МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

До мови з розумом: Сила живого слова

02/03/2007 | Святослав Караванський
До мови з розумом Святослав Караванський

СИЛА ЖИВОГО СЛОВА* (Майбутнім редакторам від Бога)

У інтерв’ю журналу “Книжник-Review” письменниця Марина Гримич заявила, що вона боготворить тих, хто добре редагує її твори. Це одкровення свідчить, що письменниця здає собі справу з важливости мовного чинника для успіху в літературі. Кожен письменник хоче, щоб йому повірили. І в цьому автору може помогти мова твору. Коли мова твору звучить правдиво, вона переконує читача у правді написаного. Сьогодні редактор під смак М. Гримич – редактор від Бога – рідкість. Кого турбує стан книговидання в Україні, не може не турбувати і факт дефіциту хороших редакторів. Спробую стати у пригоді нашому книговиданню, а саме давати поради майбутнім редакторам від Бога на сторінках “Майдану”. Найпереконливішим у літературному творі завжди було, є й буде живе слово. А українське живе слово, сказати правду, у сьогоднішніх текстах далеко не реалізоване. Почну з прикладів. АДЖЕ чи просто Ж? Читаю в тексті: “Адже я вже казав, що не бачив”. Це відповідь на запитання. Якась вона суха, не дуже переконлива. Бо у житті в такому разі ми скажемо “Я ж уже казав, що не бачив”. Одне слово змінилось, а фраза стала живіша, а отже переконливіша. Тотальне поширення прислівника адже у мові сучасників, очевидно, пояснюється, що так найлегше конвертувати російське ведь. Але ж у нашій мові є ціла низка “незапитаних” замінників слова адже, канонізованого під впливом іншої мови: бож (бо ж), ж (же), таж (та ж). Маючи це на увазі, можна “оживляти” заканцеляризовані тексти. НЕ ДОВОДИТЬСЯ чи ГОДІ? Вираз не доводиться у комбінації сумніватися не доводиться та інших подібних штампах, хоч і має поширення, важко зарахувати до української мовної стихії. У нас функцію пари не доводиться виконує коротеньке слівце годі: сумніватися годі. Не забуваймо, що найкоротший вислів думки – найвлучніший. Хто цього не відчуває і не хоче довіритись хорошому редактору, той програє. Пише гуморист: “Посміхатися краще, навіть для риб, а про нас, людей, і говорити не доводиться”. Тут аж проситься (гумореска ж!) сказати говорити годі. Пару не доводиться можна вживати як синонім до слова годі, коли одна й та сама думка висловлюється ще раз, щоб не було повторень лексики у тексті. МІРКУВАТИ чи РОЗМІРКОВУВАТИ? Жива мова старається, де тільки можна, скорочувати довгі вирази й слова. На жаль, не всі “писателі” цю тенденцію наслідують. А шкода. Візьмім два синоніми: нераз (не раз) -два склади - і неодноразово - шість складів.. Куди частіше натрапляємо у текстах саме на другу форму, хоч вона довша і тхне протоколом. Щось подібне трапляється і з синонімами міркувати та розмірковувати. Сучасні “текстовиробники” (це не мій новотвір, а вичитаний) ніби змовились: знай, розмірковують і рідко коли міркують. А це ж не спрощує читання тексту, а навпаки. Пише критик: “Автор розмірковує про світ, про смисл життя, про смерть; скажете, хто про це не розмірковує”. Тут бодай раз можна було б ужити міркує. А я б і два рази вжив міркує і гадаю, зміст нічого б не втратив: “Автор міркує про світ, про смисл життя, про смерть; скажете, хто про це не міркує”. Не виключено, що популярність слова розмірковувати викликала його структурна близькість до російських слів рассуждать і размышлять. Але наше слово міркувати дуже добре передає ці поняття без приростка роз-. Жива мова вчить нас скорочувати зайву словесність, і цю науку не слід забувати редакторам, тоді пані Гримич їх обожнюватиме. Чого вчать наведені приклади? Дослухаймось до живого мовлення – там є секрети літературних стилів. Навіть в українських зрусифікованих містах можна запозичити зразки української мовної стихії в російських шатах. Прислухайтесь і Ви почуєте “Я же тебе говорил...” або “аж зло берет” і т. п. А це все українські звороти в російському одязі. Висновок? Не цураймось живомовної стихії!
*) Зберігаємо правопис автора

Відповіді

  • 2007.02.04 | Hoja_Nasreddin

    Re: До мови з розумом: Сила живого слова

    Дуже люблю слова ГОДІ та БОДАЙ. То не просто українські слова. Мені вони пахнуть Україною, смакують Україною. То козаки, гайдамаки, бандерівці нашої мови. Вони - захисники мови української, її фортеця.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.02.07 | BoaConstriktor

      Re: До мови з розумом: Сила живого слова

      тато досі лається "БОДАЙ ТОБІ ДОБРО БУЛО!!!" :)
  • 2007.02.10 | hrushka

    Re: До мови з розумом: Сила живого слова

    Зауваги не лиш цікаві але можна й відчути милозвучність мови в даних поправках. Мої речення переважно поганенькі, тому я звертаю більшу увагу на корінь слова.

    Мене злостять слова як: римарки, адекватно, страховка чи навідь трауерний. Чому слова як зауваги, відповідно (чи більш окреслююче слово), забеспечення та навідь жалобний чомусь люди уникають.

    А коли приходить до нових слів, що в нас не має відповідника, то негайно присвоюють. Тому "squater" так і залишився як "скватер". Вже хтось споминав, що те слово могло`б було переведене на "беззаконне землезахоплення", або й навідь "землезахоплення".

    Мені дуже жалко, що письменники чи писателі, чи навідь новинарі не впроваджують слова з українським коринем.

    Хоть я не є мовознавець, я часто здивований що наша мова на стільки розвинена, що можна приспособити наші слова до найбільш складних виразів котрі наші знавці (чи більш відповідно експерти?) не хотять признати. Така наша поведінка піддержує погляди наших сусідів, що українська мова не розвинена, в чім я дуже сумніваюсь.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua