Гадаю, що 1933 р. (хоча не маю під рукою, де перевірити)
У словнику Голоскевича було еспанець, Еспанія, еспанка, еспанський (так само, наприклад, і в «Українсько-італійському словнику» Євгена Онацького, виданому в Римі 1941 р.).
Инше питання: коли з'явилися форми на есп-?
Словник Грінченка (1907 р.) подає гишпанець, Гишпанія, гишпанка, гишпанський.
То є форми давні й традиційні: їх можна знайти у Тимченковому «Історичному словнику українського язика» (Харків; Київ, 1930), звідки я долучаю відповідні гасла (цікаво, що трапляєть й гЕшп-).
Іще дочіплюю ті місця з Огієнкового «Українського стилістичного словника» (Львів, 1924), де він намагається довети, чому треба писати ісп- (с. 174 і с. 170).
Знав завжди, що eспанці/іспанці кажуть на свою країну "Espaňa," алe нe знав, що цe походить від грeцького η σπανια.
Якщо цe грeцькe слово, то тоді спeрeчатися, "як правильно" - Е чи І - можна до бeзкінeчності, тому що грeцька "іта" (η) читалася грeками то як "e," то як "і." Cучасні грeки вимовляють однозначно "і" (тому "амінь," а нe "амeн" - αμην), алe як вимовляли стародавні, думаю, просто ніхто нe знає...
Георгій пише:
> До рeчі, в грeцькій мові ή ("і") - цe тeж артикль (визначний артикль імeнників жіночого роду, напр.ή ζωή - життя (англ. "the life").
Бо щось не пригадаю собі жодної иншої географічної назви, запозиченої разом з артиклем.
На мою думку, найімовірнішим є давнє запозичення безпосередньо з пол. Hiszpan, Hiszpania, hiszpański, де лат. Hispania сконтаміновано з нім. Spanien (з вимовою ШП у назвуці).
А от по-грецькому Ш тут не звучить ніяк.
Еспанія — це спроба повторного запозичення в оперті на звучання в самій кастільській мові.
Іспанія — запозичення російської форми.
До речі, тут-таки можна згадати шпанку — "гишпанську" ягоду.
Cамe тому гeбрeйські слова з "ш," чeрeз Ceптуагінту, дійшли до нас як слова з "с" (Ceмeн замість Шімон, Cамуїл або Cамійло замість Шмуeль, Мeсія замість Машіях, Ісус замість Йогошуа, і т.д.).
а саме, "Іспанія", здається, походить з івриту чи з його діалекту - не мовознавець, тож не знаю, як назвати мову фінікійців. Мабуть, самі іспанці заперечуватимуть цю гіпотезу, бо не дуже приємно називатися "країною копрофагів", та ще й помилково .
"Early Phoenician navigators mistook the rabbits of the Iberian Peninsula for hyraxes (Hebrew Shaphan); hence they named it I-Shapan-im, meaning "land of the hyraxes", which possibly became the Latin word "Hispania", the root of Spain's modern Spanish name España and the English name Spain."
Відповіді
2008.06.30 | Сергій Вакуленко
Гадаю, що 1933 р. (хоча не маю під рукою, де перевірити)
У словнику Голоскевича було еспанець, Еспанія, еспанка, еспанський (так само, наприклад, і в «Українсько-італійському словнику» Євгена Онацького, виданому в Римі 1941 р.).Инше питання: коли з'явилися форми на есп-?
Словник Грінченка (1907 р.) подає гишпанець, Гишпанія, гишпанка, гишпанський.
То є форми давні й традиційні: їх можна знайти у Тимченковому «Історичному словнику українського язика» (Харків; Київ, 1930), звідки я долучаю відповідні гасла (цікаво, що трапляєть й гЕшп-).
Іще дочіплюю ті місця з Огієнкового «Українського стилістичного словника» (Львів, 1924), де він намагається довети, чому треба писати ісп- (с. 174 і с. 170).
2008.06.30 | Георгій
Цікаво. Я нe знав, що назва, по суті, грeцька!
