МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Кілька тез до мовного питання

03/12/2006 | ІІ Михайло Волошин
Українизація російської літератури

Без російської культурної спадщини нам нікуди не дітись – для частини регіонів це власна історія. Але відбувається дивне - чомусь ми вивчаємо вірші:

Скажи-ка, дядя, ведь не даром
Москва, спаленная пожаром...


Хоча у Пушкіна є також інші рядки:

Прощай, свободная стихия!
В последний раз передо мной
Ты катишь волны голубые
И блещешь гордою красой.


І пов’язані вони з одеським засланням (1823/24). А це вже наша власна історія. Одеса без Пушкіна не мислима хоча б вже тому, що кожен одесит пишається і показує гостям пам’ятник Олександру Сергійовичу, які збудовано на власні гроші одеситів і поставлено спиною до мерії. Як не може бути одеської субкультури і без „Одесских рассказов” Бабеля чи без Жванєцкого. Можна ще згадати Анну Ахматову (не плутати з Ахметовою :-) )
Але це наша власна російська культура. І вона не одне й те ж, що російська культура Росії. У нас достатньо російськомовних письменників, щоб скласти власну літературну спадщину для шкільних хрестоматій. Один Гоголь чого вартий! Або Олександр Грін – чи його твори не є кращими саме для шкільного віку?
А то що виходить: вивчаючи твори Достоєвського, Толстого, Чернишевського – ми вивчаємо саме культуру та історію Росії, коли в нас і своєї російської культури вистачає. Так – це класика світового рівня. Але Джек Лондон – теж світова класика. От на загальному рівні творів зарубіжних класиків вони і повинні вивчатись.
Не треба соромитись своєї спадщини: он австралійці навіть пишаються кримінальним минулим своїх британських предків. Тож відберемо у Росії право на Пушкіна у засланні, на Утьосова, Айвазовського, Пірогова – і будемо пишатись та вивчати в школах СВОЮ російську спадщину. Оце і буде справжня українизація.


Мовний Кодекс Честі

Для того, щоб зробити перший рішучий крок по вирішенню в Україні мовного питання, зацікавленим у його вирішенні суспільним організаціям необхідно зібратись на єдиному форумі та прийняти Мовний Кодекс Честі. Його умова проста: показником високої культури є той факт, коли людина відповідає тією мовою, якою до неї звертаються. Звісно, маються на увазі російська та українська. Якщо звернути увагу на дійсно інтелигентних людей з нашого політикуму, то саме так вони й поступають.
Цей неформальний Кодекс зняв би проблему образ, яка грає значну роль у відношеннях Сходу і Заходу України. Не секрет, що звичайний громадянин з одного регіону, відвідуючи інший і звертаючись там своєю звичною мовою, не так вже й рідко чує у відповідь: "я вас не понимаю", або "я вас не розумію" – в залежності від регіону. І також всім зрозуміло, що це звичайна зневага, а не дійсно якесь нерозуміння.
Коли ж в Україні буде діяти такий неформальний суспільний Кодекс – будь-хто, зіткнувшись з таким проявом хамства, в першу чергу буде відчувати не образу, а перевагу. І саме це відчуття переваги буде спонукати його не до ворожості, а до того, щоб перейти на звичну мову менш культурного співбесідника. А по-справжньому культурна людина, яка навіть не добре володіє іншою мовою – вона завжди спочатку вибачиться, а потім пояснить, якою мовою їй легше спілкуватися.
Отже є шанс, що таким чином суспільство може зняти значну частину мовного питання. А заодно – буде зростати і сама культура спілкування.

Відповіді

  • 2006.03.12 | Роман ShaRP

    Чому і навіщо?

    Не думаю, що такий "кодекс" взаглі потрібен. Хай люди говорять як хочуть. Мають на те, як ото кажуть, право.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.03.13 | ІІ Михайло Волошин

      Потрібно розірвати це порочне коло

      Роман ShaRP пише:
      > Хай люди говорять як хочуть. Мають на те, як ото кажуть, право.
      Якщо ми єдина Україна - то люди повинні навчитись порозумінню. Нажаль, християнство у нас декоративне і ніхто насправді йому не слідує. Як приклад: у нас не вміють прощати, що є однією із заповідей християнства. І саме образи грають не останню роль у мовних відносинах Сходу та Заходу України. Тому потрібен певний етикет відносин - саме про нього і йшла мова.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2006.03.13 | Роман ShaRP

        Які проблеми?

        ІІ Михайло Волошин пише:
        > Якщо ми єдина Україна - то люди повинні навчитись порозумінню.

        А що, порозуміння у двомовних діалогах неможливе? Я так не думаю.
  • 2006.03.13 | Trwch Trwyth

    Всё класс, но вот Лермонтов, его-то в Пушкины за что?

    Сама по себе идея прекрасна. Действительно, русскоязычная культура Украины не равна культуре Росии, и мы вправе ею гордиться, и, по идее, изучать в школе. Ибо почему курс руслита у нас должен повторять каца… россиянский?
    Однако же странно, тем более по соседству с поминанием Ахметовой :-) приписывать творчество Лермонтова – Пушкину. У Пушкина дядя самых лучших правил, и ничего такого он не сказывал, поскольку не в шутку занемог!

    ІІ Михайло Волошин пише:
    > Українизація російської літератури
    >
    > Без російської культурної спадщини нам нікуди не дітись – для частини регіонів це власна історія. Але відбувається дивне - чомусь ми вивчаємо вірші:
    >
    > Скажи-ка, дядя, ведь не даром
    > Москва, спаленная пожаром...

    >
    > Хоча у Пушкіна є також інші рядки:
    >
    > Прощай, свободная стихия!
    > В последний раз передо мной
    > Ты катишь волны голубые
    > И блещешь гордою красой.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2006.03.13 | ІІ Михайло Волошин

      Перепрошую

      Дійсно Лєрмонтов ні до чого... :-(
      Мабуть погано в школі навчався. Або ж за 25 останніх років після неї "смешались кони, люди..." Перепрошую за свою безграмотність :-)


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua