11/18/2007 | Святослав Караванський

До мови з розумом Святослав Караванський

НІЖ-НА-НІЖ ІЗ «ПОВСТЯНИМ» КОЙНЕ^*

У ЗМІ України в наслідок двомовности й відсутности широкого україномовного середовища у ряді міст витворилось таке собі ЗМІ-йне койне, де замість української лексики «править бал» суміш Божого дару з яєшнею: лексика, здерта з мови «старшого брата». На сьогодні це койне є ворогом № 1 української мови, бо воно її карикатуризує. ОТРИМУВАТИ чи МАТИ (задоволення, насолоду, користь тощо)? Пише критик «...читачеві запропоновано... отримати задоволення перед неминучим злом». Українці отримують гроші, а задоволення, так само, як користь та успіх – мають. Цитую УРС АН УССР: мати користь – иметь (получать, извлекать) пользу. Російське получил пользу и удовольствне по-нашому передається так: мав користь і задоволення. Очевидно, якби росіяни не имели, а получали успех, то ЗМІ не завагалися б отримувати і успіх. ОТРИМУВАТИ ЛЯПАСА чи ДІСТАВАТИ ЛЯПАСА? Щождо ляпасів, стусанів, запотиличників, бебехів, то їх по-нашому не отримують, а дістають. Цитую: «Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану, як хазяїн дому.» (О. Гончар). Так само наші горе-зальотники дістають, а не отримують по пиці, (в пику, в лице тощо). До речі, дієслово діставати «задіяно» й коли йдеться про інформацію, назви, відповідь і т. д.: «Крейсер дістав назву ‘Олег’». Для декого ці речі вищі від зрозуміння, тому й читаємо такі перли: «...феномен отримав назву ґлобалізації...», «...отримати відповідь неможливо». НАРОБОК, НАПРАЦЮВАННЯ чи ДОРОБОК? Українське слово доробок - те, що зроблене, створене ким-небудь - не мало аналога в російській мові. Але мови розвиваються, тож і росіяни здобулися на слово наработка з приблизно подібним до доробку значенням. Цей факт дивним дивом відбився і на нашому мовному просторі. З’явилося нове слово наробок. Наприклад, говорить поетеса: «Я вдячна... В.О...., який узявся видати мою збірочку як наробок своєї землячки...». Тут слово наробок око-в-око те саме, що й доробок. Чому ж така зміна? Бачте, доробок декому звучить патріярхально, по-хуторянському, а наробок – престижно, бо копіює наработку. Ще дехто йде далі й українізує наработку: «...культури... не-европейського походження... погано витлумачуються з залученням лише европейських напрацювань». Чи ж так уже тут потрібен новотвір (до речі не дуже зграбний) напрацювання, коли можна легше і краще сказати «із залученням лише европейського доробку»? Напрацювання (наработки) у множині, - це те саме, що доробок у однині. ВИДИМО-НЕВИДИМО чи ДО ГИБЕЛІ, ЯК МУРАШВИ, ЯК НАСІННЯ В ГАРБУЗОВІ? Пише публіцист «...тепер таких контор розвелося видимо-невидимо.». Сказати, що видимо-невидимо якоюсь мірою неукраїнське слово не можна. Але воно вже терте-перетерте і на язиках і на папері! Я навів лише три можливих заміни цього слова. А їх є більше: як зірок на небі, як маку, як сарани, як черви, як піску морського, як сміття, хоч греблю гати (теж заяложений зворот). Якби на мене, я б сказав так: «...тепер таких контор розвелося як мурашви». ЗОБОВ’ЯЗАНІ чи МУСИТЕ? «Лікарю, - сказав майор С., - Ви просто зобов’язані повернутися і святкувати Різдво разом з нами». Це витяг з перекладу англійського оповідання. Чому тут у живій мові героя перекладачка вжила протокольне слово зобов’язаний? Чи ж так по-повстяному говорять за морем? По-англійськи ці слова мали б виглядати так: “Doctor, You just must return…”. Must – це якраз і відповідає нашому мусите або повинні. Але на перешкоді цим словам став англо-російський словник, що ним, як видно з перекладу, користувалась перекладачка. Цей словник саме і переклав англійське must як быть обязанным, бо слова мусити росіяни не знають. З цього російського перекладу і постало українське зобов’язаний, бо РУСи совєтських видань, (а їх майже без змін повторюють «незалежні» видання), і на дух не терпіли слова мусити, обминаючи його десятою дорогою. Наслідком такого запланованого державою лінгвоциду української мови, герої творів, перекладених з інших мов на українську, балакають не людською мовою, а дерев’яним язичієм. Чи ж дивно тоді, що на українську книжку невеликий попит? Читач воліє читати якісний продукт. Висловлене людською мовою наведене вгорі речення звучатиме так: «Лікарю, - сказав майор С., - Ви мусите повернутися і святкувати Різдво з нами». НЕ ЗМУСИТИ ДОВГО СЕБЕ ЧЕКАТИ чи НЕ ЗАБАРИТИСЯ? У цьому ж перекладі є й такий пасаж: «Герміона не змусила довго себе чекати.». Це теж наслідок сліпої віри словникам. Можливо, що в деяких ситуаціях такий закрутистий зворот і треба вжити, але перекладаючи з іншої мови не конечно вживати канонізовані у словниках звороти. У перекладі своєю мовою слід віддати зміст перекладаного, але заразом вживати найдійовитіші засоби своєї мови, давши їй шанс показати свої можливості. Нашою мовою наведений пасаж можна без втрат для змісту передати простіше: «Герміона не забарилася.». ЛЕДЬ ЩО чи РАПТОМ ЩО? Багато хто з писучої братії механічно перекладає з російщини, забуваючи, що такий переклад – це здебільшого карикатура. Читаю: «Друзі були такі: ледь що і біжать жалітися мамі...». Ледь що – це механічний переклад російського чуть что. Переклад штучний, натягнутий. Знову таки подібні мовні «знахідки» не сприяють популярності української книжки. Читач хоче читати літературу із знаком якости. А для цього ‘писателям’ треба глибше вивчати рідну мову. Ледь що українці не говорять. Натомість вживають раптом що: «Друзі були такі: раптом що й біжать жалітися мамі...». Раптом що - це живий, непритягнутий за вуха зворот. Його нема у словниках – це правда. І це великий недолік. Державі – саме державі! - треба взятися до вишколу лексикографів та видання словників. І це позначиться на попиті на книжки.

---

^*) Зберігаємо правопис автора