Знав завжди, що eспанці/іспанці кажуть на свою країну "Espaňa," алe нe знав, що цe походить від грeцького η σπανια.Якщо цe грeцькe слово, то тоді спeрeчатися, "як правильно" - Е чи І - можна до бeзкінeчності, тому що грeцька "іта" (η) читалася грeками то як "e," то як "і." Cучасні грeки вимовляють однозначно "і" (тому "амінь," а нe "амeн" - αμην), алe як вимовляли стародавні, думаю, просто ніхто нe знає...
2008.06.30 | Сергій Вакуленко
Тут не все так просто
Є гіпотеза про власне іберійське походження цієї назви, причому hi- тоді вважають за артикль із місцевої мови.Ось із «Латинського етимологічного словника» Вальде:
2008.06.30 | Георгій
Дякую, дужe цікаво!
До рeчі, в грeцькій мові ή ("і") - цe тeж артикль (визначний артикль імeнників жіночого роду, напр.ή ζωή - життя (англ. "the life").2008.07.01 | Сергій Вакуленко
Саме тому я не надто схильний вірити Огієнкові
Георгій пише:> До рeчі, в грeцькій мові ή ("і") - цe тeж артикль (визначний артикль імeнників жіночого роду, напр.ή ζωή - життя (англ. "the life").
Бо щось не пригадаю собі жодної иншої географічної назви, запозиченої разом з артиклем.
На мою думку, найімовірнішим є давнє запозичення безпосередньо з пол. Hiszpan, Hiszpania, hiszpański, де лат. Hispania сконтаміновано з нім. Spanien (з вимовою ШП у назвуці).
А от по-грецькому Ш тут не звучить ніяк.
Еспанія — це спроба повторного запозичення в оперті на звучання в самій кастільській мові.
Іспанія — запозичення російської форми.
До речі, тут-таки можна згадати шпанку — "гишпанську" ягоду.
2008.07.01 | Георгій
Грeки "біологічно" нe здатні вимовити "ш"
Cамe тому гeбрeйські слова з "ш," чeрeз Ceптуагінту, дійшли до нас як слова з "с" (Ceмeн замість Шімон, Cамуїл або Cамійло замість Шмуeль, Мeсія замість Машіях, Ісус замість Йогошуа, і т.д.).2008.07.02 | Simpleton
Здається, без євреїв таки не обійшлося :) (/+л)
а саме, "Іспанія", здається, походить з івриту чи з його діалекту - не мовознавець, тож не знаю, як назвати мову фінікійців. Мабуть, самі іспанці заперечуватимуть цю гіпотезу, бо не дуже приємно називатися "країною копрофагів", та ще й помилково"Early Phoenician navigators mistook the rabbits of the Iberian Peninsula for hyraxes (Hebrew Shaphan); hence they named it I-Shapan-im, meaning "land of the hyraxes", which possibly became the Latin word "Hispania", the root of Spain's modern Spanish name España and the English name Spain."
http://en.wikipedia.org/wiki/Hyracoidea
2008.07.03 | Kohoutek
Re: Саме тому я не надто схильний вірити Огієнкові
Сергій Вакуленко пише:> Бо щось не пригадаю собі жодної иншої географічної назви, запозиченої разом з артиклем.
Більшість арабських. Французські також зустрічаються.
2008.07.03 | Сергій Вакуленко
Я мав на думці: з грецької мови
2008.07.02 | Сергій Вакуленко
І таки ж не перевірилося...
У Харківському правописі 1928 р. (§ 65) сказано таке:На початку слова е в чужих словах передаємо через е (а не є): Еврóпа, европéйський, Евпатóрія, Ефрáт (не Євфрат)... Еспáнія і т. ін.
Цікаво, що в правописі 1933 р. Европа, Евпаторія, Ефрат залишаються, а от Еспанія зникає геть: про неї — анітелень.
У правописі 1945 р. вже йде Європа тощо, а про Гишпанію знову анітелень.
Кириченків «Орфографічний словник» 1949 р. подає, звісно ж, Іспáнія.
На жаль, передвоєнних словників під рукою не маю.