Втрата мови – зникнення ідентичності
01/19/2006 | Йосиф Сірка
Недавно один з канадських телеканалів показав репортаж про одне з індіянських племен на території провінції Британська Колюмбія. Плем’я нишки нараховує всього трохи понад 6000 членів, але, з-поміж 50-ти індіянських племен, воно стоїть найкраще щодо врятування власної мови. Нишки мають свою школу, де плекають свою мову, пісні, звичаї. Репортаж подав кілька інтерв’ю з членами цього племені, які підкреслювали важливість збереження власної мови, бо , згідно з їхніми словами: „зникнення мови – буде зникненням нашої ідентичності, ми втратимо частину нашої культури, нашого я”.
Коли я слухав цих мудрих представників малого індіянського канадського племені нишки, то пригадалася сучасна в розпалі агітація російськомовних та інших неукраїнців в Україні за другу державну мову. В народі є прислів’я: „ Пусти свиню під стіл, то вона полізе на стіл!” Мов би не досить того, що Україна засипана російськомовними газетами, журналами та іншою літературою, радіомовленням та телебаченням, так ще з’являється білорусько-російська „ікона” Януковича, яка хоче „врятувати” Україну від українців і їхньої мови. Пан Янукович не має ані морального, ані етичного права агітувати за введення чужої мови в Україні, порушуючи Конституцію України. Дивує, що серед українських політиків-українців досі не знайшлося людини, яка б виступила з гордою заяввою про право титульної нації на мову свого народу в своїй хаті! Виходить так, що всякий зайда в Україні має більше відваги виступати проти української мови, ніж корінний українець. Ярлик „ буржуазного українського націоналізму” настільки сидить у підсвідомості багатьох, що вони бояться виступити на захист своїх законних прав, прав людини у власній хаті. Російський шовінізм, поширюваний в Україні не обов’язково росіянами, але отакими Януковичами та Рабіновичами, бо росіяни мають свою державу і мають досить справ у себе. Курс на другу державну спрямований на розбиття України, бо він хоче зробити з російськомовного населення російськомовну націю, а потім назву хтось придумає.В історії людства можемо зустріти не один випадок, коли націям відняли мову, а потім ліквідували і націю, бо цього вимагали завойовники.
Та історiя знає йоптимістичні приклади, серед яких знайдемо сучасні держави Ізраїль, Ірляндію та деякі африканські держави. Для України міг би найкращим прикладом послужити Ізраїль, який протягом 50-ти років вивів націю на світову арену і то одною державною мовою для всіх громадян. Такі політики як Янукович, Вітренко, Шуфрич, Медведчук та багато інших, серед яких комуністи, зокрема, виділяються, які при першій нагоді переходять на російську мову, не мали б найменшої можливості потрапити до Кнесету. Правда і до ВР багато б не потрапило, коли б не купили собі голоси за 20 гривень, чи кілограм цукру.
Українська нація має на що бути гордою, бо вона подарувала світові не тільки Березовського, Сковороду, Шевченка, Чайковського, Гоголя, Рєпіна, Корольова та десятки інших геніїв в галузі кульури, науки і техніки, але своїми сучаними ракетами, літаками, спортсменами та митцями. На жаль і серед сучаних представників України, зокрема у спорті, переважають російськомовні, бо комплекс меншевартості сидить глибоко в їхній свідомості. Візьміть братів Кличків, чи А.Шевченка та інших, що заробляють гроші на чужині, вони вивчили чужу мови (дехто аж декілька), а от рідної не вивчили, бо, мовляв, українці і так розуміють. Отакий феномен властивий тільки українцям , вихованим у зневажливому ставленні до рідного як непотрібного, бо ти можеш вживати мову загарбника, який тебе позбавить спочатку мови, а потім душу з тебе прожене.
Поборники ідеї другої державної не вболівають за народ, бо коли б вони вболівали за нього, то займались би не тим, яку мову вони вживатимуть, а тим чим годувати людей, які розмовляють по різному, але їсти хочуть однаково! Україні і її громадянам потрібно перш за все працю і європейський рівень заробітку й життя. Пригадую час, коли казали: Какая разница на каком язике, аби була ковбаса! А тепер тим самим, що колись це гасло пропагували, вже не вистачає ковбаси – може б їх задовольнити пляшкою горілки!
Україна, на відміну від індійських племен в Канаді велика нація з великою історією, з одною з найстарших європейських мов, з великими покладами, з найбільшою частиною чорнозему, з багатою культурою, то потрібно зберегти все це для свого народу, бо мова це Дар Божий, який дано не всякому. Саме це потрібно донести до тих поборників іншої мови, які виросли на українському хлібі і молоці, а от мова їм не смакує! Як своє відновити і поважати, то можна повчитися навіть у такого малого індіянського племені, як нишка, а може б до нього послати на „стажировку” пана Януковича і йому подібних?! А коли хтось аргументує, що треба надавати перевагу мові великого народу, то чи запровадити в школах вже тепер китайську?!
Торонто, 18.1.2006 р.
Коли я слухав цих мудрих представників малого індіянського канадського племені нишки, то пригадалася сучасна в розпалі агітація російськомовних та інших неукраїнців в Україні за другу державну мову. В народі є прислів’я: „ Пусти свиню під стіл, то вона полізе на стіл!” Мов би не досить того, що Україна засипана російськомовними газетами, журналами та іншою літературою, радіомовленням та телебаченням, так ще з’являється білорусько-російська „ікона” Януковича, яка хоче „врятувати” Україну від українців і їхньої мови. Пан Янукович не має ані морального, ані етичного права агітувати за введення чужої мови в Україні, порушуючи Конституцію України. Дивує, що серед українських політиків-українців досі не знайшлося людини, яка б виступила з гордою заяввою про право титульної нації на мову свого народу в своїй хаті! Виходить так, що всякий зайда в Україні має більше відваги виступати проти української мови, ніж корінний українець. Ярлик „ буржуазного українського націоналізму” настільки сидить у підсвідомості багатьох, що вони бояться виступити на захист своїх законних прав, прав людини у власній хаті. Російський шовінізм, поширюваний в Україні не обов’язково росіянами, але отакими Януковичами та Рабіновичами, бо росіяни мають свою державу і мають досить справ у себе. Курс на другу державну спрямований на розбиття України, бо він хоче зробити з російськомовного населення російськомовну націю, а потім назву хтось придумає.В історії людства можемо зустріти не один випадок, коли націям відняли мову, а потім ліквідували і націю, бо цього вимагали завойовники.
Та історiя знає йоптимістичні приклади, серед яких знайдемо сучасні держави Ізраїль, Ірляндію та деякі африканські держави. Для України міг би найкращим прикладом послужити Ізраїль, який протягом 50-ти років вивів націю на світову арену і то одною державною мовою для всіх громадян. Такі політики як Янукович, Вітренко, Шуфрич, Медведчук та багато інших, серед яких комуністи, зокрема, виділяються, які при першій нагоді переходять на російську мову, не мали б найменшої можливості потрапити до Кнесету. Правда і до ВР багато б не потрапило, коли б не купили собі голоси за 20 гривень, чи кілограм цукру.
Українська нація має на що бути гордою, бо вона подарувала світові не тільки Березовського, Сковороду, Шевченка, Чайковського, Гоголя, Рєпіна, Корольова та десятки інших геніїв в галузі кульури, науки і техніки, але своїми сучаними ракетами, літаками, спортсменами та митцями. На жаль і серед сучаних представників України, зокрема у спорті, переважають російськомовні, бо комплекс меншевартості сидить глибоко в їхній свідомості. Візьміть братів Кличків, чи А.Шевченка та інших, що заробляють гроші на чужині, вони вивчили чужу мови (дехто аж декілька), а от рідної не вивчили, бо, мовляв, українці і так розуміють. Отакий феномен властивий тільки українцям , вихованим у зневажливому ставленні до рідного як непотрібного, бо ти можеш вживати мову загарбника, який тебе позбавить спочатку мови, а потім душу з тебе прожене.
Поборники ідеї другої державної не вболівають за народ, бо коли б вони вболівали за нього, то займались би не тим, яку мову вони вживатимуть, а тим чим годувати людей, які розмовляють по різному, але їсти хочуть однаково! Україні і її громадянам потрібно перш за все працю і європейський рівень заробітку й життя. Пригадую час, коли казали: Какая разница на каком язике, аби була ковбаса! А тепер тим самим, що колись це гасло пропагували, вже не вистачає ковбаси – може б їх задовольнити пляшкою горілки!
Україна, на відміну від індійських племен в Канаді велика нація з великою історією, з одною з найстарших європейських мов, з великими покладами, з найбільшою частиною чорнозему, з багатою культурою, то потрібно зберегти все це для свого народу, бо мова це Дар Божий, який дано не всякому. Саме це потрібно донести до тих поборників іншої мови, які виросли на українському хлібі і молоці, а от мова їм не смакує! Як своє відновити і поважати, то можна повчитися навіть у такого малого індіянського племені, як нишка, а може б до нього послати на „стажировку” пана Януковича і йому подібних?! А коли хтось аргументує, що треба надавати перевагу мові великого народу, то чи запровадити в школах вже тепер китайську?!
Торонто, 18.1.2006 р.
Відповіді
2006.01.19 | Юрій
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
УТР надає ефір Януковичу російською - ПОРУШУЄ ЗАКОН2006.01.19 | sofu
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
Абсолютно згоден, а що Ви можете сказати про інші народи, що живуть в Україні? Як зберегти ім їхню мову? Чи не буде держава Украіна чинити перешкоди в розвітку, збереженню інших мов? Таким собі старшим братом.Такі спроби де-де лунають.
2006.01.19 | леонід
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
В Україні окрім титульного етносу - української нації, "іншим народом" є лише кримські татари. Кримчаки - це народність, а гагаузи в більшості живуть в Молдові. Щодо кримсько-татарської мови є унормування, в Криму вона має офіційний статус. А всі інші - це представники національних меншин, які мають свої національні (чи федеративні) держави. Тому захист інших мов має здійснюватися за міжнародними та міждержавними актами.А от як захищати українську мову та право українців на власну мову - це проблема складніша. Досі статус української мови унормований законом колоніальної УССР і наші посилання на міжнародні акти - слабка втіха.
2006.01.20 | IBAH
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
Думало я писати, чи залишити проблему. бо ж то моя хата скраю....Але ось ця стаття штовхнула мене до того щоб розповісти про автентичний епізод який трапився з моїм кумом Гаврилом.Щирий він українець, плекає батьківську культуру, традицію і мову знає непогано, хоч і його покійні вже батьки заслугвували на статус ЗАКОРДОННИХ, а він тим паче.От що він мені розказав: десь якось похнайомив ковзанярску Збірну України з її тренером Віталієм Маковецьким, який розмовляє правда суржиком але не російською, зате зі своїми спортсменами тільки російською.Десь якось запросив Гаврило спортсменів до себе в гості, тоді тойже Маковецький пояснив одному спортсмену, звати його Максим, що виходу в нього немає, бо з дядьком Гаврилом розмовляти треба тільки українською.Максим хоч заікуєтся відповів що немає проблему.Недовго вийшло так, що спортсмени (збірна України) договорились з Гаврилом і замешкали в його домі,господар радів що ось в такий спосіб допоможе Україні здобувати славу. Тк як казав-він навіть дав свою машину щоб на чужині люди (спортсмени)не відчували себе гіршими і могли вигідно переміщуватись з місця в місце.Правда Гаврило завзятий українець-поставив команді (дружина-це слово більш українське) вимогу-в його присутності розмовляти тільки українською.І прошу уявіть собі тренер, як вже сказано тренер розмовляє рідною-материнською мовою, навіть як сам сказав, після зустрічі з Гаврилом зрозумів,що повинен з власною дитиною розмовляти теж рідною, що і почав вводити у життя, но дозволив собі на, ну на що? На неповагу до української мови, до рідної матері і до прохання господаря і в його присутності до українських дітей(спортсменів) почав розмовлти мовою північного сусіда.Розгнівило це Гарила тай прогнав зі своєї хати того хто зневажав мову країни яка дає йому хліб,молоко і багато, багато чого більше...Мені лиш жаль було і є між іншими ось того Максима, який до речі непогано розмовляє українською, жаль теж і інших спортсменів-але Гаврило зробив те що зробив. А яка ваша думка на цю тему-га? Що думають на тему поведінки "ведучих-тренерів" батьки спортсменів?
2006.01.26 | BackToRoots
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
На юге Донецкой области есть поселения этнических греков. Они живут там со времен Екатерины 2. Самое главное, что им удалось сберечь - это их язык и культуру. Конечно, многие из греков говорят на русском и украинском языках, молодое поколение не всегда знает язык предков - и это проблема. Кроме всего прочего - два местных диалекта греческого довольно сильно отличаются от современного греческого языка.
Проблем много. Но в Мариуполе есть школы с преподаванием на греческом (на сколько мне известно - в некоторых классах), работает Гуманитарный университет, в котором изучают греческий язык и культуру, постоянно идет обмен делегациями с Грецией. В городе издаются газеты на греческом.
К сожалению, хотя мои предки-греки родом из Сартаны, я не знаю ни старого, ни нового языков. Я чуствую, что теряю корни. И я возвращаюсь назад, к корням. Я все-таки пытаюсь выучить язык, приобщиться к истокам древней народной культуры.
Я иду назад к корням.
2006.01.26 | леонід
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
Такий шлях можна лише вітати. Московська окупаційна влада однаково нищила самобутність як українців, так і тих національних меншин, які довго жили на українській землі. Я за українські школи з грецькими класами там, де компактно живуть греки. І, впевнений, що такі греки, які відновлять себе саме як національна меншина народу України, швидше порозуміються з українцями, аніж з русифікаторами-общєязичниками.2006.01.27 | пан Roller
Re: Московская окупационная влада "нищить" самобутность россиян
леонід пише:> Такий шлях можна лише вітати. Московська окупаційна влада однаково нищила самобутність як українців, так і тих національних меншин, які довго жили на українській землі. Я за українські школи з грецькими класами там, де компактно живуть греки. І, впевнений, що такі греки, які відновлять себе саме як національна меншина народу України, швидше порозуміються з українцями, аніж з русифікаторами-общєязичниками.
Московская окупационная влада, через свою систему начального и среднего образования "нищить" самобутность россиян, а также як українців так і всех національних меншин России, вводя преподавание греческой мифологии во всех школах, на всех оккупированных территориях.
Brgds
2006.01.27 | леонід
Московска окупаційна влада обслуговує москалів
Паек Роллере. Московська окупаційна влада вже не має юрисдикції на Україні і в українському шкільництві зокрема. В українських школах знайомляться не лише з античною міфологією, а й з Нібелунгами, Витязем в тигровій шкурі. В українських перекладах.А шанована Вами общєязична братія скавчить, що це утиски москаляток. Бо бач, "московскоє наречіє" краще передає германську, скандинавську, античну чи грузинську образність.
А в греків, німців чи грузинів запитували? Як вони не люблять, бути не "вищими" і не "старшими".
Пане Роллере. А чи читали Ви щось з античної літератури мовою оригіналу? Чи Вам українці заважають це робити?
2006.01.27 | пан Roller
Re: А чи читали Ви щось з античної літератури мовою оригіналу?
леонід пише:> Пане Роллере. А чи читали Ви щось з античної літератури мовою оригіналу? Чи Вам українці заважають це робити?
Так как я по натуре не читатель, (чукча писатель),то выбрал способ который позволяет не читать , а писать мовою оригинала. Майтисс,его упоминал господин Рюген, советовал для этого вырвать язык.
Делаю я это с помощью обычной мышки, карандаша, или кисточки. Сейчас я "пишу" и читаю Репина, которого упоминали в списке украинских художников.
Его полотно "Запор" д1880-1891г.достойно моего написания,такие позы, лица, композицию трудно где еще найти. Да и времени у него ушло прилично.
Работу не смог купить даже господин Третьяков, не хватило грошей Полотно украинского гения Репина, выкупил предстваитель немецких оккупаиционых властей царь Николай второй, за 35 тысяч рублей.
Мне оно дастается бесплатно.
Почему немецких, вы спросите, потому что московские окупанты подсчитали, сегодня,что в царе Николае осталось всего 256-я часть русской крови.Остальная немецкая.Взяли и грохнули фрица.
Треба бы проверить всех представителей московских оккупационных войск, в первую очередь господина Мюллера, (Миллера). Этот фриц устанавливает цену на газ Украине.
Brgds
2006.01.27 | леонід
Я читав щось з античної літератури мовою оригіналу?
На вашу превелику втіху я дещо з античної літератури читав мовами оригіналу. Хоча образно сприймав по-українськи. Але Ваших творів не подибував в рядах скромних грекв та римлян.Ваше манірне естетство наводить на думку, що ви потайки пройшли курс навчання в інституті шляхетних дівиць (теперішнє приміщення Центру культури в Києві). Там в підвалах "мовознавці" з ЧКи дійсно виривали українцям язики. В буквльному значенні.
Малюйте свої піктограмки, вчіться спілкуватися жестами (на мигах).
І радійте за своїх спільноязичників церських і нецарських родів, німецьких, семітських, кавказьких родів - зате общепринятоязичних. І що прикметно - україноненависників.
2006.01.27 | пан Roller
Я тоже читаю, пишу и разговариваю на античной украинской мове
леонід пише:> На вашу превелику втіху я дещо з античної літератури читав мовами оригіналу. Хоча образно сприймав по-українськи.
Это вы напрасно делали.
Ведь, это лишь свидетельствует о Вашем плохом знании античных мов.
На скикох античных мовах вы читаете? И на кикох пишите?
Что вам чудиться вишневый сад Шевченко, или пиктограмма, хрущ-Зоїл на Тарасе? Судя по вашим глюкам, я не могу быть уверенным в вашей украинской идентификации.Ваш сюреалистический бред, полный ненависти до всего, что не отвечает вашей личной идентификации украинства,подсказывает , что вы из той категории, которая выброшена историей на обочину.
Штунда, так в простонаречье называют этих представителей.Но, когда Штунда начинает претендовать на истину,переходить на личности отвлекаясь от темы обсуждения, это не может не бросаться в глаза.
Кстати, к месту будет сказано, Кулиш тоже читал мовою оригинала, но библию. И все бы ничего, пока не стал писать библию.
Он даже выпустил первое украинское издание библии, по которому учили законом вежливости украинцев.
Именно его и раскритиковал Иван Франко, в пух и прах. Видимо, Кулишь тоже слишком воспринимал "по-укрански".
Для того, что бы воспринимать образы, достаточно на них смотреть,это не введет в сюреалистическую оману, и это доступно всем пересичным украинцам.
Для всех:
Те же кто хочет более глубокого проникновения может последовать моему примеру , о котором я рассказал выше.Репродукция, а не глючная пиктограмма, поможет вам быстро и глубоко проникать с самые разные культуры, поможет заполнить пустоту,украинский вакуум, позволит не отстать вашим детям от других наций.
Сегодня дети Швеции учатся с планшетами.Не надейтесь на компьютеризацию украинской школы,как панацею.Здесь не бывает чудес.
Я призываю вас встать на защиту свидомости своих детей. Только вы в состоянии вырастить толкового, доброго украинца, способную, творческую личность.
Для Вас:
Я тоже читаю, пишу и разговариваю дома на античной украинской мове, и даже отвечаю на ней Вам.
Brgds
2006.01.27 | ziggy_freud
погоджусь частково
пан Roller пише:> Московская окупационная влада, через свою систему начального и среднего образования "нищить" самобутность россиян, а также як українців так і всех національних меншин России, вводя преподавание греческой мифологии во всех школах, на всех оккупированных территориях.
Щодо давньогрецької міфології погоджусь частково. Вона викладалась лише ТОМУ ЩО не суперечила міфам Рос.імперії-СРСР. Взагалі дивним предметом була історія в радянській школі. Як і багато інших предметів.
Взагалі було б добре врешті шкільну систему реформувати. Не в плані збільшення навантажень і терміну навчання, а в плані раціоналізації процесу і його наближення до реалій життя.
Тобто менше локшини дітям на вуха. Включно із "трипільськими предками". А в гуманітарних ліцеях крім давньогрецької міфології можна викладати багато інших. До речі, угро-фінську теж.
2006.01.27 | пан Roller
Re: До речі,украинскую дохристиянскую мифологию теж.
ziggy_freud пише:>
>
> Тобто менше локшини дітям на вуха. Включно із "трипільськими предками". А в гуманітарних ліцеях крім давньогрецької міфології можна викладати багато інших. До речі, угро-фінську теж.
До речі и украинскую мифологию, тем паче что есть прекрасное пособие, книга Валерия Войтовича, которое так и называется "Украинская мифология".Прекрасно иллюстрированное издание,правда не цветое.
Brgds
2006.01.20 | Pavlo
Бажаєте реально допомогти - купуйте українську медіапродукцію. А
від таких статей користі мало.Софія Ротару стала співати по-російськи не тому, що не читала правильних статей, а тому, що її російськомовні пісні купують в Росії та Україні, а україномовні тільки в Україні. Спільний медіаринок російськомовної України - Росії в декілька разів більше, ніж власне медіаринок України, проблема тільки в цьому. Більше заробіток - краще гонорар - якісніше продукт - подальша русифікація.
2006.01.23 | Al
Re: Бажаєте реально допомогти - купуйте українську медіапродукці
Ой, не можу погодитись щодо пані Ротару!На власні вуха чув (і не один, і два, і не три рази), як вона на запитання журналістів, задані українською, принципово відповідала виключно російською. Так ща питання є не лише в грошах, які товарищ Ротару хоче заробити.
2006.01.24 | Pavlo
Re: Бажаєте реально допомогти - купуйте українську медіапродукці
Al пише:> Так ща питання є не лише в грошах, які товарищ Ротару хоче заробити.
Питання не в грошах, а в їх кількості. Я дуже сумніваюсь, що Ротару зараз отримує хоч якусь копійчину за використання фонограм її івасюковських пісень. А от за галіму попсу гарантовано отримує, і не копійчину.
2006.01.20 | Budweiser
Нафіга публікувати радикально націоналістичні статті на "Майдані
Я не помітив цієї гілки і відкрив окрему гілку по цій статті. Я переношу мій допис з цієї гілки поряд з відповіддю на зауваження Роман ShaRPa>Звичайне діаспорянське мовне класичне. Нічогісінько нового та/або >страшного. Вже обговорюється в гілці >http://www2.maidan.org.ua/n/free/1137673141
Згоден що класичне діаспорянське. А шкідливе воно бо лише більше розколює Україну.Рідна мова є важливим чинником самоідентифікації і коли якийсь російськомовний українець чує що він спілкується на "неправильній" мові, а тому манкурт і непатріотичний елемент, то це викликає лише відторгнення та озлобленість, і помаранчеві починають ним асіцююватися з такими радикалами, він почуває себе чужим серед них. Тобто навіть з чисто функціональної точки зору це дибільна стратегія.
>Тема "другої державної" не така вже й розкольницька. Не надто >багато громадян України підтримують запровадження другої державної >мови, особливо за умови що можуть використовувати де хочуть, крім >офіційних документів, російську.
Більша кількість громадян України виступає "за" надання російській мові статусу державної аніж "проти". Хоча насправді якоїсь помітної дискримінації вони не помічають, але подібні ідеї їх лякають і вони бояться міфічної насильницької українізації. Тобто радикальні націоналісти своїми заявами лише збільшують кількість прихильників російської як другої державної. Саме на цьому питанні пасуться такі шулєра як Янукович та Медведчук, а радикальні націоналісти їм у цьому допомагають.
> Нуууу ... Майдан did it again . Буває. Статті й новини пишуть і >ставлять не янголи і бхакти Крішни, а живі люди.
Кожен часопис якщо він не бажає скотитися до рівня в якому кожен буде висловлювати свої наболілі проблеми, повинен мати певну редакційну політику. Позиція "Майдану" на маю думку має полягати в тому що не потрібно виносити на першу сторінку статті які лише більше розколюють Україну і відводять від побудови громадянського суспільства, замість того щоб цьому сприяти
2006.01.20 | Budweiser
Значна частина України є українською саме завдяки колоніалізму
Роман ShaRP пише:>
> Прошу спершу ознайомитися з оцим обговоренням:
>
> Святослав Караванський: Україна чи Малоросія?
> http://www2.maidan.org.ua/n/arch2005/1132731684
В чомусь, а саме в пост-колоніальному характері України, а можу погодитися з автором. А от висновки .... Наприклад той
>СТАТТЯ ІІ. Визнати, що розділення українського народу за мовною >ознакою на україномовних та росій-ськомовних українців, яке сталося >в наслідок примусових винародовчих заходів імперії, є спадщиною >колоніялізму, що її Українська незалежна держава мусить ліквідувати
Ну ви знаєте, наприклад наявність білих в Півн. Америці є також наслідком імперіалізму, ну то що для того щоб виправити цю несправедливість потрібно .....
Що важливіше, це те що деякі терени України стали українськими лише завдяки імперіалізму. Наприклад, Причорноморя заселяли ногайці, татари та інші кочівники, але в результаті російського імперіалізму відбулася колонізація цього краю переважно українцями, але і іншими націями на зразок Півн. Америки.
Важливо також що ці терени заселяли ще з кінця 18 ст. російські селяни також. Тепер уявіть собі що нехай собі живе якийсь одесит, наприклад, предки якого прибули в Причорноморя 200 років тому і весь час спілкувалися російською. А йому говорять що він манкурт бо зрікся своєї рідної мови. Уявіть собі його реакцію.
Я звісно не говорю про биків які приїхали в місто з села і вирішили "разгаварівать па гарадскі", але є і інша група людей.
2006.01.20 | sofu
Re: Значна частина України є українською саме завдяки колоніаліз
Мовне питання, звичайно важливе, але на мою думку значно важливіше зробити так, щоб підняти дух української держави. Щоб кожен, навіть російськомовний українець, чи в загалі громаданин Украіни, навіть росіянин, був патріотом держави де живе. Любив її. Зараз мовне питання майже дорівнює питанню державності.2006.01.20 | Budweiser
Re: Значна частина України є українською саме завдяки колоніаліз
sofu пише:> Мовне питання, звичайно важливе, але на мою думку значно важливіше зробити так, щоб підняти дух української держави. Щоб кожен, навіть російськомовний українець, чи в загалі громаданин Украіни, навіть росіянин, був патріотом держави де живе. Любив її. Зараз мовне питання майже дорівнює питанню державності.
Ви суперечите самі собі
Спочатку
> Мовне питання, звичайно важливе, але на мою думку значно важливіше зробити так, щоб підняти дух української держави.
А потім
> Зараз мовне питання майже дорівнює питанню державності.
2006.01.20 | sofu
Re: Значна частина України є українською саме завдяки колоніаліз
Budweiser пише:> sofu пише:
> > Мовне питання, звичайно важливе, але на мою думку значно важливіше зробити так, щоб підняти дух української держави. Щоб кожен, навіть російськомовний українець, чи в загалі громаданин Украіни, навіть росіянин, був патріотом держави де живе. Любив її. Зараз мовне питання майже дорівнює питанню державності.
>
> Ви суперечите самі собі
> Спочатку
>
> > Мовне питання, звичайно важливе, але на мою думку значно важливіше зробити так, щоб підняти дух української держави.
>
> А потім
>
> > Зараз мовне питання майже дорівнює питанню державності.
Я мав на увазі, що не зважаючи на важливість мовного питання, зараз важливіше навчити громадян пишатися державою де вони живуть не звинувачуї навіть російськомовних українців, в тому, що вони не користуються рідною мовою.
Так звана русская колона, звинувачує владу в насильніцькому навязуванні української мови, на сам перед маючи на увазі далеко не саму мову як такову, а відстоюваючи інтереси Росії, (ЄЕП,славянські народи, дружба, брати -це ширма) навіть до перетворення Украіни в клон Біларусі. Тобто втратою Украіною справжньої незалежності. Тому можна стверджувати, що мовне питання майже дорівнює питанню державності.
2006.01.20 | ziggy_freud
давайте врешті з*ясуємо, де росіяни, а де -язичні
Budweiser пише:> Важливо також що ці терени заселяли ще з кінця 18 ст. російські селяни також. Тепер уявіть собі що нехай собі живе якийсь одесит, наприклад, предки якого прибули в Причорноморя 200 років тому і весь час спілкувалися російською. А йому говорять що він манкурт бо зрікся своєї рідної мови. Уявіть собі його реакцію.
Уявіть собі реакцію приазовського грека, або нащадка німецьких колоністів, коли його називають "рускоязичним". Культурну автономію цих груп більшовики ліквідували разом з наслідками українізації.
В Одесі ще 100 років тому кожен крім російської знав ще й рідну. Українську, ідіш, молдавську, грецьку, болгарську... Те саме - Крим, Херсон, Миколаїв. Совок частково перетворив цих людей на "-язичних", але вони мають право повернутись до етнічних коренів. Якщо бажають, звичайно.
2006.01.20 | Budweiser
Влучно сказано (-)
ziggy_freud пише:>
> Уявіть собі реакцію приазовського грека, або нащадка німецьких колоністів, коли його називають "рускоязичним". Культурну автономію цих груп більшовики ліквідували разом з наслідками українізації.
>
> В Одесі ще 100 років тому кожен крім російської знав ще й рідну. Українську, ідіш, молдавську, грецьку, болгарську... Те саме - Крим, Херсон, Миколаїв. Совок частково перетворив цих людей на "-язичних", але вони мають право повернутись до етнічних коренів. Якщо бажають, звичайно.
2006.01.20 | Сергій Кабуд
підтримую(-)
2006.01.20 | Роман ShaRP
Re: Нафіга публікувати радикально націоналістичні статті на "Май
> >Звичайне діаспорянське мовне класичне. Нічогісінько нового та/або >страшного. Вже обговорюється в гілці >http://www2.maidan.org.ua/n/free/1137673141Budweiser пише:
> Згоден що класичне діаспорянське. А шкідливе воно бо лише більше розколює Україну.Рідна мова є важливим чинником самоідентифікації і коли якийсь російськомовний українець чує що він спілкується на "неправильній" мові, а тому манкурт і непатріотичний елемент, то це викликає лише відторгнення та озлобленість, і помаранчеві починають ним асіцююватися з такими радикалами, він почуває себе чужим серед них.
Так.
> Тобто навіть з чисто функціональної точки зору це дибільна стратегія.
Погоджуюся. Я вільно спілкуюся і українською, і російською, але люди, які хочуть мене обмежити до "тільки українського" в мене симпатії не викликають.
> Більша кількість громадян України виступає "за" надання російській мові статусу державної аніж "проти".
Я думаю, що якщо не буде ніяких обмежень на російську - ця кількість буде не такою вже й великою. Люди нормально сприймають українську офіційну і державну. Наприклад, заяву на шлюб я заповнював в Луганському РАГСі. В мене лише спитали, чи не треба мені допомогти з заповненням заяви.
>Хоча насправді якоїсь помітної дискримінації вони не помічають, але подібні ідеї їх лякають і вони бояться міфічної насильницької українізації.
З "міфічної" "українізація" через заборони і обмеження почає ставати реальною. Прикладів вже є два:
1) Закон про виключну україномовність реклами. Я вважаю, що це ідіотизм. Чому в англомовній чи російськомовній газеті реклама має бути україномовною?
