Американці і взагалі всі англомовні вимовляють "Твейн"
07/18/2006 | Георгій
Це слово староанглійською мовою означає "два," те саме, що й більш сучасне слово "two." Воно і досі вживається в поезії (напр. у Кіплінга, "West shall be West, and East shall be East, and never the twain shall meet"). Також його, очевидно, вживали лоцмани на річці Місісіпі у другій полівині 19-го сторіччя, звідки молодий Семюєл Л. Клеменс його й запозичив для свого псевдоніма.
Відповіді
2006.07.19 | Манул
Re: Отже, правильно: Марк Твейн! Дякую
Я так і думав, як і Ігор Качуровський, який у статті "Дещо про двочленні псевдоніми" ("Київ", № 4, 2006), зокрема, написав: "В кількох енциклопедіях, що були в нас напохваті, так само, як і в "Лексиконі", після "Твейн" - стрілка: дивись Марк Твейн. Натомість у розрахованій на культурного читача загальній Історії світового письменства (Knaurs Geschichte der Weltliteratur, München, 1953) жодних "Твенів" нема взагалі, а є лише Марк Твейн".Отже, пишемо і говоримо Марк Твейн, а не Твен, закликаємо до цього Святослава Караванського і усю українську громаду.
Дякую. Перепрошую за маленький тест.
2006.07.24 | hrushka
За вимовою може най краще: Марк Твийн
Властиво букву "В" не вимовляється, воно більше звучить між "У" та "В", зате "Твайн" звучить більше на "twine = мотузок", в "Твейн" голосівка "Е" за дуже наголошена, тому "ий" найліпше підходить.2006.08.03 | gaulois
Re: За вимовою може най краще: Марк Твийн
hrushka пише:> Властиво букву "В" не вимовляється, воно більше звучить між "У" та "В", зате "Твайн" звучить більше на "twine = мотузок", в "Твейн" голосівка "Е" за дуже наголошена, тому "ий" найліпше підходить.
Це не тому що, "голосівка "Е" за дуже наголошена", а тому що в діяспорянській вимові усі українські "и" звучать як "е". Тому й "ходете" замість "ходити" й "Твийн" замість "Твейн".
Грушко, термін "наголошений" в українській мові означає "такий, що стоїть під наголосом". Тут дифтонг "аі" стоїть під бепзперечним наголосом, оскільки є єдиним голосним у слові. Тому тут треба говорити не про "за дуже наголошена", а про "закрита" чи "відкрита".
2006.08.03 | Сергій Вакуленко
Re: За вимовою може най краще: Марк Твийн
gaulois пише:> в діяспорянській вимові усі українські "и" звучать як "е".
Немає "діяспорянської вимови". Кожен має вимову, притаманну тим теренам, з яких виїхав. Хоча, звісно, в більшості діяспорних українців у Північній Америці відчувається південно-західна діялектна база.
2006.08.03 | Георгій
Re: За вимовою може най краще: Марк Твийн
Сергій Вакуленко пише:> gaulois пише:
> > в діяспорянській вимові усі українські "и" звучать як "е".
> Немає "діяспорянської вимови". Кожен має вимову, притаманну тим теренам, з яких виїхав. Хоча, звісно, в більшості діяспорних українців у Північній Америці відчувається південно-західна діялектна база.
(ГП) Згоден. Я хоч і не філолог, а знаю, що не тільки діаспорянці кажуть "е" на всі "и." Сестричка Віка - не діаспорянка, а дівчина "жі Львова" - співає, "ти прийшов, мене нема, бо на носі в мене прЕщ."
2006.08.04 | jz99
а буває й навпаки, кажуть "и" на "е"
Георгій пише:> не тільки діаспорянці кажуть "е" на всі "и." Сестричка Віка - не діаспорянка, а дівчина "жі Львова" - співає, "ти прийшов, мене нема, бо на носі в мене прЕщ."
На Криворіжжі це було б "ти прийшов, мине нима, бо на носі в мене прищ"
2006.08.04 | hrushka
Дивуюсь ....
Дивуюсь чому перший раз "мине" а другий "мене", чи це помилка буквування чи може має щось спільного з попередними звуками чи словами?>На Криворіжжі це було б "ти прийшов, мине нима, бо на носі в мене прищ"< jz99
Також дивуюсь, що чомусь мої пальці попадають на `е` замість `и`. Чи це частинно тому що вживаю латинський букврозклад (клавіатура?) чи тому що мені `е` м`ягше звучить ніж `и`. Може це має щось спільного меже словами `хемія` та `хімія`
2006.08.07 | jz99
справа у наголосах
hrushka пише:> >На Криворіжжі це було б "ти прийшов, мине нима, бо на носі в мене прищ"< jz99
> Дивуюсь чому перший раз "мине" а другий "мене", чи це помилка буквування чи може має щось спільного з попередними звуками чи словами?
"Мине нима", бо "и" не під наголосом. А "в мене" залишається таким, бо наголос на першому складі. Тут вже, навпаки, могло б бути якісь трансформації з останнім ненаголошеним складом, "в мЕни" чи "в мЕна", хоча я такого не чув.
> Також дивуюсь, що чомусь мої пальці попадають на `е` замість `и`. Чи це частинно тому що вживаю латинський букврозклад (клавіатура?) чи тому що мені `е` м`ягше звучить ніж `и`. Може це має щось спільного меже словами `хемія` та `хімія`
Тобто Ви б мали зараз напесати "девуюсь" і "латенський"? Тут може нехай Вам справжні фахівці скажуть. А від себе можу лише висловити припущення, що справа навряд чи у різниці між `хемія` та `хімія`. Зважте, укр. "кисіль" і рос. "кисель". Якщо йти від такого протиставлення, то можна було б весь час міняти "е" на "і": "кабіль", "китіль" тощо. Кисіль Ви б, певне, написали "кесіль", в цьому відчувається якась Ваша правда (корені), але яка — цего нискажу
2006.09.11 | hrushka
Re: справа у наголосах
Вдячний за обширне пояснення - Мене вчили, що коли нипевний де має бути и чи е, то змінити слово на якусь відміну, щоби наголос впав на ту голосівку; однак це мені не завше вдається - поганий приклад ХрЕст та ХристОс.2006.08.09 | Пан Коцький
Re: Дивуюсь ....
Манул пише:> hrushka пише:
> >
> > Також дивуюсь, що чомусь мої пальці попадають на `е` замість `и`. Чи це частинно тому що вживаю латинський букврозклад (клавіатура?) чи тому що мені `е` м`ягше звучить ніж `и`. Може це має щось спільного меже словами `хемія` та `хімія`
> Версії походження слова "хімія":
> 1) польcьк. - chimija, > від лат. chymia, > від гр. chymeia: мистецтво плавлення металів (гр. chyma - литво, cheo - ллю);
> 2) середньовіч. латина - alchemia: алхемія, створено від al- (приросток) + Chemi (Єгипет).
> Словник Голоскевича, складений за нормами укр. правопису 1929 р., подає: хемія, хемік.
Польскою, звісно, буде chemia
http://pl.wiktionary.org/wiki/chemia
Давньогрецьке слово χημεία латинкою традиційно передається як chemeia, хоча з сучасної грецької передавалося би як chimeia.
http://en.wikipedia.org/wiki/Greek_alphabet
2006.08.09 | Георгій
Дякую, дуже пізнавально!
Я нарешті зрозумів, чому сучасні греки кажуть "ке" там, де написано "каі" ("і, та"), "гис" там, де написано (через "ету") "гес" (земля), "ирини" там, де написано "ейрене" (мир), тощо.