Відмінювання слів на "-о" у множині
08/22/2006 | Микола Гудкович
однина -
що? Кін-о
чого? Кін-а
множина -
що? К-і-на
чого? Кін? (або як?)
однина -
що? Пальт-о
чого? Пальт-а
множина -
що? П-а-льта
чого? Пальт?
Взагалі - чи відмінюються такі слова у множині?
що? Кін-о
чого? Кін-а
множина -
що? К-і-на
чого? Кін? (або як?)
однина -
що? Пальт-о
чого? Пальт-а
множина -
що? П-а-льта
чого? Пальт?
Взагалі - чи відмінюються такі слова у множині?
Відповіді
2006.08.22 | Сергій Вакуленко
Re: Відмінювання слів на "-о" у множині
Харківський правопис (т. зв. "скрипниківка") казав таке:§ 76. Відмінюються чужі іменники так, як відповідні українські. Зокрема, відмінюються як іменники ніякого роду слова: áвто, бюрó, депó, кінó. мóтто, пальтó, піянíно. трюмó, сáго, цúцеро. Зовсім не відінюються такі слова:
1. Усі на е. є, як от: купé, неґліжé, декольтé, турнé, кольє, Гáйне, Туапсé і т. ін.
2. Усі на і, як от: пóні. комí, рáвві, Поті і т. ін.
3. Усі на у, ю: какадý, кенґурý, інтерв'ю, Анжý, Лупулéску і т. ін.
4. брýтто, нéтто, пóрто, сóльо, трíо, фрáнко, сáльдо. рáдіо (від радіо можливо й радіом) і. т. ін.
У соборно-совковому правописі (щосили наближеному до російського взірця) з відмінюваних слів залишено тільки пальто (з невідь-якого дива, бо пояснити цей вибір логічно годі).
Такі правила офіційно є чинні й дотепер.
У проєкті правопису Василя Німчука запропоновано, в ґрунті речі, повернутися до норм Харківського правопису:
http://www.vlada.kiev.ua/pravopys/pravXXI/111.html
2006.08.22 | Георгій
От коли я жив у Сан Францисці...
2006.08.22 | Сергій Вакуленко
Власні назви — то особлива категорія
До речі, американсько-українська преса пише "в Сан-Франсіско"...http://www.svoboda-news.com/2006/23/3.htm
2006.08.23 | Правду кажучи
Re: Гано, гадаю, що ці часописи...
Уже укладають вихідці з радянської України. От, Юкрейн'єн Ві'клі має головну редактуроку з Києва.2006.08.31 | jz99
а ще ж "ситро", воно відмінюється ще прудкіш за пальта
2006.08.22 | Максим Є.
Відмінювання іменників
У сучасній українській мові іменники іншомовного походження на -о не відмінюються: авто, бюро, депо, кіно, манто, метро, нейтрино, радіо, Арно, Буало, Гюго, Дідро, Лонгфелло, Тюссо, Глазго.однина множина
називний кіно́ кіно́
родовий кіно́ кіно́
давальний кіно́ кіно́
знахідний кіно́ кіно́
орудний кіно́ кіно́
місцевий на/у кіно́ на/у кіно́
кличний кіно́ кіно́
Тоді як пальто є винятком:
однина множина
називний пальто́ па́льта
родовий пальта́ па́льт
давальний пальту́ па́льтам
знахідний пальто́ па́льта
орудний пальто́м па́льтами
місцевий на/у пальті́ на/у па́льтах
кличний пальто́* па́льта*
http://www.vesna.org.ua/txt/grm/pidruchn/ilona.html
2006.08.22 | Микола Гудкович
Дякую усім!
Дякую за відповіді!Але тепер нове питання - так таки відмінюються чи ні запозичені слова на "-о"? І якщо ні, то чому пальто (пальту?) така ласка?
Що в нас зараз є чинним - харківський правопис чи ні?
2006.08.22 | Максим Є.
Харківський — самочинний правопис
>Але тепер нове питання - так таки відмінюються чи ні запозичені слова на "-о"?За чинним правописом не відмінюються. Ще раз посилання на детальний огляд сучасних правил:
http://www.vesna.org.ua/txt/grm/pidruchn/ilona.html
Ще наважусь порадити найновіший «офіційний» словник, де всі відмінки розписані для кожного з понал 150.000 словникових слів:
http://www.ulif.mon.gov.ua/ulp/dict_all/index.php
>І якщо ні, то чому пальто (пальту?) така ласка?
Можливо, через те, що не сприймається як запозичене. Тобто, не так очевидно, як кіно та метро. Хоча, можуть бути інші версії.
>Що в нас зараз є чинним - харківський правопис чи ні?
Ні, харківський правопис залишився у далеких 1920-х роках як не дуже вдалий експеримент з унормування українського правопису. Сучасний правопис є результатом тривалого розвитку української мови за радянських часів (див. історію http://litopys.org.ua/ukrmova/um77.htm ). У наш час деякі заповзяті індивідуали та видавництва на свій розсуд (поза сумнівом, з найкращих мотивів) самочинно відступають від єдиного правопису в окремих деталях. За теперішніх умов це призводить лише до зниження вартості єдиної літературної норми, що не сприяє ані поширенню української мови, ані покращенню загальної мовної культури.
2006.08.23 | Сергій Вакуленко
Re: Харківський — самочинний правопис
Максим Є. пише:> >І якщо ні, то чому пальто (пальту?) така ласка?
> Можливо, через те, що не сприймається як запозичене. Тобто, не так очевидно, як кіно та метро. Хоча, можуть бути інші версії.
Ким не сприймається? Пояснень тут ніяких немає, крім сваволі укладачів. І чому слово вино спокійнісінько собі відмінюється, а кіно не може? Через те що запозичене? Але ж ми вімінюємо запозичені слова
чоловічого та жіночого родів. Чому для середнього роду зроблено виняток, а середньому роді — ще один виняток навспак для пальта?
>
> >Що в нас зараз є чинним - харківський правопис чи ні?
> Ні, харківський правопис залишився у далеких 1920-х роках як не дуже вдалий експеримент з унормування українського правопису. Сучасний правопис є результатом тривалого розвитку української мови за радянських часів (див. історію http://litopys.org.ua/ukrmova/um77.htm
По-перше, то неправда, бо саме харківським правописом і дотепер користується більша частина діяспори. Їхні книжки тепер досить великим числом потрапляють і в Україну. По-друге, "сучасний правопис" є результатом не тривалого розвитку, а волютаристстського втручання за сталінських часів. 99% його правил усталено 1945 р. Дванадцять років, що минули на той час від 1933 р. (дати скасування Харківського правопису) — то не дуже тривалий період.
> ). У наш час деякі заповзяті індивідуали та видавництва на свій розсуд (поза сумнівом, з найкращих мотивів) самочинно відступають від єдиного правопису в окремих деталях.
Якщо "єдиний" правопис добрий, то навіщо від нього відступати?
> За теперішніх умов це призводить лише до зниження вартості єдиної літературної норми, що не сприяє ані поширенню української мови, ані покращенню загальної мовної культури.
Правопис — то тільки один невеличкий складник літературної норми, який мало впливає на "загальну мовну культуру". Правописні хитання тепер є в англійській, німецькій, портуґальській мові, але плекання загальної мовної культури від них абстрагується.
2006.08.23 | Правду кажучи
Re: Щодо слова вина :)
Хотів довідатися звідки корінь цього слова, одначе, дійшов тільки до незнання звідки це слово походить у західньому мовознавстві.Хоч вони припускають, що це слово зміг утворитися від слова віта-життя, проте в цьому мовознавці не певні.
От, тому вийду хоч від того
пити - пиво
вити - вино, тобто виноградина в'ється
Ге, PROBABLY
O.E. win, from P.Gmc. *winam (cf. O.S., O.Fris., O.H.G. win, O.N. vin, Du. wijn, Ger. Wein), an early borrowing from L. vinum "wine," from PIE *win-o-, from an Italic noun related to words for "wine" in Gk. (oinos), Armenian, Hittite, and non-I.E. Georgian and West Semitic (cf. Arabic wain, Heb. yayin), probably from a lost Mediterranean language word *win-/*woin- "wine." Also from L. vinum are O.C.S. vino, Lith. vynas, Welsh gwin, O.Ir. fin. Essentially the same word as vine (q.v.). The verb meaning "entertain with wine" is attested from 1862. Winery first recorded 1882, Amer.Eng. Wine snob is recorded from 1951.
2006.08.23 | Максим Є.
Re: Харківський — самочинний правопис
>Ким не сприймається?Скажімо, особисто я з вищенаведеного ряду не відчув одразу запозиченості тільки одного цього слова. (І, як бачимо, саме пальто не сприймалося за запозичене за часів укладання сучасного правопису.) Мовне чуття — тонка річ, тут зазвичай не працюють логіка та шаблон. Винятки — абсолютно нормальне явище для мови, що лише підтверджують правила, як кажуть.
>харківським правописом і дотепер користується більша частина діяспори
Це їхні проблеми, чи не так? Діаспорні видання, які послідовно дотримувалися правописних норм 28-го, сьогодні виглядають архаїчно, як пришельці з минулого століття. Це не дивно, у будь-якої еміґрації, що не має постійного зв’язку з батьківщиною, завжди консервуються уявлення певного давнього етапу, що його материкова країна давно пережила і пішла далі. Тому харківський правопис часто називають зневажливо діаспорним.
Щодо тривалості, то за радянським правописом навчалося кілька поколінь українців, чим не відзначається жоден інший правопис. Саме тривалість його використання, обсяг літератури, зручність та обкатаність норм у деталях. Що я розповідатиму? Ви особисто ці арґументи чули не раз і, бачу, не погоджуєтесь з ними зі своїх власних переконань.
>Якщо "єдиний" правопис добрий, то навіщо від нього відступати?
Я не знаю. Мене особисто не переконують численні публікації на користь змін. Можливо, реформаторський свербіж? Волів би, щоб чинний правопис і надалі таким залишався. Принаймні, щоб зміни були якнайменші, тільки косметичні, там, де зміни випливатимуть з логіки розвитку української мови у новітній час, а не лише є консервацією особливостей нетривкого консенсусу 20-х років і запереченням радянського періоду.
На мою власну думку, сучасна мова дуже втратить у розумінні інтеліґентності, «високого стилю», зручності тощо, якщо «правило дев’ятки» поширюватиметься на імена, якщо відмінюватиметься кіно та метро, якщо повернуться жахливі -ія- та -ль- у середині та и- на початку деяких слів. Є ще кілька бісиків, що викликають огиду, всі одразу не згадати.
2006.08.23 | Kohoutek
Щодо самочинства
Максим Є. пише:> Це їхні проблеми, чи не так? Діаспорні видання, які послідовно дотримувалися правописних норм 28-го, сьогодні виглядають архаїчно, як пришельці з минулого століття. Це не дивно, у будь-якої еміґрації, що не має постійного зв’язку з батьківщиною, завжди консервуються уявлення певного давнього етапу, що його материкова країна давно пережила і пішла далі. Тому харківський правопис часто називають зневажливо діаспорним.
Здається, у чинному правописі також в усіх запозичених іноземних словах - не іменах особистих - вживається винятково буква "г", а "ґ" - тільки у власних назвах? Будьте послідовним - не пишіть "еміґрація", "арґументи", "інтеліґентність" тощо. Або ж не триндіть про недотримання правопису - ви робите те саме, що й ті, кого ви звинувачуєте.
2006.08.23 | Максим Є.
Re: Щодо самочинства
Повірте, я знав, що знайдеться не надто розумний співбесідник, який не вигадає нічого кращого, ніж «придовбатися» до букви ґ. Що ж, Ви молодець, візьміть з полиці пиріжок.2006.08.23 | Kohoutek
Re: Щодо самочинства
Максим Є. пише:> Повірте, я знав, що знайдеться не надто розумний співбесідник, який не вигадає нічого кращого, ніж «придовбатися» до букви ґ. Що ж, Ви молодець, візьміть з полиці пиріжок.
Ну, не слишком умный, так не слишком. Уж каков есть. Я лишь хочу обратить ваше внимание, что декларируемых принципов неплохо бы придерживаться, иначе - грош им цена. Я-то лично совершенно согласен со всем, что вы написали насчёт правописания. Нужно придерживаться школьной нормы, а не изобретать велосипед всем, кому не лень. Жаль, что вы сами не смогли от этого удержаться.
2006.08.23 | Максим Є.
Re: Щодо самочинства
>Ну, не занадто розумний {розумна,розумне,розумну,розумні}, так не занадто. Уже який є. Я лише хочу звернути вашу увагу {уважність}, що декларируемых принципів непогано б дотримувати {додержуватися}, інакше - гріш їм {ним} ціна. Я^-те особисто зовсім {цілком,досконало} згодний {згоден} з {із} усім, що ви написали щодо правопису. Потрібно дотримувати {додержуватися} шкільної норми, а не винаходити велосипед усім, кому не лінь. Шкода, що ви самі {сама,саме,саму,сам} не змогли від цього удержатися {утриматися}.Автоматичний переклад http://www.uaportal.com/Translator/
Я чудово знаю чинне правило вживання літери ґ. Додаток та ін. відсилає до майбутнього узгодженого повного списку слів з цією буквою, якого поки ще не існує. Навіть академічні словники мають тут відмінності. Оскільки ця літера досі є факультативною, то її вживання залишається на розсуд мовців. (Щоб було зрозуміло, як ё в російській мові.) У цьому випадку вживання не протирічить орфоепічній нормі.
2006.08.23 | jz99
а ось це даремно
Kohoutek пише:> Ну, не слишком умный, так не слишком. Уж каков есть. Я лишь хочу обратить ваше внимание, что декларируемых принципов неплохо бы придерживаться, иначе - грош им цена. Я-то лично совершенно согласен со всем, что вы написали насчёт правописания. Нужно придерживаться школьной нормы, а не изобретать велосипед всем, кому не лень. Жаль, что вы сами не смогли от этого удержаться.
