03/25/2007 | Святослав Караванський

До мови з розумом Святослав Караванський

СЛОВА - РОБОТИ*^*

Вираз жива мова дає підставу гадати, що й слова у живій мові – живі. А раз так, то мають буи й неживі або мертві слова. І вони є – слова забуті й невживані. А як назвати слова неживі, але вживані? Тут на поміч приходить техніка: такі слова найкраще визначить слово роботи. Слова-роботи – слова неживі, які діють у книжній мові так само, як у техніці штучно створені машини – роботи. Слова-роботи ніколи не виникають у живій мові. Їх творять укладачі словників, звідки вони потрапляють до книжно-бутафорної мови, а з неї можуть потрапити і до живої мови, поповнюючи лави повстяної лексики. Зробити з живого слова слово-робота неважко: варто лише змінити наголос. Так наше слово Осідок (наголос на О) СУМ обернув на робота, змінивши наголос на І: осІдок. Слово осІдок уже не живе слово, а слово-робот у бутофорній мові Радянської України. Редактор ХХІ ст. має поборювати роботів, бо їхня щораз більша присутність у мові загрожує обернути живу мову на царство роботів. ПРОВАДЖЕННЯ чи СУДОЧИНСТВО? Чи можна “з маху” зрозуміти, що значить слово провадження? Його найчастіше вживано з додатком: провадження робіт, провадження слідства тощо. Окремою одиницею це слово практично незрозуміле. Що ж роблять наші вчені юристи? Затим що це слово відповідає в наведених виразах російському производство, вони перекладають производство (судове) як провадження. Але слово производство в російській юридичній практиці утворилося скороченням слова судопроизводство. Производство із судопроизводства - це не провадження, а судочинство. Росіяни скорочують судопроизводство (6 складів), а ми судочинство (4 склади) - ні. І коли вираз ”провадження справи закінчено” можна терпіти, то вираз “Почалося судове провадження” і подібні вирази звучать по-нашому карикатурно. Тут треба сказати просто “Розпочато судочинство”. ЗІТХАЧ чи ПОТЕРПАТЕЛЬ? Словники рекомендують слово зітхач як відповідника російського вздыхатель. Але жоден письменник, жоден перекладач слова-робота зітхач не вживає. Не наводить зітхача і СУМ, бо писемна мова його не знає. Уже ближче до української мовної стихії слово зітхайло, але і його не вживано. Існування ж зітхача в інших мовах свідчить, що така категорія закоханих людей існує у природі і потребує мати свого представника і в мові. Отже, тут потрібна винахідливість мовців, а саме літераторів, філологів та й просто словолюбів. Автор цих рядків і собі думав над зітхачем, і йому здалося можливим вживання у цій ролі слова потерпатель. Цікаво, чи матиме цей новотвір прихильників? САМООКУПНИЙ чи САМОВИПЛАТНІИЙ? Слова-роботи здебільшого копіюють інші мови, і тому у двомовному середовищі їх часто розуміють через іншу мову. Наприклад, наше слово-робот обтічний двомовні особи розуміють через слово обтекаемый. Щось подібне має місце і зі словом самоокупний. Слово - без сумніву – неживе, а бездарно скопійований з російської мови робот, що його найлегше і зрозуміти через цю мову. Зате слово самооплатний, також зафіксоване у наших словниках, можна зрозуміти без посередництва іншої мови. Галичина знає ще одного – безперечно живого - синоніма до слова-робота самоокупний - слово самовиплатний. То яке з них ближче до нашої мовної стихії? ПОЧЕРГОВО чи ПО ЧЕРЗІ? Робот у мові, як і в житті виконує свою роботу автоматично, обертаючи саму мову з живого спілкування, на спілкування “на миґах”, практиковане глухонімими. Пише кінокритик “подружки..., з якими...він... зустрічався 'в алфавітному порядку', почергово”. Де критик чув слово почергово? Ніде не чув. Він знає російське слово поочерёдно і творить робота почергово, яке заступає у даному разі живе слово по черзі. І таких замін у наших ЗМІ – море. То чи існує небезпека обернути нашу мову з живої на царство роботів? ЗЕМЛЕРОБ чи ХЛІБОРОБ У нашій сучасній мові, успадкованій від СССР, чимало слів-роботів. Одним з таких слів є слово землероб та ряд похідних від нього: землеробство, землеробський тощо. Де взялося це слово? У живій мові його не могло бути, бо ніхто з українців ніколи не робив землю. Наші предки робили хліб. І тому логічно в їхній мові виникло слово хлібороб. Але соловецькі мовознавці не діяли згідно з нормальною логікою. Їхня логіка була логіка “дулепросців”, які змагалися за одержання з Кремля дулі, “хоч маленької, хоч півдулі, аби тільки під самую пику”. Ото ж вони й постаралися “збагатити” нашу мову на слова-роботи. Уперше слово землероб з'явилося ще в досовєтських виданнях, але ні у Грінченка ні у Желехівського його нема. Цей штучний витвір безкебетних перекладачів став у пригоді справі “зближення мов”. РУС, виданий у Москві 1948 р., канонізував землероба. Підстави? У росіян існує слово землепашец, яке посприяло й появі не зовсім логічного слова земледелец, бо землі і в Росії ніхто не робив. Але слово землепашец якоюсь мірою узаконило і слово земледелец та земледелие, тим паче, що росіяни знали цілу родину подібних слів: рукоделие, виноделие, маслоделие. Тому і земледелие не викликало заперечень. У нас же не було ні землеорачів, ні землеорання, ні рукоробства, а були споковічні хлібороб та хліборобство, а ще рільник та рільництво. Це все відкинуто й накинуто безграмотного робота землероб. А незалежна Україна і усом не веде.

* * *

Який з того всього висновок? Мовцям, літераторам і редакторам слід мати уявлення про слова-роботи і в міру своїх сил давати їм по шапці.

---

^*) Зберігаємо правопис автора