2) Недавня постанова про дублювання або субтитрування українською 70% фільмокопії та діяльність Нацради з Теле- і Радіо- мовлення по аналогічній, якщо не більшій, "субтитризації та українізації мовлення". Субтитри взагалі з моїх знайомих ніхто не любить, їх навіть не всі прихильники українізації схвалюють. Але це найдешевший й найпростіший шлях "українізації", тому багато хто з виробників обере саме його, підсиливши в тих, хто буде це дивитися, нелюбов і до недолугої влади і до українізації взагалі як такої. Я не є симпатиком виробників легальної відеопродукції, але я не думаю, що комусь стане краще якщо через цю постанову в них будуть збитки - постанова регулює лише виробництво фільмокопій, але не їх реалізацію.
Не знаю, чи чули ви, чи ні про законопроект Капранових-Цибулька, який передбачає квотування імпорту друкованої продукції з поступовим зменшенням квот, і обов*язкової українізації 10% накладу будь-якого друкованого видання.
Це, звичайно, не закон, а законопроект, - проте, зі слів Цибулька, він схвалений Мінкультом, напевне, Кириленком також. І це напрямок руху наших "гуманітаріїв" мені не подобається.
>Тобто радикальні націоналісти
І навіть не дуже радикальні.
> своїми заявами лише збільшують кількість прихильників російської як другої державної.
Скоріше федералізації, я б сказав. "Ви у себе приймайте що хочте, а ми у себе теж що хочемо".
> Саме на цьому питанні пасуться такі шулєра як Янукович та Медведчук, а радикальні націоналісти їм у цьому допомагають.
Ніколи не вважав радикальних націоналістів за провідну інтелектуальну потугу нашого суспільства.
> Кожен часопис якщо він не бажає скотитися до рівня в якому кожен буде висловлювати свої наболілі проблеми, повинен мати певну редакційну політику. Позиція "Майдану" на маю думку має полягати в тому що не потрібно виносити на першу сторінку статті які лише більше розколюють Україну і відводять від побудови громадянського суспільства, замість того щоб цьому сприяти
Оскільки в адмінгрупі і в "новинарні", напевне, теж, більшість мають прихильники саме "українізації України" (і подейкуди вельми радикальні) , - такі, або й ще гірші статті тут будуть з*являтися.
Та як це їх сайт, а не мій - хай роблять що хочуть. Наше з вами діло - попередити.
Я прогнозую, що рано чи пізно помаранчевий, умовно кажучи, рух, всеодно розколеться на, умовно кажучи, "російськомовну" і "україномовну" частину.
Фактично процес пішов вже зараз. Більшість "націоналістів" підтримують "українського патріотичного Ющенка". Ті, хто не вважає показовий патріотизм і націоналізм великою чеснотою, я так бачу, великого бажання підтримувати блок НСНУ+націоналісти не мають.
Виходячи з того, що це свідомі позиції сторін - процес природній, і ради на то я не бачу.
А може, воно так і треба? "Вся ця ***ня зоветься демократія..."
2006.01.20 | леонід
А де ви бачили радикально націоналістичні статті на "Майдані
Це мені нагадує совєцьку термінологію. З заміною слова "буржуазний" на "радикальний". Якщо маєте на увазі "московсько-шовіністичний зміст", то присутність таких матеріалів викликає здорову реакцію українців. А українського шовінізму я щось не зустрічав. Ні на Майдані, ні на інших українських сайтах.2006.01.21 | Роман ShaRP
В статьях и на форуме.
Именно обсуждаемую в данной ветке статью я радикальной не считаю. А вот, например "Україна чи Малоросія" некоего Святослава Караванского - считаю.У вас могут быть свои понятия о "радикально-националистическом", у меня свои. Спорить об этих "вкусах" особого смысла не вижу.
2006.01.21 | леонід
Re: В статьях и на форуме.
То і я про те ж. Святослава Караванського совдепія карала саме за те, що ви називаєте "радикальним українським націоналізмом". Скажіть, а матеріал про УНА-УНСО теж є таким. Чи текст депутатського запиту Олега Тягнибока до Президента? Чи не через це намагалися не допустити ВО "Свобода" до виборів Верховної Ради?Це ж речі одного порядку - забороняти висловлювати погляди, заборонювати друкувати? До речі, чи не Ви консультували ЦВК про Тягнибока?
Радикальний московський шовінізм - це москалята з лопатами на Перекопі. І ваша мовчазна підтримка цього.
2006.01.21 | Роман ShaRP
Re: В статьях и на форуме.
- Может ли девушка полюбить радикала?-- Ради чего?
Я не хочу в данной ветке обсуждать ни украинских, ни российских радикалов.
2006.01.21 | леонід
Вітаю з мудрим завершенням.
Я щиро вітаю Вас з завершенням ну... невдячної справи. Так їм і треба. Хай самі себе обговорюють. Не до них тепер. Брат-москаль в таких випадках каже: "Нє до етава. Атєчество в апаснасті". Все правильно.2006.01.21 | IBAH
Re: В статьях и на форуме.
Всеж таке дивує, дивує те що на українськомовному Майдані пишется-переконуєтся читачів чужою мовою, про те що українська мова це прояв націоналізму.Скажіть будь ласка а проявом чи не ШОВІНІЗМУ є принижування мови країни в якій живе той хто обзиває цю мову? Покажіть,назвіть,наведіть приклад в якій країні, яке видання (журнал,газета) дозволяє собі на те щоб чужинці ( бо мимо того що в них українське громадянство-вони українцями себе не вважають)так знущались над державною мовою і над етнічним населеням? Придивіться малим а якже геройським країнам прибалтики -в них вдома своя правда і своя воля!Поїдьте до сусідньої полбщі і попробуйте паштелекати своєю общепонятною, або до німеччини, не хочу вже споминати інших країн.Наведу тільки приклад дуже подібний до того що дієтся в україні.Колись жалілись янкеси,що в часпроглькі до франції, французи не розмовляли з ними англійською, запитані а чи ви розмовляєте французькою коли до вас навідуються французи? Янкеси здивовано відповіли-а чому ми маємо розмовляти французькою в себе вдома? Нагадаю тут шарпам і іншим йому подібним слова УКРАЇНЦЯ якого батьком був француз а мати мадяркою.".. Юначе хай буде для неї твій сміх ,
І сльози і все до загину .
Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну.
Дівчино, як небо її голубе
Люби її в кожду хвилину
Коханий не схоче любити тебе,
Коли ти не любиш Вкраїну".....
А може хтось з захисників мови імперіалістів, назве періодик який видаєтся на кошти імперії мовою поневоленого народу.Старий це і провірений метод-робити крик у чужі хаті і принижувати господаря....
2006.01.21 | Роман ShaRP
А вот уже ответили. Ну здравствуй - это я.
IBAH пише:> Всеж таке дивує, дивує те що на українськомовному Майдані
Неправда ваша. Он не "украиномовный", здесь можно писать на любом языке.
> пишется-переконуєтся читачів чужою мовою, про те що українська мова це прояв націоналізму.
Такого я не говорил.
> Скажіть будь ласка а проявом чи не ШОВІНІЗМУ є принижування мови країни в якій живе той хто обзиває цю мову?
А кто тут что унижал?
> Покажіть,назвіть,наведіть приклад в якій країні, яке видання (журнал,газета) дозволяє собі на те щоб чужинці ( бо мимо того що в них українське громадянство-вони українцями себе не вважають)так знущались над державною мовою і над етнічним населеням?
Дядя, вы скиф или сармат? В абсолютно любом случае я найду период истории, в который украинского языка не было, а "этническое население" было другим, и не называлось "украинцы".
Вы предали культуру и традиции своих пещерных предков. Посыпьте голову пеплом, переоденьтесь в шкуры - и бегом в лес.
Я считаю себя прежде всего свободным человеком, который хочет жить в свободном государстве. А уже где-то потом - кем-то по национальности. Свобода в моем понятии не сочетается с навязываемыми ограничениями по языку (я могу принять некоторые ограничения добровольно, но не принимаю навязываемых).
Хотите установить здесь такой же жлобский режим, как у того дяди, про которого вы писали выше? А вот вам дуля!
> Придивіться малим а якже геройським країнам прибалтики -в них вдома своя правда і своя воля!
Здесь тоже. Только здешняя правда и воля - не ваша правда и воля. А там, где будет моя правда и воля, будут говорить на том языке, на каком захотят.
И не лезьте ко мне с вашими уставами.
2006.01.21 | леонід
Re: А вот уже ответили. Ну здравствуй - это я.
Пане Романе. Я заздрю Вашій необмеженій свободі. Зокрема - в обпльовуванні української землі. Очевидно, ще даються взнаки впливи повного місця. Це проходить.Періоду, коли українців не було на українській землі, яким Ви марите, ще не було. Потуги Сталіна-Берії-Жукова виселити з України всіх українців (для ідеї інтернаціоналізму та ще, мабуть, для Вашої свободи плювати на землю) не стали реальністю. Тож кляніть цих "вільнодуміців", через яких Вам українці заважають жити.
У мене є один знайомий, який хоче бути вільною людиною і вільно жити у Вашому помешканні. Приймаєте?
2006.01.22 | IBAH
До шарпа і шарпенят....
Ну що ж старе прислівя говорить: вдар в стіл і ножиці відозвуться.Ви це прекрасно зробили, ви навіть доказали не тільки свій великоруський панімперіалізм, ви доказали повне історичне невіглавство, навіть мабуть і не розумієте звідки ваша загальнозрозуміла бере свої витоки-вам треба це простити-ви ж бо твір вирощений для продовження імперії, таких як ви у мойому краю звали ГОМІКУС СОВЄТІКУС-правди ніде діти, ви- маю на увазі всіх, хто в час Україна стала незалежною, продовжує її русифікувати виправдовуєте це стовідсотково. Дуже ви переконливо ( для себе) пишете про своє поняття волі і свободи, з вашого вислову чути не тільки совпропаганду але повне підкорення її. Ви ж бо певно і поклонник:...."где так вольно дихає людина"... но де так вільно(з)дихала людина-як не у вашій вілні стороні? Нормальні люди вже переоріентувались, а ті інші підуть з того світу нерозуміючи того таки що Земля довкола Сонця а не навпаки.Думаю зайвим нагадувати стару правду-коли людина шанує себе, тоді і її шанують.
Хочу ще додати: що у всіх країнах які вважають себе демократичними обовязує всіх, без огляду на особистий підхід до цього,підпорядковання законам і офіцийне спілкування державною мовою(в мене кількадесятьлітній досвід).А як трагічно виглядають оці русскоязичниє за кордоном, яким чи то через вроджену тупість, чи то через своєрідний ген гомікус совєтікуса тяжко, ой тяжко жити на чужині-так як тим янкесам у франції.
P.S. тим кому буде цікаво послухати Різдвянну службу Божу з церкви Святого Володимира у Калгари( до речі-подібно це перша православна служба Божа в інтернеті)-зайдіть на: RADIO FOKA CALGARY.
2006.01.22 | Роман ShaRP
Меня, как всегда, много.
IBAH пише:> ви навіть доказали не тільки свій великоруський панімперіалізм
1) Дядя, по-украински правильно будет не "доказали", а "довели". Берясь защищать язык, для начала выучите его до приличного уровня, что ли.
2) Возможно, я в душе и идеалист-глобалист, что можно, в принципе, трактовать и как "панимпериализм", но уж никак не "великорусский".
> навіть мабуть і не розумієте звідки ваша загальнозрозуміла бере свої витоки-
А зачем мне это знать?
> Думаю зайвим нагадувати стару правду-коли людина шанує себе, тоді і її шанують.
Так вот я себя как раз и уважаю. А не уважаю я некоторых "учителей жизни" из Канады.
> Хочу ще додати: що у всіх країнах які вважають себе демократичними обовязує всіх, без огляду на особистий підхід до цього,підпорядковання законам і офіцийне спілкування державною мовою(в мене кількадесятьлітній досвід).
1) Не у всех стран государственный/официальный язык один.
2) Лично я свободно владею украинским языком, и в официальных ситуациях никаких проблем с ним у меня пока не было.
2006.01.22 | IBAH
Re: Меня, как всегда, много.
) Лично я свободно владею украинским языком-повчаєте інших а не знаєте ще,що є українська мова а язик є в корови!
... и в официальных ситуациях никаких проблем с ним у меня пока не было....сумніваюсь я у тому чи це правда.
Тоді чому ж робите з себе блазня-правда бувають блазні які не розуміють того що роблять, знов доказуєте це-хоч би тим що русифікуєте насильно те що русифікуєте....
Так вот я себя как раз и уважаю -ось таке ставлення до своїх дій, має окреслення у психології-вам мабуть воно не пригодиться, бо ж у вас своє русло....
А не уважаю я некоторых "учителей жизни" из Канады.
Це вже не до вас Шарпе-ви ж бо все знаєте, але ось тим хто ще навчаєтся ( я вчусь все життя)непогано б повчитись і у цих як ви називаєте :"учителей жизни" из Канады.Від них бо багато де чого можна навчитись- вони збудували таку країну і такі міжлюдські відносини яких ви в Укрїні дай Боже щоб дочекали!
А за виправлення моєї помилки я вельми вдячний-запамятаю.Вчусь я і колись вже мабуть згадував на форумі-вивчати українську мову почав не так то давно самотужки і як дотепер задоволений своїми осягненями-правда хотілобся бути кращим....
2006.01.23 | Георгій
Пане Іване...
Ви знаєте, при всій моїй повазі до патріотизму діаспорян, я, українець з України, не можу не помітити, що Ви досить слабенько знаєте українську мову і також переводите дискусію з паном Романом на дуже тривіальні атаки ad hominem. Майте честь...2006.01.24 | Роман ShaRP
Re: Меня, как всегда, много.
IBAH пише:> ) Лично я свободно владею украинским языком-
> повчаєте інших а не знаєте ще,що є українська мова а язик є в корови!
В русском языке, - а в данный момент я пишу по-русски, - слова "мова" нет.
Вы умеете уважать другие языки независимо от того, насколько вам нравится их звучание?
> ... и в официальных ситуациях никаких проблем с ним у меня пока не было....сумніваюсь я у тому чи це правда.
Сомневайтесь себе на здоровье.
> Тоді чому ж робите з себе блазня-правда бувають блазні які не розуміють того що роблять, знов доказуєте це-хоч би тим що русифікуєте насильно те що русифікуєте....
1) Повторяю: не "
доказуете", а "доводите".2) Я никого насильно не русифицирую.
> А не уважаю я некоторых "учителей жизни" из Канады.
> Це вже не до вас Шарпе-ви ж бо все знаєте, але ось тим хто ще навчаєтся ( я вчусь все життя)непогано б повчитись і у цих як ви називаєте :"учителей жизни" из Канады.Від них бо багато де чого можна навчитись- вони збудували таку країну і такі міжлюдські відносини яких ви в Укрїні дай Боже щоб дочекали!
Я же не сказал "всех". Я сказал - некоторых. Есть вот, например, замечательный человек Виктор Морозов. Он уехал из Торонто, приехал в Украине, теперь здесь творит и переводит. И я его уважаю. Даже если бы он не приезжал сюда, а просто творил и переводил в Канаде - я бы его тоже уважал.
> А за виправлення моєї помилки я вельми вдячний-запамятаю.
Как видите, не запомнили.
2006.01.26 | BackToRoots
полностью поддерживаю.(-)
2006.01.20 | BROTHER
В Українi державною мовою є й залишиться українська(-)
2006.01.20 | stefan
треба вчитися у індіанців
Класна стаття.А Януковича треба відправити в плем"я індіанців на перевиховання.
***
Давай те напишемо колективний лист Януковичу про це.
Шановний пане екс-кандидат в Президенти України!
*******************************
********************************************
2006.01.20 | пан Roller
Чия бы мычала, твоя бы молчала.
Йосиф Сірка пише:> Недавно один з канадських телеканалів показав репортаж про одне з індіянських племен на території провінції Британська Колюмбія. Плем’я нишки нараховує всього трохи понад 6000 членів, але, з-поміж 50-ти індіянських племен, воно стоїть найкраще щодо врятування власної мови. Нишки мають свою школу, де плекають свою мову, пісні, звичаї. Репортаж подав кілька інтерв’ю з членами цього племені, які підкреслювали важливість збереження власної мови, бо , згідно з їхніми словами: „зникнення мови – буде зникненням нашої ідентичності, ми втратимо частину нашої культури, нашого я”.
>
> Українська нація має на що бути гордою, бо вона подарувала світові не тільки Березовського, Сковороду, Шевченка, Чайковського, Гоголя, Рєпіна, Корольова та десятки інших геніїв в галузі кульури, науки і техніки, але своїми сучаними ракетами, літаками, спортсменами та митцями. > Торонто, 18.1.2006 р.
Кому подаровала украинская нация Гоголя?
А почему Сковорода писал букву Ы?
А кто Березовского послал к Моцарту учиться? Нация?
А до чего тут Репин. Репин до вашей нации, как казак до жидав Финлядии.
Казаков, которые пишут письмо турецкому солтаны, писал с депутатов Российской госдумы, а не с украинской нации.
А чему Хрущева в вышиванке, и Руслану не внес. (Курская анамалию.)
Хрущев Крым подарил. Руслана Евровиденье взяла.
А Королев, такой же украинец как Сикорский.
Ты еще туда Довженка впиши, сталинского приспешника.
А чего же Булгакова не внес в список?
Украинская нация не признает Гоголя украинским писателем.
Треба хотя бы знать, что Гоголь не писал на украинской мове, как Франко.
А когда он писал, украинской нации еще и впомине не было.
Вы хотите, что бы украиский народ был подобен тому племени индианцев? Что бы он отбросил на фиг пласт мировой культуры, или изял из него русскую культуру, именуемую сегодня российской.
А что будет кушать нация вместо нее?
Ваш американские секс и насилие?
Я не раз сообщал, что против введения росийской мовы в качестве второй государственной в Украине.
Пусть украиснкие национал -индейцы не чувствуют себя ущемленными, у них итак развит комплекс неполноценности, меньшевартости.
Но, это не означает, что я за то, что бы украинская нация на шару пользовалась достижениями русской культуры.Как та свиня, о которой тут говорится.
Треба им выдвть тавро, "наци", и запретить читать русские книжки, смотреть русские полотна, фильмы, русский телевизор.
Нация должна смотреть свое.Вот и все.Пусть смотрит Торонто.
А нам и своего хватит.
Торонто, е мое, тоже мне Украина нашлась.
Ты на хутор сходи, на Деканьку, от тоды и будешь нас лякать чертями.
Brgds
2006.01.20 | леонід
Re: Чия бы мычала, твоя бы молчала.
Пане Роллере. Я гордий з того, що Ви не викинули (зі свого приватного вжитку)потужні пласти німецької, норвезької, фракцузької, японської і т.д. культур і маєте до них прямий доступ. Слава Вам. Ви очевидно, як Іван Франко, володієте і користуєтеся багатьма мовами (дасть Бог, то й на українську спроможетеся). А так поділяю Ваше захоплення американськими письменниками Буніним, Бродським. А ще Дєм'яном Бєдним та Максімом Горькім.2006.01.20 | пан Roller
Re: .Я гордий з того, що Ви маєте прямий доступ до культур
леонід пише:> Пане Роллере. Я гордий з того, що Ви не викинули (зі свого приватного вжитку)потужні пласти німецької, норвезької, фракцузької, японської і т.д. культур і маєте до них прямий доступ. Слава Вам. Ви очевидно, як Іван Франко, володієте і користуєтеся багатьма мовами (дасть Бог, то й на українську спроможетеся). А так поділяю Ваше захоплення американськими письменниками Буніним, Бродським. А ще Дєм'яном Бєдним та Максімом Горькім.
(В тексте имеются механические опечатки и грамматические ,ошибкиисправлять некогда. )
Пласт культуры не ограничивается одним словом. К слову сказать, сегодня само слово не играет уже той цементирующей сылы которое определяла то, что называется нация.Роман помер....
Я сочувствую вашу иронию, когда вы вносите в предлагамый мне список Демьяна Бедного. Об этом сталинском прихвастне я немного читал в романе Куркова , трилогии про Попугая.
Что до Максима Горького, то я действительно читал его с большим интересом, особенно мне понравился его роман Мать. И очень его уважаю, не смотря на Гулаг...В такой ситуации оказался не о один, и Шолохов. Но Шолохов оказался мужественне, он отстоял у Сталина хоть ненмого жизней казачества. не всех вывели в голодомор.
И не смотря на сегодняшние гонения на Грького, и по заслугам, это большой человек и большой мастер слова, сказал бы великий мастер. Да и для революции он сделал не мало, и на свои гроши, кстати....
Что до японского, то, здесь я бы вспомнил имя выдающегося украиского деятеля Шевелева,(Шерех, это для Торонто) который, кстати, передал, завещал свой украинский( славянский) архив в Японию.
С Японией нас связывает не только тесная "радиактивная дружба",не толко инструменты, которые они подарили симфоническому оркестру любых друзей, но и потенциальные враги.
США и Россия, парнеры по несчастью.
Думаю,Швевелев это тот человек, он сделал для украиснкого слова больше чем вся нация в Торонто, с которой он имел конфликты.
Лично для себя языковый вопрос я снимаю просто. И если кому-то интересно могу поделиться.
Я приобщаюсь к творчеству великих художников.Тем самым исключаю сам привкус мовы.Ведь, мов много, а я один.
На сегодня их достаточно много, в моей "коллекции" их пока опрядка трицати.Есть и сучастные.
Каждый их них нарисовал не меньше двухсот полотен,и помер, во времени это с 1500 года.Посмотреть все это практически невозможно. Знать все, не нужно.
Но, почти каждый из них рисовал свой автопортрет, и у каждого есть пара двойка выдающихся полотен, имеющих на сегодня денежное выражение со многими нулями.
Вот с ними я и предпочитаю общаться. Не обращая внимания на нули.
Делаю я это очнеь просто, с помощью обычной мышки, и электронного мольберта Wacom.
Я беру понравившийся портер, и пытаюсь сделать с него что-то вроде компьютерной репродукции.
Это не занимает много места в квартре, поэтому мне не треба будет стоить музей на Андреевском спуске.(Шутка по Марчуку)
Таким образом, скажимо Пармиджанино,
имя которого практически ничего никому не скажет, ни в Украине, ни в России, нив Торонто,скромный такой себе чувик из Пармы, и его портрет "Муыжчина читающий книгу" 1523-1524 год, для мне сегодня вещь узнаваемая.
А для Вас,( перепрошую),спросил Авас.
Но, ведь в Киеве нет Третьяковки.И в Минске нет. У них тока один єтюд ВрубеляБ на всех. В Киеве семь штук, не считая в Кириловской церкви.
Я знаю об этом портерете больше иного специалиста, поскоку я не только открываю для себя его оригинальную технику Парамиджанино,я ей овладеваю. Чувстуете разницу. И это я, который никогда в жизни не умел рисовать.Который думал как все, что не умеет.
(теперь я знаю даже как звали папу бедного мальчика,Франческо Мациолла),
Я перевожу его технику на компьютерный инструменты.А этого, наверняка, не делал никто вообще.Но, может сделать, и луше меня.Но, не сделает.Зато будет говорить об украинском слове.
Кто посмеет после это сказать, что я не культурный человек?
Кто бросит камень?
Ну и пусть себе.Я не стремлюсь к культуре, особено массовой.
Я действительно не культурный, и не собираюсь им быть.
Культура -это пойло, которым поит государство или нация население, это их зомбежь.Это относится и к украинской культуре. Просто этого пойла сегодня меньше. Но, мне оно не нужно совсем.Благо, я уже могу отличить хорошее от плохого.
Культура, сучастная, массовая, это труп искусства.
Такой сокроментальный вывод я вывожу для себя.
О художниках начинают вспоминать лет через сто, не считая, конечно, Пояркова, который уже увековечил себя в рубике журнале "Великий художеник.
Но, обилие всяких событий которые реально происходят в искусстве, и которые дают подпитку,гордость за страну, я не против этого. Я стараюсь отслаживать это. И отследить это можно только ночью по каналам российского ТВ. Это наводит на разные мысли, дает ссылки к поиску.
Для меня живущего, казалось бы в столице Украины, совершено ограничен этот пласт , в том числе и европейской и славянской культуры, из которого черпают русские в России.
Здесь, в Украине мне постоянно внушают, что я должен забыть это, потому, что это не укрианское, что это враждебное украинской культуре.
Я спрашиваю, почему?
Разве книжка множет быть врагом чеовека?
Разве журнал "Техника молодежи" враг молодежи, электронную версию недавно сделал в Росссии. Разве журнал "Знание и Сила" которому исплоняется 80 лет, вчера, это враг.
Разве это правильно, что на Украине не отмечают 250 летие Моцарта, а в России отмечают, там чтут и сороколетний труд француза построившего Исаакивевский Собор.Там чтут всех, и "украинца" Гоголя почитают за своего.
Чому так?
Ползая, редко, по сайтам, я поражаюсь на сколько продвинута сегодня в этом плане российская глубинка. Какой богатой, духовной жизнью она живет.
И это при той же бедности, что и в Украине.
Я прихожу к выводу, что такого феномена, как украинская культура, его я не знаю, его нет для меня.
Но я не знаю не потому, что его нет. Не знаю не потому, что я не хочу его видеть, или он мне противен,не интересен.
Просто всякие пидары, типа из Торонто, путаются под ногами и сбивают с украинский мысли.
А ведь есть прекрасная украинская мифология. Я знакомился с ней. Есть Стефаник. Которого любят почитать , а не читать.
Лучшее, на что способны наши казлы это волать, что их забивает русская мова, что их рукописи горят. Что этот писатель не украинец, а этот украинец.Или стравлвать Степовичку с кем нибудь.
Нет живых авторитетов.Или их не показывают. Кроме как Лина Костенко.
Люди разъеденены. Ту идею, в том виде, каком ее преподносят со времен Марии Терезы, и Франца Исосифа, во времена, когда украинцев те называли русинами,когда укрианцев допускали в австрийский парламент, это у них (наци)Укриана.
А когда украинцев пускали в царскую постель, как свинопаса Розумовского, делали из них графьев,так это не Украина.
Или граф Белобородько, для них этот массон не украинец.А кто его чтит на Украине?
Ну и так далее....
Эти "попки" просто повторяют одну и ту же чушь, они оторвались от жизни. Они в глаза не видели Украины и украинцев. А туда же, мычат свое.
Brgds
2006.01.20 | Рюген
Ну наконец-то!
Вы, Роллер, меня смутили. Ваш Маццола ни с чем у меня не ассоциировался и мне стало стыдно: вроде бы Возрождением всегда интересовался. Поискал, посмотрел и пришел у выводу, что много не потерял. Уж извините.Тем не менее, нашел хороший ресурс с высококачественными репродукциями, вот: http://www.humanitiesweb.org/human.php?s=g&p=c&a=p&ID=8012
Вы этот портрет имели в виду? А то читающего книгу я не нашел.
От себя могу порекомендовать раннее Возрождение: Треченто. Там еще полно следов средневековья, часто писано неумело, с усилием. Но такой свежий, чистый взгляд на жизнь. Как дети. А маньеризм - это уже закат.
Еще пару советов. Мне лично очень нравится Боттичелли и обратите внимание на испанцев. Их вообще мало знают, т.к. мало ушло за пределы Испании. Но они стоят того, чтобы их знали. А голландцев я даже не советую. Их можно просто перелистывать после вечернего чая. Кстати, они примерно для этого и писали.
Насчет малых русских городов - не удивляйтесь. Просто Вы очень плохо и мало знаете Россию.
И не ищите себе врагов. Они найдутся сами, и как раз в тот момент, когда Вам это нужно меньше всего.
2006.01.21 | Тульский пряник
Re:Смешаные чуЙства
Рюген пише:>Просто Вы очень плохо и мало знаете Россию.
Таки да!
> И не ищите себе врагов. Они найдутся сами, и как раз в тот момент, когда Вам это нужно меньше всего.
Это понимание приходит со временем. Особенно после общения с диЯспорой.
2006.01.21 | Рюген
Да ну,
Вы плохо себе представляете дияспору.Большая часть старой диаспоры (дореволюционной) считает себя если не русскими, то очень близкими. Ходят в православные церкви, общаются и дружелюбно с другими русскими. Часть поскорее постаралась забыть кто они такие. Из части прет их нутро вне зависимости от пожеланий. Часть национально-свидомых недобитков (в буквальном смысле, в Канаде их даже в концлагеря сажали), часть бессознательные полицаи.
Есть, например, на краю штата Нью-Йорк довольно задрипанный город Баффало. В нем есть довольно задрипанная улица Дженези. Даже по меркам Баффало. На улице Дженези есть довольно задрипанный дом (даже по меркам этой улицы). И на нем гордо красуется: Ukrainian place Dnipro. По-моему, рядом с ним даже чернокожие стесняются ходить.
Интересный факт: самая многодетная семья в США на сегодняшний день - украинцы. Но это не все. Глава семьи трудится ... ночным сторожем в школе. На большее квалификации не хвата. Что после этого простые американцы могут думать об Украине? Правильно.
Сериал с участем Мэтта ЛеБланка. Он играет актера Джоуи, переехавшего из Нью-Йорка в Лос-Анжелес. В него влюбилась очень симпатичная и сексапильная барышня Алекс.
У Джоуи есть знакомая - работает актерским юристконсультом, что-ли. Вот она в присутствии Алекс знакомится с каким-то богатым буратином. Показывает пальцем на Алекс и говорит - а это моя уборщица. Алекс возражает: я адвокат! (она правда адвокат). На что реакция: это ты у себя на Украине адвокат, а здесь ты - уборщица! Вот это типичное мнение.
Так что это специфический варнякающий представитель очень специфической дияспоры. Не более.
2006.01.21 | леонід
Re: Да ну,
Пане Рюген. А Ви не бажаєте розповісти про покидьків з російської діаспори в Україні?А негри в usa за Вашою логікою є завсідниками "Русскіх культурних центров"? І з балалайками ходять в Гарлемі?
2006.01.21 | Рюген
Отвечаю.
леонід пише:> Пане Рюген. А Ви не бажаєте розповісти про покидьків з російської діаспори в Україні?
> А негри в usa за Вашою логікою є завсідниками "Русскіх культурних центров"? І з балалайками ходять в Гарлемі?
С балалайками по Гарлему ездят (не ходят) евреи. Главным образом, конечно. Но не только по Гарлему, но по всему Лонг Айленду с посещением Нью Джерси.
Информация почерпнута с анекдота.ру. Из первых уст балалаешников.
2006.01.21 | леонід
А чому "рускоязичниє" до Бога звертаються по-українськи?
Господня молитва розпочинається по-українськи: "Отче..". Кличний відмінок, якого немає в російській мові. І що цікаво, всі "рускоязичні", байдуже, чи то в Москві, чи то в Хайфі - і всі по українськи. Мабуть приховані бандерівці, бо лише перед Богом виказують свою прихильність до української мови. От так! І мої шановні опоненти - також. От так.2006.01.21 | пан Roller
Re:" Батько наш. Да святится имъя твое."
леонід пише:> Господня молитва розпочинається по-українськи: "Отче..". Кличний відмінок, якого немає в російській мові. І що цікаво, всі "рускоязичні", байдуже, чи то в Москві, чи то в Хайфі - і всі по українськи. Мабуть приховані бандерівці, бо лише перед Богом виказують свою прихильність до української мови. От так! І мої шановні опоненти - також. От так.
Так то так , да не так, зовсем.
В словаре украинской мовы самого Бориса Грінченка нет такого слова "отче".
Можете ли вы указать и датировать источник из которого вы почерпнули, что слово отче украинское?
Если нет, то почему?
Зато есть слово Отчизна=Батьківщина
"Кидають отчизну і свою дідизну: свои пасіки й левады."
Второе значение слова Отчизна -отечество, отчизна, родина.Єто уж совсем по- русски.
"И дым отечества нам сладок и приятен" А.С. Пушкин.
Отец против Батько.
Исходя из сказанного, можно утверждать, что в украинской мове нет слова ОТЧЕ.По крайней мере не было на момент написания молитвы.
Вообще, по преданию молитва "отче наш" была начитана самим Исой, как его называют свидомые западенцы.
И если следовать их логике, то Иса был украинцем. Это вполне правдоподобно, если допустить,что Украина -Батькивщина святых индийских буйволов, а не слонов.Ведь Иса отсутствовал лет так 25-ть.Возможно, и в Индии и в Украине был.
Я не стану ущемлять свидомую украинскую парафию тем, что свою господню молитву они начинают не державной российской мовой.
А то еще перейдут на "Батько наш. Да святиться имъя твое..."
У них есть то единственное, что у них нельзя отнять, это их грех. Он первороден.
Не суть важно, на какой мове они замаливают его.Хоть на российской...
Главное, что бы это шло от души. Это их право выбора, говорить на российской мове.
Brgds
2006.01.21 | леонід
Re:" Батько наш. Да святится имъя твое."
Пане Роллере. В захопленні від Вашого гумору. Це ж треба так шлангувати, щоб вдавати незнаність українського терміну Вітчизна. Навіть в Одесі знають, запитайте у Кармазіна. Синонім дл терміну Батьківщина, різниця в емоційному забарвленні. Невже в комсомолі Вам не розповідали про Вітчизняну війну? Невже серед Ваших знайомих немає вітчимів? Невже Ви не купуєте вытчизняних товарів?Суто граматично. В українській мові іменна парадигма має сім відмінків. Є кличний, свого часу був заборонений (разом з буквою g)}.
Литиною - вокатив. Синтаксично вживаний при зварненні. В російській мові відсутній. Замість нього вживають називний(латиною - номінатив).
Господня молитва прийшла в Україну давно, відображена в перших перекладах євангелій (з 11 ст.), саме з використанням кличного відмінка. На Московію текст прийшов від нас, як і більшість юогослужебних книг. Відповідно до норм сучасмної російської мови мало б бути "Отец наш...". Але є по-українськи.
Григорій Сковорода свого часу говорив московським запроошувачам, що коли "у вас вовки по нетрях вили, у нас храми золотом покривали".
А щодо "Отчизни" Пушкіна, то згадайте його дідівщину, його походження.
Воістину, для москаля "отчизна" там, де він ходить.
2006.01.21 | пан Roller
Re.украинских саморобах слова. ИЖЕ ЕСИ. Даждь, днесь
леонід пише:> Пане Роллере. В захопленні від Вашого гумору.
Я рад за Вас. Но, это скорее не мой юмор , а юмор украинской мовы, который можно почерпнуть из толстого четырехтомного словаря украинской мовы Бориса Гринченка изданного еще в 1907 году.Более раннего издания я просто не знаю. А вы?
Газдам полезно читать его регулярно.
Я рад, что теперь вы не только горды, но и прибываете в веселом состоянии духа.
Можете передать это Малой, которая утверждает , что у меня нет чувтсва юмора, и что я сильно болен.
Мне так нравятся ваш диагноз, юмор, он обнадеживает меня.
Однако, перепрошую серьезно, я не увидел в вашем постинге ссылку на авторитетный источних, о чем я просил.
Возможно, Торонто пользуется другими источниками,допускаю это, другими словарями и диалектами, как то я слышал, что их целых 26 и все украинские.
Слово "отче" для меня звучит естественно, и не является иншемовным.
К слову сказать, если вы возьмете словарь под редакцией и при участии Никиты Сергеевича Хрущева, изданного в годы Великой Отечественной войны, так там вы увидите сплошь и рядом, стока похожих украинских слов, они буква в букву совпадают с русскими. Особено на букву А.
Когда появилось слово "отче" в украинской мове?
И когда появилась само понятие украинская мова?
Что знают об этом китайцы?
Вы не догадываетесь?
Я думаю, произошло это после Пушкина.
И, знаете почему? По той причине, что Пушкин был мастак сочинять всякие словечки,делать ошибки, и его примеру должны были последовать украинские саморобы слова.
Бачил я их наробки.
Представляю, какую радость вы испытаете прочитав этот словарь, Хрущева. С ним мне и мову учить не треба. Ее не отличишь от русской. Ведь, следуя вашей логике, москали тока того и делают, что используют слова украинской мовы.
Сволочи, треба с них за это гроши брать.
А что, собственно в этом плохого?
Це ж треба так шлангувати, щоб вдавати незнаність українського терміну Вітчизна. Навіть в Одесі знають, запитайте у Кармазіна. Синонім дл терміну Батьківщина, різниця в емоційному забарвленні. Невже в комсомолі Вам не розповідали про Вітчизняну війну? Невже серед Ваших знайомих немає вітчимів? Невже Ви не купуєте вытчизняних товарів?
Я не читаю украинских газет, но картошку люблю, когда сальцей ее намять?
В комомоле мне рассказывали, но, мой дед воевал, в Германии и в Японии,и молчал почему-то, и крестная мама воевала за отечество наше. Европу на пузе проползла, как она шутила.
А что отец и батькко не синонимы? Я не понял, чего вы меня грузите. Дайте простую ссылку. Свою я дал.
Вот еще пример:
имя, отчество
ім'я, по батькові
Отечество
Батьківщіна.
Что тут непонятного?
> Суто граматично. В українській мові іменна парадигма має сім відмінків. Є кличний, свого часу був заборонений (разом з буквою g)}.
> Литиною - вокатив. Синтаксично вживаний при зварненні. В російській мові відсутній. Замість нього вживають називний(латиною - номінатив).
Скока, скока? Впрочем, на фига мне это. Я лучше репродукции буду рисовать.Назовите мне украинского художника, которого вы шануете.Тока не москаля Репина. Много их?
А то в списке я не увидел их вообще. Это случайность?
> Господня молитва прийшла в Україну давно, відображена в перших перекладах євангелій (з 11 ст.), саме з використанням кличного відмінка. На Московію текст прийшов від нас, як і більшість юогослужебних книг.
От Вас, это с Торонта?
А шо странного в том. Киево- Печерская лавра в Киеве, а не в Москве.София тоже в Киеве. Была и в СССР.
Я не совсем понял от чего вы хотите испытать гордость?
Ну пришла. Как пришла ,так и ушла.
Відповідно до норм сучасмної російської мови мало б бути "Отец наш...". Але є по-українськи.
А кто молитву читает сучастнрой мовой. Вы шо в церкву не ходите.
Так моя пробабушка читала и меня учила. Церковной старославянской мовой молятся.
> Григорій Сковорода свого часу говорив московським запроошувачам, що коли "у вас вовки по нетрях вили, у нас храми золотом покривали".
А кто он такой Григорий, в европейском масштабе. Его что, кто-то читает? Для галочки. И чего вы до него ципляетесь. Он больше про дух говорил.Мир ловил его , но он убежал.
> А щодо "Отчизни" Пушкіна, то згадайте його дідівщину, його походження.
> Воістину, для москаля "отчизна" там, де він ходить.
А для украинца там, где он не ходит.
Кстати, если первое слово молитвы господней украинское, то что означает третье и четвертое?
ИЖЕ ЕСИ.
Brgds
2006.01.21 | леонід
Re: Re.украинских саморобах слова. ИЖЕ ЕСИ. Даждь, днесь
Пане Роллере. Якщо Ви вже допускаєте, що перше слово Господньої молитви звучить по-українськи, то Ви мене переконали дати вичерпну відповідь на всі Ваші запитання. Але мені вкрай необхідно знати, де й коли жили церковні слов'яни, на мову яких Ви покликаєтеся?А Софіївський собор ніколи не був в СССРі. Це СССРа була навколо Софії, навіть знак Антихриста біля воріт чіпляла. І таблички на "православной мовє пролєтарськой діктатури". Як, до речі, на синагогах, костьолах, мечетях. НЄфіг виділятися і не вписуватися в русько - совєцький словар Хрущова.
А перший український словник уклав Памво Беринда в 1627 році. Я не знаю, чи московити тоді абетку знали... Це тепер.
2006.01.21 | stefan
трошки помирю Вас...
всі молитви спочатку в Київській Русі були на грецькій мові.потім перекладались на старослов"янську(вірніше-церковнослов"янську).
І перша і друга, особливо не була ні українська, ні російська.
Була мовою уерковних документів(і державних, початково), яку принесли до нас Кирило і Мефодій.
(греки вважають їх греками - болгари - болгарами).
В столиці сучасної грецьк. Македонії Салоніки- стоїть їм пам"ятник.
***
До Державіна в Росії не було нормальної російської мови, майже, як і української.
Хоча козацькі пісні Хмельниччини - звучать сучасно, - українською.
***
так, що питань більше, ніж відповідей.
2006.01.21 | пан Roller
Написанному верить(-)
2006.01.26 | Рюген
"Из-за острова,
на Стрежень,под напор речной волны,
выплывали расписные
Стеньки Разина челны."
17 век.
Перевести?
stefan пише:
> всі молитви спочатку в Київській Русі були на грецькій мові.
> потім перекладались на старослов"янську(вірніше-церковнослов"янську).
> І перша і друга, особливо не була ні українська, ні російська.
> Була мовою уерковних документів(і державних, початково), яку принесли до нас Кирило і Мефодій.
> (греки вважають їх греками - болгари - болгарами).
> В столиці сучасної грецьк. Македонії Салоніки- стоїть їм пам"ятник.
> ***
> До Державіна в Росії не було нормальної російської мови, майже, як і української.
> Хоча козацькі пісні Хмельниччини - звучать сучасно, - українською.
> ***
> так, що питань більше, ніж відповідей.
Различия в тогдашних славянских языках (9 в) были минимальные. К.и М. проповедовали в Македонии, (Крыму), Болгарии, Паннонии, Иллирии, Богемии и Моравии. Сейчас это территория 8-10 различных государств. И везде их прекрасно понимали и никакие диалектные различия (если они и были) не стали помехой. Помехой стали немецкие епископы, которые усадили братьев в тюрьму, невзирая на папскую буллу. Поэтому и различия между древнерусским языком и церковнославянским можно считать пренебрежимо малыми, меньше чем различные современные галицкие диалекты. Это раз. Второе. Церковнославянский язык в 17-18 веке на Руси уже довольно близко адаптировался к современному ему народному. По сути, он развивался с ним параллельно. И Киевская редакция этого языка стала основой современного русского!
Литературный же язык первой половины 18 века в России находился под сильным влиянием польского. Поэтому вирши поэтов этого времени столь неудобоваримы.
2006.01.27 | Timeo
Re: "Из-за острова" та ін.
> Поэтому и различия между древнерусским языком и церковнославянским можно считать пренебрежимо малыми, меньше чем различные современные галицкие диалекты. Это раз.Не переконливо. Те, що мови південних слов`ян були більш-менш схожими, нічогісінько не каже про їхню подібність до мов східних слов`ян.
> Второе. Церковнославянский язык в 17-18 веке на Руси уже довольно близко адаптировался к современному ему народному. По сути, он развивался с ним параллельно.
Так, добре відомо, що саме київська редакція церковнослов`янської мови стала основою тогочасного (увага!) _правопису_ російської мови. Тільки не варто забувати, що той допетрівський правопис згодом кілька разів реформувався - чи не тому, що дуже відрізнявся від розмовної мови, га? Та й досі російський правопис є доволі далеким від розмовної російської - будь-якого школяра вчать, що російське слово "малако" треба писати на український (
> Литературный же язык первой половины 18 века в России находился под сильным влиянием польского. Поэтому вирши поэтов этого времени столь неудобоваримы.
Цікаво, Ломоносов теж був під впливом поляків?
У храма, у цветов, у счастливого леса
Ты видишь щедру дщерь Российского Зевеса.
Минерва по всему: в ней всех доброт союз
Приветствует Парнас и похваляет муз.
О вселюбезный Глас, животворяще Слово!
Я чувствую к стопам в себе стремленье ново.
2006.01.27 | Рюген
на украинский лад
треба писать "мольоко"Timeo пише:
>Та й досі російський правопис є доволі далеким від розмовної російської - будь-якого школяра вчать, що російське слово "малако" треба писати на український (
У Вас пльохо с русский произношений.
2006.01.21 | Рюген
Звательный падеж
http://gramota.ru/forum/read.php?f=1&i=8264&t=8237Автор: Russofeel
Дата: 14-10-03 07:12
это и есть звательный падеж - мам, пап, ба, Вить, Коль, Сань, Петь, Мань, Зин, Зой, Лер, Ир, Надь, Оль, Ген, Вер, Саш-а-Саш и прочее. осталось именно в разговорной речи. рудиментарное по сути.
Интересно, что в русском языке он благополучно развивается, а в украинской - замерз в церковно-славянском исполнении с тех пор как впервые был преподан темному населению. Причем, церковнославянский сохранился в современном русском языке практически в полном составе, а из украинского его "-инизаторы" тщательно вымарали. И получили в результате "Чи гепнусь я дрючком пропертий" и так далее. Во всяком случае, у нас во дворе некая мамаша, очевидно, очень свидомого происхождения, истошно звала сына: "Ііііііігор!"? а вовсе не "Ігорю", как следовало бы ожидать по правилам украинской мовы.
Сковороду, Роллер, не ругайте. Сковорода благополучно писал по-русски. "Всякому городу нрав и права, всякий имеет свой ум-голова". Так что леонид просто по-свидомыцьки побрехивает. Ему не занимать стать.
Ну и чтобы завершить этот базар, скажу, что современные украинцы имеют отношение в домонголькому Киеву меньшее, чем современные турки к Восточной Римской империи.
2006.01.22 | леонід
Аж ніяк не "звательный падеж"
Радий за окремих "руссофілов", які з власної цніціативи намагаються згладити психолого-семантичну ваду "общепрінятого язика". Але як не було в російській мові кличного відмінка (vocativus', так і немає. Те, що пан Рюген намагається вдавати за відмінок, є лише усіченою формою називного відмінка.А щодо запозичення українцями вокативу від греків чи болгар, то ви наївний. Подивіться гагілки, веснянки, гаївки (це з фольклору), то побачите, що звернення у формі вокативу були вживані у 7-8 ст. н.е.
Радий, що ви староукраїнську мову Григорія Сковороди вважаєте за "русскую". Та Росії тоді ще не було, а звалося царство Московським, коли геніальний філософ писав блискучі трактати, які на сьогодні не втратили свого загальнолюдського значення. Ви ще митрополита Іларіона з і "Словом о законі і благодаті" в москалі запишіть.
Щодо неправильного вживання називного відмінка замість кличного на побутовому рівні, то погоджуюся з Вами. Далася взнаки лінгвістична окупація, заборони буков, відмінків, книг, письменників, кольорів, пісень, художників на догоду "тварцам єдінава савєцкава народа", здійснювана прихильниками "великого мовознавця" Сталіна. Не перевелися ще послідовники.
Щодо Вашого твердження, що сучасні українці не мають безпосереднього відношення до киян домонгольського часу, - погоджуюся. Це й коню зрозуміло. Машиною часу ще не користуються.Але є нащадками тих киян. Ви ж очевидно себе маєте за нащадка тих, хто прийшов до києва на самому початку монгольскої навали. Гордіться савоїм походженням. Україна аж занадто гостинна і не мстива за історичні кривди.
2006.01.22 | Тульский пряник
Re: Меня всегда поражали радетели укрсучлита
Они с такой скоростью пытаются изменить свой певуче-птичий язык, в смысле "солов'їну мову", чтобы в нём было как можно меньше слов, употребляемых в русском, что доходит действительно до абсурда. Чего стоят всякие "межповерхові дротоходи", "акцептування", спайки типа "гвинтольот-вертоліт-гелікоптер"... Может скоро и правописание опять вернётся к кулишёвкеНе известно, какие термины ещё изобретут их воспалённые мозги, чтобы "уникнути русізмів". Вот уж, по истине, заставь дурака Богу молиться, так он и лоб расшибёт.
2006.01.21 | ziggy_freud
це, мабуть якийсь ___ з Брукліна розповідав
з тих -язичних, що по 30 років живуть на велфер, і досі не спромоглись вивчити жодного слова англійською.Рюген пише:
> Сериал с участем Мэтта ЛеБланка.
І який з того висновок? Що в зйомках серіалу брав участь русофоб?
some kinda bullshit, man
2006.01.21 | Георгій
Re: Да ну,
Рюген пише:> Вы плохо себе представляете дияспору. Большая часть старой диаспоры (дореволюционной) считает себя если не русскими, то очень близкими. Ходят в православные церкви,
(ГП) Так, але не всі і не завжди. Багато старих діаспорян з Карпатської чи Червоної Русі дійсно вважають себе "русинами" і тому близькими до сучасних росіян, але дуже багато з них все-таки тримається греко-католицької віри, а не православної. У Сіетлі, де я жив біля восьми років і багато спілкувався з діаспорянами всіх поколінь, більшість старших людей ходить до так званої "Візантійської католицької церкви." Абсолютно нічого російського там нема, але, правда, й українського теж. Служби всі від початку до кінця англійською мовою. Обряд візантійський, але адміністративне підкорення - до Ватикану. Серед парафіян українці, словаки, і багато таких, хто називає себе "карпато-русини." Чи є там хоч один етнічний росіянин, я не впевнений.
>общаются и дружелюбно с другими русскими.
(ГП) Сіетльська українська громада завжди мала чудові стосунки з сіетльською російською громадою. Наш Українсько-Американський Клуб час від часу мав спільні збори з Російсько-Американським Клубом. Але річ у тому, що той російський клуб склаався дійсно з етнічних росіян - представників дуже старої російської ("білогвардійської") іміграції 1920-х років і їх нащадків. Тим навіть і в голову не спадало вчити нас, українців, що ми насправді росіяни і "ваабщє какая разніца." Ми спокійно спілкувалися нормальною англійською мовою, нам було добре і приємно, що вони нас не вважають росіянами, а їм було добре і приємно, що ми їх поважаємо і частуємо смачними голубцями.
>самая многодетная семья в США на сегодняшний день - украинцы. Но это не все. Глава семьи трудится ... ночным сторожем в школе. На большее квалификации не хвата. Что после этого простые американцы могут думать об Украине? Правильно. (...) это ты у себя на Украине адвокат, а здесь ты - уборщица! Вот это типичное мнение.
(ГП) Тут, на великий жаль, Ви маєте рацію. Якщо Ви бачили фільм під назвою "In and Out" з Кевіном Клайном, там є момент, коли він зав'язує собі краватку, дивиться на неї критично і каже, ні, ця не гарна і зав'язана погано, тож треба іншу, а то що ж ми, в Україні, чи що? Але ТОЧНО ТАК САМО ПОГАНО пересічний американець думає і про Росію. Коли американець злий на весь світ, щось у нього не виходить, життя малюється у чорному світлі, він втішає себе, кажучи, "well, at least we are not in Russia."
2006.02.13 | harnack
Re: Да ну,
Рюген пише:> Вы плохо себе представляете дияспору.
> Большая часть старой диаспоры (дореволюционной) считает себя если не русскими, то очень близкими. Ходят в православные церкви, общаются и дружелюбно с другими русскими. Часть поскорее постаралась забыть кто они такие. Из части прет их нутро вне зависимости от пожеланий. Часть национально-свидомых недобитков (в буквальном смысле, в Канаде их даже в концлагеря сажали), часть бессознательные полицаи.
> Есть, например, на краю штата Нью-Йорк довольно задрипанный город Баффало. В нем есть довольно задрипанная улица Дженези. Даже по меркам Баффало. На улице Дженези есть довольно задрипанный дом (даже по меркам этой улицы). И на нем гордо красуется: Ukrainian place Dnipro. По-моему, рядом с ним даже чернокожие стесняются ходить.
> Интересный факт: самая многодетная семья в США на сегодняшний день - украинцы. Но это не все. Глава семьи трудится ... ночным сторожем в школе. На большее квалификации не хвата. Что после этого простые американцы могут думать об Украине? Правильно.
> Сериал с участем Мэтта ЛеБланка. Он играет актера Джоуи, переехавшего из Нью-Йорка в Лос-Анжелес. В него влюбилась очень симпатичная и сексапильная барышня Алекс.
> У Джоуи есть знакомая - работает актерским юристконсультом, что-ли. Вот она в присутствии Алекс знакомится с каким-то богатым буратином. Показывает пальцем на Алекс и говорит - а это моя уборщица. Алекс возражает: я адвокат! (она правда адвокат). На что реакция: это ты у себя на Украине адвокат, а здесь ты - уборщица! Вот это типичное мнение.
> Так что это специфический варнякающий представитель очень специфической дияспоры. Не более.
(Гарнак): Що за ідіот. ДіЯспора просто набита міліонерами, навіть міліардерів є (активні в нинішній Україні з отого ж Торонто), переважно працьовиті і заможні люди, парламентарії, науковці. Для прикладу для злобного невігласа:
http://www.forbes.com/finance/lists/10/2002/LIR.jhtml?passListId=10&passYear=2002&passListType=Person&uniqueId=BI00&datatype=Person
2006.01.21 | пан Roller
Re: Вы этот портрет имели в виду? Нет шановный Рюген, не этот.
пан Roller пише:> Рюген пише:
> > Вы, Роллер, меня смутили. Ваш Маццола ни с чем у меня не ассоциировался и мне стало стыдно: вроде бы Возрождением всегда интересовался. Поискал, посмотрел и пришел у выводу, что много не потерял. Уж извините.
> > Тем не менее, нашел хороший ресурс с высококачественными репродукциями, вот: http://www.humanitiesweb.org/human.php?s=g&p=c&a=p&ID=8012
> > Вы этот портрет имели в виду?
>
> Нет шановный Рюген, не этот. И потеряли вы много, перепрошую.
>
> Нажаль, я не смог найти этого портрета в интернет.Хотел "подсмотреть" цвета.Точное название " Портрет мужчины с книгой".
>
> С листа репродукция даже интерсней.
Тока затягивает в сторону.
У Пармиджанино есть интересная вещь, он точечками, черными, по гладкому создает внутреннюю тень и контраст. Но, это в этом портрете.
>
> Я не испытываю особой радости от пhостого "глазения". Другое дело? когда он тебя чепает,стоит перед тобой, ты с нима работаешь. Это особое что-то.
>
> Но, это я придумал для себя. Кому-то, может что другое подойдет.
>
> На черном фоне с подсветкой сверху.
>
> "Глубокое отчаинье кроется во взгляде этого довольно молодого мужчины с благородным лицом.Что явилось причиной подобного состояния -впечатление от перечитанного, тяжелое воспоминание, а может быть горечь обид, или следствие не разделеной любви".
>
>
> (Это не я пишу, это искусствовед.)
>
> Увы портрета в интернет я не нашел.Но, ведь интеренет не единственный источник.Этот портерт вы могли увидеть на раслкдках в Киеве внутри журнала. И еще можете увидеть, если он вас "достанет".
>
> Не в этом конкретном портрете дело.А в способе, как ликвидировать украинский вакуум, украинскую безграмотность.
То есть вопрос социальный. По этому и обсуждаю тут.
>
> У меня никак не получался его автопортрет, "Портрет молодого человека". Лицо совершенно светлое, полная противоположность.
>
> Вот я вчера встретил детские рисунки, в интеренет.
>
> И многие убеждены,и убеждают других так думать,думать так, что это дети так вилят, они рисуют плоско.И приходят от этого в свинячий восторг, почему-то.
>
> А я далеко не убежден в этом. Просто детей никто не научит, не покажет как рисовать.
>
> Не научат взрослые. Нет, Алла Пугачева своего внука учит рисовать красками на природе.Оказывается не все украинцы не учат своих детей и внуков.Не все не знают, что такое цвет.
>
>
> Они даже не знают какой получится цвет если смешать два разных карандаша у ребенка, не говоря уже о трех....
>
> Как получить объем тоже не знают. Но, им приятно думать, что дети дурнее их. Они вывешивают эти рисунки на выствки, на майдане, и называют это культурой.
>
> Ну что тут сказать? Дебилы.
>
> Научись сам и научи ребенка. Никто за тебя этого не сделает. Не упускай время.(Это я для общества)
>
> Ведь это не так сложно. Треба просто пробовать.
>
>
>
>
> >А то читающего книгу я не нашел.
>
> Даю наводку, подсказываю, часть 58, индекс 08780.стр 12. формат А4 Название издания не называю, а то все сметут, у нас такой народ, и вам не достанется.
>
>
> > От себя могу порекомендовать раннее Возрождение: Треченто. Там еще полно следов средневековья, часто писано неумело, с усилием. Но такой свежий, чистый взгляд на жизнь. Как дети. А маньеризм - это уже закат.
> > Еще пару советов. Мне лично очень нравится Боттичелли и обратите внимание на испанцев.
>
> Мне тоже. По странному стеченпю я даже купил пару месяцев назад какую-то брошурку-книжицу про него, но тут же и подарил ее встретившемуся старому знакомому, по пьяне.
> (Чукча ведь не читатель, чукча писатель.)
>
> Его автопортерт я помню.Такой молодой, чуть курчаявый, рыжеватый скуластый.Он у меня есть. Симпатичный малый.Я вообще, что бы сузить круг, знаю многих художников в лицо.Их носы, глаза, губы.Я смотрю в широком диапазоне.Сезанн мне нравится, его легко копировать детям будет акварелью.
>
>
> Их вообще мало знают, т.к. мало ушло за пределы Испании. Но они стоят того, чтобы их знали. А голландцев я даже не советую.
>
> Ну почему же . Дюрер, если не ошщбаюсь гландец. Его портреты просто блеск.До пейзажев я пока не добираюсь. Рано мне еще.Треба освоить и закрепить достигнутое.
>
> Их можно просто перелистывать после вечернего чая. Кстати, они примерно для этого и писали.
>
> Было бы что перелистывать.
>
> > Насчет малых русских городов - не удивляйтесь. Просто Вы очень плохо и мало знаете Россию.
>
> Да, вы правы.Хоча я родился и вырос в Новочеркасске. Но, дальше Новосибирска не забирался. Но, я видел,в интернет, даже Башкирия дает жару.
>
> > И не ищите себе врагов. Они найдутся сами, и как раз в тот момент, когда Вам это нужно меньше всего.
>
> Намек понял.Re:последней нашей беседы в Де фотографер...
>
> Успехов вам.С праздниками.
>
> Видел вы Свистку помогали листовки делать, в майдановцы записались?(Шутю).
>
> Хочу спытать. Вы, я понял, владеете вопросом профессионально? С хужожниками живыми общаетесь. И в математеке шарите и в искусстве. Большая редкость в наше время.
>
> Кем и где працюете? Если не секрет.
>
> Brgds
2006.01.21 | Рюген
Re: Вы этот портрет имели в виду? Нет шановный Рюген, не этот.
пан Roller пише:> пан Roller пише:
> > Нажаль, я не смог найти этого портрета в интернет.Хотел "подсмотреть" цвета.Точное название " Портрет мужчины с книгой".
> >
> > С листа репродукция даже инетерсней.Тока затягивает в сторону. У Пармиджанино есть интересная вещь, он точечками, черными, по гладкому создает внутреннюю тень и контраст. Но, это в этом портрете.
> >
С листа конечно интересней. Но, если вернуться к старой дискуссии - с экрана "объективней": настраиваете монитор и отключаете внешние источники света. Тогда цвета не зависят от посторонних факторов. Так работают дизайнеры-полиграфисты. А иллюстрации высшего качества делаются с тиснением, повторяющим фактуру оригинала. Но оригинал (классический) как правило, покрывался лаком, поэтому он не просто отражает свет, но и особым образом его преобразует. А это монитору недоступно. Кроме того, картины-то писались для 14-17 веков (то, что мы тут обсуждаем), а это значит, рассматривались при свете свечей. Что тут говорить о цветопередаче? Если даже свечи сейчас другие.
> > Я не испытываю особой радости от постого "глазения". Другое дело когда он тебя чепает,стоит перед тобой, ты с нима работаешь. Это особое что-то.
> >
Давным-давно я пробовал воспроизводить Тициана. Техническими карандашами. Я над одним глазом бился наверное неделю. И понял, что лучше глазеть. Больше увидишь и больше поймешь. Самому тоже очень хорошо, но если рядом прототип и пытаешься его воспроизвести... Это имеет смысл если только хочешь быть профессиональнеым художником. Кстати, художники не стесняются копировать. Постановки, сюжеты, колера. У Матисса есть знаменитая картина - "Танец" Она напоминает по построению "Граций" многих художников Возрождения. В свою очередь, Петров-Водкин в "Купании красного коня" воспроизвел колористику Матисса. Такая цепочка.
> > Увы портрета в интернет я не нашел.Но, ведь интеренет не единственный источник.Этот портерт вы могли увидеть на раслкдках в Киеве. И еще можете увидеть, если он вас "достанет".
> >
Буду смотреть.
> > Не в этом конкретном портрете дело.А в способе, как ликвидировать украинский вакуум, украинскую безграмотность.То есть вопрос социальный. По этому и обсуждаю тут.
> >
Это гораздо серъезней. Проблема как раз в том, что для того, чтобы жлобу выйти из состояния жлобства, ему его сначала необходимо осознать. Осознать свое несовершенство и захотеть его преодолеть. Удастся ли еще вопрос. Но захотеть надо непременно. А что мы наблюдаем здесь? Самодовольствование жлобством. Вместо самосовершенствования они жлобство устанавливают как норму. Вот это и есть корень проблемы.
> > Вот я вчера встретил детские рисунки, в интеренет.
> >
> > И многие убеждены,и убеждают других так думать,,думать так, что это дети так вилят, они рисуют плоско.И приходят от этого в свинячий восторг, почему-то.
> >
> > А я далеко не убежден в этом. Просто детей никто не научит, не покажет как рисовать.
> >
> > Не научат взрослые. Нет, Алла Пугачева своего внука учит рисовать красками на природе.Оказывается не все украинцы не учат своих детей и внуков.Не все незнают, что такое цвет.
> >
> >
> > Они даже не знают какой получится цвет если смешать два разных карандаша у ребенка, не говоря уже о трех....
> >
> > Как получить объем тоже не знают. Но, им приятно думать, что дети дурнее их. Они вывешивают эти рисунки на выствки, на майдане, и называют это культурой.
> >
> > Ну что тут сказать? Дебилы.
> >
> > Научись сам и научи ребенка. Никто за тебя этого не сделает. Не упускай время.(Это я для общества)
> >
> > Ведь это не так сложно. Треба просто пробовать.
Но кому-то дано, а кому-то нет. А у кого-то просто не лежит душа. Сложные это вопросы. Но учить знать и понимать искусство надо обязательно. Рисовать, делать объемы - в принципе тоже должен уметь каждый. Тут особых талантов не требуется, скорее, навык. Зато на практике большой выигрыш. Я когда свои чертежи слесарю сдаю, он их делает в первую очередь и с удовольствием. Но это еще такой слесарь.
> > >А то читающего книгу я не нашел.
> >
> > Даю наводку, Подсказываю часть 58, индекс 08780.стр 12. формат А4 Название издания не называю, а то все сметут, у нас такой народ, и вам не достанется.
> >
Обложка, как я понял, черная?
> > Ну почему же . Дюрер, если не ошщбаюсь гландец. Его портреты просто блеск.До пейзажев я пока не добираюсь. Рано мне еще.Треба освоить и закрепить достигнутое.
> >
Дюрер не голландец. Он немец. И мой любимый художник. Вообще. Поэтому я его и не советую. Он мой.
> > > Насчет малых русских городов - не удивляйтесь. Просто Вы очень плохо и мало знаете Россию.
> >
> > Да, вы правы.Хоча я родился и вырос в Новочеркасске. Но, дальше Новосибирска не забирался. Но, я видел, даже Башкирия дает жару.
> >
Я далеко тоже не забирался. Дело не только в географии, хотя и в ней. Не забывайте, что 80% русских городов никогда не знали войны. Кроме гражданской. И преемственность населения в них - столетиями. Это истинное золото. А 80 процентов украинских городов (не в упрек, а для сравнения) - 100 лет назад просто не существовало. А если существовали (в Галиции, Волыни и Подолии) - там жили совсем другие люди. А просто шушеры, конечно, кругом полно. И Россия и Украина здесь - два сапога - валенок. Именно потому что очень уж сильно общественные катаклизмы подействовали на общество. Пена наверх вынесла такое, что его только из шланга. И именно поэтому никакие новые катаклизмы ничего не улучшат. А Вы вот понадеялись... Это уже упрек.
> > > И не ищите себе врагов. Они найдутся сами, и как раз в тот момент, когда Вам это нужно меньше всего.
> >
> > Намек понял.Re:последней нашей беседы в Де фотографер...
> >
Не, таких намеков понимать и не надо. Я не враг. Я даже последнему нацюку не враг, не то что Вам. Я просто ему, нацюку, хочу подсказать: хлопец, здесь по сюжету, должно быть стыдно. Но "поганому виду нема стиду". А это просто значит, что бардак будет продолжаться. По тому же сюжету.
> > Успехов вам.С праздниками.
> >
> > Видел вы Свистку помогали листовки делать, в майдановцы записались?(Шутю).
> >
Они даже собственных задач не в состоянии решать качественно, добротно.
> > Хочу спытать. Вы, я понял, владеете вопросом профессионально? С хужожниками живыми общаетесь. И в математеке шарите и в искустве. Большая редкость в наше время.
> >
Нет, нет и нет. Я просто хороший любитель. И художник был неживой. Украинский классик. Я общался с хранителем его творческого наследия. И попутно с искусствоведами-музейщиками. Очень поверхностно. И в математике я "шарю" плохо. Тоже очень поверхностно. Алгебра Ли и Банаховы пространства для меня темный лес. Просто я люблю и умею ценить чужие таланты. Независтлив. Мне хватает своих. Вот за все это меня и любят!
> > Кем и где працюете? Если не секрет.
> >
Когда-нибудь, при случае, скажу. Что нигде.
> > Brgds
Взаимно.
2006.01.21 | пан Roller
Re: Может ли любой болван стать великим болваном.?
Рюген пише:> пан Roller пише:
> > пан Roller пише:
> > > Нажаль, я не смог найти этого портрета в интернет.Хотел "подсмотреть" цвета.Точное название " Портрет мужчины с книгой".
> > >
> > > С листа репродукция даже интересней.Тока затягивает в сторону. У Пармиджанино есть интересная вещь, он точечками, черными, по гладкому создает внутреннюю тень и контраст. Но, это в этом портрете.
> > >
> С листа конечно интересней. Но, если вернуться к старой дискуссии - с экрана "объективней": настраиваете монитор и отключаете внешние источники света. Тогда цвета не зависят от посторонних факторов. Так работают дизайнеры-полиграфисты. А иллюстрации высшего качества делаются с тиснением, повторяющим фактуру оригинала. Но оригинал (классический) как правило, покрывался лаком, поэтому он не просто отражает свет, но и особым образом его преобразует. А это монитору недоступно. Кроме того, картины-то писались для 14-17 веков (то, что мы тут обсуждаем), а это значит, рассматривались при свете свечей. Что тут говорить о цветопередаче? Если даже свечи сейчас другие.
Очень интересно.Не могу поверить, что вы любитель.Вы знаете такие тонкости....Да, я тоже думал о свечах. И о саборах, в нихх иконы и свечи.О светодиодах. О способе реализации вибрации цветов на экране, имитации свечей.
Но, я обнаружил такую странную вещь. Сам "правильный" цвет в точке еще ничего не додает. Он даже на похож. Цвет проявляется во время работы и в сочетании.
Скажимо, если средний цвет выбран правильно, вначале, типа заливка,то и конечный результат получается близким.Но рисовать можно по разному, без заливки вначале.
А, вообще, я немного остыл в плане цвета. Все люди видят по разному, все мониторы показывают по разному.И кайф ловят по разному.И цвет будут изучать еще 500 лет.
Но, зрение корректируется мозгом. Если смотреть на розоватую лошать, на самом деле белого цвета, то, через некоторое время она будет казаться белой. (Маргулис).
> > > Я не испытываю особой радости от простого "глазения". Другое дело когда он тебя чепает,стоит перед тобой, ты с нима работаешь. Это особое что-то.
> > >
> Давным-давно я пробовал воспроизводить Тициана. Техническими карандашами. Я над одним глазом бился наверное неделю. И понял, что лучше глазеть. Больше увидишь и больше поймешь. Самому тоже очень хорошо, но если рядом прототип и пытаешься его воспроизвести... Это имеет смысл если только хочешь быть профессиональнеым художником. Кстати, художники не стесняются копировать. Постановки, сюжеты, колера. У Матисса есть знаменитая картина - "Танец" Она напоминает по построению "Граций" многих художников Возрождения. В свою очередь, Петров-Водкин в "Купании красного коня" воспроизвел колористику Матисса. Такая цепочка.
Танец этот есть и у Дали. Я помню обсуждал в Параджанове.И еще у кого-то его видел, кроме Матиса и Дали.
Тайная вечаря есть и у Леонардо, и Дали.
Есть картины, которые обрастают суждениями. А есть просто, неизвестный мастер, такого-то века.
Но, я имею такую бредовую идею, что любой болван может нарисовать, в будущем, и глаз Тициана, и нос, и рот. И не просто нарисовать. А нарисовать так, что не отличишь на экране. И делать это на компьютере.
Компьютер в данном случае выступает в качестве простого инструмента.Никаких сканеров. Никаких копирований.Только мышь, или кисточка планшета.
Но, этот же балван может воспроизвести портер любого ходожника в его манере. Что для этого необходимо? Одно единственное.
Болван не должен знать, что он этого не может сделать. Наоборот, он должен быть уверен, что это ему по силам.
Конечно, для начала ему треба просто научиться рисовать глаз.А это требует не абы какого терпения и знания.
На компьютере.
Или чем-то другом.
Лучше научиться у кого-то.Но, практически мало есть у кого.Одну даму я знаю в Швеции, но не знаком с ней.
Но, после того, как он знает, как это делается, все много проще и быстрее.
Это в корне меняет дело. Представьте себе, что такая гипотеза подтвердится.Ну, хотя бы в одном конкретном случае .( Лучше, если в моем)
К чему это может привести, я затрудняюсь даже сказать.
Боюсь, болванам лучше не знать этого.Массовость погубит дело.Убьет качество.
> > > Увы портрета в интернет я не нашел.Но, ведь интеренет не единственный источник.Этот портерт вы могли увидеть на раскладках в Киеве. И еще можете увидеть, если он вас "достанет".
> > >
> Буду смотреть.
> > >
> > > Даю наводку, Подсказываю часть 58, индекс 08780.стр 12. формат А4 Название издания не называю, а то все сметут, у нас такой народ, и вам не достанется.
> > >
> Обложка, как я понял, черная?
Нет, обожка не черная. На обложке крупным планом "Мадонна с младенцем и святыми" (фрагмент), желтовато- коричневый тон.Издательство Фрунзе 104, 6 этаж."Иглмосс Юкрейн", можно попросить продавщицу, спросить в отделе доставки. У них есть остатки.
Я вчера вот подумал. А что, в этом что-то есть."Портрет к вопросу мовы", кто бы мог подумать.Как совпало.
> > > Ну почему же . Дюрер, если не ошщбаюсь голандец. Его портреты просто блеск.До пейзажев я пока не добираюсь. Рано мне еще.Треба освоить и закрепить достигнутое.
> > >
> Дюрер не голландец. Он немец. И мой любимый художник. Вообще. Поэтому я его и не советую. Он мой.
А мне шо голандец, шо немец. Я их биографии мало читаю.
Хай будет ваш.
Тогда я себе Халса возьму. Франца.
Надеюсь , Фландрия не Германия.
> > >
Просто я люблю и умею ценить чужие таланты. Независтлив. Мне хватает своих. Вот за все это меня и любят!
> > > Кем и где працюете? Если не секрет.
> > >
> Когда-нибудь, при случае, скажу. Что нигде.
> > >
Re:
Давным-давно я пробовал воспроизводить Тициана. Техническими карандашами. Я над одним глазом бился наверное неделю. И понял, что лучше глазеть.
Заинтриговали.Что такое технические карандаши?
Не могли бы вы припомнить, что именно, дать ссылку на это произведение, или простото название.
Или, если не помните, на любое полотно любого, но обязательно великого художника.(портрет)
Хочу "поглазеть",проверить "гипотезу болван",и вашу, что лучше, "читать" или "писать", "глазеть" или "рисовать".
Для меня это стало бы серьезным стимулом и испытанием.Конечно, это будет все равно перевод на компьютрнвый инструмент.Но, в отсутствии оригинала он может оказаться не хуже.
Назовем это нечто репродукцией в которой краски не выцветають и не горят.
Мой адрес:
Valikjun@yandex.ru
Brgds
2006.02.06 | пан Roller
Wacom с размахом
Wacom с размахомКомпания Wacom официально объявила о выпуске первого в мире широкоформатного планшета Intuos3 6x11, рассчитанного на профессиональных дизайнеров и тех фотографов, которые занимаются постобработкой или ретушированием цифровых фотографий на рабочей станции с несколькими мониторами, либо используют профессиональные широкоформатные дисплеи типа 23” Apple® Cinema HD и плазменные панели. Главная особенность планшета – применение активной площадки, пропорционально соотносящейся по размерам с видимой областью дисплея, что существенно упрощает процесс работы над снимком или дизайн-макетом.
“Учитывая, что все большая часть творческой аудитории нуждается в обширных пространствах визуального отображения своих работ, мы считаем, что новый вид графических планшетов будет неуклонно завоевывать популярность”, – сказал на презентации планшета ведущий продакт-менеджер компании Wacom Майкл Маркум. Стоимость нового планшета будет составлять около $400.
dphotographer.com.ua
2006.02.06 | леонід
" Wacom с размахом" - втрата ідентичності
Пане Роллєре. Ви ще раз підтвердили правду заголовка.2006.02.06 | Рюген
Кому що,
леонід пише:> Пане Роллєре. Ви ще раз підтвердили правду заголовка.
а курці просо.
2006.02.06 | леонід
Кому що - а по їхньому "планшетка"
За браком аргументів по темі, визнаю, допускається використовувати планшетки Чкалова, шкарпетки Ржевського, манжети Сєвєряніна. Аби не ідентифікуватися з клятими українцями, а заодно з всякими там Екзюпері, Пютуа, Аполінерами. Курка просо клює, а москаль - своє.2006.02.06 | Рюген
Чи Ви, Леоніде
геть з клуні гепнулися? Де ті українці і де той Аполінер?леонід пише:
> За браком аргументів по темі, визнаю, допускається використовувати планшетки Чкалова, шкарпетки Ржевського, манжети Сєвєряніна. Аби не ідентифікуватися з клятими українцями, а заодно з всякими там Екзюпері, Пютуа, Аполінерами. Курка просо клює, а москаль - своє.
Курка просо клює і вважає себе щирою. На всю голову. Аж до Екзюпері тулиться. А Екзюпері спитали, чи йому до вподоби?
2006.02.07 | леонід
Чи-Ви, Леоніде без чи-ви
Панове опоненти. Я звертав Вашу увагу на заголовок. Полишав поза критикою ваші епатажні ходіння на цирлах навколо "украінской бєзграмотності" иа "самодовольствованія жлобством". Ах які Ви естетичні, ах які ви відзігорні, ах які ви "москальско всєобразованиє" у Вашому "чужедовольствованії фраєра".Панове. А українську абетку вивчити у Вас кебети не вистачає? На клуню, з клуні, на клуню, з клуні . Дасть Бог, проріжеться.
А поки що я Ваше кублення в білих вежах сприймаю як дитячу ностальгію за відібраний в дитинстві шматок сала. Не більше, не менше.
Ви б ще на італійські сайти з Вашим москальським рафінадом поперлися б. І вказали б їм на їхню "італо-латинську безграмотність" та "чуженєдовольство рязансько-ставропольського арістократа в пєрвом калєнє". Берлусконі відразу прийме російйськомовне громадянство і удочерить Вас на правах категоричної відмови від визнання права українців на мовну самоідентифікацію.
2006.02.07 | Сергій Вакуленко
Про Аполінера та українців
Рюген пише:> Де ті українці і де той Аполінер?
Не так вони далеко одне від одного, як увижається деяким видатним ерудитам:
Guillaume Apollinaire
Réponse des Cosaques Zaporogues au Sultan de Constantinople (1914).
Plus criminel que Barrabas
Cornu comme les mauvais anges
Quel Belzébuth es-tu là-bas
Nourri d'immondice et de fange
Nous n'irons pas à tes sabbats
Poisson pourri de Salonique
Long collier des sommeils affreux
D'yeux arrachés à coup de pique
Ta mère fit un pet foireux
Et tu naquis de sa colique
Bourreau de Podolie Amant
Des plaies des ulcères des croûtes
Groin de cochon cul de jument
Tes richesses garde-les toutes
Pour payer tes médicaments
http://www.toutelapoesie.com/poemes/apollinaire/reponse_des_cosaques_zaporogues_.htm
2006.02.07 | пан Roller
Re: Брехать не гарно.И имя у Вас жидовское.
пан Roller пише:Я свою мову не терял.
А, с Репина набросок Запорожца рисовал, недавно.Даже двух.А Репин входит в список идентификации.
Да, и сылку я дал из журнала. А его засновники и не украинцы, и не москали.
Вам еще не надоело свою шизу жувать.С вами по человечески, а вы как собака, не привязаная.
Какой вы украинец.Штунда Вы, да и та не правильная. Имя у Вас жидовское, и фамилия.А туда же, в казаки к нам прете.
Я одного Леню вспомню, да другого и мне уже тошно. А тут еще один, третий, щирый, выщукался.
Штунда вы, а не укранец.
http://www.dphotographer.com.ua
>
>
> Brgds
2006.02.07 | So_matika
Фу, как нєкрасіво
пан Roller пише:> И имя у Вас жидовское, и фамилия.
> А туда же, в казаки к нам прете.
> Я одного Леню вспомню, да другого и мне уже тошно.
Леонід - ім"я грецьке, і означає "син лева". "Триста спартанців" бачили?
Так що ім"я тут ні до чого, якщо Вам у житті тільки фігові Леоніди зустрічалися.
2006.02.07 | пан Roller
В греческом зале, в греческом зале. Пусть на свой шнобель посмот
So_matika пише:> пан Roller пише:
> > И имя у Вас жидовское, и фамилия.
> > А туда же, в казаки к нам прете.
> > Я одного Леню вспомню, да другого и мне уже тошно.
> Леонід - ім"я грецьке, і означає "син лева". "Триста спартанців" бачили?
А на Украине жиды по греков этим именем маскируются.Да и понятие имя, включает и фамилию.
> Так що ім"я тут ні до чого, якщо Вам у житті тільки фігові Леоніди зустрічалися.
Я не против евреев. Но, когда жидок начинает за украинскую идентификацию учить, то совет ему мой, пусть на свой шнобель посмотрит.
Brgds
2006.02.12 | леонід
Пане Роллєре.. Не москалям судити
Пане Роллєре. Я хрещений в дитячому віці в 1954 році священиком УАПЦ, який щойно повернувся з Колими. Вірним цієї церкви лишаюся досі. Горжуся своїми дідами й прадідами - офіцерами з-під прапора Петлюри, Гальчинського, районним провідником ОУН(б). Мав честь бути заарештованим разом з молодим сіоністом (якого невідь чому звинуватили в українському націоналізмі), ВЛАСНОГО УРАЇНСЬКОГО РОДОВІДУ НЕ ЦУРАВСЯ, поважаю жидів, які в Ізраїлі, а москалів - які в Рязані (на кшталт Солженіцина). На відміну від псевдокультурних москалів знаю свою мову та дещицю з іноземних.Матюкатися не вмію, бо уникаю мовного середовища аля-Роллєри.
А профілі й анфаси ніколи не міняли щовіністичної суті узагальненого москаля. Покійний політик Расєї генерал Лебедь говорив, що "русскіє - ілі харашо отмитиє татари, ілі плохо отмитиє євреї". Цеп не я говорив. Ідентифікуйтеся самі зі своїм московським нарєчієм.
2006.01.21 | Георгій
ОЙ. Не ображайте голанців. Принаймні одного -
- герра Рембрандта Гаарменсзона фан Рійна. (До речі, він дійсно "фан," а не "ван" - це повинні знати навіть і індіянці з Британської Колюмбії.2006.01.20 | леонід
Re: .Я гордий з того, що Ви маєте прямий доступ до культур
Пане Роллере. Перепрошую за дві пропущені коми в попередній репліці.Те, що Ви ухилилися від продовження дискусії на тему мови, є Вашим правом. І Ваші пояснення якоїсь фанатичної неприязні до української мови емоційно-естетичним потягом до малярства, як на мене, - мало переконують. Я, от, дуже люблю музику Дебюсі, але це аж ніяк не заважає мені бути, за термінологією сповідників Вашого методу полеміки, "країнським націоналістом". І Солженіцина я читав в оригіналі, а Ви не читали Багряного. Хто більше втратив. З Горького Вам подобається "Мать", а емігрантської протибільшовицької публіцистики Ви, очевидно, не шануєте. Я Горького зневажаю в тій мірі, в якій він зневажав українську мову, коли відмовляв в друці Володииру Винниченку (типовий приклад вролженого московського шовінізму).
І до речі. Шановані Вами художники якими мовами користувалися? Чи багато з них відхрещувапис від своєї ідентичності?
А взагалі то, чому б Вам не зробити щось на кшталт електронного альбома улюблених Ваших митців. Доповнити лаконічними коментарями українською мовою. То й Ви б доклалися б до розширення культурного світогляду українців, і Вас заповажали б найзатятіші націоналісти. Як українські, так й італійські. Успіху.
2006.01.21 | пан Roller
Re: .Я Горького зневажаю в тій мірі, в якій він зневажав українс
леонід пише:> Пане Роллере. Перепрошую за дві пропущені коми в попередній репліці.
> Те, що Ви ухилилися від продовження дискусії на тему мови, є Вашим правом. І Ваші пояснення якоїсь фанатичної неприязні до української мови емоційно-естетичним потягом до малярства, як на мене, - мало переконують.
Я не испытываю абсолютно никакой неприязни ни до какой мовы, в том числе и до украинкой. Скажу больше, мне нравится украинская мова, она красивая, я бы сказал спивучая.
Я, от, дуже люблю музику Дебюсі, але це аж ніяк не заважає мені бути, за термінологією сповідників Вашого методу полеміки, "країнським націоналістом".
Я Горького зневажаю в тій мірі, в якій він зневажав українську мову, коли відмовляв в друці Володииру Винниченку (типовий приклад вролженого московського шовінізму).
Я должен Вас разочаровать.И у меня может даже возникнуть подозрение в том, что под украинской мовой мы понимаем разные речи, как раз благодаря М. Горькому.
Я понимаю то, что Горький, а вы что-то другое.
Вы можете зневажать его за что угодно. Но, знаете ли вы, что это именно с его подачи появился такой писатель как Стефаник.
Именно пролетарский писатель Горький дал ему "путевку в жизнь".И сделал это на съезде писателей.
И, теперь, украинский университет,( во Львове), не помню,нет, в Ивано-франковсе носит имя Стефаника.
То есть М. Горький, стал фаундатором национального само что ни на есть украинского слова в Украине, через Стефанкиа, а вы его не поважаете (Горького).
Да вы тока назовите "Каменный хрест" любому националисту, главному редактору "Кальварии", к примеру, и Вас сразу станут почитать за своего, без всякой мовы. Проверено. А вы говорите не уважаете Горького. Вы почитайте как он пишет.
Вот и я об этом,
> І до речі. Шановані Вами художники якими мовами користувалися? Чи багато з них відхрещувапис від своєї ідентичності?
А почем мне знать? Важно, что они говорят миру,людям, а не на какой мове.
Заметьте, работы писателей живут не болше двухсот лет, ну 350, А художников уже пятьсот.И актуальны, и стоят приличнно. И чем хорошо, времени на чтение много не уходит.
А скока людей приобщилось к их работам в саборах, хранилищах духа.
Я хотел лишь подчеркнуть мысль о том, что вопорос мовы, это не культурный вопрос, а политический.В украинском варианте.
> А взагалі то, чому б Вам не зробити щось на кшталт електронного альбома улюблених Ваших митців. Доповнити лаконічними коментарями українською мовою. То й Ви б доклалися б до розширення культурного світогляду українців, і Вас заповажали б найзатятіші націоналісти. Як українські, так й італійські. Успіху.
А для чего?
Я не националист. А укранци такие же люди как и все. Могут сами полазать по существующим ресурсам.
И потом, я думаю со временем и сам смог бы что-то представить.Я тут почерпнул одну полезную мысль от майдановца Фрейда, что колаж имеет перспективу. Возможно, и Да.Я себя не насилую.
Я рассказал лишь один способ познания.Он подходит мне. Вполне возможно есть и другие, и более удачные.
Другое дело научить детей этому. Взрослых.
Сегодня многие взрослые учатся. Но, среди них я не вижу пока украинцев.В Росии вижу.
Видимо они, украинцы, озабочены чем-то другим, больше политикой.Или их так строят, а они делают вид, что верят.
Brgds
2006.01.21 | леонід
Re: .Я Горького зневажаю в тій мірі, в якій він зневажав українс
Горький вперше прочитав твори Стефаника, коли той був вже знаним письменником. І одна озитивна репліка про стиль Стефаника не зменшує його негативного ставлення до української мови. Якщо за сприяння Горького Росія прочитала Стефаника в перекладі, то це невелика заслуга, були вже переклади на европейські мови. Як культурне явище.Щодо політичності питання мови - то це лише один з аспектів її функціонування. У Вас немає внутрішньої потреби самоідентифіковуватися - це Ваше. Он ще один "пролєтарський" Лєнін чамоідентифікувався ха мовною ознакою як русскій. "Пролєтарії" не мають Батьківщини?!
А щодо короткого віку літератури - то мені прикро, що ви не знаєте часу написання "Слова о плъку Ігоревім". Та ще про всякі там "Старші Едди", Вергіліїв, Данте чи "Пісню Пісень". Поцікавтесь - не зашкодить.
А Стефаник ще й політиком був. За Вашим означенням - українським націоналістичним. Але насамперед - письменником.
2006.01.21 | пан Roller
Re Прома Горького Стефанику-подложил свинью газдам..
леонід пише:> Горький вперше прочитав твори Стефаника, коли той був вже знаним письменником.
Когда и что прочитал Горький? Какое напечатанное произвеление Стефаника?
Да и потом, важно не то, что он прочитал, а то, что продвинул, в условиях жесткой диктатуры пролетариата. Продвинул в националисты своего хопца.
С чего бы это? Подумайте.
А с того, что мова Стефаника мало чем похожа на украинскую.В этом весь юмор.А имя Стефаника носит Львовсий университет. Вот хохмач.
Она натуральна, больше схожа на русскую, провославную,тем и ценна была для молодой советской республики.
Brgds
2006.01.21 | леонід
Дружіть з головою. Цар-батюшка -пролєтарій?.
Ваша захлана ненависть до українства викликає захзоплення. Ви вже володар часу, назло всім Стефаникам змінюєте історію.Переклади Стефаникових новел в Росії були надруковані в 1905 році. А саме - "Новина", "Синя книжечка", "Сама самісенька".
Слава царю-батюшці, який царював в умовах диктатури пролетаріату, та ще й сприяв Горькому продвигати Стефаника в українські націоналісти.
В цей час Василь Стефаник вже був депутатом, але не Государствєнной Думи.
А щодо православної мови, корисної для комуняцької комуни, то її вивчали Ваші попередники на курсах войовничих безбожників ( такі курси засуджувалися навіть Горьким). Троцький теж творив православною мовою, тепер має гідних послідовників у Вашій особі. Ура!
2006.01.23 | пан Roller
RE: ненависть до українства викликає захзоплення
леонід пише:> Ваша захлана ненависть до українства викликає захзоплення. Ви вже володар часу, назло всім Стефаникам змінюєте історію.
Не совсем понятн, что вы понимаете под украинством. Ненависть и любовь две категории одной стороны медали. Не стану вдаваться в интимную сторону моего отнощения к названному вами вопросаю Тем паче вы упоминули голову, подразумевающую нечто рациональное.
И упоминули слово пролетарий, которое в купе с идентичнойстью и мовой как определяющим признаком ее уж влсе может запутать клубок.
Поэтому, постараюсь быть последовательным, насколько позволит время.
На жаль вчера я не сомг ответить, как раз когда я старался это сделать отрубили полностью свет. И он появился недавно.
> Переклади Стефаникових новел в Росії були надруковані в 1905 році. А саме - "Новина", "Синя книжечка", "Сама самісенька".
> Слава царю-батюшці, який царював в умовах диктатури пролетаріату, та ще й сприяв Горькому продвигати Стефаника в українські націоналісти.
> В цей час Василь Стефаник вже був депутатом, але не Государствєнной Думи.
> А щодо православної мови, корисної для комуняцької комуни, то її вивчали Ваші попередники на курсах войовничих безбожників ( такі курси засуджувалися навіть Горьким). Троцький теж творив православною мовою, тепер має гідних послідовників у Вашій особі. Ура!
А должен напомнить вам некоторые факты из биографии Стефаника, которые пролбют свет и на его партийноеучастие и на пролетариат и прочее.
Итак обратимся к фактам.
Пищшучи в 1909 году про Степаника, А.В. Луначарский в зборнике "Литературный распад" кига 2, СПб 1909 стр.86, отмечал, что этот писатель "малюючи муки села того не знаючи, пребывал под влиянием великой пролетарской идеологии.. Во всяком случае творчество его рьчбем течет в широкую реку пролетарского поимания грозного кризиса который происходит"
Как видим, Цар батюшка-прлетарий, о котором вы говорите имеет место пристуствовать.Но не у меня в голове, в инших головах и требует ли это личения или нет решать не мне.
Высоко ценили Стефаникаи популяризовали его твори Максим Горький,Леся Украинка, М. Кацюбинский, О кобылянская и т.д. Как видим пролетарская концепция, модная в то время мировая революция присутствует и здесь.
Напрашивается вопрос как же национализм мог сочитаться с пролетаризмом .
А вот как.
Под влиянием революции вРосии и мощного движения в сомой Австро-Венгерской империи царское правительство было вынуждено провозгласить виборче право. Воспользовавшись им, селяни Покутя выбрали Стефаника депутатом парламента. С 1908 года , аж по 1918 до развала Австро-Угорской империи Стефаник выполнял эти обязаности.
В 1914 году началась первая мировая война.Австрийски военные власти арестовывают Стефаника, обвиняя его в связях с российскими солдатами.
Но,это был не единственный арест. В 1926 году Стефанику исполнлось 55 лет.
Наркомос Украны, по рекомендации тов. Сталина, пиглашает Стефаника отведать Украину. Он готовится до поездки, но польское власти не дают ему заграничного паспорта.
А в вересне 1927 года еще и арестовывают сыновей Стефаника и обвиняют их в прнадлежности к организации , которая хтела присоеднения Галичины до Советского Союза. Сыновей освобождают лишь через 7 месяцев, но без права учиться в государственный средних школах.
Вот вам в чем пролетарский национализм.
Велику радость принексла Стефанику весть о том, что 1-го жовтня 1928 г. по пручению товю Сталина, правительство Радяньской Украины за заслуги ив развитии литературы присвоело ему персональную государственую пенсию.
Это была большая материальная и моральная помощь для пролетарского писателя.
Brgds
В сични 1930 г. стало новое горе-частичный паралич надолго пиковал писателя до лижка.
2006.01.24 | леонід
ненависть до українства викликає захоплення в....
Під означенням українства (збірним) я, і не лише, розумію всіх українців, незалежно від їхнього замешкання. З маленькою прикметою - які мають себе за українців. Є в українській мові така граматична категорія, як ознака збірності, доволі вживана. Любити самих себе, чи не любити, то справа самих українців. Іван Франко писав, що не любить українців, і категорично вказував на негативні риси національного характеру (тепер кажуть - менталітету). Але тут же вказував, що сам є українцем і МУСИТЬ працювати для добра України. Так само гостро категорично засуджували ті самі ознаки Леся Українка, Євген Маланюк,Олександр Довженко, Анатолій Лупинос, Зеновій Красівський. Тож для нейжертовніших поняття любові та ненависті до Батьківщини були односторннім поняттям, як стрічка Мьобіуса. Але, це наше, українське, ми з тим не ліземо ні до мадьярів, ні до молдаван, ні до москалів - любіть чи не любіть нас. Зате до нас лізли і лізуть, повчаючи кого любити, а кого клясти. Спалювали живцем в сусідній столиці козацьких гетьманів, в іншій столиці піддавали анафемі іншого гетьмана, в третій столиці ще одного гетьмана підвішували гаком за ребро. Це любов - чи ненависть?Менш як століття тому якась орда, зібрана під пролєтарським червоним прапором, грабувала Київ і вбивала тисячами тих киян, які розмовляли по-українськи. Бо, бач, так їх батько-мати навчили. Це любов чи ненависть. Двадцять-тридцять років тому за вимоги поваги до української мови ще строки ліпили - до 15 років. А за невинну пропозицію університетську лекцію в українському( а мо, совєцькому) вузі читати по українськи, виключали з вузів. Сам це пройшов. Бо, бач, не захотів добровільно самоідентифікуватися в мовному питанні як совєцький. Тепер вже, правда, не кажуть совєцький, стали руськоязичними. Але суть самоідентфікації не змінилася.