Максим Є. пише:
> >Ну, не занадто розумний {розумна,розумне,розумну,розумні}, так не занадто. Уже який є. Я лише хочу звернути вашу увагу {уважність}, що декларируемых принципів непогано б дотримувати {додержуватися}, інакше - гріш їм {ним} ціна. Я^-те особисто зовсім {цілком,досконало} згодний {згоден} з {із} усім, що ви написали щодо правопису. Потрібно дотримувати {додержуватися} шкільної норми, а не винаходити велосипед усім, кому не лінь. Шкода, що ви самі {сама,саме,саму,сам} не змогли від цього удержатися {утриматися}.
> Автоматичний переклад http://www.uaportal.com/Translator/
2006.08.23 | Сергій Вакуленко
Re: Харківський — самочинний правопис
Максим Є. пише:> >Ким не сприймається?
> Скажімо, особисто я з вищенаведеного ряду не відчув одразу запозиченості тільки одного цього слова. (І, як бачимо, саме пальто не сприймалося за запозичене за часів укладання сучасного правопису.) Мовне чуття — тонка річ, тут зазвичай не працюють логіка та шаблон. Винятки — абсолютно нормальне явище для мови, що лише підтверджують правила, як кажуть.
Мені здається, Ви тут плутаєте причину й наслідок. Якби Вас у школі навчили, що метро й кіно відмінюються, Вам би й на думку не спало, що то є чужомовні слова.
І все-таки залишається засадниче питання:
якщо відмінюються питомі українські слова на -о, чому не відмінюються запозичені? До речі, вони відінюються в більшості слов'янських мов (крім російської).
> >харківським правописом і дотепер користується більша частина діяспори
> Це їхні проблеми, чи не так? Діаспорні видання, які послідовно дотримувалися правописних норм 28-го, сьогодні виглядають архаїчно, як пришельці з минулого століття. Це не дивно, у будь-якої еміґрації, що не має постійного зв’язку з батьківщиною, завжди консервуються уявлення певного давнього етапу, що його материкова країна давно пережила і пішла далі. Тому харківський правопис часто називають зневажливо діаспорним.
То не є їхні проблеми. То є наші проблеми — хоч би через те, що й вони, й ми є українці. Та діяспора не є чимось дрібним і неважливим. Навіть якщо дуже скромно її оцінити на два мільйони осіб, то є бл. 5% усіх україномовних. Проводити між "ними" та "нами" лінію роподілу було зручно за старих часів, коли були "два світи — два способи життя". Тепер, попри всі наявні проблеми, українці значно краще інтеґровані в один спільний світ. І контактування з діяспорою є одним із чинників цієї інтеґрації.
Що ж до "пішла далі"... і куди зайшла? Є чим похвалитися? Хоч би в справі утвердження статусу української мови?
> Щодо тривалості, то за радянським правописом навчалося кілька поколінь українців, чим не відзначається жоден інший правопис. Саме тривалість його використання, обсяг літератури, зручність та обкатаність норм у деталях. Що я розповідатиму? Ви особисто ці арґументи чули не раз і, бачу, не погоджуєтесь з ними зі своїх власних переконань.
Звісно, що не погоджуюся. Якщо називати "обкатаністю в деталях" такі правила, як суб'Єкт, об'Єкт, ін'Єкція, але проЕкт, то що ж тоді називати глибоким маразмом?
> >Якщо "єдиний" правопис добрий, то навіщо від нього відступати?
> Я не знаю. Мене особисто не переконують численні публікації на користь змін. Можливо, реформаторський свербіж? Волів би, щоб чинний правопис і надалі таким залишався. Принаймні, щоб зміни були якнайменші, тільки косметичні, там, де зміни випливатимуть з логіки розвитку української мови у новітній час, а не лише є консервацією особливостей нетривкого консенсусу 20-х років і запереченням радянського періоду.
У новітній час (радянський) логіка розвитку української мови полягала 1) в її якнайдужчому наближенні до російської; 2) у витісненні її з усіх сфер суспільного життя (урядування, освіти, судочинства тощо). Продовжуймо це?
> На мою власну думку, сучасна мова дуже втратить у розумінні інтеліґентності, «високого стилю», зручності тощо, якщо «правило дев’ятки» поширюватиметься на імена,
Тут я з Вами згоден. Але цікаво, що, всупереч поширеним уявленням, "правило дев'ятки" аж ніяк не було накинуте галичанами; вони-бо мали під ту пору власний правопис, за яким поправними вважалися форми дівізія, сінонімія тощо.
якщо відмінюватиметься кіно та метро, якщо повернуться жахливі -ія- та -ль- у середині
А чим вони жахливі? Наприклад, у слові СІЯТИ -ія- жахливе?
> та и- на початку деяких слів.
А чим завинила літера И, що її не можна ставити на початку?
> Є ще кілька бісиків, що викликають огиду, всі одразу не згадати.
Питання правопису не є питанням естетичним. Його можна розв'язати лише раціональним арґументуванням.
2006.08.23 | Максим Є.
Re: Харківський — самочинний правопис
> Мені здається, Ви тут плутаєте причину й наслідок.Я вбачаю іншу причину. Метро та кіно є скороченням від повних слів метрополітен та кінематограф. Не побачити, що вони запозичені важко.
Але почну з головної розбіжності:
> Питання правопису не є питанням естетичним. Його можна розв'язати лише раціональним арґументуванням.
Не погоджуюсь в жодному разі! Мова не є (і не має бути!) повністю логічною конструкцією. Правопис складається історично, відбиваючи сучасний стан літературної мови. Тому у сучасному правописі можемо знайти відбитки і радянського періоду, і імперського. Є правила і обов’язкові винятки.
Головне, що я хотів би донести в цій гілці, яку вже хочуть перетворити на судилище, це те, що правопис має піднімати літературну норму до естетичних вершин, на які тільки спроможна певна мова за сучасних умов.
> ...й вони, й ми є українці.
Вони є українцями етнічними, які давно відірвані від основних мовних, політичних, кільтурних, економічних процесів, що стрімко відбуваються в Україні. Вони у другому-третьому поколінні стають чужі і неадекватні нашим реаліям. Мені дуже дивно було спостерігати на Конґресі людей, які ламаною українською з жахливим англійським акцентом переконували, що треба бути патріотами та вболівати за Україну. Хто ж проти?
Люди, що кинули батьківщину в її скрутну годину, на мою думку, втрачають моральне право розмірковувати на теми патріотизму та мовних смаків. Хоч які вони мають сантименти. Хоч як вони добре законсервували мовні реалії минулого століття.
> І все-таки залишається засадниче питання:
>
> якщо відмінюються питомі українські слова на -о, чому не відмінюються запозичені? До речі, вони відінюються в більшості слов'янських мов (крім російської).
Так склалося історично. Так зручно, практично і... красиво.
Чому первинний, але перший? Чому один, але єдиний? Чом ми пишемо зараз не желехівкою або ярижкою? Відповідь ховається в історії мови. І правопис має слідувати за мовними реаліями, а не навпаки, ламати їх через ідеологічні міркування.
Я киянин. Народився тут і живу все життя. Жодного разу не чув, щоб хтось у побуті розмовляв так, як пропонує «Проєкт». Сказати вголос проєкт, замість проект, означає на практиці наразитися на знущання та дотепи. Така вимова стилістично забарвлена, відгомонить архаїзмом та ідеологічною анґажованістю. Це мовні реалії, а саме їм чудово відповідає сучасна літературна норма.
