Не треба бути простакуватим...
08/04/2006 | Сергій Вакуленко
і мати за непохибне мірило норми сталінізованого Київського правопису. Инакше можна скотитися до рівня тих, хто вживає в обговоренні правописних проблем довід "Невже Шевченко так писав?" (їм-бо невтямки, що Шевченко писав щирою ярижкою).
Сам Шевельов усе життя волів Харківський правопис. Але слід пам'ятати, що не все залежить від автора; коли йдеться про друковані тексти, багато важить і редакційна політика видавництва (що на що правлять), а також якість коректури.
Отож, нема сенсу зупинятися на тих моментах, що стосуються до написання разом, окремо чи через дефіс, бо то в більшості випадків є сута умовність: як постановили, так і буде (приміром, за чеським правописом усі дієслова пишуться разом із не-, а в нас такого вжитку дотримувався Потебня). В українському правописі ці правила мінялися не один раз упродовж ХХ ст., ба й існували рівночасно різні.
Нижче — мої коментарі.
> 1) справа тут у тому – ст. 7;
Поширений в українській мові зворот. Ґуґл дає на "справа в тому" коло 149000 результатів. Мій особистий (суто естетичний) вибір — писати натомість "річ у тім/тому".
> 2) йому вже коло 50 років – ст. 16;
КОЛО прийм. з род. в. ... 2. Для позначення приблизної кількості.
http://www.slovnyk.net
> 3) князь Володимир христив Русь – ст. 18;
Саме так було заведено писати до сталінізації правопису, на тій підставі, що Хрищення від Христа, а не від хреста (ба й якби це речення перекласти по-англійському, то слід би вжити Christianized, а не crossed). Саме така форма й дотепер є в ужитку релігійних організацій, як-от:
http://www.ukrlc.org/smkateh/1_3.htm
> 4) не зважаючи на – ст. ст. 31, 56, 347;
Умовність, на яку шкода мови.
> 5) подивугідні – ст. 32;
Можливо, полонізм, але відповідає власне українським словотвірним узірцям; пор. каригідний, жалюгідний (перше слово має рівнобіжник у польській, друге є тільки в українській).
> 6) жадний факт не прикрашав його статтів – ст. 40;
Жадний — історично давніший фонетичний варіянт слова супроти новішого жодний; статтів — за аналогією з баби-бабів, хати-хатів, причому саме форма статтів була найуживаніша в 20-30-х рр. ХХ ст.
> 7) щонебудь - ст. ст. 41, 217, 373;
Умовність, на яку шкода мови.
> 8) зформульованим – ст. 42;
То теж є умовність, але — винятково — подам коментар і на неї. Правила написання дієслівних префіксів викладені не надто послідовно — пор. розтікатися та стікатися, де перед Т однаково вимовляється С, але літери пишуться різні. Ба й коли йдеться про саме з-/с-, консеквентності бракує: стікати, але зціляти, хоча однакова вимова, однакова позиція (перед глухим приголосним).
> 9) реторичні запитання – ст. 46;
Ідеться про дві різні традиції відтворення грецької літери η (вихідне слово — ‘ρήτωρ); вибір між ними — то, в ґрунті речі, справа смаку.
> 10) яканебудь, якийнебудь – ст. 51, 269;
Умовність, на яку шкода мови.
> 11) надломаною постаттю – ст. 54;
Зараз не можу подати вичерпної інформації про вжиток о/а в цьому слові, але дотепер співіснують форми надламувати/надламати та надломлювати/надломити. Гадаю не буде шкоди, якщо зупинимося на дієприкметнику надламаний або надломлений.
> 12) співбратів – ст. 73;
Співбрат, -а, ч. Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо.
http://www.slovnyk.net
Хоча, скажу відверто, мені це слівце не до вподоби.
> 13) поставив проблему на всю глибочінь – ст. 80;
Із граматикою все гаразд; стилістика, може, трохи незграбна.
> 14) когонебудь – ст. ст. 83, 231;
Умовність, на яку шкода мови.
> 15) шкуринки хліба – ст. 84;
ШКУРИНКА, -и, ж. 1. Те саме, що скорина 1. 2. Те саме, що шкірка 2. 3. Те саме, що кірка 1.
http://www.slovnyk.net
> 16) проститутка Олімпія – ст. 91;
Авторський вибір виразу.
> 17) хоч, з другого боку – ст. 192;
Я б написав: "хоч, ІЗ другого боку". Але саме другого, коли йдеться, приміром, про два боки однієї медалі.
> 18) безіменні прохожі – ст. 194;
Щодо прохожий — див. http://www.slovnyk.net
> 19) появляються на протязі всього твору – ст. 194;
> 20) на протязі багатьох днів – ст. 196;
Вживана в українській мові конструкція. Ґуґл дає на неї коло 237000 результатів. По суті вона нічим не суперечить українській граматиці, але деякі пуристи гадають, що замість неї слід уживати протягом або (ще краще) впродовж, прагнучи віддалитися від рос. на протяжении.
> 21) осіянному промінням Божої посмішки – ст. 199;
осіянний — від осіяти (див. http://www.slovnyk.net)
> 22) м’ятежної України – ст. 206;
За даними «Етимологічного словника української мови» (т. 3, с. 548) слово м'ятежний є в словнику Желехівського, а якщо пошукати краще, то, гадаю, віднайдеться ще й инде. Кваліфікується як запозичення з російської або церковнослов'янської.
> 23) одна меню – ст. 213;
Мабуть, друкарська помилка.
> 24) пожар от-от перекинеться і на схід – ст. 214;
ПОЖАР, -ару, ч. Те саме, що пожежа.
http://www.slovnyk.net
> 25) поперше, подруге – ст. ст. 215, 240, 381;
Умовність, на яку шкода мови.
> 26) жертвеністю ст. 216;
Жертва — то запозичення з церковнослов'янської мови. Похідні від нього творено по-всякому (див. «Етимологічний словник української мови», т. 2, с. 194), хоча всі вони не надто зграбні.
> 27) розхрістаними грудьми – ст. 218;
Так і писалося раніше.
> 28) можливий і другий шлях – ст. 226;
Саме так, якщо можливих шляхів є лише два.
> 29) від бліків світла – ст. 228;
Блік — запозичення з німецької через російську («Етимологічний словник української мови», т. 1, с. 210).
> 30) Ксантіппа – ст. 233;
Саме так і припоручав писати правопис аж до 1989 р.
> 31) зформування – ст. 248;
Див. вище.
> 32) чимнебудь – ст. 250;
Умовність, на яку шкода мови.
> 33) минулого року – ст. 250;
Нема коментарів.
> 34) як би війна не протікала – ст. 269;
Нема коментарів.
> 35) і є другий шлях жертви – ст. 270
Жертва означає етимологічно "пожертя", тобто має в собі значення процесуальності.
> 36) на пустинній станції – ст. 282;
Щодо пустинний — див. http://www.slovnyk.net
> 37) у чому ж справа – ст. 289;
Див. вище.
> 38) здійснення якої ми в праві шукати – ст. 291;
Нема коментарів.
> 39) малий хрищеник Тодьо – ст. 316;
Див. вище.
> 40) пів метра вище - ст. 318;
Так і каже принаймні половина України.
> 41) кашкет можна на голову одягати – ст. 324;
Щодо одягати — див. http://www.slovnyk.net
> 42) жовто-блакитний прапор – 325;
Нема коментарів.
> 43) пів правди – ст. 337;
Умовність, на яку шкода мови.
> 44) образ величезного преса-гніту, руханого складною системою трансмісій – ст. 337;
Може, не надто вибагливий образ, але з граматикою все гаразд.
> 45) зформулював – ст. 347;
Див. вище.
> 46) по другий бік вулиці – ст. 352;
Саме так, бо вулиця має тільки два боки.
> 47) двоє рижих – ст. 354;
Щодо рижий — див. http://www.slovnyk.net
> 48) поїзд везе до Мюнхену – ст. 355;
Із родовими відмінками назв міст чоловічого роду історія складна. Тепер начебто треба вживати закінчення -а (за винятком Риму). Я цього правила дотримуюся.
> 49) кусочок Нерона – ст. 355;
Щодо кусочок — див. http://www.slovnyk.net
> 50) якийнебудь – ст. 370;
Умовність, на яку шкода мови.
> 51) христити людину треба, занурюючи – 382;
Див. вище.
> 52) так і ця однаково важна – ст. 384.
Важний — із позначкою розм. і наголосом на А — подано в http://www.slovnyk.net. Проте, гадаю, в Шевельова це слово мислиться з наголосом на И (таку форму подають деякі словники 20-40-х рр. ХХ ст.) та значенням "ваговитий".
Сам Шевельов усе життя волів Харківський правопис. Але слід пам'ятати, що не все залежить від автора; коли йдеться про друковані тексти, багато важить і редакційна політика видавництва (що на що правлять), а також якість коректури.
Отож, нема сенсу зупинятися на тих моментах, що стосуються до написання разом, окремо чи через дефіс, бо то в більшості випадків є сута умовність: як постановили, так і буде (приміром, за чеським правописом усі дієслова пишуться разом із не-, а в нас такого вжитку дотримувався Потебня). В українському правописі ці правила мінялися не один раз упродовж ХХ ст., ба й існували рівночасно різні.
Нижче — мої коментарі.
> 1) справа тут у тому – ст. 7;
Поширений в українській мові зворот. Ґуґл дає на "справа в тому" коло 149000 результатів. Мій особистий (суто естетичний) вибір — писати натомість "річ у тім/тому".
> 2) йому вже коло 50 років – ст. 16;
КОЛО прийм. з род. в. ... 2. Для позначення приблизної кількості.
http://www.slovnyk.net
> 3) князь Володимир христив Русь – ст. 18;
Саме так було заведено писати до сталінізації правопису, на тій підставі, що Хрищення від Христа, а не від хреста (ба й якби це речення перекласти по-англійському, то слід би вжити Christianized, а не crossed). Саме така форма й дотепер є в ужитку релігійних організацій, як-от:
http://www.ukrlc.org/smkateh/1_3.htm
> 4) не зважаючи на – ст. ст. 31, 56, 347;
Умовність, на яку шкода мови.
> 5) подивугідні – ст. 32;
Можливо, полонізм, але відповідає власне українським словотвірним узірцям; пор. каригідний, жалюгідний (перше слово має рівнобіжник у польській, друге є тільки в українській).
> 6) жадний факт не прикрашав його статтів – ст. 40;
Жадний — історично давніший фонетичний варіянт слова супроти новішого жодний; статтів — за аналогією з баби-бабів, хати-хатів, причому саме форма статтів була найуживаніша в 20-30-х рр. ХХ ст.
> 7) щонебудь - ст. ст. 41, 217, 373;
Умовність, на яку шкода мови.
> 8) зформульованим – ст. 42;
То теж є умовність, але — винятково — подам коментар і на неї. Правила написання дієслівних префіксів викладені не надто послідовно — пор. розтікатися та стікатися, де перед Т однаково вимовляється С, але літери пишуться різні. Ба й коли йдеться про саме з-/с-, консеквентності бракує: стікати, але зціляти, хоча однакова вимова, однакова позиція (перед глухим приголосним).
> 9) реторичні запитання – ст. 46;
Ідеться про дві різні традиції відтворення грецької літери η (вихідне слово — ‘ρήτωρ); вибір між ними — то, в ґрунті речі, справа смаку.
> 10) яканебудь, якийнебудь – ст. 51, 269;
Умовність, на яку шкода мови.
> 11) надломаною постаттю – ст. 54;
Зараз не можу подати вичерпної інформації про вжиток о/а в цьому слові, але дотепер співіснують форми надламувати/надламати та надломлювати/надломити. Гадаю не буде шкоди, якщо зупинимося на дієприкметнику надламаний або надломлений.
> 12) співбратів – ст. 73;
Співбрат, -а, ч. Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо.
http://www.slovnyk.net
Хоча, скажу відверто, мені це слівце не до вподоби.
> 13) поставив проблему на всю глибочінь – ст. 80;
Із граматикою все гаразд; стилістика, може, трохи незграбна.
> 14) когонебудь – ст. ст. 83, 231;
Умовність, на яку шкода мови.
> 15) шкуринки хліба – ст. 84;
ШКУРИНКА, -и, ж. 1. Те саме, що скорина 1. 2. Те саме, що шкірка 2. 3. Те саме, що кірка 1.
http://www.slovnyk.net
> 16) проститутка Олімпія – ст. 91;
Авторський вибір виразу.
> 17) хоч, з другого боку – ст. 192;
Я б написав: "хоч, ІЗ другого боку". Але саме другого, коли йдеться, приміром, про два боки однієї медалі.
> 18) безіменні прохожі – ст. 194;
Щодо прохожий — див. http://www.slovnyk.net
> 19) появляються на протязі всього твору – ст. 194;
> 20) на протязі багатьох днів – ст. 196;
Вживана в українській мові конструкція. Ґуґл дає на неї коло 237000 результатів. По суті вона нічим не суперечить українській граматиці, але деякі пуристи гадають, що замість неї слід уживати протягом або (ще краще) впродовж, прагнучи віддалитися від рос. на протяжении.
> 21) осіянному промінням Божої посмішки – ст. 199;
осіянний — від осіяти (див. http://www.slovnyk.net)
> 22) м’ятежної України – ст. 206;
За даними «Етимологічного словника української мови» (т. 3, с. 548) слово м'ятежний є в словнику Желехівського, а якщо пошукати краще, то, гадаю, віднайдеться ще й инде. Кваліфікується як запозичення з російської або церковнослов'янської.
> 23) одна меню – ст. 213;
Мабуть, друкарська помилка.
> 24) пожар от-от перекинеться і на схід – ст. 214;
ПОЖАР, -ару, ч. Те саме, що пожежа.
http://www.slovnyk.net
> 25) поперше, подруге – ст. ст. 215, 240, 381;
Умовність, на яку шкода мови.
> 26) жертвеністю ст. 216;
Жертва — то запозичення з церковнослов'янської мови. Похідні від нього творено по-всякому (див. «Етимологічний словник української мови», т. 2, с. 194), хоча всі вони не надто зграбні.
> 27) розхрістаними грудьми – ст. 218;
Так і писалося раніше.
> 28) можливий і другий шлях – ст. 226;
Саме так, якщо можливих шляхів є лише два.
> 29) від бліків світла – ст. 228;
Блік — запозичення з німецької через російську («Етимологічний словник української мови», т. 1, с. 210).
> 30) Ксантіппа – ст. 233;
Саме так і припоручав писати правопис аж до 1989 р.
> 31) зформування – ст. 248;
Див. вище.
> 32) чимнебудь – ст. 250;
Умовність, на яку шкода мови.
> 33) минулого року – ст. 250;
Нема коментарів.
> 34) як би війна не протікала – ст. 269;
Нема коментарів.
> 35) і є другий шлях жертви – ст. 270
Жертва означає етимологічно "пожертя", тобто має в собі значення процесуальності.
> 36) на пустинній станції – ст. 282;
Щодо пустинний — див. http://www.slovnyk.net
> 37) у чому ж справа – ст. 289;
Див. вище.
> 38) здійснення якої ми в праві шукати – ст. 291;
Нема коментарів.
> 39) малий хрищеник Тодьо – ст. 316;
Див. вище.
> 40) пів метра вище - ст. 318;
Так і каже принаймні половина України.
> 41) кашкет можна на голову одягати – ст. 324;
Щодо одягати — див. http://www.slovnyk.net
> 42) жовто-блакитний прапор – 325;
Нема коментарів.
> 43) пів правди – ст. 337;
Умовність, на яку шкода мови.
> 44) образ величезного преса-гніту, руханого складною системою трансмісій – ст. 337;
Може, не надто вибагливий образ, але з граматикою все гаразд.
> 45) зформулював – ст. 347;
Див. вище.
> 46) по другий бік вулиці – ст. 352;
Саме так, бо вулиця має тільки два боки.
> 47) двоє рижих – ст. 354;
Щодо рижий — див. http://www.slovnyk.net
> 48) поїзд везе до Мюнхену – ст. 355;
Із родовими відмінками назв міст чоловічого роду історія складна. Тепер начебто треба вживати закінчення -а (за винятком Риму). Я цього правила дотримуюся.
> 49) кусочок Нерона – ст. 355;
Щодо кусочок — див. http://www.slovnyk.net
> 50) якийнебудь – ст. 370;
Умовність, на яку шкода мови.
> 51) христити людину треба, занурюючи – 382;
Див. вище.
> 52) так і ця однаково важна – ст. 384.
Важний — із позначкою розм. і наголосом на А — подано в http://www.slovnyk.net. Проте, гадаю, в Шевельова це слово мислиться з наголосом на И (таку форму подають деякі словники 20-40-х рр. ХХ ст.) та значенням "ваговитий".
Відповіді
2006.08.04 | Манул
Re: Не клейте дурня, прохвхвесоре!
"Але я у захваті", - як казав пан Воланд."Зстереотиплюйтесь далі", - як казав пан Гарнак.
2006.08.04 | Сергій Вакуленко
Вундеркінд...
2006.08.05 | harnack
Re: Не клейте дурня, прохвхвесоре!
Манул пише:> "Але я у захваті", - як казав пан Воланд.
> "Зстереотиплюйтесь далі", - як казав пан Гарнак.
Хі-хі: Гей, застереотипнюйтесь чи собі знестереотипнюйтесь - Ваша воля! Ну й Ви дітлах - бігме! Стільки інфантильної невдячності та злоби за щирий та професійний труд когось - може проявити хіба що неповнолітній анархіст! Та Ви хоч навчітесь дякувати тим, хто дає Вам знання задарма! В університетах платять неабиякі гроші за таке. Аж оскома бере!
2006.08.05 | Манул
А по суті є що сказать, Гарначе?
harnack пише:> Манул пише:
> > "Але я у захваті", - як казав пан Воланд.
> > "Зстереотиплюйтесь далі", - як казав пан Гарнак.
>
> Хі-хі: Гей, застереотипнюйтесь чи собі знестереотипнюйтесь - Ваша воля! Ну й Ви дітлах - бігме! Стільки інфантильної невдячності та злоби за щирий та професійний труд когось - може проявити хіба що неповнолітній анархіст! Та Ви хоч навчітесь дякувати тим, хто дає Вам знання задарма! В університетах платять неабиякі гроші за таке. Аж оскома бере!
2006.08.05 | Манул
Re: Не треба бути безграмотним
Сергій Вакуленко пише:> і мати за непохибне мірило норми сталінізованого Київського правопису. Инакше можна скотитися до рівня тих, хто вживає в обговоренні правописних проблем довід "Невже Шевченко так писав?" (їм-бо невтямки, що Шевченко писав щирою ярижкою).
>
Причому тут Сталін до Київського правопису і Тарас Шевченко до Шевельова?
Не треба займатися демагогією, ми говоримо про факти, які можна оцінити як граматичні помилки у творах Шевельова, видрукованих 1978 р. Ми обговорюємо конкретні мовні факти. Зрозуміло?
> Сам Шевельов усе життя волів Харківський правопис. Але слід пам'ятати, що не все залежить від автора; коли йдеться про друковані тексти, багато важить і редакційна політика видавництва (що на що правлять), а також якість коректури.
>
Сам Шевельов так званий „Харківський правопис” називав „галицько-еміграційною тарабарщиною” (див.: „Думки проти течії”, Ульм, 1949), який, з його слів, намагалися відновити німці, коли вступили у Харків 26 жовтня 1941 р. В еміграції він змушений був перейти на „галицько-еміграційну тарабарщину”, тому що якби він продовжував розмовляти чи писати по-українськи, його б смердюче еміграційне болото заклювало б.
Уклав і редагував книжку „Друга черга” сам Шевельов, про що він і пише у вступному слові.
> Отож, нема сенсу зупинятися на тих моментах, що стосуються до написання разом, окремо чи через дефіс, бо то в більшості випадків є сута умовність: як постановили, так і буде (приміром, за чеським правописом усі дієслова пишуться разом із не-, а в нас такого вжитку дотримувався Потебня). В українському правописі ці правила мінялися не один раз упродовж ХХ ст., ба й існували рівночасно різні.
Не треба займатися демагогією: причому тут чеський правопис і Потебня? Впродовж (чи „на протязі”, як пише Шевельов?) ХХ сторіччя „коли-небудь”, „що-небудь” тощо писали через дефіс, цьому вчителі вчили у початковій і середній школі, якщо учень писав разом, йому ставили двійку. Шевельов у школі укр. мову не вивчав, він почав її вивчати в університеті, елементарної шкільної освіти він не мав, звідси і його елементарні (кричущі) помилки, русизми і совєтизми.
>
> Нижче — мої коментарі.
>
>
> > 1) справа тут у тому – ст. 7;
>
> Поширений в українській мові зворот. Ґуґл дає на "справа в тому" коло 149000 результатів. Мій особистий (суто естетичний) вибір — писати натомість "річ у тім/тому".
>
>
Поширений зворот „справа у тому” є калькою з рос. „дело в том”, С.Караванський вживання цього виразу називає „совєтизмом”.
Коли мовні правила підміняються „естетикою”, то для мене це дещо новина. Пам’ятаєте, як кухар-окультист Юрайда називав таких „естетів”? Згадав, ви Швейка не читали. Тоді зверніться до Лесі Подерв’янського і ви дізнаєтеся, як Лесь назвав пана Гарнака, коли прочитав його „критику” по темі „давайте”.
> > 2) йому вже коло 50 років – ст. 16;
>
> КОЛО прийм. з род. в. ... 2. Для позначення приблизної кількості.
> http://www.slovnyk.net
>
> При визначенні віку правильно - „близько”. Запам’ятайте і самі не робіть помилок.
> > 3) князь Володимир христив Русь – ст. 18;
>
> Саме так було заведено писати до сталінізації правопису, на тій підставі, що Хрищення від Христа, а не від хреста (ба й якби це речення перекласти по-англійському, то слід би вжити Christianized, а не crossed). Саме така форма й дотепер є в ужитку релігійних організацій, як-от:
>
> http://www.ukrlc.org/smkateh/1_3.htm
>
>Демагогія. Ні Шевельов, ні Вакуленко не читали Біблії, не знають, що спочатку був Іоанн-Хреститель, який охрестив Ісуса із Назарета. Людей хрестили і хрещуть, христити має зовсім інше значення: славити Христа чи батькувати (розм.). Хрестити і христити – слова різного походження, перше від хреста, друге - від Месії (див. словники Грінченка, Голоскевича і т.д., і т.д., і т.д., читай Шевченка, Франка, Лесю Українку і т.д., і т.д.).
> > 4) не зважаючи на – ст. ст. 31, 56, 347;
>
> Умовність, на яку шкода мови.
>
Елементарна помилка на рівні безграмотного школяра, правильно – незважаючи.
> > 5) подивугідні – ст. 32;
>
> Можливо, полонізм, але відповідає власне українським словотвірним узірцям; пор. каригідний, жалюгідний (перше слово має рівнобіжник у польській, друге є тільки в українській).
>
Якщо відповідає, але не зафіксовано, то можна вживати? Це я для пуристів, але не закид Шевельову.
> > 6) жадний факт не прикрашав його статтів – ст. 40;
>
> Жадний — історично давніший фонетичний варіянт слова супроти новішого жодний; статтів — за аналогією з баби-бабів, хати-хатів, причому саме форма статтів була найуживаніша в 20-30-х рр. ХХ ст.
>
>Я не про „жадний”. Я взагалі не брав до уваги вияви „галицько-еміграційної тарабарщини” в роботах Шевельова, це – окрема, але безглузда розмова.
Я питаю про „статтів”? Правильно – статей.
> > 7) щонебудь - ст. ст. 41, 217, 373;
>
> Умовність, на яку шкода мови.
>Школярська безграмотність, правильно – що-небудь.
>
> > 8) зформульованим – ст. 42;
>
> То теж є умовність, але — винятково — подам коментар і на неї. Правила написання дієслівних префіксів викладені не надто послідовно — пор. розтікатися та стікатися, де перед Т однаково вимовляється С, але літери пишуться різні. Ба й коли йдеться про саме з-/с-, консеквентності бракує: стікати, але зціляти, хоча однакова вимова, однакова позиція (перед глухим приголосним).
Демагогія. Загляньте в підручники усіх часів, там чітко вказується перед якими літерами пишеться з-, а перед якими с-.
Правильно – сформульованим.
>
>
> > 9) реторичні запитання – ст. 46;
>
> Ідеться про дві різні традиції відтворення грецької літери η (вихідне слово — ‘ρήτωρ); вибір між ними — то, в ґрунті речі, справа смаку.
>
>Демагогія, причому тут традиції? „Реторичні” міг написати тільки безграмотний школяр.
Правильно – риторичні запитання.
> > 10) яканебудь, якийнебудь – ст. 51, 269;
>
> Умовність, на яку шкода мови.
>
>Елементарна безграмотність, правильно – яка-небудь, який-небудь.
> > 11) надломаною постаттю – ст. 54;
>
> Зараз не можу подати вичерпної інформації про вжиток о/а в цьому слові, але дотепер співіснують форми надламувати/надламати та надломлювати/надломити. Гадаю не буде шкоди, якщо зупинимося на дієприкметнику надламаний або надломлений.
