і повторюєте проблему англомовних, які мусіли ввести Being i being, тим наробили багато шкоди розумінню. Мені здається, що перекладати Seiende на українську як "буття", щоб протиставити з "Буттям" - трохи шось не те, - та сама помилка англомовних з тими самим наслідками. Хоч як перекласти Seiende на українську я ще не знаю.
(Гарнак): Наше "буття" (=модус прибування, перебування та збування) тепер і тут є екзистенціальним, а "Буття" є онтологічною категорією: можемо сказати, що отутне чи отамне буття (= існування) самого Буття збувається чи не збувається всіляко:
Наприклад:
Буття можно позбутися = позбуття Буття
Буття можна забути = забуття Буття (як у Гайдеґґера)
Буття може не прибути = неприбуття Буття
Буття може не збутися = незбуття Буття...
Буття може просто бути = буття Буття
Буття може не бути = небуття Буття (тут вирішальні категорії "ніщо" і "нищення")
Буття може надбути = надбуття Буття (як хліб наш насущний = надсущий, як то є в грецькій) + технологічніше: здобути, видобути, добавити-відбавити (від "бути"), прибути (від, до, над, при ітд = онтологічні оператори)....
Отже буття Буття є україномовно самобутнім (і Гайдеґґера та англомовних тут треба трішки призабути)
Seiende пасує перекласти як "сутність" - бо сутність уприсутнюється і я в цьому значенні і вживаю "сутність".
> 2. про мову як дім буття - наскільки мені відомо, він лише раз це сказав (здається, в листі про гуманізм), потім більше не повторював, і, здається навіть відмежовувався (здається в "про час і буття", але я не впевнена, може в котромусь із інших текстів того періоду, чи може в "походження/народження? мистецького твору").
>
(Гарнак): Він тільки уточнив уприсутненість Буття у всіх сутностях, а не тільки в мові, бо людина-яко-тутбуття аж ніяк не другорядна, а "пастир Буття".
> > І якраз за-буття Буття (а заразом й забуття Буття мови) увідчужує Тут-Буття людини, її координатну уприсутненість в Сущому, від самого Буття і від інших сутностей: істот та речей.
>
> а яка різниця між буттям і сущим?
>
(Гарнак): Буття уприсутнюється в Сущому (тут знову, українською, можна казати суще Суще). Суще є уся сукупність присутніх сутностей (отож: мої предки, бронтозаври - вони уже не є сущі, і тому не в царстві Сущого (іменниково). Хоча буттєво, як і майбутні покоління сутностей - вони можуть перебувати в самому Бутті, яко потенції (релігія таким і займається: воскресінням).
> > Фундаментальна онтологія запитує: Чому існуює щось, будьщо, радше аніж ніщо. Бо єства-сутності є примарними і скороминущими: вони притьмом уприсутнюються, щоб потім мерщій увідсутнитись. Сутність-при/сутність-від/сутність є трьома стадіями сутності (в російській таке міркування неможливе: там "сущность" + присуствие-отсуствиє).
>
> угу я таж звернула увагу, наскільки прородно ягає на українську Wesen-Anwesen-Abwesen, і т.д. В англійській це просто катастрофа. Особливо із Wesen, як тільки вони його не перекладають, причому умудряються на 20 сторінках перекласти те саме слово 6 різними варіантами, чим остаточно заплутують читача.
>
(Гарнак): В українській Wesen відповідає "суті", а не сутності (кажемо: несуттєвість, говорити по суті, а не по сутності). На цій основі я вирішив вжити сутність для Seiende. Моя суть-яко-людина зазнає свою сутнісну вередливість, екзистенціальність, будучи онтично недоваженою й екзистенціально зневаженою - біснуючись між стратегіями уприсутнення й увідсутнення. Тому й міркування має відбуватись українською. Нібито мова у нас сама замірковується (вагається і відважується) і міркує (доважується).
2006.02.01 | Сергій Вакуленко
Декілька завваг
Mary пише:> Ну, не знаю, чи навіть це допоможе. Я, от, на німців дивлюся, схоластику бачу, а розуміння не видно.
Перш, ніж називати щось "схоластикою", варто до автентичної схоластики зазирнути.