> Що ж до "пішла далі"... і куди зайшла? Є чим похвалитися? Хоч би в справі утвердження статусу української мови?
Українська мова за останнє десятиліття незрівнянно розширила межі свого застосування. І багато в чому прислужилися саме радянські здобутки. Не підніматиму тут політичну дискусію, до якої мене постійно штовхають опоненти, але хочу зафіксувати як факт, що виходити ми маємо не з якого іншого улюбленого року, а з того, що є зараз. Іншого не дано.
> Звісно, що не погоджуюся. Якщо називати "обкатаністю в деталях" такі правила, як суб'Єкт, об'Єкт, ін'Єкція, але проЕкт, то що ж тоді називати глибоким маразмом?
Я б назвав «глибоким маразмом», як Ви кажете, намагання механічно об’єднати ці слова в один ряд, а тим більше шукати логіку.
> У новітній час (радянський) логіка розвитку української мови полягала 1) в її якнайдужчому наближенні до російської; 2) у витісненні її з усіх сфер суспільного життя (урядування, освіти, судочинства тощо). Продовжуймо це?
Головна помилка — зв’язати мову з політикою і робити у мовній царині все навпаки тому, що робить політичний опонент. Більшовики задля здобуття та утримання влади йшли на підтримку сильнішого, щоб зробити його своїм. Так «освоїли», зробили радянським Шевченка, Франка, зробили мовою своєї ідеології українську. Не відмовлятися від них через це, хіба ні? І коли вони стали проти пуристів, вони поставили на сильнішого. Але ж пуристи від цього не стають кращими. Так, політика наближення до російської мала місце, але повертатися зараз до дискусій 20-х років просто дивно. Це все одно, що чудно вигнуте дерево раптом зламати, намагаючись його спрямити за хвилину. У своєму вільному розвитку мова за століття-друге перетравить накинуте штучно, а залишить ті елементи, що прижилися і вже стали її органічною частиною.
>> якщо відмінюватиметься кіно та метро, якщо повернуться жахливі -ія- та -ль- у середині
> А чим вони жахливі? Наприклад, у слові СІЯТИ -ія- жахливе?
> > та и- на початку деяких слів.
> А чим завинила літера И, що її не можна ставити на початку?
На мій смак, ці зміни просто погано пасують сучасній діловому, науковому, найпередовішим стилям української мови. Як вже зазначив вище, такий правопис маркований стилістично.
2006.08.23 | Сергій Вакуленко
Re: Харківський — самочинний правопис
Максим Є. пише:> Я вбачаю іншу причину. Метро та кіно є скороченням від повних слів метрополітен та кінематограф. Не побачити, що вони запозичені важко.
І за якими ж такими правилами скорочення в кінО з'явилося О на місці Е, яке було в кінЕматографі?
А я ж іще й багато ніяк не скорочених слів: трюмо, табло, бюро...
> Але почну з головної розбіжності:
> > Питання правопису не є питанням естетичним. Його можна розв'язати лише раціональним арґументуванням.
> Не погоджуюсь в жодному разі! Мова не є (і не має бути!) повністю логічною конструкцією. Правопис складається історично, відбиваючи сучасний стан літературної мови. Тому у сучасному правописі можемо знайти відбитки і радянського періоду, і імперського. Є правила і обов’язкові винятки.
Але тоді проблема ніколи не буде розв'язана як така. Бо на кожного Максима Є з його вибором улюблених відбитків знайдеться Максим Ж з иншим вибором, а на того Максим З...
> Головне, що я хотів би донести в цій гілці, яку вже хочуть перетворити на судилище,
Це до мене?
> це те, що правопис має піднімати літературну норму до естетичних вершин, на які тільки спроможна певна мова за сучасних умов.
То не є функція правопису.
> > ...й вони, й ми є українці.
> Вони є українцями етнічними, які давно відірвані від основних мовних, політичних, кільтурних, економічних процесів, що стрімко відбуваються в Україні. Вони у другому-третьому поколінні стають чужі і неадекватні нашим реаліям. Мені дуже дивно було спостерігати на Конґресі людей, які ламаною українською з жахливим англійським акцентом переконували, що треба бути патріотами та вболівати за Україну. Хто ж проти?
Ви знаєте, а мені дивно буває спостерігати за українцями в Україні, які перейшли на російську мову, українською розмовляють з жахливим російським акцентом (або взагалі не розмовляють) і притому найкраще за всіх знають, чому українській мові не потрібна літера Ґ... На Вашу думку, вони є адекватні?
> Люди, що кинули батьківщину в її скрутну годину, на мою думку, втрачають моральне право розмірковувати на теми патріотизму та мовних смаків. Хоч які вони мають сантименти. Хоч як вони добре законсервували мовні реалії минулого століття.
Ви знаєте, багато хто з них не "кинули", а "втекли", причому втекли перед дуже конкретною загрозою переслідувань, катувань і смерті. І яке Ви маєте моральне право їх за це засуджувати?
> > І все-таки залишається засадниче питання:
> >
> > якщо відмінюються питомі українські слова на -о, чому не відмінюються запозичені? До речі, вони відінюються в більшості слов'янських мов (крім російської).
> Так склалося історично.
І хто ж були складачі історії?
> Так зручно, практично і... красиво.
> Чому первинний, але перший? Чому один, але єдиний? Чом ми пишемо зараз не желехівкою або ярижкою? Відповідь ховається в історії мови. І правопис має слідувати за мовними реаліями, а не навпаки, ламати їх через ідеологічні міркування.
Тільки з реаліями немає наразі цілковитої визначеності.
> Я киянин. Народився тут і живу все життя. Жодного разу не чув, щоб хтось у побуті розмовляв так, як пропонує «Проєкт». Сказати вголос проєкт, замість проект, означає на практиці наразитися на знущання та дотепи. Така вимова стилістично забарвлена, відгомонить архаїзмом та ідеологічною анґажованістю. Це мовні реалії, а саме їм чудово відповідає сучасна літературна норма.
А я харків'янин. Вимовляю проєкт і жодного разу не наразився на кпини.
> > Що ж до "пішла далі"... і куди зайшла? Є чим похвалитися? Хоч би в справі утвердження статусу української мови?
> Українська мова за останнє десятиліття незрівнянно розширила межі свого застосування.
Останнє десятиріччя — це якраз час розхитування совеової "норми".
> І багато в чому прислужилися саме радянські здобутки. Не підніматиму тут політичну дискусію, до якої мене постійно штовхають опоненти, але хочу зафіксувати як факт, що виходити ми маємо не з якого іншого улюбленого року, а з того, що є зараз. Іншого не дано.
Оце теперечки серед мовних реалій є всяке.
> > Якщо називати "обкатаністю в деталях" такі правила, як суб'Єкт, об'Єкт, ін'Єкція, але проЕкт, то що ж тоді називати глибоким маразмом?
> Я б назвав «глибоким маразмом», як Ви кажете, намагання механічно об’єднати ці слова в один ряд, а тим більше шукати логіку.
Тоді Вам просто ще треба вчитися.
> > У новітній час (радянський) логіка розвитку української мови полягала 1) в її якнайдужчому наближенні до російської; 2) у витісненні її з усіх сфер суспільного життя (урядування, освіти, судочинства тощо). Продовжуймо це?
> Головна помилка — зв’язати мову з політикою і робити у мовній царині все навпаки тому, що робить політичний опонент. Більшовики задля здобуття та утримання влади йшли на підтримку сильнішого, щоб зробити його своїм. Так «освоїли», зробили радянським Шевченка, Франка, зробили мовою своєї ідеології українську.
"Більшовики ... зробили мовою своєї ідеології українську..." Вам нічого не приверзлося?
> Не відмовлятися від них через це, хіба ні? І коли вони стали проти пуристів, вони поставили на сильнішого. Але ж пуристи від цього не стають кращими. Так, політика наближення до російської мала місце, але повертатися зараз до дискусій 20-х років просто дивно. Це все одно, що чудно вигнуте дерево раптом зламати, намагаючись його спрямити за хвилину. У своєму вільному розвитку мова за століття-друге перетравить накинуте штучно, а залишить ті елементи, що прижилися і вже стали її органічною частиною.
То все відбувається значно швидше. І зміни вже можна бачити. Тільки дехто воліє заплющувати на них очі.
> >> якщо відмінюватиметься кіно та метро, якщо повернуться жахливі -ія- та -ль- у середині
> > А чим вони жахливі? Наприклад, у слові СІЯТИ -ія- жахливе?
> > > та и- на початку деяких слів.
> > А чим завинила літера И, що її не можна ставити на початку?
> На мій смак, ці зміни просто погано пасують сучасній діловому, науковому, найпередовішим стилям української мови.
То Ваш смак і є критерієм "єдиного правопису"?
До речі, було б ціково отримати від вас приклади вжитку естетично досконалого "-іа-" в середині питомих українських слів.
2006.08.24 | Максим Є.
Re: Харківський — самочинний правопис
Бачите, які запеклі дискусії виникають час від часу з приводу нормативного правопису. І це сьогодні, коли єдиний правопис функціонує де факто понад півстоліття! А що казати про 20-ті роки, коли голосування за ту чи ту норму демонструвало або незначну перевагу, або 50/50. Коли за попереднє століття нараховувалося понад 50 правописних норм. За тих умов тільки тоталітарна влада могла своїм адміністративним втручанням поставити крапку у дискусіях. Що й зробили вперше у Народному Комісаріаті Освіти УСРР за «почином політбюра ЦК Комуністичної партії більшовиків України, за постановою Уряду Української Соціялістичної Радянської Республіки» (слова М. Скрипника) у 1928 році. Також авторитарно був впроваджений правопис 33-го. Якщо продратися крізь ідеологіні штампи, спрямовані проти націоналістичного шкідництва, то принципи того правопису очевидні: інтернаціоналізація, більше опертя на центральноукраїнську норму, модернізація. Нічого дивуватися, що до 1945 року правопис зазнав суттєвих змін також авторитарно. А затверджував його інший народний комісар освіти — Тичина. У передмові до післявоєнного правопису слушно зазначено: «Неврегульованість багатьох моментів у самому правописному кодексі, прийнятому в 30-их роках, а також самостійні зміни, запроваджені газетами на підставі ще не затверджених проектів, розхитали наш правопис». І знову збережено засади «близькості до вимови широких мас» — головної вимоги будь-якого доброго правопису.Прихильники харківського правопису апелюють до того, що всі правописи після 28-го створювалися з метою російщення. Це правда! Російщення зазнав весь український народ, у всіх сферах діяльності. І правопис не виняток, а закономірність, бо радянський лад передбачав вироблення нової людини. Горе переможеним! А якби не понад два століття перебування у імперії до харківського правопису, українська мова та народ були б зовсім іншими, а якби не три століття під поляками та литвою, мова була б ще відміннішою. Якби, якби...
Це я веду до того, що вибирати за ідеал якийсь один період і казати, що це був Золотий вік, у який ми зараз воліємо повернутися, неможливо. Для когось це може бути час Смотрицького, для когось Максимовича, а для когось і правопис 33-го буде ідеалом. На мою думку, сьогодні треба виходити з реалій сьогодення. Ми маємо чинний правопис, який хоч як це буде дивно, є єдиним соборним українським правописом. Цей правопис довів свою практичність, бо з 45-го року, після невеличких кометичних змін, його не вдалося похитнути навіть потужною пропаґандою давно відмерлих норм. Радикальним прихильникам змін, які опинилися у меншості, не залишається нічого іншого, ніж руйнувати норми «на місцях», займатися справжнім «шкідництвом на мовному фронті», як сказали б у 30-ті. Ні до чого доброго це не призведе, окрім відокремлення кількох літературно-правописних норм, з подальшим накопиченням відмінностей.
У цій гілці, вважаю, акценти розставлено, позиції висвітлено. Щоб запобігти подальшій беззмістовній дискусії пропоную згадати десять мовних заповідей Івана Огієнка:
1. Мова — то серце народу: гине мова — гине народ.
2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
3. Літературна мова — то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.
4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.
5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.
6. Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.
7. Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина — працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
8. Стан літературної мови — то ступінь культурного розвою народу.
9. Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.
10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знати й виконувати рідномовні обов’язки свого народу.
Зі святом вас, співгромадяни!
2006.08.24 | Сергій Вакуленко
Re: Харківський — самочинний правопис
Максим Є. пише:> Бачите, які запеклі дискусії виникають час від часу з приводу нормативного правопису.
Та з мого боку дискусія спокійна. То з Вашого вона запекла.
> І це сьогодні, коли єдиний правопис функціонує де факто понад півстоліття! А що казати про 20-ті роки, коли голосування за ту чи ту норму демонструвало або незначну перевагу, або 50/50. Коли за попереднє століття нараховувалося понад 50 правописних норм. За тих умов тільки тоталітарна влада могла своїм адміністративним втручанням поставити крапку у дискусіях. Що й зробили вперше у Народному Комісаріаті Освіти УСРР за «почином політбюра ЦК Комуністичної партії більшовиків України, за постановою Уряду Української Соціялістичної Радянської Республіки» (слова М. Скрипника) у 1928 році.
Навіщо писати неправду? Або не всю правду? Офіційні слова Скрипника (вони передують самому правописові) були такі:
За постановою РНК УСРР з 23 липня 1925 року організована при НКО Державна Комісія для впорядкування українського правопису виробила проєкт українського правопису, що в його основу, згідною з тою ж постановою РНК, взято "Найголовніші правила українського правопису", прийняті Всеукраїнською Академією Наук 17.V 1919 р., 12.VII. та 29.ХІ 1920 р., затверджені Народнім Комісаром Освіти 1921 року.
Проєкт правопису розглянула Всеукраїнська Правописна конференція з 26.V до 6.VI 1927 р. і, з її доручення, зредагувала його Президія Державної Комісії для впорядкування українського правопису.
За доповіддю Наркомосу РНК постановою з 4 вересня 1928 р. протокол засідання РНК ч. 43, п. 7) ухвалюю:
Вищезазначений "Український правопис" затвердити.
Народній Комісар Освіти
Микола Скрипник
Харків,
6 вересня 1928 р.
Також авторитарно був впроваджений правопис 33-го. Якщо продратися крізь ідеологіні штампи, спрямовані проти націоналістичного шкідництва, то принципи того правопису очевидні: інтернаціоналізація, більше опертя на центральноукраїнську норму, модернізація. Нічого дивуватися, що до 1945 року правопис зазнав суттєвих змін також авторитарно. А затверджував його інший народний комісар освіти — Тичина. У передмові до післявоєнного правопису слушно зазначено: «Неврегульованість багатьох моментів у самому правописному кодексі, прийнятому в 30-их роках, а також самостійні зміни, запроваджені газетами на підставі ще не затверджених проектів, розхитали наш правопис». І знову збережено засади «близькості до вимови широких мас» — головної вимоги будь-якого доброго правопису.
"Невреґульованість" у 30-х рр. спричинено тим, що всіх мовознавців, здатних "уреґулювати", на той час уже встигли репресувати. А далі йдуть ті самі ідеологічні штампи, крізь які треба продиратися.
> Прихильники харківського правопису апелюють до того, що всі правописи після 28-го створювалися з метою російщення.
Не знаю, де Ви таких дурнів бачили. Особисто я вважаю (і знаю инших таких), що то був найпрофесійніше написаний правопис в історії української мови. Це не означає, що я закликаю до нього повертатися.
> На мою думку, сьогодні треба виходити з реалій сьогодення. Ми маємо чинний правопис, який хоч як це буде дивно, є єдиним соборним українським правописом.
Це Вам примарилося. Отой "чинний" правопис з усього того, що я читав, є чинним на 100% тільки в органі Інституту Мовознавства журналі «Мовознавство». Його авторів слід привітати з успіхом, гідним книги рекордів Ґіннеса: вони створили щось таке, що нікому, крім них самих, не потрібне. Решта ж або дотримується норм попереднього правопису, або Харківського, або якогось компромісного між ними варіянту.
> Цей правопис довів свою практичність, бо з 45-го року, після невеличких кометичних змін, його не вдалося похитнути навіть потужною пропаґандою давно відмерлих норм.
І хто ж були потужні пропаґандисти?
> Радикальним прихильникам змін, які опинилися у меншості, не залишається нічого іншого, ніж руйнувати норми «на місцях», займатися справжнім «шкідництвом на мовному фронті», як сказали б у 30-ті.
Гарні маєте взірці для наслідування.
> У цій гілці, вважаю, акценти розставлено, позиції висвітлено. Щоб запобігти подальшій беззмістовній дискусії пропоную згадати десять мовних заповідей Івана Огієнка:
>
> 1. Мова — то серце народу: гине мова — гине народ.
> 2. Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
> 3. Літературна мова — то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.
> 4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.
> 5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.
> 6. Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.
> 7. Головний рідномовний обов’язок кожного свідомого громадянина — працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
> 8. Стан літературної мови — то ступінь культурного розвою народу.
> 9. Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.
> 10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знати й виконувати рідномовні обов’язки свого народу.
Може, ще скажете, що Огієнко дотримувався норм 1933 і 1946 року? (Він, зрештою, й норм 1928 р. не дотримувався...)
2006.08.24 | Максим Є.
Щодо дрібниць морального плану
> Ви знаєте, а мені дивно буває спостерігати за українцями в Україні, які перейшли на російську мову, українською розмовляють з жахливим російським акцентом (або взагалі не розмовляють) і притому найкраще за всіх знають, чому українській мові не потрібна літера Ґ... На Вашу думку, вони є адекватні?На мою думку, громадяни України, які виконують свої громадянські обов’язки (від сплати податків до захисту держави), мають набагато більше прав у національних дискусіях, ніж якісь чужі громадяни.
> Ви знаєте, багато хто з них не "кинули", а "втекли", причому втекли перед дуже конкретною загрозою переслідувань, катувань і смерті. І яке Ви маєте моральне право їх за це засуджувати?
Складне питання. Я в цьому відношенні фанатик. Бо ніколи, ні за яких обставин не хочу кидати України, хоч що тут відбуватиметься, хоч які янучари будуть при владі. Як і мої предки, що пережили на батьківщині голодомори, війни і державний соціалізм, вважаю, що зі своїм народом маю пережити все. Якщо ж зламаюся, у житті таке трапляється, ніхто не може знати наперед, якщо обставини виявляться сильнішими за переконання, то теми мови і патріотизму вважатиму забороненими для себе. Хай їх вирішуватимуть ті, хто виявився сильніший за мене.
2006.08.24 | Сергій Вакуленко
Re: Щодо дрібниць морального плану
Максим Є. пише:> На мою думку, громадяни України, які виконують свої громадянські обов’язки (від сплати податків до захисту держави), мають набагато більше прав у національних дискусіях, ніж якісь чужі громадяни.
Дискусія буває тоді, коли всі її учасники мають рівні права. А коли хтось має більші права, те все називається зовсім инакше.
> > Ви знаєте, багато хто з них не "кинули", а "втекли", причому втекли перед дуже конкретною загрозою переслідувань, катувань і смерті. І яке Ви маєте моральне право їх за це засуджувати?
>
> Складне питання. Я в цьому відношенні фанатик. Бо ніколи, ні за яких обставин не хочу кидати України, хоч що тут відбуватиметься, хоч які янучари будуть при владі. Як і мої предки, що пережили на батьківщині голодомори, війни і державний соціалізм, вважаю, що зі своїм народом маю пережити все. Якщо ж зламаюся, у житті таке трапляється, ніхто не може знати наперед, якщо обставини виявляться сильнішими за переконання, то теми мови і патріотизму вважатиму забороненими для себе. Хай їх вирішуватимуть ті, хто виявився сильніший за мене.
На мій смак, засуджувати має право той, хто фактично зробив инший вибір, а не той, хто наразі тільки це декларує.
Наприклад, я не знаю, як я повівся б у тих умовах, тому не засуджую навіть тих, що викривали "шкідників на мовознавчому фронті" (а потім часто самі потрапляли під наступну хвилю репресій).
2006.08.24 | Mika_Y
Re: Харківський — самочинний правопис
Максим Є. пише:> Але почну з головної розбіжності:
> > Питання правопису не є питанням естетичним. Його можна розв'язати лише раціональним арґументуванням.
> Не погоджуюсь в жодному разі! Мова не є (і не має бути!) повністю логічною конструкцією.
Є мова, а є правопис. І правопис справді можна розв'язати лише раціональним арґументуванням, бо естетичні арґументування ні до чого не приведуть. Про плідність естетичних міркувань в цій царині можна судити зокрема й з цієї гілки. Зрештою, якщо Ви вже дозволяєте як виняток вживання "пальта", чому б не дозволити як виняток вживання декому харківського правопису
> Я киянин. Народився тут і живу все життя. Жодного разу не чув, щоб хтось у побуті розмовляв так, як пропонує «Проєкт». Сказати вголос проєкт, замість проект, означає на практиці наразитися на знущання та дотепи. Така вимова стилістично забарвлена, відгомонить архаїзмом та ідеологічною анґажованістю. Це мовні реалії, а саме їм чудово відповідає сучасна літературна норма.
