Мовне питання
09/05/2007 | Лисий
і не тільки
Вже остаточно підтверджено, що старокиївська мова прямий предок української мови північної і середньої Київщини і Чернігівщини з частиною Полісся.
Українська літературна мова зародилась ще в першому тисячолітті. Найстаршу писану звістку про неї маємо в «Житії св. Костянтина», де оповідується, що св. Костянтин (св. Кирило) знайшов 860 року в Корсуні (Херсонесі) св. Євангеліє та Псалтир, писані «руськими письменами», і людину, що читала йому їх. Тому-то й змогли українці писати наукові твори в ХІ ст. – митрополити Іларіон (1051), Клим Смолятич (1155), єпископ Кирило Турівський (1130-1182), Данило Паломник (1108), Теодосій Печерський (1035-1074), невідомий на ім’я автор «Слова о полку Ігоревім» (1187). Крім того є такі постаті Григорія Цамблака (?-1419) –видатного письменника, проповідника, київського митрополита, Павла Русина (1470-1517), прозаїка-публіциста Станіслав Оріховський (1513-1566), Миколая Семп-Шажинського (бл.1550-1581), автора панегіриків Роксолануса Тичинського, Григорія Чуй-Самбовича, незаслужено забуті на Україні.. Що до поезії датою народження якої поки що є 1574-1575 рр. і автором є Герасим Смотрицький (?-1594), батько Мелетія Смотрицького (бл.1578-1634) автора «Грамматіка словенския правилное синтагма», за якою до речі до 19 ст .вчилася вся Російська імперія.
В 1 випуску ИОРЯС АН за 1905 рік г.Соболевський виступив зі статтею (Древнекиевский говор) в якій він запевняв читачів, буцімто старокиївська мова ближче до російської ніж до української. Спростовувати цей виступ, робота цілком непотрібно, тому що г.Соболевський повторював всі ті безглузді чутки які він виставляв 20 років перед тим. Всі ці думки остаточно спростовані наукою і зокрема акад.. Агатангелом Кримським і такими як Російські акад.. Шахматов і акад. Ягич. Соболевський повторював свої старі, спростовані наукою, вигадки, не тільки не постарався спростувати доводи своїх обличителів, - вчених, авторитетних істориків і філологів – але він повторював всі ті ж старі погляди з таким виглядом, буцімто і не знає, що вони давно спростовані.
В жилах московського народу
тече щонайменше 80 % азійської крові.
М.Покровський
Аж до ХІХ ст.. москвини не
мали граматики своєї мови.
М.Трубєцький
Балачки про рівновартність мос-
ковської літератури з європейською
є лише пихатою маячнею.
В.Бєлінський
Що стосується російської нації, то вона виникла тільки після завоювання України в 1721 році при Петрі І коли він проголосив імперію, до цього вони були московітами фіно-угорського походження, але до цього 1169р. при Андрії Боголюбському вони напали на слов’ян, пограбували Київ, потім знов таки із слов’янами в 1478р. вони нападають на Новгород всіх захисників вбивають, деяких уводять в полон до Московії. Після цього Казань і всі татарські народи включаючи Астраханське ханство (Хозарський каганат), потім Сибірське ханство. Що до Російської літератури і тим більше до поезії, то вона з’явилась тільки. на початку 19 ст., і автором якої є О.Пушкін..
Так що не про яку рівність, а тим більше зверхність російської мови не може бути ніякої мови
Юрій Костенко
Вже остаточно підтверджено, що старокиївська мова прямий предок української мови північної і середньої Київщини і Чернігівщини з частиною Полісся.
Українська літературна мова зародилась ще в першому тисячолітті. Найстаршу писану звістку про неї маємо в «Житії св. Костянтина», де оповідується, що св. Костянтин (св. Кирило) знайшов 860 року в Корсуні (Херсонесі) св. Євангеліє та Псалтир, писані «руськими письменами», і людину, що читала йому їх. Тому-то й змогли українці писати наукові твори в ХІ ст. – митрополити Іларіон (1051), Клим Смолятич (1155), єпископ Кирило Турівський (1130-1182), Данило Паломник (1108), Теодосій Печерський (1035-1074), невідомий на ім’я автор «Слова о полку Ігоревім» (1187). Крім того є такі постаті Григорія Цамблака (?-1419) –видатного письменника, проповідника, київського митрополита, Павла Русина (1470-1517), прозаїка-публіциста Станіслав Оріховський (1513-1566), Миколая Семп-Шажинського (бл.1550-1581), автора панегіриків Роксолануса Тичинського, Григорія Чуй-Самбовича, незаслужено забуті на Україні.. Що до поезії датою народження якої поки що є 1574-1575 рр. і автором є Герасим Смотрицький (?-1594), батько Мелетія Смотрицького (бл.1578-1634) автора «Грамматіка словенския правилное синтагма», за якою до речі до 19 ст .вчилася вся Російська імперія.
В 1 випуску ИОРЯС АН за 1905 рік г.Соболевський виступив зі статтею (Древнекиевский говор) в якій він запевняв читачів, буцімто старокиївська мова ближче до російської ніж до української. Спростовувати цей виступ, робота цілком непотрібно, тому що г.Соболевський повторював всі ті безглузді чутки які він виставляв 20 років перед тим. Всі ці думки остаточно спростовані наукою і зокрема акад.. Агатангелом Кримським і такими як Російські акад.. Шахматов і акад. Ягич. Соболевський повторював свої старі, спростовані наукою, вигадки, не тільки не постарався спростувати доводи своїх обличителів, - вчених, авторитетних істориків і філологів – але він повторював всі ті ж старі погляди з таким виглядом, буцімто і не знає, що вони давно спростовані.
В жилах московського народу
тече щонайменше 80 % азійської крові.
М.Покровський
Аж до ХІХ ст.. москвини не
мали граматики своєї мови.
М.Трубєцький
Балачки про рівновартність мос-
ковської літератури з європейською
є лише пихатою маячнею.
В.Бєлінський
Що стосується російської нації, то вона виникла тільки після завоювання України в 1721 році при Петрі І коли він проголосив імперію, до цього вони були московітами фіно-угорського походження, але до цього 1169р. при Андрії Боголюбському вони напали на слов’ян, пограбували Київ, потім знов таки із слов’янами в 1478р. вони нападають на Новгород всіх захисників вбивають, деяких уводять в полон до Московії. Після цього Казань і всі татарські народи включаючи Астраханське ханство (Хозарський каганат), потім Сибірське ханство. Що до Російської літератури і тим більше до поезії, то вона з’явилась тільки. на початку 19 ст., і автором якої є О.Пушкін..
Так що не про яку рівність, а тим більше зверхність російської мови не може бути ніякої мови
Юрій Костенко