Конференція 7 вересня 2006 р.
09/05/2006 | Максим Є.
Просто інформація.
7 вересня, об 11-й годині, у конференц-залі Секції суспільних наук (вул. Грушевського 4, II поверх) відбудеться відкриття Міжнародної наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження академіка Івана Костянтиновича Білодіда (1906 — 1981 рр.).
Відповіді
2006.09.05 | Правду кажучи
Re: Цього КҐБиста треба ще післясмертно засудити
Його труп треба викопати і видалити з-під української землі.Організаторів цього святкування буду десь записати та в відповідному часі їх притягти до відповідальности.
Ці люди заслужили на страту.
2006.09.06 | Правду кажучи
"Російська мова як не діалект української" - Чорні діла Ющенка,
http://www.pravda.com.ua/news/2006/9/6/46947.htmЗ одного боку ця стаття покликається на порівняно нові досліди, що здійснюють ось такі мовознавці і літописці як С. О. Висоцьий, у його праці Київська Писемна Школа Х-ХІІ ст.ст.
Проте ці новітні досліди бертуь у статті вивіскою, щоб за нею продавати байки з варільні кремлівського КҐБ. Немов заперечуючи триєдиність якогось слов'янства, проте в дійсності спираючися на виклади з підручників КҐБ.
Треба зазначати, що за правилом світового мовознавства, усі мови бувають самостійними. Виходячи з того, то самозрозуміло, що російське наріччя не якоюсь говіркою української мови, носії цього наріччя керуються іншими похідностями та не будемо їм заперечувати в їхньому самостійному існуванні, що саме вони намагаються щодо нас. Та в цьому саме річ, крадіж укр. спадщини, наближаючи її до суті російського самовладдя, і розглядаючи її під цим поглядом, відтинаючи українців від загальнолюдського розвитку, бо наперед уже все винаходили в університеті Ломоносова
То, це немов лише політоличе споглядання з мого боку. Проте стосовно української справи це не відповідає та ми українці можемо цілком підставно стверджувати, що російське наріччя, це самовладне наріччя української мови. Іншим разом, як пояснити Пушкіна, Гогола, тобто нащадки вільних українців, що стали рабами російського государя, який з втіленням України став засновником світової потуги? Тобо ця обставина заторкає російське вичерпання української криниці, що не допускає, щоб підставно наголошувати на самостійний розвиток російського наріччя, хоч самовладного, тобто зверхнього.
Отже, вискази в статті спираються на підміні тямок, протиставлючи політично-самовладне розуміння Росія-російці з родовідним розумінням Україна, українці.
Тож не дивно, що Олександер Палій тільки заторкає новітні мовознавчі досліди з допомогою писемних залишків на каменях, дереві, зловживаючи їх, щоб заново затягати стару пісню, яка все одно спирається на триєдиності східнього слов'янства. Ці досліди, від таких відчайдушних дослідників як С. О. Висоцького не проводилися завдяки допомозі "української" держави, а з допомогою пожертв простих українців.
Звідки також укладач цієї статті помилково обвинувачує оточення Януковича в цілеспрямованому нападі на українство. А якраз навпаки, колишнє оточення Кучми, яку ототожнюєш тепер з оточенням Ющенка, продовжує цілеспрямовано кґбистські підробки в державних установах, тобто й в АН України. Як довго український нарід не вирішить, щоб стратити Кучму, Ющенка, Кравчука тощо, так довго будуть ці злочинці продовжувати своє КҐБистське діло. До іншого висновку не можу більше дійти. По їхніх ділах пізнавали їх.
[u]Продовжую щодо статті[/u]. Прикметно щодо цієї статті, і що підтвреджує моє однозначне обвинувачення, це мова укладача статті про казкову постать Рюрика, що хоч рясно згадується Кремлем, проте в дійсності не можеш його чимсь доказово довести. Рюрик - це чогось подібного як Валгала нармандійців-північників.
Рюрик для Кремля важливо, стосовно "звідки прийшла Русь". Проте в дослідженнях з арабських джерел, що згадують Русь, спотикаєомся саме з сутніми суперечностями стосовно дат, тощо.
Що сталося. "Незалежна" Україна, не поправляє КҐБистські підробки, тобто й виникнення українського народу щойно в 15 столітті, бо чимсь тяжко стирати пам'ять про Хмельницького і Виговського, що тому перекрутили на "возз'єднання". А злочинна влада в Україні приправляє тепер тільки якісь анти до кремлівських підробок.
Коли трохи зацікавлюватися рідною мовою, то відразу стає зрозуміло, що українська мова природний мовоутвір, який побудується на наслідуванні навколишнього світу, тобто природи. Українська мова так само побудовано як латиснька і грецькі говори, які аж ніяк не постали однієї тисячі років після нової доби, тобто після народження Спаса
[url=http://www.haidamaka.org.ua/books/mova.zip] Підвантажуй: Красуський М. Давність української мови, з uk.wikibooks.org[/url]
Зазначення Конференції на відзначення "творчости" Білодіда, яка побудовується на жорстокому переслідуванні українського народу, відбиваючи дух Постишева-Кагановича, ми пізнаємо від кого Ющенко, Порошенко, Зварич, Рибачук, тощо діти. Та це для мене причина, щоб вимагати страту цих злочинців. Саме з вини Ющенка сидять сьогодні в катедрі "мовознавства" російські політологи замість українських мовознавців.
От, справжнє обличчя Ющенка, а не Януковича:
ююююююююююююююююююю
[b]От, батьки Ющенка = Постишев-Каганович:[/b]
[i]
7 вересня, об 11-й годині, у конференц-залі Секції суспільних наук (вул. Грушевського 4, II поверх) відбудеться відкриття Міжнародної наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження академіка Івана Костянтиновича Білодіда (1906 — 1981 рр.).[/i]
юююююююююююююююю
От, мала виписка:
Хто акає, говорить по-українському з російським наголосом. Засвоївши, російську мову, певна частина мовців в Україні переносить російську вимову і на українську. Цьому сприяв уклад освіти, який не забезпечував глибоких знань рідної мови. Фізично знищивши аванґард української інтеліґенції у 30-х роках, окупаційна влада обсаджувала провідні посдаи на ниві освіти й культури людьми напівграмотними, що не могли навчити поколінню правильної мови. [b]Досить згадати академіка Бєлодєда (І. К. Білодід) - керівник Інституту мовознавства АН УССР - який встановлював норми (правила) української мови, належною мірою нею не володіючи.[/b]
Від праці, Секрети Української Мови, Святослав Караванський, ISBN 5-87274-051-4, вид. Кобзар 1994 р.
2006.09.27 | Віктор
Re: "Російська мова як не діалект української" - Чорні діла Ющен
Я просто дивуюся з цього форуму!Є він чимось примодерованим, чи то пак перемодерованим, але no matter what, така оце чуш як пониж цитоване проходить без проблем, тоді як наприклад коротке полемічне повідомлення, що зачіпає внесок галичан в скарбницю української мови і літератури, - заблоковується.
Так кажете, арап Пушкін, він є нащадком вільних українців?
І Рюрик рясно згадується Кремлем, є винаходом КГБ?
No comments!
Лише вам таким, що навчались української історії лише по-Субтельному, рекомендую ознайомитись хоча б з оцим:
http://www.kominarod.ru/gazeta/papers/paper_855.html
http://n-europe.eu/content/?p=131
Правду кажучи пише:
> http://www.pravda.com.ua/news/2006/9/6/46947.htm
>
> То, це немов лише політоличе споглядання з мого боку. Проте стосовно української справи це не відповідає та ми українці можемо цілком підставно стверджувати, що російське наріччя, це самовладне наріччя української мови. Іншим разом, як пояснити Пушкіна, Гогола, тобто нащадки вільних українців, що стали рабами російського государя, який з втіленням України став засновником світової потуги? Тобо ця обставина заторкає російське вичерпання української криниці, що не допускає, щоб підставно наголошувати на самостійний розвиток російського наріччя, хоч самовладного, тобто зверхнього.
> [u]Продовжую щодо статті[/u]. Прикметно щодо цієї статті, і що підтвреджує моє однозначне обвинувачення, це мова укладача статті про казкову постать Рюрика, що хоч рясно згадується Кремлем, проте в дійсності не можеш його чимсь доказово довести. Рюрик - це чогось подібного як Валгала нармандійців-північників.
>
> Рюрик для Кремля важливо, стосовно "звідки прийшла Русь". Проте в дослідженнях з арабських джерел, що згадують Русь, спотикаєомся саме з сутніми суперечностями стосовно дат, тощо.
>
2006.09.07 | Максим Є.
Звіт у загальних рисах
Дуже непогане було зібрання. Виступив з символічною промовою вже літній син академіка, розповів про корені свого роду, про перипетії життя радянського науковця. Про довоєнний та повоєнний доробок.Кілька доповідей про мовні стилі та картину світу. Критика і нові досягнення.
Чудова доповідь була про досі неопубліковану працю Білодіда про витоки української мови. Не можу дочекатись на друкований варіант.
Всього зібралося близько сотні мовознавців з усієї України, які, думаю, винесли з цього форуму неабияку професійну користь.
2006.09.07 | Правду кажучи
Language Policy in the former Soviet Union
От, що каже наука:http://ccat.sas.upenn.edu/~haroldfs/540/handouts/ussr/soviet.html
Language Policy in the former Soviet Union
Handout for LING 540, Language Policy
H. Schiffman, Instructor
1.
Languages of the former USSR
Before the dissolution of the Soviet Union in the early 1990's, the population of the USSR was approximately only half Russian-speaking, and the percentages of Slavic speakers was declining. Even if Ukrainian, Belorussian and other Indo-European languages added, still a large proportion of the population spoke Altaic (Turkic, Mongolian etc.), Caucasian (two families) and other non-Indo-European languages. Demographic trends indicated their percentages would increase.
Before the Soviet Revolution (1917) only Russian was an official language, but some of the "Christianized" groups (Armenians, Georgians, Baltic peoples, Finns?) used their own languages and had for some time. Other groups' languages were not reduced to writing, or had been used for limited purposes; the Muslim populations of Central Asia and some of the Caucasus may have used Arabic or their own languages with Perso-Arabic script, but literacy was very limited. Poles, Ukrainians and Belorussians were not so lucky; the plan was to russify them, increasingly in the late 19th century.
Russification
For other groups, such as the Poles, under Russian occupation since the late 1700's (Russia, Austria and Germany partitioned Poland) there was an attempt to Russify them; in schools during this period only Russian could be used, but covertly the Poles used Polish. In the Grand Duchy of Finland, part of the Russian Empire since the end of the Napoleonic Wars, Swedish and Finnish were tolerated, and attempts at Russification were not so blatant.
Before the Revolution, Lenin and the Bolsheviks, meeting clandestinely in various places, developed a strategy (1903) on language that would have, at first, continued the hegemony of Russian in Slavic areas at least, but under pressure from especially the Poles, a more tolerant and pluralist policy was planned. After 1912 the terms were made explicit: the right to secede, the right to use their own languages, organize their cultural life freely, etc.
2.
Russia after the revolution
Territoriality vs. Personal rights
The revolutionary policy (10th Congress, 1921) abandoned russification and proceeded to implement the pluralist policy, but reserving a role for Russian, as centrist meaning that it would be the lingua franca, the language used by the military, in meetings of the Supreme Soviet, by the central government, etc. The national languages would be used at the periphery, in territories set up for them. Much discussion was made about russification, even ongoing russification in the RSFSR (the Russian Republic) of Ukrainian etc. minorities, but it was clear from the start that a tension between the two would always exist, and that even when russification was under attack, it would covertly continue to exist, and would surface from time to time. Russian language in particular would struggle against "national culture" (i.e. too much regional power, regional language) which was "bourgeois". Nations were eventually to be abolished, and people would live without nationalism (a bourgeois concept) in peace and harmony; and this would be done, within the USSR, with Russian. Russian was therefore, in some sense, "neutral", i.e. not an ethnic language.
Other aspects of the role of Russian were that
1. Russian had always been the lingua franca, especially in the army, where men had been conscripted and had somehow learned it.
2. Russian loan words had penetrated other languages
3. Science and technological progress would come through Russian
4. Russian and Russians would be primus inter pares
5. Nowhere is it stated, but in effect Russian has personal status in the USSR (whereas ethnic languages only had territorial status ) because Russian was fully portable ; wherever Russian speakers went, their linguistic rights would be guaranteed, and they would never have to learn another language.
