регіональні особливості мовноязичія. Науковий погляд
07/16/2007 | ziggy_freud
http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=66&c=1500
Комунікативні сфери української та російської мов у регіональному вимірі
Дмитро Позняк,
кандидат психологічних наук,
старший науковий співробітник
Інституту соціальної та політичної психології
АПН України
Висновки
По-перше, студентську молодь України можна схарактеризувати як переважно двомовну: практично всі її представники володіють як російською, так і українською мовою. Залишаючи за дужками питання про якість цього володіння, зазначимо, що поняття володіння і зручність користування слід розрізняти. Природно, що для молоді Заходу рідною і більш зручною є українська мова, а для Сходу – російська. Своєрідним „буфером” виявився регіон Центральної України, де обидві мови ситуаційно майже однаково зручні для молоді. Саме представники Центру, як нам здається, можуть бути схарактеризовані як справжні білінгви, що однаково добре володіють обома мовами.
По-друге, треба розуміти, що, попри намагання „гомогенізувати” населення країни в мовному аспекті, спроби знайти спільний знаменник, принаймні найближчим часом, навряд чи стануть плідними. Російськомовні регіони відразу не стануть україномовними, як і навпаки. Та нам здається, що нині найважливішим завданням може стати формування мовної толерантності, притаманної так званим „вторинним мовним особистостям”. Це поняття, що виникло в галузі антропологічної лінгвістики, характеризує вторинну мовну особистість як „індивіда, котрому притаманні риси, характерні для носіїв іншої мови, що робить його здатним бачити світ так само, як і вони” [3]. Хоча теорія вторинної мовної особистості є досить новою і зазнає певної критики, нам здається, що така стратегічна мета могла б стати корисною в умовах України, адже більшість її населення має спільні архетипи, в тому числі й мовні та культурні, моделі відтворення та інтерпретації образу дійсності, спільний спосіб відображення і розуміння мовних асоціацій та метафор тощо.
___________________
За вступною частиною воно мені нагадує одну з публікацій Майдану, але не настільки, щоб казати про плагіат
В цілому раджу ознайомитись.
Найбільше цікавить ставлення панства до висновків автора. ЧЬто такоє (що таке) вторинна мовна особистість, і чи варто взагалі кудись пхати цей малосимпатичний конструкт?
Комунікативні сфери української та російської мов у регіональному вимірі
Дмитро Позняк,
кандидат психологічних наук,
старший науковий співробітник
Інституту соціальної та політичної психології
АПН України
Висновки
По-перше, студентську молодь України можна схарактеризувати як переважно двомовну: практично всі її представники володіють як російською, так і українською мовою. Залишаючи за дужками питання про якість цього володіння, зазначимо, що поняття володіння і зручність користування слід розрізняти. Природно, що для молоді Заходу рідною і більш зручною є українська мова, а для Сходу – російська. Своєрідним „буфером” виявився регіон Центральної України, де обидві мови ситуаційно майже однаково зручні для молоді. Саме представники Центру, як нам здається, можуть бути схарактеризовані як справжні білінгви, що однаково добре володіють обома мовами.
По-друге, треба розуміти, що, попри намагання „гомогенізувати” населення країни в мовному аспекті, спроби знайти спільний знаменник, принаймні найближчим часом, навряд чи стануть плідними. Російськомовні регіони відразу не стануть україномовними, як і навпаки. Та нам здається, що нині найважливішим завданням може стати формування мовної толерантності, притаманної так званим „вторинним мовним особистостям”. Це поняття, що виникло в галузі антропологічної лінгвістики, характеризує вторинну мовну особистість як „індивіда, котрому притаманні риси, характерні для носіїв іншої мови, що робить його здатним бачити світ так само, як і вони” [3]. Хоча теорія вторинної мовної особистості є досить новою і зазнає певної критики, нам здається, що така стратегічна мета могла б стати корисною в умовах України, адже більшість її населення має спільні архетипи, в тому числі й мовні та культурні, моделі відтворення та інтерпретації образу дійсності, спільний спосіб відображення і розуміння мовних асоціацій та метафор тощо.
