04/09/2006 | BoaConstriktor

Тема не нова, але дедалі частіше чую про українізацію східної частини України.
Перш за все це пов"язано із набуттям чинності з 1 травня змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" та жорсткою позицією стосовно державної мови Нацради з питань телебачення та радіомовлення.
Із кожним днем нарікань поміж знайомими на Нацраду більшає, але дехто опускається і до нарікань на мову, погану країну, нікудишній уряд і тепе.
Свято переконаний, що якби державні органи діяли розумніше, то всього цього негативу не було б.
Безумовно, жорстка державницька політика має бути, але слід працювати на "кількох фронтах", наприклад:
- активна робота в селах, які переважно україномовні (коли останній раз наші урядовці були на якомусь святі в селі??? попахує радянщиною і несучасним підходом, але це ДІЯЛО);
- надання хоч якихось маленьких пільг для тих організацій, компаній і фірм, які запроваджують українську в документообігу, е радіо й телеефірі (слід зазначити, що досить багато фірм уже й так перейшли на українську і не відчувають якогось дискомфорту, але зараз важлива мотивація і питання "навіщо напружуватися, якщо можна було б цього не робити?", залишається актуальним)
- організація для населення безкоштовних курсів української мови хоча б базового рівня (у Донецьку, де я живу, нічого такого не знайти, а викладачі спеціалізованих кафедр вищих навчальних закладів матеріально не зацікавлені щось робити; невже держава не може хоч трішечки профінансувати і не примушувати викладачів працювати "заради ідеї"?), зрештою, люди готові платити гроші, але нема пропозиції... Залишається єдиний вихід - репетитор, що є дорожчим, відповідно, тільки одиниці все ж беруться за навчання, та й то лише ті, кому світять якісь перспективи з українською. Гарний приклад - поляки організували безкоштовні курси польської мови на базі Донецького державного технічного університету, а курсів української там нема, те ж стосується освітнього та наукового флагмана області - Донецького національного університету.
- підтримка наукової роботи у сфері лексики, фразеології, діалектології (південно-східного наріччя), лексикографії, перекладу (хоча б на рівні зменшення вартості друкованих праць у цих галузях, бо не кожен може дозволити собі придбати Великий тлумачний словник сучасної української мови за 170 грн (і це зі знижкою!). Але книговидання - окрема велика тема для розмови).

Є й інші пропозиції, але, на жаль, про все це говорено вже десятки і сотні разів, а реакції від "компетентних" структур нема. Вони за своїм бізнесом мають час тільки на підписання НАКАЗІВ.

Знаю, що написане мною нічого не змінить. Просто накипіло в душі, болить, що так недолуго і якось "через одне місце" працюють державні органи.

Схід не треба українізовувати, варто дати йому можливість ПРОЯВИТИ СВОЮ УКРАЇНСЬКІСТЬ, допомогти відкопати і відчистити те, що часом "давним-давно звернулось й загубилось за туманом літ"

А поки починаємо готуватися до святкування 15-ї річниці Незалежності України. І знову офіційно будуть усіх вітати державною, а потім "так, как всє прівиклі, патамушта істарчічєскі уже слажилась"...