Bilingualism before the RR: there was much bilingualism, especially among men (army etc.) and some groups were more bilingual than others, e.g. Jews and Germans, who had no territory of their own (unlike Kazakhs or Latvians). Other groups, especially small ones, had sometimes been bilingual in other languages, eg. Mingrelians in Georgian, Poles in Lithuanian, Finns in Estonian or Swedish, etc. But the lingua franca had been mostly Russian. (For a discussion of the current situation in post-Soviet Latvia, click here
3.
Ethnicity vs. nationality
The Soviet Census distinguished between narodnost' (ethnicity) and natsional'nost' (nationality). The former was determined by language spoken, the second by what ethnic group was declared, even if the ethnic language was not spoken. E.G., an Ukrainian living in Russia might declare her natsional'nost' to be Ukrainian but if she didn't speak Ukrainian, would declare her narodnost' to be Russian. (Many `Ukrainians' even those living in the Ukraine, especially in cities, didn't speak Ukrainian.) A comparison of figures on narodnost' and natsional'nost' in various censuses shows different totals, so some groups are losing their ethnicity (i.e. language) while still declaring themselves members of the nationality. Russians tend to be most retentive of language, while other groups vary; Ukrainians scored low on this; Jews even lower (loss of Yiddish language, but still classified as Jewish in `nationality').
In USSR, language was main criterion of nationality, but loss of language did not necessarily mean loss of nationality.
4.
Two main thrusts of Soviet Policy
1. Early policy : develop various languages, use them in for mass schooling, communications, public and professional life. (Covert goal: to sovietize (evangelize) the population.) This was the NEP, the New Economic Plan.
2. 1938 on: universalize the knowledge of Russian. With this came forced cyrillicization of former roman or Arabic scripts. Covertly this is russification but overtly it was used to glorify and unify, and prepare for war with Germany.
Other thrusts: divide and conquer the Turkic peoples of Central Asia by declaring their (mutually intelligible) languages to be separate. Kazakh, Uzbek, Uighur, Kirgiz (but not Tajik, which is Persian) were treated as separate, and pushed to developin separate ways lexically.
1. Principle of territoriality
Major languages were declared to be the national language of major Soviet constituent Republics (The Soviet Union was the Union of Soviet Socialist Republics ) and theoretically each republic could secede from the USSR; each had borders on the edge of the Soviet Union and could theoretically have done so. Minor languages located within constituent Republics did not do so well. Within the Russian Republic (RSFSR) there were also Autonomous Republics and Autonomous Regions where one or more languages enjoyed certain privileges.
Groups could find their fortunes disrupted if they were politically suspect. Germans, who had an autonomous region in the Volga area before WWII, were deported (beginning in 1941) and dispersed in Central Asia, and lost their autonomy and language rights. Jews had a territory in the Far East, but it was abolished too. Finns who ended up in Karelia after the Soviet Union took over a large hunk of Finland during WWII had a "republic" for a while, but then the Karelian SSR was abolished and never heard from again. Ethnic Koreans, resident originally in the Far East, were removed and resettled in Central Asia. Some Caucasian language groups (especially the Chechens!) were deported to Central Asia after WWII for suspected collaboration with the Nazis. They were allowed in most cases to return home after Khrushchev denounced Stalinism, but resentments remain.
5. Principle of proportional representation
This meant that depending on the size of the group, and the degree of development of the language, language use could vary by degree, from
* 1 or 2 years of schooling,
* 3 to 4 years
* All Elementary schooling in the language
* K through High School in the language
* above plus University education also in the language
These distributions were not fixed (or even declared anywhere), or even keyed to population size, but evolved according to local conditions. Whenever parental choice eventuated in switching to Russian medium, local language medium tapered off. And many schools were bilingual in medium, i.e. dual medium schools, with Russian and another language used in parallel, for the same students; perhaps differentiated by subject matter , perhaps by time of day.
In some but not all Republics, the highest use option was available, e.g. in Georgia, the Baltics, Uzbekistan, Azerbaijan, Armenia, their languages are the main language of higher education; Ergo, some non-locals may also be studying through these languages.
Developing these options means also developing textbooks, training teachers, establishing teacher training colleges, setting up printing presses, etc. and this has been one of the successes of the Soviet Union (though detractors always counter that the goal was to sovietize, not to extend linguistic rights.) Literacy was very high by the end of the Soviet period.
6.
Campaign for mass/universal knowledge of Russian
All Soviet leaders saw development of Russian as a major goal, but those who were themselves Russian (Lenin, Trotsky, Brezhnev) pushed it more strongly than those who were ethnic (Stalin, aka Josip Vissiaronovich Dzhugashvili, a Georgian). Their reasons were:
1. They could conceive of no alternative to Russian hegemony in the Soviet Union
2. They saw it as the easiest way to modernize and sovietize the country, and control things.
Before the RR, Lenin saw the need to develop Russian as voluntary on the part of the ethnics, but as soon as his power waned (and then after his death) the voluntariness got lost. By the late 1930's mass illiteracy was gone, mass opposition to sovietization was overcome, and cultural proletarianization had become wedded to russification, partly to pacify segments of the Russian population. This resulted in
1. Cyrillicization of previously roman alphabets (except Balts, who were at that point independent;)
2. Emphasizing terminological borrowing from Russian, to `facilitate' learning Russian, and penetration of Russian.
3. From 1938, compulsary learning of Russian in all non-Russian schools.
Even so, there was resistance to the borrowing from Russian, and some languages were more successful, e.g. Moldavian (actually a dialect of Romanian) which has borrowed freely from Romanian for various kinds of vocabulary.
Other problems with russification: non-Russians not only had to learn Russian, they had to learn it with native-like pronunciation, syntax, etc. No tolerance for any local influences. This of course interfered with the learning of Russian, because it made the task so much harder.
7.
Other problems
Russian and Soviet language policy has always contained elements of the Potemkin Village syndrome. This was the policy developed to deal with the desire of the Empress Catherine the Great to see her loyal subjects at work and to be sure they were happy and content. Since Catherine would have been appalled at the conditions that the peasants actually lived under, Prince Grigori Aleksandrovich Potemkin (one of her closest advisers built sanitized fake villages where cleaned-up peasants lived and worked in peace and harmony, singing folk songs and smiling as Catherine passed by. The Empress saw that things were good and returned to St. Petersburg, satisfied that her reign was benign, and that her people were happy.
Soviet policies in particular have Potemkin aspects to them; the foreign visitor who wished to see how beautifully the Soviet language policy worked could see wondrous things, but they did not see the failures, the difficulties, and the resentments. Soviet language and ethnicity policy was supposed to eliminate ethnic tensions but ethnic tensions instead festered and simmered under the surface (there are claims that Stalin, e.g., actually furthered ethnic tensions by some of his policies); the Armenian claim to the region of Nagorno-Karabakh (wholly contained within Azerbaijan, but ethnically Armenian) erupted before the breakup of the SU, and other antagonisms boiled to the surface quickly thereafter. Not one ethnic republic elected to remain in the US after the breakup (though Belarus may return to the fold), and the Commonwealth of Independent (Sovereign) States is heard from no more. And, within the Russian Republic itself, the myriad ethnic groups such as the Chechens (note that this is one of those groups that was deported to Central Asia after WWII for alleged collaboration with the Nazis; they were allowed to return in the late 1950's) threaten a further breakup. For another example of a Potemkin policy, cf. this report on sham (i.e. Potemkin-style) missile displays.
8.
Citizenship, Ethnicity, and Nationality in the former USSR
From 1938 on, Soviet policy became one of universalizing the knowledge of Russian. With this came forced cyrillicization of former roman or Arabic scripts. Covertly this is a policy of ‘russification’ but overtly it was used to glorify and unify, and prepare for the impending war with Germany.
‘[T]he logical ground of Bolshevik policy towards nationalities after the Revolution—the korenizatsiia[1] constituted a formula according to which those nations whose collective rights had been denied and repressed during the Tsarist period should have access to the free exercise of these rights within the general framework of the building of socialism in order to reach by themselves the conclusion that national sovereignty was not by itself a solution to all the national, cultural, social, politic and economic problems of development. The final goal was therefore the merger of all nations into a single socialist community, once all national cultures had had the opportunity to bloom during the period of construction of socialism. All this was stressed by Stalin at the 16th Congress of the CPSU (b) in 1930.
9.
Marrist ideology and Soviet (Marxist) Policy.
From 1930 until 1950, Soviet linguistics, and therefore all ideas about language, were dominated by a theory developed by the ‘linguist’ N.Y. Marr. This involved certain relationships between language and the ‘basis’ and ‘superstucture’ of society, which Marxist ideology defined as follows:
· The basis is the economic structure of society at the given stage of its development.
· The superstructure is the political, legal, religious, artistic, and philosophical views of society and the political, legal and other institutions corresponding to them. According to Marrism, language belonged to the superstructure of society:
Language, Marr held, is of the same type of superstructural social value as painting or art in general [and therefore can be manipulated by humans, and changed to fit the exigencies of theory.] Marr[2] believed all languages in the world to be descended from one proto-linguistic megafamily, divided into three sub-families: the Hamitic, the Semitic, and the Japhetic (from which the Kartvelian and/or Caucasian languages descended, as well as many others). Eventually, however ‘Japhetic’ elements began to ‘appear’ (or be discovered by Marr) in the most diverse languages; the Japhetic languages turned out to be ‘related’ to (or perhaps were in fact the antecedent of) all languages; hence relationship by origin, or genetic relationship, lost all meaning. In the end, Marr rejected the whole notion of genetic affiliations, attempting to closely link Marrism with Marxism. He held that since all languages were essentially Japhetic, linguistic differences could be eliminated, and all languages would eventually merge, in the same way that the State would ‘wither away’ and all peoples would merge, under Soviet sponsorship, of course. Which language would all languages merge into, and what would that language look like, i.e. which one would emerge as the universal one? Simple: rather than be a blend of all the world’s languages, it would resemble…Russian (of course).
So early Soviet Policy allowed the development of individual linguistic groups, which were supposed to pass through the stage of bourgeois development (‘bourgeois nationalism’) only to then realize the futility of the bourgeois nationalist stage, and finally throw it all off. Citizenship did not require any particular language adherence or knowledge, at first. But gradually it became clear that Russian was going to be important for citizens of the Soviet Union. And Russian was indeed the language that was made available to all, since Russian had the ‘personal’ right status that the other languages lacked, and because Russian was the ‘Big Brother’ language from which other languages were supposed to borrow, especially terminology (for science and technology) that they lacked.
The fact that there were contradictions between Marrism and the findings of linguistic science could then be countered by the assertion that Marrism was 'Marxist linguistics' and so naturally must be engaged in ideological struggle with ‘bourgeois linguistics', which was ‘incompatible with Marxism':
"When Marr's hypothesis on linguistic kinship led to a contradiction of the facts of linguistic scholarship, he attempted to eliminate this contradiction by declaring all 'traditional' . . . linguistics antiquated and incompatible with Marxism (Great Soviet Encyclopaedia (15),1977:492).
3. In 1950, however, Stalin abruptly repudiated Marrist theory, saying that:
* (a) "A Marxist cannot regard language as a superstructure on the basis;
* (b) To confuse language and superstructure is to commit a serious error.
N. Y. Marr introduced into linguistics the incorrect, non-Marxist formula that language is a superstructure, and got himself into a muddle and put linguistics into a muddle. Soviet linguistics cannot be advanced on the basis of an incorrect formula.” (Stalin 1950:196-9, 203, 229).
Early Soviet Policy was thus tolerant and promotive of linguistic differences, and Soviet citizenship was thus not contingent on a knowledge of Russian. Later, however, the old (pre-revolutionary, and post-revolutionary covert) russifying tendency reasserted itself, partly justified by the Marrist idea, partly just plain old russification under the paternalist Big Brother leadership of the Russian people, who were thus primus inter pares. It is no wonder this idea crashed and burned in 1991, and that the Soviet Union collapsed so easily, and that all the old hostilities and tensions between various national groups reemerged in all their old virulence. Soviet ideology about bourgeois nationalism and how it would wither away under socialism had totally masked and suppressed all the hostilities between various groups, rather than eliminate them. When the suppression was lifted, the old tensions reemerged.
References:
Gremalschi, Anatol, (ed.) (2002.) Educating Tolerance in Multicultural Societies: Roundtable Discussion Materials. Chisinau: Soros Foundation-Moldova and ARC Publishing House.
Great Soviet Encyclopaedia, (1977) Volume 15; New York.
Leprêtre, Marc. (2002) ‘Language Policies in the Soviet Successor States: a brief Assessment on Language, Linguistic Rights and National Identity.’ Papeles del Este, No. 3.
Schiffman, Harold F. (2002a.) ‘Linguistic Tolerance Policies: Can a Viable Model be Constructed for Moldova?’ In Gremalschi 2002, pp. 251-59.
Stalin, Josef V. (1950) (1): Great Soviet Encyclopedia, New York 1977: 196, 197-98, 199, 203, 229.
[1] The term korenizatsiia meant the ‘taking root’ of language, the ‘indigenization’ which would allow a bourgeois society to form. Marxist ideology held that this had to happen, and that it then had to be repudiated after it was realized what an impediment it was. But subcultures could not go from the ‘feudal’ stage (where they were subservient to some other group) to the socialist stage without going through the bourgeois stage.
[2] Marr was the son of a Georgian mother and a Scottish father who died when he was very young; he was thus raised within Georgian linguistic culture, and developed ideas that were strongly influenced by it; this seems to have appealed to Stalin as well, which explains why the latter espoused this rather outrageous theory.
http://www.unc.edu/depts/slavdept/lajanda/slav467archive.html
[b][color=red]ююююююююююююююююююююююююююююююююююююююююююююююююю
ююююююююююююююююююююююююююююююююююююююююююююююююю[/color][/b]
Language Policy in the Soviet Union
Series: Language Policy , Vol. 3
Grenoble, L.A.
2003, 248 p., Hardcover
ISBN: 1-4020-1298-5
About this book
|
Table of contents
|
Sample pages
About this book
The former Soviet Union provides one of the most interesting examples of a nation state's deliberate use of language policy to further its political goals. Language Policy in the Soviet Union provides a comprehensive and up-to-date overview of the development of this policy at both national and local levels. It is meant for linguists, policy makers, and specialists on the USSR and Eastern Europe.
The book is organized in such a way that it can be read in its entirety or selectively, with an introduction to the USSR and its ethnolinguistic makeup, followed by a chronology of Soviet language policy and its general development. Subsequent chapters are organized regionally, with surveys of the geographic and ethnolinguistic regions of the Soviet Union and a discussion of language policy and its impact in each of them.
Written for:
Linguists, policy makers, specialists on the USSR and Eastern Europe
[img]http://64.151.65.168/previews/000/000197/000197705/000197705-lge-1.jpg[/img]
2006.09.07 | Максим Є.
А як щодо суду?
Може, краще суду дочекаєтесь? Постріляєте та повісите там всіх кого захочете...А от потім тільки впроваджуватимете в Україні замість української свою чужоземну і чужомовну науку.
2006.09.16 | BoaConstriktor
Re: Конференція 7 вересня 2006 р.
Максим Є. пише:...відбудеться відкриття Міжнародної наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження академіка Івана Костянтиновича Білодіда...
Мене в університеті вчили (а потім і я вчив інших), що Білодід Іван мав батька Костя, а не Костянтина, тому був Іваном Костьовичем.
2006.09.16 | Максим Є.
Маєте рацію
Так його і називали неофіційно під час виступів деякі доповідачі — Костьович. Але в офіційному повідомленні, як і в Енциклопедії «Українська мова», зазначалося — Іван Костянтинович.2006.09.25 | Кувалда
Re: Конференція 7 вересня 2006 р.
Говорила баба дєду:"К Бєлодєду я поєду.
Утвержу двомовну мову.
І домой вернуся знову".
- Тихше, бабо, не ...,
К Белодеду нет їзди!
(М.Лукаш)
2006.09.25 | Максим Є.
Заздрість
Проста людська заздрість небезталанного перекладача до видатного науковця, який виявив ще й адміністративні здібності. Останньому вдалося зробити для просування та оборони української мови в той складний час у межах системи те, чого конча необхідність першому навіть не спала б на думку. Для розуміння принципів утвердження національної мови, як національної, а не підпільної та діаспорної, задля леґітимації її історії хоча б від XIV ст. замало бути генієм стилю та пера.Здавалося б, сьогодні маємо цінувати кожного, хто хоч якусь крихту вніс тоді до загальної справи. Надто видатних осіб. Так ні, починається оббріхування, перекручення тощо.
Я пишаюсь тим, що на фасаді мого інституту є пам’ятний знак Білодіду. І тим, що сучасні мовознавці продовжують віддавати йому належну шану. А вічні заздрісники, невдахи та подібна братія хай собі, як знають.
2006.09.26 | Кувалда
Re: Заздрість
Максим Є. пише:> Проста людська заздрість небезталанного перекладача до видатного науковця, який виявив ще й адміністративні здібності.
