До мови з розумом: Хто від Бога, а хто – ні?
08/26/2007 | Святослав Караванський
До мови з розумом
Святослав Караванський
ХТО ВІД БОГА, А ХТО – НІ?*
Прийшов до мене лист від читачки, де вона пише таке: «По-перше це дуже умовне й суто особисте поділення редакторів на тих, “хто від Бога” і “хто не від Бога” - за якими критеріями їх розрізняєте? Звісно, що кожний посадовець вважає себе й “від Бога” і “від найвпливовіших батьків та родичів”, оскільки не знаю як там в Америці, а в Україні майже всі посади, навіть реалізаторів на базарі, тепер передаються в спадщину». Я відповів цій читачці, що «редактори від Бога – це реалія життя: є артисти і є народні артисти». Не можна не погодитись із думкою, що всякий поділ – є умовний поділ. Таж заки стати народнім артистом актор мусив бути просто артистом. Так само й посередній сьогодні редактор може завтра стати редактором від Бога. Щоб це сталося, я й пишу свої бесіди. Але з життєвого досвіду знаю, що думки, відверто висловлені моєю читачкою, можуть роїтися в головах інших читачів, тому гадаю, що незле буде показати на прикладах різницю між деякими редакторами. Прислівник ОТЖЕ чи дієслово ЗНАЧИТЬ? Я написав був коротенький лист, призначений для публікації, і хоч із скрипом, мій лист таки сподобився оприлюднення. Сподобитись він сподобився, але зазнав кількох редакторських правок. Я писав у оригиналі так: «...доручати адаптацію творів класиків носіям... койне, значить наперед приректи ці твори на спотворення». Наявне в тексті дієслово значити - цілком нормальне літературне слово, синонім слова означати. У цьому значенні подибуємо його у М. Коцюбинського, Г. Хоткевича, М. Рильського. Має це дієслово ще й особливу прикмету: вжите у формі значить, воно може виступати як вставне слово і тоді стає синонімом прислівника отже: «...щоб, значить, був більший розгін...» (Г. Тютюнник). Хоч ці дві форми й синоніми, проте слово значить у живій мові та у творах «добре наслуханих» письменників присутнє частіше, ніж отже. Але це все не має до мого тексту жодного стосунку! У мене ж слово значить виконує роль не вставного слова, а дієслова, що його може заступити тільки дієслово. На цьому має розумітися кожен редактор, і то не конче від Бога. Що ж ізробив з моїм текстом невідомий мені редактор? Наведений угорі уривок він відредагував так: «..доручати адаптацію творів класиків носіям... койне – отже, наперед приректи ці твори на спотворення». Текст із чітко висловленою думкою, редактор обернув на об’єкт для «Перця». Текст позбувся рушійної сили дієслова, заміненого на прислівник. І це безглуздя підписано моїм ім’ям! Яким правом? ПАЛКА НА ДВА КІНЦІ чи ПАЛИЦЯ О ДВОХ КІНЦЯХ? Дістав я якось дуже сердитого листа від філолога, котрий зробив мені цілу купу зауваг, де серед досить слушних (бо не помиляються лише ті, хто нічого не робить) є й чимало «від лукавого», або точніше від гіперпуризму, який іноді надихає гіперпуристів таврувати питому українську лексику як неукраїнську. Автор листа твердить таке: «Палиця о двох кінцях (рос. палка о двух концах) по-українському буде – палиця на два кінці». Категоричність не завжди іде в парі з істиною. По-перше вирази о двух концах, о двух головах – не є органічно російські вирази – це архаїзми, запозичені із старослов’янських (староукраїнських) книжних джерел, на які українці мають чи не більше прав, ніж росіяни. Чи можна подібні вирази мати за неукраїнські? Звернімось до фолклору. «Летів птах об восьми ногах» (Номис). Це що - русизм? Росіяни засвоїли староукраїнські вирази, бо вони ритмомелодичніші від сучасних лексичних форм. Легше сказати палка о двух концах, ніж палка с двумя концами. Ми ж, завдяки гіперпуристам, відмовляємось від своїх ритмомелодичних виразів, замінюючи їх на «повстяні». Де тут логіка? Чому ми маємо послуговуватися важкомовними формами замість легкомовних? Ми ж практикуємо вирази нічтоже сумняшеся, многая літа, блудний син, тим паче тощо. А це все старослов’янізми, а не русизми, як сказав би автор сердитого листа. Ці вирази не збіднюють, а збагачують нашу мову – розширюють її виразові можливості. Щождо прийменника О, то у значенні, вжитому в заголовку до параграфу, його подибуємо і в наших сучасників: «...вірніше не хата, а курінь о чотирьох стінах» (Григір Тютюнник). Тому я застерігаю собі право вживати вираз палиця о двох кінцях, тим більше, що так сказати краще, ніж палка на два кінці, як записано у прикладі, який наводить фразеологічний словник НАНУ. *) Зберігаємо правопис автора
Відповіді
2007.08.26 | jz99
Re: від Бога — значить від народження
Святослав Караванський пише:> Не можна не погодитись із думкою, що всякий поділ – є умовний поділ. Таж заки стати народнім артистом актор мусив бути просто артистом. Так само й посередній сьогодні редактор може завтра стати редактором від Бога.
НМД, тут сплутано дві зовсім різні речі — фаховість (досконале знання ремесла) і талант (оце справді, мабуть, від Бога — чи не кожному щось перепадає від Нього, треба тільки роздивитися, правильно вгадати, чим саме обдаровано). Гадаю, посередній (артист, редактор чи будь-хто) ніколи не стане видатним, але відомим стати може "Народний артист" у нас — радянський винахід, звання, яке давалося завжди за лояльність до влади; не мати його ще не означає не мати Божої іскри та людської шани. А власне редактором від Бога (тобто, щоб талант був виключно саме тільки до цього) хіба можна бути, не мавши загальнішого, вагомішого таланту відчуття слова? Редактор — це ж робота контролера, підмітальника-прибиральника (кажу з повагою, бо кожен з нас чи не щодня щось та прибирає). Чи є прибиральники від Бога? На моє відчуття, коли кажуть про талант, мають на увазі творчу, синтетичну здатність.
Ось розповідали мені таке. За радянських часів у бібліотечній царині була така практика, що з Києва їздили методисти по українських бібліотеках з перевірками. Був один дядько, який нюхом чув, куди одразу треба йти шукати недоліки. Сходу бачив приписки в журналах реєстрації там, де інші, очима ковзнувши, нічого підозрілого не помічали. То невже це "контролер від Бога"? Сумніваюся, просто, швидше за все, він не знайшов справжнього, позитивного застосування якомусь своєму талантові, що проявився в такий спосіб.
А може, й "злочинцем від Бога" можна бути? Генії злочину існують, але то вже від когось іншого талант... Чи, правильніше сказати, не на те розтрачено скарб, закладений в людину при народженні Богом.
2007.09.04 | ГайдиДоБайди
Re: До мови з розумом: Хто від Бога, а хто – ні?
[color=green]Ніч яка місячна,ясная, зоряна,
Слова М. Старицького
Музика народна[/color]
[color=red]Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай,[/color]
[b]Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай![/b]
[color=red]Сядемо вкупочці тут під калиною,
І над панами я пан! [/color]
[b]Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться в полі туман.[/b]
[color=red]Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить;[/color]
[b]Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.
[/b]
[color=red]Небо глибоке засіяне зорями,
Що то за божа краса![/color]
[b]Перлами ясними попід тополями
Грає краплиста роса.[/b]
[color=red]Ти не лякайся, що босії ніженьки
Вмочиш в холодну росу: [/color]
[b]Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.[/b]
[color=red]Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — ні вітру, ні хмар...[/color]
[b]Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно палке, як жар.[/b]
[color=red]Ніч яка місячна, ясная, зоряна,
Видно, хоч голки збирай,[/color]
[b]Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай![/b]
[b]
Дмитро Гнатюк - Ніч така місячна (2005)[/b]
[u]Слухати:[/u]
[u]Перевантажувати:[/u]
http://www.snapdrive.net/files/453287/8%20%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE%20%D0%93%D0%BD%D0%B0%D1%82%D1%8E%D0%BA%20-%20%D0%9D%D1%96%D1%87%20%D1%82%D0%B0%D0%BA%D0%B0%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%8F%D1%87%D0%BD%D0%B0_NH.wma
Записи із архівів Українського Радіо.
1. Ніч така місячна
2. У сусіда хата біла
3. Ой, зійди,зійди,ти, зіронько, та вечірняя
4. Їхав козак за Дунай
5. Якби мені не тиночки
6. Гандзя
7. Ой, ти, дівчино, зарученая
8. Мав я раз дівчиноньку
9. Ой, зелена полонина
10. З сиром пироги
11. Ой, знати, знати
12. Сховалося сонце за горою
13. Пою коні при Дунаю
14. Заграй ми, цигане старий
15. Ой не шуми, луже
16. Чом дуб не зелений
17. Гаю, гаю, зелен розмаю
18. Така її доля
19. Ой, ішов я вулицею раз
20. Гомін, гомін по діброві
21. Пожену я сірі воли
22. Ой, кряче, кряче
[b]Українські народні пісні. Випуск 2 (2006)[/b]
http://www.share.net.ua/forum/index.php?showtopic=1563
[u]слухати:[/u]
[u]перевантажувати:[/u]
http://www.snapdrive.net/files/453287/tttmp/09%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96_%D0%92%D0%B8%D0%BF%D1%83%D1%81%D0%BA%202%202006%20%D1%80_NH.wma
[color=green]1. Сусідка (Капела бандуристів України), музика: Я. Яциневич
2. Зеленеє жито, зелене (тріо "Либідь"), музика: Л. Михайленко
3. Дівка в сінях стояла (М. Раков О. Таранець), музика: С. Козак
4. Глибока кирниця (Д. Петриненко), музика: Д. Задор
5. Од Києва до Лубен (Капела бандуристів України), музика: І. Антоновський
6. На вулиці скрипка грає (Євгенія Мірошниченко), музика: І. Доскалов
7. Перелаз, перелаз (Л. Маковецька, О. Трофимчук)
8. Черевички мої (О. Слободяник), музика: М. Лисенко
9. Добрий вечір, дівчино (К. Радченко, М. Шевченко), музика: О. Спендіаров
10. Тиха вода (Раїса Кириченко)
11. Одна гора високая (В. Зарков), музика: І. Вілінська
12. Іванку, Іванку (тріо бандуристок), музика: Л. Криворотова
13. Якби мені не тиночки (Костянтин Огнєвий)
14. Ой, у вишневому садку (жін. група Державного засл. Буковинського анс. пісні й танцю), музика: А. Кушніренко
15. Тече річка невеличка (І. Чайченко), музика: Ю. Іщенко
16. Цвіте терен (тріо бандуристок Українського радіо), музика: О. Левицький
17. Стоїть гора високая (Костянтин Огнєвий), музика: Ф. Надененко слова: Л. Глібов
18. Йшли корови із діброви (вок. квартет Черкаського укр. нар. хору), музика: Є. Кухарець
19. Дівчино кохана (О. Загребельний), музика: К. Скороход
20. Гиля, гиля, сірі гуси (Алла Кудлай), музика: В. Шпаков
21. Ішов козак яром (вок. дует хору ім. Г. Верьовки)
22. Лугом іду, коня веду (З. Христич), музика: М. Лисенко
23. Горіла сосна (Закарпатський нар. хор), музика: М. Попенко
24. Ой, важу я, важу (А. Мокренко), музика: О. Чишко
25. І шумить, і гуде (Марія Стеф’юк), музика: Г. Верьовка
26. Побреду (Капела бандуристів України), музика: А. Бобирь
27. Ой, на горі калина (Д. і В. Матющенки)
28. У сусіда хата біла (Дмитро Гнатюк), музика: В. Гуцал
29. А я чорнява (жін. група Черкаського укр. нар. хору), музика: Є.Кухарець
30. А мій милий чорнобривий (Черкаський укр. нар. хор)
31. Якби мені сивий кінь (чол. група Поліського нар. хору "Льонок"), музика: І. Сльота
[/color]
[b]Українська народна пісня (2002)[/b]
http://www.share.net.ua/content/view/397/37/
[u]слухати:[/u]
[u]перевантажувати:[/u]
http://www.snapdrive.net/files/453287/tttmp/10%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D1%96%20%D0%BF%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96%202002%20-%20Ukrainian%20Folk%20Songs_NH.wma
[color=green]1. Взяв би я бандуру - Анатолій Кочерга, Державна капела бандуристів, дирижер Г.Куляба
2. Чорні брови, карі очі - Анатолій Солов'яненко, Києвський оркестр народних інструментів, дирижер Я.Орлов
3. Гандзя - Державний хор ім. А.Верьовки, х/к А.Авдиевський
4. Розпрягайте, хлопці, коней - Державний хор ім. А.Верьовки, х/к А.Авдиєвський, солисти: В.Бойко, А.Клищ
5. Ніч така місячна - Анатолій Солов'яненко, Камерний оркестр, дирижер З.Кожарский
6. Стоїть гора високая - Анатолій Солов'яненко, Державна капела бандуристів України, х/к М.Гвоздь
7. Реве та стогне Дніпр широкий - Черкаський Державний Український народний хор, х/к А.Пашкевич
8. Ой, важу я, важу - Ансамбль бандуристів українського радіо, х/к А.Бобир
9. Туман яром - Державний хор ім. А.Верьовки, х/к А.Авдиевский
10. Ой, у вишневому садочку - Черкаський Державний хор, х/к Н.Кущ
11. Заловіт - Українська Державна капела бандуристів п/к А.Миньковского
12. Ой, чорна я, си чорна - Державний хор ім. А.Верьовки, х/к А.Авдиевский
13. Ой, дуб-дуба - Академічна хорова капела «Дойна», х/к В.Гарштя
14. Ой, зійди, зійди - Борис Гмиря, Українська Державна капела бандуристов п/к А.Миньковского[/color]
2007.09.05 | ГайдиДоБайди
Re: До мови з розумом: Хто від Бога, а хто – ні?