Відповіді

• 2006.06.30 | jz99

  якщо за чинним правописом і за оригінальним гаслом Ющенка — з

  http://www.telekritika.kiev.ua/articles/162/0/6504/ju%D1%89enko_jak_reklamnij_geroj/
  
  Ось і Гугл на "думай по українськи" видає купу сторінок з дефісом.
  
  Втім, може, без дефіса теж правильно за якимсь із правописів?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.06.30 | троль

    Думай як українець, думай українською (-)

  • 2006.06.30 | Gunslinger

    за чинним правописом....

    якщо я не помиляюся, то чинним залишилося 6-те видання Українського правопису.
    
    це приблизно така книжечка, у мене тільки з чорною обкладинкою:
    http://www.bambook.com/book1/images/elga3800.jpg
    
    "Чинне" - це затверджене Міністерством освіти України.
    Якщо і були якісь інші видання, то не затверджені, бо вони містили забагато суперечностей.
    
    Справа в тому що після 1991 багато знавців і "знавців" мови почали видавати купу своїх тлумачень і правописів. І доходило до маразму, бо(це менше торкалося підручників) у різноманітних "правописах" пропонувалися різні норми і різні правила написання/вживання.
    
    але, оскільки життя продовжується і дітей потрібно якось навчати, побачив світ офіційний "Український правопис" затверджений МінОсвіти, рекомендований для вживання як посібник для викладачів та навчальний посібник для учнів старших класів, етц.
    Бо треба ж якось ставити оцінки за письмові роботи, складати іспити...
    
    Як на мене - то це більш ніж прийнятно, оскільки всі спірні питання там вирішені дуже традиційно та звично для нормальної пересічної людини. Я сама колись бісилася і казилася від спроб протягнути в мову "пупорізку" замість "акушерки", етц.
    
    

    ---

    
    
    Так от:
    
    3. Через дефіс пишемо:
    
    а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та суфікса -ому або (-к) и: по-ба́тьківському, по-бойово́му, по-бра́тньому, по-господа́рському, по-коза́цькому, по-на́шому, по-сво́єму, по-сусі́дському, по-украї́нському, по-христия́нському; по-ба́тьківськи, по-брате́рськи, по-господа́рськи, по-лю́дськи, по-сусі́дськи, по-украї́нськи; також по-лати́ні.
    
    Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, написаних через дефіс, ставимо дефіс тільки після по-: по-соціалдемократи́чному;

• 2006.07.06 | nash

  Однозначно - з дефісом(-)

• 2006.08.28 | Правду кажучи

  Re: Ге, також додаю деякі слова

  Основна справа в цьому, що російцям дуже тяжко розрізняти прикметники і прислівники.
  
  Чогось можна завважувати, що росієць не справляється з наявністю прислівників. Ану, відай, і в російському наріччі немає прислівників зовсім?
  
  Отже, для кращого розуміння, до прислівників належать такі слова як високо, дрібно, навколо, далеко. Прислівникам властиво, що вони не відмінюються. Це тому, бо вони показують на ознаки, обставини. Тому вони прилягають до дієслів прямо або й догадуючи. Їх також уживають, щоб уточнювати інший прислівник або прикметник, прилягаючи, а не будучи керованим.
  
  От, звідки також виникає найбільша різниця між "по українському" і "по-українському".
  
  У разі "по українському" узгоджується прикметник український з прийменником ПО. Таке узгодження не відбувається з прислівником по-українському, бо він виконує таке саме значіння як прислівники "високо", "низько", "додолу".
  
  Звичайно, українські прислівники, при їх утворенні, керуються українським правописом, тому приймає "український" подобу "українському". Цю подобу, однак, не відмінноють.
  
  От, наочні приклади:
  
  Гарна жінка
  Українська жінка
  
  По глибокому дні
  По українському тлі
  
  Ця жінка голосно верещить
  Ця жінка мило усміхається
  Ця жінка по-українському виглядає
  Ця жінка гарно розмовляє
  Ця жінка по-українському розмовляє //доказує на обставину, що вона або як вона
  
  Що ми пишемо цей прислівник через риску, це залежить саме від вимови цього прислівника. Хоч це одне слово або скоріше одна тямка, тобто означає один правописний розряд, проте ми розмовляємо його роздільно. По-українському, по-перше, по-друге...
  
  Отже, з одного боку вживаємо тут риску, доказуючи, що це одне слово, один правописний розподіл і з іншого доказуючи на його віддільну вимову, яка , відповідно, передає й знАчіння цього словотвору з прислівників, тобто ця віддільна вимова природно випливає. Як і в прислівнику "навколо" передає прийменник "на" певне значіння, проте ми його не розмовляємо віддільно і тому не пристосовуємо риску, бо немає на що доказувати
  
  
  Тож усе на місці, якби не були ці кляті російці і їх правописні недотягнення.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2006.09.27 | Віктор

    Правду кажучи, то є нонсенс

    Правду кажучи пише:
    > Основна справа в цьому, що російцям дуже тяжко розрізняти прикметники і прислівники.
    
    Тут варто б декому хоча б володіти елементарними знаннями предмету, перед тим як братися повчати.
    В російській мові є і прислівники (наречия) і прикметники. Тілько затятий русофоб може стверджувати, що росіянину важко буде відрізнити "Широка страна моя родная" від "Раскинулось море широко".
    
    Мої вчителі вчили мене в разі сумнівів (і не лише із вживанням дефісу) користатись простим правилом - задавати допоміжні питання.
    Отже, думати "Як?" По-українськи (ому)! /Сміло ставте дефіс, це прислівник/.
    Їхати по "Якому?" полю? По українському полю! /це вочевидь прикметник і дефіс тут "не лізе"/.
    
    Пан Правду кажучи, припускаю, щось і знає, але я би його викладати своїм дітям і на постріл гармати не допустив.