Залишилася на рівні "пролєтарської культури", мовні параметри якої обмежувалися "гаваренієм на руском язикє". З однієї для всіх, включно з літніми неграми причини, "бо їм разгаварівал Лєнін". От вам, шановні й нешановні противники українства і весь "пласт руської культури", від матюків - до комп'ютерного форуму.
Щодо Стефаника. Зараховувати найтрагічнішого письменника українського села до "пролєтаріїв" змогли лише більшовики. Як, до речі, й Шевченка деякі московські літдебіли називали "пролєтарським". Біографію ви передерли з якоїсь "пролєткультівської" книженції, редагованої якимось "постом Галана" (були такі коляборантські зграйки, які підшивалися під літературознавство чи літкритику). І персональну літературну пенсію від УСРР (така була абревіатура)Стефанику аж ніяк не Сталін призначав, а Раднарком УСРР, в останньому часі так званої українізації. А коли "пролєтарські мовознавці" з ЧеКи зафіксували кого їм треба було, засудили-розстріляли ( за мову також), тоді й перестали пересилати гроші. І помер Стефаник у злиднях, бо Польща не призначала йому іншої пенсії, тому що за документами він мав отримувати "совєцьку". Окремі твори Стефаника були заборонені до друку в СССРі, деякі, це дійсно ганьба, не друковані в Україні досі ("Слава Йсу").
Тож не "пролєткультівські" московскі оцінки творчості Стефаника читати треба, а самі твори. Тоді можна оцінювати в контексті европейських культур. І погоджуватися, чи не погоджуватися з оцінками західноевропейських літературознаіців про новелістику Стефаника, як про найдосконаліший літературний прояв декадансу. А ви й досі по-лєнінськи - пролєтарський письменник.
2006.01.24 | пан Roller
В пух и прах.
леонід пише:І помер Стефаник у злиднях, бо Польща не призначала йому іншої пенсії, тому що за документами він мав отримувати "совєцьку". Окремі твори Стефаника були заборонені до друку в СССРі, деякі, це дійсно ганьба, не друковані в Україні досі ("Слава Йсу").
> Тож не "пролєткультівські" московскі оцінки творчості Стефаника читати треба, а самі твори. Тоді можна оцінювати в контексті европейських культур. І погоджуватися, чи не погоджуватися з оцінками західноевропейських літературознаіців про новелістику Стефаника, як про найдосконаліший літературний прояв декадансу. А ви й досі по-лєнінськи - пролєтарський письменник.
(Текст может содержать механические ошибки, наберитесь терепения.)
Разделяю ваше мнение о том, что треба читать первоисточники. То есть, как минимум читать, а не писать их.
Убедиться в том ,что половина майдана читала Стефаника, вы могли бы посетив архов культура... И делало это прямо здесь, на форуме. Вы такое когда-нибудь слышали? Здесь бывало и не такое.
Именно там, я лично размещал некоторые его новеллы и рассказы, собственоручно перепечатывая с книжки, которую по случаю подобрал "из грязи в князи" на Петровке.
О самом Стефанике,Стефанике о котором я до этого ни слухом ни духом не знал, я узнал тоже на форуме, от такого современного писателя Стронговского, постмодерниста.
Должен признать, что само чтение, хоть, и доставляет удовольствие, но составило для меня не малую трудность.
Во- первых, я не понял сразу, на какой мове написан текст.
Многих слов я не нашел в словаре. По этой причине мне пришлось приобрести еще и четырехтомный словарь Бориса Гринченка,но нажаль и он не помог.И там я не нашел этих слов и что они означают.
Мои попытки выяснить значение этих слов у носителей украинской мовы в Украине тоже не увенчались успехом. Хоча я спрашивал и у студентов и у школьников. Видимо,для этого требуется особая филологическая подготовка.
Тем не менее, я одолел несколько наиболее важных произведений. В частности "Каменный Крест".
Как на мой, не профессиональный взгляд, не могу же я быть во всех сферах профи, мова Стефаника это что-то русское, суть русский корень. После того как я пообвык, я довольно легко стал читать,и понимать, но по- русски, не по-украински.
Что же меня удивляет, в этой связи, что и сталинские проповедники интернационализма, и ,как я вижу теперь, украинские носители национализма из диаспоры, привозносят на своих стягах одни и те же имена,тока трактуют по разному.
Неужели мир так тесен, и скуден на гениев.
Скажимо, если это националист, как в вашем случае, то он не упустил бы упомянуть, что Стефаник был депутатом австро-венгерского парламента.(Евросоюз,Европа, пунктик Адруховича) Но, никогда не упомянет, что был арестован австрийскими властями,в военное время. К слову сказать и отпущен, как депутат.
"Чикисткая" пропагадна, "Комса" преподнесет это как "факт -симпатию" к русским, а уж то, что поляки "голодом кормили" Стефаника, как акт национализма, приемлемого в данной ситуации, русского национализма.
Сравните с Винниченко, за которого вы ругали Горького. Пролетарский писатель в данном случае выступает лакмусовой бумажкой.
То есть, для красных, то что против врагов России, то за Росиию. Стефаник их герой.
А Винниченок нет. Он работал на самостийность Украины.Поэтому и помер на навозной куче, в селе, с женушкой за шприцем.
Мало того, Стефаник не только прочитан, его именем Советы назвали университет во Львове, которое тот благополучно носит сегодня.
На киностудии Мосфильм был снят художесьвенный фильм" Каменный Крест", который на сегодня является классикой украинского художетсвенного кино. Другого нет. Вторым по номеру фильмом.
И кто же играет в главной роли?
Очень узаваемый актер, который играл отца Гришки Мелехова в Тихом Доне.И мова смахивает на ту,казака -турка, какой вроде как пишет Стефаник, но не зовсем, совсем чуток.
И я больше чем уверен, что вскоре после этого нашего обсуждений, КГБ России обязательно покажет этот фильм украинской публике, в ночном эфире.Ждите, смотрите, радуйтесь.
Советы, да и не только они, а , скажимо сам Параджанов, оставили много таких сюрпризов.
В "Тенях забытых предков", мы могли бы узнать в главной женской роли, кого бы вы думали, какую гадзыню?
Ну, никогда бы не подумали, с самой что ни на есть Москвы, дочь популярного советского киноактера Кадачникова, которую по этому случаю выписал Параджанов, она даже бросила театр Ефремова, и разорвала роман с известным художником.Права, по- украински ни бельмеса, зато какова, а.
Таковы парадоксы судьбы.Ба-ра-ба-ны.
Еще большее недоумение вызвал у меня весь ваш список. Вернее, не сам он, а подача его с мовной идентификацией.
Да, я сам когда-то, в теме "Параджанов", позиционировал, не люблю этого слова, Березовского как украинского композитора, которого на форуме никто не знал, кроме австралийской диаспоры,точнее оперной пивицы Мирички.
Только одна участница с форума после этого купила диск и прослушала что-то.Да, и партитур Березовского почти нет, в живых. Если писателей треба читать, то композиторов слушать, не так ли. Беоезовского треба слушать. Вы , надеюсь, слушали? Ну и как, украинские духовные мотивы вам слышны? В России тоже слушают, но в концертных залах, как свое.
Но, вот парадокс, слушаете вы Дюбеси, а позиционируете Березовского.
Мало того, проводите мысль об мовной идентификации. Ну скажите, на милось, разве Березовский говорил с княжной Таракановой на укранской мове? Да и говорил ли, смоубийца.
А Гоголь, а Королев. и все остальные, Сковорода. Где вы узрели там мовную идентификацию. Кто из них говорил по-украинки, кто писал? Кстати, Репин был еще и не плохим писателем.
Да, Янукович , если уж на то пошло, больший украинец, по мове, чем все перечисленные вами конр агенты.
И вы еще чему -то пытаетесь учить. Чему?
Заметьте, вы отклоняетесь от темы обсуждения, переходите на личности в мой адрес, это типичная процедура проявления слабости аргументов.
Я вам скажу больше, вы так оторвались от жизни, что не знаете, что сегодня большим признаком украинства является болете ли вы, за "Киевское Динамо", или за сборную по футболу, или за Спартак.
Попробуйте кому сказать, что Лобан, Шева не украинец, по той причине , что он не употреблял укрмову. Да Вам глотку перегрызут.
Я сам подвергался резким нападкам, когда сравнивал Шевченко и Гоголя и позиционировал Гоголя как украинского писателя.Было такое в культуре.
Ведь вы противоречите сами себе. Весь ваш список выдающихся украинских деятелей не говорил по-украински.
Репина вы записали в украинцы, перепрошую по какой причине, мове? Или по цвету?
Нет, я то знаю по какой,догадываюсь. Но, Гогль, Репин, Королев, Березовский, и прочие, это все и гордость Российской империи.
Получается вы выхватывает из их списка кандидатуры, да еще будете спорить с "прокуратором", что они украинцы? По какому признаку, по этническому, по мове?
Будь я на месте любого русского агетна я бы с удовольствием согласился с Вами. Ведь, вы тем самым подверждаете идею малороссии, а не украинства, которое так любите.
Все бы ничего, но вопрос идентификации преобретает новое и важное практическое значение. Это вопрос предстоященго референдума по вступлению в НАТО, и в Евросоюз.
Вот тогда-то и встанет вопрос ребром. Кто за НАТО, тот "украинец", а кто против, нет.
И что же вы думает, люди будут решать по признаку мовы, по этносу?
Уверяю вас, нет.
Они будут решать по признаку военному. Чем сильнее будет угрожать Россия, тем болше украинцев появится.Среди русских.
А диаспора, честное слово, я думал о ней лучше, верне думал, что она представляет какую-то идеологическую силу.
Я зря опасалcя.
Brgds
2006.01.24 | леонід
Стефаник не пролєтарій пера
Пане Роллере. Дякую, що не поставили під сумнів те, що я читав твори Стефаника. Читав. І не лише українською. І ті твори, які досі не передруковані.Ваша робота по популяризації його твочості заслуговує на повагу.
Щодо мовної насиченості текстів, то зверніть увагу на Стефаникові листи. Він писав не лише так, як розмовляли покутські селяни, а навіть так, як вони думали. Це найвищий мистецький рівень. Завважте, раніше за Джойса та Пруста. А лаконічність, це специфіка напівемоційного-напівобразного світосприйняття сучасного Стефанику українського селянина. Відтворити це раціональним способом неможливо. Тому я дуже шаную цього письменника.
Щодо лексики, то тут пояснення простіше й раціональніше. Покутський діалект - один з найархаїчніших.Так розмовляли ще ло прийняття християнства. До речі, порівняйте з сіверським, також архаїчним, побачите величезну різницю. Це релікти, ще від часів племінного існування українців.
А в іншому з Вами дозволю не погодитися. Мені важко уявмти, як можна читати український текст по-російськи. Спробував навпаки,Мережковського по-українськи. Нісенітниця виходить. А знаєте чому. Ви світ сприймаєте в образах, які закріплені в словах. Ваше мислення російськомовне, якщо спростити процедуру світосприйняття. Тому в кожному випадку читання будь-якого іномовного для Вас тексту ви словесні форми оригіналу перекладаєте на словесні форми вашого мовлення. Оригінал Стефаника чи скажімо Сковороди ви сприймете образніше, аніж адаптований до сучасної мови текст.
Ось тут і є головна проблема національної самоідентифікації для українців. Як ми сприймаємо світ? Через словесні образи, притаманні попереднім поколінням, вже закладеними в підсвідомість, чи через калькування цих образів, що неминуче тягне за собою спотворення?
Чому Ви сприйняли Стефаника? Дуже складні для пояснення раціо твори. Попри архаїчність мови. Попри ескізність сюжету. Саме через стиль - декаданс (в хорошому розумінні). Стефаник помістив слова-образи на одну площину, знищивши перспективу й ракурс. Ви не можете ні заглибитися, ні відчути "під іншим кутом" - лише емоційно. Як в маленьких драмах Метерлінка.
А більшовики та їхні совєцькі українці заперечували творчий метод Стефаника безумовно. Говорили лише про сюжетну лінію, яку я, скажімо, важко вгадую.
А що у Стефаника-політика була толерантність до москвофілів, аж ніяк не вплинуло на Стефаника-письменника. Не писав він "язичієм". Ніколи.
Кінофільм Леоніда Осики "Камінний хрест", вибачте, це зовсім інше мистецьке явище. Хоча паралелі можна проводити.
А щодо приписуваного мені списку українців, Ви очевидно просто помилилися. Не подавав я такого списку.
Гоголь писав по-російськи, а говорив по-українськи. Це ж загальновідомо. Пригадайте, як йому давалося читання лекцій.
Щодо хороших-поганих українців, я ніколи не говорив, що хтось наш, а хтось не наш. Українця Бандеру вбив українець Сташинський. Це факт. Факт беззаперечний в своїй трагічності. Замість того, щоб разом творити свою Україну, українці вбивали одне одного. І не лише через зрадництво.
2006.01.24 | пан Roller
Спасибо. Brgds
леонід пише:> Пане Роллере. Дякую, що не поставили під сумнів те, що я читав твори Стефаника. Читав. І не лише українською. І ті твори, які досі не передруковані.
> Ваша робота по популяризації його твочості заслуговує на повагу.
Я могу надеяться, что вы просвятите публику майдан каким-нибудь не известным еще шедевром Стефаника. Подобные культурыные акции, общее чтение, приводит сообщество в трепетное состояние гармонии.
> Щодо мовної насиченості текстів, .... Відтворити це раціональним способом неможливо. Тому я дуже шаную цього письменника.
Я не могу так складно изложить, но я Стефаника чувствую нутром.
"Наибільший артист", который появился у нас со времен Шевченко,абсолютный пан формы", если так отзывается Франко, то какие еще нужны слова.
Я рад, что мы так мягко вышли на поразуминня. Как легко все сходится когда политика идет в отбросы, а остается только то,чем награждает творец.
Я приношу извинения за некоторые обобщения на вашу адресу, по списку, по идентификации, я подверг критике ту идеологию, что витает в обсуждениях темы, и что вынесено в заголовок.
Конечно, вы тут не причем.У Вас есть своя точка зрения и она мне импоирует.Да, я ее и разделяю. Я сам сразу увидел, что это что-то не заурядное.
Что до оценки "советов", то я не буду так категоричен. Ведь это именно благодаря советам я имею сегодня прекрасное издание, с цветным портретом Стефаника, веревочной закладкой, на хорошей лащеной бумаге. Сегодя таких и книг то не делают.
Не делает ни зловредная влада, ни новая.
Видно, что сделано с любовь. Издательством "Днепр" Киев-1964 года. Может это и не заслуга советов, а заслуга издательства. В любом случае, эта книга занимает достояное место на моей книжной полке.
Я считаю, вопрос исчерпан.
Благодарю вас за интересные коментарии.Лично мне они додадут стимул что-то почитать из того, кого вы назвали.
Я делаю это совсем не часто.
Вы подтвердили какие-то моменты о которых я догадывался, но подтверждения не находил, о мове Стефаника и образном мышлении и раскрыли тезу об украинском световосприятии, я не думал, что оно отлично от моего.
Это очень важные моменты.Над этим я поработаю.
Возможно, для этого мне и придется изучить украинскую мову.Теперь я могу видеть ясно для чего это нужно.
Спасибо.
Brgds
2006.01.24 | леонід
ДЯКУЮ НАВЗАЄМ,
Пане Роллере. Порозуміння - це вінець компромісу, який, в свою чергу, є предметом політики. Багатьох, більш лояльних до Росії, але менш талановитих носіїв української мови з Галичини совдепія фізично знищила. Стефаника від СССРи врятувала його хвороба та світове визнання.Дніпровське видання 1964 року, це не продукт совдепії, а заслуга шестидесятників, подивіться у вихідних даних.м Але воно було цензуроване, і тексти не можна ввавжвти авторськими. Хтось з Прорізної, там був головліт, самоідентифікував себе українцеи, совєцьківшим за Стефаника, та й подрябав текст.
А щодо білінгвізму... Не треба вивчати мову. Шукайте спосіб мати біля себе українське середовище. В Канаді та Японії ураїнську педагогічну методику освоєння мовного середовища називають "занурюванням", поступове свідоме збільшення словесних образів, які важливі в іншомовному середовищі. Саме тому українська діаспора 1890-1980 років нацкраще зберегла свою осібність (самоідентифікацію), за це її поважали оточуючі (надаючи посади представника корони UC), звернулися за допомогою інші (Токіо й Тайбей). Але не любив й не буду любити українську західну еміграцію не за те, що не хочуть свої & в Україну ввозити, а тому, що мармеладники. Змінили природній спосіб життя на ерзацовий. Можливо, мова й церква це ще натурально, але мушу визнати правоту опонентів - чому ви нас вчите з-за калабані, а не приїздите для спільної роботи.
От такі мої націоналістичні погляди. Впевнений, що Ви поміркуєте над гаслом китайських інтернаціоналістів від Лю-джао цзи: Росія - для китайців (1968р). Я б то не проти, але не знаю для кого тоді Тува, Карелія, Башкортиостон. Знаю, що українцям не потрібно, дай Бог своє відстояти, хочаб право вільно користуватися своєю мовою на своїй землі.
2006.01.24 | пан Roller
ВК (возврат корретки)
ссылка наRe: Леонид каже "Не треба вивчати мову."
24-01-2006 21:50, пан Roller
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1138143805&first=&last=
Brgds
2006.01.30 | пан Roller
Сейчас "РТР планета" показывает"Каменній крест" по Стефанику.(-
2006.01.31 | леонід
Не треба так -"РТР " показывает"Каменній крест" по Стефанику.(-
Пане Роллере. По-перше - Камінний хрест". По-друге - фільм Леоніда Осики. По-третє- в москальському засиллі часі СССРи цей фільм вряди-годи теж демонстрували. Щоб заткнути рота клятим емігрантам, мов з якого бидла ви виросли. Пам'ятаю десятки рецензій такого замісу в неукраїнських журналах та газетах.А ця безталанна українщина вижила навіть при похоронних хрестах.
2006.01.31 | пан Roller
Re: Грудю окрепнем в борьбе."Щоб заткнути рота клятим е"
леонід пише:> Пане Роллере. По-перше - Камінний хрест". По-друге - фільм Леоніда Осики. По-третє- в москальському засиллі часі СССРи цей фільм вряди-годи теж демонстрували.( И, что из этого следует?Приемственость?Разве это плохо? Броненосец тоже показывают. Это классика).
По нашему можно и Крест и Хрест.На кресте распят Христос, но не на Хресте крест.
Я предупреждал, после нашего обсуждения фильм покажет "КГБ". Его и показали, только в дневном эфире.
Щоб заткнути рота клятим емігрантам, мов з якого бидла ви виросли. Пам'ятаю десятки рецензій такого замісу в неукраїнських журналах та газетах.
Причем здесь клятые эмигранты? Стефаник хотел заткунуть им рота?
Фильм лишь экранизация произведения. Если вам нравится произведение, то как вам, им, может не нравиться его экранизация?
Следуя вашей логике Иван Драч писал сценарий за для того, что бы заткнуть рота клятым эмигрантам? Это было бы предательством национализма. Без сценария не было бы фильма.А он есть. И слава Ису.
Кстати, в фильме снимается весь цвет украинский актеров, покойничков.
"Вышли мы все из народа,..
Грудью окрепнем в борьбе."
Этот стон у них песней зовется.
Brgds
2006.01.31 | леонід
Re: Грудю окрепнем в борьбе."Щоб заткнути рота клятим е"
Пане Роллере. Ще раз нагадую, що літературі й кіно - дуже різні речі. Фільм можна зробити за мотивами літературного твору. Що й було зроблено Осикою. Звичайно, за участи інших українських діячів.Драч написав не один сценарій, згадайте скільки часу під забороною буф фільм "Криниця для спраглих".
А щодо"клятих емігрантів", не полінуйтеся сходити в бібліотеку й полистати совдепівську періодику. Здибаєте перли совєцької прпаганди на кшталт "мізерна купка націоналістичних покидьків в 10 тисяч осіб влаштувала націоналістичний шабаш в Вашінгтоні під надуманими провокаційними гаслами про нібито русифікацію України. Бандерівські недобитки отримали гідну відсіч у вигляді показів українських кінофільмів (концерту, виставки). В ЦК КПУ відділ був, який разом з КГБ готував такі "відсічі".
До речі, єдиний повний україномовний примірник "Захара Беркута" зберігся був лише в Англії.
2006.01.21 | ziggy_freud
це все "тягар білої людини"
пан Roller пише:> Я приобщаюсь к творчеству великих художников.Тем самым исключаю сам привкус мовы.Ведь, мов много, а я один.
Риспект. Щирий риспект.
> Я действительно не культурный, и не собираюсь им быть.
НМД, Ви трохи плутаєте культуру і цивілізацію.
> Культура, сучастная, массовая, это труп искусства.
Поверхневий висновок. Масове лише іноді є популярним. Популярне може швидко втрачати популярність. Моцарт - це "поп"? А он же його портрет на кожній збірці "популярної класики".
> Разве книжка множет быть врагом чеовека?
Дивлячись яка книжка, і яка людина. Якщо є бібліофілія, має бути і бібліофобія.
Каждый - начитался книг!
Каждый - начитался книг!
Каждый - начитался книг!
(с) Мамонов.
> Ползая, редко, по сайтам, я поражаюсь на сколько продвинута сегодня в этом плане российская глубинка. Какой богатой, духовной жизнью она живет.
Подивіться в реалі на це багате духовне життя. Пари тижднів цілком вистачить. Хоча добре, що в Рунеті є нормальні мережеві ресурси.
> Я прихожу к выводу, что такого феномена, как украинская культура, его я не знаю, его нет для меня.
>
> Но я не знаю не потому, что его нет. Не знаю не потому, что я не хочу его видеть, или он мне противен,не интересен.
"thanks for letting me
be myself again!"
співають біля своїх вігвамів афро-індо-українці, щиро вдячні тим, хто скінув з себе, а заодно і з них тягар білої людини
2006.01.21 | stefan
якби в Україні не було культури - ти був би тупий, як сибірський
ziggy_freud пише:> пан Roller пише:
> > Я приобщаюсь к творчеству великих художников.Тем самым исключаю сам привкус мовы.Ведь, мов много, а я один.
так, малюнок, рисунок легче розуміти без знання мови.
> Риспект. Щирий риспект.
>
> > Я действительно не культурный, и не собираюсь им быть.
>
> НМД, Ви трохи плутаєте культуру і цивілізацію.
це дійсно різні речі.
Макжональдс до деякої міри - признак цивілізації, як і Мерседес-600.
жо культури відношення має - дотичне.
>
> > Культура, сучастная, массовая, это труп искусства.
>
> Поверхневий висновок. Масове лише іноді є популярним. Популярне може швидко втрачати популярність. Моцарт - це "поп"? А он же його портрет на кожній збірці "популярної класики".
>
> > Разве книжка множет быть врагом чеовека?
>
> Дивлячись яка книжка, і яка людина. Якщо є бібліофілія, має бути і бібліофобія.
> Каждый - начитался книг!
> Каждый - начитался книг!
> Каждый - начитался книг!
> (с) Мамонов.
все залежить - яка книга, хто її написав.
> > Ползая, редко, по сайтам, я поражаюсь на сколько продвинута сегодня в этом плане российская глубинка. Какой богатой, духовной жизнью она живет.
російська глубинка...
темне питання.не менше ніж українська.
але, НМД, українська політично набагато більш "продвинута".
бо ближче до Європи та пережила ПР(помаранчеву революцію)...
А заїдьте в гості до інтелігента в містечку України, навіть в село.
він більше читає ніж киянин, одесит, львів"янин, донечанин...
Бо інтернет менш розвинутий.
> Подивіться в реалі на це багате духовне життя. Пари тижднів цілком вистачить. Хоча добре, що в Рунеті є нормальні мережеві ресурси.
>
> > Я прихожу к выводу, что такого феномена, как украинская культура, его я не знаю, его нет для меня.
див.вверху.
ти, я, ВР, КМУ, весь укр.народ разом з театрами, співаками, музикантами , худоєниками і т.п., все це - українська культура...
якби в Україні не було культури - ти був би тупий, як сибірський валянок.
> > Но я не знаю не потому, что его нет. Не знаю не потому, что я не хочу его видеть, или он мне противен,не интересен.
>
> "thanks for letting me
> be myself again!"
>
> співають біля своїх вігвамів афро-індо-українці, щиро вдячні тим, хто скінув з себе, а заодно і з них тягар білої людини
2006.01.21 | пан Roller
Боюсь, что на сегодня я, тупее сибирского валенка.
stefan пише:> ти, я, ВР, КМУ, весь укр.народ разом з театрами, співаками, музикантами , худоєниками і т.п., все це - українська культура...
> якби в Україні не було культури - ти був би тупий, як сибірський валянок.
Боюсь, что на сегодня я, тупее сибирского валенка. Это то меня и смущает.
О ВР, КМУ , я, ты он она,просто промолчу.
Но, я живу сегодня. Мне треба что-то кушать.
Из духовной пиши мне предлагают, ВР, КМУ.Короче, еду не духовную.Или,идеологию по каналу культура.Фильмы про нацюков.
Это-то меня и огорчает. И мне приходится гулять в Европу и к Валенку, в Сибирь гулять. Гулять интернетом. И, даже, к Башкирам, башковитые все таки ребята.
Потому что, то, что предстваляет собой сибирский валенок, я вижу,могу оценить размер,выбрать что-то, то что меня впечатляет.Я сравниваю по картинкам, картинам.
Пройдите в раздел культура на майдане. И,как поется в песне, "ты все поймешь, ты все узнаешь сам".
Или на сайт культура "Культуризма", там одни писанки были.
Какой-то мудиратор, сообщает какую-то фигню, на майдане, которая никого не интересует, конкретно.Конкретно это какие-то группы.Или укрсуч.
Дело не в том, что лично я не хожу, не смоттрю, не учатсвую.
Дело в том, что,отсутстствует среда. Значит, присутствует вакуум.Даже целые среды отсутствуют, обозначающие государство. И отсутствует в областях культуры, искуства, науки.
Какое главное культурное событие в прошлом году мы могли наблюдать?
Скандалы Белозир с "москалями", с " русской драмой" и киностудией Довженко.
Или, к примеру, приезжает альтист, киевлянин, Бахмет, недавно. И его встречает пустой зал, во дворце Украина.
-Е... мое.-
Он смущен немного. Не ожидал.
Он езлит по всему миру, и везде аншлаг.
Но, тока не в Киеве.
А сибирские валенки толпой валят на него.Тому что тупые, наверное,без понятий.
Brgds
2006.01.21 | stefan
Re: Боюсь, что на сегодня я, тупее сибирского валенка.
як це не є неприємно для українців(не так важливо, -язичних), але доляістини(не мала) в словах пана Roller'a має місце бути.
***
інфо для роздуму.
2006.01.21 | stefan
українські художники
українські художникиhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F:%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D1%85%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B6%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8
Їжакевич Іван Сидорович (1864 - 1962) - живописець, письменник, графік, народний художник УРСР (1951).
Народився в с.Вишнополі (нині Тальнівського р-ну Черкаської обл.). Навчався в Лаврській іконописній майстерні (1876 —1882), київській малювальній школі М.Мурашка (1882—1884), Петербурзькій Академії мистецтв (1884—1888). Працював у галузі станкового й монументального живопису, книжкової ілюстрації. Автор ряду картин на теми української історії: "Кий, Щек, Хорив і сестра їхня Либідь", "Тарас Шевченко — пастух", "Битва козаків з шляхтою", "Гайдамаки під Уманню", "Повстання селян у Галичині", ілюстрацій до творів Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Котляревського, І.Франка, Г. Квітки-Основ'яненка, М.Коцюбинського, І.Ле, М.Гоголя, В.Стефаника та численних малюнків на теми народного життя. Брав участь у відновленні фресок Кирилівської церкви в Києві, розписував Церкву Всіх Святих над Економічною брамою Києво-Печерської лаври та іконостас Георгіївської церкви у музеї-заповіднику "Козацькі могили".
***
Бальцеровський Федір — український живописець 2-ї пол. 18 ст., вихованець Лаврської іконописної школи в Києві, учень Алімпія Галика. Ранні його малюнки збереглися в альбомах школи, т. з. купштбухах (Держ. публічна б-ка АН України). Значною його самостійною працею 80-х рр. 18 ст. є живопис іконостасу собору в Острі на Чернігівщині.
***
Бойчук Михайло Львович (10 жовтня 1882 - 13 липня 1937) - український живописець
Михайло Львович Бойчук народився в селi Романiвцi на галицькому Подiллi (тепер Теребовлянський район Тернопiльської областi) 10 жовтня 1882 року. Дiтей у Льва й Ганни Бойчукiв було семеро, росли вони в умовах простих i суворих. Майбутнiй митець приїхав до мiста Львова 1898 року до малярської школи. Пiдтриманий Науковим товариством iм. Т.Шевченка на чолi з М.Грушевським (з 1912 року сам стає членом товариства) вiн навчався у Вiденськiй академiї мистецтв, потiм - у Леона Вичулковського в Кракiвськiй. Закiнчивши академiю iз срiбною медаллю, поїхав ще вчитися до академiї Мюнхенської, потiм на кiлька рокiв - до Парижа, де вiн стає одним iз засновникiв української громади. Вивчаючи досягнення свiтової культури художник водночас заглибився у народне примiтивне мистецтво. Опинившись 1908 року в Парижi - столицi тодiшнього мистецького життя Європи - М.Бойчук в оригiналах вивчає творчiсть Сезанна, Ренуара, ознайомлюється з Пiкассо. Цi майстри остаточно ствердили його сумнiви щодо академiчної рутини офiцiйної школи. Вони приваблюють його аналiзом художньої культури сучасного й минулого, а також простого й виразного мистецтва примiтиву. Разом з тим Бойчука не захоплюють iндивiдуалiстськi, роз'єднанi формальнi пошуки. Саме в Парижi у нього "виникла думка зробити мистецтво добром, надбанням народних мас" М.Бойчук замислюється над вагою колективностi в мистецтвi (йшлося не лише про колективнiсть сприймання, щоб твори стали колективною власнiстю, а й про колективну творчiсть). Так вiн прийшов до iдеї монументалiзму.
Своїх послiдовникiв, а потiм i учнiв Бойчук переконував: "Не бiйтеся втратити свою iндивiдуальнiсть. Хто краще Працює, до того приглядайтесь. Не треба боятись запозичувати у iншого, треба намагатися зробити краще. Iндивiдуальнiсть сама виявиться, коли майстер визрiє". Група митцiв, що утворилася пiд його началом (Микола Касперович, Софiя Бодуен-де-Куртене, Софiя Налепинська), свiдомо пiшли на авторське самозречення, працюючи колективно.
Студiюючи в Парижi iсторiю мистецтв, художники невдовзi прийшли до орiєнтацiї на мистецтво Вiзантiї й Київської Русi, вбачаючи у ньому вершиннi явища художньої творчостi (М.Бойчук прагнув саме на таких засадах почати вiдродження нового українського мистецтва). Разом, у паризькому "Салонi незалежних", вони почали й виставлятись пiд спiльним гаслом "Вiдродження вiзантiйського мистецтва".
