Як же ж правильно? Натрапила в кількох он-лайн словниках на "парасолЬ" чол.р. і здивувалась - невже моя з дитиства вживана "парасоля" є невірною:)? Чи можливі обидва варіанти?
Відповіді
2007.09.24 | jz99
Re: Парасоль чи парасолЯ?
Бджілка пише:
> Як же ж правильно? Натрапила в кількох он-лайн словниках на "парасолЬ" чол.р. і здивувалась - невже моя з дитиства вживана "парасоля" є невірною:)? Чи можливі обидва варіанти?
Виходить, що так! Словник Бориса Грінченка знає цю річ за назвою лише в чоловічому роді, а перунівський "Польсько-український українсько-польський словник", як і "Практичний словник синонімів української мови" Святослава Караванського подають форми в обох родах. Синоніми зі словника Караванського — "холодок" (вочевидь у тому значенні, що безпосередньо відповідає французькому першоджерелу, тобто для захисту від пекучих променів сонця), "парасолька" (саме ця форма в нас найвідоміша), "парасолик" (а от цього слова ще ніде не стрічав).
Для дощу треба було запозичати з французької "параплю" Притершись до української, це слово могло б звучати, скажімо, як "парапулька".
Я вже заплутався, чи можна казати вірний у значенні "правильний"? Ось дивлюся ті самі згадані словники... Грінченко: "вірний" (2) истинный, дѣйствительный. Караванський: "вірний" (висновок) = "правильний", "точний" (як синоніми, а не як замінники, тобто "вірний" тут теж правильно)
Бджілка пише:
> До речі, в польській - саме парасолЬ - ч.р., може звідси воно і тягнеться?
Може. А може, й ні. Дива тут ще не всі, бо слово "парасоль" знайшлося... у словнику Даля! і саме в чол. роді. І з прикладами вживання в російській художній літературі. Наш етимологічний словник, на жаль, не уточнює, від кого безпосередньо ми отримали слово "парасоль" (про варіант "парасоля" й зовсім не згадано) — просто зазначає його французьке походження і показує, в яких ще слов’янських мовах, крім нашої, воно зустрічається (російській, білоруській, польській, нижньолужицькій, болгарській, сербсько-хорватській, словенській). Цікаво, що й французи його запозичили — в італійців.
> Ну, в словниках може і так, але в житті...ніразу не зустрічала:)
Я теж. Життя міняє слова Ось ще цікава історія — ми звикли казати "цукерка", а, виявляється, раніше був "цукерок", чоловічого роду. Так у Коцюбинського ("Тіні забутих предків") і в словнику Грінченка.
Viddavna, shche za tsaria Okha, moyi bat'ky i ya vse kazaly parasolia. Mozhe tse take ukr. zakinchennia na para (proty) sol (sontsia). Vona parasolia, vin parasol. Meni vse bude vona.
Відповіді
2007.09.24 | jz99
Re: Парасоль чи парасолЯ?
Бджілка пише:> Як же ж правильно? Натрапила в кількох он-лайн словниках на "парасолЬ" чол.р. і здивувалась - невже моя з дитиства вживана "парасоля" є невірною:)? Чи можливі обидва варіанти?
Виходить, що так! Словник Бориса Грінченка знає цю річ за назвою лише в чоловічому роді, а перунівський "Польсько-український українсько-польський словник", як і "Практичний словник синонімів української мови" Святослава Караванського подають форми в обох родах. Синоніми зі словника Караванського — "холодок" (вочевидь у тому значенні, що безпосередньо відповідає французькому першоджерелу, тобто для захисту від пекучих променів сонця), "парасолька" (саме ця форма в нас найвідоміша), "парасолик" (а от цього слова ще ніде не стрічав).
Для дощу треба було запозичати з французької "параплю" Притершись до української, це слово могло б звучати, скажімо, як "парапулька".
Я вже заплутався, чи можна казати вірний у значенні "правильний"? Ось дивлюся ті самі згадані словники... Грінченко: "вірний" (2) истинный, дѣйствительный. Караванський: "вірний" (висновок) = "правильний", "точний" (як синоніми, а не як замінники, тобто "вірний" тут теж правильно)
2007.09.25 | stefan
Re: Парасоль чи парасолЯ?
парасоль -я,(чол.) - Те саме, що парасолька .ABBYY Lingvo 12.
2007.09.26 | Бджілка
Re: Парасоль чи парасолЯ?
Ну, в словниках може і так, але в житті...ніразу не зустрічала:)До речі, в польській - саме парасолЬ - ч.р., може звідси воно і тягнеться?
2007.09.27 | jz99
Re: Парасоль чи парасолЯ?
Бджілка пише:> До речі, в польській - саме парасолЬ - ч.р., може звідси воно і тягнеться?
Може. А може, й ні. Дива тут ще не всі, бо слово "парасоль" знайшлося... у словнику Даля! і саме в чол. роді. І з прикладами вживання в російській художній літературі. Наш етимологічний словник, на жаль, не уточнює, від кого безпосередньо ми отримали слово "парасоль" (про варіант "парасоля" й зовсім не згадано) — просто зазначає його французьке походження і показує, в яких ще слов’янських мовах, крім нашої, воно зустрічається (російській, білоруській, польській, нижньолужицькій, болгарській, сербсько-хорватській, словенській). Цікаво, що й французи його запозичили — в італійців.
> Ну, в словниках може і так, але в житті...ніразу не зустрічала:)
Я теж. Життя міняє слова Ось ще цікава історія — ми звикли казати "цукерка", а, виявляється, раніше був "цукерок", чоловічого роду. Так у Коцюбинського ("Тіні забутих предків") і в словнику Грінченка.
2007.09.28 | Shooter
Re: Парасоль чи парасолЯ?
У Львові теж часто кажуть "цукерок":)2007.09.26 | Lada
Re: Парасоль чи парасолЯ?
Viddavna, shche za tsaria Okha, moyi bat'ky i ya vse kazaly parasolia. Mozhe tse take ukr. zakinchennia na para (proty) sol (sontsia). Vona parasolia, vin parasol. Meni vse bude vona.