>
„> Надломаною” – русизм, чи як каже С.Караванський, „совєтизм”.
Правильно – надламаною.
> > 12) співбратів – ст. 73;
>
> Співбрат, -а, ч. Людина тієї самої професії, того самого середовища і т. ін.; товариш по заняттю, професії тощо.
> http://www.slovnyk.net
>Це вже приклад суперсловесної еквілібристики і демагогії. „Співбрат” – груба калька з рос. „собрат”, С.Караванський каже – „совєтизм”.
Правильно – побратим.
> Хоча, скажу відверто, мені це слівце не до вподоби.
>
>
> > 13) поставив проблему на всю глибочінь – ст. 80;
>
> Із граматикою все гаразд; стилістика, може, трохи незграбна.
>
> Не незграбна, а неоковирна і смішна з погляду претензійності на „стиль”. З погляду граматики – можна поставити (занурити!) у глибочінь, але не на глибочінь.
> > 14) когонебудь – ст. ст. 83, 231;
>
> Умовність, на яку шкода мови.
>
> >Елементарна безграмотність, правильно – кого-небудь.
> > 15) шкуринки хліба – ст. 84;
>
> ШКУРИНКА, -и, ж. 1. Те саме, що скорина 1. 2. Те саме, що шкірка 2. 3. Те саме, що кірка 1.
> http://www.slovnyk.net
>
> Оця безграмотність авторів, у тому числі глухих до мови лексикографів, мене тішить. Шкоринка (скоринка) хліба не від „шкурки” (sic!!!), див. у Грінченка: Шкорина, = Скорина, шкоринка, шкориночка. „Скачу, скачу діда за шкоринку хліба”.
Отже, правильно, і так віками говорили українці, - шкоринка. Запам’ятатйте.
> > 16) проститутка Олімпія – ст. 91;
>
> Авторський вибір виразу.
>
>Елементарний русизм, правильно – повія.
> > 17) хоч, з другого боку – ст. 192;
>
> Я б написав: "хоч, ІЗ другого боку". Але саме другого, коли йдеться, приміром, про два боки однієї медалі.
>
>”з другого” вживається тоді, коли мова йде про порядковість: перший, другий, третій і т.д. Це елементарна безграмотність.
Правильно – з іншого боку.
> > 18) безіменні прохожі – ст. 194;
>
> Щодо прохожий — див. http://www.slovnyk.net
> Прохожі – русизм (совєтизм), правильно – перехожі.
>
> > 19) появляються на протязі всього твору – ст. 194;
> > 20) на протязі багатьох днів – ст. 196;
>
> Вживана в українській мові конструкція. Ґуґл дає на неї коло 237000 результатів. По суті вона нічим не суперечить українській граматиці, але деякі пуристи гадають, що замість неї слід уживати протягом або (ще краще) впродовж, прагнучи віддалитися від рос. на протяжении.
>
> Не „пуристи”, адже до „пуристів” слід віднести саме Вакуленка чи Гарнака, уявляю, який би лемент вони підняли, якби вбачили на цьому форумі у когось „на протязі”, скільки б було глузувань! Але я не „пурист”, я вважаю, що забороняти „на протязі” не слід, хоча це однозначно русизм (совєтизм, за С.Караванським), адже навіть І.Франко вживав - „на протязі” (як один „пурист” сказав: „Це „на сквозняке”, чи що?”), при тому, що І.Франко, як відомо, за совєтської влади не жив.
> > 21) осіянному промінням Божої посмішки – ст. 199;
>
> осіянний — від осіяти (див. http://www.slovnyk.net)
>
>Милий Вакуленку, причому тут „осіянний”? Мова йде про посмішку. Посмішка – глузливий вираз обличчя. Чи може бути осіянний промінням глузливий вираз обличчя у Бога?
Правильно – „осіянному промінням Божої усмішки”.
> > 22) м’ятежної України – ст. 206;
>
> За даними «Етимологічного словника української мови» (т. 3, с. 548) слово м'ятежний є в словнику Желехівського, а якщо пошукати краще, то, гадаю, віднайдеться ще й инде. Кваліфікується як запозичення з російської або церковнослов'янської.
>
Автори Етимологічного словника посилаються на Фасмера (т. 3, ст. 548), це не запозичення, це - вживання в українському тексті рос. слова, отже не пересмикуйте.
> С.Караванський сказав би: русизм, відвертий совєтизм.
Правильно – бунтівної.
> > 23) одна меню – ст. 213;
>
> Мабуть, друкарська помилка.
>
> Ні, „Друга черга” – це збірка есеїв Шевельова, які вже видавалися і які при укладанні Шевельов правив (про що він і вказує у вступному слові). „Меню” в укр. мові сер. роду, походить від фр., де джерело гнізда – чол. роду, отже, якщо Шевельов хотів повикаблучуватись, то хай би написав – „один меню”.
> > 24) пожар от-от перекинеться і на схід – ст. 214;
>
> ПОЖАР, -ару, ч. Те саме, що пожежа.
> http://www.slovnyk.net
> Русизм (совєтизм). Правильно – пожежа і ніяк інакше.
>
> > 25) поперше, подруге – ст. ст. 215, 240, 381;
>
> Умовність, на яку шкода мови.
>
> Елементарна безграмотність, правильно – по-перше, по-друге.
> > 26) жертвеністю ст. 216;
>
> Жертва — то запозичення з церковнослов'янської мови. Похідні від нього творено по-всякому (див. «Етимологічний словник української мови», т. 2, с. 194), хоча всі вони не надто зграбні.
>
> Жертвеність – русизм, кричущий совєтизм. Етимологічний словник подає з усього ряду лише „жертвенник” (див. там, де ви вказали), але що таке „жертвенник” – об’єкт чи суб’єкт?
Правильно – жертовність, офіра.
> > 27) розхрістаними грудьми – ст. 218;
>
> Так і писалося раніше.
>
> Якщо і писалось, то це помилка. Від якого слова походить „розхрістаний”? Хрістос? Хрістя?
Правильно – розхристаний.
> > 28) можливий і другий шлях – ст. 226;
>
> Саме так, якщо можливих шляхів є лише два.
>
> Правильно – інший шлях.
> > 29) від бліків світла – ст. 228;
>
> Блік — запозичення з німецької через російську («Етимологічний словник української мови», т. 1, с. 210).
Мене тішить, коли такі „оборонці” укр. мови від впливу рос., як Вакуленко, благословляють вживання відвертого і кричущого русизму (совєтизму).
Правильно – полисків, відблисків, але тільки не „бліків”!
>
>
> > 30) Ксантіппа – ст. 233;
>
> Саме так і припоручав писати правопис аж до 1989 р.
>
>Але ж це дурниця, якщо „припоручав”!
Правильно – Ксантиппа.
> > 31) зформування – ст. 248;
>
> Див. вище.
> Елементарна безграмотність, правильно – сформування.
>
> > 32) чимнебудь – ст. 250;
>
> Умовність, на яку шкода мови.
>
> Елементарна безграмотність, правильно – правильно чим-небудь.
> > 33) минулого року – ст. 250;
>
> Нема коментарів.
>
>Русизм (совєтизм), правильно – торік.
> > 34) як би війна не протікала – ст. 269;
>
> Нема коментарів.
> Цю дурницю - „війна протікала” – і коментувати неможливо.
>
> > 35) і є другий шлях жертви – ст. 270
>
> Жертва означає етимологічно "пожертя", тобто має в собі значення процесуальності.
>
> Причому тут „жертва”, Вакуленку, правильно – „і є інший шлях жертви” (тому що „другий” – це порядковий числівник).
> > 36) на пустинній станції – ст. 282;
>
> Щодо пустинний — див. http://www.slovnyk.net
>
> Відвертий русизм (совєтизм), причому тут пустиня чи пустеля? Правильно – безлюдній станції.
> > 37) у чому ж справа – ст. 289;
>
> Див. вище.
> У тому й річ, що Шевельов безграмотний.
>
> > 38) здійснення якої ми в праві шукати – ст. 291;
>
> Нема коментарів.
>
> Відвертий русизм (совєтизм) від рос. „вправе”.
Напевно, Шевельов хотів сказати – „маємо право шукати”.
> > 39) малий хрищеник Тодьо – ст. 316;
>
> Див. вище.
> Правильно – хрещеник (за всіх часів).
> > 40) пів метра вище - ст. 318;
>
> Так і каже принаймні половина України.
>Мене це тішить, що так каже. А як пише? Пише – півметра.
>
> > 41) кашкет можна на голову одягати – ст. 324;
>
> Щодо одягати — див. http://www.slovnyk.net
>
> Одягають штани, кашкет – надівають. Запам’ятайте.
> > 42) жовто-блакитний прапор – 325;
>
> Нема коментарів.
>
> Нема - від чого? Безграмотності?
Правильно (у всі часи) – жвотблакитний.
> > 43) пів правди – ст. 337;
>
> Умовність, на яку шкода мови.
>
> Елементарна безграмотність, правильно – півправди.
> > 44) образ величезного преса-гніту, руханого складною системою трансмісій – ст. 337;
>
> Може, не надто вибагливий образ, але з граматикою все гаразд.
> Причому тут „вибагливість образу”?
Правильно – прес-ґніт, а не гніт, бо то зовсім інше слово (за що ж ми боролись на барикадах, відстоюючи в українському правописі літеру „ґ”?).
>
> > 45) зформулював – ст. 347;
>
> Див. вище.
>
> Елементарна безграмотність, правильно – сформулював.
> > 46) по другий бік вулиці – ст. 352;
>
> Саме так, бо вулиця має тільки два боки.
>Боки вулиці не нумеруються, нумеруються будинки, є один і інший боки вулиці.
>
> > 47) двоє рижих – ст. 354;
>
> Щодо рижий — див. http://www.slovnyk.net
>
>Русизм (совєтизм), правильно – рудих.
> > 48) поїзд везе до Мюнхену – ст. 355;
>
> Із родовими відмінками назв міст чоловічого роду історія складна. Тепер начебто треба вживати закінчення -а (за винятком Риму). Я цього правила дотримуюся.
>
> Однозначно – Мюнхена.
> > 49) кусочок Нерона – ст. 355;
>
> Щодо кусочок — див. http://www.slovnyk.net
>
> Відвертий русизм (совєтизм), правильно – шматочок.
> > 50) якийнебудь – ст. 370;
>
> Умовність, на яку шкода мови.
>
> Елементарна безграмотність, правильно – який-небудь.
> > 51) христити людину треба, занурюючи – 382;
>
> Див. вище.
> Людей „христять” з іншого приводу, у даному випадку треба – хрестити.
>
> > 52) так і ця однаково важна – ст. 384.
>
> Важний — із позначкою розм. і наголосом на А — подано в http://www.slovnyk.net. Проте, гадаю, в Шевельова це слово мислиться з наголосом на И (таку форму подають деякі словники 20-40-х рр. ХХ ст.) та значенням "ваговитий".
Демагогія. Відвертий русизм (совєтизм) на рівні підсвідомості, що притаманно Шевельову, коли він робить такі помилки.
Правильно – важлива.
Резюме:
Шевельов у цій своїй книжці зауважив: „Хто вміє щонебудь, робить це; хто нічого не вміє, - вчить” (ст. 373).
Шевельов не вмів писати укр. мовою, не знав укр. мови, тому став „учителем-мовознавцем”.
Учіть нас, братове вакуленки, гарнаки і т.д. своїй тарабарщині.
Але перед тим, як вчити, кожного разу звертайтесь до творчості Леся Подерв’янського (вона на сайті є).
Зичу успіхів!
Але метою цієї теми все ж було не викриття безграмотного Шевельова, а визначення, як говорити (писати) правильно по-українськи!
Тож не вводьте в оману людей, п. Вакуленку!
Треба: річ у тім; впродовж (або ж протягом); усмішка (а не посмішка); кашкет надівати, а штани одягати, людей (дітей) хрестити, а не "христити" (бо "христять в Христа", а то вже є російський мат) і т.д., і т.п. (див. за текстом).
2006.08.05 | Сергій Вакуленко
Вчітеся, манулята, думайте, читайте!
Манул пише:> Причому тут Сталін до Київського правопису і Тарас Шевченко до Шевельова?
Якби Манули більше вчилися та читали (думали?), то вони б знали, приміром, отаке:
Хтось (чи особи) з найвищих інстанцій втрутився у правописні проблеми і під приводом необхідності якнайтіснішого зближення української й російської мов примусив акад. Л.Булаховського змінити попередню думку про потребу повернення в українську абетку літери ґ. Стали наводитися й інші “аргументи” проти ґ — ніби наявність г і ґ буде перешкодою при засвоєнні української мови представниками інших національностей, створить труднощі в друкарнях і “поставить радянський «Український правопис» на одну дошку з правописом, яким користуються зарубіжні українці...” Тодішній міністр освіти П.Тичина вперто не хотів підписувати правопис без поновлення в нім літери ґ. І тільки після того, як президент АН УРСР О.Богомолець сказав йому: “щодо букви ґ є пряма вказівка Й.В.Сталіна”, П.Тичина перестав чинити опір і підписав «Український правопис», який став чинним із 1946 р.
То є уступ із праці Василя Німчука «Проблеми українського правопису в ХХ ст.». До нього ще й доточено примітку такого змісту:
Тельнюк С. Нарком освіти УРСР П.Г.Тичина: У ті найважчі роки // Рад. освіта. — 1989. — 10 січ. - С. 4. Про ці факти С.Тельнюку розповіли П.Тичина та його дружина Лідія Петрівна
http:/www.vlada.kiev.ua/pravopys
> Сам Шевельов так званий „Харківський правопис” називав „галицько-еміграційною тарабарщиною” (див.: „Думки проти течії”, Ульм, 1949), який, з його слів, намагалися відновити німці, коли вступили у Харків 26 жовтня 1941 р. В еміграції він змушений був перейти на „галицько-еміграційну тарабарщину”, тому що якби він продовжував розмовляти чи писати по-українськи, його б смердюче еміграційне болото заклювало б.
Гарно ж декому квакається.
> Не треба займатися демагогією: причому тут чеський правопис і Потебня? Впродовж (чи „на протязі”, як пише Шевельов?) ХХ сторіччя „коли-небудь”, „що-небудь” тощо писали через дефіс, цьому вчителі вчили у початковій і середній школі, якщо учень писав разом, йому ставили двійку.
Якби манулятка мали звичку спершу гортати книжки, а вже потім щось квакати, вони б не так часто пошивались у великі МАНУЛИЩА.
Ось із «Норм української літературної мови» Олекси Синявського:
§ 68. Займенники з частками -сь, -будь, де-, ні-, аби-, тощо відмінюються лише в основній частині:
Хтось — когось — комусь — кимсь (і кимось)..., а так само щось, чийсь, котрийсь...
Хтобудь — когобудь — комубудь — на кому будь..., а так само щобудь...
Хтонебудь — когонебудь — комунебудь — на комунебудь..., а так само щонебудь...
Дехто — декого — декому — де на кім (і на декім)..., а так само дещо, деякий, декотрий...
Ніхто — нікого — нікому — ні на кому (і на нікому)..., а так само ніщо, ніякий, нікоторий, нічий...
Абихто — абикого — абикому — аби на кому (і на абикому)..., а так само абищо, абиякий...
> Шевельов у школі укр. мову не вивчав, він почав її вивчати в університеті, елементарної шкільної освіти він не мав, звідси і його елементарні (кричущі) помилки, русизми і совєтизми.
Якби манулята “вивчали” так, як Шевельов, менше було б невігласів.
> Поширений зворот „справа у тому” є калькою з рос. „дело в том”, С.Караванський вживання цього виразу називає „совєтизмом”.
А ще не так давно Манул оголошував Караванського підозрілим типом, Вакуленкові до пари:
Караванський, між іншим, теж, як і Вакуленко, укр. мову почав вивчати досить пізно, рідна його мова (материнська) - російська з одеським варіантом, так що у всьому на нього покладатися не варт.
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_mova&trs=-1&key=1140771923&first=&last=
Чи відтоді щось у лісі здохло?
> Коли мовні правила підміняються „естетикою”, то для мене це дещо новина.
Скажімо, “дещо новина” суперечить усім уявленням про естетику. Але в правилах (поготів у совкових) про таке не пишуть.
> Пам’ятаєте, як кухар-окультист Юрайда називав таких „естетів”? Згадав, ви Швейка не читали.
Такого, як Манули, напевно ж, не читав. Бо я маю переклад Степана Масляка, де Юрайда зветься не “повар”, а “кухар”. Манули, очевидно, мають доступ до якогось рідкісного перекладу (чи, бува, не від Подерв’янського?).
> Тоді зверніться до Лесі Подерв’янського і ви дізнаєтеся, як Лесь назвав пана Гарнака, коли прочитав його „критику” по темі „давайте”.
Вправи Подерв’янського в “називанні” мене не цікавлять. Не думаю, що він годен переплюнути тутешнього “Забойщіка”.
> > КОЛО прийм. з род. в. ... 2. Для позначення приблизної кількості.
> > http://www.slovnyk.net
> >
> > При визначенні віку правильно - „близько”. Запам’ятайте і самі не робіть помилок.
Манулового кваку замало, щоб повірити.
> > > 3) князь Володимир христив Русь – ст. 18;
> >
> > Саме так було заведено писати до сталінізації правопису, на тій підставі, що Хрищення від Христа, а не від хреста (ба й якби це речення перекласти по-англійському, то слід би вжити Christianized, а не crossed). Саме така форма й дотепер є в ужитку релігійних організацій, як-от:
> >
> > http://www.ukrlc.org/smkateh/1_3.htm
> >
> >Демагогія. Ні Шевельов, ні Вакуленко не читали Біблії, не знають, що спочатку був Іоанн-Хреститель, який охрестив Ісуса із Назарета. Людей хрестили і хрещуть, христити має зовсім інше значення: славити Христа чи батькувати (розм.). Хрестити і христити – слова різного походження, перше від хреста, друге - від Месії (див. словники Грінченка, Голоскевича і т.д., і т.д., і т.д., читай Шевченка, Франка, Лесю Українку і т.д., і т.д.).
Страшні часи! Біблії не читають навіть у Коломийсько-Чернівецькій єпархії УГКЦ, бо пишуть:
Кор.: - Чи можна христити дітей під час посту?
Свящ.: - Знаємо, що до Христа можна прийти тільки, прийнявши хрищення.
http://www.ko.if.ua/dioceseUGCC/statti.htm
А якби й прочитали, що б вони там побачили? Те саме жахіття:
Дії 19.4:
І промовив Павло: Таж Іван христив хрищенням на покаяння
http://www.interklasa.pl/portal/dokumenty/r_mowa/strony_ukr/ew_di02.htm
або
http://murtonsys.com/bibledatabase/htmlc/ukrainian/44_019.htm
Притому, завважмо, Вакуленко не казав, що так треба писати, а тільки пояснював, чому так написано. Вакуленко-бо знає й таке:
http://www.ucu.edu.ua/poradnyk/theological.comments/baptism/
> > > 5) подивугідні – ст. 32;
> >
> > Можливо, полонізм, але відповідає власне українським словотвірним узірцям; пор. каригідний, жалюгідний (перше слово має рівнобіжник у польській, друге є тільки в українській).
> >
> Якщо відповідає, але не зафіксовано, то можна вживати? Це я для пуристів, але не закид Шевельову.
Хто ж би його фіксував у совкових словниках? А щодо прикладів ужитку — ось, будь ласка, з божественного:
Бо ти, пане, подивугідний і твоє лице повне ласк.
http://216.239.59.104/search?q=cache:FuvM8iF0FiwJ:www.knyhastara.com/files/20JudOA.pdf+%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%83%D0%B3%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9&hl=pt-PT&gl=pt&ct=clnk&cd=13
> >Я не про „жадний”. Я взагалі не брав до уваги вияви „галицько-еміграційної тарабарщини” в роботах Шевельова, це – окрема, але безглузда розмова.
> Я питаю про „статтів”? Правильно – статей.
По-совковому – так. Проте Ґуґл дає коло 12500 результатів на “статтів”.
> > Ідеться про дві різні традиції відтворення грецької літери η (вихідне слово — ‘ρήτωρ); вибір між ними — то, в ґрунті речі, справа смаку.
> >Демагогія, причому тут традиції?
Отут — усе Манулове невігластво видно, як на долоні.
> „Реторичні” міг написати тільки безграмотний школяр.
Тоді "безграмотні школярі" зробили переклад з Умберто Еко під назвою «Реторика та ідеологія», надрукований у книжці «Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки
ХХ ст.» pа ред. М. Зубрицької (Львів: Літопис, 2002. – C. 539-548).
> > > 15) шкуринки хліба – ст. 84;
> >
> > ШКУРИНКА, -и, ж. 1. Те саме, що скорина 1. 2. Те саме, що шкірка 2. 3. Те саме, що кірка 1.
> > http://www.slovnyk.net
> >
> > Оця безграмотність авторів, у тому числі глухих до мови лексикографів, мене тішить. Шкоринка (скоринка) хліба не від „шкурки” (sic!!!), див. у Грінченка: Шкорина, = Скорина, шкоринка, шкориночка. „Скачу, скачу діда за шкоринку хліба”.
> Отже, правильно, і так віками говорили українці, - шкоринка. Запам’ятатйте.
А от Малишко писав:
Шкуринка хлiба їм крута
I день над ними - сирота ...
http://www.lib.ru/SU/UKRAINA/POEZIA_SBORNIKI/ukrpoet2.txt
Темний чоловік, що поробиш...
> > > 16) проститутка Олімпія – ст. 91;
> >
> > Авторський вибір виразу.
> >
> >Елементарний русизм, правильно – повія.
Та вже ж напевно: питомо російське слово...
> > > 17) хоч, з другого боку – ст. 192;
> >
> > Я б написав: "хоч, ІЗ другого боку". Але саме другого, коли йдеться, приміром, про два боки однієї медалі.
> >
> >”з другого” вживається тоді, коли мова йде про порядковість: перший, другий, третій і т.д. Це елементарна безграмотність.
Це елементарна безгамотність Манулів.
Ось що про це пише Борис Антоненко-Давидович («Як ми говоримо?»):
Дpyгий та інший
Слово другий буває українською мовою порядковим числівником («А в другий раз пройшла не глянувши на нього». - Леся Українка) або, зрідка, синонімом займенника інший («Сам він не знав, не міг сказати, а другі з нього сміялись», - М. Коцюбинський). У сучасній українській мові повелося вживати цього слова тільки як порядкового числівника, користуючись для другого значення займенником інший: «Війна є продовження політики іншими засобами». Часом цим займенником надуживають і ставлять його там, де без числівника другий не обійтись: «Від цього берега до іншого буде не більше як двадцять метрів; невже не перепливеш?» Тут неодмінно треба поставити слово другий: «Від цього берега до другого...», - бо в річки два береги - один і другий. Займенник інший інколи надає фразі характеру віддаленості: «Де на інших берегах і ростуть кущі, а тут, у нас, - голісінько» (з живих уст).
http://uk.wikibooks.org/wiki/%D0%91._%D0%94._%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE-%D0%94%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87._%D0%AF%D0%BA_%D0%BC%D0%B8_%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%BC%D0%BE/%D0%A7%D0%98%D0%A1%D0%9B%D0%86%D0%92%D0%9D%D0%98%D0%9A%D0%98#.D0.94py.D0.B3.D0.B8.D0.B9_.D1.82.D0.B0_.D1.96.D0.BD.D1.88.D0.B8.D0.B9
> > > 18) безіменні прохожі – ст. 194;
> >
> > Щодо прохожий — див. http://www.slovnyk.net
> Прохожі – русизм (совєтизм), правильно – перехожі.
Так би й було, якби не було в українській мові дієслова проходити.
> > > 19) появляються на протязі всього твору – ст. 194;
> > > 20) на протязі багатьох днів – ст. 196;
> >
> > Вживана в українській мові конструкція. Ґуґл дає на неї коло 237000 результатів. По суті вона нічим не суперечить українській граматиці, але деякі пуристи гадають, що замість неї слід уживати протягом або (ще краще) впродовж, прагнучи віддалитися від рос. на протяжении.
> > Не „пуристи”, адже до „пуристів” слід віднести саме Вакуленка чи Гарнака, уявляю, який би лемент вони підняли, якби вбачили на цьому форумі у когось „на протязі”, скільки б було глузувань! Але я не „пурист”, я вважаю, що забороняти „на протязі” не слід, хоча це однозначно русизм (совєтизм, за С.Караванським), адже навіть І.Франко вживав - „на протязі” (як один „пурист” сказав: „Це „на сквозняке”, чи що?”), при тому, що І.Франко, як відомо, за совєтської влади не жив.
То які з того всього випливають претензії до Шевельова?
> > > 21) осіянному промінням Божої посмішки – ст. 199;
> >
> > осіянний — від осіяти (див. http://www.slovnyk.net)
> >
> >Милий Вакуленку, причому тут „осіянний”? Мова йде про посмішку. Посмішка – глузливий вираз обличчя. Чи може бути осіянний промінням глузливий вираз обличчя у Бога?
> Правильно – „осіянному промінням Божої усмішки”.
Але цього не знав, приміром, Михайло Старицький, бо писав:
— Ого-го, розкажуть... У старшого від страху майже відібрало мову... То дозволити їм подивитися на превелебного владику? — з глузливою усмішкою спитав дозорця.
http://ukrcenter.com/library/read.asp?id=1569&page=120
Не слід шукати розрізнень там, де їх немає.
> > > 22) м’ятежної України – ст. 206;
> >
> > За даними «Етимологічного словника української мови» (т. 3, с. 548) слово м'ятежний є в словнику Желехівського, а якщо пошукати краще, то, гадаю, віднайдеться ще й инде. Кваліфікується як запозичення з російської або церковнослов'янської.
> >
> Автори Етимологічного словника посилаються на Фасмера (т. 3, ст. 548), це не запозичення, це - вживання в українському тексті рос. слова, отже не пересмикуйте.
Читати треба трохи більше. Тоді б знали, що літерка Ж в «Етимологічному словнику» означає посилання на Желехівського.
> > > 23) одна меню – ст. 213;
> >
> > Мабуть, друкарська помилка.
> >
> > Ні, „Друга черга” – це збірка есеїв Шевельова, які вже видавалися і які при укладанні Шевельов правив (про що він і вказує у вступному слові). „Меню” в укр. мові сер. роду, походить від фр., де джерело гнізда – чол. роду,
"Джерело гнізда" — це вершина естетизму!
> > > 24) пожар от-от перекинеться і на схід – ст. 214;
> >
> > ПОЖАР, -ару, ч. Те саме, що пожежа.
> > http://www.slovnyk.net
> > Русизм (совєтизм). Правильно – пожежа і ніяк інакше.
Але цього не знав, приміром, Іван Огієнко, бо писав:
До всього цього, 7 липня 1679 р. пожар знищив увесь Новгород-Сіверський і друкарня по цім пожарі в тім же 1679 р. таки перенеслася нарешті до Чернігова
http://litopys.org.ua/ohdruk/ohd14.htm
> > Жертвеність – русизм, кричущий совєтизм. Етимологічний словник подає з усього ряду лише „жертвенник” (див. там, де ви вказали), але що таке „жертвенник” – об’єкт чи суб’єкт?
> Правильно – жертовність, офіра.
Але цього не знав, приміром, Симон Петлюра, бо писав:
В захопленні Іваном Вишенським Франко створив чудову поему про обов'язок, про любов і жертвеність в ім'я цієї любови...
http://www.vesna.org.ua/txt/petliura/statti/7.html
> > > 27) розхрістаними грудьми – ст. 218;
> >
> > Так і писалося раніше.
> >
> > Якщо і писалось, то це помилка. Від якого слова походить „розхрістаний”? Хрістос? Хрістя?
> Правильно – розхристаний.
Ось із Юрія Косача:
Розхрістані груди, волохаті груди, а медальйон (знаєте, той їхній, з нумерком) вилискує до гасової лямпи.
http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=4211&page=3
А ось з Івана Багряного:
Андрій, розхрістаний, в розшнурованих черевиках, і в бріджах «на випуск»...
http://www.chtyvo.iatp.org.ua/shron/00015.txt
Темні люди...
> > > 28) можливий і другий шлях – ст. 226;
> >
> > Саме так, якщо можливих шляхів є лише два.
> >
> > Правильно – інший шлях.
То як ми говоримо?
> > > 29) від бліків світла – ст. 228;
> >
> > Блік — запозичення з німецької через російську («Етимологічний словник української мови», т. 1, с. 210).
> Мене тішить, коли такі „оборонці” укр. мови від впливу рос., як Вакуленко, благословляють вживання відвертого і кричущого русизму (совєтизму).
> Правильно – полисків, відблисків, але тільки не „бліків”!
Ось із Михайла Стельмаха:
Над головою в'їдливо і тонко посвистують кулі; немов чорні птиці,
відлітають осторонь кущі, і над землею попереду палахкотять червоносині бліки.
http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=1584&page=216
Цей, мабуть, теж "пізно вивчив" українську мову...
> > > 30) Ксантіппа – ст. 233;
> >
> > Саме так і припоручав писати правопис аж до 1989 р.
> >
> >Але ж це дурниця, якщо „припоручав”!
> Правильно – Ксантиппа.
Манулового кваку — замало.
> > > 33) минулого року – ст. 250;
> >
> > Нема коментарів.
> >
> >Русизм (совєтизм), правильно – торік.
> > > 34) як би війна не протікала – ст. 269;
> >
> > Нема коментарів.
> > Цю дурницю - „війна протікала” – і коментувати неможливо.
ПРОТІКАТИ, -ає, недок., ПРОТЕКТИ, -ече, док.
4. Проходити, минати (про час, відрізок часу, період життя). // Відбуватися, здійснюватися в часі.
www.slovnyk.net
> > > 35) і є другий шлях жертви – ст. 270
> >
> > Жертва означає етимологічно "пожертя", тобто має в собі значення процесуальності.
> >
> > Причому тут „жертва”, Вакуленку, правильно – „і є інший шлях жертви” (тому що „другий” – це порядковий числівник).
То як же Манули говорять?
> > > 36) на пустинній станції – ст. 282;
> >
> > Щодо пустинний — див. http://www.slovnyk.net
> >
> > Відвертий русизм (совєтизм), причому тут пустиня чи пустеля? Правильно – безлюдній станції.
Але цього не знав, приміром, Валеріян Підмогильний:
В рядках цих бринів похоронний марш його зухвалим надіям, що раптом охопили його й кинули у невідоме, темне річище, у вир, що зібгав його й загрожував викинути на пустинний берег.
http://www.utoronto.ca/elul/Pidmohylnyi/Misto/misto2-05.html
> > > 38) здійснення якої ми в праві шукати – ст. 291;
> >
> > Нема коментарів.
> >
> > Відвертий русизм (совєтизм) від рос. „вправе”.
> Напевно, Шевельов хотів сказати – „маємо право шукати”.
Напевно, не хотів. Бо то не одне й те саме.
> > > 42) жовто-блакитний прапор – 325;
> >
> > Нема коментарів.
> >
> > Нема - від чого? Безграмотності?
> Правильно (у всі часи) – жвотблакитний.
Не смішіть людей. Почитайте правопис.
> > > 44) образ величезного преса-гніту, руханого складною системою трансмісій – ст. 337;
> >
> > Може, не надто вибагливий образ, але з граматикою все гаразд.
> > Причому тут „вибагливість образу”?
> Правильно – прес-ґніт, а не гніт, бо то зовсім інше слово (за що ж ми боролись на барикадах, відстоюючи в українському правописі літеру „ґ”?).
ГНІТ, ч., род. -а
Важкий предмет, що кладеться на що-небудь для постійного тиснення.
ҐНІТ, ґнота, ч.
Стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівльних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.), для змащування чого-небудь і т. ін. // Горючий шнур для запалювання чого-небудь, проведення вибухів, а також для передачі вогню на відстань.
www.slovnyk.net
Купіть собі ґнота — в голові посвітлішіє.
> > Елементарна безграмотність, правильно – сформулював.
> > > 46) по другий бік вулиці – ст. 352;
> >
> > Саме так, бо вулиця має тільки два боки.
> >Боки вулиці не нумеруються, нумеруються будинки, є один і інший боки вулиці.
По-манулівському. Але не по-українському.
> > > 48) поїзд везе до Мюнхену – ст. 355;
> >
> > Із родовими відмінками назв міст чоловічого роду історія складна. Тепер начебто треба вживати закінчення -а (за винятком Риму). Я цього правила дотримуюся.
> >
> > Однозначно – Мюнхена.
Але цього не знав Леонід Полтава, коли писав:
Як Ти звалась тоді, Україно,
Коли в битвах, скривавлена, йшла до Берліну?..
http://poetyka.uazone.net/default/pages.phtml?place=poltava&page=poltava26
> > > 52) так і ця однаково важна – ст. 384.
> > Важний — із позначкою розм. і наголосом на А — подано в http://www.slovnyk.net. Проте, гадаю, в Шевельова це слово мислиться з наголосом на И (таку форму подають деякі словники 20-40-х рр. ХХ ст.) та значенням "ваговитий".
> Демагогія. Відвертий русизм (совєтизм) на рівні підсвідомості, що притаманно Шевельову, коли він робить такі помилки.
> Правильно – важлива.
Якщо Манули чогось не знають, це не означає, що його нема.
> Учіть нас, братове вакуленки, гарнаки і т.д. своїй тарабарщині.
> Але перед тим, як вчити, кожного разу звертайтесь до творчості Леся Подерв’янського (вона на сайті є).
Та ця "творчість" нехай уже буде для манулів.
> Але метою цієї теми все ж було не викриття безграмотного Шевельова, а визначення, як говорити (писати) правильно по-українськи!
> Тож не вводьте в оману людей, п. Вакуленку!
Мануле, зливайте воду! Не з манулівським куцим розумом і убогим знаттям гавкати на Шевельова.
2006.08.06 | Манул
Правильно так:
Таким чином, правильно (по-українському) писати треба так:- річ у тому (у тім), а не „справа в тому” (калька від рос. „дело в том”, стиліст. вимога);
- близько 50 років, а не „коло 50 років” (калька від рос. „около 50 лет”, стиліст. вимога);
- хрестити, хрещеник, Хрещення, а не „христити”, „хрищеник”, „Хрищення” (застар., діалект.);
- незважаючи - разом, а не окремо (грамат. вимога);
- подиву гідні, а не „подивугідні” (грамат. вимога);
- статей, а не „статтів” (грамат. вимога);
- який-небудь, що-небудь – через дефіс, а не разом (грамат. вимога);
- надламаний, а не „надломаний” (суржик від рос. „надломанный»);
- сформульований, а не „зформульований” (грамат. вимога);
- риторичні запитання, а не „реторичні” (застар.);
- побратим, а не „співбрат” (суржик від рос. „собрат”);
- шкоринка хліба (деякі словники допускають „шкуринка”, але то насильство над мовою, бо у хліба „шкури” чи „шкурки” не буває; Грінченко дає лише „шкоринка”, „скоринка”; чому „шкоринка” перетворилась у „шкуринку” з погляду фонології міг би ще пояснити Шевельов, але, на жаль, він помер, і царство йому небесне; гадаю, написання „шкуринка хліба” не є граматичною помилкою, а лиш прикметою мовного смаку автора);
- повія, а не „проститутка” (суржик від рос. „проститутка”);
- інший бік, шлях тощо, а не „другий”, якщо мова йде не про нумерацію (суржик, стиліст. вимога);
- перехожі, а не „прохожі” (суржик від рос. „прохожие”);
- протягом, впродовж, а не „на протязі” (суржик, стиліст. вимога);
- якщо доброзичлива - то усмішка, якщо глузлива - то посмішка; „глузлива усмішка” – оксюморон („гарячий сніг”, „лагідний вбивця” тощо);
- бунтівний, а не „м’ятежний” (суржик від рос. „мятежный»);
- одне меню, а не "одна меню" галицько-еміграційна тарабарщина);
- пожежа, а не „пожар” (русизм);
- по-перше, по-друге – через дефіс, а не разом (грам. вимога);
- жертовність, а не „жертвеність” (суржик від рос. „жертвенность”);
- розхристаний, а не „розхрістаний” (грамат. вимога, застар.);
- жовто-блакитний – через дефіс, а не разом (застар., в універсалах Центральної Ради, документах ОУН, Енциклопедії українознавства - разом);
- блиск, полиск, а не „блік” (русизм від „блик”);
- Ксантиппа, а не „Ксантіппа” (грамат. вимога);
- торік, позаторік, а не „минулого року”, „позаминулого року” (суржик, калька від рос. „в прошлом году”, стиліст. вимога);
- минати, проходити, спливати, а не „протікати” (суржик від рос. „протекать”, стиліст. вимога);
- безлюдний, пустельний, а не „пустинний” (суржик від рос. „пустынный»);
- гніт – якщо важкий предмет, тягар, ґніт – якщо стрічка для горіння, шнур (прес-гніт – „масло масляне”);
- маємо право, а не „в праві” (русизм від „вправе”);
- півметра, півправди - разом, а не окремо (грамат. вимога);
- головний убір, окуляри - надівають, штани та інші предмети одежі – одягають (суржик, стиліст. вимога);
- рудий, а не „рижий” (суржик від рос. „рыжий”) ;
- до Мюнхена, а не „до Мюнхену” (грамат. вимога);
- шматочок, а не „кусочок” (суржик від рос. „кусочок”);
- важлива, а не „важна” (русизм від рос. „важная”);
- повар-окультист Вакуленко, а не „кухар Юрайда” (вчене звання).
2006.08.06 | Сергій Вакуленко
І додаток:
Йолоп-Манул (через дефіс — абсолютна граматична та стилістична вимога). Хоча теж "масло масляне"...Приклад ужитку:
Йолоп-Манул із ґнотом у голові — якнаймога світоч українського совкового мовознавства.
2006.08.06 | Манул
Re: І додаток:
Сергій Вакуленко пише:> Йолоп-Манул (через дефіс — абсолютна граматична та стилістична вимога). Хоча теж "масло масляне"...
>
> Приклад ужитку:
>
> Йолоп-Манул із ґнотом у голові — якнаймога світоч українського совкового мовознавства.
Квакнула жаба із харківського болота, яке колись називалось річкою Лопань, а тепер пертворилось у болото із земноводнми: Кушнарьовим, Добкіним та їхнім підлигачем Сергієм Вакуленком.
А що ще ця жаба може, окрім квакання?
Нічого.
Ми ж, здається, говоримо про мову і як треба правильно. У п. Вакуленка (п. - не пан, а улюблене слово із лексики Леся Подерв'янського) є заперечення, крім квакання?
Немає.
Отож.
Таким чином: Вчімось думати і писати по-українському, а не суржиком, чи (що ще гірше) - галицько-еміграційною тарабарщиною!
2006.08.06 | harnack
Re: І додаток:
Манул пише:> Сергій Вакуленко пише:
> > Йолоп-Манул (через дефіс — абсолютна граматична та стилістична вимога). Хоча теж "масло масляне"...
> >
> > Приклад ужитку:
> >
> > Йолоп-Манул із ґнотом у голові — якнаймога світоч українського совкового мовознавства.
> Квакнула жаба із харківського болота, яке колись називалось річкою Лопань, а тепер пертворилось у болото із земноводнми: Кушнарьовим, Добкіним та їхнім підлигачем Сергієм Вакуленком.
> А що ще ця жаба може, окрім квакання?
> Нічого.
> Ми ж, здається, говоримо про мову і як треба правильно. У п. Вакуленка (п. - не пан, а улюблене слово із лексики Леся Подерв'янського) є заперечення, крім квакання?
> Немає.
> Отож.
> Таким чином: Вчімось думати і писати по-українському, а не суржиком, чи (що ще гірше) - галицько-еміграційною тарабарщиною!
Пане Мануле, безтямна курганина емоційності - розсмішить пів-України та півсвіту... Міркуйте функціонально до контекстів, на що не треба ні півума, ані пів-ума!... Гординя всезнайки - не личить нікому... Ми дебатуємо багато дечого експериментально, але не просто навмання... Отож прислухайтесь уважніше до Вакуленкової терпеливої, експертної педагогічності - якщо не зволієте виглядати кумедним...
Гей, бласка, де пан письменник Подерев'янський відгукнувся на отого Гарнака?
До-речі, доречі, та до речі: У пана Шевченка я знайшов "по українськІЙ" [гадаю: МОВІ] - чому оте мені зазвучало "по-українськОМУ" [гадаю: ЯЗЬІКЕ]?
2006.08.07 | Сергій Вакуленко
І додаток про еміґраційну мову
На еміґрації, звичайно, говорять не так, як в Україні.Декому (хто дуже забамбулений) може здаватися, що "не так" означає "неправильно". Тоталітарне мислення, бач, і в мовних справах є тоталітарне мислення: "єсть ідінствінна вєрная лінія..."
Але той, хто має в голові промінчики світла без манулячого ґнота, шануватиме людей, які на чужині, живучи серед усякомовного оточення, зберегли рідну мову та любов до неї.
Постава цих людей гідна великої поваги, надто на тлі тих мільйонів безбатченків, що примудрилися не навчитися української мови в Україні.
А дорікати цим людям за не там поставлений дефіс чи не по-совковому написану літеру може тільки справді суржикувате ЙОЛОПИЩЕ-МАНУЛИЩЕ та подібні до нього недоумки.
Я вже нічого не казатиму про "наїзди" на галичан: знайшов собі дурко ворогів. Тьху!