Про чергову таку виставку, в якiй взяли участь понад двi тисячi авторiв, петербурзький елiтарний журнал "Аполлон" 1910 року писав: "Серед анархiї й вакханалiї, що панують на виставцi Незалежних, у дружнiх засиллях цiєї (тобто Бойчукової) тiсної групи вiдчувається щось серйозне й велике - туга за монументальним стилем, за анонiмною й колективною творчiстю, за живописом як професiйною таємницею артизанiв (художникiв) i ченцiв". У Парижi Михайло Бойчук одружився iз Софiєю Налепинською. У 1910-1911 роках вiн бував також в Iталiї, де вивчав твори монументального мистецтва, передусiм перiоду проторенесансу, опановував рiзнi технiчнi прийоми в темперi та фресцi, в 1911-1912 роках проживав у Львовi, працюючи тут над монументальними розписами. На запрошення Росiйського археологiчного товариства провiв реставрацiйнi роботи в храмi в с.Лемешах Чернiгiвської губернiї (1912-1914).
Пiд час першої свiтової вiйни Бойчука разом з його молодшим братом Тимком як австрiйських пiдданих росiяни заслали в Арзамас, де довелося зазнати й напiвголодного iснування. А коли в Києвi заходились органiзовувати Українську Академiю мистецтв (1917), з-помiж найчiльнiших митцiв тодiшньої України на її професора обрали Михайла Бойчука. Тож з 1917 року вiн працює у Києвi. Реставрував кiлька творiв у збiрцi В.I. Ханенка, запропонував метод закрiплення фресок у хрещальнi Софiйського собору (1919), вiдкрив 1924 року фресковi розписи в Успенському соборi Єлецького монастиря в Чернiговi. З того ж 1924 року вiн професор Київського художнього iнституту. Михайло Бойчук узяв участь у монументальнiй пропагандi, очолив першi державнi майстернi. Його група розписала агiтпароплав "Бiльшовик", Луцькi казарми в Києвi (1919), оформляла свято 1 травня 1919 року, декорувала Київський оперний театр пiд час першого Всеукраїнського з'їзду представникiв волосних виконкомiв (1919), навеснi 1921 року на запрошення уряду УРСР оформила примiщення Харкiвського оперного театру, де вiдбувся п'ятий Всеукраїнський з'їзд Рад, працювала на Всесоюзнiй сiльськогосподарськiй виставцi 1923 року, виконала близько двадцяти портретiв кооперативних i державних дiячiв на повний зрiст для Київського кооперативного iнституту, зробила розписи санаторiю ім. ВУЦВК на Хаджибейському лиманi в Одесi (1928), Червонозаводського театру в Харковi (1933-1935).
У своїх творчих шуканнях М. Бойчук був близький iз мексиканським митцем Дiєго Рiверою. Крiм того, з 1909 року М.Бойчук працював у галузi графiки. Вiдомi обкладинки для Товариства прихильникiв українського письменстваі науки (Львiв, початок ХХ ст.), плакати "Шевченкiвське свято" та "Несiть подарунки Червонiй Армiї" (обидва з 1920). Разом з учнями вiн виконав серiю обкладинок для черкаського видавництва "Сiяч" (1918, друкувалися за пiдписом "Робiтня Бойчука" та анонiмно), а також є автором ряду станкових творiв "Збори жiночого активу" (1929), портретiв Б. Лепкого та С. Жеромського (початок 20 ст.), театральних декорацiй для постановок "Молодого театру" в Києвi ("Йоля" Ю. Жулавського, "Чорна Пантера i Бiлий Медвiдь" В. Винниченка - обидва 1918 року), ескiзiв багатофiгурного гобелена "Обжинки" (1935). Якщо врахувати, що чимала частина доробку припадає на перiод голоду й розрухи, артилерiйських канонад на Київських вулицях та роки вiдбудови народного господарства, вага зробленого гiдна подиву. 1925 року була заснована Асоцiацiя Революцiйного мистецтва України (АРМУ), що об'єднувала бойчукiстiв. АРМУ пропагувала впровадження мистецтва в побут, поєднання його з життям, заперечувала натуралiстичний реалiзм. Бойчукiсти прагнули до нацiональної своєрiдностi українського мистецтва. Цi iдейно-художнi принципи не вкладалися в канонiзованi рамки "радянського мистецтва", викликали з боку "войовничих соцiалiстiв" звинувачення у спотвореннi образiв радянських людей, соцiалiстичної дiйсностi". До того ж ще дошкуляла недоброзичливiсть iнших митцiв, продиктована групiвщиною. Останнє змусило М.Бойчука 1931 року залишити Київ.
Спочатку вiн викладав у Ленiнградськiй Академiї мистецтв, а вже 1932 року повертається в Україну в Харкiв. У листопадi 1926 - травнi 1927 рокiв М.Бойчук разом iз дружиною С.Налепинською-Бойчук, учнями I.Падалкою та В.Седляром мали творчу подорож до Нiмеччини, Францiї, Iталiї. Ця поїздка за кордон стала однiєю з формальних пiдстав для їхнього арешту та звинувачення у "шпигунствi" й участi в "контрреволюцiйнiй органiзацiї".
Михайло Львович Бойчук разом з його талановитими учнями Iваном Iвановичем Падалкою та Василем Теофановичем Седляром були розстрiлянi 13 липня 1937 року в Києвi.
Софiю Налепинську-Бойчук стратили 11 грудня 1937 року також як "шпигунку" i "дружину керiвника нацiоналiстичної терористичної органiзацiї серед художникiв". Долю цих чотирьох роздiлила бiльшiсть учнiв Михайла Бойчука. Сучасникiв М.Бойчука дивувала його свiдома вiдмова вiд участi у виставках. Вiн же не бачив у цьому потреби, Вважаючи, що призначення фресок монументалiстiв - громадськi будiвлi й широкi майдани, де вони "експонуються" постiйно. Чи мiг Михайло Львович передбачити, що цi його монументальнi твори радянського часу (буквально всi до одного!) будуть знищенi, а недоброзичливцi казатимуть потiм, що з нього нiякий митець, бо в нього немає творiв! Всi фрески були термiново заштукатуренi пiсля арешту художника. Вже 1952 року згiдно з наказом Комiтету в справах мистецтв фрески були вилученi з Нацiонального музею Львова i знищенi. В пiдвалi Львiвської бiблiотеки АН УРСР № 2115 серед "iдейно шкiдливих" експонатiв загинуло i 14 творiв М.Бойчука - "Милосердя", "Сон", "Богородиця з дитям", "Бiля криницi", "Письменниця" та iншi. Проте вдалося зберегти деякi твори Михайла Бойчука завдяки львiвськiй художницi Ярославi Музицi, яка з 1914 року (коли М.Бойчук вимушено залишив Львiв, покинувши картини в своїй майстернi) зберiгала твори митця та його невеликий, але значної наукової вартостi архiв. З погляду монументалiста те, що ми можемо бачити зараз у натурi, - лише ескiзи, пiдготовчi начерки до iншого - бiльшого й барвистiшого.
Але працю Михайла Бойчука не можна мiряти лише кiлькiстю творiв (чи створених, чи лише збережених). Крiм творiв живопису, графiки вiн виступив як новатор-монументалiст, що створив свою школу в монументальному малярствi, колектив однодумцiв i послiдовникiв (над розписом примiщень чотирьох поверхiв Луцьких казарм у Києвi 1919 р. працювали близько 200 художникiв).
"Навiть на iншi, дужчi iндивiдуальностi Бойчук потрафив вплинути так, що головнi напрямки сучасного українського мистецтва пiшли майже без винятку шляхом монументалiзму", - так оцiнював роль i значення творчого пошуку цього митця вiдомий графiк i художнiй критик Павло Ковжун.
М.Бойчук пiдготував плеяду учнiв, з яких Тимофiй Бойчук (брат Михайла Львовича), Кирило Гвоздик, Антонiна Iванова, Сергiй Колос, Оксана Павленко, Iван Падалка, Олександр Мизiн, Василь Седляр, Микола Рокицький (так званi бойчукiсти) втiлили його творчi iдеї також у керамiцi, тканинi, книжковiй графiцi тощо.
***
Боровикóвський Володимир Лýкич (1757 - 1825) - художник-живописець, іконописець та портретист, академік петербургзької Академії мистецтв (з 1795). Нар. в Миргороді. Окремі твори Б. зберігаються в музеях Києва: Нац. художньому музеї і музеї рос. мистецтва.
***
Васильківський Сергій Іванович (7 жовтня 1854, Ізюм - 8 жовтня 1917) - живописець, один з найвидатніших українських пейзажистів кінця 19 - початку 20 ст. Середовище і оточення, в якому В. зростав на Слобожанщині, було особливо благодатним для формування його творчої особистості: дитинство в містечку Ізюмі з мальовничими околицями, дід-чумак з козацького роду, батько-писар, що рано розкрив естетичну виразність каліграфічної лінії (а мати - красу народної пісні), вчитель малювання у харківській гімназії Д.І.Безперчий (1825-1913) - колишній кріпак та співучень Т.Шевченка по майстерні Брюллова, що підтримав у ньому художника.
Касіян Василь Ілліч — український художник, графік, народний художник УРСР та СРСР, професор.
Народився — 1 січня 1896 року у с. Микулинці, тепер у складі м. Снятина, Івано-Франківської обл.
Помер — 26 червня 1976 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Закінчив Коломийську гімназію. З 1927 — у Києві (у 1927 — 1929 і з 1944 — професор Київського художнього інституту). У Києві написав переважну більшість творів. Твори Василя Касіяна зберігаються у Національному художньому музеї та інших музеях України. Герой Соціалістичної Праці (1974), лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1964) та Державної премії СРСР (1971).
***
В.Касіян. Ярема Галайда. Ілюстрація до Кобзаря Т.ШевченкаВасиль Касьян також відомий як автор численних іллюстрацій до творів Тараса Григоровича Шевченка та робіт присвячених творчості Т.Г.Шевченка як живописця, графіка, майстра рисунка та акварелі. У 1942–43 році В.Касіян створив цикл плакатів „Гнів Шевченка – зброя перемоги”. Плакати частково були видані у вигляді листівок, що їх скидали з літаків на територію тимчасово окупованої гітлерівцями України.
Касіян В. Мистецтво Тараса Шевченка.- К.: Т-во "Знання", 1963.
Тарас Шевченко. Мистецька спадщина. Відп. ред. В.І.Касіян. Видавництво АН УРСР, Київ – 1961.
***
Кецало Зеновій Євстахович
Jump to: navigation, search
1919- народився 12 лютого, український художник Зеновій Кецало напрочуд плодовитий митець. Його творчий доробок сягнув понад тисячу полотен. Пейзаж, портрет, натюрморт, літографія, офорт… І це далеко не всі техніки, у яких він працює.
Художник народився у сім’ї залізничника. У 1933 році вступив до Львівської художньо-промислової школи (сьогодні це коледж декоративного та ужиткового мистецтва ім. Івана Труша), а через п’ять років став студентом Краківської академії красних мистецтв. Та початок Другої світової війни перекреслив його творчі плани. Художника призвали в армію. Згодом за антирадянську пропаганду його засудили до восьми років таборів, які він відбув на Уралі, до того ж його на три роки позбавили громадянських прав. Після повернення з Уралу Зеновій Кецало продовжив займатися малюванням. І досі кожен його ранок починається в майстерні.
***
Світлицький Григорій
Світлицький Григорій (1872-1948), маляр родом а Києва; учився в Київ. Рисувальній Школі М. Мурашка (1889 — 98) і в Петербурзькій Академії Художеств (1893-1901; учень І. Репіна і М. Кузнєцова). З 1918 у Києві чл. АХЧУ, з 1929 Укр. Мист. Об'єднання. Виставляв у Товаристві Акварелістів (з 1908) і Товаристві ім. А. Куїнджі (з 1916). Його твори часто пов'язані з музикою («Мелодія» — 1900, «Ноктюрн» — 1914, «Місячна соната»). С. майстер світлових контрастів («Місячна ніч на Україні», «Зійшов місяць», «Листя шелестить»). У 1918-20 pp. С. працював перев. в техніці графіки; ілюстрував книжки, виконував, портрети, плякати; згодом перейшов до актуальної тематики («Колгосп у цвіту», 1935). С. притаманний малюнок дрібними роздільними мазками, наближений до франц. пуантелістів. Твори С. зберігаються у музеях Києва, Харкова, Одеси і Сум.
Література: Бутник-Сіверський Б. Григорій Петрович Світлицький. К. 1958.
***
Труш Іван (17. 1. 1869 — 22. 3. 1941), визначний маляр імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мист. критик і організатор мист. життя в Галичині; нар. у с. Висоцькому Бродівського пов. 1891 — 97 вчився у Краківській Школі Мистецтв (серед ін. у класі Л. Вичулковського і Я. Станіславського), у Відні (1894) і Мюнхені (1897 у А. Ашбе); під час студій у Кракові приятелював з В. Стефаником. З 1898 у Львові, де включився в укр. мист. і гром. життя, зблизився з І. Франком і зв'язався з Наук. Т-вом ім. Шевченка, для якого виконував різні мист. роботи (зокрема портрети). З ініціятиви НТШ виїжджав на Наддніпрянщину, де встановив контакт з мистцями та культ. діячами. Т. відбув мист. подорожі до Криму (1901 — 04), Італії (1902, 1908), Єгипту і Палестини (1912), Т. ініціював і організував перші мист. проф. т-ва в Галичині: Товариство для розвою руської штуки (1898) та його три виставки, Товариство прихильників укр. літератури і штуки (1905) і його першу «Виставку укр. артистів», в якій взяли участь також київ. мистці. 1905 видавав (з С. Людкевичем) перший укр. мист. ж. «Артистичний Вісник». Він виголошував прилюдні лекції з мистецтва і літератури, виступав як критик і публіцист на стор. «Будучности», «Літ.-Наук. Вісника», «Молодої України», «Артистичного Вісника», «Діла», «Ukrainische Rundschau» (його ст. зібрані в кн. «Труш про мистецтво і літературу», К. 1958).
Т. один з визначніших укр. мистців-імпресіоністів, вельми своєрідний кольорист. Своєю творчістю він розпочав відродження гал. малярства. Т. насамперед інтимний маляр-лірик. В численній мист. спадщині Т. (понад б 000) до пейзажних шедеврів належать: «Захід сонця в лісі» (1904), «Самітна сосна», «Полукіпки під лісом» (1919), «В обіймах снігу» (1925), «Копиці сіна», «Місячна ніч над морем» (1925), цикли «Життя пнів» (1929), «Луки і поля», «Квіти», «Сосни», «Хмари», «Дніпро під Києвом» (1910); краєвиди Криму, Венеції, Єгипту, Палестини. Т. малював також пейзажі з архітектурними мотивами («Михайлівський собор», «Андріївська церква» в Києві, «Могила Т. Шевченка», «Єгипетський храм» тощо). Мазок картин Т. соковитий, кольорит спершу живий, у пізніших картинах стонований. Т. дав також чимало жанрових картин («Гагілки», «Гуцулка з дитиною», «Трембітарі», «Прачки», «Гуцулки біля церкви», «Араби в дорозі», «Арабські жінки»), які відзначаються лаконізмом мііст. мови і простотою композиції. Т. створив ґалерію психологічних, акад. типу портретів (Аріядни з Драгоманових, дружини мистця, кардинала С. Сембратовича, І. Франка, В. Стефаника, Лесі Українки, П. Житецького, М. Драгоманова, М. Лисенка, автопортрет та ін.).
Перша виставка Т. відбулася у Львові 1899, і відтоді він часто виступав з індивідуальними виставками та брав участь у збірних виставках укр. і поль. мистців у Львові, Києві, Полтаві, Кракові, Познані, Варшаві, а також у Лондоні, Відні, Софії. Велика ретроспективна виставка його творів відбулася посмертно у Львові 1941. Найбільші колекції творів Т. зберігаються у Львівському Музеї Укр. Мистецтва й у його дочки Ади Т. у будинку, де жив мистець.
***
та багато інших.
2006.01.22 | пан Roller
О, велика подяка Вам за ссылку. Я искал этот ресурс., но не наше
Вижу Репин действительно внесен в список украинсих художников.По месту рождения что ли.Ну, хай, хуже не будет.Только помнюб Луначаоский , приглашал его вернуться из Финляндии, в Россию, но Репин не рискнул.
Эх, только картинок там мало.
Бойчук Михайло Львович - ни одной.
А должно быть штук двести.Хто бы вставил?
Brgds
2006.01.22 | пан Roller
Re: українські художники Сербия на дроте.
Это сообщение я получил по почте. Думаю, вам будет интересно посмотреть рисуки моих юных друзей из Сербии.Vitannja, Вітання
Myroslav Hochak, sekretar Tovarystva Prosvita v Serbiji ta UNR v Serbiji i Chornohoriji
Мирослав Гочак, секретар Товариства Просвіта в Сербії та УНР в Сербії і Чорногорії
mob. +381-64-1610432
Info: prosvita@neobee.net
З 11-го по 13-е січня у Новому Саді відбулася, Перша мистецько-художньо-образотворча колонія “Кобзар“, де участь брало 15-еро українських дітей з усіх осередків Воєводини де вивчається предмет “Українська мова з елементами національної культури“, або існують українські культурні товариства. Були діти з Кули, Вербасу, Сремської Митровиці, Інджії та домашні з Нового Саду. Організатором колонії виступило місцеве Українське Культурно-мистецьке товариство “Кобзар“. Сама колонія відбулася у приміщенні УКМТ “Кобзар“, що знаходиться у Петроварадині передмістті Нового Саду, а художним керівником цієї містецької школи була молода художниця Соня Ардан. Протягом трьох днів діти мали нагоду малювати на різні теми українського казкового мистецтва та дружилися в українському дусі, створено добрий настрій для активностей, лунала й українська музика та спів. Діти висловили найкращі враження з приводу цієї колонії та побажали щоб наступної зими під час зимових канікул також організувати цю колонію. Організатори колонії УКМТ “Кобзар“, для дітей створили гарну робочу атмосферу та товаришування, а також організовано програму відвідання Петроварадинської твердині з історичним музеєм та комплексом фортиці. Найкращі художні твори з колонії будуть презентовані на виставках у рамках Третього фестивалю української культури “Калина“, який відбудеться у Сремській Митровиці кінцем червня цього року.
Фотки
http://www.eukrainians.net/prosv_dite_05/kolonija_kobzar/index.html
Мирослав Гочак Інфо-служба Товариства “Просвіта”
Вже не так близького 1998-го року, Товариство “Просвіта“ організувало Першу літню школу україністики “Просвіта“, яка від того часу відбувається кожного року як у Сербії так і в Україні. Ці літні школи зараз є традиційним видом едукації молодого покоління, де діти з різних осередків приблизно два тижні товаришуюуть, вивчають українську мову та елементи національної культури. Минулого літа від 12-25 липня, 50-еро учнів віком 10-16 років, з міст Кула, Вербас, Новий Сад і Сремська Митровица, побували на Літній школі україністики “Просвита“ в Україні у Львові, за допомогою Львівської Міської ради та Української національної ради Сербії і Чорногорії (УНР). Діти дружили, знайомились із українською мовою, літературою, історією, етнографією, але і з піснями, танцями, що завзято вивчали. Директором школи була вчителька української мови Наталія Шарко-Голубович з Нового Саду, а дітьми постійно опікувались вихователі та викладачі Галина Вуячич з Вербасу, Славка Канюга з Сремської Митровиці і Йосиф Сапун з Кули. 14-го січня у Сремській Митровиці відбулася урочистість вручення свідоцтв учням минулорічної Літньої школи україністики “Просвіта“. Організатором виступило місцеве Товариство плекання української куьтури “Коломийка“, а оцінка є що “Коломийка“ цю зустріч організувала надзвичайно успішно на певному рівні. Влаштовано принагідну культурно-мистецьку програму в котрій участь брали молодша та старша танцювальні групи та дитяча вокальна група Товариства “Коломийка”. Урочистість своєю присутністю звиличав заступник голови Общини Сремська Митровица д-р. Ненад Лемаїч, який високо оцінив цю подію та пообіцяв допомогу в таких та подібних заходах, також були голова та секретар УНР, Василь Небесний та Мирослав Гочак, голова Освітньої ради УНР Борис Небесний, парох Греко-католицької парафії в Сремській Митровиці о.Михайло Рижак та парох Римо-католицької парафії о.Едвард Шпанович. Після офіційної частини вручення свідоцтв та культурно-мистецької програми для учнів організовано товаришування та забава з українською національною музикою яка тривала до самого вечора. За це постарався оркестр Товариства “Коломийка“. Всі учні розійшлися збагачені позитивною енергією, радісні та задоволенні, з обіцянкою що ще більш старанно будуть навчатися. На маніфестації присустними було понад 120 гостей. Також своєю присутністю подію звеличали камере місцевого ТБ М та крайового ТБ Новий Сад.
Мирослав Гочак Інфо-служба Товариства “Просвіта”
Картины юных художников на сайте.
http://www.eukrainians.net/prosv_dite_05/kolonija_kobzar/index2.html
Brgds
2006.01.22 | stefan
Re: українські художники Сербия на дроте.
класні малюнки нови-садців українців.особливо мені сподобалось:
-Фантазія Зайця(Чихи).
Заєць+Свиня+Корова
2006.01.20 | stefan
Пане Roller! чого ти такий злий?
Те що ти внизу написав, то, м"яко кажучи-50 на 50.Різко відрізати українську культуру від російської не треба, - це буде науково не вірно.
так само, як і польську.
Ці дві культури мають найбільший вплив на українську.раніше був ще литовський вплив(15-16століття).
***
Але не треба забувати пра-історії нашої культури, Пане Roller!
А взяли ми(Киівсько-Руське князівство) її У Візантії(Греції), коли на місці Москви ще жаби квакали.
***
Про народну російську культуру тобі щось відомо?
***
Вся Правобережна Україна до 1654р.мала Магдебурзьке Право(міста і містечки).
***
Гоголь походить з козацького (запорізького) роду(старшини).
***
При СССР дуже багато талановитих людей,- актори, співаки,музиканти,вчені - переїхали до РСФСР(в основному, до Москви)
, чим збагатили загальноросійську культуру.
***
Русскоязичні в Україні не є ізольовані від української культури, тому вони є більше носіями української культури тут ніж російської, основна
різниця тут та, що вони спілкуються російською.
.....
Дуже багато індусів спілкується англійською, від того вони не перестали бути індусами.
***
пан Roller пише:
> Йосиф Сірка пише:
> > Недавно один з канадських телеканалів показав репортаж про одне з індіянських племен на території провінції Британська Колюмбія. Плем’я нишки нараховує всього трохи понад 6000 членів, але, з-поміж 50-ти індіянських племен, воно стоїть найкраще щодо врятування власної мови. Нишки мають свою школу, де плекають свою мову, пісні, звичаї. Репортаж подав кілька інтерв’ю з членами цього племені, які підкреслювали важливість збереження власної мови, бо , згідно з їхніми словами: „зникнення мови – буде зникненням нашої ідентичності, ми втратимо частину нашої культури, нашого я”.
>
>
>
> >
> > Українська нація має на що бути гордою, бо вона подарувала світові не тільки Березовського, Сковороду, Шевченка, Чайковського, Гоголя, Рєпіна, Корольова та десятки інших геніїв в галузі кульури, науки і техніки, але своїми сучаними ракетами, літаками, спортсменами та митцями. > Торонто, 18.1.2006 р.
>
> Кому подаровала украинская нация Гоголя?
> А почему Сковорода писал букву Ы?
> А кто Березовского послал к Моцарту учиться? Нация?
>
> А до чего тут Репин. Репин до вашей нации, как казак до жидав Финлядии.
> Казаков, которые пишут письмо турецкому солтаны, писал с депутатов Российской госдумы, а не с украинской нации.
>
> А чему Хрущева в вышиванке, и Руслану не внес. (Курская анамалию.)
> Хрущев Крым подарил. Руслана Евровиденье взяла.
>
> А Королев, такой же украинец как Сикорский.
>
> Ты еще туда Довженка впиши, сталинского приспешника.
>
>
> А чего же Булгакова не внес в список?
>
> Украинская нация не признает Гоголя украинским писателем.
>
> Треба хотя бы знать, что Гоголь не писал на украинской мове, как Франко.
>
>
>
> А когда он писал, украинской нации еще и впомине не было.
>
> Вы хотите, что бы украиский народ был подобен тому племени индианцев? Что бы он отбросил на фиг пласт мировой культуры, или изял из него русскую культуру, именуемую сегодня российской.
>
> А что будет кушать нация вместо нее?
>
>
> Ваш американские секс и насилие?
>
> Я не раз сообщал, что против введения росийской мовы в качестве второй государственной в Украине.
>
> Пусть украиснкие национал -индейцы не чувствуют себя ущемленными, у них итак развит комплекс неполноценности, меньшевартости.
>
> Но, это не означает, что я за то, что бы украинская нация на шару пользовалась достижениями русской культуры.Как та свиня, о которой тут говорится.
>
> Треба им выдвть тавро, "наци", и запретить читать русские книжки, смотреть русские полотна, фильмы, русский телевизор.
>
> Нация должна смотреть свое.Вот и все.Пусть смотрит Торонто.
> А нам и своего хватит.
>
> Торонто, е мое, тоже мне Украина нашлась.
> Ты на хутор сходи, на Деканьку, от тоды и будешь нас лякать чертями.
>
> Brgds
2006.01.20 | пан Roller
Re: Тому що не ем мяса священных индийских буйволов.
stefan пише:> .....
> Дуже багато індусів спілкується англійською, від того вони не перестали бути індусами.
> ***
>
>Я тоже спилкуюсь английскою, и как и индусы не ем мяса священных индийских буйволов, в отличии от сучастных укранцев, жрущих контробанду.
И не птому, что оно не вкусно. А тому что оно священно, а значит духовно.
А злой я тому, что разозлили.
Brgds
2006.01.23 | О.Бутирський
Убого, батінька. Ганьба вашому псевдоінт.пафосу(-)
2006.01.21 | Ольга
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
Все вірно пане Сірка. Лише порівняння з малочисельним племенем не зовсім вдале.Все у нас вийде. Це не легко, але вийде!
2006.01.21 | леонід
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
Пані Ольго. Порівняння з малими племенами дуже доречне. Наші головні опоненти - це продукт "рускогаварящего населенія". Московсько-імперська традиція щодо немосковськи народів і народностей в РФ не витримує жодної критики в співставленні з індіанцями. Тож від таких "традиційників" і маємо скиглення про "українізацію", "ущемлєнія". А про власну русифікацію карелів, тувинців (останнє колоніальне загарбання) - не хочуть. От дехто з "московськоорієнтованих" вважає нас, українців чимось на взірець тих малих народів, які практично зліквідовані в РФ - вепсів, кетів, юкагирів, іжорців.А себе продовжують вважати посланцями царської корони.
До речі, маю товариша, етнічного росіянина, з дворян - бездоганне володіння як українською, так і російською.
2006.01.21 | Ольга
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
Ви маєте рацію.Я вже десь згадувла, як один з однопартійців Бутейка по УНП на радіо Ера влучно пояснював якогомусь зарозумілому русофілу, що слід розрізняти поняття "російський народ" і "Кремль". Це дві принципово різні категорії. Правдиві росіяни по своїй природі є нормальним етносом, який втрачає свою якість через столітні зомбування і алкоголь. А кремлівські імперіалісти - це загроза людству.
2006.01.22 | Budweiser
головна помилка радикальних націоналістів
Більшість радикальних націоналістів дуже погано знають історію і як правило є людьми малограмотними. В їхній уяві усі російськомовні українці є нащадками манкуртів які забули свою рідну мову.В реальності в південній та східній Україні багато хто взагалі ніколи не розмовляв українською. Ці терени колонізовували українці, росіяни, болгари, серби і ще багато хто. Коли українці переважно селилися по селах то росіяни в містах. На 1914 в Одесі українці становили лише 2-5% населення по різних даних. Тобто, для певної частини українців російська мова є рідною як для інших українська, і вони мають право послугуватися цією мовою в повсякденному житті і держава, якщо вона хоче бути цивілізованою, не повинна казати на якій мові вони мають спілкуватися.
Натомість потрібно домагатися щоб україномовна меншина в південній та східній Україна могла задовольнити усі свої культурні потреби на своїй рідній мові, бо реальні їх права порушуються. Навіть в Києві, скажімо, підіть на Петрівку і ви помітите що україномовні громадяни не можуть задовольнити свої права в сфері культури на рівні з російськомовними.
Саме цього потрібно домагатися, а не примушувати людей відмовитися від рідної їм російської мови. Це просто обурює їх і викликає опір та штовхає в про-російський табір.
2006.01.22 | IBAH
Re: головна помилка радикальних націоналістів
АБСУРД-де ви росли і хто таких дурниць насіяв вам у мозги?перестали б хоч себе прилюдно зневажати-хоч чи можна щось виамгати від такого?2006.01.22 | леонід
головна помилка радикальних націоналістів
Пане Будвейзере. Дозволю собі не погодитися з Вами. Якщо Ви вважаэте Миколу Міхновського, Івана Франка, Дмитра Донцова, Євгена Маланюка, Степана Бандеру, Василя Стуса,Олега Тягнибока малоосвічними в історії, то це несерйозно.Якщо ж Ви (методологічно помилково, як на мене) терміном "радикальний націоналізм" називаєте прояви національної непрязні на емоційно-побутовому рівні, то шукайте причини в іншій площині, а саме в площині міжетнічних стосунків окупантів (зайшлих) та автохтонів. Це універсальне явище етносоціології. Воно наявне в кохному етносі щодо тих етнічних груп, з якими були соціопротистояння в минулому. Французи - англійці, вірмени - турки, узбеки - таджики. Це найяскравіші приклади.
До речі, саме українці колонізували Кубань, Зелений Клин. Тепер (від 36 року мин.століття їм відмовлено в їхніх національних правах.
Щодо гострої нестачі інформаційних чинників на Сході -Півдні, цілком з Вами погоджуюся. Тому й підтримую "Програму захисту українців" ВО "Свобода".
2006.01.23 | Budweiser
радикальні націоналісти та фашисти
Ви би ще в цей список князя Святослава чи Володимира Великого включили.Просто смішно наводити призвіща осіб 1 пол. 20 ст. вириваючи їхні погляди із контексту і приліпати до теперішніх подій.
А от Тарас Шевченко наприклад не вважав греко-католиків українцями та прославляв їх різню гайдамаками. То може нам зараз потрібно також почати різню греко-католиків на пошану Шевченка. Невже не можна поважати Маланюка не сприймаючи його політ. поглядів. Радикальний націоналізм був остаточно дискредитований в результаті 2 світової війни і лише маргінали та малограмотні політики використовували його опісля.
То й же Маланюк писав в 30-іі роки що звістки з східної України призводять його до озвіріння і роблять ще більшим фашистом. Його можна зрозуміти, 30-іі роки це один з найтрагічніших часів історії України. Але чи ознака що фашизм потрібно відроджувати зараз.
Або його ідеологічний соратник і наставник - Дмитро Донцов, начитався різних текстів ідеологів італійського фашизму та французького ультра-правого руху і створив украйінську версію фашизму, захоплювався Муссоліні та Гітлером, написав передмову до українського видання Гітлера "Майн Кампфу", його коханка, поетеса Олена Теліга писала в донцовському Літературно-Науковому Віснику "коли ж українські жінки народять українських гітлерів та муссолінів". Яке відношення ці радикали мають до сьогодення?
Або Тягнибок, один з лідерів кол. соціал-націоналістичної партії. Назва партії була співзвучна з гітлерівською партією. А символом була трішки видозмінена свастика. У мене декілька знайомих були в членами цієї партії та її молодіжного крила "Спадщина". Їх виховували в нациському дусі, проповідували расизм та расове вчення, ненависті до євреїв, прагненню до наслідування "вчення" Гітлера - Муссоліні. І яке відношення має цей мудак Тягнибок до сучасності. Дурак він, своєю тупістю підставляв Ющенка, аж поки його не виключили з блоку.
Ну а щодо призвіщ Франка, Стуса та й навіть Миколи Міхновського, до до радикального націоналізму, а тим більше фашизму вони ніякого відношення не мають. А Степан Бандера був практиком, а не теоретиком. Теоретик з нього ніякий та і практик посередній. Його фанатизм та небажання йти на компроміси привели до розколу в ОУН і до взаємної бандерівсько-мельниківської різні в часи війни. Мельниківці стверджують що бандерівці вбили не менше 800 чол. лише мельниківських функціонерів, а про рядових активістів, то кількість жертв на порядок більшою буде. Великий герой, різати своїх. Та і до УПА він ніякого відношення не мав.
А щодо ненависті автохтонів до окупантів, то ви якщо-б мене уважніше читати то помітили то на половині территорії України як українці так і росіяни є прийшлими колоністами, які вигнали автохтонні кочові тюркські народи.
леонід пише:
> Пане Будвейзере. Дозволю собі не погодитися з Вами. Якщо Ви вважаэте Миколу Міхновського, Івана Франка, Дмитра Донцова, Євгена Маланюка, Степана Бандеру, Василя Стуса,Олега Тягнибока малоосвічними в історії, то це несерйозно.
> Якщо ж Ви (методологічно помилково, як на мене) терміном "радикальний націоналізм" називаєте прояви національної непрязні на емоційно-побутовому рівні, то шукайте причини в іншій площині, а саме в площині міжетнічних стосунків окупантів (зайшлих) та автохтонів. Це універсальне явище етносоціології. Воно наявне в кохному етносі щодо тих етнічних груп, з якими були соціопротистояння в минулому. Французи - англійці, вірмени - турки, узбеки - таджики. Це найяскравіші приклади.
> До речі, саме українці колонізували Кубань, Зелений Клин. Тепер (від 36 року мин.століття їм відмовлено в їхніх національних правах.
> Щодо гострої нестачі інформаційних чинників на Сході -Півдні, цілком з Вами погоджуюся. Тому й підтримую "Програму захисту українців" ВО "Свобода".
2006.01.23 | razor
Re: радикальні націоналісти та фашисти
Budweiser pyshe:"А от Тарас Шевченко наприклад не вважав греко-католиків українцями та прославляв їх різню гайдамаками. То може нам зараз потрібно також почати різню греко-католиків на пошану Шевченка."
Jake nevihlastvo!! Shevchenko ne pysav ani odnoho rjadka pro HREKO-katolykiv!... Gonta mav zhinku pol'ku, rymo-katolychku, i joho syny buly rymo-katolykamy. HREKO-katolyky ne maly ani "kostjoliv" ani "ks'ondziv". Pyshu tse ne shchob opravduvaty "riznju poljakiv" ale lyshe shchob zvernuty uvahu chytachiv Forum-a na "naukovist'" pana Budweisera... Boh z nym...
2006.01.23 | Budweiser
Шевченко та уніати
> Jake nevihlastvo!! Shevchenko ne pysav ani odnoho rjadka pro HREKO-katolykiv!... Gonta mav zhinku pol'ku, rymo-katolychku, i joho syny buly rymo-katolykamy. HREKO-katolyky ne maly ani "kostjoliv" ani "ks'ondziv". Pyshu tse ne shchob opravduvaty "riznju poljakiv" ale lyshe shchob zvernuty uvahu chytachiv Forum-a na "naukovist'" pana Budweisera... Boh z nym...Ваше невіглавство. Гайдамаки влаштували справжню різню греко-католиків поряд з поляками та євреями. Тобто по сучасним категоріям вони були справжніми православними фанатиками, до того ж про-російської орієнтації. Залізняк сфальсифікував грамоту Єкатєріни ІІ і присвоїв собі титул полковника від її імені.
Шевченко згадує уніатів в декількох місцях з такими фразами (запродали віру і т.д.) і в цілому він їх групує в одну категорію з поляками-католиками. Тобто крайньо-вороже відношення до уніатів (греко-католиків) та ніякого співчуття їх долі, місце для чого навіть знаходиться для поляків. Тут Шевченко перебував під впливом "Історії Русів", яка крайньо-вороже відносилася до уніатів.
Взагалі то у всьому шевченковому Кобзарі немає ніодної згадки яка б стверджувала що він вважав Галичину чи галичан українцями. Після прийняття Унії вони для нього були цілком відмінною та ворожою групою. Нічого спільного з козацькою Україною.
2006.01.23 | razor
Re: Шевченко та уніати
Budweiser pyshe:> Jake nevihlastvo!! Shevchenko ne pysav ani odnoho rjadka pro HREKO-katolykiv!... Gonta mav zhinku pol'ku, rymo-katolychku, i joho syny buly rymo-katolykamy. HREKO-katolyky ne maly ani "kostjoliv" ani "ks'ondziv". Pyshu tse ne shchob opravduvaty "riznju poljakiv" ale lyshe shchob zvernuty uvahu chytachiv Forum-a na "naukovist'" pana Budweisera... Boh z nym...(razor)
Ваше невіглавство. Гайдамаки влаштували справжню різню греко-католиків поряд з поляками та євреями. Тобто по сучасним категоріям вони були справжніми православними фанатиками, до того ж про-російської орієнтації. Залізняк сфальсифікував грамоту Єкатєріни ІІ і присвоїв собі титул полковника від її імені.
****Mova ne pro to shcho spravdi bulo, a pro to SHCHO PYSAV SHEVCHENKO!! I shcho dlja njoho bulo vazhne v epopeji hajdamakiv. Sam fakt shcho ne bulo z-hadky ani pro "unijativ" ani pro "pro-rosijskist'" pokazuje vam nastanovu Shevchenka do tsykh pytan'... Jaka dlja nas bilsh tsikava nizh vyhadky (pro Shevchenka) pana Budweisera.******
Шевченко згадує уніатів в декількох місцях з такими фразами (запродали віру і т.д.) і в цілому він їх групує в одну категорію з поляками-католиками
*****Neharno brekhaty (jak kazhe druh Svystovych). Shevchenko NIHDE v Hajdamakakh ne z-haduje "uniativ" i.t.d.*****
Взагалі то у всьому шевченковому Кобзарі немає ніодної згадки яка б стверджувала що він вважав Галичину чи галичан українцями. Після прийняття Унії вони для нього були цілком відмінною та ворожою групою. Нічого спільного з козацькою Україною.
*****Shevchenko bahato choho ne z-haduje. Slobozhanshchynu naprymir. Vin tezh nide ne z-haduje "ukrajintsiv" (:=)) I hovoryt' persh za vse pro Nadddniprjanshtshynu i pro kozats'ku Ukrajinu tsentral'nykh rajoniv. Ale dlja njoho svoji ljudy tse ti shcho hovorjat' "po-nashomu" a ne inshymy movamy. Sapienti sat. Vashi vyhadky pro halychan jako "vorozha hrupa" dlja Shevchenka-- zvychajne nevihlastvo. Ne znajdete ani slova pro tse...*****
2006.01.22 | Гюльчатай
Идентичность - это память
Не факт, что утрата языка влечет за собой утрату самоидентификации.Не факт, что владение языком гарантирует самоидентификацию.
Факт: идентичность вообще нигде и ничем не гарантирована (автоматически она не следует ни из чего).
Факт: обсуждения т.н. языковых "проблем" в Украине - словоблудие.
2006.01.22 | леонід
Словоблуддя і раціональний підхід - різне
В Канаді проводяться серйозні наукові вивчення англо-французького білінгвізму. Тому там конфлікти вирішуються раціогнально. Так само в Фінляндії. А у нас віддано на відкуп Януковичам та Вітренчихам. У Франції мовне питання - загальнодержавне. І не скавчать за все це з Москви, що їх канадці, фіни ьа французи "ущемляють".2006.01.22 | Гюльчатай
Утром - идентичность. Вечером - диссертации.
Увод дискуссии на уровень Януковича и бессмысленные тезисы об утрате индентичности в связи с утратой языка - это игра в карты, которые роздал - условно - Янукович.И ни к какой самоиндентификации эта игра не приведет.
Напротив.
2006.01.22 | леонід
Re: Утром - идентичность. Вечером - диссертации.
Перепрошую. А Ви самі, Гюльчатай, вже самоідентифікувалися? Якщо так, то повідомте результати, якщо не соромитесь? Якщо ні, також повідомте, спробую допомогти.2006.01.22 | Гюльчатай
Re: Утром - идентичность. Вечером - диссертации.
леонід пише:> Перепрошую. А Ви самі, Гюльчатай, вже самоідентифікувалися? Якщо так, то повідомте результати, якщо не соромитесь? Якщо ні, також повідомте, спробую допомогти.
Информирую:
1. Идентичность - это память.
2. Память (по крайней мере в своей личной ипостаси) - интимна. Есть вещи, которые никто из нас не забудет никогда, и есть вещи, которые любой из нас хотел бы забыть.
3. Вторжение государства (или незнакомого собеседника) в интимную сферу я воспринимаю как попытку осуществить надо мной целенаправленное насилие.
4. Любое выставление напоказ "идентичности" смазывает саму идентичность, переводит ее в плоскость паспортных операций. Такое выставление напоказ делает идентичность инструментальной, технологичной и - по сути - устраняет саму идентичность.
Не могу удержаться от напоминания:
был такой небездарный российский поэт, который доставал из широких штанин паспортину.
Надеюсь, Вы в курсе, чем закончилась для него такого рода паспортная и последовательно проведенная самоидентификация? Любой пример может увести разговор в сторону, я бы не хотел, чтобы это случилось с моим примером. Я обращаю внимание только на то, что Маяковский в своем окончательном акте самоидентификации был "честен и последователен" (если можно так выразиться об усопшем).
2006.01.22 | Роман ShaRP
Разве только память?
Гюльчатай пише:> Информирую:
> 1. Идентичность - это память.
Не только память, но и выбор. Например, я могу уметь писать программы, но отказываться идентифицировать себя как программиста, и возражать, когда меня так идентифицируют.
А родившийся в Полтаве и проживающий в Киеве Владимир Савченко идентифицирует себя как русский писатель-фантаст. Ему так хочется.
> 2. Память (по крайней мере в своей личной ипостаси) - интимна. Есть вещи, которые никто из нас не забудет никогда, и есть вещи, которые любой из нас хотел бы забыть.
А что такого "интимного" в идентичности профессиональной, например?
В этнической, честно говоря, тоже ничего особо интимного не вижу. Но принудительную этническую идентификацию не поддерживаю. Хотите сделать ее для себя интимной - закон не запрещает, пожалуйста.
Идентификацию/идентичность языковую я вижу сферой тоже не интимной, но свободной. Очевидно, те, кто считают "раз украинец - говори/пиши всегда только по-украински", представляют это себе иначе.
> 4. Любое выставление напоказ "идентичности" смазывает саму идентичность, переводит ее в плоскость паспортных операций.
Не обязательно. Идентичностью действительно могут гордиться. Другое дело, что идентичностью именно национальной и/или гражданской-в-смысле-страны-проживания довольно часто гордятся те, кому больше гордиться нечем.
2006.01.22 | stefan
Re: Разве только память?
Роман ShaRP пише:> ... Идентичностью действительно могут гордиться. Другое дело, что идентичностью именно национальной и/или гражданской-в-смысле-страны-проживания довольно часто гордятся те, кому больше гордиться нечем.
***
абсолютна істина
2006.01.22 | Гюльчатай
Уточнения на уточнения.
Роман ShaRP пише:> Не только память, но и выбор.
В том числе и личный.
Роман ShaRP пише:
> А что такого "интимного" в идентичности профессиональной, например?
> В этнической, честно говоря, тоже ничего особо интимного не вижу.
Речь в инициальной статье ветки идет не об этнической самоидентификации (афроамериканец, татарин, еврей), а о личной vs номенклатурно-паспортной (государственническая позиция). Это очевидно.
И это принципиальный момент - момент вмешательства государства в личный выбор. Выбор языка, на котором я говорю, - мой личный. Следовательно, интимный. Внутренний.
Роман ShaRP пише:
> Очевидно, те, кто считают "раз украинец - говори/пиши всегда только по-украински", представляют это себе иначе.
Значит, они посягают на мою свободу.
Значит, они ввязываются в действия на поле, которое им назначил некто Янукович.
Роман ShaRP пише:
> > 4. Любое выставление напоказ "идентичности" смазывает саму идентичность, переводит ее в плоскость паспортных операций.
>
> Не обязательно. Идентичностью действительно могут гордиться. Другое дело, что идентичностью именно национальной и/или гражданской-в-смысле-страны-проживания довольно часто гордятся те, кому больше гордиться нечем.
Таки получилось - обязательно. Самоидентификация в-смысле-страны-проживания есть отсутствие самого субъекта самоидентификации (раз больше гордиться нечем).
2006.01.22 | леонід
Re: Разве только память?
"Ідентифікація" - по-українськи звучить "ототожнення". Відповідно "самоідентифікація" - це ототожнення себе з собі подібними.Гюльчатай вільна ототожнювати себе з вождями зулуських племен, інтимно-інтимно. А як вони на це зреагують?
Маю знайомого негра, який доволі пристойно володіє українською мовою, але не чув від нього, що він має себе за українця.
Мова -один з чинників самоідентифікації.
Так що, панове, які ховають власну можливість в інтимному (ДАЛІ НІЖ ВСЕРЕДИНІ), визначтесь хто ж ви такі. Самі для себе. Як брат-москаль каже: "Опрєдєліцця". Люди Вас зрозуміють і до вас потягнуться з добрими почуттями.
2006.01.22 | Гюльчатай
О вождях зулусских племен
Если речь пошла о "примерах из жизни", то, как правило, это означает, что разговор ушел от проблемы.Тем не менее, приведу Вам встречный пример. Почти из жизни зулусов.
Некий интеллектуальный грек, не озабоченный проблемой самоидентификации, стал вождем одного из греческих племен. До определенного момента пребывал в спокойной уверенности относительно того - кто он. Он - "определился".
Обстоятельства заставили его выяснить, что он - отцеубийца и сожительствует с матерью. После чего выколол себе глаза.Считается, что, тем самым, древний фиванский царь Эдип вынес приговор не только себе лично (своим паспортным данным), но и любой самоидентификации по внешним признакам.
Рекомендую Вам эту фабулу как пример драматичного процесса самоидентификации.
Возможно, тогда наивные требования "апределицца" станут у Вас помягче, обратятся на себя, и - смысл моих постингов - Вы согласитесь со мной, что эти требования не могут диктоваться государством.
Потому что в его власти (государства) - сломать кому-то жизнь. Но не сделать за кого-то выбор.
2006.01.22 | леонід
Спартанці під Крутами
Шановна Гюльчатай. Наведений вами приклад вразив мене. Давно не спілкувався з поцінувачами античної літератури. Шкода лише, що Ви не вказали джерела, з якого ви дізналися про царя Едіпа. Не маю тепер на клавіатурі грецького шрифта, але при нагоді заадресую авторитетні джерела та коментарі. Та, в усякому разі, дякую за допомогу. Ми з Вами стаємо однодумцями. Трагедія Едіпа була рокована. А здійснена була саме через неможливість самоідентифікації самого Едіпа. Так воліли боги. Знав би Едіп, хто він є, - не ставав би царем.До речі, тема інцесту в українській літературі завжди трагічна. І фабула близька до античної - нездатність самоідентифікуватися.
Не думаю, що Есхіл міг запропонувати глядачеві інший варіант, окрім катарсису.
До речі, триста вояків біля Термопілів всі як один здатні були самоідентифікуватися як спартанці. І вистояли проти збірної орди т.зв. персів, серед яких власне персів були одиниці.
Вірю у Ваш поступ. Слава спартанцям. Слава героям Крут.
2006.01.23 | Георгій
Щось у вас двох не виходить розмови...
Мені було дуже цікаво читати повідомлення і п. Гюльчатай, і п. Леоніда, але я не зрозумів, у чому саме між цими двома дописувачами був діалог (або, як сказав би пан Сірка, діяльог, де г з хвостиком догори - хоча грецька гама дихальна, діаспоряни кажуть, і нас вчать казати, педаgоgіка, психольоgія тощо)?2006.01.23 | леонід
Re: Щось у вас двох не виходить розмови...
Пане Георгію. Суть діалогу зводиться до встановлення предмету спору, закладеного в заголовку гілки. Мої опоненти вказували на відсутність дефініції в слова "самоідентифікація". Тобто, переконували самих себе, що заголовний матеріал не має жодного змісту, оскільки в ньому йдеться про те, чого взагалі не існує. Я намагався пояснити їм протилежне. Вважаю, що невдовзі вони самоідентифікуються в один з двох способів - або як українці за певною сукупністю притаманних цьому етносу рис, або як мігранти, заблуклі на маргінесі власного ego, і через це не можуть знайти іншої втіхи, окрім навішування на українців всіх мислимих і немислимих собак. Вболіватиму за перший варіант.Звичайно, проблема самовизначення значно складніша, але треба знати, чому чиниться внутрішній, психологічний опір. Не для забавки. Бо не виборами єдиними має віжроджуватися українська нація.
Та й не вмію мовчати, коли собак вішають. Особливо, мовою молодшого історично брата-москаля.
2006.01.23 | Георгій
Дякую за роз'яснення
леонід пише:> Пане Георгію. Суть діалогу зводиться до встановлення предмету спору, закладеного в заголовку гілки. Мої опоненти вказували на відсутність дефініції в слова "самоідентифікація". Тобто, переконували самих себе, що заголовний матеріал не має жодного змісту, оскільки в ньому йдеться про те, чого взагалі не існує. Я намагався пояснити їм протилежне. Вважаю, що невдовзі вони самоідентифікуються в один з двох способів - або як українці за певною сукупністю притаманних цьому етносу рис, або як мігранти, заблуклі на маргінесі власного ego, і через це не можуть знайти іншої втіхи, окрім навішування на українців всіх мислимих і немислимих собак. Вболіватиму за перший варіант.
(ГП) А хіба не можливий ще один варіант: самоідентифікуватися як українці, але при цьому говорити російською? Невже дійсно мова спілкування НАСТІЛЬКИ кардинальний чинник самоідентифікації? Все-таки, дійсно, є франкомовні валлони і голандськомовні фламанці, але і ті, і другі - бельгійці, і ніхто з них не називає іншого мігрантом. Є англомовні і франкомовні канадійці. Є фіномовні і шведомовні фіни. Я сам завжди ідентифікував себе як українець, хоча до 1983 р., поки не одружився з україномовною волинянкою, користувався переважно російською мовою - говорив нею, читав, писав, думав. При тому росіянином мені навіть і у страшному сні не снилося себе ідентифікувати.
> Звичайно, проблема самовизначення значно складніша, але треба знати, чому чиниться внутрішній, психологічний опір. Не для забавки. Бо не виборами єдиними має віжроджуватися українська нація. Та й не вмію мовчати, коли собак вішають. Особливо, мовою молодшого історично брата-москаля.
(ГП) Розумію Вас, але згідний також і з паном Budweiser'ом.
2006.01.24 | Рюген
И мне разъясните, пожалуйста:
леонід пише:> Пане Георгію. Суть діалогу зводиться до встановлення предмету спору, закладеного в заголовку гілки. Мої опоненти вказували на відсутність дефініції в слова "самоідентифікація". Тобто, переконували самих себе, що заголовний матеріал не має жодного змісту, оскільки в ньому йдеться про те, чого взагалі не існує. Я намагався пояснити їм протилежне. Вважаю, що невдовзі вони самоідентифікуються в один з двох способів - або як українці за певною сукупністю притаманних цьому етносу рис, або як мігранти, заблуклі на маргінесі власного ego, і через це не можуть знайти іншої втіхи, окрім навішування на українців всіх мислимих і немислимих собак. Вболіватиму за перший варіант.
> Звичайно, проблема самовизначення значно складніша, але треба знати, чому чиниться внутрішній, психологічний опір. Не для забавки. Бо не виборами єдиними має віжроджуватися українська нація.
> Та й не вмію мовчати, коли собак вішають. Особливо, мовою молодшого історично брата-москаля.
в чем же заключается певна сукупність притаманних цьому етносу рис?
1. Виглядає что єта сукупність пустая
2. О каких єтносах ідёт речь?
а) бойки
б) гуцули
в) русіни
г) галичани
д) подоляни
е) черкаси
ё) полещуки
Обо всєх умєстє чи поодінце?
"всякий имеет свой ум-голова". А некоторые вообще не имеют. Ни своих, ни подаренных.
2006.01.24 | Георгій
Re: И мне разъясните, пожалуйста:
Рюген пише:> в чем же заключается певна сукупність притаманних цьому етносу рис?1. Виглядає что єта сукупність пустая 2. О каких єтносах ідёт речь? а) бойки б) гуцули в) русіни г) галичани д) подоляни е) черкаси ё) полещуки Обо всєх умєстє чи поодінце?
(ГП) Але ж так тоді можна сказати, що французького етносу теж нема - є бретонський, норманський, пікардійський, оверньський, шампанський, аквітанський, гасконський, арлезіанський, прованський... До речі, з моєю дружиною працює один молодий візитер-науковець із Франції, який, коли йому кажуть щось про французів, одразу каже, "я НЕНАВИДЖУ французів, я бретонець."
2006.01.24 | леонід
Re: И мне разъясните, пожалуйста:
Пане Георгію. Дійсно, бретонці - це не французи. Вони навіть не рето-романці і не нащадки галів. Це давній народ зі своєю мовою (кельтської групи). Їх у Франції 2% від загальної чисельності.Співвідносно з Україною - це десь така різниця, як між українцями та гагаузами. Дуже велика.
2006.01.24 | Рюген
Та отож:
Георгій пише:> (ГП) Але ж так тоді можна сказати, що французького етносу теж нема - є бретонський, норманський, пікардійський, оверньський, шампанський, аквітанський, гасконський, арлезіанський, прованський... До речі, з моєю дружиною працює один молодий візитер-науковець із Франції, який, коли йому кажуть щось про французів, одразу каже, "я НЕНАВИДЖУ французів, я бретонець."
заметьте, тем не менее, что Украина - не только не Россия. Она и не Франция тем более. Все-таки еле-еле, но Франция просуществовала как государство более 1200 лет (а если считать от Людовика І, то и все полторы). А украинское государство все никак начать существовать не может. Уже и республику сделали (УРСР), 70 лет обучали державности, курс окончен, а экзамен никак сдать не может. Может, еще 70 лет - и на переэкзаменовку?
А насчет французского этноса: я же давал ссылку в освите - его отсутствие - действительно факт. Но есть французская нация. Дивизия "Нормандия-Неман" воевала не в СС, а в СССР, не путайте.
2006.01.25 | ziggy_freud
Чи є взагалі етноси?
Рюген пише:> заметьте, тем не менее, что Украина - не только не Россия. Она и не Франция тем более. Все-таки еле-еле, но Франция просуществовала как государство более 1200 лет (а если считать от Людовика І, то и все полторы).
Валуа з Плантагенетами мають десь таке саме відношення до сучасної Франції, як Володимир і Ярослав до сучасної України. Людовик - король Франції з*явився значно раніше, ніж селянин, який вважав себе французом.
Чим була Русь часів Володимира, як не феодальною державою? Хіба що каганатом, де хозари гнобили слов*ян. Така версія теж є
> А насчет французского этноса: я же давал ссылку в освите - его отсутствие - действительно факт. Но есть французская нация.
Французького етноса нема, українського теж. Чи є взагалі етноси? Те, що Ви називаєте етносом, насправді є лише його частиною.
2006.01.25 | Рюген
Не брешите (-)
2006.01.25 | ziggy_freud
одразу відно, хто тут носій національної культури,
а хто - "совєтской цивілізації". Полянина від крівіча відрізняємо на раз, а білоруси, росіяни і українці - один народ. чЮдово.Радянські люди не тільки начитані, бо колись були "самими чітающіми в світі", але і дуже ввічливі. Це їх загальна риса як політичної нації
2006.01.26 | Рюген
C'mon, ваша культура в
чопе.http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_out&trs=-1&key=1135369192&first=1138130003&last=1135091846
А с другой стороны, покажите мне, где это я писал, что русские, украинцы и белорусы - один народ? Это при том, чо украинцы, по крайней мере в нынешнем составе, единого народа не представляют.
А вот "схидняки" и полещуки, по-видимому, действительно часть русского народа. Но это другая история.
2006.01.26 | леонід
Re: C'mon, ваша культура в
Пане Рюгене. Східняки, за географією, це українці Кубані. Яким Ваші Лєніни_Троцькі-Антанти не дали самовизначитися як Кубенській Народній Республіці. Цікавтеся історією і це Вам допоможе. Буде ще воз'єднання українських земель.Поліщуків невідь чому ви згадуєте. Якщо через Берестейщину, яка після пакту Молотова-Рібентропа ще визнавалася укрїнською, то визвірки Сталіни заборонили цбому краю )як і Холмщині) бути Україною.
А західняки, українці, щоб Ви знали, свої етнічні землі споконвіку мали на Пряшівщині. Гітлєр з Сталіним в 1938 році визначили, що то їхнє, а не наше.
Дасть Бог. Все згадається.
2006.01.26 | Рюген
История с географией.
Ваше место тоже в чопе. взяли привычку за всех украинцев распоряжаться. Где ваши мандаты?2006.01.26 | ziggy_freud
класика жанру. Майже Жванецький
Рюген пише:> взяли привычку за всех украинцев распоряжаться. Где ваши мандаты?
За браком аргУментів перевірити в співрозмовника докУменти.
Перевіряти документи в Україні мають лише посадові особи, і лише в зв*язку з виконанням ними службових обов*язків. Вам поштою копії надіслати, чи зі сканера в мило, громадянин [мікро]начальник?
Добровільно повідомляю про себе, що є громадянином України і киянином. В даному разі відповідаю лише за свої слова і дії. Як приватна особа. А ви?
2006.01.26 | ziggy_freud
плутанина продовжується.
Рюген пише:> чопе.
> http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_out&trs=-1&key=1135369192&first=1138130003&last=1135091846
Помиляєтесь. Моя, як фізичної особи - переважно в Києві.
> А с другой стороны, покажите мне, где это я писал, что русские, украинцы и белорусы - один народ?
Добре, ви цього не писали.
> Это при том, чо украинцы, по крайней мере в нынешнем составе, единого народа не представляют.
Звідки такий висновок?
Діалекти? Діалекти німецької різняться ще більше.
Ставлення до Леніна і Бандери? Німці теж по-різному ставляться до Маркса і Бісмарка. Навіть до Росії вони ставляться по-різному. Від майже ненависті до романтичної приязні.
Отже, поки ви не довели протилежне, українці - один народ, громадяни України - очевидно багато різних.
> А вот "схидняки" и полещуки, по-видимому, действительно часть русского народа. Но это другая история.
Будемо вважати, що живого поліщука ви таки бачили. І не тільки в партійному штабі, а й десь в селі на Житомирщині. Якщо це росіяни, хто живе під Москвою? Невже обські угри?
2006.01.24 | леонід
Етнос це не етнографічна група
Пане Рюгене. Щодо притаманних етносу рис, займе дуже багато місця. Хоча б через різні рівні етносів (плем'я, народність, народ, нація). Вам добре відомо, що скільки дослідників, стільки й методик. Моя дилетантська думка Вас не переконає, бо вона суб'єктивна. Погортайте пошукову по етнології, так буде об'єктивніш.А пораховані вами групи - це не етнічні групи, а етнографічні, тобто такі, що різняться звичаями, традиціями, ужитковими артефактами тощо, але приналежні до одного етносу. Мова в них одна, але в кожній мові є діалекти.
А от Сковороду Ви цитуєте неточно. "Всяка імієт свой ум голова".
2006.01.22 | stefan
Re: Идентичность - это память
Гюльчатай пише:> Не факт, что утрата языка влечет за собой утрату самоидентификации.
> Не факт, что владение языком гарантирует самоидентификацию.
> Факт: идентичность вообще нигде и ничем не гарантирована (автоматически она не следует ни из чего).
> Факт: обсуждения т.н. языковых "проблем" в Украине - словоблудие.
***
питання не таке уже і просте.
> Факт: обсуждения т.н. языковых "проблем" в Украине - словоблудие.
***
вірно: для рускоязичного населення.
2006.01.22 | Гюльчатай
Re: Идентичность - это память
stefan пише:> ***
> питання не таке уже і просте.
Совершенно верно.
И не решается этот вопрос государственными постановлениями.
Любая попытка возложить на государство ответственность за решение вопросов идентификации (в т.ч. языковых) - сдача самой возможности идентификации.
Нельзя дискутировать с Януковичем по этой проблеме на его поле (на поле государственных решений). Проблема идентификации на этом поле не решается. Если, конечно, она вообще решается.
>
> > Факт: обсуждения т.н. языковых "проблем" в Украине - словоблудие.
> ***
> вірно: для рускоязичного населення.
Неверно.
В данный момент нам с Вами ничто не мешает понимать друг друга без государственной на то санкции.
Тот факт, что некто Янукович полагает, будто нам с Вами мешает отсутствие статуса государственного у русского языка, может нам помешать только в том случае, если мы поведемся на эту провокацию.
И, если мы на нее поведемся, то ничем, кроме как словоблудием наша беседа не будет.
2006.01.22 | пан Roller
Я милого узнаю по походке.
Гюльчатай пише:> Не факт, что утрата языка влечет за собой утрату самоидентификации.
Немые украинцы тоже украинцы.
> Не факт, что владение языком гарантирует самоидентификацию.
Люди иной ориентации, секс меньшины, владеющие языком в совершенстве,тоже украинцы.
> Факт: идентичность вообще нигде и ничем не гарантирована (автоматически она не следует ни из чего).
Кроме как на кладбище.
Я милого узнаю по походке.
> Факт: обсуждения т.н. языковых "проблем" в Украине - словоблудие.
В Украине нет языковых проблем и барьеров.
За годы незалежности появилось и выросло новое поколение, которое свободно владеет украинской мовой.
Немые, глухие, слепые, дурные - тоже украинцы.