Лукаш – "заздрісник", а Білодід – "видатний науковець"!
"...Не враховувалася також практика двомовності (паралельного вживання української і російської мов), що з давніх часів існувала на Україні і відповідала живим потребам українського населення, практика, що фіксувала взаємозв’язок двох братніх мов і сприяла їх взаємозбагаченню. Недооцінювалося, а деким і заперечувалося значення російської мови у процесі збагачення і розвитку української мови; націоналістичні елементи намагалися протиставити ці мови одну одній. Заходами Комуністичної партії, радянської науки ці викривлення були усунені. Українська мовознавча наука при допомозі всього радянського мовознавства, грунтуючись на марксистсько-ленінських методологічних засадах, виробила і запровадила в життя новий, науково обгрунтований український правопис, створила нормативні словники різного типу на основі спорідненості принципів розвитку української літературної мови з мовами братніх народів СРСР, її історично і структурно близької спорідненості з російською та білоруською мовами..." (І.Білодід). І вся наука.
> Здавалося б, сьогодні маємо цінувати кожного, хто хоч якусь крихту вніс тоді до загальної справи. Надто видатних осіб. Так ні, починається оббріхування, перекручення тощо.
Тоді давно пора відмити "чесне ім'я" ще одного "видатного" - Л.М.Кагановича. Потужний був у свій час "українізатор".
> Я пишаюсь тим, що на фасаді мого інституту є пам’ятний знак Білодіду.
Оправ його хоч у раму, а він усе такий самий (Пр.)
>І тим, що сучасні мовознавці продовжують віддавати йому належну шану.
Списочок, будьте ласкаві, шанувальників.
>А вічні заздрісники, невдахи та подібна братія хай собі, як знають.
Важко уявити нормальну людину, яка б заздрила цьому "мовознавцю". Облиште ці ілюзії.
2006.09.26 | Максим Є.
Re: Заздрість
>І вся наука.Щоб праця з ідеологічних дисциплін (мовознавство, філософія, історія та под.) у СРСР побачила світ, потрібно було продемонструвати лояльність цитуванням класиків на перших сторінках, робити обґрунтування тез посиланнями на офіційні партійні документи. Без цього будь-яка робота залишалася марною, соціально незначущою, йшла в стіл. Всі про це знали і сприймали як оформлення, як фон. Брати такі цитати на кпини можна, але це просто смішно.
> Тоді давно пора відмити "чесне ім'я" ще одного "видатного" - Л.М.Кагановича. Потужний був у свій час "українізатор".
Мені невідомий науковий доробок Кагановича.
> >І тим, що сучасні мовознавці продовжують віддавати йому належну шану.
>
> Списочок, будьте ласкаві, шанувальників.
Близько ста мовознавців, які взяли участь у цій конференції на честь академіка. Список вимагайте у організаторів.
2006.09.26 | Кувалда
Re: Заздрість
Максим Є. пише:> >І вся наука.
>
> Щоб праця з ідеологічних дисциплін (мовознавство, філософія, історія та под.) у СРСР побачила світ, потрібно було продемонструвати лояльність цитуванням класиків на перших сторінках, робити обґрунтування тез посиланнями на офіційні партійні документи. Без цього будь-яка робота залишалася марною, соціально незначущою, йшла в стіл. Всі про це знали і сприймали як оформлення, як фон. Брати такі цитати на кпини можна, але це просто смішно.
Це не "фон", а суть нікчемного Білодідового мовознавства.
2006.09.26 | jz99
одномовна мова з іншомовною лайкою
Кувалда пише:> Говорила баба дєду:
> "К Бєлодєду я поєду.
> Утвержу двомовну мову.
> І домой вернуся знову".
> - Тихше, бабо, не ...,
> К Белодеду нет їзди!
> (М.Лукаш)
Вживання лайки, характерної для сусідської мови - вже двомовна мова
Матюк не об'єднає Схід і Захід. Ціна йому - копійка, як і творчості, побудованій на такій лексиці.
2006.09.25 | Кувалда
Re: Конференція 7 вересня 2006 р.
Просто віршик.Говорила баба дєду:
"К Бєлодєду я поєду.
Утвержу двомовну мову.
І домой вернуся знову".
- Тихше, бабо, не ...,
К Белодеду нет їзди!
(Микола Лукаш)