___________________
За вступною частиною воно мені нагадує одну з публікацій Майдану, але не настільки, щоб казати про плагіат
В цілому раджу ознайомитись.Найбільше цікавить ставлення панства до висновків автора. ЧЬто такоє (що таке) вторинна мовна особистість, і чи варто взагалі кудись пхати цей малосимпатичний конструкт?
Відповіді
2007.07.18 | jz99
Re: регіональні особливості мовноязичія. Науковий погляд
ziggy_freud пише:> http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=66&c=1500
> За вступною частиною воно мені нагадує одну з публікацій Майдану, але не настільки, казати про плагіат
Ознайомився -- як на мене, звичайнісінька халтурка. Якщо цікаво, можу обгрунтувати. Хоча, гадаю, будь-кому, хто уважно читає, це й так має бути видно...
> Найбільше цікавить ставлення панства до висновків автора. ЧЬто такоє (що таке) вторинна мовна особистість, і чи варто взагалі кудись пхати цей малосимпатичний конструкт?
По суті питання, тобто, що це таке, казати не беруся (далеко від моєї галузі). Щодо "куди його пхати" -- в контексті отієї праці його нікуди й не притулиш
А цікаво, якщо існує вторинна мовна особистіть, має ж бути й первинна, і загалом "просто" мовна особистіть?
(Перевірив в Інтернеті -- так, про поняття "мовна особистіть" багато пишуть. Та, мабуть, Вам про це відомо, то для мене новина...)
Зі статті "МОВНА ОСОБИСТІСТЬ, ШЛЯХИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ" (http://ukrlife.org/main/prosvita/griceva.htm) я у першому наближенні зрозумів так, що йдеться про певну грань особистоті в цілому. І, якщо особистість зазвичай одна й цілісна, то її мовних боків може бути більше одного. От я, приміром, англійську знаю недосконало, лише настільки, щоб вільно читати фахову літературу, а на слух вже майже не розбираю і важко формулюю, коли треба щось писати. Так от, мені не вдається дивитися на світ очима англомовної людини, я не відчуваю, навіть коли хочу (для перекладу якогось тексту, приміром, чи просто цікаво буває), як же той чи інший термін чи вислів сприймає англомовець. Значить, англійської мовної особистості в мене немає. А з українською інша спотикачка -- я твердо переконаний, що вона в мене є, тоді як з-за океану скажуть: "пхе, це не українська". Та це вже, мабуть, зовсім інша історія
А загалом будь-яка особистість передбачає характер, позицію, ставлення до себе, розвиток... Що там ще? Все це, мабуть, прикладається і до мовного боку особистості.
2007.07.18 | ziggy_freud
Re: мовна особистість
jz99 пише:> Ознайомився -- як на мене, звичайнісінька халтурка. Якщо цікаво, можу обгрунтувати. Хоча, гадаю, будь-кому, хто уважно читає, це й так має бути видно...
принаймні, зроблено якийсь аналіз сфер вжитку мови. Хоч і явно далекий від вичерпного.
У мене серйозне питання щодо вибірки студентів. Чи там є комерційні ВНЗ, чи є там технічні ВНЗ, чи тільки гуманітарні. Маючи вибірки з Сходу і Півдня зливати їх разом - теж помилковий хід...
> Звідки автор узяв, що ту особистість конче треба насаджувати -- невідомо. З матеріалів дослідження це ніяким боком не видно.
>
> А цікаво, якщо існує вторинна мовна особистіть, має ж бути й первинна, і загалом "просто" мовна особистіть?
Наприклад, Адорно колись будував типологію слухачів музики. Попри всю повагу до _соціолога_ Адорно, з психологічної точки зору це дурниця. Якщо я граю в футбол або в преферанс, чи має в мене з'явитись футбольна чи преферансна особистість? Адже виконання інструментальної музики чи фарбування писанок теж є засобами комунікації, хоч і менш важливими за мову. Тут доцільніше говорити про прояви особистості в процесі усного або письмового спілкування. Або в процесі гри в футбол.