> 1. оцим розмежуванням на Буття і буття ви якраз і повторюєте проблему англомовних, які мусіли ввести Being i being, тим наробили багато шкоди розумінню. Мені здається, що перекладати Seiende на українську як "буття", щоб протиставити з "Буттям" - трохи шось не те, - та сама помилка англомовних з тими самим наслідками. Хоч як перекласти Seiende на українську я ще не знаю.
Оте Seiende вигадав аж ніяк не Гайдеґґер, а ті ж таки схоласти. По-латині це буде ens, причому в пізній схоластиці було узвичаєне розрізнення ens participialiter sumptum i ens nominaliter sumptum (тобто в дієприслівниковому та в іменному розумінні). В Україні були свої схоласти, які філософію викладали по-латині, але філософську термінологію вживали й у деяких полемічних розправах, писаних т. зв. простою мовою. На оте ens "по-простому" я натрапляв у варіянті "бытность", тобто по-теперішньому це була б "бутність" (але йдеться, звичайно, тільки про ens nominaliter sumptum).
> 2. про мову як дім буття - наскільки мені відомо, він лише раз це сказав (здається, в листі про гуманізм), потім більше не повторював, і, здається навіть відмежовувався (здається в "про час і буття", але я не впевнена, може в котромусь із інших текстів того періоду, чи може в "походження/народження? мистецького твору").
Із погляду схоластики твердження "Мова є дім буття" не є ні правдивим, ані хибним. Бо що я, приміром, мусів би сказати, схотівши його заперечити? "Мова не є дім буття"? "Мова — то не дім буття"?
2006.01.30 | jz99
гм... гм...
Mary пише:> Гм... а уректи - від ректи? а пророк? і проректи? вирок?
> А ще - чи не було ще "урок" якимось терміном на позначення якогось податку? Ну може я щось плутаю - я не філолог.
Гмм-кгммм… Дизклеймер: я теж
Здається, оце нарешті той випадок, коли можна спробувати скористатися з нового чудернацького словника «Кореневий гніздовий словник української мови» Є.А.Карпіловської
Ось що я понавиписував там на корінь ”-РЕК-” та його видозміни:
ректи, доречний, речення (грамат.), речник, речистий (о, згадав по ходу "речитатив", щось цього слова там у гнізді не бачив), дорікати, вроки/уроки (лише у сенсі "заподіяти шкоди", а як навчання, що цікаво, немає), наврочити, вирок, відректися, зректися, зарікатися, наректи, наречéна/наречéний (етимол. словник підтверджує зв’язок з "наректи"), наріччя (тобто діалект), ненароком, недорікуватий, обректи, оброк (оце і є той податок
> Так от, чи це зовсім притягування за вуха, чи є щось в тому, що "річ", окрім свого звичного значення і значення "справа" як "res" в "res publica", можна пов'язати із
> 1) ректи, пророк, вроки, зарікатися
> 2) рік???, урок? (як термін???)
> 3) щось ще було... забула чи не ріка?
Наш академ. етимол. словник ще не дійшов до літери "ррррррррр", але й Фасмер враховує значення укр. слів у своїх словникових статтях. В нього немає зв’язку між "река" і "речь", це два окремих гнізда. Слово "речь" у ст.-слов. мові через ять, тому в укр. це "річ" (ять в нас читається як "і"), і у слов’янських мовах у різноманітних формах це слово означає то предмет, то слово/мову, то й те і те водночас.
2006.01.30 | Mary
дякую, ви справжній друг
jz99 пише:> Здається, оце нарешті той випадок, коли можна спробувати скористатися з нового чудернацького словника «Кореневий гніздовий словник української мови» Є.А.Карпіловської
> Ось що я понавиписував там на корінь ”-РЕК-” та його видозміни:
прикольні вони - доречний є, а річ - нема
а загалом - дякую, цікаво. Про ріку - то таки видно я шось своє дофантазувала через якісь інші семантичні, а не етимологічні зв'язки. Я пам'ятаю, що там ять було, але подивишся на цей корінь, і як в ньому е міняється легко на і та на о, та й собі починаєш сумніватися
так а зв'язок із значенням часу, чи терміну (як от рік) є там, чи то теж моя хвантазія себто уява? якщо є якесь значення сезонності-часовості-небесних катаклізмів-минущості - тоді може моя гіпотеза таки виявитися не такою вже й абсурдною
2006.01.30 | jz99
ой, не знаю
Mary пише:> доречний є, а річ - нема
Саме так. Вислів ”до речі” означає те ж саме, що й ”до слова”, тобто до вже сказаного.
> так а зв'язок із значенням часу, чи терміну (як от рік) є там, чи то теж моя хвантазія себто уява? якщо є якесь значення сезонності-часовості-небесних катаклізмів-минущості - тоді може моя гіпотеза таки виявитися не такою вже й абсурдною
З роками зв’язку не видко жодного. Цікава могла би бути асоціація "рік" з "річкою", але, здається, й тут лише випадковий збіг. Наше "рік", вочевидь, з польського/чеського/словацького "rok", а от звідки в них "rok", то вже не знаю.
Натомість з "рікою" все просто, вона від старослов’янської "рѣка" через ять. Болгарською "река", польською "rzeka", чеською "řeka", словацькою "rieka".
А від праслов’янського "godъ" та старослов. "годъ" (час, термін) ми маємо: година, годинник, гідний (вартий), годен (здатний), годящий, гожий, годі (доста, досить), вигода, догоджати, загодя (заздалегідь), згода, згідно, згодом, негідник, негода, негоже, перегодя, погода, пригода, угода, угодник та ще купу діалектних слів, як-от "год"/"гід" (рік), "гідні свята" (Різдво) тощо. Фасмер у російській також пов’язує "год" з "годный, выгода, погода" та ще деякими.
"Год" позначає річний період у більшості кириличних слов’янських мов: російська та білоруська "год", болгарська та македонська "година".
А от у слов’янських мовах з латинською графікою "год" чомусь стійко пов’язується із святкуваннями: польське "gody" (бенкет, учта; новорічні свята), чеське "hod" (храмове свято; бенкет), словацьке "hod" (урочистий бенкет; свято), верхньолужицька "hody" (Різдво), нижньолужицька "gody" (Різдво), словенська "gód" (пора; стиглість; свято, річниця), та віртуальна т.зв. сербохорватська (до розпаду Югославії) "гôд" (свято).
2006.01.31 | Харцизяка
Re: дякую, ви справжній друг
Mary пише:> так а зв'язок із значенням часу, чи терміну (як от рік) є там, чи то теж моя хвантазія себто уява? якщо є якесь значення сезонності-часовості-небесних катаклізмів-минущості - тоді може моя гіпотеза таки виявитися не такою вже й абсурдною
Не уява, а вірне чуття. Та спочатку. Томенкове "уроки" - калька з російської "будет тебе урок". Українською це "ось тобі наука". Тоді Томенкове "Уроки Помаранчової Революції" мало би бути "Науки Помаранчової Революції".
Корінь РОК, його форми реч, річ - пов*язаний передовсім із означенням часу, строку, призначеного терміну. Тут і рік, і роковини, річниця і реченець. Також російське рок у розумінні невідворотня доля. Тобто події, що обов*язково мають статися, коли час настане. Тому й пророк - той, хто рече, вказує пророцтва - події, що знайдуть своє місце в майбутньому часі. Тому й наврочити, урок - прив*язати в майбутньому часі. Звідси також й наречена - призначена комусь в майбутньому (на реч), приречений - той, відносно якого подія вже відбувається і відбуватиметься надалі (вже при речі). Продовжимо: якщо є наречена, то є і зречення. Згадаймо приурочений - пов*язаний із точною датою. А от слово урочистий ніби важко розглядати в часовому контексті. З часом рече, ректи поступово перетворилося на синонім сказати, говорити, дещо віддаляючи свою суть. Наприклад: просторікувати (хоча це м.б. на відміну від пророкувати). Навіть стало частиною слова речення.
Не знаю, чи правомірно пов*язувати слова ріка, річище до кореня рок. Та при великому бажанні можемо згадати про плин часу: "Час рікою тече..."
Так що ж хотів наврочити Томенко? Хто ж нам такую кучму дав?
З.І. Я не філолог-етимолог, і давно не вчуся.
2006.02.01 | jz99
так, саме ”ось тобі наука”
Харцизяка пише:> Томенкове "уроки" - калька з російської "будет тебе урок". Українською це "ось тобі наука".
Еге ж.
> Тоді Томенкове "Уроки Помаранчової Революції" мало би бути "Науки Помаранчової Революції".
Не клеїться. Якось штучно звучить. Йдеться про терпкий досвід, тож, якщо намагатися відходити від кальок і ладнати під народну (доволі точну, хоч і в’їдливу часом) мову, то треба не "науки" (бо це був би ще й нововитвір, бо у множині "наука" досі вживалася лише на позначення галузей знань, дисциплін: "точні науки", "природничі науки"), а "ґулі", або "яри і кручі", або "рівчаки і сторчаки". А в сучасному стилі "граблі".
Якщо строгим нудним літературним стилем, то, не знаю, може, "досвід помилок".
> Корінь РОК, його форми реч, річ ...
Оце ж і я теж не філолог.
> Не знаю, чи правомірно пов*язувати слова ріка, річище до кореня рок. Та при великому бажанні можемо згадати про плин часу: "Час рікою тече..."
У пісні той час пливе.
Ой, якщо лишень великого бажання прикласти… Головне, щоб велике було. Якщо придивитися, то корінь "рок" можна у стількох цікавих словах розгледіти
> З.І. Я … давно не вчуся.
Так вчитися — це ж не обов’язково кудись регулярно ходити, писати конспекти і шпори
2006.02.02 | Харцизяка
Re: так, саме ”ось тобі наука”
jz99 пише:> Харцизяка пише:
> > Томенкове "уроки" - калька з російської "будет тебе урок". Українською це "ось тобі наука".
> Еге ж.
> > Тоді Томенкове "Уроки Помаранчової Революції" мало би бути "Науки Помаранчової Революції".
> Не клеїться. Якось штучно звучить. Йдеться про терпкий досвід, тож, якщо намагатися відходити від кальок і ладнати під народну (доволі точну, хоч і в’їдливу часом) мову, то треба не "науки" (бо це був би ще й нововитвір, бо у множині "наука" досі вживалася лише на позначення галузей знань, дисциплін: "точні науки", "природничі науки"), а "ґулі", або "яри і кручі", або "рівчаки і сторчаки". А в сучасному стилі "граблі".
> Якщо строгим нудним літературним стилем, то, не знаю, може, "досвід помилок".
Згоден. Не "науки", "наука". "Граблі" - колоритно
> > Корінь РОК, його форми реч, річ ...
> Оце ж і я теж не філолог.
> > Не знаю, чи правомірно пов*язувати слова ріка, річище до кореня рок. Та при великому бажанні можемо згадати про плин часу: "Час рікою тече..."
> У пісні той час пливе.
Таки пливе.
> Ой, якщо лишень великого бажання прикласти… Головне, щоб велике було. Якщо придивитися, то корінь "рок" можна у стількох цікавих словах розгледіти
Можливо, я поплутав етимологію з ентомологією.
> > З.І. Я … давно не вчуся.
> Так вчитися — це ж не обов’язково кудись регулярно ходити, писати конспекти і шпори
Дякую. Спробую.
2006.02.03 | jz99
сім грабель (семеро граблів)
> А як би було, щоб вказати 7 уроків/наук?А справді, рахувати ґулі або городній реманент, мабуть, було би занадто кумедно
Можна спробувати "7 прикрих помилок", "7 повчальних невдач", "7 хибних кроків", "7 розчарувань"…
2006.01.31 | Олесь Бережний
уроки = від козацького Запоріжжя до панцерників УГА
Наведу лише два приклади з історичного вживання слова "уроки" в українській мові.Згідно з козацькими літописами Війська Низового Запорізського, "УРОКАМИ" називалися обидві лаштункові облямівкі на щічці кремененевого піштоля. Ладнувати їх було дуже марудною та копіткою справою, яку опановували новоприбулі на Січ. Звідки ймовірно й пішла назва "уроки" - якась марудна копітка справа, якою займаються початківці, учні тощо.
А от у двадцятому сторіччі в Українській Галицькій Армії словом "уроки" називали мідяні (копертовані) капелюшки-верхівки пориначів у плунжерах двигунів бойових панцерників. Бо з ними також треба було винятково марудитися!
От і вирішуйте тепер самі, шановні добродії, чи слово "уроки" є чужим в українській мові!
2006.02.01 | ladalesia
Re: уроки = від козацького Запоріжжя до панцерників УГА
Slovo mozhe buty ukrains'ke -- rechi yaki Vy vyiasniuyete -- ale ne v mysli dosvidu chy nauky chy lektsiyi.A todi slovo "liuBYI" -- ne LIUbyi (ukr. slovo)--- ne kozhnyi liuBYI -- LIUbyi
Tut takozh rosiys'ke slovo vzhe vkorinylosia.