Brgds
2006.01.23 | Al
Re: Я милого узнаю по походке.
Дуже цікаво, читаючи вислови "пана Roller'а", ловлю себе на думці, що це слова того самого дописувача, який іноді ще називає себе "Гострим Романом". Колись останній наводив, нібито, свої фото. Якось не дуже сходяться вислови зі світлинами молодої, небайдужої до долі власної Країни, людини...2006.01.23 | пан Roller
Re: Я милого узнаю по походке.
Al пише:> Дуже цікаво, читаючи вислови "пана Roller'а", ловлю себе на думці, що це слова того самого дописувача, який іноді ще називає себе "Гострим Романом". Колись останній наводив, нібито, свої фото. Якось не дуже сходяться вислови зі світлинами молодої, небайдужої до долі власної Країни, людини...
Я всегда пользовался только одним именем.
Roller до 2002-2003 года, не помню точно,
и пан Roller, после регистрации
Brgds
2006.01.24 | Shadow
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
Поновити українську мову та культуру ефективно може лише шкільний учитель, котрий (1) добре знає українську (2) постійно розмовляє на ній з учнями і (3) є вчителем, на уроки якого учні йдуть з радістю.2006.01.24 | леонід
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
А хто поновить мовну культуру, систему моральних та етичних цінностей, естетичний смек, політичну культуру, інтелект тошо цього самого шкільного вчителя (читай лікаря, священика, інженера, фермера)?2006.01.24 | stefan
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
Shadow пише:> Поновити українську мову та культуру ефективно може лише шкільний учитель, котрий (1) добре знає українську (2) постійно розмовляє на ній з учнями і (3) є вчителем, на уроки якого учні йдуть з радістю.
***
Що значить "поновити"?
,,,
А користь від такого "нормального" вчителя звичайно є більша, ніж від "поганого" вчителя.
+ ще:актори, радіо, ТБ, книги - "нормальні".
2006.01.25 | пан Roller
Re: Леонид каже "Не треба вивчати мову."
24-01-2006 21:50, пан RollerRe: Не треба вивчати мову.
леонід пише:
> Пане Роллере. Порозуміння - це вінець компромісу, який, в свою чергу, є предметом політики.
> Дніпровське видання 1964 року, це не продукт совдепії, а заслуга шестидесятників, подивіться у вихідних даних.м Але воно було цензуроване, і тексти не можна ввавжвти авторськими. Хтось з Прорізної, там був головліт, самоідентифікував себе українцеи, совєцьківшим за Стефаника, та й подрябав текст.
> А щодо білінгвізму... Не треба вивчати мову. Шукайте спосіб мати біля себе українське середовище. В Канаді та Японії ураїнську педагогічну методику освоєння мовного середовища називають "занурюванням", поступове свідоме збільшення словесних образів, які важливі в іншомовному середовищі. Саме тому українська діаспора 1890-1980 років нацкраще зберегла свою осібність (самоідентифікацію), за це її поважали оточуючі (надаючи посади представника корони UC), звернулися за допомогою інші (Токіо й Тайбей). Але не любив й не буду любити українську західну еміграцію не за те, що не хочуть свої & в Україну ввозити, а тому, що мармеладники. Змінили природній спосіб життя на ерзацовий. Можливо, мова й церква це ще натурально, але мушу визнати правоту опонентів - чому ви нас вчите з-за калабані, а не приїздите для спільної роботи.
> От такі мої націоналістичні погляди.
Шановный пан Леонид.
(Тайбей и Тайпи мне знакомые слова. Там знают Roller-а,знают на Мейн Ленд-е, у меня хранится их открытка,на почетном месте.
Давным давно, долго и упорно я объяснял принцессе Tina Chang, что такое Украина,где она и какая она. Но, она пролетала мимо в полетах в Европу.Теперь она скорей всего в Hong-Kong-е)
Сразу скажу вам често, вы ставите меня в тупик своим ответом.
Давно замечено, что в интернет люди выглядят иначе, чем в жизни.Чаще моложе. Думаю, не случайно я спутал Вас с представителем диаспоры, о которой вы так лояльно отзываетесь.(по Отче и молитве Господней)
Но, судя по тому, что вы знаете такие тонкости, как адресу редакция "Днепр" и еще множество деталей по редакционным правкам в "моей книжке", я делаю вывод, что вы не тот Леонид, о котором я думал вначале.
Думаю, я не ошибусь, если скажу, что в Украине есть только один Леонид, бывший скромный преподаватель математики, которого я имел честь видеть и слышать в эфире..., только он может выступать на таком высоком уровене как Вы, и выступать профессионально,жгуче.
По странному, и не понятному, для меня, стечению обстоятельств какая-то неведомая мне сила "подбрасывает", руководит случаем, и направляет на меня людей свидомых, знающих и значащих.
И мне остается только гадать
А для чего?
И пользоваться услугой провидения.
Несколько лет назад, случайно ли, мы,фирма, соучредителем которой был и я, орендовали помещение в названном вами издательстве,в скромном подвальчике со стороны метро "Золотые Ворота".Но, тогда я не придал этому никакого значения.Случай направлял меня к издателю.
И там был такой Иван Иванович, бывший полковник мент, который всех строил,пытался и нас, но не получилось у него,мы съехали, а он остался заправлять всей этой кухней, "украинской книжкой", думаю уже разокрал все что можно.
Правда, не в роли редактора. И по-украински он не гутарил, и не знал ни бельмеса но, строил, как положено, падлюка.
Вы говорите не треба учить мову. Треба искать середовище.Тулиться к нему.
Случай направлял на меня и директора издательства "Кальвария" пани Анетту. И.., я опять не придал этому значения. Не притулился.А там есть к чему.
Но,вопрос к Вам, разве я не нахожусь в этом самом украинском середовище, находясь здесь,середовище, о котором вы говорите? Уже шестой год, я на сайте, и в реальой жизни Майдан?
Здесь меня часто попрекают тем , что я не учу мову.С первого дня моего.
Это они меня так достали, что я решил им "сунуть Стефаника под нос", что бы поняли они, что та мова на какой они говорят, не есть суть украинская.
Нет в ней тех слов, их нет и в украинских словарях, но они существуют, и присутствуют они в приложении в книге Стефаника. (Я вспомнил, что все же обнаружил этот список с переводом).
Этих живых слов, живой воды,не огненной, которая вызывают образы, вызывают их у меня. Но, оказывается, еще и у Вас.
Правда, теперь я в большом затруднении.Ваша "ложка дегтя" причина тому.
Теперь меня всегда будут преследовать сомнения, а слова ли это Стефаника?
А может это "Иван Иванович",этот мент поганый , приказал их тудой вписать.Я же не знаю какие слова выброшены, какие вствлены с рукописи, которая не горит. Сравнить мне не с чем.
Это знаете только Вы, как я понял? А,может, даже и вы не знаете, время прошло.А если и вы даже не знаете? Ну, тогда гаплык украинскому слову.Одна надежда на Японию, на их славянский архив.
Не искать же мне этого середовища в Канаде, или Японии, или Тайване? Это мне не по нраву.
Где оно это середовище украинское? Вы знаете где?
Как туда пройти? Притулиться, как? И пустят ли туда?
Больше того, я прекрасно понимаю мову своего середовища "майдан", без словаря понимаю,и она не вызывает у меня никаких ассоциаций, о которых вы говорите, не вызывает никаких глубинных образов, не достает моего подсознания,как это делает мова Стефаника.
Напротив, не образы, а на одни образы я здесь натыкаюсь.
Отсюда я делаю вывод. А може мне не треба идти на.., и середовища искать?
Ведь, ассоциации у меня возникают?
Возникают.
Как бы в моей мове. В моей голове, не чужой.
И лечить не треба?
Какая большая разница, каким способом я читаю.Я дочитываюсь.
Стефаник вышел на меня, не я на него.
Я "притулился" к нему.
Он середовище.
Ну говорить не могу, а написать то смогу, если захочу, мовой Стефаника.Пусть не так как он, так и зачем как он. Может и лучше?
Его словарь у меня есть, а таланта не занимать.Да, и потом, я вроде как и украинец теперь, а украинцы сами про себя говорят, что они талановитый народ, не то что маскали.
А, может это я украинец, и вы, а не они.
Хоча оба мы, я так понимаю не этничные украинцы, фамилиями не вышли.
Может это им треба идти на.., к нам то есть, а не нам к ним?
Зовсем заплутався, перепрошую...
Аll correct
Brgds
2006.01.25 | леонід
Не треба вивчати мову, треба її сприймати
Зверніть увагу на поезію ще одного великого українського поета = Богдана-Ігоря Антонича. На мою думку, це самий европейський з українських поетів. Сюреалізм по=українськи -цілком природньо. В жодного з поетів, які писали слов'янськими мовами, такого не зустрінеш. Ось це і є найвищий ступінь національної самоїдентифікації за мовною ознакою. І, якщо вдасться, прочитайте його промовув на врученні йому Літературної премії. Там є золота фраза про барабани й котурни наших патентованих патріотів, які виявляються, здебільшого, векселями без покриття. І Бочаччового декамерона в перекладі Лукаша (перше видання). Рідкісний випадок, коли переклад не гірший оригіналу.Повагу до мови виховують на високих взірцях, які можна застосовувати в мовленні.
2006.01.25 | пан Roller
Re: Зоїл, «Слово про Альказар».
леонід пише:> Зверніть увагу на поезію ще одного великого українського поета = Богдана-Ігоря Антонича.
Кличка Зоїл
Справка: Зоїл був тим злостивим поетом, який проти Гомера писав книги, за що був названий бичем Гомеровим
http://poetyka.uazone.net/antonych/
На мою думку, це самий европейський з українських поетів.
Вы маете на вазе
«Слово про Альказар».
> Повагу до мови виховують на високих взірцях, які можна застосовувати в мовленні.
Гомер живе, а Зоїл досі висить
Дякую,
Антонич також малював, грав на скрипці і компонував музику, навіть мріяв бути композитором. Ці галузі мистецтва, особливо малярство, дуже сильно вплинули на його лірику.
Помер Антонич на двадцять восьмому році життя. Запалення сліпої кишки привело до дуже тяжкого запалення
Brgds
2006.01.25 | леонід
І «Слово про Альказар».
Власне, "Слово про золотий полк", бо "Слово про Альказар" - це друга частина диптиха. Так само, як "Слово про чорний полк" і "Крутянська пісня". Коли читатимете, спробуйте поєднати з Вагнеровим "Польотом валькірій". В українській музиці відповідника важко знайти, може трішки Володимир Губа. Це є мовна ідентифікація мілітарної міфології, валькірії для Антонича - "янголи перемоги". Українські янголи, незалежно від сюжетної теми - чи під Крутами, чи на мурах Альказару, чи в пісках Абісінії.2006.01.25 | пан Roller
Зоїл - малий хрущ на теле нашої національної поезії
леонід пише:
> Власне, "Слово про золотий полк", бо "Слово про Альказар" - це друга частина диптиха. Так само, як "Слово про чорний полк" і "Крутянська пісня". Коли читатимете, спробуйте поєднати з Вагнеровим "Польотом валькірій". В українській музиці відповідника важко знайти, може трішки Володимир Губа. Це є мовна ідентифікація мілітарної міфології, валькірії для Антонича - "янголи перемоги". Українські янголи, незалежно від сюжетної теми - чи під Крутами, чи на мурах Альказару, чи в пісках Абісінії.
<<Боюсь, Павлычко не разделил бы вашего оптимизма.И потом,до чего тут украинское середовище?
“В класі Антонич нічим спеціально не відрізнявся, але не був таким веселим, як його товариші”. Урбаністичні мотиви і образи з його останньої книжки “Ротації”, напевне, пов'язані з тими враженнями, які витис на дитячій душі похмурий Відень — столиця конаючої Австро-Угорщини. Ольга Олійник, наречена Антонича, згадує: “Оповідав мені про те, як манджав вулицями Відня, орієнтуючись тільки за кіновими фоторекламами, які дуже докладно пам'ятав. А щоб не потрапити під колеса авт, увесь час ішов хідником попід самими мурами”. .
Він себе називав малим хрущем на дереві нашої національної поезії, яке вросло
глибоко в шевченківську традицію.
Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
квітчаста батьківщино вишні й соловейка!
Де вечори з Євангелії, де світанки,
де небо сонцем привалило білі села,
цвітуть натхненні вишні кучеряво й п'янко,
як за Шевченка, знову поять пісню хмелем.
(«Вишні»)
Вот оно мое, родное.
Жулинський М. Г.
Відомо, як польські шовіністи боролися з українством на Лемківщині. Там, де важко було ополячити, намагалися омосквофілити. Говірка лемків — одна з найдальших приток Дніпра загальСанаційній Польщі було вигідно підтримувати москвофільство, яке, мов іржа, роз'їдало і без того давно затуплений і закаляний тесак національної свідомості лемків.ноукраїнської мови — була свого часу перегачена і спрямована в польське річище
И до чего тут середовище?
(Открыты Лондон и Париж, но мне туда не нада.
С днем рождения Вас Влодимир Высоцкий.)
А то Хрущ, мало нам Хрущевых эксперементов.
Brgds
2006.01.25 | леонід
Мовне самоідентифікація й Антонич.
Справа в тому, що в 80-их роках мин.ст. самоідентифіковані мовно українці (яких за таку поставу КГБ чемно й нечемно називало українськими буржуазними націоналістами) вважали ознакою саме українця (а не совєцького українця) здатність протиставити казенній пролєткульі, включно з опусами з-під Павличкового чи Драчевого пера на кшталт "Лєніним дихаю", знання іншої, саме національної літератури. Творчість Стуса, Антонича, Мельничука, Голобородька і складала те ідейно-емоційне осереддя, яке формувало мовне середовище, яке б ви назвали націоналістичним. Не казенна мова за совдепівськими словниками та штампами, а жива мова без кальок та слів-покручів. Люди з таким мовленням завжди вирізнялися в совковому натовпі. Це була в значній мірі протестна самоідентифікація.А приклад "янголів перемоги" я Вам надав для того, щоб Ви зрозуміли національну ідейність політично незаангажованого поета. Себто, самоідентифікація українців за мовною ознакою - явище значно більшого заряду, аніж самоідентифікація за любов'ю до сала. Тому й забороняли твори, які пробуджували національне в людині.
А "слово про Альказар" взагалі несло подвійне спрямування ще й антикомуністичним змістом заголовка (лише заголовка). Тому й було під забороною.
Моя Вам порада. Не читайте на ніч статей Жулинського чи Павличка совєцького періоду. Немає вже СССРи і не треба оглядатися, чи не "пасуть" тебе КГБісти за те, що ти дозволив собі вжити цитату з Антонича чи слово Альказар.
Зате чув, що деякі активісти певної нац. меншинної організації хочуть вилучити з шкільних програм Гоголевого "Тараса Бульбу". Нібито за провокування ксенофобії. Як Вам?
2006.01.25 | пан Roller
Re:" Я не такая , я жду трамвая." против "Просто и со вкусом."
леонід пише:> Люди з таким мовленням завжди вирізнялися в совковому натовпі. Це була в значній мірі протестна самоідентифікація.
(Я не такая , я жду трамвая.)
> самоідентифікація українців за мовною ознакою - явище значно більшого заряду, аніж самоідентифікація за любов'ю до сала. > >
(Я вам верю)
Моя Вам порада. Не читайте на ніч статей Жулинського чи Павличка совєцького періоду.
> Зате чув, що деякі активісти певної нац. меншинної організації хочуть вилучити з шкільних програм Гоголевого "Тараса Бульбу". Нібито за провокування ксенофобії. Як Вам?
Ваша порада напоминает мне плагиат на одного известного Булгаковского персонажа холодных зимних советских времен.
Не суть важно порада это, или совет, в стране Советов любили давать и то и другое, что часто мешало сношаться на площадях.
Должен заметить, что приведенные мной выдержки взяты не из советских газет, а из инернет, не ночью, а днем, и относятся к названному вами автору, который жил то в советский период.
Так что, как бы того не хотелось мне, но отбросить авторскую самоидентификацию, отфильтровать его время от нашего периода,не читать, не прислушиваться, не анализировать, следовать Вашим наставлениям, и не учитывать критические замечания на его адрессу, я просто не имею морального права.
Ведь, нас слушают люди. Прислушиваются.Мы на виду здесь.
Чтение, как-то советских ли, украинских ли газет ли, листовок ли,или чего угодно, требует времени. Моего времени и их "время".
Сознательное наполнение своей свидомости,украинское удосконалення, и предполагает, какую идентификация вы в себя заложите.
Это право выбора.
Это хорошо знал другой европейский герой, мистер Шерлок Холмс, он не забивал голову всякой ерундой,не ел сала, зато знал сорта табака.Это серьезно помогало ему в работе.
К счастью, это не украинская школа, где в голову ребенка забивают по утвержденной сверху программе то, что по мнению правящей верхушки, отвечает, на краткий исторический момент, парадигме украинства, если мы говорим уже о нем.
Должен признать, что сюреализм в подходе к своей самоидентификации, есть не лучший способ.
Мова поэзии, которой увлекается совершенно не значительная в процентном отношении часть населения,меньше 1-го процента, никак не отвечает фактору определяющему соотношении сил "на арене".
Поэзия против сала нуль .И этим фактором нельзя принебрегать.
Если сам автор ассоциирует себя с неким паразитом на дереве национальной поэзии Шевченка, выбирает себе подходящий псевдоним, то никакими, советами, никакими порадами не можно зачеркнуть этот исторический факт, снать настороженость публики.
Отсюда и вытекает мовная самоидентификация.
Итак.
Или, Или.
Или, (если) вы забиваете голову Шевченко, тогда это в определеной мере гарантирует вам, что ваша самоидентификация будет универсальной, совпадет с окружением и будет полезна обществу.
Она не будет зависеть от колебаий времени суток, курса политических акций, или смен правящих элит.В конце концов, вам просто элементрано не набьют за это пику.
Шевченко пережил, слава богу, и царский период, и советский, и период злочинной влады, и период зловредной. И что же? Памятники ему до сих пор стоят.
Надеюсь вы разделите мнение о том, что поэтический феномен Шевченко, и не только поэтический, это не дань моде, или политической коньюнктуре.
Или?
Или вы рискуете, и забиваете голову, тем что вам преподносят как некий модерн, европейскость, избранность,сюреализм,декоденс, некого вкусного хруща, петушка на палочке.
При этом дают порады не читать критики на него, тому що она враждебна.Состраивают некие тайны Мадридского двора,которые давно и совсем не тайны, дают советы, правильность которых, при желании, можно легко оценить.
Политика-искусство компромиса.
Мой компомис состоят в том, что дальше я промолчу.
Мой вывод. Время деньги.
Никакая поэзия не заменит живых людей, их общения.Живые люди-это майдан.
Отсюда вывод.
Украинское середовище здесь.
И в тему сала, стих который любят и помнят на Майдане.
"Небось картошку все мы уважаем,
когда с сальцей ее намять."
Надеюсь, автора называть украинцам не треба.
Все просто, без реверансов и выкрутасов.
Просто и со вкусом.
Это наш стиль.
Brgds
2006.01.25 | леонід
Чекайте свого трамвая..
Ви все таки зрозуміли, що всяке показове заперечення української мови, української національної ідеї, права українців бути господарем на своїй українській землі є нічим іншим, як вже ВАШИМ протестом проти України. Я і такі як я в часи СССРи своєю українською мовою протестували проти окупаційної влади Московської імперії та проти коляборантської адміністрації УССР. Завважте, не в умовах демократії, яку сьогодні незапрошувані українцями мігранти вважають за дозвіл на антиукраїнські дії, а в тоталітарній "Імперії зла"."Граждане смелые,
А что ж тогда ви делали...?"
Може протестували проти окупації України, Литви, Латвії, Естонії, Туви? Може засуджували геноцид українців 33 року? Чи щось інше.
Процитую сучасну поетесу, Наталку Поклад:
"Це є наша земля. Ми за неї грудьми.
А ти, враже, прийшов тільки в гості".
За цитм принципом і далі будемо самовизначатися.
2006.01.25 | пан Roller
Re: Я не против сисек.
леонід пише:> Процитую сучасну поетесу, Наталку Поклад:
> "Це є наша земля. Ми за неї грудьми.
> А ти, враже, прийшов тільки в гості".
>
> За цитм принципом і далі будемо самовизначатися.
Враги в гости не ходят.
Если бы я ходил в гости, я бы не жил здесь.
Нет вечных врагов, есть вечные интересы.
Я не против сисек.
Хай живе.
Brgds
2006.01.26 | леонід
"Я не против сисек", Жаб'ячих?.
Для "общепрінятоязичних" нагадаю бухарсьу притчу про ханського осла, якого один розумний чоловік взявся навчити мови ( не стверджую, що української) за десять років. На запитання друзів, про відповідальність за те, що вподовж десяти років осел не навчиться розрізняти значення слів груди й цицьки, розумний чоловік відповів, що за десять років комусь, хану, ослу, чи йому самому, ЖАБА ЦИЦЬКИ ДАСТЬ.А ще словником Грінченка користуєтеся...
А ще Висоцького цитуєте. Записи якого КГБ у мене при обшуках вилучало разом з іншим.
2006.01.26 | пан Roller
Про сиськи. Видеоурок не державной мовы.(4,3 Мb)
леонід пише:> Для "общепрінятоязичних" нагадаю бухарсьу притчу про ханського осла, якого один розумний чоловік взявся навчити мови ( не стверджую, що української) за десять років. На запитання друзів, про відповідальність за те, що вподовж десяти років осел не навчиться розрізняти значення слів груди й цицьки, розумний чоловік відповів, що за десять років комусь, хану, ослу, чи йому самому, ЖАБА ЦИЦЬКИ ДАСТЬ.
> А ще словником Грінченка користуєтеся...
> А ще Висоцького цитуєте. Записи якого КГБ у мене при обшуках вилучало разом з іншим.
Обращаю ваше внимание на то, что я не взял у Вас уроков. И не давал своих.
Вы распространялись о неком украинском середовище. Именно оно меня заинтересовало. Но, вы не смогли указать путь к нему.
Видимо,Вы считаете себя человеком разумным.Уже не раз пытаетесь нанести мне оскорбление, но человек разумный врад ли так себя ведет, да еще в приличном обществе.
Вы, видимо, считаете себя профессионалом. Но, вашему профессионализму, грош цена, если не профессионалы на майдане запихают вас за пояс.Поясняют Вам.
Если вы не знаете, что такое сиськи, вы можете взять видеоурок, который я любезно предоставляю всем присутсвующим.
Что до ваших сношений с КГБ, о котором вы упоминаете второй раз, то я не выдаю наградных листов.
К тому же, КГБ организация в которой работают вполне приличные люди,странно, что они проявили к Вам мнтерес.
Мне, кажется, вы не представляете особого интереса.Это просто первое впечатление, а оно часто обманчиво.Сейчас же к Вам не приходит КГБ. Не приходит. Значит, вы им не интересны.
Урок не державной мовы.
"Меня раздражает ваша розовая кофточка, ваши сиськи и ваш микрофон... Мне похую... Встала и ушла отсюда... Пизда"
Видеозапись с пресс-конференции мужа Пугачевой:
Скачать: kirkorov4mb.avi (4,3 Мb)
Brgds
2006.01.26 | леонід
Re: Про сиськи. Видеоурок не державной мовы.(4,3 Мb)
Пане Роллере. Я й в гадці не мав ображати Вас. І притчу навів як приклад того, що претензії часом бувають безглуздими, "навчити осла" , "ввесті втарой гасударственний язик", "рускоязичноє населеніє". В Чехії теж колись було засилля німецької мови, за кілька місяців влади Масарика практично всі проблеми зі статусом чеської державної мови було знято. Аж до Мюнзенської угоди, коли підняли гавкіт про утиски рускоязичного, чи то пак німецькомовного населення. Невже ви не бачите схожості.Невже ви мовний рівень невідь якої помісі Кіркорова вважаєте достатнім, щоб заперечувати право українців скрізь в Україні користуватися своєю мовою.
А щодо порядних людей з КГБ? Ви маєте результати люстрації? І я не маю. Відбудеться люстрація, і всі "порядні" кагебісти отримають свої нагордні листи. Озвучені в україномовному середовищі державною мовою України.
2006.01.26 | пан Roller
Re: заперечувати право українців користуватися своєю мовою
леонід пише:> Невже ви вважаєте...., щоб заперечувати право українців скрізь в Україні користуватися своєю мовою.
Не помню, что бы я заперечувати право українців это делать.
Я даже отказался в пользу украинцев от того, что бы моя мова была державной, скризь.
Втрата мови – зникнення ідентичності.
Я согласен.Это общий принцип.
Я не собираюсь зникать.Я украинец,у меня есть паспорт и прописка, користуюсь своей мовой, делаю это скризь, и не заперечую себе это право.
Я не заперечю ни одной нации делать это на украине.
По этой причине, не стану терять свою мову, как некоторые.
Не собираюсь менять свою идентичность.
По этой причине весь список -это мой список. Шевченко, Репин, Гоголь, Березовский,Королев и Гагарин,....это мои маркеры идентичности.
Раджу, следуя вашему примеру,и украинцам не втрачать свою мову и идентичность.
Украинская и русская речи "пасполиты" взаимосвязаны.(Мирослав Попович)
И зникнення одной пагубно скажется и на другой, особенно украинской.
Если мы с вами не будем спилковатысь будет хуже, чем если будем.Хуже для моей мовы, в первую очередь.
Что до обид, то на врагов я не ображаюсь.
Было бы смешно это делать.
Если кто-то считает себя мне врагом, но не ображает меня, то я прошу его перстать это делать. Я составлю ему компанию.
Сила врага в его надежности.
Brgds
2006.01.27 | леонід
заперечують право українців користуватися своєю мовою
ШАНОВНИЙ ПАНЕ. От Ви "ощасливили" мене твердженням, що відмовилися від претензій на статус державної для російської мови. А Януковичі, Сімонєнки, Вітренчихи - не відмовляються. Бо п'ята колона. Самоідентифікована за мовною ознакою.Ви визнаєте, що Україна дая можливість російській нацменшині вільно користуватися своєю мовою. Скажіть будь ласуа, а чи є такі права в українців в Росії?. Право привести дитину в українську школу, хоча б.
Взяти в бібліотеці книжку того ж Стефаника? Це паритетні стосунки, чи перекос?
Вгадайте, де більше українських шкіл - в Румунії чи Росії? В Польщі чи Росії? В Угорщині чи Росії? В Литві чи Росії?
А на Кубані українці проживають компактно і ще не асимілювалися. Вам не доводилося слухати Кубанський хор, який першим в Україні, в 1989 році в палаці "Україна" заспівав "Ще не вмерла Україна"?
2006.01.27 | пан Roller
Я не видмовлявся від претензій на статус державної мовы
леонід пише:> ШАНОВНИЙ ПАНЕ. От Ви "ощасливили" мене твердженням, що відмовилися для російської мови.
Я не видмовлявся, я никогда не имел таких претензий. Об этом повторял неоднократно, и даже в этой теме.
Но, это не означает, что я видмовляюсь от своей мовы, и соответственно своей идентификации.
Те деятели , которые вынесены в главной теме в качестве неких символов поклонения в историко-культурном плане, полностью устраивают меня, хотя бы по той причине, что являются, в своем большинстве, и некими симолами идентификации в моей культуре, да и символами культурного наследия советского периода.
Конечно, это только малая часть моего "наследства",но она не разрывно связана с развиием моей страны.
Если кто-то становится голой грудью, на защиту своей родины от меня, то это не может не вызывать моего восхищения.
Если кто-то говорит, что я гость, то все мы гости на этой земле, и земля эта не принадлежит никому из приматов.
Вот и все. Мой корень прост и ясен. Он не ведет ни в Австро-Венгрию, ни в Польшу.
А если какая вражина пытаетеся путать карты, и подсовывать под видом украинства всякую немчуру, то это его личное горе.
Он может ненавидеть Шевченко, но молчать в дырочку, ненавидеть казачество, по той причине, что не знает львовского корня казачества, ну и всякое такое. Тыкать на Кубать , Дон... Но все это от осознания того, что сам он не украинец.Не украинец, в принятом смысле.
Он не разделяет наших ценностей. Он "не такая, он ждет трамвая", Гитлера ли, с букетом,или и еще какого хрена.
Я же в отличии от него почитаю Австрию , хотя бы за то, что она дала миру Моцарта, позволила написать об этом Пушкину, и прочитать об этом Roller-у. А еще больше за то, что мне позволяет слушать его музыку, видеть его портрет.
А дундуки, которые на словах тянут в Европу, а сами не чествуют европейских гениев, обречены истекать желчью.
Киевлянин, в прошлом, Башмет, удостоен чести играть на альте самого Моцарта, впервые за 200 лет.
Но, в Киеве его встречает пустой зал "Украина", зал "украинцев".
Они не пришли, тому что думали, что Башмет москаль, а он не москаль, он "жид".
Если бы они знали, пришли со шмассерами.
Им по барабану. Главное, что бы помаранчево было.И бочку подавай. С дубиной.
Brgds
2006.01.27 | Nju
Re: Про Сірка та индіянців.
Как-то раз, в кампании, попался мне человек, с темой о грешной жизни Пушкина. Настроение у меня было не очень, так что пришлось ему объяснить, что лично он может грешить спокойно, потому, что никакое другое ничтожество его грехами не заинтересуется. Никому не потребуется приопустить его, для того, чтобы почувствовать себя выше.С Сирко то же самое, но наоборот. Он пытается оправдываться тем, что на его родном языке писали и говорили много «великих гениев», и этим он хуже своих индейцев, среди которых великих гениев нет, но это не мешает им любить и пестовать свою культуру.
Впрочем, хуже-лучше, но, для затравки, хорошо пошло.
2006.01.27 | gaulois
Re: Втрата мови – зникнення ідентичності
а в той час як тут усі "розводять демаґоґію" і сперечаються про відповідність мови до ідентичності, сама українська мова забувається й гине!Невже нікому не спадало на думку організувати щось на зразок клубу збереження української мови прямо зараз?
2006.01.27 | леонід
Не псуйте мовлення – не втратите ідентичності
Клубів, товариств, асоціацій вже настворювали. Який сьогодні результат - поцікавтеся в Павла Мовчана та Валентини Стрілько. Напівприватні структури з бундючним статусом.Послідовно утримувати належний мовний рівень Майдану - це вже якась дещиця. На всіх гілках. Порадив би виставити загальний надпис - спілкуйся по-українськи.
2006.01.27 | gaulois
Re: Не псуйте мовлення – не втратите ідентичності
одна річ писати на майдані українською, а зовсім інша - говорити вживу на вулиці.2006.01.27 | Мірко
Re: Не псуйте мовлення – не втратите ідентичності
Чи то лише я таке зауважив, чи то справді на Вільному Форумі останніми місяцями читається менше повідомлень українською мовою?2006.01.31 | леонід
Не псуйте мовлення на Майдані – не втратите ідентичності
Спостарігав і зазначв, чи побільшає україномовних балачок на форумі після цієї теми. Результат - мінус десять. Хайль окупантам? Чи заплачем плачем Ярославни? А Пуутивль - це по українськи, чит по-половецьки?