> Значить, англійської мовної особистості в мене немає. А з українською інша спотикачка -- я твердо переконаний, що вона в мене є, тоді як з-за океану скажуть: "пхе, це не українська". Та це вже, мабуть, зовсім інша історія
НМД, все простіше. _Ви як особистість_ недостатньо вправляєтесь в написанні текстів англійською
2007.07.20 | igorg
Виставлена за двері теорія злиття націй Маланчука (Мілмана)
таки піщить і лізе знову у новому вбранні.2007.07.23 | Сергій Вакуленко
Re: регіональні особливості мовноязичія. Науковий погляд
ziggy_freud пише:> Найбільше цікавить ставлення панства до висновків автора. ЧЬто такоє (що таке) вторинна мовна особистість, і чи варто взагалі кудись пхати цей малосимпатичний конструкт?
Із Вашим "чьто такоє" Ви влучили в десятку. "Мовна особистість" — то є московський винахід. Винахідник — проф. Караулов, автор книжки «Русская языковая личность». Він, очевидно, знає відповідь на запитання, що воно за проява. Трохи важче сказати, що таке "нерусская языковая личность" або "русская неязыковая личность"...
Підсумовуючи, ота "вторинна мовна особистість" — типовий "відриг совкової науки" (за висловом одного мого приятеля).
2007.07.23 | ziggy_freud
спасибі, що вказали на джерело
в принципі подібні теорії навряд виникають на порожньому місці. Але вони явно _множать сутності без необхідності_, і заплутують питання замість прояснити і уточнити.Отже, деякі українські науковці, та ще й кандидати психологічних наук, користуються в своїх розробках досить сумнівними джерелами. До речі, іншу згадку про "мовну особистість" я знайшов в публікації "Слова просвіти".
Доколє?
2007.08.02 | Від автора
Re: спасибі, що вказали на джерело
Дякую за грунтовні коментарії до статті, шановне панство. Відповім на питання стосовно вибірки - ми опитували студентів державних ВУЗів, але якщо ви вважаєте саме це проблемою (а не скажімо приблизні квоти студентів по регіонах, відсоток не-відповідей, проблему не розуміння питань опитування - те, що називають похибки вибірки пов язані не з вибіркою - non-sampling related errors (Groves, 2004; Weisberg, 2005, etc.), то такий підхід є дуже поверхневим. Проблеми з вибіркою є, але ми не намагалися передбачити, скажімо, результати виборів, а давали лише якісний аналіз.Ціваво було почути реакцію на проблему "мовної особистості", зокрема в посиланні на проф. Караулова. Чому б не звернутися до першоджерел у вигляді культурної чи лінгвістичної антропології, концепції Сепіра-Уорфа, зв язку мови й особистості? Чи будете відкидати, що такі зв язкі є? Чи не існує проблеми психолінгвістики? Складається таке враження, що все, що "від москалів" - то нам чуже! Ось вам і ілюстрація до проблеми мовної особистості. Я не скажу, що це усталений концепт, але в американській науці (антропологія, психолінгвістика) він використовується (Stewart, 1993).
Загалом, дякую за коментарії - будь-ласка, не вважайте їх за наїзд, це перша спроба зробити такого-роду аналіз (щось я не бачив в українській психології досліджень з цього приводу) і я раджу Вам дивитися на змістовну частину статті, висновки це висновки і можуть, у тому числі відображати суб єктивне світобачення автора (хоча це можу суперечити об єктивності дослідження). Не скажу, що я сам у захваті від них, але, знову ж, дивіться на зміст.
2007.08.04 | Сергій Вакуленко
Re: спасибі, що вказали на джерело
Від автора пише:> Ціваво було почути реакцію на проблему "мовної особистості", зокрема в посиланні на проф. Караулова. Чому б не звернутися до першоджерел у вигляді культурної чи лінгвістичної антропології, концепції Сепіра-Уорфа, зв язку мови й особистості?
І що ж ото воно за проява "культурна чи лінгвістична антропологія"?
Якщо є "культурна" то вона має протиставлятися якійсь "некультурній", якщо є "лінґвістична", то вона має протиставлятися якійсь "нелінґвістичній". Чи буває людина без культури та мови та навпаки?
Сепіра з Ворфом сюди, на мою думку, пхати не варто, бо то, по-перше, не "першоджерело", по-друге, не "особистісна", а радше "спільнотна" мовна теорія.
Коли Ви пишете про "зв'язок мови й особистості", то тим самим кажете, що існує мова десь окремо й особистість десь окремо, а між ними є якийсь зв'язок. То де ж окремо від людини існує мова? А той, хто існує окремо від мови, — то людина?