МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

До мови з розумом: Секрети живого мовлення

06/10/2007 | Святослав Караванський
До мови з розумом Святослав Караванський

СЕКРЕТИ ЖИВОГО МОВЛЕННЯ*

Жоден художній твір не може обійтися без діялогів – розмов між дійовими особами. Ці розмови великою мірою визначають художню вартість написаного. Що ближче ці діялоги до живого спілкування людей, то більше шансів, що читач повірить автору. Коли герої твору спілкуються між собою не живою, а канцелярсько-словниковою мовою, то відпадає охота читати таку писанину. І якщо в авторській мові читач не помічає занадто повстяного мовлення, то в діялогах героїв неприродня штучна мова одразу впадає у вічі. Описана ситуація стає надуманою і невірогідною. Отже, мистецтво діялогу – це пробний камінь кожного, хто хоче письменницької, якщо не слави, то бодай визнання. Деякі автори, щоб наблизити мову героїв до реалій життя вдаються до російських слів та зворотів. У принципі - це можливий літературний засіб, але він вимагає і мовного смаку і почуття міри. Тут важить не перетягнути струну – не передати куті меду. Іноді чужу мову можна висловити засобами своєї, і це не пошкодить розповіді. Ось як письменник передає мову офіцера-росіянина під час випивки: “Стукнемо ще одну пляшенцію по її кругленькому задочку!”. Слова пляшенція не знає ні російська ні українська мова, але увесь вислів від цього слова стає висловом російським, хоч і передано його українськими словами. Оце письменницький вищий пілотаж. Цього треба прагнути кожному і початківцю і нобелепросцю. Треба прислухатися до мови довкілля і читати класиків, хоч і окреслених деякими сучасними геніями “запліснявілими”. Добре знайомий із секретами живого мовлення сучасник досягає найвищого пілотажу у творчості. А редактор і собі має бути підкутий у цих секретах. ЦЕ САМЕ І Я КАЗАВ чи НЕ Я КАЗАВ? Живе спілкування здебільшого має емоційну природу. У діялогах розкривано людські характери, людські погляди, пристрасті, уподобання, як також і боротьбу поглядів, пристрастей, уподобань. Тому діялоги завжди емоційні. Навіть, висловлене байдужим до світу голосом відбиває емоційний стан даного персонажа. Мовці підмітили, що висловлена у формі питання думка має більшу силу впливу, і тому в живій мові повно риторичних питань, вигуків, інтонаційних синонімів. Замість сказати “Ти на це не здатен”, скептично настроєний мовець може спитати “Хто, ти? ”, зробивши інтонаційний наголос і на першому і на другому слові. І думку буде передано, хоч і в іншому ключі. Існує сила таких емоційно забарвлених зворотів, притаманних живому мовленню: “А ти думав?”, “Я так і знав!”, “Так я й повірив!”, “Ой, сором який!”, “Хоч убий!”, “Аж он як!”. У наявних фразеологічних словниках жодного з наведених тут зворотів не зафіксовано. Це безперечне недотягнення, ак казали галичани, нашого мовознавства. З другого ж боку – це факт, який сприяє знавцям живої мови заживати письменицької слави серед авторів, вихованих на газетно-протокольному койне. Очевидно, що згадана лексика потребує свого лексикографа, який упорядкував її б для широкого кола зацікавлених. Тут стануть у пригоді і “запліснявілі” класики і чисті від плісняви сучасники. МОЖЕШ НЕ СУМНІВАТИСЯ! чи УЯВИ СОБІ! У живій мові фігурують словесні одиниці, які передають нюанси не тільки висловленого, але й нюанси відносин між бесідниками. На питання “Ти цього не робив?”, поставлене близькою до запитаного людиною, запитувач може почути “Уяви собі! ”, але на таке саме питання “Ви цього не робили?”, поставлене старшою або вищою становищем особою до молодшої особи, запитаний не скаже “Уявіть собі! ”, а відповість якось інакше, бо в даному разі “Уявіть собі! ” матиме певний присмак неповаги. Якщо ж авторові треба зобразити досить безцеремонну особу, то він і в цім разі вкладе в уста молодика пару “Уявіть собі! ”. Певну рису характеру буде відбито. Отже, діялог є знаряддям художнього зображення персонажів, їхніх характерів та їхніх взаємин. ВАЖКО БУВАЄ ЛЮДИНУ ПЕРЕКОНАТИ чи СВОГО РОЗУМУ НЕ ВСТАВИШ? Жива мова має свої, тільки їй властиві звороти, які на письмі можна вживати лише в діялогах, бо це звороти чисто “живомовні” або “мовленнєві”, як кажуть на постсоловецькому мовному базарі. Те, що у писемній формі вимагає іноді навіть іноземних слів, жива мова може передати своїм стилем не гірше від писемного. Коли ми почуємо від співбесідника, який бідкається на чиюсь недотямкуватість “Та свого розуму не вставиш”, то без зусиль зрозуміємо, що має на увазі мовець. Зворот легкий для зрозуміння, але не легкий для вжитку в писемній формі деінде, а не в діялозі. Щоб передати зміст почутого у рапорті, протоколіст напише “важко буває людину переконати” або ще якось, але почуте з уст вживе лише у формі цитати, тобто у формі діялогу – цитуючи діялог. ТИ СОБІ НЕ УЯВЛЯЄШ! чи ТОБІ Й НЕ СНИЛОСЯ? До перлів живої мови належать і вирази із словом снитися. Жива мова слово снитися воліє вживати там, де школи всіх рівнів прищепили нам слово уявляти. Комусь сниться у живомовців значить хтось уявляє. А вираз Тобі й не снилося відповідає виразу Ти собі не уявляєш. Такі собі брати-близнюки, виховані різними після розлучення батьками. А для письменника, та й для редактора, додатковий шанс індивідуалізації мови героїв.

* * *

Це все, що можна сказати на цю тему на одній журнальній сторінці. А тема ж неорана, цілинна. І для дисертантів і для лексикографів.
*) Зберігаємо правопис автора

Відповіді

  • 2007.06.10 | Hoja_Nasreddin

    Re: До мови з розумом: Секрети живого мовлення

    >Отже, мистецтво діялогу – це пробний камінь кожного, хто хоче письменницької, якщо не слави, то бодай визнання.
    Цікаво, “слава” – вона, “визнання” – воно. Чому прикметник
    “письменницької” підлаштовується під перше з цих слів, а не під друге? Чи не ліпше би було навпаки? Чи маємо якесь правило щодо такої ситуації?

    >Коли герої твору спілкуються між собою не живою, а канцелярсько-словниковою мовою, то відпадає охота читати таку писанину.
    Чи стосується таке твердження також перекладів української іншомовних творів. Я залюбки читав переклади українською Джека Лондона та Гі де Мопасана, там багато діалогів, але не сказав би, що вони такі вже подібні до живого мовлення в Україні. Навіть у нас у Львові. А де ж таку мову живу відшукати приміром у Києві, яку спостерігаємо в тих перекладах.

    >ТИ СОБІ НЕ УЯВЛЯЄШ! чи ТОБІ Й НЕ СНИЛОСЯ?
    Годі збагнути (осягнути).
    То щось такого!
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.06.28 | jz99

      Re: До мови з розумом: Секрети живого мовлення

      Hoja_Nasreddin пише:
      > >Отже, мистецтво діялогу – це пробний камінь кожного, хто хоче письменницької, якщо не слави, то бодай визнання.
      > Цікаво, “слава” – вона, “визнання” – воно. Чому прикметник
      > “письменницької” підлаштовується під перше з цих слів, а не під друге? Чи не ліпше би було навпаки? Чи маємо якесь правило щодо такої ситуації?

      Отут, як на мене, саме доречним буде знання математики ;)
      Прикметника "винесено" тут "за дужки". Якщо спробувати повернути його на місце, розгорнути речення, одразу ж буде видно, що воно неправильне, як не крути, під яке зі слів не підлаштовуй, під перше чи друге. Граматично правильне речення буде таким, що прикметника вже не вдасться "винести за дужки" - "...пробний камінь кожного, хто хоче якщо не письменницької слави, то бодай письменницького визнання". А от уже звідси, інша справа, можна думати, як поліпшити речення, щоб обійтися без повторювання прикметника. Наприклад, до "визнання" якраз і не обов’язково, щоб саме теж було "письменницьке", можна роззирнутися довкола, глянути, що може близько лежати -- "творчого", або ширше "громадського", "суспільного", хоча за тональністю ("...бодай...") краще, навпаки, щось не занадто високого лету, приміром, просто "людського" або й геть "хоч якогось". Гм, та й, щиро кажучи, "бодай" і "визнання" вже не в’яжуться одне з одним, тут поміняти б і іменника (скажімо, "відомості", тоді точно "хоч якоїсь").
  • 2007.06.11 | ГайдиДоБайди

    Явище штучної українізації можна якраз помічати в перекладах

    голлівудських плівок на українську мову. Вони ще рясніють неживою мовою та дуже часто, помимо загальної зрозумілости, їздиш слухом в порадянські вибоїни, нічого не розуміючи. Тільки при точному дослуханні помітно, що в цих випадках послуговуються якраз російськими висловами, хоча існує море українських відповідників, які б дзвінко лунали.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.06.11 | Hoja_Nasreddin

      Re: Явище штучної українізації можна якраз помічати в перекладах

      Щодо перекладів фільмів, то в мене подекуди складається таке враження, що той переклад - "транзитний", тобто
      "ГОЛІВУД->МОСКВА->КИЇВ". Людина перше перекладає російською, а вже потім з російської на українську. Через те бачимо засміченість калькою, або явну "штучноту".
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.06.12 | ГайдиДоБайди

        Re: Саме так

        Це ж відповідна політика. Коли в Україні шукати добрі засоби для вивчення англійської, то знайти лише російсько-англійські. Так само з закладами для вивчення англійської мови. Та якби чогось знайти, то це прямий переклад з російського.

        За тим сховається відповідна політика Кремля. От, тут помітно, хто дійсний господар в Україні. За тим ж стоїть неймовірне переслідування українства і винищення українців.

        Кремель, як за царської Росії, старається, щоб зосереджувати українське просвітянство в Росії, прив'язуючи її.

        От, тому я цим заходам для українізації не дуже довіряю. Та не плекаю великої надії щодо їх довготривалости.

        От, за царської Росії дозволили українським письменникам займатися українською діяльністю в Петербурзі, а не в Україні.

        Тож не тільки щодо мови, утверджують в Україні зрадянщення.

        Найголовніше ставиться для мене запитання, що буде з українським етносом? Щодо цього плекаю найбільші сумніви.
      • 2007.06.12 | BoaConstriktor

        Re: Явище штучної українізації можна якраз помічати в перекладах

        Hoja_Nasreddin пише:
        > Щодо перекладів фільмів, то в мене подекуди складається таке враження, що той переклад - "транзитний", тобто
        > "ГОЛІВУД->МОСКВА->КИЇВ". Людина перше перекладає російською, а вже потім з російської на українську. Через те бачимо засміченість калькою, або явну "штучноту".

        1) Хід Ваших думок правильний: в Україну фільми приходять через Москву, знаю, що існує маршрут Голлівуд - Київ, але то ДУЖЕ РІДКІСНА РІЧ. У нас поки що надто мало місця, де можна було б робити якісне дублювання.
        2) Самим замовникам перекладу хочеться зекономити, відповідно, краще заплатити за російсько-український, ніж за англійсько-український.
        3) Для якісної роботи над фільмом потрібно більше часу, а наші замовники перекладів не ставлять високих вимог до якості української.
        От і з"являються просто карколомні мовні покручі, причому на каналі КІНО навіть бувають голлівудські фільми, де з-під українського звуку чути "вєлікій і магучій"...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2007.06.12 | Hoja_Nasreddin

          Щодо перекладів (дублювання) фільмів

          >1) Хід Ваших думок правильний: в Україну фільми приходять через Москву, знаю, що існує маршрут Голлівуд - Київ, але то ДУЖЕ РІДКІСНА РІЧ. У нас поки що надто мало місця, де можна було б робити якісне дублювання.
          >2) Самим замовникам перекладу хочеться зекономити, відповідно, краще заплатити за російсько-український, ніж за англійсько-український.
          >3) Для якісної роботи над фільмом потрібно більше часу, а наші замовники перекладів не ставлять високих вимог до якості української. От і з"являються просто карколомні мовні покручі, причому на каналі КІНО навіть бувають голлівудські фільми, де з-під українського звуку чути "вєлікій і магучій"...
          Тут є один очевидний для мене та й узагалі для більшості львів'ян нюанс: ми тут маємо польське телебачення (tvp1, tvp2 тощо)
          Так от, поляки роблять ДУЖЕ МУДРО, а саме:
          переклад здійснюється ПОЗА кадром, використовуються як правило один-два голоси (іноді трохи більше голосів).
          В чрому перевага такого перекладу:
          1.Я чую артиста, його справжній голос, його справжні емоції, його справжню мову - ХТО сказав, що приміром Мел Гібсон власномовно і дубльований Ступкою - той самий артист. Нонсенс.
          2.Такий переклад-дубляж можна здійснити ЗНАЧНО скорше
          3.Такий переклад може бути дуже точним і професійним, бо не потрібно втрапляти у розкривання рота актора і шукати слова які були б завдовжки з іноземні.

          Тому, вся та балаканина про відсутність акторів для дубляжу, велика вартість такої роботи - це звичайна кацапська а також жлобська пропаганда, яка нічого спільного з реальним станом справ не має.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2007.06.26 | самоскид

            Re: Щодо перекладів (дублювання) фільмів

            А як на мене, взагалі найкращий варіант перекладу то субтитри.
            Ніщо не заглушує голосів акторів, і навіть сприяє вивченню мов :)


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua