Повний автобус Буратін
Ідеологічна війна
Через дефіцит україномовної книжки, брак вдалих перекладів популярних казок, брак, елементарно, поняття про книжку, люди вимушені купувати книжки на кшталт "Золотої колекції" видавництва "Махаон-Україна". У даному випадку я редагую лише "…Пригоди Буратіно", інакше не вистачило б ні паперу, ні сили духу. Перше загальне питання: дійсно, ЧОМУ ДЕРЖАВА НЕ БОРЕТЬСЯ З ПРОДАЖЕМ ТАКИХ КНИЖОК? Адже це такий самий неякісний продукт, яким можна отруїтись…
Навіть у передмові книжки я нарахувала 6 грубих помилок. І це з мови О.Толстого переклад!
Дитячі книжки - україномовні видання, а не українські. Це факт. Знайомство з такою книжкою може відбити охоту у дитини до всього українського, і в її батьків, тим паче. Що ж відбувається? Якщо подивитись неупередженим поглядом, то з’явилась казка "Золотий ключик…" українською мовою - це вже прогрес. Значить становище поліпшилось. Тенденцію до витіснення української мови зупинено. Найголовнішим "плюсом" я вважаю те, що ми вільно обговорюємо це, дискутуємо. Така собі пропаганда. І ця книжка є доказом україноцентричної мовної політики уряду. Разом з тим, боляче дивитись на подібні видання. Отже - негативні тенданції не зупинено, а призупинено. Чому існує така книжка?
• Абсолютна більшість міських жителів у побуті спілкуються російською і пасивно ставляться до подібного неподобства.
• Маємо засилля російськомовних книжок, газет, журналів, і нам це подобається, адже не пручаємось.
• Видавничий дім "Махаон-Україна"(та будь-який йому подібний) ніщо інше, як російський "Махаон" в Україні. Тобто, не нові видання, а перекладені старі. І всім зрозуміло, що видавцям з "Махаону" це не подобається, отож вони знищують бажання читати українською.
Всі ці пункти зводяться до одного – до заперечення цінності української мови. І що можливе в результаті? Комунікативний аспект перебирає на себе російська мова. Інші три аспекти щезнуть разом із українською мовою.
Мова "Золотого ключика…" – і не українська зовсім. Вона не має ознак українства, не має багатої палітри, не має мелодійності, не має… І так далі.
Чи мова це?
Коли я бачу такий текст, то не розумію, як над ним взагалі можна працювати – його потрібно просто знищити і створити новий. Але я – редактор. І ось читаю:
" …отепер, крізь плин років, " –
на першій сторінці звертається Олексій Толстой до нас українською, і, виявляється, що він:
"…намислив розповісти вам, дівчатонька і хлоп’ятонька, про незвичайні пригоди цієї дерев’яної людинки…" ,
бо автор вже колись
"…зчаста переповідав товаришам, дівчаткам і хлоп’яткам, захопливі пригоди Буратіно…". Але ж не такою мовою!
Далі ми знайомимось зі столярем Джузеппе, який, почувши "квилиння дровини" , розмірковує: "Відай, я хильнув чогось непридатного й у мене бринить у вухах…", потім він "позадкував поспіхом… й домислив, що тонюсінький голосочок промовляв ізсередини оцурка".
Далі читаємо таке:
"Корчмар аж обімлів од здивування, що такі поважні гості так пісно харчуються.
- Утішливий, кмітливий Буратіно лика в’яже з вами, господарю, - захихотіла Лисиця."
Ці останні слова змушуть звернутись до оригіналу книжки, щоб врешті зрозуміти, про що йдеться. Отже, російською мовою це звучить так:
"Хозяин едва не упал навзничь от удивления, что такие почетные гости так мало спрашивают.
- Веселенький, остроумненький Буратино шутит с вами, хозяин, - захихикала Лиса." Зрозуміло?
Кіт Базіліо, до речі, також може нажахати будь-якого малюка, він: "виклав лапи на стіл, вусату довбешку – на лапи й витріщівся на харчі", потім він промовляє до Аліси: "Шестірко найтлустіших карасів і риб’ячого дріб’язку сирового за смаком." Виявляється кіт просив "шесть штук жирных карасей и мелкой сырой рыбы на закуску". Хіба не краще було хоча б так: "Шість штук найтовщих карасиків і маленької сирої рибки на закуску".
Ось тут є один "плюсик": батьки повинні дуже добре володіти українською, щоб перекладати такі тексти своїй дитині. Це жарти. Але ж виявляється існує "…Буратіно…" видавництва "Веселка", з нормальним перекладом, де не "оцурок", а "поліно", і воно не "квилить", а "промовляє". І ілюстрації там пристойніші. Але коли у книгарні при видавництві я запитала: "Скільки "…Буратіно…" ви продали за тиждень?.. За місяць?…(згодом) За осінній сезон?", то мені відповіли: "Дві книжки", зреагувавши лише на останнє питання. На стенді "Веселки" на Міжнародному книжковому ярмарку у Києві також попитом "Золотий ключик…" не користувався. А "Махаон" розпродує продукцію масово.
"Улюбленці"
Чи може дитина обрати собі улюбленого персонажа, якщо:
• У лисиці Аліси - "скривлений писок";
• Кіт Базіліо має "вусату довбешку";
• "виряченими очиськами" дивиться лікарка Сова;
• У корчмара ж "остюкуваті вуса й здиблене волосся";
• Пудель Артемон взагалі із "вистриженою задньою частиною тулуба";
• Мальвіна може хизуватись "свіжовимитим обличчям, порцеляновою головою і тулубом, набититм ватою";
• "Підстаркувата сумирна" черепаха має "зміїну голову";
• Навіть Буратіно – головний герой має чомусь (увага!) "ніс кирпою".
Але портрет Дуремара виявився досить вдалим: "довгов’язий чоловік з крихітним обличчям, зморщеним, як стара печериця". Можуть і так.
Про це говорять відверто
"Газета по-українськи" від 4 листопада. Інтерв’ю з книговидавцем Іваном Малковичем кореспондента Анатолія Марциновського. Малкович зауважив про важливість якості перекладу художніх творів, зокрема дитячих. Книга "Золотий ключик…" видавництва "Махаон" якраз слугувала негативним прикладом, окрім того згадувались також книжка "Пригоди Еллі та її друзів" київського видавництва "Павлім". Наведені цитати розміщені в окремому блоці.
"Українська газета", №42 від 17 листопада. Стаття "Невігласи в законі" Вадима Федорева. Автор каже, що матеріал в "Газеті по-українськи" "без підпису, тож важко зрозуміти, чи він належить тому ж таки Марциновському, чи є думкою всієї редакції". Вадим Федоров звинувачує і Малковича, і Марциновського у невігластві і відсутності смаку художнього слова, звинувачує навіть саму українську мову. Далі пан Федоров пише про майстерність редактора цих видань: "майстерність - не сліпо наслідувати лексичний ряд оригіналу, а знаходити природні для мови оригіналу відповідники на лексичному, стильовому рівнях. Недарма ж кажуть, що найкращий той переклад, який читаєш так, ніби це і є оригінал… Текст вимагає пояснення "незрозумілих слів" та фразеологізмів… це абсолютно природно, коли маємо діло з дитячою допитливістю."
Зауважте на мову автора також.
"Щоб не плакать, я сміялась...".
Відповіді
2008.02.06 | Володимир
Re: Повний автобус Буратін
Пуризм убиває мову. Взаємопроникнення мов - нормальний процес. Я не про навмисну русифікацію і притягання української за вуха до російської, як це робилося за часів совка. Я взагалі. Візьмімо англійську. 70% її лексики - запозичення зі, скажімо так, старофранцузької в результаті завоювання Англії Вільгельмом у, здається, 1066 році. Я маю примірники Тайма та Ньюзвіка за 80і, 90і роки та сучасні. Різниця у мові - досить помітна.Головне, щоб був український кістяк. А ідіоматичне м'ясо та лексикон нехай наростають різні. Он кацапська мова ідіоматично дуже насичена європейськими запозиченнями. Навіть той же вираз "на всякій случай" - німецька калька (auf alle faelle)- і т.д. Кацапці хапали все, що можна і не розводилися про мовний пуризм. Бо до цьго змушувала бідність мови і відсутність своїх виражальних засобів. Мова мусить мати широкий синонімічний ряд, це я кажу як перекладач. В цьому відношенні і росіянська і українська, до речі, сильно програють тій же англійській.
Головне у перекладі - smooth reading - легка читаність та відсутність недоречностей. Плюс стиль. Свій + максимально збережений авторський.
Ні - мовному пуризму!
2008.02.06 | Гайди До Байди 2008
Re: Читабельність
Ви б краще не відгукнулися, бо ваш відгук пахне лише незнанням і прикидуваністю яничара. Ге, такий порожняк як у черепі кістяка.Узагалі велемовно, на що велить Вам ваш череп відгукатися і де мовчите...
2008.02.07 | Георгій
UVMOD п.0
0. Підміна обговорення теми образами опонента, опонентів, інших учасників форуму--------------------------------------------------------------------------------
Прямі образи учасників форуму, висловлені як у формі "Петя - дурак", так і у формі "Каков дурак этот Петя!", вилучаються модератором незалежно від того, чи дійстають вони відповідь у тому ж дусі, чи ні.
Розмови між учасниками форуму, що містять виключно особисті випади (тобто - не містять нічого більше, незалежно від наявності прямих брутальних образ), вважаються офтопіком та можуть бути видалені модератором без попередження.
У разі систематичного (більше трьох разів) порушення правил форуму з боку конкретного учасника його доступ до форуму може бути блоковано адмін-групою.
2008.02.07 | Гайди До Байди 2008
Re: Гав-гав...
2008.02.07 | Георгій
UVMOD
Мо', вжe таки пора банити?2008.02.07 | Адвокат ...
Я маю Вас повідомити про те, що
Ви були вичерпали геть усі можливості не коректної поведінки на цім хворумі.Прошу не ображати сь на мене, як що я буду змушений закрити Вам доступ на цей хворум. І на инші хворуми "Майдану" те ж. Як би воно мені не було прикро.
P.S. Це,-- останнє попередження.
2008.02.07 | Гайди До Байди 2008
Re: Ґуд бай кацапський сину
2008.02.10 | Георгій
Пeрeпрошую... панe модeрe, чи нe пора прибрати оцe?
2008.02.11 | harnack
Догматика антипуризму - антиукраїнська:бо нема жодного "пуризму"
- а є тільки системика мови. Догма "пуризму" й боротьба з ним вигадана українцями - знеукраїненими, знеприродненими, депсихологізованими російськими мовними та ідеологічними структурами. Коли "системники" мови вимагають або радять вживати всі скарби та потуги української, а не ставати жертвами ампутованих суржикоморфних структур (генерованих російською: наприклад "давайтє", недоречний "зараз", невживання кличного відмінку, наказового способу ітд) - їх оскаржують в "пуризмі"! Боротьба з мовним кацапокаліцтвом та заклик вживати усі природнї українські структури - не є "пуризмом"!2008.02.12 | harnack
Ось приклад закликів "пуризму"! (л)
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&trs=-1&key=1202833002&first=1202833002&last=1202824024