Я теж не з діаспори. І дивна річ: виростаючи, жодного разу не чув, щоб хтось у побуті розмовляв чистою українською мовою. Говорити вголос щирою українською мовою означало на практиці наразитися на знущання та дотепи. Така поведінка була стилістично забарвлена, відгонила архаїзмом та ідеологічною анґажованістю. Це були мовні реалії, і саме їм чудово відповідала радянська літературна норма. На жаль, такі мовні реалії збереглися ще багато де.
Ну і, нарешті, про "проєкт". Ось пан Леонід Макарович Кравчук, здається, вживає в цьому слові "є", що нітрохи не завадило йому стати президентом
2006.08.26 | Lemko
про тривалість радянського правопису
Максим Є. пише:> Щодо тривалості, то за радянським правописом навчалося кілька поколінь українців, чим не відзначається жоден інший правопис. Саме тривалість його використання, обсяг літератури, зручність та обкатаність норм у деталях. Що я розповідатиму? Ви особисто ці арґументи чули не раз і, бачу, не погоджуєтесь з ними зі своїх власних переконань.
"Радянський правопис" - не є прецезійне окреслення. Правопис 1933 р.? 1945? 1960? 1990?. Останній (в редакції 1993 р.) є чинним і дотепер. Про яку сталіть радянського періоду можна говорити?
Як приклад: маю шкільний підручник "Хемія" (Київ : Рад. школа, 1947)???
Певно його "дияспора" видала? Га?
2006.08.23 | Правду кажучи
Re: Ви тут відгукаєтеся на замовлення
Ви тут злочинно нацькуєте на українську мову і український нарід.Дивно, що таких радянських нацюків як Вас тут терплять, що вихваляють 1932-1933 рр. розвитком української мови і українства?
Вас треба засудити і в разі чогось треба вимагати смертельний засуд, якнайменше.
2006.08.23 | Максим Є.
Я вас теж люблю.(-)
2006.08.26 | Lemko
А судьи кто?
Правду кажучи пише:> радянських нацюків як Вас тут терплять
>
> Вас треба засудити і в разі чогось треба вимагати смертельний засуд, якнайменше.
Засуджувати за переконання? Чіпляти ярлики? Невже так нічого і не навчилися.... Сумно...
2006.08.27 | Правду кажучи
Re: Злочинний світогляд не переконанням
"Терплячість" до нацюківства = нацюківство. Це якраз личить радянській личинності, покликаючися на КҐБ-истський літопис.Тож Ви і ваш коричнявий спільник не стоїте за переконання і не за терплячість, а ви причетні в скоїнні злочинства супроти людства.
2006.08.28 | Lemko
Re: Злочинний світогляд не переконанням
Але ж Ви не відповіли на запитання...Чи мо' дискусія за принципом "Сам - дурак" Вам ближча?
Вщ речі, злочинний світогляд - дуже навіть може бути переконанням. Так, по-прОсту.
2006.08.28 | Правду кажучи
Re: Ви тяжко нахворюваним нацюком
Хворіючи на самовладному нацюківстві.Це й без слів зрозуміло.
2006.08.23 | Правду кажучи
Re: Ніякий закон не може від Вас вимагати, щоб Ви визнали...
винищення більше 25 мільойнів наших братів і сестер розвитком української мови.Соборний правопис склали в дуже несприятливих умовах, проте його вклали мовознавці з усіх українських земель. Тож більшість правил відповідають духові української мови і були завершенням тогочасного мовознавства.
Інші покращення не залежать від назви правопису, а від усвідомлення вийнятковости української мови без політичного втручання. Тобто треба нам відійти від вкапленого погляду про книжне походження укр. мови, що лише наслідком російського зазіхання на нашу спдащину з панслов'янсько-КҐБистською байкою про триєдиність східньослов'янських народів.
Росія і росіяни це лише політична тямка. Та і теперішній правопис це лише наслідок зросійщення тобто політичного втручання займанщини, що відбивається не лише на мову, а на ціле буття нашого народу.
Тож Ви можете спокійно відмінювати чужомовні слова з закінченням на -о.
Щодо родового відмінка в множині, то також допускається закінчення на -ів. Це навіть допускється при деяких словах жіночого роду, як ось:
матір - матерей і матерів
свиня - свиней і свинів
Хоча, розуміється, не безустанно.
Перед винищенням більше 25 мільйонів українців розмовляли навіть:
кіно
кіна
радіо
радіа
Звичайно, це пристосовання чужих слів. Проте їх надмірного вживання треба уникати. Що тепер неповтірна українська мова рясніє з чужими словами це наслідком зросійщення і замикання українства в золотій клітці.
Тобто замість авта, машини, можна сміливо пристосовувати природний словотвір укр. мови, як самохід, підвіззя, пиховіз, тягарівка, тощо.
Вам треба від того вийти, що в НАН України і в українській владі ще працюють радянські вороги українського народу.
Відмінювання:
пальто - пальта
пальта - пальт (ів)
пальту - пальтам
пальто - пальта
....
кіно - кіна
кіно - кін (ів)
кіну - кінам
кіно - кіна
...
Звичайно, було б краще, щоб з часом замінити чуже слово кіно з рідним словотвором. Ось, Фільм буде української ПЛІВКА. І в США вже замінили кіно на сінема, тощо. І звісно, що можна замінити слово пальто, щоб не словживати з чужими словами.
Маємо хоч:
кирея
жупан
сурдут
дощівнИк
Як і чудне слово "парасолка" має український відповідник дощнИк.
Властиво ці чужі слова не відповідають таки духові української мови і її тисячолітній витонченості, зате бездержавності і панській займанщині. Як відомо, за царів було заборонено, щоб українці жили в своїх містах, от і вони стали росіянами. Отже, і українська верхівка, що була власністю російського царя розмовляла панською французькою, тобто жила чужим життям. Наш нарід був темним, бо перетворили його на рабів. Проте не помилково, коли нашу мову вваажати праматір'ю латинської. Маємо до цього певних підстав.
Тому це злочинно, коли цю сиву пам'ять людства продовжувано стирати з лиця землі, щоб і надалі побудувати якийсь омарно радянський рай на винищенні людських слідів...
2006.08.27 | igor
можливо це буде цікавим чи корисним
для тієї позиції, що мова має бути поза політичними інтересами.Це далеко не радянське надбання. Цікаво, наприклад, почитати промови Столипіна в Державній думі і Державній раді стосовно політики в Західних областях.
РЕЧЬ ПО ПОВОДУ ЗАКОНОПРОЕКТА О РАСПРОСТРАНЕНИИ ЗЕМСКОГО ПОЛОЖЕНИЯ 1890 ГОДА НА ДЕВЯТЬ ГУБЕРНИЙ ЗАПАДНОГО КРАЯ, ПРОИЗНЕСЁННАЯ В ГОСУДАРСТВЕННОЙ ДУМЕ 7 МАЯ 1910 ГОДА
Но, господа, будьте справедливы и отдайте себе отчет, рассудите беспристрастно, как отзовется на населении передача всех местных учреждений в руки местного населения. Ведь сразу, как в театре при перемене декорации, все в крае изменится, все будет передано в польские руки, земский персонал будет заменен персоналом польским, пойдет польский говор. В Виленской, Ковеп-ской и Гродненской губерниях, где с 1863 года ведь отвыкли от польских порядков, огорошенный обыватель сразу даже не разберется, не поймет, что случилось, но потом очень скоро он твердо уразумеет, что это означает, что край перешел в область тяготения Царства Польского.
...
Государь Император Николай Павлович вернулся к политике Екатерины Великой. Своею целью он поставил, как писал в рескрипте на имя генерал-губернатора Юго-Западного края: "Вести край сей силой возвышения православия и элементов русских к беспредельному единению с великорусскими губерниями". И далее: "Дотоле не перестанут действовать во исполнение изъясненных видов моих, пока вверенные вам губернии но сольются с остальными частями Империи в одно тело, в одну душу". (Рукоплескания справа.)
...
По восшествии на престол, Император Александр Второй, по врожденному ему великодушию, сделал еще раз попытку привлечь на свою сторону польские элементы Западного края. Вместо того, чтобы продолжать политику проведения русских начал, которые начали уже получать преобладание над польскими стремлениями и влияниями, поставлено
было целью эти стремления, эти влияния обезвредить, сделать их одним из слагаемых государственности в Западном крае. И, тривиально говоря, поляки были попросту еще раз сбиты с толку; поляки никогда не отказывались и не стремились отказаться от своей национальности, какие бы льготы им предоставлены ни были, а льготы эти с своей стороны питали надежды и иллюзии
осуществления национального польского стремления --% ополячения края.
=======================================
Мова йде про поляків, українці, як такі, взагалі "не існували". Проте це нічого не змінює. Якщо бути послідовним прибічником реальностей життя. То слід визнати, що мова, національна і державна ідеї є речами нероздільними. Росія змінилася мало.
Навязування мовних норм на сьогодні здійснюється через телебачення, державні установи, кінематограф, радіо, пресу. Бо яка доля людей тримає при собі граматики і є обізнана? І ситуація складається зовсім не на українську користь.
2006.08.26 | kvitka
Re: Відмінювання слів на "-о" у множині
Vid koly "pal'to" ukr. slovo? V Hrinchenka nema. Ye "plashch"2006.08.28 | Сергій Вакуленко
Re: Відмінювання слів на "-о" у множині
Як випливає з того, що можна знайти в Інтернеті, це слово ввійшло до вжитку десь на зламі ХІХ–ХХ ст.Михайло Коцюбинський
… в його облізлій фігурі і в поруділім пальті чулось щось винувате і безнадійне.
http://www.ladoshki.com/?books&group=1&author=847&mode=i&id=10235
Володимир Винниченко
Варвара Кіндратівна погладила штани й одійшла до пальта. Пальто теж було чудесне, хоч і висіло так, як висять пальта й в Берзянську.
http://www.utoronto.ca/elul/Vynnychenko/Bozhky/bozhky13.html
Був якраз невеличкий дощик, я підняв комір пальта й пішов далі, не озираючись і не хапаючись.
http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=796
Юрій Яновський
Пальта нашi роздуває вiтер i намагається
повалити нас на землю …
http://lib.udm.ru/lib/SU/UKRAINA/YANOVS_KIJ/mayster_.txt
Ґео Шкурупій
Людина в чорному студентському пальті й у чорній смушковій шапці вийшла з-за рогу вулиці
http://www.utoronto.ca/elul/Shkurupii/ZhannaBatalionerka/zhanna01.html
Віктор Петров (Домонтович)
І постать людини з текстом латинського клясика в обірваних кишенях зношеного пальта, що починав свій творчий труд гімназіяльним учителем латинської мови в Златополі і кінчив його в'язнем на Соловках, засуджений на заслання за приналежність до контрреволюційної терористичної організації, стає символічною.
http://memorial.org.ua/education/write/zerov/5.htm
Іван Багряний
А я б у цьому пальті завтра й дома був би...
http://www.ukrlib.com.ua/books/printout.php?id=3&bookid=1&part=10
Улас Самчук
Між ними Володько пізнав Ганку. У чорному, довгому пальті, зав'язана гнідою, теплою хусткою. Вона тепер ще покращала.
http://www.geocities.com/doctorpro2002/samchuk/volun__70.htm
Ярослав Гашек у перекладі Степана Масляка
Роттер наказав відрізати клаптик поли від його пальта і дав той клаптик понюхати собакам.
http://litopys.org.ua/hasek/has03.htm
Остап Лисенко
Я вже готовий. В чобітках, теплому гімназичному пальті.
http://www.lysenko.org.ua/uk/ostap/4.htm
Юрій Коллард
… з початком 1906 року …
Потім провадиться суд над арештованими: виносять стіл, стільці, ослони; за столом сідають судді, прокуратор, оборонці, свідки. Свідки одягнені в сірі пальта з парасольками в руках. Такий вигляд звичайно мали тайні поліційні аґенти – шпики і тому їх називали „горохові пальта”.
http://exlibris.org.ua/kollard/r10.html
2006.08.28 | Правду кажучи
Re: Хіба моя скромність чогось іншого ствердила?
Я тільки не написав, бо в даній миті на спадало мені на думку.Пригадую, плащаниця. Проте це викликає підозра, що слово плащ з церковнослов'янської мови, без укр. кореня.
Проте слово плащ сприймаю як рідне слово, а "пальто" сприймаю скоріше як хвилове, панське слово з радянським відтінком. Як уже згадав, тогочасні пани розмовляли французькою, з панської примхи, так би мовити, знехтуючи без розуміння свого "хліборобного" походження, що й засадничо відбивалося в самому побуті. Та не забудьмо цілеспрямоване зросійщення, тобто російську "інтернаціоналізацію", що сьогодні залюбки заслоняють, покликаючися на ґлобалізацію, підло виправдовуючися, підтираючи нам їх безпам'ятства і неуцтва в дорогому вбранні і в дорогих пиховозах. Нам то не забувати, що нове письменство з Хвильовим щойно почало усвідомлюватися, що Хвильовий залюбки довів з словом мжичка, скільки дізнався. Одначе, це буйне усвідомлення затопили в крові, аж донині. Та наше дисидентство не можна далебі порівнювати з Розстріляним Відродженням. Хоч були такі як Стус і Руденко.
Плащ має хоч товковий зв'язок від слова пласт, шматок полотна. Хоча як здається, ми трохи втратили зв'язок, як у дійсності створилося це слово, бо, вочевидь, той старий побут вийшов з пам'яті. Усе ж плащ за звучанням мені трохи пригадує дощ. Тож дощівник, плащ.
А пальто, хіба хочеться когось запалити
Це така сама річ, як замість українського слова ГРАНИЦІ від гарного кореня грань, грані уживати з французького "кордон" або незвучне "мер" замість гарного слова війт.
2006.09.04 | jz99
знов "Кін-дза-дза"
Мама-мама, что я буду делать?
Мама-мама, как я буду (мы будем) жить?
У меня нет тёплого бельишка (пальтишка),
У меня нет тёплого пальта!
Також
Мама, мама, что мы будем делать,
Скоро наступают холода!
У тебя нет тёплого платочка,
У меня нет зимнего пальта
(варіації в Інтернеті)
Спроби знайти, звідки ця пісенька взялася, нічого не дають, схоже, що народилася вона саме у фільмі "Кін-дза-дза".